Корупційні схеми на Миколаївщині: підряди на мільйони та зв’язки з місцевими можновладцями

Прокурорка Хмельницької обласної прокуратури Ольга Веселовська потрапила у центр дисциплінарного розгляду після того, як відмовилась від проходження повторного медичного огляду. Вона заявила, що більше не вважає себе особою з інвалідністю, хоча раніше була офіційно визнана інвалідом другої групи, що підтверджувалося рішенням місцевої медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Справа набула особливої уваги через обставини, що оточують можливі зловживання при оформленні інвалідності посадовцям, і яка була безпосередньо пов'язана з діяльністю цієї МСЕК.

У 2019 році Веселовська отримала групу інвалідності саме через рішення комісії, якою керувала Тетяна Крупа. Після того, як була викрита схема неправомірних дій з боку керівництва комісії, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокуратури почала ретельне розслідування щодо порушень і можливих зловживань. Ситуація загострилась, коли Веселовська відмовилась від подальших перевірок свого здоров'я, що стало додатковим фактором для вивчення її поведінки та намірів.

Проте прокурорка ігнорує вимогу та заявляє, що строк її інвалідності вже завершився, а нині вона не потребує підтвердження. У КДКП вважають, що така поведінка дискредитує прокурора та шкодить авторитету прокуратури, адже посадовець має демонструвати прозорість та відповідальність.

Веселовська працює в органах прокуратури з 2005 року, а з 2021 року очолює відділ у сфері земельних відносин. Наразі вона не визнає за собою порушень та наполягає, що мова йде про її приватні обставини.

Цей випадок уже порівнюють з іншою дисциплінарною справою — щодо прокурорки Черкаської області Наталії Лєнкової, яку покарали за ухилення від вимог комісії. Експерти наголошують: такі інциденти можуть вплинути на довіру суспільства до органів правосуддя.

Фірма «Больверк», заснована 28-річним Артемом Замотаєвим — сином генерал-майора Міноборони Євгена Замотаєва, за досить короткий час змогла перетворитись із маловідомого підприємства на одного з лідерів оборонної галузі України. Її успіхи стали справжнім феноменом в українському бізнес-середовищі, а стрімкий розвиток компанії неможливо не помітити. Якщо до 2022 року фірма ледве зводила кінці з кінцями, то вже у 2023 році «Больверк» заявив про дохід у 602 млн грн, а у 2024 році перевищив позначку в 1 млрд грн, що стало справжнім проривом для компанії. Вражаюче зростання продовжується, і лише за перший квартал 2025 року фірма заробила 250 млн грн.

Спеціалізуючись на виробництві простих комплектуючих для Збройних сил України, компанія змогла налагодити великий обсяг контрактів і здобути визнання як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Попри те, що продукція «Больверк» не відзначається високими технологічними складнощами, сама діяльність компанії стала важливим елементом забезпечення обороноздатності країни. Її роль у підтримці української армії в умовах війни з Росією важко переоцінити, а вражаючий фінансовий успіх є яскравим прикладом того, як правильна стратегія та цілеспрямованість можуть призвести до кардинальних змін навіть у найскладніших умовах.

Під час зростання доходів фірми син генерал Замотаєв обіймав посаду начальника Центрального управління координації зовнішньоекономічної діяльності Міноборони. Саме він фігурував у скандалі зі схемами закупівлі неякісних мін, які, за інформацією журналістів, надходили до фронту із браком.

Євген Замотаєв — не новачок в оборонній сфері. Він очолював Центральне ракетно-артилерійське управління ЗСУ, керував держконцерном «Техвоєнсервіс», а після повномасштабного вторгнення повернувся у військову систему. У 2024 році він просував термінове укладання контрактів на вітчизняні боєприпаси — саме ті, що згодом виявилися бракованими.

Скандал із неякісними снарядами призвів до арешту директора Павлоградського хімзаводу Леоніда Шимана — давнього знайомого Замотаєва. Обидва мали спільні проєкти ще у 2013–2014 роках у рамках утилізації боєприпасів. Також Замотаєва пов’язують із «тендерним королем» Міноборони Олегом Мітрохіним. Разом вони є співзасновниками інвестфонду «Гіперіон», який володіє часткою у науково-інженерній компанії «Булава».

«Булава» у 2024 році заробила 282 млн грн — у 140 разів більше, ніж роком раніше. Її співзасновниками є сам Замотаєв, син Мітрохіна — Артем та їхній менеджмент. Замотаєв-старший і Мітрохін зареєстрували торгову марку Bulava/Булава, що свідчить про амбіції в оборонному секторі.

Крім того, Артем Замотаєв із жовтня 2024 року очолює інвестфонд «Равісанс», який раніше контролював нардеп Тарас Козак — соратник кума Путіна Віктора Медведчука. Такий зв’язок ще більше загострює питання про вплив оточення на держзакупівлі у час війни.

Поки українські військові ризикують життям на фронті, приватні структури, пов’язані з керівництвом Міноборони, перетворюються на мільярдні бізнеси. Конфлікт інтересів, який мав би бути предметом розслідування, натомість залишається поза увагою правоохоронних органів.

Іван Безкищенко, колишній працівник Головного управління Державної міграційної служби (ГУ ДМС) в Одеській області, став об'єктом уваги правоохоронців після того, як у 2019 році Державне бюро розслідувань (ДБР) висунуло йому підозру у привласненні майже 1 мільйона гривень. Нещодавно, в останній поданій ним декларації, з’явилася дивна інформація, яка викликає нові питання щодо прозорості його фінансових та майнових операцій. Зокрема, Безкищенко вказав у декларації квартиру в Одесі, вартість якої складала лише 7 гривень. Такі неадекватно низькі цифри, разом із іншими активами, зокрема нерухомістю, автівками та значними готівковими коштами, ставлять під сумнів правдивість та законність походження його майна.

Ця ситуація стає ще більш резонансною, якщо згадати, що в 2019 році ДБР повідомило про підозру голові ГУ ДМС Олені Погребняк та її першому заступнику Івану Безкищенку. Обидвох обвинувачували в змові з підрядниками для привласнення державних коштів, які призначались для ремонту в установі. За версією слідства, сума збитків від цієї діяльності сягнула майже 1 мільйона гривень. Ці обставини, на тлі дивної декларації Безкищенка, викликають нові сумніви щодо реальної картини навколо цієї справи та ефективності розслідування.

Антишахрайський проєкт «190» та місцеві видання проаналізували декларації ексзаступника й виявили набір нерухомості, транспортних засобів та заощаджень, які не завжди відповідають офіційним доходам. Зокрема: квартира (28,7 кв. м) в Одесі, набутa у 2019 році, задекларована вартістю 360 тис. грн; ще одна квартира (36,7 кв. м), якою подружжя володіє з 2006 року (по 50% кожному), у декларації оцінена в суму — 7 грн. Також у документі фігурують земельна ділянка і дачний будинок у селі Кошари Одеської області, великий масив землі під Нерубайським, гараж як незавершене будівництво, а дружина має кілька ділянок у Хмельницькій області.

Такі деклараційні оцінки (наприклад, 7 грн за квартиру) виглядають абсурдними на фоні ринкових цін на одеську нерухомість і ставлять питання про умисне занизьке оцінювання майна або про ненаочне декларування реальної вартості.

У декларації вказані кілька автівок: OPEL OMEGA 1996 року (набута 2012-го), ВАЗ 2108 1988 року, TOYOTA RAV4 2005 року (набута у 2017 році) — при цьому вартість деяких машин явно занижена порівняно з ринковими оцінками. Також задекларований гараж (незавершене будівництво) та інші рухомі речі.

За минулий рік у декларації зазначено: 756 тис. грн зарплати у ДМС (на момент роботи до жовтня 2024 року), 239 тис. грн пенсії, близько 9 тис. грн соцвиплат і невеликі доходи від оренди. Готівкові заощадження подружжя подано як спільна власність: 300 тис. грн і 10 тис. доларів готівкою; на банківських рахунках вказано понад 16 тис. дол., 125 євро і 125 тис. грн. У сумі це — більше ніж півтора мільйона гривень накопичень у сім’ї. Така сукупність заощаджень і водночас «смішні» деклараційні оцінки окремих об’єктів виглядають непоєднуваними із задекларованими доходами і викликають додаткові запитання.

У декларації згадується, що у квітні 2024 року Безкищенко став співвласником великої земельної ділянки під Нерубайським (45 952 кв. м), інша половина якої належить особі з іменем Василь Юренко. За відкритими реєстрами, людина з таким ПІБ фігурує як співвласник і директор ТОВ «Донецьке спеціалізоване управління “Електромонтаж”» (ЄДРПОУ 36444296). За даними реєстрів, компанія була зареєстрована у Донецьку, а після 2014 року мала відомості про перереєстрацію у російських реєстрах; окремі згадки свідчать про ведення діяльності в РФ у 2022–2023 роках. У світлі воєнних реалій та заборон співпраці з колабораціоністськими структурами такі зв’язки викликають серйозні занепокоєння.

Відомій українській телеведучій Інні Шевченко, яка нещодавно стала матір'ю в 47 років, вдалося поділитися з публікою зворушливими митями свого нового етапу життя. Після виписки з пологового будинку у Франції Інна разом із чоловіком Лораном Жаві вперше продемонструвала свого малюка, що став для подружжя справжнім дарунком долі. Вони поділилися радістю від того, як швидко адаптуються до нової ролі батьків і що ці моменти стали для них особливими та незабутніми.

Телеведуча не лише показала сина, але й поділилася емоціями від того, як важливою і в той же час викликаною особливою турботою стала ця подія в її житті. Зараз для Інни кожен день з малюком — це новий досвід і джерело безмежної радості. Вона зазначила, що почуття материнства глибоко змінює її, роблячи все навколо більш значущим.

Інна попросила близьких задекорувати квартиру кульками та святковими прапорцями. Особливу увагу привертало ім’я їхнього первістка — Матіс. Така атмосфера стала для зірки приємним сюрпризом після перебування у пологовому.

«Ми вже вдома! Дякую моїм подругам і батькам за організацію святкової атмосфери! Бо у Франції такий декор зазвичай ніхто не робить. А мені так хотілося. Тож поки ми з Лораном були в пологовому, нам підготували сюрприз!» — написала Шевченко в соцмережах.

Телеведуча поділилася, що ця мить стала особливою для родини та надала новонародженому першого домашнього свята.

Комунальне підприємство «Управління комунального господарства» Вишневої міської ради уклало контракт із компанією ТОВ «Ростдорстрой» на масштабний ремонт спортивного майданчика з бюджетом у 41,5 мільйона гривень. За ці кошти планується реалізація низки інфраструктурних проєктів: створення мультикорту, скейт-парку, фітнес-зони, івент-плази, дитячого майданчика та інших громадських просторів для активного відпочинку мешканців міста. Відновлення цих об’єктів має завершитися до кінця поточного року.

Проте детальний аналіз кошторису виявив значні розбіжності між закладеними у проєкті цінами та середніми ринковими показниками. Зокрема, вартість тротуарної плитки становить 1 292 грн за квадратний метр, хоча ринкова ціна на аналогічний матеріал наразі коливається близько 800 грн за м². Аналогічна ситуація з щебенем — у договорі його вартість заявлена на рівні 1 184 грн за кубічний метр, у той час як інші замовники отримують цей матеріал вдвічі дешевше. Найбільше питання викликає ціна поліуретанового зв’язуючого Tetrapur 144, який у документації оцінений у 414 грн за кілограм, тоді як ринкові ціни варіюються між 230 і 256 грн.

Підрядник отримав контракт без конкуренції — на тендер ніхто більше не подався. Умови участі містили вимоги, які фактично ускладнювали допуск інших учасників (наприклад, аналогічний договір на 100% вартості проєкту та акт огляду об’єкта з підписом замовника). Подібні умови Антимонопольний комітет раніше визнавав такими, що обмежують конкуренцію.

ТОВ «Ростдорстрой» вже раніше отримувало великі державні контракти — зокрема, роботи на загальну суму близько 761 млн грн у Миколаївській області, де під час дорожніх робіт фіксувалися масштабні порушення. Компанію також пов’язують із депутатом Одеської міськради від партії Труханова. Наразі у Вишневому громадськість і експерти звертають увагу на необхідність додаткової перевірки кошторису та прозорості виконання робіт, щоб уникнути необґрунтованих витрат із місцевого бюджету.

Щоденна звичка додавати сіль до їжі може серйозно позначитися на здоров'ї та навіть скоротити тривалість життя. За результатами новітнього дослідження, надмірне споживання натрію підвищує ризик передчасної смерті на 28-30%. Вчені проаналізували дані понад 500 тисяч осіб, зокрема звертаючи увагу на тих, хто помер до 75 років. Виявлено, що люди, які регулярно додають сіль до своїх страв, мають на 28% більший ризик ранньої смерті порівняно з тими, хто контролює споживання натрію.

Проблема надлишку солі в раціоні є глобальною, адже більшість людей навіть не усвідомлюють реальної кількості натрію, яку вони споживають щодня. Найбільше солі містять оброблені продукти, фаст-фуд та напівфабрикати, а не лише звичні приправи. Додавання солі до готової їжі може стати частиною звички, яку важко змінити, однак вона має серйозні наслідки для серця, судин та загального стану організму.

Для прикладу, чоловіки віком 50 років, які часто підсолювали їжу, втрачали в середньому 1,5 року життя, а жінки того ж віку — близько 2,28 року.

Доктор медичних наук Лу Ці, старший автор дослідження, наголошує, що високий рівень натрію негативно впливає на серце, нирки та інші життєво важливі органи. Фахівці радять дотримуватися балансу натрію та калію, оскільки їх дисбаланс підвищує кров’яний тиск і шкодить серцю, очам, мозку та ниркам.

Офіційні рекомендації медиків радять обмежувати споживання натрію до 2300 мг на день — це приблизно одна чайна ложка кухонної солі. Експерти радять обирати менш оброблені продукти, адже найбільше натрію міститься у готових стравах. Для підсилення смаку без шкоди для здоров’я можна використовувати яблучний чи рисовий оцет, цитрусові та інші кислотні добавки.

Контроль над споживанням солі допомагає підтримати здоров’я та збільшити тривалість життя, наголошують дослідники.

В компанії «Славіан», що володіє торговельно-розважальним центром SkyMall через структуру «Оптова мережа 2011», нещодавно відбулися суттєві зміни у складі власників. Раніше єдиним бенефіціаром компанії був Сергій Брюховецький, тесть підозрюваного в корупційній справі Андрія Христенка. Цей бізнесмен володів компанією через офшорну структуру на Кіпрі під назвою Napstor Limited. Однак після останніх подій, які привернули увагу до цього бізнесу, в структурі власності компанії з’явились нові співвласники.

Як стало відомо, на початку серпня цього року, через два тижні після того, як Андрій Христенко отримав офіційну підозру, до складу власників компанії увійшли громадянин Великої Британії Марк Родес та громадянин Ізраїлю Ігор Корев. За інформацією з реєстру юридичних осіб YouControl, ці зміни були офіційно зафіксовані 1 серпня, що свідчить про важливість моменту та можливі майбутні трансформації в управлінській структурі.

Розслідувачі встановили, що обидва нові співвласники мають зв’язки з Росією. Марк Родес є учасником бізнесу в Україні, пов’язаного з підсанкційним колишнім депутатом Держдуми РФ від «Єдиної Росії» Олександром Лебедєвим, нинішнім власником британського видання The Independent. Крім того, Родес дотичний до російсько-ізраїльського бізнесмена Нісана Моісеєва, який був наближений до Віктора Медведчука та керував мережею АЗС Glusco.

Ігор Корев також володіє низкою компаній в Україні. Серед його партнерів — іноземці, зокрема австрієць Якоб Мітбрайт, який із 2018 року до середини 2022 року був співвласником російського банку «ФінТех», створеного за підтримки уряду РФ.

Ці нові дані викликають питання щодо впливу іноземних бізнес-груп з російськими зв’язками на стратегічні об’єкти в Україні, особливо в умовах війни та санкційної політики.

Святогірська громада розташована в Донеччині, всього за 14 кілометрів від лінії фронту, і нині знаходиться в зоні активних бойових дій. Щодня тут можна почути вибухи, а російські дрони та керовані авіаційні бомби регулярно атакують територію громади. У відповідь на ці загрози українська армія активно працює над зміцненням оборони, і вже в 2024 році на території громади розпочали будівництво фортифікаційних споруд, щоб забезпечити надійний захист і не дати ворогу можливості просуватися далі.

Проєкт по укріпленню Святогірської громади реалізується за підтримки Полтавської обласної військової адміністрації, а самі укріплення охоплюють понад 21 кілометр. Це бетонні блоки, вогневі точки, бліндажі та інші об’єкти, які повинні забезпечити максимальний захист для військових та місцевих мешканців у разі наступу. Важливість цих споруд важко переоцінити, адже вони є частиною стратегії оборони України на Донбасі, який, як і раніше, є однією з найгарячіших точок конфлікту.

Наскільки нині небезпечно залишатися у Святогірську, та чи стала нова лінія оборони частиною корупційної схеми, дізнавалися журналісти Реальної Газети.

Ще торік на території Святогірської громади розпочали масштабне будівництво фортифікаційних споруд — бліндажів, вогневих точок та бетонних укріплень. Народний депутат Ярослав Железняк стверджує, що замість реальних укріплень були зведені лише імітаційні конструкції, які не відповідають вимогам обороноздатності. Він заявив, що через фіктивні контракти, завищені ціни та «фронтові» компанії було виведено близько 200 мільйонів гривень. Відтак, аби спростувати таку заяву, Полтавська ОВА організувала престур на Донеччину, щоби журналісти мали можливість особисто оглянути споруди.

«Як бачите, ми тут, і крім нас тут нікого більше немає. Основна мета нашого приїзду — це показати, що фортифікаційні споруди збудовані, вони на підконтрольній території України. Дані фортифікаційні споруди проєктувалися і будувалися відповідно до проєкту, який був розроблений проєктною організацією на замовлення Генерального штабу й проєктного інституту Міністерства оборони України», — сказав тимчасово виконувач обов’язки начальника Полтавської ОВА Володимир Когут.

Журналісти звернулися до Народного депутата Ярослава Железняка з питанням, що він думає стосовно такого престуру. Від своїх слів нардеп не відмовляється, натомість каже, що організаторам вже потрібно готуватися до допитів. Свої претензії до фортифікаційних споруд, зведених під керівництвом Полтавської обласної військової адміністрації, він також не раз озвучив у відео на своєму YouTube-каналі.

«Існує цілеспрямований та чіткий план привласнення близько 200 мільйонів гривень, який, на жаль, успішно реалізували у 2024 році. Полтавська ОВА взяла на себе один із ключових напрямів робіт на Донеччині, ближче до Покровська», — розповідає народний депутат України від партії «Голос» Ярослав Железняк.

У відповідь т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут запевнив, що адміністрація курувала роботи виключно на території Святогірської громади Донецької області, а народний депутат казав про Покровський район:

“Ми перебуваємо у Святогірському. Це — Краматорський район, Святогірська територіальна громада”.

4 вересня 2025-го стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України виправило до своєї підслідності кримінальне провадження щодо можливих зловживань посадовців Полтавської ОВА та пов’язаних із ними підрядників під час будівництва фортифікаційних споруд у зоні бойових дій.

Раніше ця справа перебувала в Бюро економічної безпеки на Полтавщині. Тамтешні детективи припускали, що службові особи ОВА спільно з підрядниками завищували вартість матеріалів у звітах. У документах, які передали до суду, йшлося, зокрема, про дерев’яні бруски, які у звітах коштували понад 9 тисяч гривень за кубометр, тоді як середня ринкова ціна — близько 6,6 тисячі. За підрахунками БЕБ, це могло спричинити збитки державі на понад 3 мільйони гривень.

Натомість Володимир Когут запевняє, роботи були не тільки виконані в рамках закладеного бюджету, а ще й кошти вдалося заощадити:

«Закінчилися роботи взимку 2024 року. Загальний кошторисний бюджет, згідно з проєктно-кошторисною документацією був з доповненнями, тому що коли приїхали виконувати роботу, виникла деяка ситуація на місцевості. Прийшлося коригувати деякі речі. Загальний бюджет становив 381 мільйон гривень. Згідно з актами від підрядника, загальна цифра склала 375,5 мільйонів гривень. Відповідно 5,5 мільйонів гривень, які були зекономлені, повернуті до державного бюджету», — наголосив Володимир Когут.

У Святогірській громаді фортифікаційні роботи виконували під керівництвом двох обласних військових адміністрацій — Полтавської та Хмельницької. Роботи розпочали й завершили майже одночасно, зазначив начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. І додав, що побудувати лінію оборони поблизу фронту — задача не проста. Під час робіт працівники часто потрапляли під ворожі атаки. А у суму робіт входить не тільки вартість будівельних матеріалів, а й оплата роботи працівників та технічного ресурсу.

«Працювало багато людей, техніки, будували ж і великі об’єкти, а для цього потрібні й крани, й екскаватори. Тобто це великі роботи, і ми їх зробили вчасно», — каже Рибалкін.

За його словами, під час будівництва не обійшлося без неприємностей: є поранені, підбита техніка, стався підрив екскаватору.

Водночас триває процес передачі робіт до Державної спеціальної служби транспорту. Це передбачає ретельну перевірку кожного об’єкта — від точності відповідності проєкту до технічного стану укріплень. Паралельно усуваються незначні недоліки, виявлені під час інспекцій, аби забезпечити максимальну готовність споруд до виконання бойових завдань у разі загострення ситуації на фронті.

«Виконується робота приймання й передачі даних споруд на баланс нашої служби, ВОПи (взводні опорні пункти) обстежуються. Є деякі недоліки, які одразу усуваються підрядними організаціями. Що саме це за недоліки, я не можу сказати. Також триває робота з приймання та перевірки документації. Вже зараз прийнято 2 опорних пункти, по інших роботи тривають», — розповів військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту.

Роки війни навчили українських захисників цінувати кожен метр укриття. Бо на початку війну укриттями слугували траншеї у посадках. Серед тих, хто вже бачив нові укріплення на власні очі, військовослужбовець Святослав.

Він дає позитивну оцінку виконаним роботам: «У 2022 році ми просто раділи траншеї у посадці, тут укріплені стінки широка траншея, не вузька, що сам ледве проходиш. Вже поросло травою, а влітку це — добре, це додаткове укриття. Загалом же фортифікації створені для життєдіяльності, щоби ти не рив собі нору десь, і тут я бачу, що умови створенні й основа на мою думку хороша. Натягнути сіточку від дронів, облаштуватися, й можна давати відсіч ворогу», — каже військовослужбовець Святослав.

Святогірська громада й досі живе під постійною загрозою війни. Від лінії фронту її відділяє всього кілька кілометрів — найближчий населений пункт громади близько 10 км від зони бойових дій. Попре це тут залишаються понад 2,6 тисячі людей, хоча ще після деокупації у 2022-му їх було понад 3 тисячі.

Щодня виїжджає кілька родин, частина евакуюється через державні програми, частина — власними силами. А небезпека для мирних жителів лише зростає: громада відчуває удари С-300, шахедів, крилатих ракет, а особливо «КАБів» (керованих авіаційних бомб), проти яких не існує захисту.

«Наші люди бачили фактично все. Наприклад якщо ми кажемо про Ярову, то там фактично немає жодного двора. У Святогірську теж немає жодної неушкодженої будівлі. Трошки інше тут життя і трошки інші тут дії. Тому найголовніше у нас питання зараз це — евакуація й взаємодія з військовими, які виконують свої безпосередні обов’язки на лінії бойового зіткнення», — розповідає Володимир Рибалкін.

У такій ситуації питання укріплень дуже важливе. Якщо росіяни все ж таки почнуть тиснути, перед противником має постати не просто ряд укриттів, а складна, продумана система фортифікацій, підкріплена десятками кілометрів траншей, бетонних блоків та вогневих точок. Це не лише перешкода на шляху ворога, але й нова можливість для українських воїнів тримати позицію та завдавати значних втрат противнику.