Криза на фармацевтичному ринку: падіння продажів та скорочення на “Дарниці”

У Луцьку працівники правоохоронних органів під час планової перевірки документів затримали іноземця, який перебував у міжнародному розшуку понад десять років. Чоловіка розшукували іспанські правоохоронні органи за підозрою у вчиненні низки тяжких злочинів, що мали серйозні наслідки для громадської безпеки.

Під час затримання іноземець не намагався чинити опір, однак його особа була одразу ідентифікована завдяки міжнародним базам даних. Після перевірки документів та встановлення особи чоловіка правоохоронці склали всі необхідні матеріали для екстрадиції. Найближчим часом його передадуть іспанській владі для притягнення до кримінальної відповідальності та відбування покарання, передбаченого законодавством Іспанії.

За даними слідства, затриманий раніше працював у правоохоронних органах Іспанії. Він був одружений і виховував шістьох дітей. Водночас, як встановив суд, чоловік систематично вчиняв домашнє насильство, погрожував рідним табельною зброєю та тривалий час психологічно й фізично тиснув на членів родини.

Також правоохоронці повідомляють про сексуальне насильство щодо неповнолітньої доньки, яке тривало роками. Через пережите дівчина перебувала у тяжкому психологічному стані та потребувала допомоги медиків.

У 2014 році суд в Іспанії визнав чоловіка винним у погрозах, домашньому насильстві, домаганнях та систематичній агресії й призначив йому покарання у вигляді 16 років позбавлення волі. Однак згодом він переховувався від виконання вироку. З 2017 року його оголосили у міжнародний розшук.

Днями чоловіка виявили у Луцьку. Після затримання його взяли під варту. Наразі тривають необхідні процесуальні процедури, після чого засудженого передадуть іспанській стороні для відбування покарання.

Спікер Державної думи Російської Федерації В’ячеслав Володін виступив із гучною заявою про нібито готовність російських парламентарів вимагати застосування так званої «зброї відплати» проти України вже найближчим часом. Його слова пролунали публічно в контексті обговорення подальшого перебігу війни, яку Москва офіційно продовжує називати «спеціальною військовою операцією».

За твердженням Володіна, значна частина депутатського корпусу наполягає на використанні «більш потужних засобів ураження» з метою досягнення військово-політичних цілей Кремля. Подібна риторика вкотре демонструє прагнення російської влади до ескалації конфлікту та посилення тиску, насамперед на цивільне населення України, що викликає серйозне занепокоєння міжнародної спільноти.

Він заявив, що депутати нібито вимагають “жорсткішої відповіді” та використання “зброї відплати”, не уточнюючи, про які саме види озброєння йдеться.

Нові погрози Володін пов’язав із відмовою президента України Володимира Зеленського приїхати до Москви. За словами спікера Держдуми, через це на Україну “вже з наступного тижня” чекають “нові проблеми”.

Заяви російської влади пролунали на тлі прогнозів різкого похолодання в Україні. За оцінками синоптиків, у період з 1 по 3 лютого температура повітря в більшості регіонів може знизитися до –20…–27 градусів, а місцями — до –30 градусів.

Раніше повідомлялося, що 29 січня президент США Дональд Трамп звернувся до Володимира Путіна з проханням утриматися від ударів по Києву та інших українських містах протягом тижня.

Також напередодні президент Володимир Зеленський заявив, що питання припинення ударів по енергетичній інфраструктурі обговорювалося під час тристоронніх переговорів України, США та Росії в Абу-Дабі 23–24 січня.

Після цього в Кремлі повідомили, що Росія погодилася не завдавати ударів по українській енергетиці лише до 1 лютого.

В Одеській області останнім часом активно демонструється боротьба з корупцією серед представників силових структур. Місцеве ДБР фіксує рекордну кількість затримань правоохоронців, які, за версією слідства, брали участь у протиправних схемах. Публікуються деталі операцій, показуються вилучені гроші та майно, звітується про нібито викриті злочинні угруповання всередині системи. На перший погляд, це створює враження ефективної та принципової роботи правоохоронців у боротьбі з корупцією.

Проте за гучними арештами та публічними демонстраціями криється значно складніша реальність. За інформацією з джерел серед силовиків, більшість затримань відбуваються не через незалежне розслідування чи активну боротьбу зі злочинністю, а внаслідок внутрішніх узгоджень і перерозподілу корупційних потоків. Колеги та керівництво часто виступають ініціаторами «здачі» підлеглих або конкурентів, що дозволяє контролювати та перерозподіляти фінансові та ресурсні потоки, не втрачаючи власних доходів.

Типовий випадок стався в Білгород-Дністровському районі. Керівник сектору мобілізаційної роботи райадміністрації роками заробляв на незаконному вивезенні призовників до Молдови за великі суми. Коли чиновник вирішив скоротити передачу грошей кураторам та звернувся до ДБР із заявами на всю ланку, його самого підставили й затримали під час чергового рейду.

Схожа ситуація трапилася в Приморському РТЦК Одеси. Співробітник, який отримував від ухилянтів гроші за відстрочку мобілізації, поскаржився на високі відсотки керівництву. Його розповідь швидко дійшла до ДБР, і він опинився серед затриманих, а його місце зайняв «більш лояльний» працівник.

Таким чином, ДБР отримує «врожай» на фоні внутрішніх конфліктів у силових структурах. За гучними затриманнями слідують премії, звання та ефектні звіти. Проте багато справ можна «вирішити» без шуму, а вилучені гроші не завжди потрапляють у офіційні протоколи.

Загалом йдеться не про системну боротьбу з корупцією, а про її перебудову. Жадібних і необережних витісняють, щоб на їхнє місце прийшли більш слухняні фігури. Грошові потоки зберігаються, ланцюжки працюють, змінюються лише імена. Система функціонує за законами жадібності і контролю, а не справедливості.

З 1 лютого 2026 року в Польщі набирають чинності нові зміни в системі надання соціальної допомоги для іноземців, зокрема українських родин, які перебувають у країні на підставі тимчасового захисту. Відповідно до оновлених правил, частина українських біженців може втратити щомісячні виплати на дітей у розмірі 800 злотих, які раніше надавались як частина програми допомоги 800+. Ці зміни були затверджені польським урядом ще минулого року, однак вони набудуть чинності тільки тепер, викликаючи занепокоєння серед родин, які сподівалися на стабільність фінансової підтримки.

Згідно з новими правилами, для отримання цієї допомоги іноземцям буде необхідно відповідати ряду додаткових вимог. Однією з ключових умов є доведення законності перебування на території Польщі. Якщо раніше допомога надавалась автоматично біженцям, які перебувають на тимчасовому захисті, то тепер це питання буде ретельніше контролюватися. У разі порушення правил перебування або інших юридичних вимог, родини можуть втратити право на допомогу.

Відтепер для продовження отримання виплат родини мають подати нову заяву. Її розглядатиме Установа соціального страхування. У більшості випадків додаткові документи не вимагатимуться, проте кожна заява проходитиме перевірку на відповідність оновленим критеріям.

Ключовою умовою для отримання 800 злотих на дитину стає наявність професійної діяльності одного з батьків. Йдеться про офіційне працевлаштування за трудовим договором або договором доручення, ведення підприємницької діяльності, отримання спортивних чи докторських стипендій, а також перебування на обліку як безробітного з правом на допомогу або участь у навчанні зі стипендією.

Закон також встановлює мінімальні вимоги до бази для нарахування страхових і пенсійних внесків. Для одних категорій заявників вона має становити не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, для інших — щонайменше 30 відсотків. Винятки передбачені для батьків дітей з інвалідністю, а також у випадках, коли допомога оформлюється на дитину — громадянина Польщі.

Окремою обов’язковою умовою є фактичне проживання дитини на території Польщі та її навчання у польському закладі освіти. Сам заявник також повинен перебувати в країні. У разі відтермінування обов’язкового навчання установа соціального страхування може вимагати відповідну довідку.

Польська соціальна служба залишає за собою право призупиняти виплату 800+, якщо виникають сумніви щодо реального проживання родини в Польщі, фактичної зайнятості батьків або відвідування дитиною навчального закладу. Перевірка виконання всіх умов, за словами представників установи, здійснюватиметься щомісяця.

Станом на сьогодні в Польщі перебуває близько 950 тисяч осіб із тимчасовим захистом, переважна більшість з яких є громадянами України. Для значної частини цих родин виплата 800+ залишається важливим елементом соціальної підтримки.

Альона Калугіна, дружина керівника Закарпатського Бюро економічної безпеки, за останні роки значно розширила свої бізнес-активи та портфель нерухомості. Її економічна присутність у регіоні помітно зросла саме після початку роботи чоловіка в БЕБ, що привертає увагу експертів та громадськості.

До числа її активів входять кілька напрямів бізнесу. Зокрема, у Чернівецькій області Калугіна володіє спа-комплексом, що надає висококласні послуги відпочинку та оздоровлення. Крім того, вона інвестує в аграрний сектор, розвиваючи сільськогосподарські проєкти, а на Закарпатті займається будівництвом комерційного житла.

У 2024 році дружина та матір Євгенія Калугіна придбали земельні ділянки на словацькому кордоні в Ужгороді, де зараз ведеться будівництво чотирьох таунхаусів. Альона Калугіна заявила, що будівництвом займаються інші люди за усними домовленостями, а вона лише інвестує.

У липні 2025 року вона інвестувала в аграрну компанію «Хрум», власність якої включає понад 2 га землі на Закарпатті. При цьому чоловік стверджує, що бізнесом займається лише його дружина, а він дає поради без втручання у територіальні повноваження БЕБ.

Окрім цього, після призначення Євгенія Калугіна батько посадовця Павло Калугін став власником земельної ділянки у Козині під Києвом, поруч із маєтком бізнесмена Ріната Ахметова. Брат чиновника Станіслав Калугін також займається міжнародним бізнесом у сфері технологій і переказував гроші Альоні Калугіній.

Журналісти Bihus.Info зазначають, що накопичення активів родини Калугіних відбувається на тлі кар’єри Євгенія Калугіна в системі економічної безпеки, що викликає питання щодо потенційного конфлікту інтересів.

Ситуація, яка складається навколо Національного банку України, вказує на невідповідність між публічною риторикою та реальними фінансовими процесами. Офіційна влада постійно підкреслює свою відкритість та прозорість в управлінні державними ресурсами, однак за лаштунками цієї політики існують практики, які викликають серйозні питання. Важливим елементом цього явища є використання благодійних організацій як інструментів для проведення непублічних фінансових операцій.

Одним з найбільш яскравих прикладів такої ситуації є діяльність Василя Горбаля, члена Ради та голови Аудиторського комітету НБУ, який також контролює благодійну організацію, тісно пов'язану з державним університетом. Йдеться про Фонд розвитку, що активно взаємодіє з численними державними та комерційними структурами, здійснюючи фінансові операції, які залишаються поза офіційним контролем.

Класичний механізм університетського ендавменту у цьому випадку виглядає спотвореним. Замість зрозумілої моделі довгострокового інвестування з прозорим походженням капіталу та чіткою звітністю — закрита система з мінімальним рівнем контролю і відсутністю публічних пояснень щодо джерел формування активів. Фінансові звіти за 2024 рік лише підсилюють ці запитання: публічна активність фонду зводиться до дрібних заходів — збору коштів на обладнання чи проведення окремих освітніх подій, які радше створюють імітацію діяльності, ніж пояснюють реальні фінансові потоки.

Особливу увагу привертає поєднання ролей. Статус благодійної організації дозволяє уникати стандартів прозорості, які є обов’язковими для банківського сектору. Водночас Василь Горбаль як посадовець НБУ безпосередньо відповідає за аудит і фінансовий контроль у ключовій інституції держави. Така конфігурація створює очевидний конфлікт інтересів і ставить під сумнів принципи, які Нацбанк декларує на публічному рівні.

Контекст доповнюється і політичним бекграундом фігуранта. У минулому він підтримував проросійські наративи та голосував за мовний закон Колесніченка-Ківалова у 2012 році — факт, який сьогодні виглядає особливо токсично з огляду на війну та вимоги до бездоганної репутації осіб, що формують фінансову політику держави.

Коли журналісти розпочали викриття цієї діяльності, реакція системи була швидкою. Дружина посадовця, адвокат Наталія Горбаль, направила адвокатський запит, який за формою і тоном більше нагадував спробу юридичного тиску, ніж професійне прагнення до роз’яснення. Паралельно директор Інституту міжнародних відносин Валерій Копійка зайняв позицію повного мовчання, фактично забезпечуючи управлінське прикриття ситуації.

Втім, спроби зупинити публічний розголос не дали результату. У судовому порядку було отримано чотири ухвали слідчих суддів, які зобов’язують правоохоронні органи розпочати досудові розслідування. Таким чином, історія вийшла за межі публічної дискусії й перейшла у правову площину.

Наразі подальший розвиток подій залежить від дій територіальних управлінь Бюро економічної безпеки, Державного бюро розслідувань, Національної поліції та Служби безпеки України у Львівській області. Саме вони мають дати відповідь на питання, чи стала благодійність ширмою для непрозорих фінансових схем у безпосередній близькості до Національного банку.

Закупівлі безпілотних літальних апаратів для Збройних сил України у 2024–2025 роках відбувалися в межах системи, яка від самого початку була ізольована від публічного нагляду, відкритих тендерів і реальної конкуренції між виробниками. Такий підхід формувався під гаслом оперативності та безпеки, однак на практиці призвів до низки системних проблем, що безпосередньо вплинули на боєздатність підрозділів на передовій.

Основою цієї моделі стали прямі контракти, укладені через відповідні державні агентства, які отримали широкі повноваження без достатніх механізмів стримування і противаг. Відсутність конкурентних процедур означала, що ринок був фактично закритий для багатьох українських виробників, які могли запропонувати ефективніші або дешевші рішення. У результаті постачання часто концентрувалися навколо обмеженого кола компаній, що знижувало гнучкість і адаптивність системи в умовах швидких змін на полі бою.

Тривожним сигналом для ринку стала нещодавня термінова комунікація з боку АОЗ, яке почало з’ясовувати у виробників можливість постачання великих партій дронів у лютому–березні. З урахуванням того, що постачання ключових компонентів з Китаю займає до півтора місяця, такі строки є реалістичними лише для компаній, які заздалегідь знали про майбутні замовлення і підготували виробничі запаси. У 2024 році за схожою схемою один із виробників отримав замовлення на мільярди гривень на FPV-дрони, які виявилися дорогими та не отримали підтримки з боку військових через низьку якість.

Ситуація ускладнюється відсутністю системного стратегічного планування. У 2025 році Генеральний штаб і Міністерство оборони так і не змогли чітко сформувати замовлення на 2026 рік — з визначенням конкретних типів дронів, їхньої кількості та технічних характеристик. З одного боку, спостерігається лобіювання дорогих і високоприбуткових виробів із сумнівною бойовою ефективністю. З іншого — існує рейтинг дронів, сформований командою Мінцифри, який базується на реальному досвіді військових і показує, які системи справді працюють на фронті. Ці позиції часто не збігаються з дронами, що просуваються в межах закритих контрактів.

У результаті було ухвалене негласне рішення не укладати довгострокові системні контракти, що призвело до зриву планових постачань. Тепер новій команді Мінцифри доводиться в авральному режимі намагатися компенсувати цей провал, щоб уникнути фактичного дефіциту безпілотників у бойових підрозділах.

За інформацією журналістів, окрім термінових двомісячних контрактів, Агентство оборонних закупівель готується провести опитування виробників щодо їхніх можливостей постачання дронів на шестимісячний період. Такий горизонт дозволив би компаніям завчасно закуповувати комплектуючі та пропонувати більш конкурентні ціни. Водночас відмова від укладання шестимісячних контрактів може свідчити про те, що короткі термінові замовлення розподіляються між заздалегідь визначеним колом виробників.

Підстави для таких підозр пов’язані із закритістю процесу формування потреб армії. Запити надходять із підрозділів до Генштабу, де обмежене коло посадовців разом із Міністерством оборони визначає типи дронів, обсяги та цінові параметри. Фактичну вартість продукції пропонує сам виробник, отримуючи формальний висновок про «ринковість», після чого до неї додається офіційна маржа. Хто саме затверджує остаточну номенклатуру і ціни при контрактах на мільярди гривень, публічно не розкривається.

Оцінка якості дронів і відповідності заявленим характеристикам здійснюється різними комісіями. За даними джерел, одні й ті самі вироби можуть бути відхилені через невідповідність технічним параметрам, але паралельно схвалені іншими структурами без додаткових зауважень. Компанії, які не мають можливості вести неформальні переговори, ризикують бути витісненими з ринку незалежно від фактичної ефективності їхніх розробок на фронті.

На цьому тлі деякі іноземні донори, за інформацією джерел, надають допомогу ЗСУ, обходячи державну систему закупівель. Фінансування спрямовується напряму українським виробникам тих дронів, які реально використовуються бойовими підрозділами. Попит у таких випадках формується не формальними звітами, а безпосереднім спілкуванням з військовими та поїздками на передову.