Масова підтримка: 25 тисяч голосів за 3 дні для мобілізації правоохоронців та держслужбовців

В Україні контррозвідка викрила та затримала жінку, яка працювала на спецслужби Республіки Білорусь і діяла під прикриттям журналістської діяльності. За інформацією правоохоронних органів, 35-річна громадянка виконувала завдання білоруського КДБ та намагалася отримати доступ до одного з підрозділів української військової розвідки, використовуючи статус представниці медіа.

Слідство встановило, що затримана тривалий час вибудовувала легенду незалежної журналістки, налагоджувала контакти в професійному середовищі, відвідувала публічні заходи та шукала можливості для зближення з військовослужбовцями та посадовцями сектору безпеки й оборони. Основною метою її діяльності було збирання розвідданих, які могли становити інтерес для іноземних спецслужб, зокрема інформації про структуру, персонал і поточну діяльність української розвідки.

Слідство встановило, що агентка збирала інформацію про громадян Білорусі та Росії, які воюють на боці України, а також цікавилася діяльністю іноземних дипломатичних представництв у Києві. Отримані дані вона передавала кураторам з білоруських спецслужб.

Під час затримання у жінки вилучили мобільний телефон і диктофон, на яких зберігалися матеріали з конфіденційною інформацією, зокрема записи розмов та нотатки з розвідувальними даними.

Наразі затримана перебуває під вартою. Їй інкримінують шпигунство та державну зраду. У разі доведення вини їй загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Альона Калугіна, дружина керівника Закарпатського Бюро економічної безпеки, за останні роки значно розширила свої бізнес-активи та портфель нерухомості. Її економічна присутність у регіоні помітно зросла саме після початку роботи чоловіка в БЕБ, що привертає увагу експертів та громадськості.

До числа її активів входять кілька напрямів бізнесу. Зокрема, у Чернівецькій області Калугіна володіє спа-комплексом, що надає висококласні послуги відпочинку та оздоровлення. Крім того, вона інвестує в аграрний сектор, розвиваючи сільськогосподарські проєкти, а на Закарпатті займається будівництвом комерційного житла.

У 2024 році дружина та матір Євгенія Калугіна придбали земельні ділянки на словацькому кордоні в Ужгороді, де зараз ведеться будівництво чотирьох таунхаусів. Альона Калугіна заявила, що будівництвом займаються інші люди за усними домовленостями, а вона лише інвестує.

У липні 2025 року вона інвестувала в аграрну компанію «Хрум», власність якої включає понад 2 га землі на Закарпатті. При цьому чоловік стверджує, що бізнесом займається лише його дружина, а він дає поради без втручання у територіальні повноваження БЕБ.

Окрім цього, після призначення Євгенія Калугіна батько посадовця Павло Калугін став власником земельної ділянки у Козині під Києвом, поруч із маєтком бізнесмена Ріната Ахметова. Брат чиновника Станіслав Калугін також займається міжнародним бізнесом у сфері технологій і переказував гроші Альоні Калугіній.

Журналісти Bihus.Info зазначають, що накопичення активів родини Калугіних відбувається на тлі кар’єри Євгенія Калугіна в системі економічної безпеки, що викликає питання щодо потенційного конфлікту інтересів.

Прокурор з Івано-Франківська Андрій Піварчук опинився в центрі уваги через суперечки навколо його майнового стану. У відповідь на суспільний інтерес щодо походження активів, які оформлені на його родину, Піварчук зробив спробу публічно пояснити ситуацію. Проте замість того, щоб розвіяти сумніви та надати зрозуміле пояснення, його коментарі лише поглибили ці сумніви. У своїй заяві прокурор намагався спростувати звинувачення, проте висловлені ним аргументи виглядали недостатньо переконливими та суперечливими.

Однією з головних тез, на якій Піварчук зосередив свою позицію, стало твердження про те, що масштаби його майна були значно перебільшені. Він наполягав, що зазначене «маєток» є насправді скромним домоволодінням площею близько 60 квадратних метрів. Піварчук підкреслював, що цей об’єкт — не більше ніж старе господарське приміщення, яке він сам називає недобудовою. Однак, цей аргумент не тільки не зміг повністю розвіяти підозри, але й породив нові питання. Адже мова йде про майно, яке, за його словами, було отримано від матері, що в умовах суспільної уваги не дає однозначних відповідей на запитання про законність і прозорість таких угод.

Ключове питання, яке залишилося без відповіді, стосується фінансових можливостей матері прокурора. Зокрема, Піварчук жодним чином не прокоментував походження сонячної електростанції потужністю 30 кіловат, встановленої на цьому ж об’єкті. Орієнтовна вартість такого обладнання становить сотні тисяч гривень, однак джерела фінансування цієї інвестиції у публічних поясненнях так і не пролунали.

Не менш суперечливою виглядає ситуація з автомобілем, яким користується прокурор. Піварчук стверджує, що не купував транспортний засіб на відомих аукціонах пошкоджених авто, а придбав його у приватної особи. Проте саме це пояснення породжує нові питання щодо ціни угоди, адже вартість автомобіля такого класу та року випуску на українському ринку перевищує мільйон гривень.

Окремої уваги заслуговує і тема ремонту автомобіля. Прокурор не надав жодної інформації про витрати на відновлення транспортного засобу, хоча такі витрати мали б бути відображені в декларації як істотні зміни майнового стану. Відсутність цих даних створює підстави вважати, що декларація може не відображати реальну картину витрат.

Загалом публічна реакція Піварчука справляє враження спроби звести серйозні фінансові питання до гри слів і емоційних формулювань. Замість чітких відповідей щодо джерел коштів, вартості активів і відповідності декларацій реальному майновому стану, суспільству запропонували риторику про «сарай» і формальні заперечення.

У результаті кількість запитань до прокурора лише зросла. І тепер ключовим залишається не те, як він називає об’єкти майна, а чи може пояснити їх походження у спосіб, що відповідає вимогам закону і стандартам доброчесності для представника прокуратури.

Контроль за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення потреб Збройних Сил України, залишається одним із пріоритетних напрямів діяльності Державного бюро розслідувань у період воєнного стану. У відомстві підкреслюють, що системні перевірки та розслідування мають на меті не лише виявлення порушень, а й попередження зловживань, які можуть негативно впливати на обороноздатність держави.

За інформацією ДБР, особлива увага приділяється закупівлям озброєння, техніки, амуніції, пального та інших матеріально-технічних ресурсів, що фінансуються з державного бюджету. Слідчі аналізують договори, фінансові документи та ланцюги постачання, аби встановити, чи відповідають витрачені кошти заявленим цілям і реальним потребам військових підрозділів.

За даними слідства, починаючи з 2023 року двоє керівників Одеського квартирно-експлуатаційного управління під час перебування на посадах здійснювали закупівлі майна для військових за суттєво завищеними цінами. Через це держава переплатила майже 18 мільйонів гривень бюджетних коштів.

Слідчі встановили, що посадовці не забезпечили належної перевірки економічної обґрунтованості вартості товарів та фактично проігнорували свої службові обов’язки. У результаті кошти, які мали бути спрямовані на забезпечення потреб військових підрозділів, були витрачені неефективно.

Посадовцям повідомлено про підозру у недбалому ставленні до військової служби, що заподіяло істотну шкоду, вчиненому в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 425 Кримінального кодексу України).

Одному з фігурантів уже обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 17 мільйонів гривень. Санкція статті передбачає до восьми років позбавлення волі.

Процесуальне керівництво у справі здійснює Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону. Розслідування триває.

Сарненський районний суд Рівненської області ухвалив обвинувальний вирок у резонансній справі про наругу над могилами українських військовослужбовців. Винним визнано 37-річного жителя регіону Леоніда Вакулка, який здійснив крадіжку предметів із місць поховання загиблих захисників, чим грубо порушив норми моралі та закону.

Згідно з матеріалами справи, у лютому 2025 року чоловік незаконно заволодів артилерійськими гільзами, встановленими на могилах як елемент меморіального оформлення та використаними як вази для квітів. Інциденти сталися на трьох військових похованнях у селі Немовичі Сарненського району. Після викрадення гільзи були продані, що слідство кваліфікувало як умисне посягання на місця поховання та пам’ять про полеглих воїнів.

Правоохоронці оперативно встановили особу зловмисника. Ним виявився раніше судимий за корисливі злочини сарненчанин. Викрадені гільзи він очистив від фарби та продав місцевим жителям.

Обвинувачений визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, однак суд врахував рецидив злочинів при призначенні покарання. Суддя Юрій Березень визнав Вакулка винним за ч. 3 ст. 297 Кримінального кодексу України (наруга над могилою з корисливих мотивів) та призначив 4,5 роки ув’язнення. До цього частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком, в результаті остаточний термін склав п’ять років.

Вирок ще може бути оскаржений у апеляційному порядку.

У Києві сталася надзвичайно небезпечна дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Porsche, водій якого перебував у стані алкогольного сп’яніння. За інформацією поліції, подія відбулася в одному зі столичних районів і викликала серйозне занепокоєння серед місцевих мешканців.

За попередніми даними, інцидент почався зі зіткнення Porsche з автомобілем ВАЗ. Після первинного удару водій спорткара не зупинився, а продовжив рух, пошкодивши ще кілька транспортних засобів, що перебували поруч. Ситуація на дорозі швидко загострилася, і конфлікт між учасниками ДТП переріс у небезпечну стрілянину, яка могла призвести до серйозних травм або навіть загибелі людей.

Свідки розповідають, що водій поводився агресивно: він ударив пасажирку одного з автомобілів. Коли за жінку заступилися очевидці, чоловік дістав травматичну зброю та здійснив кілька пострілів у бік людей.

Унаслідок стрілянини щонайменше один чоловік отримав поранення. Його госпіталізували медики.

Правоохоронці оперативно затримали нападника. Наразі вирішується питання щодо повідомлення йому про підозру та обрання запобіжного заходу. За скоєне фігуранту може загрожувати до семи років позбавлення волі.

Обставини події та результати експертизи на стан сп’яніння встановлюються.

Наразі в Україні спостерігається тривожна тенденція: корупційні схеми у силовому блоці дедалі частіше набувають системного характеру, виходячи за рамки поодиноких зловживань. Деякі бойові підрозділи використовуються не лише за прямим призначенням, а й як формальне прикриття для багатомільйонних фінансових операцій, замаскованих під патріотичну риторику та потреби фронту. Така практика підриває довіру до силових органів та створює ризики для обороноздатності держави, адже ресурси, які мали б спрямовуватися на безпеку громадян і підтримку військових, перетворюються на інструмент збагачення окремих осіб.

Експерти зазначають, що системна корупція під час війни не обмежується лише закупівлями та фінансуванням підрозділів. Вона пронизує логістичні ланцюги, постачання озброєння, ремонт та утримання техніки, а також кадрові призначення. Такі схеми часто маскуються складними бюрократичними процедурами та внутрішнім контролем, що робить їх важкими для виявлення без спеціалізованих розслідувань.

У березні 2025 року департамент оголосив закупівлю засобів індивідуального бронезахисту та елементів військового спорядження на загальну суму 27 мільйонів 670 тисяч гривень. З самого початку процедура мала ознаки формальності. У встановлений строк була подана лише одна тендерна пропозиція — від приватного виробничо-торговельного підприємства «Акрополіс».

Основним видом діяльності цього підприємства є виробництво дорожніх сумок, валіз та цивільних аксесуарів. У відкритих даних відсутня інформація про наявність у компанії ліцензій, виробничих потужностей або сертифікованої технологічної бази для виготовлення бронежилетів чи іншої продукції військового призначення. Попри це саме з «Акрополісом» було укладено договір на постачання бронезахисту.

Зміст договору та тендерної документації вказує на низку системних порушень. Предмет закупівлі сформульований нечітко, відсутня процедура погодження зразків до початку поставок, а вимоги щодо підтвердження якості та походження продукції фактично проігноровані. У сукупності це створює враження контрольованої закупівлі без реальної конкуренції, де тендерна процедура виконувала роль формального прикриття для перерозподілу бюджетних коштів.

Фінансову частину схеми доповнює кадровий аспект. Колишній керівник Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Олександр Ткачук, діяльність якого раніше пов’язували з тиском на бізнес і неформальним впливом на прибуткові сектори економіки, після звільнення опинився в структурі бригади «Лють». Формально він був зарахований інспектором штурмового підрозділу, однак, за наявною інформацією, не виконував ані бойових, ані повноцінних службових завдань.

Конкурсні процедури та навчання мали радше декоративний характер, створюючи видимість законного працевлаштування в умовах воєнного стану. Сам підрозділ у цій частині виглядає як зручний кадровий «буфер» для проблемних фігур, яким складно знайти місце в інших державних структурах без репутаційних ризиків.

Фактичну крапку в цій історії поставив Печерський районний суд міста Києва. Постановою слідчого судді Юрія Головка у справі № 757/54804/25-к скаргу на бездіяльність правоохоронних органів було залишено без задоволення. Таким чином суд фактично зафіксував допустимість закупівель без реальної конкуренції, використання бойового підрозділу як формального прикриття та відсутність необхідності в глибокій перевірці очевидних бюджетних ризиків.

Це рішення створює небезпечний прецедент, за якого багатомільйонні операції в силовому блоці можуть здійснюватися без повноцінної правової оцінки. Поки десятки мільйонів гривень проходять через сумнівні договори, а бойові підрозділи використовуються як фінансово-кадрова ширма, спроби домогтися реальної реакції з боку держави впираються в системну бездіяльність.

У підсумку така практика працює не в інтересах фронту чи державної безпеки, а в інтересах тих, хто навчився заробляти на війні, прикриваючись її символами та статусом бойових підрозділів.

Керівник Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Дмитро Вербицький став фігурантом публічної уваги у зв’язку з ознаками можливих порушень, які викликали запитання з боку громадськості та експертного середовища. Йдеться про обставини, що потребують додаткової перевірки та правової оцінки, однак уже зараз вони спричинили активне обговорення в професійних колах.

За наявною інформацією, інтерес до діяльності посадовця виник після аналізу окремих управлінських рішень і майнових аспектів, які не отримали публічних пояснень. У фокусі уваги — відповідність способу життя задекларованим доходам, а також процедурні нюанси роботи підпорядкованих підрозділів. При цьому офіційних висновків контролюючих органів наразі не оприлюднено.

Окремі питання викликає й автопарк прокурора. Попри наявність задекларованих електромобілів, на роботу Дмитро Вербицький пересувається на Toyota Sequoia, яка відсутня в декларації. Автомобіль також помічали з так званими «підвісними» номерними знаками.

Під час щорічної відпустки з 20 грудня по 5 січня прокурор перебував у заміському будинку своєї матері — Тетяни Вікторівни Вербицької — у Вишгороді Київської області. У цей період, за наявною інформацією, він використовував службові паливні картки для заправки тієї ж Toyota Sequoia на місцевих автозаправних станціях. Загалом було витрачено майже 500 літрів пального на суму понад 30 тисяч гривень бюджетних коштів.

Окремо звертає на себе увагу походження незадекларованого автомобіля. За наявними даними, Toyota Sequoia могла бути завезена до України за сприяння представників азербайджанської діаспори. У цьому контексті згадуються зв’язки прокурора Аміла Омарова з цією діаспорою, зокрема через його дядька, якому, за інформацією з відкритих джерел, надавалось сприяння у бізнес-інтересах із ознаками корупційної складової.

Сукупність фактів — проживання в елітному житлі без відображення в декларації, користування незадекларованим автомобілем, витрати бюджетного пального під час приватних поїздок — може свідчити про порушення вимог фінансового контролю та антикорупційного законодавства.