Мер Кличко визначився з кандидатурою секретаря Київради

Між 2013 та 2016 роками через ПриватБанк було виведено близько двох мільярдів доларів США. Основним механізмом цього стало масове кредитування компаній, які мали прямий зв’язок із тодішніми співвласниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Ці транзакції не були звичайними комерційними операціями, а фактично призводили до виведення значних коштів із фінансової системи країни.

Результатом таких дій стало серйозне погіршення ліквідності ПриватБанку та зростання ризиків для його клієнтів і вкладників. Незабаром це стало однією з головних причин, через які держава була змушена ініціювати націоналізацію банку, щоб запобігти його банкрутству та забезпечити фінансову стабільність. Націоналізація вимагала значних бюджетних витрат, що становило багатомільярдне навантаження на державні ресурси.

Наслідки цієї кредитної політики стали критичними. У грудні 2016 року держава була змушена націоналізувати ПриватБанк, визнавши його неплатоспроможним. Після цього з бюджету було спрямовано понад 5,75 млрд доларів для стабілізації роботи фінустанови, що еквівалентно більш як 155 млрд гривень.

Ключову роль у реалізації схеми відігравав топменеджмент банку, який входив до кредитного комітету та системно погоджував видачу позик пов’язаним структурам. Серед осіб, які схвалювали найбільшу кількість таких кредитів, фігурують Тимур Новіков, Тетяна Гур’єва, Володимир Яценко та Юрій Пікуш. Окрему роль у цій системі відігравала тодішня заступниця голови правління ПриватБанку Любов Чмона, яка погодила 126 кредитів, що стали частиною шахрайської схеми.

Любов Чмона очолювала бюджетний департамент банку — підрозділ, який фактично виконував функції внутрішнього казначейства для бізнес-імперії Коломойського і Боголюбова. Саме через цей департамент формувалися бюджети, прогнозувався рух коштів і забезпечувалося безперебійне фінансування компаній, пов’язаних із власниками банку. Без участі бюджетного департаменту масове схвалення фіктивних кредитів було б неможливим.

Свідчення, надані у суді, вказують на тісні особисті й робочі зв’язки між керівниками ключових департаментів банку та його власниками. Топменеджмент діяв не автономно, а виконував прямі вказівки Коломойського і Боголюбова, отримуючи натомість високі винагороди, збереження посад і гарантії майбутнього юридичного захисту.

Варто підкреслити, що розгляд у Лондоні мав господарський характер. Суд не встановлював кримінальної відповідальності конкретних топменеджерів, однак визнав сам факт масштабного шахрайства. За підсумками розгляду Коломойського і Боголюбова зобов’язали сплатити державному ПриватБанку близько 3 млрд доларів — з урахуванням відсотків та витрат на стягнення. У встановлений строк ці кошти сплачені не були, після чого банк розпочав процедури примусового стягнення.

Попри свою ключову роль у схемі, Любов Чмона за дев’ять років після націоналізації так і не стала фігуранткою кримінальних проваджень в Україні. Водночас іншим колишнім заступникам голови правління пощастило менше. Володимиру Яценку було оголошено підозру у привласненні та відмиванні коштів, а Людмилі Шмальченко — у причетності до розкрадання мільярдів гривень з банку.

Ще одним показовим епізодом стала історія Тимура Новікова. На відміну від Чмони, він не лише погоджував сумнівні кредити, а й, за матеріалами інших судових процесів, отримав близько 4,8 млн євро через кіпрську компанію Primecap, яка перебувала в центрі фінансових операцій, пов’язаних із виведенням коштів. Наразі ПриватБанк намагається стягнути ці гроші в межах окремого судового процесу за кордоном.

Показово, що і Любов Чмона, і Тимур Новіков після завершення роботи у ПриватБанку продовжили кар’єру у бізнесах, пов’язаних із групою «Приват». Ба більше, Чмона, яка на момент націоналізації володіла 0,24% акцій банку, двічі намагалася оскаржити націоналізацію в українських судах, вимагаючи повернення банку попереднім власникам. Обидві спроби завершилися поразкою.

Історія ПриватБанку демонструє не лише масштаби фінансових зловживань, а й глибину системної проблеми — коли ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб в інтересах власників, а відповідальність за наслідки зрештою лягла на державу і платників податків.

Події навколо Гренландії несподівано перекроїли інформаційний та політичний порядок денний Всесвітнього економічного форуму в Давосі, змістивши фокус дискусій із війни в Україні на ширші питання глобальної безпеки. Форум, від якого очікували принципової розмови про російську агресію, подальшу військову й фінансову підтримку Києва, дедалі більше перетворюється на арену для обговорення нових викликів у трансатлантичних відносинах.

За даними західних медіа, центральною темою неформальних переговорів стала роль Сполучених Штатів у зміні балансу сил у Північній Атлантиці та можливі наслідки для європейської безпеки. Саме ці дискусії відтіснили українське питання на другий план, що помітно відобразилося як у програмі заходів, так і в тональності заяв учасників форуму.

Очікувалося, що геополітичним центром форуму стане особиста зустріч президента України Володимира Зеленського з президентом США Дональдом Трампом. Проте на момент проведення форуму ця зустріч так і не була призначена. За даними джерел, ініціатива щодо особистого контакту виходить саме від української сторони, тоді як стриманість демонструє Білий дім.

За словами експерта з зовнішньої політики Республіканської партії, Зеленський зацікавлений у прямому діалозі з Трампом і вважає, що потенційні вигоди переважають політичні ризики. В українській логіці, якщо такого контакту не відбувається, вплив на американського президента здійснюють інші гравці, не завжди прихильні до інтересів Києва.

Раніше обговорювалася можливість підписання в Давосі масштабної угоди між Україною та США щодо післявоєнного відновлення та економічного розвитку, обсяг якої оцінювався у сотні мільярдів доларів. Проте зміна акцентів на форумі фактично заморозила ці плани.

Паралельно з цим у Давосі очікується активна дипломатична робота навколо теми Гренландії. За даними медіа, європейські лідери та делегації, які планують зустрічі з Дональдом Трампом і його оточенням, мають намір змістити фокус переговорів саме на цей регіон, розглядаючи його як новий осередок геополітичної напруги.

Таким чином, форум у Давосі продемонстрував тривожну тенденцію: увага Заходу поступово зміщується з війни в Україні до внутрішніх суперечностей між союзниками та нових глобальних ризиків, що створює додаткові виклики для української дипломатії.

Адміністрація торговельно-офісного комплексу Gulliver повідомила про завершення усіх необхідних робіт, які мали на меті відновити повноцінну роботу об’єкта. За словами представників комплексу, наразі триває фінальний етап підготовчих та технічних заходів, що передують запуску. У зверненні до орендарів і відвідувачів наголошується, що повне відкриття заплановане на 1 лютого. Саме з цієї дати комплекс має працювати у звичному режимі, без обмежень для відвідувачів і з повною доступністю усіх зон.

У повідомленні також зазначається, що досягнення цього етапу стало можливим завдяки скоординованій роботі технічних служб, підрядників і адміністрації. Після завершення основних робіт залишилися лише остаточні налаштування систем безпеки, комунікацій та внутрішньої інфраструктури, які мають бути завершені у найближчі дні. Такі підготовчі кроки важливі, адже мова йде про великий об’єкт, де одночасно перебуває багато людей, і тому безпека, комфорт та організація потоків відвідувачів є пріоритетними.

Нагадаємо, що з кінця жовтня 2025 року торговельно-офісний комплекс був закритий: не функціонувала торгова частина та частина офісних приміщень. Поступове відновлення роботи розпочалося в грудні. З 12 грудня для відвідувачів відкрили перший та мінус перший поверхи, де відновила роботу більшість магазинів, а з 15 грудня у комплексі знову запрацював супермаркет «Сільпо».

Адміністрація зазначає, що після відкриття 1 лютого Gulliver працюватиме у повному форматі, а всі сервіси та простори будуть доступні для відвідувачів і орендарів.

Укртрансбезпека знову опинилася під прицілом правоохоронців через корупційні скандали, що сталися в Черкаській та Хмельницькій областях. У результаті розслідувань були зафіксовані два випадки отримання та вимагання хабарів, що свідчить про системну проблему в роботі цього державного органу. Інциденти, які привернули увагу громадськості, вчергове ставлять під сумнів ефективність антикорупційних заходів у транспортній сфері.

В одному з випадків, що стався в Черкаській області, було затримано співробітника Державної служби України з безпеки на транспорті, який намагався підкупити свого колегу. За даними слідства, посадовець запропонував інспектору щомісячний «внесок» у розмірі 50 тисяч гривень за ігнорування серйозних порушень з боку перевізників. Йдеться про численні випадки перевищення вагових норм та порушення інших вимог безпеки, що могли призвести до серйозних аварійних ситуацій на дорогах.

10 січня посадовця затримали під час передачі грошей. Йому оголосили підозру за частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України — надання неправомірної вигоди посадовій особі.

У Хмельницькій області затримали старшого державного інспектора Укртрансбезпеки під час отримання 30 тисяч гривень від підприємця за безперешкодне транспортування сільськогосподарської продукції. За даними слідства, посадовець не лише обіцяв ігнорувати порушення, а й надавав службову інформацію про місця розташування пунктів вагового контролю, щоб перевізник міг уникнути перевірок і штрафів.

Затримання відбулося у січні 2026 року відповідно до статті 208 Кримінально-процесуального кодексу України. Суд обрав для підозрюваного тримання під вартою. Дії посадовця кваліфікували за частиною 3 статті 368 КК України — одержання неправомірної вигоди, що передбачає до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Обидва випадки свідчать, що корупція у відомстві носить системний характер. Ваговий контроль, видача дозволів та перевірки перетворилися на механізм вимагання грошей. Через це порушення правил перевезення не усуваються, дороги руйнуються перевантаженими вантажівками, а державний бюджет зазнає мільйонних збитків.

Експерти наголошують: доки Укртрансбезпека функціонує як пункт збору «данини», а не як контрольний орган, подібні випадки будуть повторюватися. Кожен «безперешкодний» рейс без штрафів — ще одне підтвердження того, що система працює не на закон, а на особисту вигоду.

У зв'язку з резонансною ситуацією, яка виникла навколо участі фіналістки національного відбору на «Євробачення-2026» Valeriya Force і її можливого співробітництва з російським саундпродюсером, Суспільне опублікувало офіційний коментар. Вони заявили, що участь артистки в конкурсі повністю відповідає чинним правилам і не містить жодних порушень.

У відповіді Суспільного на запит видання NV зазначається, що співпраця Valeriya Force з продюсером D.Woo, яка могла б відбутися у 2024 році, не порушує умов національного відбору. Як зазначають в організації, важливою умовою є те, що контракт чи партнерство з особами, що мали чи мають зв'язки з державою-агресором, не може впливати на можливість участі артиста у відборі, якщо це не пов'язано з підтримкою агресії або пропагандою ворожої політики.

Сама артистка, справжнє ім’я якої Валерія Симулик, раніше пояснювала, що у 2023–2024 роках працювала під псевдонімом Vesta в рамках продюсерського проєкту. За її словами, усі питання, пов’язані з цифровим просуванням і дистрибуцією музики, перебували у відповідальності продюсера, тоді як вона була зосереджена виключно на творчій частині. Наприкінці 2024 року цей проєкт офіційно завершили, а нині її саундпродюсером є Vinny Venditto.

У Суспільному також наголосили, що правила національного відбору чітко визначають обмеження для учасників. Зокрема, до конкурсу не допускаються виконавці, які після 15 березня 2014 року здійснювали концертну діяльність на території держави-агресора, в АР Крим або на інших тимчасово окупованих територіях України, а також у Білорусі після 24 лютого 2022 року. За словами мовника, жоден із учасників Нацвідбору-2026 ці вимоги не порушив.

Окремо підкреслюється, що потенційна співпраця Valeriya Force з представником РФ у минулому не пов’язана з її нинішньою участю у конкурсі. У Суспільному зазначили, що правила не передбачають перевірку всіх агентів або контрагентів, з якими артист міг співпрацювати протягом усього творчого шляху, якщо така взаємодія не суперечить визначеним обмеженням.

Російські війська значно активізували свої зусилля з розширення зони бойових дій у Харківській області, орієнтуючи основні атаки на стратегічно важливі напрямки. За інформацією з фронту, найбільша активність спостерігається в районі села Дігтярне, а також у прилеглих населених пунктах. Противник намагається отримати контроль над цими територіями для подальшого просування вглиб області та зміцнення своїх позицій на сході України.

Військові аналітики відзначають, що ці зусилля російських сил є частиною більш широкої стратегії щодо дестабілізації української оборони в Харківській області. Зосередження уваги на Дігтярному та інших навколишніх населених пунктах пояснюється важливістю цих територій як стратегічних пунктів для з'єднання з іншими зонами бойових дій на сході України.

За минулу добу російські підрозділи здійснювали спроби наступальних дій у районах населених пунктів Нестерне та Кругле. Для атак окупанти використовують малі піхотні групи, періодично намагаючись накопичувати сили для подальших штурмів позицій українських прикордонників.

Подібна активність зафіксована і в районі Вовчанських хуторів. Втім, за словами Демченка, ці дії не приносять противнику жодних тактичних результатів — українські сили стримують наступ і не дають ворогу закріпитися.

Окрім спроб наземного просування, російські війська щоденно здійснюють обстріли прикордонних районів Харківської, Сумської та Чернігівської областей. Найбільша інтенсивність ударів припадає на Харківщину та Сумщину, однак у деякі дні ворог значно посилює вогневий тиск і на прикордоння Чернігівської області.

Складною залишається ситуація і на Куп’янському напрямку. На початку січня військові повідомляли про спроби росіян прорватися до міста. Бої точилися поблизу промислових об’єктів, зокрема в районах цукрового та молочноконсервного комбінатів. Противник намагався тиснути з південного напрямку, що створювало додаткову напругу в місті.

Водночас українські підрозділи змогли стабілізувати обстановку. Командир 429 окремого полку безпілотних систем «Ахіллес» Юрій Федоренко раніше повідомляв, що російські сили були заблоковані на північних околицях Куп’янська. Це дозволило зірвати плани противника щодо прориву в місто та перехопити ініціативу на цьому напрямку.

За наявною інформацією, на окремих ділянках російські підрозділи опинилися у складному становищі через проблеми з постачанням і обмежені можливості для маневру. Українські сили продовжують утримувати позиції та завдавати втрат противнику, не дозволяючи йому розширити зону бойових дій у Харківській області.

2025 рік став періодом помітного зниження попиту на нові легкові автомобілі з бензиновими двигунами в Україні. Загалом було зареєстровано трохи більше 26 тисяч таких автомобілів, що наочно показує спад в порівнянні з попереднім роком. Зокрема, частка бензинових автомобілів на ринку нових легковиків скоротилася з 40% у 2024 році до 32% у 2025 році.

Ці зміни є свідченням важливих тенденцій, які свідчать про зміну споживчих пріоритетів українських автолюбителів. Водночас з падінням попиту на бензинові автомобілі зростає інтерес до альтернативних типів двигунів, зокрема електричних та гібридних. Це підтверджується зростанням продажів таких моделей, що відповідає глобальним тенденціям на зменшення залежності від традиційних викопних видів палива.

Найпопулярнішим новим бензиновим автомобілем року став кросовер Hyundai Tucson, який очолив рейтинг продажів у своєму сегменті. До п’ятірки лідерів також увійшли Mazda CX-5, Skoda Octavia, Renault Duster та Kia Sportage. Саме ці моделі залишаються найбільш затребуваними серед покупців, які все ж обирають нові бензинові авто.

На противагу новому сегменту, імпорт вживаних бензинових автомобілів у 2025 році зріс. Обсяги ввезення таких машин збільшилися більш ніж на десяту частину, а самі вони зайняли значну частку первинних реєстрацій на ринку автомобілів з пробігом. Попри зростання кількості, частка бензинових авто серед усіх імпортованих уживаних легковиків дещо зменшилася, що вказує на ширше різноманіття типів двигунів у цьому сегменті.

Найбільшим попитом серед імпортованих уживаних бензинових авто користувалися Volkswagen Golf і Volkswagen Tiguan. Також до лідерів увійшли Audi Q5, Nissan Rogue та Audi A4. Ці моделі залишаються популярними завдяки поєднанню ціни, технічних характеристик і доступності на європейських та американських ринках.

Загальна динаміка авторинку свідчить про те, що українські споживачі дедалі частіше віддають перевагу доступнішим автомобілям з пробігом, тоді як сегмент нових бензинових моделей поступово втрачає позиції. Така тенденція, ймовірно, збережеться і надалі, зважаючи на економічні фактори та зміну структури попиту.

Прогноз головного рабина Дніпра Шмуеля Камінецького щодо завершення війни в Україні не виправдався. В жовтні 2025 року, під час виступу в Inspira Business Club, рабин заявив, що бойові дії в Україні завершаться до 15 січня 2026 року. Однак, як зазначають Українські Новини, на зазначену дату передумови для припинення конфлікту залишаються відсутніми, і війна триває.

Шмуель Камінецький тоді наголосив, що його прогноз базувався не на конкретних військових чи політичних даних, а на релігійних переконаннях і внутрішніх відчуттях, що можуть спонукати до миру. За його словами, ситуація в Україні потребує духовного зцілення, і йому здавалося, що мир може настати після визначеної дати. Проте його оцінка, заснована на духовних переконаннях, не врахувала складність військових та дипломатичних реалій, які змінюються щодня.

«Ми дали трохи більше часу, тому що на Новий рік люди будуть зайняті. Тож 15 січня ми святкуватимемо, адже війна вже закінчиться. Якщо війна щойно завершиться, увесь світ – інвестори, туристи – приїдуть сюди», – говорив Камінецький.

Попри його оптимістичні прогнози, нинішня ситуація свідчить, що бойові дії на сході України тривають, і жодних ознак швидкого завершення конфлікту немає.