Мер Яремче Андрій Мироняк під прицілом громадськості: розслідування статків і закордонний візит

У Вінницькій області знову розгорівся резонансний скандал, пов’язаний із суддею Ігорем Ратушняком. Попри нещодавній обвинувальний вирок Вищого антикорупційного суду, який визнав його винним у хабарництві, Ратушняк повернувся до своєї посади голови Тиврівського районного суду. Це рішення викликало хвилю обурення серед місцевих мешканців та активістів, адже суддя, котрий ще нещодавно отримав покарання за корупційні злочини, знову перебуває на важливій посаді в системі правосуддя.

Події, що передували його відновленню, стали відомі громадськості після того, як у грудні 2023 року ВАКС ухвалив вирок, який засудив Ратушняка за отримання неправомірної вигоди. Слідство встановило, що у серпні 2021 року суддя отримав хабар за ухвалення рішення на користь особи, яка претендувала на земельну ділянку. Ціна питання за гектар землі, на думку Ратушняка, складала 40 тисяч гривень. Це не перший випадок, коли судді в Україні виявляються замішаними у корупційних скандалах, але він став символом проблеми, що триває в судовій системі.

Вироком суду Ратушняка засудили до семи років позбавлення волі, заборонили три роки обіймати державні посади та постановили конфіскацію майна. Втім, вирок не набрав законної сили — суддя подав апеляцію.

Тепер він знову очолив Тиврівський суд, пояснюючи це тим, що рішення ВАКС нібито є «замовним».

У коментарях журналістам «Слідства.Інфо» Ратушняк заявив, що справу проти нього «сфабрикували» через конфлікт із родичкою народної депутатки від «Слуги Народу» Ірини Борзової. За його словами, після сварки з матір’ю депутатки йому почали надходити погрози, а згодом з’явилася й справа про хабар.

«Мене обвинувачують у тому, що я просив неправомірну вигоду, але доказів немає. Навіть агент правоохоронців це спростував», — заявив суддя.

Ратушняк переконує, що його вирок — лише перша інстанція, а у Верховному Суді він нібито отримає виправдання.

«80% вироків ВАКС скасовує Верховний Суд», — додає він.

Тим часом активісти ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» дослідили судову практику Ратушняка. Вони виявили, що у справах п’яних водіїв систематично з’являється адвокат В’ячеслав Когутницький — той самий, який нині захищає Ратушняка у ВАКСі.

За даними активістів, вони разом створили схему уникнення відповідальності. Спочатку справа потрапляє до іншого судді, Когутницький подає відвід, а розглядає його — Ратушняк. У підсумку той задовольняє відвід і бере справу собі, після чого закриває її «за відсутністю складу правопорушення».

Поки апеляція не ухвалила остаточного рішення, Ігор Ратушняк залишається на посаді голови суду, демонструючи, що навіть вирок ВАКС не є перепоною для української Феміди.

У Львівській області правоохоронці викрили масштабну шахрайську схему, спрямовану на матерів і дружин українських військових. Подружжя місцевих мешканців виманювало у жінок кошти, обіцяючи «допомогу» у звільненні їхніх рідних з військової служби. Про це повідомили у Львівській обласній прокуратурі.

За даними слідства, 39-річна мешканка селища Шептицького вводила родичок військових в оману, стверджуючи, що має впливових знайомих у відповідних державних структурах і здатна «легально забезпечити» повернення їхніх чоловіків або синів додому. Для реалізації своїх обіцянок вона систематично вимагала гроші, користуючись довірою та емоційним станом потерпілих.

Щоб виглядати переконливо, зловмисники призначали зустрічі в громадських місцях, називали реальні посади посадовців та установ, які нібито могли вплинути на процес звільнення військових. Чоловік навіть видавав себе за працівника територіального центру комплектування, запевняючи одну з потерпілих, що може виготовити необхідні документи.

Насправді жодних дій для допомоги військовим вони не вчиняли — усі отримані кошти подружжя привласнювало. Відомо, що жертвами злочинців стали щонайменше три жінки, а сума збитків перевищує один мільйон гривень.

Жінці оголошено підозру за ч. 2 і ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах), чоловікові — за ч. 4 ст. 190 КК України. Слідчі продовжують встановлювати всіх причетних до схеми.

Правоохоронці закликають українців бути обачними і не довіряти обіцянкам, що суперечать законним процедурам, особливо якщо йдеться про військову службу.

Кабінет міністрів України ухвалив важливе рішення про тимчасову заборону експорту необробленої деревини та дров до кінця 2025 року. Такий крок спрямований на підтримку внутрішнього ринку та стимулювання розвитку національних деревообробних підприємств. Водночас він є частиною стратегії зменшення екологічного навантаження, особливо у період наближення зими, коли попит на дрова зростає.

Згідно з повідомленням прем’єр-міністра Юлії Свириденко, цей захід має не тільки економічну, але й соціальну значущість. «Це необхідний крок для того, щоб забезпечити громадян доступом до необхідних ресурсів у зимовий період, зберегти робочі місця на вітчизняних підприємствах та знизити негативний вплив на навколишнє середовище», — зазначила вона. Влада України розглядає заборону як стратегічно важливу міру для зміцнення внутрішнього виробництва та забезпечення енергетичної безпеки.

Згідно з постановою, уряд вніс необроблену деревину (крім сосни) до переліку товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню, та встановив нульову квоту на їхній експорт до кінця 2025 року. Обмеження охоплюють:

лісоматеріали необроблені, із видаленою або невидаленою корою чи заболонню;

лісоматеріали начорно брусані або небрусані, крім сосни.

Постанова набирає чинності з дня офіційного опублікування і стосується лише нових угод та операцій, укладених після цього.

Заступник міністра економіки Єгор Перелигін пояснив, що обмеження допоможуть збалансувати внутрішній ринок і стабілізувати роботу деревообробної галузі, особливо в умовах підвищеного попиту на паливні матеріали та деревину в зимовий період. Окрім того, заборона має важливе значення для забезпечення оборонних потреб країни.

Тимчасова заборона експорту необробленої деревини та дров дозволить зменшити дефіцит сировини, підтримати національного виробника та сприяти енергетичній безпеці України в умовах війни та економічних викликів.

Олександр Усик може провести свій наступний бій у березні 2026 року проти британського важковаговика Фабіо Вордлі, який після перемоги над Джозефом Паркером здобув статус офіційного претендента на титул WBO. Вордлі, який прославився своїм нокаутом Паркеру в 11-му раунді, вийшов на перше місце в списку претендентів і отримав шанс поборотися за титул, що зараз належить українцю. Однак Усик наразі не виявляє особливого інтересу до цього бою, вважаючи його фінансово не вигідним і вимагаючи більш серйозних умов.

Попри це, WBO вже зобов'язав Усика провести обов’язковий захист титулу, що ставить українця перед необхідністю прийняти виклик від Вордлі. Олександр, який нещодавно об’єднав титули у 2025 році після перемоги над Тайсоном Ф’юрі, не мав змоги провести обов’язковий захист через травму, проте тепер, коли лікування завершене, він змушений виконати вимоги організації. Зараз для Усика важливо зрозуміти, чи варто йому ризикувати, враховуючи, що бій із Вордлі не є таким прибутковим, як інші можливі варіанти.

Одразу після бою Фабіо Вордлі викликав Усика на поєдинок і заявив:

«Усик — талант покоління, але не ідеальний. У нього є слабкості, хоч і важко до них дістатись».

Втім, команда українця поставилася до цієї перспективи стримано. Менеджер Егіс Клімас заявив, що Усик не зацікавлений ризикувати всіма поясами заради малоприбуткового бою. Директор команди Сергій Лапін припустив, що WBO може організувати додатковий відбірковий бій — між Вордлі та Мозесом Ітаумою.

Промоутер британця Френк Воррен, навпаки, запевняє, що переговори вже тривають і якщо сторони не домовляться, відбудуться промоутерські торги, які визначать дату, місце та фінансові умови поєдинку. Потенційні локації — Лондон або Ер-Ріяд.

Більшість експертів вважають Усика беззаперечним фаворитом. Дерек Чісора переконаний, що українець завершить бій достроково — максимум за шість раундів. Дейв Аллен теж заявив, що не бачить, як Вордлі може перемогти. Тайсон Ф’юрі, утім, нагадав про потужний удар британця:

«Усик — особливий боксер, але Фабіо має важкі кулаки і зберігає силу до фінального гонгу».

Менеджер Вордлі Майкл Офо впевнений, що його підопічний має шанси:

«Усик досвідчений, але Вордлі — молодий, голодний і небезпечний».

Бій, якщо його таки організують, може стати першим великим випробуванням для Усика у 2026 році, однак не факт, що саме він відбудеться — українець може обрати інший напрямок своєї кар’єри.

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато людей опинилися перед вибором: залишитися на своїх посадах та виконувати обов’язки, чи взяти на себе більш радикальні дії. Олександр Привала, колишній начальник Оболонського територіального центру комплектування, обрав інший шлях — він покинув свою службу, перевдягнувшись у цивільне. Однак його рішення залишити фронт не було випадковим і не зумовлене лише військовими обставинами.

Згідно з інформацією, яку вдалося отримати з різних джерел, Привала організував корупційну схему, завдяки якій ціна на послуги щодо проходження військової служби та комплектування територіальних центрів стартувала від 3 тисяч доларів США і могла значно збільшуватися в залежності від умов. Це свідчить про наявність серйозної мережі корупційних зв'язків, де важливу роль відігравали не тільки він сам, але й інші співучасники, зокрема Федорчук Х.О. — особа, яка активно сприяла і допомагала в реалізації цього незаконного бізнесу.

Чеботаєв, незважаючи на довідку про нестабільний психічний стан, відновився на службі, підключив поліцію до своїх дій та заробляв власними схемами. Проте через манію переслідування не зміг довго утримати посаду, виплатив Привалі кошти за квартиру та перевівся на іншу службу поза межами ТЦК.

Наступною на посаді стала Бачинська О.О., яка швидко оформила інвалідність, отримала виплати, організувала електронні білети для військовозобов’язаних і забезпечила їх незаконний пропуск. Після звільнення вона придбала автомобіль і поїхала за кордон, оформивши відстрочки для своїх синів.

Наразі посаду очолила Федорчук Х.О., багаторічна коханка та права рука Привали, яка продовжує схеми свого попередника. За даними джерел, вони мають кілька комплектів печаток та штампів із зміненими літерами, займаються підробкою та вилученням даних з особових справ та інших документів.

У ТЦК залишилися лише «слухняні» військовослужбовці, які працюють за наказом керівництва. Інших залучають до цілодобового патрулювання без права на відпочинок чи лікарняний або відправляють у бойові частини, у той час як «слухняні» незаконно визнаються обмежено придатними за висновком внутрішнього ВЛК.

Влада Німеччини працює над новим законопроектом, який може позбавити громадян України права на отримання соціальних виплат по безробіттю, зокрема Bürgergeld. Це рішення обґрунтоване значним потоком української молоді, яка після відкриття кордонів для осіб віком від 18 до 22 років почала активно переїжджати до Німеччини. За офіційними даними, на сьогодні в країні перебувають майже 490 тисяч громадян України, що перебувають у працездатному віці.

Причиною розгляду цього законопроекту стали побоювання щодо можливого перенавантаження соціальної системи Німеччини, зокрема, в частині безробіття. Влада вважає, що в умовах зростаючої кількості нових мігрантів країна повинна захищати свої соціальні виплати і при цьому запобігти зловживанням. Очікується, що це рішення викличе широкий резонанс як серед українських мігрантів, так і в самій Німеччині, де питання імміграції залишається вкрай актуальним.

«Ми не зацікавлені в тому, щоб молоді українці проводили час у Німеччині замість того, щоб захищати свою країну», — заявив Юрген Хардт, високопоставлений депутат ХДС з питань зовнішньої політики. Він наголосив, що Україна приймає власні рішення, однак останні зміни у законодавстві ФРГ призвели до зростання тенденції еміграції, яку необхідно контролювати.

Коаліція канцлера Мерца, яка стикається з бюджетним тиском та прагне скоротити витрати на соціальне забезпечення, активно працює над законопроектом. Водночас представники СДПГ висловили незгоду з колегами по коаліції. Інші політики пропонують дочекатися подальшого розвитку ситуації та оцінити, чи залишатиметься високим потік прибулих, перед ухваленням рішень.

Китай посилює контроль над експортом електронних компонентів, і це вже має відчутний вплив на спроможності української оборонної промисловості. Пекін запроваджує жорсткіші правила і фактично блокує постачання низки ключових елементів — двигунів, акумуляторів, контролерів польоту та інших електронних модулів, необхідних для масового виробництва БПЛА. Додатково ускладнено транзитні маршрути: через побоювання, що товари можуть «непомітно» потрапити до кінцевого користувача, Китай обмежує можливість пересилки через транзитні країни, зокрема в напрямку Балтії та Польщі, що створює додаткові логістичні бар’єри.

Ці дії мають низку наслідків. По-перше, зменшується кількість доступних комплектуючих на ринку, що підвищує закупівельні витрати й призводить до затримок у виробничих циклах. По-друге, виробники змушені шукати альтернативні джерела — від постачання з інших регіонів до адаптації дизайну під інші компоненти — що потребує часу, інвестицій у перепроєктування та повторне тестування. По-третє, залежність від імпорту низьковартісних, але критично важливих модулів виявилася стратегічною вразливістю: у воєнний час швидкість і надійність постачань стають питанням життя і смерті, а політичні рішення третіх країн можуть миттєво змінити ситуацію.

Військовий аналітик Бундесверу Хендрік Реммель вважає, що саме удари українських безпілотників по глибокому тилу ворога створюють серйозний психологічний, економічний і політичний тиск на Росію. За його словами, стратегія дальніх ударів поступово демонструє успіх.

Співзасновник мережі оборонних компаній Iron Юрій Ломіковський зазначає, що ринок українських оборонних технологій оцінюється у 35–40 мільярдів доларів США, але внутрішнє виробництво поки що покриває лише близько 40% потреб. Решта залежить від імпорту — передусім китайського.

«Китай може постачати великі обсяги швидко і дешево, — пояснює Ломіковський. — Тому українські компанії змушені орієнтуватися на цей ринок, навіть попри політичні ризики».

За його словами, зараз Україна шукає альтернативні шляхи — через партнерів у Європі та США, які мають власні виробничі потужності. Однак без масштабних інвестицій і підтримки з боку ЄС створити конкурентну виробничу базу буде складно.

Наприкінці минулого року Китай також скоротив продажі комплектуючих до США та Європи. Це частина ширшого торговельного протистояння між Пекіном і Вашингтоном, яке опосередковано впливає і на Україну. Захід, у свою чергу, запровадив санкції проти китайських компаній, які, ймовірно, допомагають Росії обходити обмеження.

Попри заяви Китаю про нейтралітет, у ЄС переконані, що він продовжує постачати компоненти російському оборонному сектору. Елементи китайського виробництва вже неодноразово виявляли у російських дронах та іншій техніці.

Ломіковський не виключає, що Пекін продовжить постачати комплектуючі обом сторонам війни. «Китай швидко адаптується й отримує прибуток, постачаючи деталі для всіх», — підсумував він.

Експерти закликають Європейський Союз прискорити створення спільних виробничих потужностей із Україною, адже затримка може дорого коштувати у разі ескалації війни чи загрози для країн НАТО.

Сучасні технології відіграють ключову роль у трансформації освіти та науки. Вони не тільки змінюють методи викладання та навчання, а й відкривають нові можливості для досліджень, розширюючи доступ до інформації та знань. У наш час цифрові технології стали невід’ємною частиною навчального процесу, даючи змогу студентам та вченим працювати з величезними обсягами даних, розв’язувати складні завдання та навіть співпрацювати з колегами по всьому світу.

Одним із найбільш яскравих прикладів технологічних інновацій є використання штучного інтелекту в освіті. ІІ здатний персоналізувати навчання, допомагати в аналізі студентських робіт і навіть створювати нові методи викладання, орієнтуючись на індивідуальні потреби кожного учня. Також вражаючим є потенціал віртуальної та доповненої реальності, які дозволяють занурити студентів у реалістичні навчальні середовища, що раніше були неможливі.

Начальник інспекції Олександр Євтухов, головний бухгалтер і керівник одного з відділів системно вносили до табелів обліку робочого часу, наказів про премії та надбавки, розрахунково-платіжних відомостей відверто неправдиві дані, які мали створити ілюзію роботи цього “віддаленого” співробітника. Частину виплачених бюджетних грошей цей працівник повертав керівництву у вигляді “відкатів”, стверджує ДБР. За даними бюро, таким чином було розтрачено щонайменше 1,6 млн грн бюджетних коштів.

ДБР завершило досудове розслідування й передало обвинувальний акт до суду. У справі фігурують кваліфікації за низкою статей Кримінального кодексу, зокрема за ч. 5 ст. 191 (розтрата майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем), вчинена організованою групою і в умовах воєнного стану, а також за ст. 366 (службове підроблення). Ці статті передбачають до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна. Судовий розгляд призначено в Шевченківському райсуді Києва на початок грудня 2025 року.

Окремий вимір цієї історії — тишина в реєстрі. Попри офіційні заяви правоохоронців, у відкритих матеріалах судового реєстру поки немає детальних ухвал, які б дозволили побачити прізвища співфігурантів, зміст підозр і точні дати платежів. Іншими словами, суспільство поки що чує про схему “зарплата людині, яка виїхала до РФ”, але не бачить її документальної архітектури.

8 мільйонів “з повітря”: САП вимагає забрати майноПаралельно з кримінальною справою про розтрату ДБР, САП іде по іншій лінії — незаконне збагачення. На початку вересня прокурори САП спільно з ДБР подали до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) позов до Олександра Євтухова. Вимога проста: визнати частину його активів необґрунтованими та конфіскувати їх у дохід держави. Сума, яку антикорупційні органи називають “майном поза доходами”, — 8,046 млн грн.

У центрі цієї лінії — родина. Формально більшість найбільш вартісних активів записано не на самого керівника екоінспекції, а на його дружину Інну Євтухову або близьких родичів. Під конфіскацію, за даними САП, можуть потрапити елітні авто, зокрема Audi A8, Audi Q8 (2021 р. в.), BMW X5 (2022 р. в.), два Volkswagen Tiguan (2019 і 2024 років випуску), Toyota Land Cruiser Prado 150, Toyota Avensis (2013 р. в.) та Ford Mondeo (2020 р. в.). Усі ці автомобілі були придбані у 2019–2024 роках, тобто вже в період, коли Євтухов працював у системі держекоконтролю — спочатку в Херсонській області, пізніше в Донецькій, а з 2021 року очолює інспекцію Донеччини.

САП звертає увагу на дві характерні ознаки: по-перше, частина автівок реєструвалася на особу без водійських прав; по-друге, угоди оформлювалися за явно заниженими цінами, які не відповідають ринковій вартості. Слідчі вважають, що це робилося для того, щоб приховати реальну ціну покупок і легалізувати походження коштів, які не підтверджені офіційними доходами родини.

Окремо прокурори вказують на роль дружини. Інна Євтухова офіційно зареєструвалася як фізична особа-підприємець лише восени 2023 року — зі сферою діяльності “надання послуг перукарням та салонам краси”. До цього жодних значних задекларованих доходів не було. Попри це, саме на неї оформлені, зокрема, новий Volkswagen Tiguan (2024 р. в.) та Ford Mondeo (2020 р. в.), а також елітний BMW X5 2022 року випуску, вартість якого, за декларацією, сягала близько 3,4 млн грн. Пояснити придбання таких авто прибутками від салонного сервісу — м’яко кажучи, складно. Цей дисбаланс і став ключовим аргументом САП у позові до ВАКС.

У справі про необґрунтовані активи відповідачами виступають не лише сам Олександр Євтухов, а й його дружина. Суд уже закрив підготовче провадження і призначив слухання по суті у відкритому режимі на листопад. Це означає, що вперше публічно пролунає питання про те, як родина чиновника рівня обласної екоінспекції накопичила автопарк вартістю у мільйони.

Що кажуть деклараціїПублічні декларації Євтухова за останні роки лише підсилюють сумніви антикорупційних органів. Згідно з поданими документами, сім’я послідовно нарощувала вартісні активи — квартири, машиномісця, автомобілі — значно швидше, ніж офіційно зростали їхні доходи. У деклараціях фігурують “подарунки” у сотні тисяч і навіть мільйони гривень від близьких осіб, багаторазові перепродажі рухомого майна, угоди між родичами за дивно низькими цінами. Така поведінка — класичний маркер спроби легалізувати статки, які службова особа не може пояснити зарплатою. Ці ж ознаки НАЗК позначило як ризикові під час перевірки і передало інформацію прокурорам САП.

Чому ця історія важлива не тільки для ДонеччиниДержавна екологічна інспекція — це орган, який у регіонах має майже безконтрольний вплив на бізнес і ресурси. Інспектори можуть зупиняти підприємства, фіксувати збитки довкіллю, блокувати будівництво або, навпаки, “давати зелене світло”. У прифронтовій Донецькій області цей контроль ще чутливіший: мова і про промислові ризики, і про використання природних ресурсів, і про документування шкоди від бойових дій.

Коли людина, яка очолює такий інструмент тиску, одночасно підозрюється у схемі з фіктивною зарплатою і демонструє спосіб життя, що не сходиться з офіційними доходами, це перестає бути суто “чужою корупційною справою”. Це вже історія про те, чи може держава довіряти екологічний контроль тим, кого сама ж підозрює у привласненні бюджету.

На сьогодні маємо два паралельні вектори. Перший — кримінальна справа ДБР про розтрату 1,6 млн грн із зарплатного фонду, де Євтухов і бухгалтерія інспекції постануть перед судом за організацію схеми “мертвої душі”, що формально працювала з-за меж України, з території РФ. Другий — позов САП до Вищого антикорупційного суду про конфіскацію активів на понад 8 млн грн, які, за версією слідства, були набуті без підтверджених доходів і оформлені на дружину та близьких.

Ці два епізоди збираються в одну картину: людина, яка роками керувала екологічною інспекцією Донеччини, фактично контролювала не тільки перевірки бізнесу, але й грошові потоки всередині самої інспекції — від зарплат до матеріальних активів сім’ї. І тепер ідеться не просто про кримінальну відповідальність конкретного посадовця, а про публічний тест для всієї антикорупційної інфраструктури держави.