Мережа магазинів електроніки Eldorado офіційно почала процедуру банкрутства

Рінат Ахметов укотре підтвердив статус одного з найвпливовіших підприємців країни, посівши перше місце в рейтингу найприбутковіших бізнесменів України. Його фінансові показники залишаються найвищими на тлі складної економічної ситуації, що свідчить про ефективність побудованої бізнес-моделі та вміння адаптуватися до викликів часу. Основними джерелами доходів Ахметова традиційно залишаються енергетика, металургія та суміжні галузі.

Важливу роль у зростанні прибутків відіграє диверсифікація активів і стратегічне управління великими промисловими групами. Компанії, пов’язані з бізнесменом, продовжують оптимізувати виробничі процеси, інвестувати в модернізацію підприємств і зберігати позиції на міжнародних ринках. Це дозволяє не лише утримувати лідерство, а й забезпечувати стабільні фінансові результати в довгостроковій перспективі.

Суть моделі полягає у створенні керованого дефіциту. Йдеться про ситуації, коли енергоблоки виводяться в так звані аварійні або планові ремонти саме в пікові періоди споживання. Це обмежує пропозицію електроенергії та провокує різке зростання цін на балансуючому ринку. За даними ринку, у період з 2021 по 2024 рік вартість електроенергії на цьому сегменті зросла приблизно на 151 відсоток.

Фінансові потоки, пов’язані з реалізацією електроенергії кінцевим споживачам, акумулюються через мережу компаній бренду YASNO, зокрема «Дніпровські енергетичні послуги», «Київські енергетичні послуги» та «Донецькі енергетичні послуги». Частина прибутків, за даними аналітиків, виводиться через іноземні структури, серед яких фігурують Fabcell Ltd та Gelion Properties Ltd.

Окремим елементом цієї системи стали публічні закупівлі. Після витіснення конкурентів шляхом демпінгу, структури, пов’язані з групою Ахметова, за даними розслідувань, підвищують вартість контрактів для державних установ через додаткові угоди. Зростання ціни в таких випадках може становити від 30 до 90 відсотків від початкової вартості договору.

Особливу увагу привертає тарифна політика щодо населення. У платіжках було закладено понад 38 мільярдів гривень на відновлення енергетичної інфраструктури. Водночас акти виконаних робіт, за оцінками контролюючих органів і журналістів, часто не містять детальної розшифровки, а окремі об’єкти можуть включатися до витрат повторно.

Паралельно компанії «ДТЕК Енерго», «ДТЕК Мережі» та «Західенерго» отримують мільярдні компенсації з державного бюджету за процедурами, які критики називають неконкурентними. Такі рішення погоджувалися за участі Міністерства енергетики та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На цьому тлі правоохоронна система, за словами авторів розслідувань, демонструє фактичну бездіяльність. Попри відкриті кримінальні провадження, зокрема №22025101110001224 та №22025101110000103 за фактами можливих зловживань владою, слідчі дії не мають помітного розвитку. Зазначається, що слідчі СБУ та Національної поліції уникають активних кроків, а Київська міська прокуратура не виконує ухвали Печерського районного суду щодо перевірки діяльності структур ДТЕК.

Критики наголошують, що така ситуація фактично легалізує енергетичний диктат. У цих умовах блекаути стають не лише наслідком війни чи технічних проблем, а й приводом для чергового підвищення тарифів і зміцнення позицій олігархічної групи. Деолігархізація енергетичного сектору, від якого безпосередньо залежить національна безпека, у такій конфігурації виглядає радше імітацією, ніж реальним процесом.

Чай давно посів особливе місце в повсякденному житті багатьох людей. Ранкова чашка допомагає прокинутися, вдень підтримує працездатність, а ввечері створює атмосферу спокою та затишку. Протягом століть цей напій асоціювався з користю для організму: йому приписували здатність заспокоювати нервову систему, стимулювати травлення, покращувати концентрацію уваги та навіть зміцнювати імунітет. Саме тому чай часто сприймають як безпечну альтернативу каві чи солодким напоям.

Однак сучасні наукові дослідження змушують подивитися на звичний ритуал під іншим кутом. Увага вчених зосередилася не стільки на самому чаї, скільки на температурі, за якої його вживають. Виявилося, що надто гарячий чай може нести приховану небезпеку для здоров’я. За результатами досліджень, серед популярних напоїв саме чай, який п’ють дуже гарячим, найчастіше стає джерелом підвищеного навантаження на слизову оболонку ротової порожнини та стравоходу.

Окрему небезпеку становить спосіб подачі чаю. Використання паперових стаканчиків «на винос», які мають внутрішнє пластикове покриття, призводить до ще більшого потрапляння мікропластику в напій. У таких умовах кількість частинок зростає порівняно з чаєм, завареним у скляному або керамічному посуді.

Науковці пояснюють, що мікропластик — це наддрібні фрагменти, які утворюються під час руйнування пластикових матеріалів або навмисно використовуються у виробництві. Сьогодні ці частинки виявляють практично всюди — у воді, продуктах харчування, повітрі та навіть у тканинах людського організму.

Хоча вплив мікропластику на здоров’я людини досі активно досліджується, експерименти на тваринах уже пов’язують його з розвитком запальних процесів, гормональними порушеннями та проблемами з травною системою. Одним із головних джерел потрапляння мікропластику у чай вважають сучасні чайні пакетики, виготовлені з нейлону або біопластику, які під дією окропу активно виділяють мікрочастинки.

Окрім цього, фахівці звертають увагу на вміст танінів у чаї — речовин, що надають напою терпкості. Вони можуть знижувати засвоєння заліза з рослинної їжі, що особливо важливо для вегетаріанців, вагітних жінок та людей із ризиком анемії.

Щоб зменшити потенційні ризики, експерти радять віддавати перевагу розсипному листовому чаю, обирати пакетики без пластикових компонентів, уникати стаканчиків «на винос» і пити чай у перервах між прийомами їжі. Також рекомендується поєднувати продукти, багаті на залізо, з вітаміном С та не перевищувати помірне споживання напою.

Попри виявлені фактори ризику, чай залишається безпечним для більшості людей, якщо вживати його усвідомлено та в розумних кількостях.

Центр стратегічних комунікацій поширив детальні рекомендації щодо безпечного застосування альтернативних джерел освітлення й обігріву, про що повідомили в КМДА. Ці поради спрямовані на підвищення готовності українських родин до можливих надзвичайних ситуацій, зокрема перебоїв з електроенергією чи опаленням, а також на мінімізацію ризиків пожеж, отруєнь і побутових травм.

Фахівці наголошують на важливості завчасної підготовки житла. У кожному домі варто мати справний вогнегасник і знати, як ним користуватися. Не менш важливо перевірити шляхи евакуації, переконатися, що вони вільні від перешкод, а члени родини розуміють порядок дій у разі пожежі або задимлення.

Під час вимкнення електроенергії радять відключати всі прилади з розеток, щоб уникнути їх пошкодження через перепади напруги, а також за можливості встановити стабілізатор.

Щодо газових пальників, експерти радять купувати лише сертифіковані прилади та балони в ліцензованих точках продажу і суворо дотримуватися інструкцій виробника. Перед використанням слід перевіряти цілісність балона за допомогою мильного розчину. Користуватися пальниками можна лише у приміщеннях із вентиляцією, а газові балони тримати подалі від сонця та високих температур. Не слід встановлювати пальники на електроплити чи інші нагрівальні прилади.

Свічки необхідно тримати на безпечній відстані від одягу, штор, книг та інших легкозаймистих предметів, не залишати без нагляду та не використовувати під час сну. Важливо не допалювати свічку до кінця і обмежувати доступ до неї дітей та домашніх тварин.

При користуванні пічним опаленням радять регулярно доглядати за пічкою, очищати димоходи протягом опалювального сезону та стежити за відсутністю тріщин у стінках печей і димарів. Не можна використовувати легкозаймисті рідини для розпалу і залишати пічку без нагляду, особливо коли вдома є діти.

Дотримання цих простих правил допоможе зберегти тепло та світло вдома без небезпеки для здоров’я і життя.

Навесні 2026 року в Україні традиційно буде проведено індексацію пенсій, але не всі пенсіонери зможуть отримати підвищення своїх виплат. Згідно з чинним законодавством та порядком нарахування, частина громадян залишиться поза межами перерахунку. Це пов’язано з кількома ключовими факторами, зокрема з розміром пенсії, наявністю певних доплат і особливостями індивідуальних випадків.

Індексація пенсій — це регулярний процес, який здійснюється з метою компенсації зниження купівельної спроможності грошей через інфляцію. В Україні цей процес передбачений законодавчо, і кожен рік пенсії мають бути збільшені на певний відсоток. Однак через відсутність чітких механізмів для автоматичного підвищення для всіх пенсіонерів, існують категорії громадян, для яких зміни не відбудуться.

Також підвищення не торкнеться осіб, які отримують так звані спеціальні пенсії. Йдеться, зокрема, про військовослужбовців, суддів, прокурорів, чорнобильців та інші категорії, пенсійне забезпечення яких регулюється окремими законами. Для них механізм індексації відрізняється від загального та залежить від спеціальних нормативних актів.

Розмір індексації для решти пенсіонерів щороку визначається за спеціальною формулою. Коефіцієнт підвищення встановлюється Кабінетом Міністрів з урахуванням рівня інфляції за попередній рік та темпів зростання середньої заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески.

У державному бюджеті на 2026 рік на пенсійні виплати для понад 10 мільйонів українських пенсіонерів передбачено 251,3 мільярда гривень. Частину цих коштів планують спрямувати саме на індексацію, щоб частково компенсувати знецінення доходів через інфляцію.

Водночас експерти наголошують, що навіть після індексації розмір підвищення для багатьох пенсіонерів залишатиметься обмеженим і не завжди перекриватиме реальне зростання цін.

У Білорусі розпочалась масштабна перевірка бойової готовності збройних сил, ініційована рішенням президента Олександра Лукашенка. Ця перевірка, яка триватиме не менше ніж кілька тижнів, стала важливим кроком у зміцненні обороноздатності країни, враховуючи зростаючу напруженість у регіоні та можливі зовнішні загрози. Протягом цього періоду Білорусь проводить комплексні навчання, що охоплюють не лише сухопутні війська, а й повітряні сили, а також різноманітні підрозділи спеціального призначення.

Перевірка бойової готовності в Білорусі може також бути сигналом того, що країна готується до ймовірних змін у безпековій ситуації на міжнародній арені. Незважаючи на те, що офіційна мета цих заходів — перевірка здатності до швидкого реагування та мобілізації, політичні аналітики вважають, що за цим стоїть ширша стратегія, спрямована на підвищення впливу Білорусі в геополітичних справах регіону.

Українська сторона уважно фіксує активність білоруської армії, оскільки Білорусь від початку повномасштабної війни відіграє допоміжну, але важливу роль у військовій інфраструктурі Росії. Саме з білоруської території у 2022 році здійснювалися ракетні удари по північних регіонах України, а логістика російських військ тривалий час проходила через білоруські залізниці.

Хоча згодом присутність російських підрозділів у Білорусі скоротилася, Мінськ і надалі надає свою територію як військовий плацдарм. Це включає навчальні полігони, казарми, транспортні маршрути та інфраструктурну підтримку.

Попри тісну військову співпрацю з Москвою, білоруська армія безпосередньо не бере участі в бойових діях проти України. Причина — внутрішня ситуація в самій Білорусі. Війна залишається вкрай непопулярною серед населення, а відправлення солдатів за межі країни несе для режиму ризик внутрішньої дестабілізації.

На початку повномасштабного вторгнення частина білоруських військових і офіцерів відкрито виступила проти втягування країни у війну. Деякі з них залишили службу або взагалі виїхали з країни. Цей фактор і надалі стримує Лукашенка від прямої участі у війні живою силою.

Відмова від відправлення солдатів не означає нейтралітету. Білоруська промисловість працює на потреби російської армії, а територія країни використовується для запусків дронів і розміщення елементів ударної інфраструктури. Восени 2025 року в Білорусі було розгорнуто російські ракети середньої дальності, які офіційно декларуються як «оборонні».

Крім того, під час нинішніх навчань білоруська влада заявила про намір посилити охорону кордону з Україною та інвестувати в нові військові об’єкти поблизу прикордонних районів. Будівництво полігонів і модернізація пунктів пропуску створюють додаткові ризики для північного напрямку.

Для України головна проблема — відсутність чітких гарантій. Лукашенко публічно запевняє, що не планує воювати, однак водночас зберігає повну військову інтеграцію з Росією. Це змушує українське командування тримати північний кордон у стані підвищеної готовності та закладати потенційні сценарії загроз.

Навіть без прямого вторгнення з білоруської території, сама можливість такого розвитку подій примушує Україну утримувати значні сили на півночі, що впливає на загальну конфігурацію оборони.

У найближчі місяці ситуація навколо Білорусі залишатиметься фактором стратегічної невизначеності. Україна та її партнери продовжать уважно стежити за розвитком подій, адже будь-яка зміна позиції Мінська може мати серйозні наслідки для регіональної безпеки.

Президент США Дональд Трамп ясно висловив свою позицію щодо дій Росії під керівництвом Володимира Путіна, підкресливши, що жодна агресія чи порушення міжнародних норм не залишаться без відповіді. Він наголосив, що США продовжують захищати своїх союзників та підтримувати стабільність у світі, водночас демонструючи рішучість у відстоюванні демократичних цінностей.

За словами Трампа, будь-які спроби тиску або втручання у внутрішні справи інших держав будуть зустрінуті рішучою реакцією американської адміністрації. Він окремо підкреслив, що стратегія США ґрунтується не лише на дипломатії, а й на чітких заходах безпеки, які спрямовані на стримування агресивних дій і забезпечення стабільності у регіоні.

«Ми спробуємо це припинити, але можуть бути й сфери співпраці», — сказав віцепрезидент.

Венс пояснив, що такий підхід випливає з ключового принципу зовнішньої політики Дональда Трампа — «Америка понад усе», який ґрунтується на прагматизмі, а не на ідеологічному поділі світу.

За його словами, позиція Трампа не передбачає поділу держав на «друзів» і «ворогів». Натомість мова йде про роботу з союзами, інтересами та конкретними цілями.

«Можна не погоджуватися з країною в більшості питань, але шукати спільне в окремих. Ключова відмінність підходу Трампа — готовність говорити з будь-ким як інструмент завершення конфліктів», — наголосив Венс.

На цьому тлі в адміністрації США згадують і нещодавні контакти щодо війни в Україні. 29 січня Трамп заявив, що особисто звернувся до Путіна з проханням утриматися від ударів по Україні протягом тижня в період сильних морозів. За його словами, російський лідер нібито погодився на цю пропозицію.

«Я особисто просив Путіна не обстрілювати Київ та інші українські міста протягом тижня, поки стоять сильні холоди. Він погодився це зробити», — сказав Трамп.

Уже 4 лютого президент США повідомив, що домовленість про так зване «енергетичне перемир’я» з Росією діяла з неділі по неділю та на той момент завершилася.

«Перемир’я було з неділі до неділі. Воно вже закінчилося. І Путін дотримав свого слова», — заявив Трамп.

Політичне керівництво Російської Федерації не демонструє справжньої готовності до припинення війни проти України. Натомість у Кремлі вибудовується тактика навмисного імітування мирних ініціатив, головною метою якої є створення умов для зриву будь-якого переговорного процесу без репутаційних втрат для себе. Такий підхід дозволяє Москві зберігати агресивний курс, водночас перекладаючи провину за відсутність результатів на інших учасників міжнародного діалогу.

В аналітичних матеріалах Інституту вивчення війни наголошується, що російські посадовці цілеспрямовано шукають інформаційні приводи, які можна використати як формальний аргумент для виходу з переговорів. Йдеться не про прагнення до компромісу, а про заздалегідь підготовлений сценарій, у якому будь-який мирний процес розглядається як тимчасовий інструмент для досягнення власних політичних і військових цілей.

Одним із прикладів такої тактики стали чергові заяви офіційної представниці російського МЗС Марії Захарової щодо можливого розміщення західних військових контингентів у післявоєнній Україні. Йдеться, зокрема, про ініціативи на кшталт так званої коаліції охочих, які Москва називає для себе «категорично неприйнятними».

У Росії стверджують, що присутність іноземних військ нібито створюватиме загрозу її безпеці, та повторюють погрози розглядати такі сили як законні військові цілі. Захарова також заявила, що завершення війни, з погляду Кремля, неможливе без усунення вигаданих у Москві «корінних причин» конфлікту, які Росія, за її словами, має намір ліквідовувати «військовими або політичними засобами».

Аналітики ISW наголошують, що формулювання «корінні причини» є узагальненим прикриттям ключових вимог Кремля. Серед них — вимога повернення НАТО до меж розширення станом на 1997 рік, фактична ліквідація українських збройних сил, а також усунення демократично обраної влади в Україні з подальшою заміною її режимом, лояльним до Москви.

Додатковим підтвердженням небажання Росії припиняти війну стала заява прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова від 4 лютого. Він прямо зазначив, що Росія не припинятиме бойові дії доти, доки українська влада, за його формулюванням, «не ухвалить відповідних рішень». Фактично Москва дала зрозуміти, що має намір продовжувати агресію до моменту повного прийняття своїх вимог Україною.

У тому ж ключі виступив і Віктор Медведчук, який 4 лютого заявив, що дискусії про можливе розміщення західних військ в Україні нібито заводять переговорний процес у глухий кут. Аналітики нагадують, що саме Медведчука російське керівництво розглядало як потенційну заміну чинному президентові України після початку повномасштабного вторгнення.

Медведчук також заявив, що Росія «ніколи не дозволить» розміщення коаліції охочих на території України. Схожі заяви публічно озвучували й інші депутати Державної думи РФ, які регулярно транслюють офіційну позицію Кремля, зокрема про неприйняття будь-яких післявоєнних гарантій безпеки для України.

В ISW підсумовують, що сукупність таких заяв свідчить не про пошук миру, а про спробу заздалегідь закласти інформаційні підстави для зриву будь-яких домовленостей і продовження війни.

В Одеській області останнім часом активно демонструється боротьба з корупцією серед представників силових структур. Місцеве ДБР фіксує рекордну кількість затримань правоохоронців, які, за версією слідства, брали участь у протиправних схемах. Публікуються деталі операцій, показуються вилучені гроші та майно, звітується про нібито викриті злочинні угруповання всередині системи. На перший погляд, це створює враження ефективної та принципової роботи правоохоронців у боротьбі з корупцією.

Проте за гучними арештами та публічними демонстраціями криється значно складніша реальність. За інформацією з джерел серед силовиків, більшість затримань відбуваються не через незалежне розслідування чи активну боротьбу зі злочинністю, а внаслідок внутрішніх узгоджень і перерозподілу корупційних потоків. Колеги та керівництво часто виступають ініціаторами «здачі» підлеглих або конкурентів, що дозволяє контролювати та перерозподіляти фінансові та ресурсні потоки, не втрачаючи власних доходів.

Типовий випадок стався в Білгород-Дністровському районі. Керівник сектору мобілізаційної роботи райадміністрації роками заробляв на незаконному вивезенні призовників до Молдови за великі суми. Коли чиновник вирішив скоротити передачу грошей кураторам та звернувся до ДБР із заявами на всю ланку, його самого підставили й затримали під час чергового рейду.

Схожа ситуація трапилася в Приморському РТЦК Одеси. Співробітник, який отримував від ухилянтів гроші за відстрочку мобілізації, поскаржився на високі відсотки керівництву. Його розповідь швидко дійшла до ДБР, і він опинився серед затриманих, а його місце зайняв «більш лояльний» працівник.

Таким чином, ДБР отримує «врожай» на фоні внутрішніх конфліктів у силових структурах. За гучними затриманнями слідують премії, звання та ефектні звіти. Проте багато справ можна «вирішити» без шуму, а вилучені гроші не завжди потрапляють у офіційні протоколи.

Загалом йдеться не про системну боротьбу з корупцією, а про її перебудову. Жадібних і необережних витісняють, щоб на їхнє місце прийшли більш слухняні фігури. Грошові потоки зберігаються, ланцюжки працюють, змінюються лише імена. Система функціонує за законами жадібності і контролю, а не справедливості.