Міністерство освіти України планує закрити сільські школи

У ніч із 8 на 9 січня на вулиці Жилянській у Києві стався надзвичайно небезпечний інцидент: один із мешканців хостела підірвав гранату під час суперечки з сусідом по кімнаті. За даними столичної поліції, між чоловіками виник конфлікт, який переріс у фізичне протистояння. В результаті різкого загострення ситуації підозрюваний застосував вибуховий пристрій, що призвело до паніки серед інших гостей хостела.

На місце події оперативно прибули правоохоронці та вибухотехніки, які забезпечили евакуацію мешканців і оточили територію. Постраждалих унаслідок вибуху, за попередніми даними, немає, але поліція проводить повну перевірку та огляд приміщень на предмет додаткових небезпечних предметів. Затриманий чоловік наразі перебуває під охороною, ведеться розслідування за фактом хуліганства та незаконного поводження з вибухівкою.

Правоохоронці оперативно затримали 27-річного підозрюваного та повідомили йому про підозру. За клопотанням слідчих, чоловік перебуватиме під вартою. Зловмиснику загрожує до 15 років позбавлення волі.

Поліція проводить подальше розслідування обставин інциденту та встановлює походження вибухового пристрою.

Мармелад вважається одним із небагатьох солодощів, який за правильно підібраного складу може не лише тішити смакові рецептори, а й мати певну поживну цінність. Його історія бере початок із простих рецептів, коли фрукти та ягоди уварювали до густого стану, зберігаючи природний аромат і корисні властивості. Основою такого продукту слугували соки або пюре, що містили природні загусники.

Традиційно для приготування мармеладу використовували плоди з високим вмістом пектину. Саме ця речовина забезпечує характерну пружну текстуру без додавання сторонніх компонентів. Найпопулярнішими інгредієнтами були яблука, айва, абрикоси та чорна смородина. У процесі уварювання зайва рідина випаровувалася, а фруктова маса перетворювалася на щільну й тягучу.

Користь мармеладу здебільшого пов’язана з пектином, який міститься у фруктах. Ця речовина допомагає знижувати рівень «поганого» холестерину, нормалізує обмін речовин і підтримує роботу шлунково-кишкового тракту. Пектин також сприяє виведенню важких металів з організму та позитивно впливає на стан шкіри.

Агар-агар, який отримують із морських водоростей, також має корисні властивості. Він покращує роботу печінки та шлунка, сприяє виведенню токсинів і містить йод. Саме тому мармелад на основі агар-агару може бути корисним для людей із порушеннями функції щитовидної залози, за умови помірного споживання.

Окрім цього, мармелад здатен підтримувати здоров’я суглобів, сприяючи зміцненню хрящової тканини. Завдяки желювальним компонентам він іноді рекомендується як легкий десерт у період відновлення після фізичних навантажень.

Водночас шкода мармеладу найчастіше пов’язана не з самим продуктом, а з його складом. Штучні барвники, ароматизатори та хімічні добавки, які використовують у масовому виробництві, можуть викликати алергічні реакції або негативно впливати на здоров’я. Тому при виборі мармеладу варто звертати увагу на склад і надавати перевагу натуральним варіантам із мінімальною кількістю цукру.

Навіть мармелад на основі агар-агару потребує помірності, адже надлишок йоду може бути шкідливим. Людям із цукровим діабетом рекомендується обирати спеціальні мармелади без цукру або з цукрозамінниками.

Наприкінці тижня, у суботу 11 січня, погодні умови в Україні різко ускладняться через наближення чергового атмосферного фронту. Синоптична ситуація принесе із собою опади у вигляді дощу та снігу, а також посилення вітру, що може вплинути на безпеку руху й роботу інфраструктури в окремих регіонах.

Найбільш напружена метеообстановка прогнозується на півдні та сході країни. У цих областях можливі інтенсивні опади, налипання мокрого снігу, ожеледь і сильні пориви вітру, які здатні призвести до ускладнення дорожнього руху та локальних перебоїв з електропостачанням. Температурні коливання поблизу нуля сприятимуть утворенню слизьких ділянок на автошляхах і тротуарах.

У північних регіонах буде хмарно з проясненнями, без опадів, однак морози залишатимуться відчутними. Вдень температура тут коливатиметься в межах -10…-12 градусів.

Схід України опиниться під впливом вологого і холодного повітря. У Донецькій та Луганській областях прогнозується сніг із дощем за температури від -2 до +2 градусів. У Харківській області очікується сніг і холодніше повітря — від -3 до -5 градусів.

У центральних областях країни збережеться мороз — від -8 до -13 градусів. Погода буде хмарною з проясненнями, а в Дніпропетровській області можливий сніг.

Найнеприємніші умови складуться на півдні України. Тут прогнозують мокрий сніг, дощі, сильний вітер та ожеледицю на дорогах. Температура повітря знизиться до -8…-10 градусів, водночас у Криму, Херсонській та Запорізькій областях буде дещо тепліше.

Синоптики закликають водіїв і пішоходів бути обережними через складні погодні умови та ймовірну ожеледицю.

У грудні 2025 року Державний оператор тилу Міністерства оборони України підписав одразу п’ять контрактів із харківським товариством з обмеженою відповідальністю «ВТГ-трейдінг» на постачання бензину марки А-80. Загальний обсяг закупівлі склав 16,5 тисячі тонн, а сума договорів сягнула 914,54 мільйона гривень. Метою цих угод стало формування стратегічного резерву пального, розрахованого на тривале зберігання терміном до п’яти років.

Згідно з умовами контрактів, середня ціна однієї тонни бензину становить близько 57 500 гривень. Саме цей показник привернув увагу експертів і учасників ринку, адже він помітно перевищує пропозиції інших державних компаній. Для порівняння, у той самий період «Укрнафта» пропонувала аналогічне паливо за нижчою вартістю, що породило дискусії щодо економічної доцільності обраного постачальника.

Контракти були укладені у форматі спрощених процедур без конкурентної боротьби. За даними з системи Prozorro, жоден інший учасник не подав пропозицій, тож «ВТГ-трейдінг» отримала весь обсяг замовлення автоматично.

Компанія належить Роману Ушакову та Аркадію Хамоніну і має доволі суперечливу історію в паливному секторі. За інформацією галузевих експертів та публікацій профільних ЗМІ, до повномасштабного вторгнення фірма входила до числа найбільших імпортерів так званих специфічних розчинників, які використовуються у тіньовому виробництві пального для ухилення від акцизного податку.

У цей же період діяльність «ВТГ-трейдінг» пов’язували з групою Sun Oil та однойменною мережею автозаправних станцій, що фігурували у кримінальних провадженнях щодо податкових махінацій. У 2017 році компанія згадувалася як ланка у ланцюгах постачання сировини для виробництва сурогатного пального, яке в побуті називають «бодягою».

Попри цей бекграунд, восени 2025 року фірма змогла повернутися до державних закупівель. Ключовим кроком стало отримання сертифіката відповідності у серпні 2025 року, після чого компанія підтвердила формальний «досвід» контрактом із кременчуцьким ТОВ «Інчер» і практично одразу отримала доступ до мільярдних оборонних замовлень.

Фактично Державний оператор тилу формує стратегічний запас бензину для Збройних сил України за рахунок постачальника, чия попередня спеціалізація роками була пов’язана не з класичним трейдингом пального, а з постачанням компонентів для тіньового ринку.

Це створює одразу кілька ризиків — від переплати бюджетних коштів до потенційних проблем із якістю та стабільністю ресурсу, який має зберігатися і використовуватися протягом п’яти років.

Рік 2025 став для Кремля розчаруванням у війні проти України, а перспективи для Володимира Путіна дедалі виглядають складнішими. За оцінками експертів, російська армія протягом року змогла захопити менше ніж 1% української території, що свідчить про значні проблеми в плануванні та реалізації воєнних операцій. Навіть за нинішніх темпів наступу Росії знадобиться щонайменше ще рік, щоб дістатися адміністративних кордонів Донбасу — регіону, який Кремль вважає умовою для початку мирних переговорів.

Аналітики зазначають, що військові невдачі супроводжуються економічними труднощами та політичними ризиками всередині Росії. Санкції, зростання витрат на війну та падіння рівня життя громадян створюють додатковий тиск на уряд, а незадоволення серед еліт і населення посилює ізоляцію Путіна на внутрішньополітичній арені.

Паралельно зростає й внутрішній тиск. У 2025 році військові витрати Росії досягли 15,5 трильйона рублів — це у п’ять разів більше, ніж до повномасштабного вторгнення. При цьому доходи бюджету скорочуються: у листопаді надходження від нафти й газу впали на 34% порівняно з попереднім роком. Для покриття дефіциту влада підвищила ПДВ з 20% до 22%, що безпосередньо вдарило по гаманцях громадян.

Зміни відчутні і в настроях російського суспільства. За даними соціологів, частка тих, хто підтримує продовження війни, за рік скоротилася з 37% до 25%, тоді як кількість прихильників мирних переговорів зросла до 67%. Високі відсоткові ставки, запроваджені для боротьби з інфляцією, задушили інвестиції, а для частини путінського оточення додатковим подразником стали мільярди доларів приватних активів, заморожених у західних банках.

Аналітики WSJ наголошують, що Путін здатен жорстко придушувати невдоволення населення, але вести війну без підтримки власних еліт значно складніше. Якщо США посилять військову допомогу Україні, зокрема у сфері протидії дронам і ракетам, тиск з боку втомлених від війни соратників і олігархів може зрости настільки, що Кремль буде змушений сісти за стіл переговорів.

У такому сценарії, зазначає видання, навіть найближче оточення Путіна може підштовхнути його до перемовин уже на умовах, які Україна буде готова розглядати.

Паралельно активізується і дипломатичний трек. На початку грудня у Парижі Україна разом із Францією та Великою Британією заявили про намір розмістити багатонаціональні сили після завершення війни, а контроль за дотриманням режиму припинення вогню мають взяти на себе США. У січні там же відбулися українсько-американські консультації щодо завершення війни, а також окремі переговори між представниками США та Росії щодо мирної ініціативи, попередньо узгодженої з Києвом.

На цьому тлі Зеленський готується до візиту до США, що може стати ключовим етапом у спробі закріпити міжнародну коаліцію навколо українських умов миру та посилити тиск на Кремль.

У Надвірнянському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області виникла резонансна ситуація, що викликала обурення серед місцевих жителів і громадських активістів. Керівник центру Ігор Калужак призначив свого 26-річного сина Станіслава Калужака на посаду головного спеціаліста відділення рекрутингу та комплектування. Цей підрозділ безпосередньо займається формуванням мобілізаційних рішень, складанням списків громадян та видачею направлень на службу, що робить будь-які призначення родичів на ключові позиції надзвичайно чутливими.

Громадськість висловлює занепокоєння через ймовірний конфлікт інтересів та порушення принципів прозорості та неупередженості, які мають бути основою роботи територіальних центрів комплектування. Такий крок керівництва підвищує ризики дискредитації мобілізаційної системи та створює передумови для підозр у використанні службових повноважень у приватних цілях.

Формально призначення виглядає як стандартна кадрова ротація. Фактично ж це класичний «сімейний підряд» у структурі, яка має працювати за принципом рівності для всіх громадян. Парадокс стає ще більш очевидним на тлі того, що Станіслав Калужак до початку повномасштабної війни активно розвивав російськомовний контент у регіоні та був співтворцем YouTube-каналу Comedy Boys з аудиторією близько 300 тисяч підписників.

Ситуація викликає питання етичного та інституційного характеру. Тоді як тисячі сімей стикаються з мобілізаційними викликами, син керівника ТЦК отримує доступ до формування списків і пріоритетів, залишаючись поза зоною ризику. Для одних — повістка і фронт, для інших — комфортна посада у кабінеті.

Експерти наголошують, що це не питання мови чи контенту, а серйозний конфлікт інтересів і подвійні стандарти у системі. Відсутність публічних пояснень підриває довіру до ТЦК та загалом до механізму мобілізації. Суспільство має право знати, на яких підставах відбуваються такі кадрові рішення та хто перевіряє відсутність конфлікту інтересів.

Поки відповіді немає, ситуація виглядає як демонстрація кастовості системи і формує ризик втрати довіри громадян до державних інститутів, які відповідають за обороноздатність країни.

На тлі публічних заяв держави про остаточний розрив енергетичної залежності від Росії та проголошення енергетики складовою національної безпеки, за межами офіційної риторики продовжують функціонувати добре знайомі механізми впливу. Попри зміну політичних обставин і початок повномасштабної війни, окремі групи зуміли не лише зберегти свої позиції, а й адаптуватися до нових реалій. Яскравим прикладом цього є діяльність структур, пов’язаних із сім’єю Кацуб.

За наявною інформацією, ці бізнес-кола не втратили доступу до ключових сегментів паливно-енергетичного ринку. Навпаки, вони інтегрувалися у воєнну економіку, скориставшись підвищеним попитом на газ і нафтопродукти, а також особливостями державного регулювання в умовах надзвичайного стану. Через мережу формально незалежних, але фактично пов’язаних компаній зберігається контроль над значними обсягами торгівлі енергоносіями.

Ключову роль у збереженні цих схем відігравали рішення, що ухвалювалися на рівні енергетичного сектору. За період керівництва Міністерством енергетики Германом Галущенком та за сприяння колишньої міністерки Світлани Гринчук компанії, пов’язані з сім’єю Кацуб, мали стабільний доступ до державних ресурсів і контрактів без реальної конкуренції. Йдеться про такі структури, як «Нафтогазтрейд-Агро», «Компанія Трейд Ойл», «Газ-Альянс», «Альфа-Газ», «І.Б.К. Девелопмент» та низку інших. Дозволи й контракти оформлювалися через міністерства та державні підприємства, тоді як механізми контролю й санкційні ризики фактично ігнорувалися.

Окремим елементом цієї системи стало постачання російських енергоресурсів через посередницькі країни. Газ і нафтопродукти заходили через Білорусь, Казахстан, Туреччину, країни Балтії та Об’єднані Арабські Емірати. У супровідній документації змінювалося походження ресурсів, після чого вони реалізовувалися як «альтернативний імпорт». Реальна вартість закупівлі була суттєво нижчою за ту, що зазначалася в українських контрактах, а різниця осідала на рахунках компаній-прокладок і згодом легалізовувалася. Формальне дотримання санкцій замінило реальне припинення торгівлі з Росією.

Помітною є й роль державного підприємства «Укргазвидобування». У 2024–2025 роках компанія масово отримувала дозволи на викиди та експлуатацію свердловин. Офіційно — в межах чинного законодавства, неофіційно — під впливом третіх осіб, пов’язаних із сім’єю Кацуб. Ці дозволи відкривали можливості для комерційного використання видобутого газу через приватні трейдерські структури. Державні ресурси ставали частиною схем перепродажу, а антимонопольні обмеження обходилися без жодних наслідків.

Ще одним важливим активом у цій системі є Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат у Харківській області. Підприємство спеціалізується на видобутку піску, глини та каоліну — сировини, що використовується в промисловості та потенційно в оборонному секторі. За наявними даними, фактичний контроль над комбінатом здійснюють структури, пов’язані з Кацубами. У 2023 році дохід підприємства зріс до 150,9 млн грн, що майже вдвічі перевищує показники попереднього року. Це зростання збіглося з відновленням експорту через посередницькі фірми в країнах ЄС і Туреччини. За оцінками, частина продукції могла постачатися і на російський ринок, попри війну.

Історія Олександра Кацуби лише підкреслює системний характер цих процесів. У 2017 році суд визнав його винним у створенні злочинної організації, розтраті майна в особливо великих розмірах, замаху на таку розтрату та службовому підробленні. Після укладення угоди з прокуратурою він визнав провину, відшкодував 100 мільйонів гривень і отримав вирок у вигляді одного року та п’яти місяців позбавлення волі. Завдяки застосуванню так званого «закону Савченко» він фактично був звільнений у залі суду. Спроби зняти судимість і переглянути вирок у 2023 році були зупинені лише через громадський тиск і юридичну роботу — обвинувальний вирок залишився чинним.

Екологічна прокуратура Одеської області повідомила про підозру колишньому очільнику Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства у вчиненні корупційного правопорушення. Йому інкримінують вимагання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, що кваліфікується за частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.

За матеріалами досудового розслідування, посадовець, використовуючи службове становище, нібито створив штучні умови для тиску на керівника однієї з мисливських організацій. Слідство вважає, що він не лише ініціював незаконні вимоги, а й активно підбурював до передачі грошових коштів за ухвалення вигідного для організації рішення.

Після передачі землі члени організації мали б змогу безперешкодно проводити полювання на цих угіддях. Чиновник мотивував розмір хабаря тим, що процес погодження складався з кількох етапів, а частину грошей потрібно було передати «знайомим» із керівництва Держлісагентства та ДП «Ліси України».

Правоохоронні органи наразі перевіряють можливу причетність інших посадових осіб до цієї схеми. Журналісти припускають, що йдеться про Олега Ткача, який раніше вже потрапляв у поле зору правоохоронців за отримання хабаря.

Розслідування триває, а справу контролюють екологічні прокурори Одеської області.