Модель «для дорослих» отримала мільйонний підряд на оборонні закупівлі в Херсоні

Мережа автозаправних станцій «Авіас», яка є частиною групи «Приват», опинилася в центрі гучного скандалу, що стосується блокування постачання дизельного пального, яке було виділене для цивільного захисту в умовах воєнного стану. Інцидент стався влітку 2023 року, коли Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної військової адміністрації перерахував 4,55 млн грн приватній компанії ТОВ «Інтекс Інвест» за 100 000 літрів дизельного пального, призначених для забезпечення роботи генераторів та аварійної техніки, що використовуються в умовах надзвичайних ситуацій.

Однак, замість того, щоб поставити необхідний обсяг пального, компанія «Інтекс Інвест» видала замовнику спеціальні скретч-картки, які можна було використати для заправки на автозаправних станціях мережі «Авіас». Це рішення викликало подив і занепокоєння у багатьох, адже до кінця 2024 року, за повідомленнями операторів АЗС, на багатьох заправках почали відмовлятися відпускати дизельне паливо за цими картками. В результаті, значна частина пального, а саме 48 760 літрів, так і не потрапила до цивільних служб, що могло призвести до серйозних проблем у забезпеченні безпеки в умовах війни.

Компанія «Інтекс Інвест», яку в публічних матеріалах називають «фірмою-привидом», до 2022 року майже не вела господарської діяльності. Після зміни керівництва в серпні 2022 року — коли директором став Антон Посилаєв — фірма різко наростила держконтракти: з початку 2023 року «Інтекс Інвест» перемогла у понад 7 200 тендерах на Prozorro на суму понад 1,5 млрд грн. У більшості випадків постачання відбувалося через ті самі скретч-картки «Авіас», механізм яких ускладнює прозору звітність про реальні обсяги відпущеного пального.

Це не поодинокий випадок: раніше пов’язана з «Приватом» компанія ТОВ «Інкам Фінанс» також фігурувала у паливній справі — тоді не було поставлено 46,4 тис. л дизелю на суму 2,48 млн грн; прокуратура подала позов на 3,83 млн грн, але результат справи поки невідомий.

Попри підозри у махінаціях, мережа «Авіас» продовжує працювати. Частина активів формально переписана на білоруського бізнесмена Олександра Воробея через низку прокладок (зокрема «Укрпалетсистем»), проте сліди власницької структури виводять до кіпрських фірм, які пов’язують з оточенням Ігоря Коломойського. Антимонопольний комітет нібито давав дозволи на концентрацію з грубими порушеннями, у результаті чого десятки АЗС під брендами «Авіас» та «ANP» фактично опинилися під контролем тих самих структур.

Скандал ставить під сумнів механізми держзакупівель пального у воєнний час, прозорість використання скретч-карток та ефективність контролю з боку антикорупційних і правоохоронних органів. Після викриття процесу — зокрема через публічні матеріали та звернення чиновників — громадськість і контрольні служби вимагають повного розслідування та повернення втрачених коштів.

19 жовтня — це день, сповнений важливих традицій та пам’ятних подій. Він має багатогранне значення і в Україні, і в міжнародному контексті. Цей день можна присвятити родині, згадці про наших предків та підтримці тих, хто щодня бореться за здоров'я людей — медичних працівників. Окрім цього, 19 жовтня є символічною датою для кількох міжнародних і професійних свят, серед яких особливе місце займають такі дати, як День боротьби з раком грудей, День здоров’я дитячих кісток та День гуманітарної допомоги. Всі ці події мають на меті привернення уваги до важливих соціальних і медичних проблем, а також підтримку тих, хто бореться за життя та благополуччя інших.

В Україні цей день також є важливим для працівників харчової промисловості, адже 19 жовтня вони святкують своє професійне свято. Кухарі, технологи, кондитери та інші фахівці цієї галузі отримують визнання за свою важливу роботу, що забезпечує здоров’я та комфорт населення. Без їхньої праці неможливо уявити повсякденне життя, тому в цей день їм висловлюють подяку за їхній внесок у загальний добробут.

Народні традиції цього дня пов’язані з підготовкою до зими й сімейними застіллями: у давнину готували курячі страви — супи, пироги, запіканки — щоб зміцнити родину й здоров’я. Прикмети 19 жовтня підказують про погоду: ранкова роса або червоне небо ввечері віщують зміну температури чи негоду. День також вважають вдалим для налагодження зв’язків і спілкування з близькими.

Що не варто робити сьогодні: ображати померлих, влаштовувати гучні бенкети з надмірним вживанням спиртного під час поминань, сваритися з рідними або лихослівити. Також не рекомендується голосно розповідати про свої плани — за народними віруваннями, це може зіпсувати справи.

В Україні, для того щоб у 2025 році отримувати пенсію в розмірі близько 11 000 грн, необхідно не лише мати достатній страховий стаж, але й офіційну зарплату, яка відповідає високим стандартам. За оцінками фахівців, щоб досягти цієї суми, середній розмір офіційної заробітної плати протягом кар'єри повинен становити не менше 31 400 грн на місяць. Саме цей показник, а точніше сума сплачених страхових внесків, визначатиме індивідуальний коефіцієнт, який, у свою чергу, визначає розмір пенсії.

Ключовим елементом пенсійної системи є вимоги до страхового стажу, які постійно зростають. Уже зараз, згідно з новими правилами, мінімальний стаж для отримання пенсії з кожним роком збільшується. Так, у 2026 році для того, щоб вийти на пенсію в 60 років, необхідно мати 33 роки стажу. Для виходу на пенсію в 63 роки достатньо буде 22 роки стажу, а для 65 років – 15 років. Ці вимоги продовжать підвищуватися і в наступні роки, зокрема до 2028 року, коли для пенсії в 60 років буде потрібно 35 років стажу, а для 63 років – 25.

Окремо на 2025 рік: жінки можуть виходити на пенсію у 60 років за наявності не менше 32 років стажу. Матері п’ятьох і більше дітей або матері дитини з інвалідністю мають право на оформлення пенсії з 50 років за умови щонайменше 15 років стажу.

Стаж можна докупити добровільно. У 2025 році один місяць коштує 1 760 грн (це 22% від мінімальної зарплати 8 000 грн). Оплата здійснюється офіційно, і куплений період зараховується до страхового стажу для права на пенсію.

Пенсійна формула «прив’язана» до середньої офіційної зарплати за весь стаж і сплачених внесків. Тож ідеться не про разовий високий оклад, а про стабільно легальну зарплату протягом тривалого періоду. Якщо частина кар’єри відпрацьована на мінімальних внесках або «в тіні», підсумковий коефіцієнт буде нижчим, і до 11 тисяч може «не дотягнути».

Ключ до цільової пенсії — офіційні внески з гідної зарплати + потрібний стаж. За потреби стаж докуповують, але дешевше й ефективніше підвищувати «білу» зарплату та безперервно сплачувати ЄСВ.

В Україні зростає усвідомлення необхідності створення умов для керованої трудової міграції, оскільки демографічні проблеми та повоєнна відбудова вимагають термінових рішень. Різні експерти, включаючи ексміністра Дмитра Кулебу, відзначають, що в майбутньому Україна може бути змушена відкрити свої двері для працівників з таких країн, як Бангладеш, Непал, Індія, Філіппіни та В’єтнам. Водночас, президент Київської школи економіки та радник Офісу Президента Тимофій Мілованов підкреслює серйозний дефіцит кадрів і стверджує, що імпорт працівників має йти не лише "десятками тисяч", а й мільйонами осіб.

Ці зміни вже зараз стають помітними, адже потреба в робочих руках зростає внаслідок масштабних руйнувань інфраструктури та економіки, викликаних війною. Відбудова інфраструктури та промислових потужностей вимагатиме значних зусиль, а недостатня кількість кваліфікованих фахівців усіх рівнів може стати серйозною перепоною на шляху до відновлення країни. Таким чином, трудова міграція стає важливою складовою стратегії національного розвитку в післявоєнний період.

Політолог Володимир Фесенко закликає зменшити градус драматизації. Демографічна криза — факт, але дефіцит буде точковим, за регіонами й спеціальностями. Ключовий брак — інженери, висококваліфіковані технічні кадри, зварювальники та сезонні працівники в агросекторі. Імпорт фахівців слід налаштовувати адресно, під проєкти і з урахуванням кваліфікацій. Частину проблем вирішуватимуть самі компанії: як і нині на інфраструктурних об’єктах, генпідрядники заводитимуть власний персонал. Водночас очікується маятник міграції українців: після відкриття кордонів чимало людей поїдуть, але частина — повернеться, зіткнувшись із реальністю ринків праці за кордоном.

Окремий чинник — технології. За оцінкою Фесенка, протягом 5–10 років автоматизація та ШІ скоротять потребу у низці масових професій (зокрема у перевезеннях), перерозподіляючи попит із «людських рук» на «розумні» системи. Це ще більше підштовхне державу до таргетованої, а не «валової» імміграційної політики.

Соціальний вимір не менш важливий за економічний. Із ростом міграції неминуче підніматимуться антимігрантські настрої, особливо в консервативніших регіонах. Уже нині мовні тертя між місцевими та переселенцями показують, наскільки делікатно доведеться вибудовувати політику інтеграції. Рецепт — прозорі правила допуску, вимоги до мови й дотримання закону, розселення без «гетто», інвестиції в освіту і професійне навчання, а також чесна комунікація, чому країні потрібні саме ці працівники й на який термін.

Найближче десятиліття визначить комбінація трьох речей: керована імміграція під конкретні проєкти, масова перекваліфікація українців і швидка автоматизація секторів. Без перших двох складно втримати темп відбудови; без третьої — залишимося неконкурентними. Від того, як держава поєднає ці вектори, залежатимуть і економіка, і баланс української ідентичності у новій, більш відкритій Україні.