Молодь обирає ґаджети замість інтиму: чверть не мала сексу протягом року

В умовах глобалізації, коли різноманітність культур зливається у єдиний потік, особливо важливо зберігати та підтримувати національні традиції. Для кожної нації культура є не лише елементом ідентичності, а й запорукою єдності та сталого розвитку. Українська культура, зі своєю багатою історією, мовними особливостями та народними звичаями, потребує особливої уваги та збереження, аби її багатство не було забуте чи витіснене чужими впливами. Роль держави, громадських організацій і кожного громадянина у цьому процесі надзвичайно важлива.

Протягом століть українці формували свою самобутність через традиції, мистецтво, мову та звичаї. Кожне покоління вносило свій вклад у розвиток національної культури, що відображало не лише зовнішні впливи, але й глибокі внутрішні переживання та прагнення до збереження своєї ідентичності. Мова, як основний носій культури, є тим механізмом, який передає мудрість поколінь. Саме завдяки мові зберігаються народні пісні, казки, обряди та святкові традиції.

Крім того, ексчиновник задекларував гараж і недобудований дачний будинок площею 258 квадратних метрів. Земельною ділянкою під цим об’єктом він користується разом із батьком.

Із рухомого майна Руслану Магомедову належить Volkswagen Touareg 2021 року випуску. Також у декларації зазначено значні суми готівки — 112 тисяч доларів США та 87,3 тисячі євро.

Окремо в декларації фігурує співмешканка ексголови комісії Євгенія Грищенко. Вона задекларувала квартиру в Києві площею 134,3 квадратних метра, три земельні ділянки — дві по 1000 квадратних метрів у Яблунівці та одну площею 900 квадратних метрів у Києві.

На неї також записані кілька транспортних засобів преміумкласу: Lexus RX200t, Mercedes-Benz C43, а також амфібійний квадроцикл Gibbs Quadski. Крім цього, Грищенко володіє понад 900 державними облігаціями та є власницею 100% офшорної компанії Narsure Ltd, зареєстрованої на Британських Віргінських островах.

У фінансовій частині декларації зазначено, що співмешканка ексчиновника зберігає 17,35 тисячі доларів готівкою, понад 17 мільйонів гривень на банківських рахунках, а також більше ніж пів мільйона гривень у пенсійному фонді та інвестиційних інструментах.

Закупівлі безпілотних літальних апаратів для Збройних сил України у 2024–2025 роках відбувалися в межах системи, яка від самого початку була ізольована від публічного нагляду, відкритих тендерів і реальної конкуренції між виробниками. Такий підхід формувався під гаслом оперативності та безпеки, однак на практиці призвів до низки системних проблем, що безпосередньо вплинули на боєздатність підрозділів на передовій.

Основою цієї моделі стали прямі контракти, укладені через відповідні державні агентства, які отримали широкі повноваження без достатніх механізмів стримування і противаг. Відсутність конкурентних процедур означала, що ринок був фактично закритий для багатьох українських виробників, які могли запропонувати ефективніші або дешевші рішення. У результаті постачання часто концентрувалися навколо обмеженого кола компаній, що знижувало гнучкість і адаптивність системи в умовах швидких змін на полі бою.

Тривожним сигналом для ринку стала нещодавня термінова комунікація з боку АОЗ, яке почало з’ясовувати у виробників можливість постачання великих партій дронів у лютому–березні. З урахуванням того, що постачання ключових компонентів з Китаю займає до півтора місяця, такі строки є реалістичними лише для компаній, які заздалегідь знали про майбутні замовлення і підготували виробничі запаси. У 2024 році за схожою схемою один із виробників отримав замовлення на мільярди гривень на FPV-дрони, які виявилися дорогими та не отримали підтримки з боку військових через низьку якість.

Ситуація ускладнюється відсутністю системного стратегічного планування. У 2025 році Генеральний штаб і Міністерство оборони так і не змогли чітко сформувати замовлення на 2026 рік — з визначенням конкретних типів дронів, їхньої кількості та технічних характеристик. З одного боку, спостерігається лобіювання дорогих і високоприбуткових виробів із сумнівною бойовою ефективністю. З іншого — існує рейтинг дронів, сформований командою Мінцифри, який базується на реальному досвіді військових і показує, які системи справді працюють на фронті. Ці позиції часто не збігаються з дронами, що просуваються в межах закритих контрактів.

У результаті було ухвалене негласне рішення не укладати довгострокові системні контракти, що призвело до зриву планових постачань. Тепер новій команді Мінцифри доводиться в авральному режимі намагатися компенсувати цей провал, щоб уникнути фактичного дефіциту безпілотників у бойових підрозділах.

За інформацією журналістів, окрім термінових двомісячних контрактів, Агентство оборонних закупівель готується провести опитування виробників щодо їхніх можливостей постачання дронів на шестимісячний період. Такий горизонт дозволив би компаніям завчасно закуповувати комплектуючі та пропонувати більш конкурентні ціни. Водночас відмова від укладання шестимісячних контрактів може свідчити про те, що короткі термінові замовлення розподіляються між заздалегідь визначеним колом виробників.

Підстави для таких підозр пов’язані із закритістю процесу формування потреб армії. Запити надходять із підрозділів до Генштабу, де обмежене коло посадовців разом із Міністерством оборони визначає типи дронів, обсяги та цінові параметри. Фактичну вартість продукції пропонує сам виробник, отримуючи формальний висновок про «ринковість», після чого до неї додається офіційна маржа. Хто саме затверджує остаточну номенклатуру і ціни при контрактах на мільярди гривень, публічно не розкривається.

Оцінка якості дронів і відповідності заявленим характеристикам здійснюється різними комісіями. За даними джерел, одні й ті самі вироби можуть бути відхилені через невідповідність технічним параметрам, але паралельно схвалені іншими структурами без додаткових зауважень. Компанії, які не мають можливості вести неформальні переговори, ризикують бути витісненими з ринку незалежно від фактичної ефективності їхніх розробок на фронті.

На цьому тлі деякі іноземні донори, за інформацією джерел, надають допомогу ЗСУ, обходячи державну систему закупівель. Фінансування спрямовується напряму українським виробникам тих дронів, які реально використовуються бойовими підрозділами. Попит у таких випадках формується не формальними звітами, а безпосереднім спілкуванням з військовими та поїздками на передову.

Серцево-судинні захворювання залишаються однією з найбільших загроз для здоров'я людини в усьому світі, будучи головною причиною передчасної смерті. Вони не лише значно погіршують якість життя, але й створюють величезний економічний тягар для держав та систем охорони здоров'я. Численні дослідження показують, що ці захворювання часто пов'язані з неконтрольованими факторами ризику, такими як високий рівень холестерину, гіпертонія, неправильне харчування, малорухливий спосіб життя та стрес.

Серед найбільш поширених серцево-судинних захворювань можна виділити інфаркт міокарда, інсульт, хронічну серцеву недостатність і артеріальну гіпертензію. Ці стани можуть розвиватися без значних симптомів на ранніх етапах, що ускладнює своєчасну діагностику і лікування. Ось чому профілактика, регулярні медичні обстеження та раннє виявлення захворювань відіграють важливу роль у зменшенні ризику виникнення серйозних ускладнень.

Однією з найнебезпечніших ознак є дискомфорт у грудях. Це не завжди різкий біль — інколи йдеться про тиск, стиснення або відчуття важкості, які можуть з’являтися раптово. Такі симптоми потребують негайної медичної оцінки.

Ще один важливий сигнал — задишка, навіть за незначного фізичного навантаження або у стані спокою. Вона може свідчити про те, що серце не справляється з перекачуванням крові, а рідина починає накопичуватися в легенях.

Порушення серцевого ритму також не варто ігнорувати. Періодичне прискорене або нерівномірне серцебиття не завжди означає серйозну патологію, однак може бути проявом прихованих проблем, які без лікування прогресують.

Менш очевидним, але небезпечним симптомом є набряки нижніх кінцівок. Коли серце працює слабше, рідина затримується в тканинах, і ноги починають набрякати, особливо наприкінці дня. Це часто помилково сприймають як косметичну проблему, хоча насправді йдеться про системне порушення кровообігу.

Фахівці наголошують: ризик серцевих захворювань можна суттєво зменшити завдяки простим, але регулярним діям. Йдеться насамперед про збалансоване харчування, щоденну рухову активність, відмову від куріння та обмеження алкоголю. Не менш важливу роль відіграє повноцінний сон — дорослій людині необхідно щонайменше 7–9 годин відпочинку щоночі.

Навіть невеликі зміни в щоденних звичках здатні знизити навантаження на серце та запобігти розвитку небезпечних ускладнень. Головне — не ігнорувати сигнали організму і не відкладати обстеження.

Нещодавня заміна керівництва Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками після проведених обшуків НАБУ викликала значний резонанс у суспільстві та професійних колах. Проте, аналіз перших дій нового керівництва свідчить, що ці зміни мають радше формальний характер і не обіцяють системних реформ у короткостроковій перспективі. Сфера регуляції лікарських засобів та контролю за обігом наркотичних речовин залишалася в Україні однією з найбільш корумпованих і непрозорих, і фіксація лише персональних змін без чіткої стратегії реформування не вирішує фундаментальних проблем.

Експерти підкреслюють, що формальна ротація керівництва часто використовується як механізм демонстрації реагування на зовнішній тиск, у той час як ключові процеси, які забезпечують прозорість, ефективність і контроль якості лікарських препаратів, залишаються без істотних змін. Важливим завданням нового керівництва мало би стати не лише звільнення або заміна попередніх посадовців, але й запуск комплексних процедур аудиту, перегляд нормативної бази та налагодження відкритого діалогу з виробниками, медичними закладами та пацієнтськими організаціями.

Паралельно очільниця обласної служби Алла Юшко здійснює прямий тиск на аптечні мережі через адвокатські структури. Така комбінація контролю над експертною, судовою та адміністративною вертикаллю забезпечує можливість не лише зберігати існуючі прибутки, а й збільшувати їх за рахунок тіньового відпуску наркотичних засобів за підробленими рецептами та участі фірм-посередників у бюджетних тендерах.

За оцінками експертів, така модель дозволяє системі МОЗ і Держлікслужби отримувати мільйонні надприбутки, залишаючи фармацевтичний ринок практично неконтрольованим для держави.

Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ініціювала дисциплінарне провадження стосовно судді Першого апеляційного адміністративного суду Анатолія Блохіна. Відповідне рішення стало результатом розгляду скарги, поданої юристкою громадської організації «Автомайдан» Тетяною Чижик, яка звернула увагу на обставини, що можуть мати істотне значення для оцінки дотримання суддею вимог законодавства та суддівської етики.

У поданій скарзі зазначається, що дружина судді — Тетяна Сергіївна, яка народилася 28 січня 1973 року, — має громадянство Російської Федерації. На думку заявниці, така інформація потребує ретельної перевірки з боку органу суддівського врядування, з огляду на підвищені вимоги до незалежності, доброчесності та безсторонності суддів, особливо в умовах триваючої збройної агресії Росії проти України.

Суддя Блохін у своїй майновій декларації за 2024 рік не вказав інформацію про проживання дружини в Криму, наявність рахунків у російських банках та використання нерухомості на окупованій території.

Сам суддя у письмовому поясненні заявив, що не знає про російське громадянство та активи дружини, а також не має доступу до відповідних інформаційних баз. Він зазначив, що доводи скарги базуються на припущеннях, які неможливо підтвердити чи спростувати.

Служба безпеки України повідомила, що за випискою з реєстру платників податків РФ встановлено наявність громадянства у особи, чиї персональні дані збігаються з даними дружини Блохіна. Прикордонна служба підтвердила, що у 2017–2021 роках суддя неодноразово виїжджав через пункт пропуску «Чонгар» до анексованого Криму. Дружина судді виїхала до Криму у червні 2018 року, а її повернення на підконтрольну територію не зафіксовано.

У суддівському досьє Блохіна є анкета від 28 лютого 2018 року, в якій як фактичне місце проживання дружини та дітей він вказав населений пункт в АР Крим.

Наразі ВРП продовжує розгляд дисциплінарного провадження і прийме рішення щодо можливого притягнення судді до відповідальності.

Після завершення війни в Україну можуть повернутися від 3 до 3,5 мільйона громадян, які були змушені шукати прихисток за кордоном. Водночас ця цифра не є остаточною і залежатиме від багатьох чинників — безпекової ситуації, темпів відновлення економіки, наявності роботи, житла та рівня довіри людей до майбутнього в країні.

Значна частина біженців уже інтегрувалася в життя інших держав: діти навчаються у школах, дорослі працюють, родини отримали соціальні гарантії. Для них рішення про повернення не буде автоматичним або швидким. Воно вимагатиме чітких сигналів з боку держави, що Україна готова не лише прийняти своїх громадян, а й створити умови для гідного життя та самореалізації.

За даними ООН, у липні 2024 року бажання повернутися в Україну висловлювали 61% біженців. Уже в грудні 2025 року цей показник знизився до 49%. Серед внутрішньо переміщених осіб тенденція ще різкіша: якщо у 2024 році повернення розглядали 73% ВПО, то наприкінці 2025 року — лише 35%.

Загалом під час війни тимчасовий прихисток за кордоном отримали близько 4,3 мільйона українців. В ООН прогнозують, що більша частина повернень відбуватиметься з країн південної та східної Європи. Натомість з півночі континенту українці повертатимуться значно рідше, оскільки між умовами інтеграції в різних регіонах Європи існує суттєва різниця.

Ключовими чинниками для повернення залишаються наявність житла, роботи та доступу до медичної допомоги. Саме можливість забезпечити базові умови для життя визначатиме рішення багатьох сімей. Водночас більшість тих, хто повернеться, осідатимуть не у своїх рідних громадах, а у великих містах, де простіше знайти роботу й соціальні послуги.

В ООН також попереджають, що сценарій миру з територіальними чи політичними поступками з боку України може суттєво знизити готовність біженців до повернення. У такому разі, за прогнозами, найімовірніше повернуться літні люди, самотні особи та матері-одиначки з дітьми, тоді як значна частина працездатного населення залишиться за кордоном.

На цьому тлі Організація Об’єднаних Націй оголосила про скорочення бюджету допомоги українським біженцям на 2026 рік. Новий фінансовий план передбачає 614 мільйонів доларів, що на 23,6% менше порівняно з минулим роком, коли обсяг фінансування становив 803,6 мільйона доларів. Скорочення відбувається попри погіршення гуманітарної ситуації та зростання кількості жертв серед цивільного населення.

За даними моніторингової місії ООН з прав людини, 2025 рік став найсмертоноснішим для мирного населення за останні три роки. Унаслідок воєнного насильства загинули 2 514 цивільних осіб, ще 12 142 людини зазнали поранень. Це на 31% більше, ніж у 2024 році. Додатковим фактором тиску на гуманітарну систему стали масовані удари по енергетичній інфраструктурі України взимку 2025–2026 років.

В ООН наголошують, що тривалість війни, умови миру та здатність держави забезпечити житло і робочі місця стануть визначальними для масштабів повернення українців після завершення бойових дій.

Актор Тарас Цимбалюк поділився своїми відчуттями після участі у романтичному реаліті-шоу «Холостяк», відзначивши, що його сподівання щодо проєкту не повністю збіглися з тим, що він побачив насправді. Після завершення зйомок він провів ефір у Instagram, де відверто відповідав на запитання підписників і пояснював свій досвід участі.

Один із користувачів поцікавився, чи не вважає актор цей крок легковажним чи необдуманим. Тарас зазначив, що спочатку він ставився до проєкту серйозно і хотів знайти не просто романтичні емоції, а глибше знайомство з людьми, можливість зрозуміти себе та свої бажання. Проте реалії телевізійного шоу виявилися іншими: сценарії, монтаж та загальна атмосфера часто не відображали справжніх емоцій і подій, що створювало розбіжність між очікуванням та фактичним досвідом.

За словами артиста, перед стартом він мав значно більші сподівання на формат і співпрацю з командою. Він очікував більшого порозуміння з продюсерами та глибшого змісту проєкту. Проте вже після початку роботи його ставлення змінилося.

«Перед початком знімань у мене була глобальніша віра в цей проєкт: у повномасштабніше однодумство з продюсерами. Після старту, після знайомства з форматом знімання, відчуття до всього змінилися. Але все вже було на певних рейках», — поділився Цимбалюк.

Актор зазначив, що, попри певні розчарування, згадує і багато позитивних моментів. Він говорить про тепле спілкування з учасницями, дружню атмосферу та емоційні епізоди. Водночас підкреслює: «Холостяк» — це насамперед телевізійне шоу зі своїми правилами.

За його словами, процес знімань передбачав сценарій, щоденні брифінги, визначені типажі та ролі, а також обмеження у свободі дій. Саме це стало для нього несподіванкою.

«Ключове — це шоу, де є сценарій, щоденні брифи, типажі, амплуа, сюрпризи зранку. І, на превеликий жаль, свобода дій — геть не в усьому», — пояснив артист.

При цьому Цимбалюк не звинувачує творців проєкту. Він визнає, що головні питання має насамперед до себе, адже перед участю недостатньо глибоко вивчив формат і внутрішню кухню реаліті.

«Фундаментальні питання у мене тільки до самого себе. Ключове — на березі я недостатньо чітко дослідив скелет проєкту», — підсумував актор.

Болградський районний суд Одеської області виніс вирок колишньому працівнику поліції, який був визнаний винним у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди. Згідно з рішенням суду, обвинувачений отримав п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна. Це рішення стало результатом серйозного розслідування, яке почалося після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася у 2024 році.

Інцидент, що привернув увагу правоохоронців, полягав у тому, що колишній співробітник поліції використав своє службове становище для того, щоб вимагати гроші за уникнення адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Під час досудового розслідування було встановлено, що обвинувачений скористався своєю посадою для примусу до передачі неправомірної вигоди з боку водія, що став учасником аварії.

За матеріалами суду, слідчий повідомив водію автомобіля, що саме його визнають винним у ДТП, однак запропонував «вирішити питання» шляхом фальсифікації матеріалів разом з експертами. За зміну версії подій він вимагав тисячу доларів, натякаючи, що «це коштуватиме недешево».

Водій автомобіля наполягав на своїй невинуватості, стверджуючи, що мотоцикліст виїхав на зустрічну смугу без увімкнених фар і перебував у стані алкогольного сп’яніння. За його словами, поліцейський залякував його реальним тюремним строком. У результаті чоловік звернувся до СБУ та погодився передати гроші під контролем правоохоронців.

Під час судового розгляду з’ясувалося, що спочатку слідчий отримав від заявника 2 тисячі гривень нібито «на бензин для експерта». Цей епізод офіційно не фіксувався. Надалі йшлося про тисячу доларів, які, за словами обвинуваченого, мали бути «для нього особисто», а іншим він нібито передасть гроші сам. Затримку з передачею коштів слідчий сприймав агресивно та вимагав назвати конкретну дату.

Поліцейського затримали під час одержання неправомірної вигоди. Після цього його звільнили з органів поліції за результатами службового розслідування.

У суді обвинувачений намагався перекваліфікувати свої дії на шахрайство. Він заявляв, що мав понад десять років досвіду роботи слідчим у справах ДТП і ще до проведення експертиз був переконаний у винуватості мотоцикліста. Також він посилався на складне фінансове становище, сімейні проблеми та необхідність догляду за тяжкохворою матір’ю. За його версією, гроші він вирішив привласнити через наполегливі прохання водія та його батька.

Суд відкинув ці аргументи. Було встановлено, що слідчий мав усі процесуальні повноваження самостійно ухвалювати рішення у справі — визначати потерпілих, повідомляти про підозру, змінювати кваліфікацію або закривати провадження. Доказів того, що кошти призначалися для передачі іншим особам, суд не знайшов.

Окремо суд звернув увагу на поведінку обвинуваченого перед винесенням вироку. За кілька днів до судових дебатів він разом з іншою особою намагався незаконно залишити територію України. 22 січня 2026 року його затримав прикордонний наряд. Після цього прокурор ініціював зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.

Обвинувачений пояснював, що їхав до батьків, щоб попрощатися, усвідомлюючи можливий вирок. За його словами, він перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння і не пам’ятає, як опинився біля кордону. Суд не прийняв ці пояснення як підставу для пом’якшення відповідальності.

Спроби захисту довести провокацію злочину шляхом повторного допиту свідків суд відхилив, визнавши такі клопотання спрямованими на затягування процесу. Вирок набув форми реального позбавлення волі.