Морози на фронті: як екстремальна погода змінює хід бойових дій

Генеральний прокурор Руслан Кравченко оприлюднив підсумки масштабної роботи органів прокуратури, спрямованої на викриття корупційних схем у сфері грошового забезпечення військовослужбовців. У центрі уваги слідства опинилися численні факти зловживань, пов’язаних із нарахуванням та виплатою коштів, які держава гарантує військовим у межах відповідних програм соціального захисту.

За інформацією прокуратури, розслідування встановили, що окремі посадові особи використовували службове становище для незаконного впливу на фінансові процеси. Йдеться про маніпуляції з документами, штучне завищення або заниження сум виплат, а також затримки коштів з метою подальшого привласнення. Такі дії не лише завдавали значних збитків державному бюджету, а й безпосередньо порушували права військовослужбовців, які виконують обов’язок із захисту країни.

За процесуального керівництва Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони оголошено підозру колишньому заступнику командира військової частини — начальнику штабу. Слідство встановило, що він організував безпідставне нарахування та виплату додаткових коштів собі та іншим військовослужбовцям за фіктивну участь у бойових діях. Завдані державі збитки становлять 1,97 млн грн. Підозрюваному вручено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Генпрокурор уточнив, що цей випадок не поодинокий. Лише у 2026 році за процесуального керівництва спеціалізованих прокуратур у сфері оборони:

у 36 кримінальних провадженнях повідомлено про підозру 51 особі за фактами незаконних виплат грошового забезпечення та додаткових винагород за виконання бойових завдань;

загальна сума встановлених збитків державі перевищує 88,7 млн грн.

«Моя позиція принципова і незмінна: на війні не можна красти, прикриваючись формою чи званням. Виплати військовим не ресурс для зловживань, а елемент справедливості та бойової стійкості», – резюмував Руслан Кравченко.

Печінка щодня виконує сотні життєво важливих функцій, від злагодженої роботи яких залежить стан усього організму. Вона бере участь у виробленні та накопиченні поживних речовин, нейтралізує токсини, регулює обмін жирів і білків, контролює рівень глюкози в крові та слугує сховищем для вітамінів і мінералів. Саме тому медики вважають печінку одним із ключових органів, без якого неможливе повноцінне функціонування жодної системи тіла.

Однією з головних особливостей печінки є її роль природного «очисника». Через неї проходить практично вся кров, що циркулює в організмі, і під час цього процесу знешкоджуються шкідливі речовини, продукти обміну та залишки лікарських препаратів. Коли навантаження на печінку зростає, вона певний час може компенсувати порушення, не подаючи чітких сигналів про проблему. Саме тому захворювання цього органа часто розвиваються непомітно.

Броколі

Цей овоч містить сульфорафани — природні сполуки, які активують ферменти детоксикації в печінці. Дослідження показують, що вживання екстракту паростків броколі допомагає знижувати рівень печінкових ферментів, зокрема АЛТ та γ-ГТФ, що свідчить про зменшення навантаження на орган.

Також броколі може сприяти профілактиці жирової хвороби печінки та покращувати обмін речовин.

Буряк

Буряк багатий на беталаїни — пігменти, які мають виражені антиоксидантні властивості. Вони допомагають зменшити оксидативний стрес і підтримують відновлення клітин печінки.

За даними досліджень, регулярне вживання бурякового соку або добавок на його основі може знижувати рівень ферментів АЛТ і АСТ у людей із неалкогольною жировою хворобою печінки. Крім того, буряк містить фолат і марганець, що підтримують метаболічні процеси.

Артишоки

Артишоки вважаються одним із найкорисніших овочів для печінки завдяки високому вмісту антиоксидантів. Вони містять поліфеноли, кверцетин, рутин, вітамін С, лютеолін та силімарин — речовини, які захищають клітини від пошкоджень і зменшують запалення.

Також у складі є цинарин, який стимулює вироблення жовчі. Це допомагає організму ефективніше розщеплювати жири та виводити токсини.

Фахівці радять включати ці продукти до щоденного меню разом із достатньою кількістю води, помірною фізичною активністю та обмеженням алкоголю й жирної їжі. Такий підхід допоможе підтримувати здоров’я печінки природним шляхом.

Зимові морози та аварійні відключення електроенергії створюють додаткові загрози для безпеки харчових продуктів. В умовах зниження температури та порушення електропостачання значно ускладнюється зберігання продуктів, що в результаті може призвести до їхнього псування. Фахівці наголошують, що навіть якщо їжа на вигляд не змінилася і не проявляє ознак зіпсованості, це не завжди є гарантією її безпечності для споживання.

У холодний сезон, коли спостерігаються перепади температури та проблеми з електроенергією, особливо важливо дотримуватися правильних умов зберігання продуктів. Відсутність необхідного температурного режиму або ж різкі зміни температури можуть призвести до розвитку шкідливих мікроорганізмів, які можуть бути небезпечними для здоров'я.

Окрему небезпеку становить повторне заморожування. Якщо продукт встиг розморозитися під час відключення світла, а потім його знову помістили до морозильної камери, це може стати серйозною загрозою для здоров’я через активне розмноження бактерій.

Експерти радять без вагань відмовлятися від продуктів, якщо з’явилися хоча б мінімальні ознаки псування. Серед найпоширеніших сигналів — сторонній або кислий запах, зміна кольору чи консистенції, слизька поверхня, а також здутa або пошкоджена упаковка. Навіть один із цих симптомів є підставою не вживати їжу.

Поширена взимку практика зберігати продукти на балконі або у дворі також не є безпечною альтернативою холодильнику. Морозне повітря не забезпечує стерильності, а різкі перепади температур лише прискорюють псування. Особливо небезпечним є зберігання продуктів у відкритій або пошкодженій упаковці.

Щоб мінімізувати ризики харчових отруєнь у період морозів і нестабільного електропостачання, фахівці радять не купувати швидкопсувні продукти «про запас», суворо дотримуватися умов зберігання, зазначених виробником, та не вживати їжу у разі найменших сумнівів щодо її якості.

Головне правило в зимовий період просте: якщо є сумнів — краще викинути продукт, ніж ризикувати здоров’ям. Уважність до зберігання їжі під час відключень світла допомагає уникнути серйозних наслідків.

2 лютого християни східного обряду святкують важливу подію в церковному календарі — Стрітення Господнє. Це одне з найбільш давніх та глибоких за змістом свят, яке має велике значення в історії християнської церкви. Назва свята походить від слова "зустріч", що символізує знаменну подію — першу зустріч Ісуса Христа зі світом. Ця подія стала своєрідним переходом від Старого Завіту до Нового, в якому здійснилися пророчества про прихід Спасителя.

За біблійною розповіддю, на сороковий день після народження Ісуса Марія та Йосиф прийшли до Єрусалимського храму для виконання обряду очищення, встановленого Мойсеєвим законом. Це був обов'язковий ритуал для жінок після пологів, який символізував відновлення їх чистоти. Під час цього обряду вони зустріли праведного старця Симеона, який, за благословенням Божим, дожив до цього часу, щоб побачити Месію. Симеон, взявши на руки немовля, благословив Бога, проголосивши, що тепер він може спокійно померти, адже побачив Спасителя, обіцяного всім народам.

Побачивши Ісуса, Симеон узяв Його на руки та виголосив пророчі слова: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром». Ця молитва стала частиною богослужінь і щоденно звучить у храмах по всьому світу.

Поруч із ним перебувала пророчиця Анна, яка також упізнала в дитині майбутнього Спасителя. Саме тому Стрітення сприймається як символ духовної зустрічі людини з Богом і надії на спасіння.

У цей день у православних та греко-католицьких храмах проводять урочисті літургії. Особливе місце займає освячення свічок і води. Стрітенські свічки віряни зберігають удома протягом року та запалюють під час молитви, хвороби чи негоди, вірячи, що вони захищають оселю від зла та приносять Божу благодать.

Освячену воду також вважають цілющою. Нею кроплять житло, господарство, худобу, використовують для молитви за здоров’я та добробут родини.

Зі святом пов’язані й численні народні прикмети. Якщо 2 лютого сонячно та тепло — весна буде ранньою. Сильний вітер віщує негоду у березні, а якщо тварини ховаються — варто чекати похолодання.

У народі вважалося, що цього дня не слід виконувати важку фізичну роботу. Люди намагалися не вирушати в далеку дорогу, не рубати дерева, не прибирати та не шити, аби не накликати нещастя. Свято радили провести спокійно, у молитві та родинному колі.

30 січня 2026 року в Україні поєднуються кілька важливих аспектів життя – духовний, професійний і міжнародний. Триває вже 1436-й день повномасштабної війни Росії проти України, а до початку наступного календарного року залишилося 336 днів. Ця дата має глибоке символічне значення: православні вшановують видатних святителів, військові відзначають своє професійне свято, а громадські організації і міжнародні інституції проводять заходи, присвячені миру та ненасильству.

За новим церковним календарем 30 січня православні християни відзначають Собор трьох святителів, відомий також як Трисвяття. У цей день згадують пам’ять Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого – видатних проповідників і богословів, які вплинули на розвиток християнської думки та духовності. Традиційно віруючі відвідують богослужіння, моляться за мир у світі та за здоров’я близьких, а також прагнуть наслідувати приклад святих у повсякденному житті.

Василій Великий був єпископом Кесарії Каппадокійської, реформував церковний устрій та започаткував традиції східного монашества. Йому також приписують укладання літургії, що звершується й нині.

Григорій Богослов, архієпископ Константинополя, прославився глибокими богословськими працями та проповідями про Святу Трійцю, які стали основою православної догматики.

Іван Золотоустий увійшов в історію як блискучий проповідник і моральний авторитет. За силу й красу слова його назвали Золотоустим.

У храмах цього дня відбуваються урочисті богослужіння, а віряни моляться про мир, злагоду в родині та духовну підтримку.

Також 30 січня в Україні відзначають День спеціаліста військово-соціального управління Збройних сил України. Це фахівці, які відповідають за соціальний захист військовослужбовців, морально-психологічний стан підрозділів та допомогу родинам бійців.

Під час війни їхня робота набула особливої ваги: вони сприяють адаптації військових після бойових дій, допомагають вирішувати правові й побутові питання, підтримують бойовий дух і згуртованість особового складу.

У світі цього дня відзначають Шкільний день ненасильства та миру. Дату обрали на честь дня народження Махатми Ганді — символу мирного спротиву та філософії ненасильства.

У навчальних закладах проводять уроки, дискусії, творчі та волонтерські заходи, покликані формувати культуру толерантності, взаємоповаги й відповідальності.

У народній традиції 30 січня пов’язували з погодними спостереженнями. Вважалося, що низькі хмари віщують морози, птахи, які літають низько, — холод, а туман обіцяє теплу й вологу погоду.

Також існували побутові застереження: не сваритися, не карати дітей і відкласти рукоділля. Натомість радили робити добрі справи, молитися та уникати конфліктів.

Цей день поєднує духовні цінності, професійну вдячність і нагадування про важливість миру — як у родині, так і в суспільстві.

Стрімке підвищення тарифів на заряджання електромобілів в Україні дедалі сильніше впливає на настрої власників екологічного транспорту. Те, що ще нещодавно вважалося беззаперечною фінансовою перевагою електрокарів, нині поступово втрачає привабливість. Частина автовласників серйозно розмірковує над продажем своїх машин, адже різниця у витратах між електромобілем та автомобілем із двигуном внутрішнього згоряння помітно скорочується.

Фахівці автомобільного ринку звертають увагу на те, що подібні рішення можуть виявитися невигідними в довгостроковій перспективі. Український сегмент електрокарів перебуває у стані нестабільності: ціни коливаються, а попит стає менш прогнозованим. У такій ситуації поспішний продаж може призвести до фінансових втрат, особливо якщо ринок різко змінить напрямок уже найближчими місяцями.

Аналітик Інституту досліджень авторинку Остап Новицький зазначає, що масовий вихід власників електрокарів на вторинний ринок може мати зворотний ефект. На тлі загальної затовареності це створює ризик різкого падіння цін через надлишок пропозиції. Водночас скорочення попиту на зарядку може змусити операторів станцій переглянути тарифи в бік зниження, аби утримати клієнтів.

Окремою проблемою експерти називають можливе згортання інфраструктури. За оцінками Інституту досліджень авторинку, існує ризик скорочення кількості зарядних станцій, особливо на міжміських маршрутах, якщо нинішній рівень тарифів призведе до падіння споживання.

Президент Асоціації ринку електромобілів України Вадим Ігнатов вважає, що ситуація не є критичною і має тимчасовий характер. За його словами, навесні очікується покращення балансу на ринку електроенергії завдяки зростанню гідрогенерації та активнішій роботі сонячних електростанцій. Це може дати змогу операторам знизити темпи зростання тарифів.

На думку експерта, ціна на зарядку електрокарів зросте не вдвічі, а лише на кілька гривень за кіловат-годину, що збереже економічну доцільність експлуатації електротранспорту порівняно з автомобілями з двигунами внутрішнього згоряння.

В Інституті досліджень авторинку також наголошують, що нинішні труднощі не означають завершення епохи електромобілів. Український ринок уже переживав серйозні цінові та інфраструктурні шоки, пов’язані як із пальним, так і з електроенергією. За нинішніх умов продаж електрокара часто є складним і невигідним, адже попит сповільнився, а пропозиція значно перевищує його.

Ключовою перевагою для власників електромобілів залишаються можливості домашньої зарядки, а також використання швидкісних портів, які дозволяють повністю зарядити батарею за кілька годин. Саме ці фактори, на думку експертів, і надалі визначатимуть доцільність володіння електрокаром в умовах нестабільного тарифного середовища.

Територіальні та політичні апетити Російської Федерації виходять далеко за межі окупованих районів Донбасу, попри намагання Кремля подавати іншу картину західній аудиторії. Про це йдеться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW) станом на 27 січня, у якому детально проаналізовано публічні заяви російського керівництва та їхню реальну риторику всередині країни.

Аналітики звертають увагу на системну розбіжність між сигналами, які Москва адресує міжнародним партнерам, і меседжами, що транслюються у внутрішньому інформаційному просторі Росії. Для Заходу звучать формулювання про «переговори», «компроміси» та нібито обмежені цілі війни, тоді як для внутрішньої аудиторії російські посадовці значно частіше озвучують максималістські вимоги та виправдовують подальшу ескалацію.

У звіті зазначається, що російське військове керівництво неодноразово згадувало Харківську, Сумську та Дніпропетровську області як потенційні зони розширення контролю. Це, на думку аналітиків, свідчить про значно ширші територіальні амбіції, ніж ті, які Росія декларує у переговорах або заявах для Заходу.

Окрім територіальних вимог, Росія висуває і стратегічні політичні умови. Йдеться не лише про Україну, а й про зміну безпекової архітектури в Європі. Російські посадовці публічно заявляють, що будь-яке мирне врегулювання має усунути так звані «корінні причини» війни, під якими Москва традиційно розуміє існування НАТО, підтримку України з боку Заходу та нинішню українську владу.

Аналітики наголошують, що ці вимоги фактично відтворюють позицію Росії зразка 2021–2022 років. Серед них — обмеження або повне припинення розширення НАТО, повернення Альянсу до кордонів 1997 року, а також політична трансформація України шляхом заміни демократично обраного уряду на режим, лояльний до Кремля.

У звіті також аналізуються публікації російських державних і ультранаціоналістичних медіа. Вони прямо вказують, що навіть можливе виведення українських військ із Донбасу розглядається лише як проміжний етап. Далі Росія планує реалізацію інших вимог, зокрема так званих «денацифікації» та «демілітаризації», які фактично означають повну втрату Україною суверенітету.

Аналітики Інституту вивчення війни дійшли висновку, що заяви російських посадовців для внутрішньої аудиторії чітко демонструють: Москва не задовольниться обмеженим або компромісним мирним врегулюванням. Стратегічною метою Росії залишається не часткове припинення бойових дій, а повна політична та військова капітуляція України.

З 2029 року вступ до українських закладів вищої освіти буде підпорядкований новим правилам, що передбачають значні зміни в процедурі подачі документів. Кандидати отримають нові можливості для реалізації своїх освітніх амбіцій, проте й вимоги до вступників стануть більш суворими та деталізованими. Зокрема, зникне обов'язковість подачі певних документів у паперовому вигляді, що дозволить значно спростити процедуру та зробити її більш зручною для абітурієнтів.

Один з найважливіших аспектів реформ — це електронна система подачі заяв та документів. Завдяки новим технологіям процес вступу стане більш прозорим і зручним. Студенти зможуть подати заявку на вступ, обираючи з різноманітних спеціальностей, без необхідності відвідувати навчальні заклади особисто. Все це відкриває нові перспективи для тих, хто планує здобувати вищу освіту в Україні, а також для іноземних абітурієнтів, які до цього не мали такої можливості через фізичні обмеження.

У Міністерстві освіти і науки пояснюють, що нова модель передбачає запровадження старшої профільної школи у форматі академічних ліцеїв. Навчання в таких закладах триватиме три роки та буде орієнтоване на поглиблену підготовку до здобуття вищої освіти. Після завершення ліцею випускники вступатимуть до університетів, де ще три роки навчатимуться за програмою бакалаврату.

У МОН наголошують, що за нових умов зміниться сама конкуренція на ринку освіти. Якщо нині абітурієнти змагаються між собою за бюджетні місця, то з 2029 року, навпаки, університети будуть змушені конкурувати між собою за обмежену кількість підготовлених випускників академічних ліцеїв.

Чиновники переконують, що така модель дозволить школярам більш усвідомлено обирати професійний шлях. За їхніми словами, нинішня система часто підштовхує одинадцятикласників до формального вибору спеціальності — під впливом батьків, популярності професії або кількості бюджетних місць. Як наслідок, частина студентів уже під час навчання розуміє, що помилилася з вибором, або не працює за отриманим фахом.

Запровадження академічних ліцеїв має змінити цю логіку: учні отримають більше часу для профільної підготовки, знайомства з майбутньою спеціальністю та прийняття зваженого рішення. Водночас реформа створює низку викликів — як для університетів, так і для регіонів, де доступ до пілотних ліцеїв може бути обмеженим.

Фактично нова модель робить вищу освіту значно більш селективною. Вона концентрує вступні можливості у вузькому сегменті випускників та водночас змушує заклади вищої освіти переглядати свої освітні програми, фінансові моделі та стратегії залучення студентів.

Очікується, що найближчими роками дискусія навколо цієї реформи лише посилюватиметься, адже йдеться не лише про зміну формату школи, а про нову архітектуру всієї освітньої системи України.