МВФ підтвердив прогноз для економіки України на 2025 рік, зберігаючи обережність через війну

Державний реєстратор Сергій Зоткін став фігурантом резонансного розслідування, у якому йдеться про масові зловживання у сфері оформлення прав на нерухоме майно. Його діяльність, за інформацією громадських активістів та журналістів-розслідувачів, пов’язують із системним «узаконенням» самовільних забудов, коригуванням площ об’єктів без законних підстав та внесенням змін до технічних характеристик будівель, що не відповідали дійсності.

Зібрані матеріали свідчать про те, що дії реєстратора могли здійснюватися не одноосібно. У повідомленнях активістів згадуються можливі зв’язки Зоткіна з начальницею Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іриною Свистун, а також із харківським адвокатом Валентином Мельником. За версією розслідування, саме ця співпраця начебто створила умови для перетворення державних реєстраційних процедур на механізм отримання приватної вигоди.

Одним із найпоказовіших випадків став об’єкт незавершеного будівництва в смт Пісочин. На початку лютого 2024 року нотаріус зареєстрував його продаж у стані готовності 70,5%. Але вже через півтора місяця Зоткін вніс новий запис, зареєструвавши цей самий об’єкт як повністю завершений, а його площу збільшив до 515,4 кв. м. Жодних документів про завершення будівництва, декларацій чи рішень контролюючих органів подано не було.

Схожа ситуація була зафіксована із квартирою на вулиці Кандаурова в Харкові: первинна площа становила 26,8 кв. м, але після втручання реєстратора вона «виросла» до 74,7 кв. м. Аналіз реєстраційних дій показує системність цих порушень: за заявами №62763431, №62763419 та №62763370 площі об’єктів збільшувалися у три–чотири рази виключно на підставі технічних паспортів, що законом прямо заборонено.

Джерела стверджують, що діяльність Зоткіна була неможливою без участі Ірини Свистун та адвоката Мельника, які створили неформальну «вертикаль контролю» за реєстраторами. За цією схемою робочі місця для державних реєстраторів фактично продавалися, а самі чиновники щомісяця сплачували винагороду за можливість виконувати свої обов’язки. Значна частина реєстрацій проводилася не в органах місцевого самоврядування, а в приватному офісі на вул. Сумській, 96.

Окрему роль у схемі нібито відігравав і кум адвоката Мельника — посадовець Мін’юсту Волик, який забезпечував політичний захист і впливав на кадрові рішення.

Розслідувачі наголошують, що описані дії становлять не лише адміністративні порушення, а й ознаки кримінальних правопорушень, включно зі зловживанням службовим становищем та внесенням завідомо неправдивих відомостей до державного реєстру.

Тячівський районний суд виніс вирок Віктору Геричу, місцевому жителю, визнавши його винним у незаконному видобутку корисних копалин у складі організованої злочинної групи. Чоловіку призначено 1,5 року умовного покарання. Вирок було оголошено 18 листопада, і він став завершенням тривалого розслідування, яке виявило масштабні порушення у видобутку піску та гравію в регіоні.

Матеріали справи свідчать, що незаконну схему організував депутат Тячівської районної ради від партії «Команда Андрія Балоги» Віталій Дьордяй. Протягом 2024 року група систематично видобувала ресурси з річки Тересва у селі Бедевля. Загальний обсяг піску та гравію сягнув майже 5,7 тисяч кубометрів, а сума заподіяної шкоди становила понад 9,1 мільйона гривень.

Віктор Герич був одним із водіїв вантажівок, які вивозили добуту суміш на місце складування. Після продажу піску та гравію місцевим мешканцям і громадам для ремонту доріг, Герич отримував частку заробітку, яку визначав організатор схеми.

Під час судового засідання Герич уклав угоду з прокурором про визнання винуватості. Суддя Віталій Чопик визнав його винним за ч.1 ст. 240 ККУ та призначив покарання у вигляді 5 років ув’язнення, замінивши його на 1,5 року умовного терміну.

Розгляд справи організатора групи, депутата Віталія Дьордяя, триває. Йому дозволено брати участь у засіданнях дистанційно через відеоконференцію.

Щоб підготувати унікальний розширений текст із заголовком, потрібно отримати хоча б один повний абзац джерельного матеріалу.

Надішліть, будь ласка, початковий текст, який слід переробити.

Експерти зазначають, що придбання нерухомості у країни-агресора під час війни є не лише морально сумнівним, а й створює ризики для національної безпеки та прозорості держслужби. Ситуація викликала хвилю критики серед громадськості та медіа.

Правоохоронні органи вже розпочали перевірку можливих порушень законодавства щодо конфлікту інтересів і джерел фінансування угоди. У Мін’юсті коментарі поки що обмежуються загальними заявами про дотримання етичних норм та антикорупційних вимог.

Історія Людмили Кравченко підкреслює важливість контролю за державними посадовцями та прозорості їхніх фінансових операцій, особливо у період війни та активної боротьби з корупцією.

Надішліть, будь ласка, повний текст, від якого слід відштовхуватися, — і я відразу підготую розширений унікальний матеріал із заголовком у першому абзаці та без небажаних фраз.

Кар’єра Валентина Жерьобкіна продовжує розвиватися: наразі він обіймає посаду, пов’язану з охороною лісів України. Експерти звертають увагу на нерівність між офіційними доходами та рівнем майна, а також на можливі ризики для репутації державних структур.

Громадськість та журналісти наголошують на необхідності ретельного контролю за доходами та активами державних службовців, щоб уникати непрозорості та корупційних ризиків.

Обстановка на північному відтинку Харківської області набула особливо напруженого характеру. Українські підрозділи, які утримують оборону в районі Вовчанська, повідомляють про суттєве ускладнення ситуації. За словами військового з позивним «Мучной», місто фактично втрачено: лінія оборони там більше не є стійкою, а сам населений пункт, за його висловом, «відколовся повністю». Це визначення відображає реальний стан речей — противник зміг закріпитися на ключових ділянках і нарощує тиск, користуючись тактичними прогалинами та постійним вогневим впливом.

Військовослужбовці на передовій попереджають, що противник може спробувати розвинути наступ углиб області, орієнтуючись на важливі населені пункти, які формують зовнішній оборонний контур Харкова. Зокрема, особливу увагу привертає напрямок на Вільчу. Саме там російські підрозділи, просунувшись через район Цегельного та південні околиці Вовчанська, змогли зачепитися за північну частину селища. Це створює небезпеку подальшого розширення плацдарму, що може стати основою для наступних ударів у напрямку більш глибоких ліній оборони.

Боєць наголошує, що ситуація на ділянці фронту є критичною: за оцінками підрозділів, які тримають оборону, російські війська мають усі передумови для подальшого просування.

«Картина вимальовується жорстка. В них є всі передумови рванути до Бугаївки, а можливо й далі, якщо темп не буде збитий. На цих підступах їх треба гальмувати будь-якою ціною, бо інакше Харкову справді світитиме важкий період», — заявив “Мучной”.

Військовий підкреслив, що критичну роль відіграє підтримка українських бійців, адже ворог просувається системно й не зменшує інтенсивності атак.

«Я просто заздалегідь підводжу вас до того, що може розгортатися в цьому епізоді. А ваша підтримка бійців — це те, що реально впливає на скільки напрямків ми зможемо вистояти. Ворог навалює системно. Завдання в них чітке — забрати під себе правий берег Сіверського Дінця й відтиснути нашу лінію якомога далі», — додав він.

Водночас Генеральний штаб ЗСУ спростовує російські заяви про «захоплення» Вовчанська й інших населених пунктів. У штабі наголошують: ідеться про пропагандистські спроби Кремля вплинути на міжнародні переговори відеороликами із черговим «флаговтиканням».

У Генштабі підтвердили, що ситуація у Вовчанську залишається напруженою. Противник намагається просуватися у місті, використовуючи малі піхотні групи, ударні безпілотники та артилерію. Однак українські сили продовжують оборонні операції та утримують позиції на складних ділянках фронту, зокрема у Покровську, Вовчанську та Куп’янську.

Другий день зими в Україні не супроводжується державними святами, проте ця дата має багатий культурний і духовний зміст. Упродовж століть 2 грудня було важливою віхою народного календаря, коли українці спостерігали за природою, звертали увагу на прикмети та дотримувалися домашніх обрядів, що передавалися в родинах як частина зимової традиції. Цей день пов’язували зі зміною природних циклів і наближенням Різдвяного посту, надаючи особливого значення побутовим клопотам і підготовці до зимових робіт.

Культурний вимір дати збагачують і видатні українці, народжені цього дня. Серед них журналіст і політик Тадеуш Рутовський, який залишив помітний слід у суспільному житті; Лев (Лео) Орнштейн — всесвітньо відомий піаніст і композитор, чия творчість стала частиною музичного авангарду XX століття; поет та перекладач Петро Осадчук, що збагатив українську літературу численними поетичними збірками та художніми перекладами; а також Герой України Павло Мазуренко, учасник Революції Гідності, який віддав життя за право країни йти шляхом свободи. Згадка про цих персоналій робить 2 грудня нагадуванням про силу українського духу та різноманітність талантів, що формують національну ідентичність.

Світ цього дня відзначає Міжнародний день за скасування рабства — нагадування про те, що, попри юридичні заборони, сучасні форми експлуатації все ще існують у різних країнах. Також 2 грудня проходить День безпородних собак, який закликає брати тварин з притулків і дарувати їм шанс на дім. Серед інших міжнародних дат — День комп’ютерної грамотності, День модельної залізниці, День інклюзивної освіти, День оладок і День гри в баскетбол.

У церковному календарі за новим стилем сьогодні вшановують пророка Авакума, одного з біблійних провісників, якому приписують передбачення важливих історичних подій. За старим стилем цього дня згадують преподобного Варлаама Києво-Печерського та ікону Божої Матері «Утіха скорботних», до якої звертаються ті, хто пережив утрату.

Народні вірування пов’язували 2 грудня з підготовкою до зими: наші предки стежили за погодою, спостерігали за птахами й намагалися упорядкувати дім перед холодами. Вважалося, що якщо дика качка ще не відлетіла, зима прийде пізно, а ясне небо пророкує морози. Сніг, який випадав цього дня, мав пролежати до весни, а часті зміни вітру обіцяли мінливий грудень. Особливо сприятливим день вважали для дітей: батькам радили приділити їм більше уваги, помолитися за здоров’я та добре майбутнє.

За повір’ями, цього дня добре займатися прибиранням або дрібним ремонтом у домі. Оновлена обстановка, особливо в спальні, нібито приносила гарний настрій і «оновлення щастя». До пророка Авакума зверталися з молитвами про захист дитини від зла й виконання дитячих бажань.

Втім, існували й заборони. 2 грудня не рекомендували шумно веселитися, переїдати чи робити великі покупки. Також уникали далеких поїздок, сварок і згадування старих образ. У народі вірили: хто цього дня лаятиметься, той увесь рік проживе у суперечках.