Миколенко про перемогу над Ісландією: радості змішані з розчаруванням

Українці дедалі уважніше ставляться до свого раціону, тому виробники охоче додають на упаковки вабливі написи на кшталт «без цукру», «знежирений», «дієтичний» або «безкалорійний». Однак такі формулювання не завжди відповідають інтуїтивним уявленням споживачів. Вони регулюються законодавством і можуть використовуватися лише тоді, коли продукт дійсно відповідає визначеним нормам. Держпродспоживслужба наголошує, що грамотне читання етикеток є не менш важливим, ніж вибір самого товару.

Поняття «безкалорійний» має конкретне числове значення. Так можна маркувати продукт, якщо його енергетична цінність не перевищує 4 ккал на 100 мл, тобто рівень, який практично не впливає на добову норму калорій. Для підсолоджувачів вимоги ще жорсткіші: не більше 0,4 ккал на відповідну кількість продукту. Тому написи про відсутність калорій не означають абсолютного нуля, а лише вказують на мінімальні, майже незначні показники.

Ця позначка означає, що до продукту не додавали ні цукор, ні підсолоджувачі. Водночас, якщо природні цукри містяться у самому продукті, на етикетці має бути уточнення: «Містить цукор природного походження».

Позначку дозволено використовувати лише у випадку, якщо продукт містить не більше 0,04 г натрію на 100 г/100 мл. Винятком є мінеральні та інші види води.

Це напис дозволено, якщо продукт містить до 0,5 г жиру на 100 г/100 мл. Фрази на кшталт «знежирено на 30%» заборонені.

Маркувати продукт як «джерело омега-3» можна лише тоді, коли він містить потрібну кількість корисних жирних кислот: 0,3 г альфа-ліноленової кислоти або 40 мг EPA+DHA на 100 г/100 ккал.

Багато маркетингових написів виглядають привабливо, але можуть вводити в оману. Тому Держпродспоживслужба радить не довіряти гучним слоганам, а завжди перевіряти склад і харчову цінність продукту.

Антикорупційні розслідування останніх років висвітлили цілу низку резонансних справ, у яких фігурантами стали уродженці Харкова — від колишніх міністрів і чинних народних депутатів до керівників державних підприємств та впливових діячів енергетичного сектору. Найгучнішим ім’ям у цьому ряді стала масштабна операція НАБУ під кодовою назвою «Мідас», яка продемонструвала, наскільки глибоко корупція може проникати в систему розподілу державних фінансів.

У рамках цієї операції детективи викрили схему, що діяла роками й завдавала державному бюджету багатомільйонних збитків. До неї були залучені посадовці, відповідальні за управління стратегічними ресурсами, а також особи, які мали суттєвий вплив на ухвалення ключових фінансових рішень. Саме вихідці з Харкова опинилися серед тих, кого підозрюють у координації частини незаконних операцій, зокрема у просуванні вигідних контрактів, маніпуляціях з цінами та використанні службового становища для отримання неправомірних вигод.

Розслідувач Юрій Ніколов наголошує: Чернишов був не організатором схеми, а посередником і “касиром”, який перевозив готівку та купував елітну нерухомість у Козині для учасників оборудок. На плівках НАБУ фігурує під псевдо “Че Гевара”.

Після того, як розслідування набрало обертів, Чернишов разом із родиною виїхав за кордон, але, за даними журналістів, Зеленський особисто змусив його повернутися, щоб не погіршувати власний політичний імідж. Станом на листопад 2025 року Чернишов не має запобіжного заходу, але судові рішення очікуються найближчим часом. Слідство задокументувало передачу йому хабарів у розмірі понад 1,2 млн доларів.

Його дружина, кума першої леді Олена Зеленської, офіційно не є фігуранткою справи, однак у ЗМІ повідомлялося про обшуки на її робочому місці.

Ще один харків’янин, який опинився в центрі корупційного скандалу, — колишній ректор Харківського державного біотехнологічного університету та народний депутат Андрій Одарченко. Він був членом Комітету з питань антикорупційної політики, але сам став фігурантом гучної справи.

НАБУ затримало його у листопаді 2023 року під час передачі хабаря в еквіваленті 50 тис. доларів у криптовалюті тодішньому очільнику Держагентства відновлення Мустафі Найєму. Мета — отримати гроші на ремонт об’єктів університету з фонду ліквідації наслідків агресії.

Незважаючи на заставу в 15 млн грн, Одарченко втік із країни, вирушивши через Румунію до Угорщини. Вищий антикорупційний суд засудив його до 8 років ув’язнення, але заочно — фактично покарання він уникнув.

Ексзаступник голови Харківської облради, колишній регіонал та помічник Віталія Хомутинника Володимир Скоробагач — ще один яскравий представник “харківського списку”. Слідство вважає, що він організував злочинну групу для розкрадання електроенергії державної компанії “Укренерго” на суму понад 58 млн грн.

За версією НАБУ, електроенергія незаконно отримувалась без оплати, а далі кошти від її продажу легалізували через фіктивні підприємства. Шкода державі оцінюється у десятки мільйонів гривень, а злочин стався під час масованих російських обстрілів, коли енергосистема переживала критичний дефіцит.

Скоробагач вчасно залишив Україну та нині живе у Франції, звідки заявляє про “готовність співпрацювати зі слідством”. Справа перебуває в суді.

Окрім ключових персон, у розслідуваннях НАБУ та САП фігурують і інші уродженці Харкова:

• Сергій Волик, перший заступник гендиректора “Харківських тепломереж”, підозрюється у розкраданні коштів, виділених на відновлення після обстрілів. • Колишній керівник “Харківобленерго” Костянтин Логвиненко підозрюється у привласненні понад 12,5 млн грн та спробі заволодіння ще 120 млн грн. Разом з ним у справі проходить родич Тимура Міндіча — Леонід Міндіч. • Андрій Руденко, ексзаступник мера Терехова, заарештований у справі щодо розкрадання 5,4 млн грн на будівництві фортифікацій.

Антикорупційні розслідування, пов’язані з уродженцями Харкова, демонструють масштаб системних зловживань, що роками підточували державні ресурси. Поки тривають судові процеси, значна частина фігурантів встигає втекти з країни, що оголює ще одну проблему — недосконалу систему контролю та відповідальності.

Гучні справи можуть тягнутися роками, але саме вони визначатимуть, чи здатна країна очистити владу від корупційного впливу, який десятиліттями формувався у найвищих кабінетах.

На Черкащині правоохоронні органи викрили податкову інспекторку, яку підозрюють у серйозних порушеннях, пов’язаних із зловживанням службовим становищем та незаконним втручанням у державну інформаційну систему. За інформацією обласної прокуратури, посадовиця скористалася доступом до внутрішньої бази Державної податкової служби та без жодних підстав видалила дані щодо нарахувань на значну суму.

Слідство встановило, що держслужбовиця зайшла до інформаційно-комунікаційної системи ДПС під власним логіном і паролем, після чого вилучила два податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно. Загальна сума цих нарахувань становила 500 тисяч гривень. Видалення інформації відбулося без законних підстав і всупереч службовим обов’язкам, що призвело до фактичного ненадходження півмільйона гривень до місцевого бюджету.

Головному державному інспектору одного з відділів оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Черкаській області інкримінують кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 362 (несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерів, систем та мереж) та ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем).

Справу наразі розслідують, а прокурори перевіряють усі обставини для притягнення винних до відповідальності та відшкодування завданих державі збитків.

Закарпатська область знову опинилася у центрі суспільної уваги через серію корупційних скандалів, що охоплюють одразу кілька сфер життя регіону. У фокусі обговорень — заступник голови Закарпатської обласної військової адміністрації Мирослав Білецький, якому приписують причетність до системних схем із незаконним збагаченням та використанням службових повноважень у власних інтересах. Масштаб проблеми вражає: від криміналізованого перетину кордону до махінацій у будівництві та зловживань у сфері природних ресурсів.

Особливо резонансним залишається питання незаконного виїзду військовозобов’язаних через систему «Шлях». Попри війну та загальну мобілізацію, саме Закарпаття посідає перше місце серед регіонів за кількістю таких випадків. За даними джерел, вирішальну роль у видачі фіктивних дозволів відігравали підписи заступників Білецького, що дозволяло оформлювати виїзд сотням чоловіків під виглядом волонтерської діяльності. Ця практика набула системного характеру й стала одним із найприбутковіших напрямів тіньової діяльності у регіоні.

Особливе обурення викликають проєкти вітрової енергетики у високогірній частині Карпат. Під керівництвом Білецького просувається будівництво близько 30 вітрових електростанцій, що супроводжується масштабною вирубкою лісів. Екологи та активісти називають ці дії варварством, яке суперечить нормам Земельного кодексу та загрожує природним екосистемам Карпат.

На цьому тлі ще однією резонансною темою стало стабільне отримання тендерів компанією ТОВ «ШБУ-77» (ЄДРПОУ 41412376). Фірму пов’язують із російським бізнесменом Олегом Дерипаскою, який перебуває під міжнародними санкціями. Таким чином, бюджетні кошти на дороги опиняються у компанії з російським впливом.

Схеми, що приписуються Білецькому, торкаються й ринку нерухомості. Зокрема, ТОВ «Коралфенікс» (ЄДРПОУ 42837404), засновану його «колишньою» дружиною, пов’язують із Валерієм Пересоляком — фігурантом санкцій РНБО, якого називали одним із ключових контрабандистів. До співвласників цього бізнесу залучено й неповнолітнього сина Іллю Білецького, що виглядає як спроба приховати реальні активи чиновника.

Джерела також повідомляють про поновлення проєктів, пов’язаних із Владиславом Каськівим — колишнім посадовцем, причетним до корупційних скандалів. Йдеться, зокрема, про відновлення будівництва гірськолижного курорту в селі Пилипець.

Тіньова мережа, яку пов’язують з оточенням Білецького, включає низку юросіб — «Карпатські Золоті Горішки» (40280546), «Мілкор Сервіс» (43608683), «ЮНП» (36732176), «Новем» (43965130) та АТ «Естейт Фінанс» (45529156). Вони використовуються як ланцюг для відкатів та легалізації коштів, що виводяться з регіональних проєктів.

Окремі питання залишаються і щодо особистих статків чиновника. Білецький не може пояснити походження 400 тисяч доларів, за які у 2007 році було придбано цегельний завод у селі Нанково. Його розлучення у 2016 році називають фіктивним: після документального розриву стосунків він продовжив жити з ексдружиною, а майно оформлювалося переважно на неї.

У переліку активів родини також фігурує квартира в елітному ЖК Taryan Towers у Києві, оформлена на його сина Дмитра. Офіційні доходи Білецького та його родини не підтверджують можливість придбання такого майна.

Скандали навколо діяльності заступника голови Закарпатської ОВА набирають обертів, а громадськість очікує на реакцію правоохоронних органів та перевірку джерел походження статків посадовця.

У Київській області триває досудове розслідування гучної справи про загибель чоловіка в одній із квартир Ірпеня, де, за версією слідства, 54-річна місцева жителька вчинила умисне вбивство свого чоловіка. Правоохоронні органи повідомляють, що йдеться про кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України, а сама подія має ознаки тривалого сімейного конфлікту, який завершився трагічно.

Слідчі дані свідчать, що між подружжям давно накопичувалися напруга та ворожість. Сварка, яка стала фатальною, спалахнула всередині квартири й швидко переросла у взаємні образи та агресивні дії. За словами підозрюваної, причиною різкого загострення конфлікту стали суперечки щодо політичних поглядів чоловіка, його спілкування з родичами з території держави-агресора та постійні побутові напруження. Жінка заявила, що потерпілий неодноразово погрожував їй фізичною розправою, а також раніше застосовував силу — зокрема, тримав її, скручуючи руки.

Під час приготування їжі конфлікт спалахнув знову. У ході емоційної сутички жінка завдала чоловікові кілька ударів кухонним ножем у груди. 70-річний потерпілий помер до приїзду швидкої. Медиків і поліцію викликала сама жінка.

Після затримання за ст. 208 КПК України підозрюваній повідомлено про підозру. Суд, за клопотанням прокуратури, обрав запобіжний захід — тримання під вартою.

Досудове розслідування триває. Правоохоронці перевіряють усі обставини події та достовірність слів підозрюваної щодо можливого попереднього домашнього насильства та мотивів злочину.

Більшість соковитих фруктів природно містять прості цукри — фруктозу, глюкозу та сахарозу. Ці речовини є важливою частиною енергетичного обміну, проте їх надмірне споживання здатне створювати додаткове навантаження на організм і поступово порушувати метаболічні процеси. Дієтологи підкреслюють, що навіть корисні рослинні продукти мають свої межі безпечної добової норми, проектовані на основі численних досліджень та рекомендацій провідних медичних інституцій.

Експерти нагадують: оптимальний добовий обсяг споживання овочів і фруктів становить близько 400 грамів. Цей показник був сформований на основі масштабного дослідження, що тривало кілька років і охопило приблизно 300 тисяч людей віком від 40 до 85 років. Спостереження, проведені вченими Оксфордського університету, довели: саме такий обсяг рослинної їжі найкраще сприяє підтриманню стабільного метаболізму, нормалізації ваги та зниженню ризиків хронічних захворювань, зокрема серцево-судинних.

Однак, попри загальну користь, деякі фрукти не рекомендується їсти щодня через можливі ризики для організму.

Дієтологи відзначають, що банани містять багато вуглеводів і калію, тож їх надмірне споживання може спричинити набір ваги та негативно вплинути на серцево-судинну систему. Виноград, багатий на антиоксиданти, при надмірній кількості здатен пошкоджувати зубну емаль через високий вміст кислот і викликати стрімкий приріст ваги.

Грейпфрут, корисний для схуднення та багатий на вітамін С, при частому споживанні може погіршувати роботу шлунка, печінки та нирок, тому дієтологи радять обмежитися 2–3 порціями на тиждень. Лимон і лимонна вода мають свої переваги, але висока кислотність руйнує зубну емаль, тому після вживання слід полоскати рот.

Окремо фахівці згадують кавун: згідно з польськими дослідженнями, тривале щоденне його споживання може спричинити діарею та зневоднення. Людям із порушеннями роботи нирок або діабетом радять вживати його з особливою обережністю.

Експерти підсумовують: різноманітність — ключ до здорового харчування. Фрукти корисні, але їхня кількість і частота споживання мають бути збалансованими та узгодженими з індивідуальними потребами організму.

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.