На Буковині з могил захисників викрадають лампадки й квіти

Національне агентство з питань запобігання корупції за результатами повної перевірки декларації народного депутата від фракції «Слуга народу» Ореста Саламахи встановило наявність недостовірних відомостей на суму, що перевищує 9 мільйонів гривень. Виявлені розбіжності стосуються вартості задекларованого майна, фінансових операцій та пояснень щодо джерел походження коштів.

У центрі уваги перевірки опинилися операції з нерухомістю, здійснені у 2024 році. Згідно з матеріалами НАЗК, дружина депутата Анна Саламаха придбала три земельні ділянки у селі Сокільники Львівського району. Ця локація давно має репутацію одного з найдорожчих передмість Львова і часто порівнюється з елітними котеджними містечками під Києвом. Площі придбаних ділянок становлять 628, 835 та 1350 квадратних метрів, що загалом формує значний земельний масив у престижній зоні.

НАЗК дійшло висновку, що Орест Саламаха був обізнаний із цими операціями. Це підтверджується його згодою на подальшу передачу земельних ділянок до статутних капіталів будівельних компаній уже за ринковою вартістю. Зокрема, землю передали до ТОВ «Монс Девелопмент» з оцінкою 15,3 мільйона гривень, що становить 90% статутного капіталу товариства. Співзасновниками компанії є Анна Саламаха та її мати Ірина Дорош.

Інші ділянки були передані до ТОВ «ДСТБуд», де частка Анни Саламахи становить 32,09%. Серед співзасновників компанії — батько Анни Володимир Дорош, а також колишній народний депутат від «Слуги народу» Олександр Трухін.

Окрему увагу НАЗК приділило придбанню Анною Саламахою апартаментів у львівському житловому комплексі Mill Town у травні 2024 року. Вартість житла у декларації не зазначена. Водночас агентство зафіксувало, що в день купівлі на її банківський рахунок було внесено 1,5 мільйона гривень готівкою. Ці кошти не були відображені в декларації як зменшення готівкових заощаджень.

Порівняння декларацій за 2023 і 2024 роки показало, що суми готівки, задекларовані дружиною нардепа, залишилися незмінними до копійки — 555 тисяч гривень, 315 тисяч доларів і 210 тисяч євро, попри значні покупки.

Питання у НАЗК також виникли щодо автомобіля BMW X5 2020 року випуску, який було придбано за 2,7 мільйона гривень. Авто раніше належало брату депутата Тарасові Саламасі, однак сам Орест Саламаха регулярно ним користувався. У поясненнях агентству нардеп заявив, що автомобіль дружина придбала без його відома, а кошти на покупку вона нібито позичила у Назарія Мигаля. За словами депутата, про позику він дізнався вже після факту придбання.

Водночас НАЗК зазначає, що Мигаль є бізнес-партнером тестя Ореста Саламахи та близьким другом родини. Жодних договорів позики в декларації не відображено, що агентство розцінює як суттєве порушення вимог фінансового контролю.

Крім того, у жовтні 2024 року сестра Анни Саламахи Світлана Дорош подарувала їй будинок у Сокільниках площею 180 квадратних метрів. Задекларована вартість нерухомості становить 4 мільйони гривень, що, за оцінкою НАЗК, не відповідає задекларованим доходам родини.

Державна установа «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України» уклала договір із приватним підприємством «Медсервіс-партнер» щодо коригування проєкту майбутнього лікувально-реабілітаційного корпусу. Угоду було підписано 11 грудня, а її загальна вартість становить 153,11 мільйона гривень.

Відповідно до умов договору, підрядна організація зобов’язується до кінця 2026 року оновити проєктно-кошторисну документацію з повним опрацюванням усіх необхідних стадій. Йдеться про розробку «Ескізного проєкту», стадії «Проєкт» та «Робочої документації», що є обов’язковими для подальшого будівництва об’єкта медичної інфраструктури.

Майбутній корпус розрахований на 100 ліжко-місць, з яких 14 передбачені для дітей молодшого віку та новонароджених. Також проєкт включає поліклініку на 100 відвідувачів у зміну. Під час коригування документації мають бути враховані розміщення ПЕТ-КТ, циклотрону з радіолабораторією, рентген-операційної з палатами реанімації на першому поверсі, захисної споруди цивільного захисту, підземної галереї між новим корпусом і чинною будівлею інституту, паркувальних місць, а також ілюмінації фасаду з логотипом закладу. Окремо передбачено перепланування реабілітаційного відділення на восьмому поверсі відповідно до вимог НСЗУ та можливе встановлення сонячних колекторів для підігріву води.

Закупівлю провели без відкритих торгів. Замовник обґрунтував це необхідністю захисту прав інтелектуальної власності, оскільки саме ця компанія є розробником початкового проєкту корпусу.

Історія цього будівництва триває понад десять років. Ще у 2012 році уряд затвердив проєкт лікувально-реабілітаційного корпусу, розроблений «Медсервіс-партнером». У 2013 році тендер на будівництво скасували зі скандалом через відхилення обох учасників, а у 2014 році проєкт зупинили через відсутність фінансування після втечі Віктора Януковича.

У 2018 році уряд повторно затвердив проєкт з оновленими техніко-економічними показниками. Підряд на будівництво вартістю 2,57 мільярда гривень тоді отримала компанія «Північно-український будівельний альянс», пов’язана з оточенням колишнього керівництва державної корпорації «Укрбуд». У 2018–2020 роках технічний нагляд за будівництвом здійснювала державна будівельна компанія «Укрбуд». Згодом один із ключових фігурантів цієї історії був заарештований у корупційній справі, а у 2021 році щодо підрядника відкрили процедуру банкрутства.

У 2024 році Інститут Амосова вже укладав із «Медсервіс-партнером» договір на коригування проєкту на 39,86 мільйона гривень. Проте у грудні 2025 року вартість тієї угоди зменшили до 12,83 мільйона, пояснивши це виникненням об’єктивних обставин, що унеможливили виконання проєктних робіт у межах договору.

Наразі Інститут Амосова перебуває у стані припинення у зв’язку з реорганізацією. Його очолює Василь Лазоришинець.

Компанією «Медсервіс-партнер» володіє Анатолій Іродовський, а керує нею Олексій Курібло. Курібло також очолює іншу проєктну компанію, пов’язану з родиною керівництва державного інституту «НДІПроектреконструкція». Представники цієї ж бізнес-групи та їхні родичі раніше володіли або контролювали компанії, які отримували мільярдні державні підряди у сфері проєктування та будівництва.

У 2022 році «Медсервіс-партнер» разом із будівельними компаніями з Тернополя та Києва створив консорціум, який виграв підряди на реконструкцію обласної клінічної лікарні в Тернополі загальною вартістю понад 1,6 мільярда гривень.

З моменту запуску системи публічних закупівель у 2016 році «Медсервіс-партнер» уклав державних контрактів на суму майже 194 мільйони гривень.

Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики, висловив свою стурбованість щодо призначення Майка Помпео до наглядової ради компанії Fire Point. Це рішення стало не першим випадком, коли впливові бізнесово-політичні фігури намагаються використати свої зв'язки та репутацію для того, щоб сприяти особистим інтересам у приватних справах. Шлінчак вважає, що такий крок може стати прецедентом, який у майбутньому дозволить іншим політикам та бізнесменам використовувати свої позиції для отримання додаткових вигод за допомогою великих імен і національних брендів. Окрім того, важливим аспектом є питання, чи може цей процес знижувати рівень довіри до державних та приватних інститутів, адже вигоди для окремих осіб не завжди відповідають інтересам загалу.

Це рішення викликало обговорення серед політичних оглядачів і стало темою для аналізу у низці видань, які звертають увагу на цю проблему і намагаються оцінити, які наслідки це може мати для подальшого розвитку політично-бізнесових практик в США та за її межами.

Пам’ятаєте, був такий міністр часів Януковича Злочевський? А його Burisma призначила сина Байдена в наглядову раду не тому, що той був фахівцем з газового сектору. А тому, що хотів через долученість до американців знайти собі імунітет, виправдання та політичну “страховку” – і для хороших рішень, і для дуже сумнівних.

“Минуло десять років – знову той самий “рецепт”. Тільки тепер ставка робиться не на демократів, а на республіканців. Хоча Майк Помпео і не входить до близького кола Трампа, але хто зважає на такі дрібниці? Головне – мати американське прізвище у раді” – зазначив на своїй сторінці у Фейсбук Віктор Шлінчак.

Нагадаємо, колишній держсекретар США Майк Помпео став членом наглядової ради української оборонної компанії Fire Point, яку пов’язують із фігурантом антикорупційного розслідування НАБУ Тимуром Міндічем.

Нагадаємо, технічна директорка Fire Point Ольга Терех підкреслила, що прихід Помпео є “великою честю” та сигналом для міжнародних партнерів щодо зростання авторитету українського виробника. За словами Терех, залучення політичних лідерів світового масштабу, на думку керівництва, дозволить посилити експертизу та репутаційну складову у перемовинах.

Втім, одночасно Fire Point перебуває в центрі кримінального провадження щодо можливого завищення цін на комплектуючі та кількість дронів у контрактах із Міністерством оборони України. Слідчі перевіряють, чи відповідали фактичні поставки умовам, прописаним у договорах.

У 2026 році український ринок хлібобулочної продукції може зіткнутися з відчутним зростанням цін на окремі категорії виробів. Представники галузі попереджають: за збереження нинішнього набору негативних чинників подорожчання може перевищити 20% для частини асортименту. Йдеться насамперед про продукцію з доданою вартістю, складнішою рецептурою та вищими витратами на виробництво.

Фахівці зазначають, що хліб простої рецептури — традиційні сорти, які залишаються базовим продуктом масового споживання, — і надалі перебуватиме під негласним соціальним контролем. Саме тому різкого стрибка цін на такі вироби не прогнозують, навіть за умов зростання собівартості. Виробники намагаються утримувати їх у доступному ціновому сегменті, компенсуючи витрати за рахунок інших позицій.

Ключовим ризиком для галузі залишається нестабільне електропостачання хлібозаводів на тлі регулярних атак Росії по енергетичній інфраструктурі. Хоча багато підприємств формально мають статус критичної інфраструктури або об’єктів життєзабезпечення, на практиці це не завжди означає гарантоване безперебійне живлення.

За оцінками учасників ринку, ліміти електроспоживання часто встановлюються без урахування технологічного циклу виробництва. Найскладніша ситуація спостерігається у регіонах із дефіцитом генерації та перевантаженими мережами, де ризик відключень залишається найвищим.

Через перебої з електроенергією виробники змушені коригувати асортимент і тимчасово знімати з виробництва частину продукції зі складною рецептурою, для якої критично важливо дотримуватися технологічних параметрів. Це підвищує ймовірність перебоїв із постачанням виробів із коротким терміном зберігання та створює додаткові ризики для продовольчої безпеки.

Окрім енергетичного чинника, на собівартість хлібобулочної продукції тиснуть коливання цін на сировину, зростання логістичних витрат і збільшення фонду оплати праці. Сукупність цих факторів робить підвищення цін у 2026 році одним із базових сценаріїв для ринку.

Львів, одне з найстаріших і найкрасивіших міст України, не перестає дивувати своїми культурними та архітектурними багатствами. Це місто є справжнім центром історії, де кожна вуличка та будівля розповідають свою унікальну історію, але водночас Львів активно розвивається, зберігаючи баланс між традиціями та сучасними тенденціями. Сьогодні Львів — це не лише туристична мекка, але й важливий центр інновацій, креативних індустрій та стартапів.

Місто славиться своїми архітектурними пам'ятками, серед яких собори, площі та стародавні замки, які стали частиною світової спадщини. Вулиця Середньовіччя, площа Ринок, львівська опера — це лише мала частина того, що приваблює мільйони туристів з усього світу. Однак Львів — це не лише старовинні будівлі, а й інноваційне середовище, яке активно розвивається.

Лабораторна експертиза підтвердила наявність західного квіткового трипса (Frankliniella occidentalis Perg.) — одного з найбільш небезпечних карантинних шкідників рослин. Цей вид має обмежене поширення на території України та перебуває під постійним контролем фітосанітарних органів.

Фахівці зазначають, що західний квітковий трипс уражає понад 200 видів культурних і декоративних рослин, пошкоджує листя, квіти та плоди, а також є переносником небезпечних вірусних захворювань. Його поширення могло б спричинити суттєві втрати врожаю, зростання витрат аграріїв на захист рослин та негативно вплинути на експортні можливості України.

Заражену продукцію було повністю знищено шляхом спалювання відповідно до вимог чинного законодавства. У Держпродспоживслужбі наголошують, що жодної загрози для споживачів не виникло, оскільки вантаж не потрапив у вільний обіг на території України.

Суддя Господарського суду міста Києва Денис Вадимович Мандичев і надалі виконує свої службові обов’язки, попри наявність низки серйозних захворювань, які офіційно стали підставою для його виключення з військового обліку. Відповідне рішення було ухвалене після початку повномасштабного вторгнення Росії та оформлене Голосіївським районним ТЦК та СП у столиці.

Мандичев є уродженцем Донбасу та працює в судовій системі понад п’ятнадцять років. Суддівську мантію він отримав у доволі молодому віці — у 29 років, що свого часу стало помітною подією в юридичних колах. За роки роботи він розглядав значну кількість господарських спорів, зокрема справи, що стосуються великого бізнесу та державних інтересів.

Крім стану здоров’я, увагу викликає його біографія та зв’язки. Мандичев входить до групи впливу одіозних топсуддів Віктора Татькова та Артура Ємельянова, які раніше будували схеми контролю над судами та організовували рішення «під замовлення». ЗМІ повідомляли про наявність у судді рахунку у швейцарському банку на суму близько 660 тисяч франків, а також про кіпрський паспорт.

Такі факти викликають питання щодо доброчесності судді та справедливості його суддівської практики. Паралельно тривають перевірки щодо подібних випадків фейкових інвалідностей у прокуратурі, де вже були кадрові наслідки.

Випадок Мандичева демонструє, як офіційні медичні довідки, зв’язки в суддівській системі та міжнародні активи можуть поєднуватися у ситуації, що викликає сумніви щодо прозорості та ефективності судової влади в Україні.

Роль інновацій в сучасному розвитку України В умовах сучасних викликів, що постають перед Україною, інновації стають однією з ключових складових її розвитку. Підтримка новітніх технологій та інтелектуального потенціалу є необхідною для ефективної адаптації до глобальних змін і економічних трансформацій. Українська молодь, яка прагне змін, не лише залишається в авангарді цих процесів, а й вносить значний внесок у розвиток країни через стартапи, наукові розробки та впровадження сучасних рішень у різних сферах.

Особливу увагу варто приділяти освітнім ініціативам, які сприяють формуванню навичок у сферах технологій, програмування та інженерії. Розвиток цих галузей забезпечить не лише вирішення нагальних соціально-економічних питань, а й дозволить Україні зайняти достойне місце серед країн, що лідирують у світі з інноваційних технологій. Інвестиції в освіту та наукові дослідження повинні бути стратегічним напрямком для влади та бізнесу.

Реальні статки Полуботка пояснюються його економічною діяльністю. Він успадкував чималий маєток і активно розширював його, скуповуючи землі, отримуючи рангові наділи від держави, будуючи млини, корчми та кузні, а також володіючи десятками промислових об’єктів на Лівобережжі. Важливим джерелом доходів був поташ — «біле золото» XVIII століття, критично важливе для виготовлення скла, мила та металургії. Полуботок також активно торгував зерном, воском, тютюном та іншими товарами, встановлюючи контакти з європейськими купцями через порти Гданська та Голландії.

Історики згадують, що Полуботок зберігав частину золота у діжках із-під селітри, а документи підтверджують його депозити в гданських банкірських домах. За мірками XVIII століття його майно оцінювалося у мільйони дукатів, що ставило його серед найбагатших європейських магнатів.

Полуботок також був політичним діячем: після смерті гетьмана Скоропадського він став наказним гетьманом і вимагав повернення автономних прав Гетьманщині. Його активна позиція стосовно самоврядування викликала невдоволення Петра І, і у 1723 році Полуботка заарештували, де він і помер. Народна пам’ять додала до його історії міфи про прокляття царя та «скарб у Лондоні».

Сучасні дослідники підкреслюють: хоча частину коштів Полуботок міг зберігати за кордоном, депозит у Банку Англії документально не підтверджений. Легенда про «трилиони фунтів Полуботка» стала частиною українського культурного коду — символом боротьби за свободу та справедливість. Водночас реальна економічна діяльність гетьмана демонструє його вплив на українську та європейську економіку XVIII століття.

Козацькі гетьмани XVII–XVIII століть залишили по собі спадщину, що виходить далеко за межі військових перемог і героїчних походів. Політичне життя тогочасної України було складною й небезпечною грою, де боротьба за владу часто набувала форм, які більше нагадують драматичний трилер, ніж спокійний перебіг історичних подій. Як зазначає історик Кирило Галушко, зрада в середовищі козацької старшини нерідко сприймалася не як моральне падіння, а як інструмент політичного виживання.

Гетьманська влада від самого початку існувала в умовах постійної нестабільності. Обрання нового очільника Війська Запорозького рідко означало завершення боротьби — швидше, воно ставало стартом нової фази протистояння. Старшина могла змінювати політичні орієнтири залежно від балансу сил, підтримуючи то одного, то іншого претендента. У результаті палацові перевороти, усунення гетьманів і спроби силового перерозподілу влади були майже нормою політичного життя.

Так, після Гадяцької угоди 1658 року Іван Виговський зіткнувся зі змовою старшини, яка звинувачувала його у служінні полякам. У 1664 році він був позбавлений булави, заарештований і страчений пострілом у Махнові за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, пішов на прямі васальні відносини з Москвою, але загинув під час зустрічі з Петром Дорошенком, гетьманом Правобережжя, у 1668 році. Його вбивство мало елемент внутрішньої змови та ймовірної участі московських агентів.

У 1687 році відбувся перший український «двірцевий переворот» — гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської змови на користь Івана Мазепи. Після цього Самойловича заслали до Сибіру, а Мазепа укріпив свій політичний авторитет, демонструючи слухняність Москві.

XVIII століття принесло нові політичні інтриги: таємні отруєння, вбивства в старшинських родах, операції московських агентів, суперництво між полковниками та загадкові смерті церковних діячів, які виступали проти централізації. Російська влада застосовувала масштабні інформаційно-психологічні кампанії проти гетьмана Мазепи, використовуючи фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини.

Історія Гетьманщини демонструє, що сила була не завжди ключовим фактором, а інтриги, змови та зовнішній тиск відігравали вирішальну роль. Ці уроки залишаються актуальними і сьогодні, коли Україна знову стикається з тиском зовнішніх сил.

Короткі довідки про гетьманів:

Іван Виговський (1657–1659) – автор Гадяцької угоди, страчений у 1664 році.

Іван Брюховецький (1663–1668) – гетьман Лівобережної України, убитий за політичними мотивами.

Петро Дорошенко (1665–1676) – гетьман Правобережної України, прагнув об’єднати Україну.

Іван Самойлович (1672–1687) – гетьман Лівобережної України, усунутий у змові старшини.

Іван Мазепа (1687–1708) – відомий гетьман, став жертвою дискредитаційної кампанії з боку Москви.