На Рівненщині у смітнику знайшли тіло мертвого лева

На четвертому році повномасштабної війни питання укриттів у Києві перестало бути суто технічним або господарським і перетворилося на справжнє питання виживання. Попри численні атаки та постійні повітряні тривоги, офіційні дані міської влади створюють ілюзію повного забезпечення столиці захисними спорудами. За інформацією КМДА, у Києві налічується понад чотири тисячі укриттів, що нібито здатні вмістити практично все населення міста.

Однак незалежні розслідування та аналіз судової практики показують зовсім іншу картину. Багато підвалів, які зараховані до списку укриттів, фактично зачинені або перебувають у приватній власності з обмеженим доступом. Частина споруд не відповідає елементарним вимогам безпеки, не має вентиляції або аварійного виходу, а деякі просто не підтримуються в належному стані, що робить їх непридатними для тривалого перебування людей у разі обстрілів.

Майже чверть укриттів, внесених до офіційних реєстрів, є приватними. Фактично вони доступні лише мешканцям окремих житлових комплексів або працівникам установ. Ще понад вісімдесят відсотків становлять так звані найпростіші укриття — підвали та технічні приміщення, які за Кодексом цивільного захисту не є повноцінними захисними спорудами. Їх включення до загальної статистики створює лише ілюзію безпеки.

Особливо критична ситуація склалася на лівому березі Києва. Через малу глибину залягання навіть окремі станції метро офіційно класифікують як “прості укриття”. Це означає, що сотні тисяч мешканців спальних районів фактично не мають доступу до герметичних сховищ, здатних витримати серйозний удар.

Якщо співставити реальну місткість загальнодоступних захисних споруд з чисельністю населення столиці, картина виглядає катастрофічною. У повноцінних укриттях можуть сховатися трохи більше п’ятдесяти тисяч людей — це близько півтора відсотка киян. Решта змушена рятуватися у підвалах багатоповерхівок, які у разі прямого влучання стають смертельними пастками.

Трагедії останніх років лише підтверджують ціну “паперової безпеки”. У кількох районах столиці під час ракетних атак люди гинули, маючи формально “існуючі” укриття поруч. Вони були або зачинені, або непридатні для тривалого перебування, або вміщували десятки осіб замість сотень мешканців навколишніх будинків. Аналіз найбільш зруйнованих об’єктів показав: у більшості випадків укриттів не було взагалі, а до найближчого реального сховища довелося б іти десять–двадцять хвилин. За умов, коли балістична ракета долітає за лічені хвилини, це дорівнює смертному вироку.

На цьому тлі столичні адміністрації активно освоюють кошти, виділені на будівництво та ремонт укриттів. За кілька років обсяг таких тендерів перевищив два з половиною мільярди гривень. Проте аналіз закупівель виявляє типові ознаки мережевої корупції. Контракти отримують компанії з мінімальним статутним капіталом, створені незадовго до торгів. Ціни на матеріали та роботи системно завищуються, а конкуренція відсіюється через штучно прописані вимоги.

Абсурдність деяких закупівель стала публічним символом проблеми. Закупівлі барабанів, овочерізок, меблів та дрібного інвентарю за цінами, що в рази перевищують ринкові, пояснюють надуманими сертифікатами та специфічними вимогами. Це не випадкові помилки, а відпрацьований механізм, який дозволяє перекачувати бюджетні кошти через “правильних” постачальників.

У ряді випадків корупція межує з прямою загрозою життю. Після так званих капітальних ремонтів окремі укриття ставали причиною аварійного стану будівель. Роботи існували лише в актах, технічний нагляд був формальним, а відповідальність розчинялася між підрядниками й чиновниками. Подібні історії стосуються не лише грошей, а й безпеки дітей у школах і садках.

Доступ до інформації про реальний стан сховищ залишається обмеженим. Частина районних адміністрацій відмовляється надавати дані, посилаючись на “службову інформацію”. Офіційні мапи часто містять застарілі або недостовірні дані, а контакти відповідальних осіб не працюють. У результаті під час повітряної тривоги люди біжать до адрес, де укриття існує лише у звітах.

Найгірше у цій історії — відсутність відповідальності. Попри десятки кримінальних проваджень, пов’язаних із розкраданнями на укриттях, реальних вироків майже немає. Справи роками ходять по судах, підозрювані залишаються на посадах, а відповідальність зводиться до пошуку зручних “стрілочників”. Система, у якій зачинені укриття коштують людських життів, але не тягнуть за собою покарань, відтворює себе знову і знову.

Історія з укриттями в Києві стала дзеркалом глибшої проблеми — мережевої корупції, де рішення ухвалюються не з міркувань безпеки, а за принципом лояльності. У такій системі безпека перетворюється на привілей, а не базове право. Поки це не зміниться, жодні звіти, мільярдні бюджети чи гучні заяви не зможуть захистити місто, де під час тривоги люди знову стикаються з зачиненими дверима.

Інноваційні технології та їх вплив на сучасну економіку України

В умовах глобалізації та швидкого розвитку технологій, інновації стали основним драйвером економічного прогресу. Україна, прагнучи зайняти гідне місце на міжнародній арені, активно впроваджує новітні технології в різних галузях економіки. Від ІТ-сектору до агропромисловості — інноваційні рішення відкривають нові можливості для розвитку та підвищення конкурентоспроможності.

За даними слідства, на автомобіль Toyota RAV4 ухвалою слідчого судді міськрайонного суду було накладено арешт із прямою забороною відчуження та розпорядження. Арешт застосували в межах кримінального провадження за фактом ДТП, унаслідок якої двоє неповнолітніх отримали тяжкі тілесні ушкодження. Дії у цій справі кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Попри встановлені судом обмеження, після передачі автомобіля на відповідальне зберігання посадовиця, за версією слідства, уклала угоду про його продаж власному синові за символічну суму — 5 тисяч гривень. При цьому автомобіль фактично залишався у її користуванні.

Правоохоронці вважають, що такі дії були умисними та спрямованими на уникнення правових наслідків, пов’язаних з арештом майна. Досудове розслідування у цій справі здійснюють слідчі слідчого відділу Ніжинського районного управління поліції ГУНП у Чернігівській області.

Наразі вирішується питання щодо подальших процесуальних дій, а також правової оцінки ролі інших осіб, які могли бути причетні до відчуження арештованого майна.

Напередодні різдвяно-новорічних свят на українському кордоні традиційно спостерігається збільшення пасажиропотоку. Мільйони українців вирушають за кордон або повертаються додому, що часто призводить до значних заторів та довгих черг на пунктах пропуску. Однак правильний вибір дня та маршруту подорожі може суттєво скоротити час перебування в чергах і зробити поїздку більш комфортною.

Державна прикордонна служба України вже заздалегідь попереджає про можливі ускладнення на найбільш завантажених напрямках, зокрема на кордонах із Польщею, Угорщиною, Румунією та Словаччиною. Проте прикордонники наголошують, що дотримання кількох простих правил може значно зменшити час очікування на проходження контролю.

Найменше навантаження на пункти пропуску прогнозують безпосередньо у святкові дні — 25 грудня та 1 січня. Натомість 24 і 31 грудня традиційно стають найскладнішими днями для поїздок, адже саме тоді більшість людей вирушає у відпустки або поспішає додому на свята.

У ДПСУ пояснюють: у самі свята люди намагаються бути з родиною, а не проводити час у дорозі, тому потік у ці дні помітно зменшується.

Перед поїздкою прикордонники радять обов’язково перевіряти завантаженість пунктів пропуску. Часто різниця в чергах між сусідніми переходами може становити кілька годин. Актуальну інформацію ДПСУ регулярно публікує онлайн — зокрема Західне регіональне управління оновлює дані кожні три години.

Приблизно половина всього пасажиропотоку припадає на польський напрямок. Найбільші черги зазвичай фіксують у пунктах пропуску «Шегині», «Краківець» та «Рава-Руська». Водночас менш завантаженими залишаються «Нижанковичі» у Львівській області, а також пункти пропуску на кордоні зі Словаччиною, Угорщиною та Румунією.

У ДПСУ також звертають увагу на залізничне сполучення. На поїздах Інтерсіті прикордонний контроль здійснюється безпосередньо під час руху, що значно скорочує час перевірок. Уже з січня таку практику планують запровадити ще на дев’яти парах поїздів, зокрема на маршрутах Київ – Перемишль та Київ – Хелм.

Отже, щоб уникнути багатогодинних черг у святковий період, варто обирати менш завантажені дні, стежити за ситуацією на пунктах пропуску онлайн, розглядати альтернативні маршрути та заздалегідь підготувати всі документи.

Син посолки України в Болгарії Олесі Ілащук був арештований у справі про вбивство 21-річного українця у Відні. Це викликало широкий резонанс у медіа, однак сама дипломатка закликала громадськість не політизувати ситуацію і зберігати об’єктивність у висвітленні подій. У коментарі для агентства «Укрінформ» вона підкреслила важливість дотримання принципу презумпції невинуватості, наголошуючи, що будь-яка оцінка інциденту повинна ґрунтуватися лише на офіційних даних і рішеннях суду, а не на припущеннях або чутках.

Ілащук уточнила, що її син є повнолітнім громадянином України, має повну цивільну дієздатність та проходить усі передбачені законом процесуальні дії. Вона також звернула увагу на те, що статус її сина як родича дипломатичного представника не повинен впливати на хід розслідування або судового процесу.

За даними ЗМІ, одним із підозрюваних у справі є 19-річний Богдан Ринжук, син чернівецького бізнесмена Івана Ринжука. У деклараціях Олесі Ілащук він вказаний як син, проте медіа зазначають, що вона є його мачухою.

Нагадаємо, 26 листопада у Відні було виявлено тіло 21-річного українця на задньому сидінні згорілого автомобіля. Загиблий – син заступника Харківського міського голови Сергія Кузьміна. 2 грудня українські правоохоронці затримали двох чоловіків віком 19 та 45 років, яких підозрюють у вбивстві. За повідомленнями, їх не планують екстрадувати до Австрії, натомість Україна звернулася до віденської поліції з проханням про передачу кримінальної справи.

В Україні виявлено, що значна частина лікарняних листів видається без належних підстав. За результатами державних перевірок, майже кожен четвертий лікарняний виявився необґрунтованим. Такі дані наводяться у пояснювальній записці до постанови Кабінету Міністрів, ухваленої 17 грудня 2025 року. Відповідні матеріали були оприлюднені на платформі «ЕП» і викликали широке обговорення в медичних та юридичних колах, повідомляє «Хвиля».

Згідно з проведеними перевірками, у першому півріччі 2025 року було проаналізовано понад 4,2 тисячі лікарняних листів. Результати виявили тривожну тенденцію: 22,8% з них були визнані необґрунтованими, що означає, що фактично кожен п’ятий лікарняний був виданий без достатніх підстав. Це може свідчити про зловживання системою або недостатню перевірку медичних документів на етапі їх оформлення.

Моніторинг електронного реєстру лікарняних свідчить про стійку тенденцію до зростання кількості порушень. Якщо у 2021 році частка необґрунтованих лікарняних становила лише 2,4%, то у 2023 році цей показник зріс до 16,5%. У 2024 році він досяг уже 18,2%, а у 2025 році продовжив зростати.

Загалом у 2024 році в Україні було перевірено 5 931 лікарняний лист, а в період із січня по червень 2025 року — 4 225. Попри меншу кількість перевірок, частка виявлених порушень залишається високою, що, за оцінками уряду, свідчить про системну проблему.

На тлі цих даних Міністерство соціальної політики ініціювало зміни до порядку контролю за лікарняними. Зокрема, пропонується надати представникам Пенсійного фонду право перевіряти обґрунтованість листків непрацездатності без використання електронної системи охорони здоров’я. У пояснювальній записці зазначається, що Національна служба здоров’я наразі не має технічних можливостей для проведення таких перевірок, а відповідні витрати не закладені в бюджет.

Урядовці визнають, що масштабні зловживання з лікарняними створюють додаткове фінансове навантаження на систему соціального страхування та потребують посилення контролю. Запропоновані зміни мають стати одним із кроків для зменшення кількості фіктивних лікарняних і зловживань у цій сфері.

Державна установа «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України» уклала договір із приватним підприємством «Медсервіс-партнер» щодо коригування проєкту майбутнього лікувально-реабілітаційного корпусу. Угоду було підписано 11 грудня, а її загальна вартість становить 153,11 мільйона гривень.

Відповідно до умов договору, підрядна організація зобов’язується до кінця 2026 року оновити проєктно-кошторисну документацію з повним опрацюванням усіх необхідних стадій. Йдеться про розробку «Ескізного проєкту», стадії «Проєкт» та «Робочої документації», що є обов’язковими для подальшого будівництва об’єкта медичної інфраструктури.

Майбутній корпус розрахований на 100 ліжко-місць, з яких 14 передбачені для дітей молодшого віку та новонароджених. Також проєкт включає поліклініку на 100 відвідувачів у зміну. Під час коригування документації мають бути враховані розміщення ПЕТ-КТ, циклотрону з радіолабораторією, рентген-операційної з палатами реанімації на першому поверсі, захисної споруди цивільного захисту, підземної галереї між новим корпусом і чинною будівлею інституту, паркувальних місць, а також ілюмінації фасаду з логотипом закладу. Окремо передбачено перепланування реабілітаційного відділення на восьмому поверсі відповідно до вимог НСЗУ та можливе встановлення сонячних колекторів для підігріву води.

Закупівлю провели без відкритих торгів. Замовник обґрунтував це необхідністю захисту прав інтелектуальної власності, оскільки саме ця компанія є розробником початкового проєкту корпусу.

Історія цього будівництва триває понад десять років. Ще у 2012 році уряд затвердив проєкт лікувально-реабілітаційного корпусу, розроблений «Медсервіс-партнером». У 2013 році тендер на будівництво скасували зі скандалом через відхилення обох учасників, а у 2014 році проєкт зупинили через відсутність фінансування після втечі Віктора Януковича.

У 2018 році уряд повторно затвердив проєкт з оновленими техніко-економічними показниками. Підряд на будівництво вартістю 2,57 мільярда гривень тоді отримала компанія «Північно-український будівельний альянс», пов’язана з оточенням колишнього керівництва державної корпорації «Укрбуд». У 2018–2020 роках технічний нагляд за будівництвом здійснювала державна будівельна компанія «Укрбуд». Згодом один із ключових фігурантів цієї історії був заарештований у корупційній справі, а у 2021 році щодо підрядника відкрили процедуру банкрутства.

У 2024 році Інститут Амосова вже укладав із «Медсервіс-партнером» договір на коригування проєкту на 39,86 мільйона гривень. Проте у грудні 2025 року вартість тієї угоди зменшили до 12,83 мільйона, пояснивши це виникненням об’єктивних обставин, що унеможливили виконання проєктних робіт у межах договору.

Наразі Інститут Амосова перебуває у стані припинення у зв’язку з реорганізацією. Його очолює Василь Лазоришинець.

Компанією «Медсервіс-партнер» володіє Анатолій Іродовський, а керує нею Олексій Курібло. Курібло також очолює іншу проєктну компанію, пов’язану з родиною керівництва державного інституту «НДІПроектреконструкція». Представники цієї ж бізнес-групи та їхні родичі раніше володіли або контролювали компанії, які отримували мільярдні державні підряди у сфері проєктування та будівництва.

У 2022 році «Медсервіс-партнер» разом із будівельними компаніями з Тернополя та Києва створив консорціум, який виграв підряди на реконструкцію обласної клінічної лікарні в Тернополі загальною вартістю понад 1,6 мільярда гривень.

З моменту запуску системи публічних закупівель у 2016 році «Медсервіс-партнер» уклав державних контрактів на суму майже 194 мільйони гривень.

Після резонансного скандалу з так званими «прокурорами-інвалідами», який завершився відставкою генерального прокурора Андрія Костіна, у системі прокуратури почалися помітні трансформації. З приходом на посаду нового очільника Офісу генерального прокурора Руслана Кравченка, за інформацією з професійного середовища, формується інша модель фінансового забезпечення чинних прокурорів, що знову викликає суспільну дискусію.

Йдеться про практику додаткових нарахувань, коли окремі прокурори, продовжуючи працювати на посадах і отримувати повноцінну заробітну плату, паралельно користуються правом на так звані «пенсійні виплати». Фактично мова йде про подвійне бюджетне фінансування однієї особи, що виглядає особливо чутливо на тлі воєнного стану та загального дефіциту державних ресурсів.

Так, згідно єдиного державного реєстру судових рішень, 23 жовтня 2019 року Ігор Чуб подав позов до Харківського окружного адмінсуду, вимагаючи визнати дії регіонального Пенсійного фонду незаконними. Справу передали судді Бідонько А.В. Але вже 4 листопада прокурор забрав заяву – попросив залишити її без розгляду для доопрацювання. Наступного дня суд офіційно повернув документи.

Однак, на цьому Чуб не зупинився. Він знову подав ідентичний позов, цього разу – до іншого судді Тітова О.М., який уже 3 грудня виніс рішення на користь прокурора. Це може свідчити про спробу підібрати лояльного суддю для реалізації задуманої схеми.

У позові Чуб вимагав нараховувати пенсію без обмеження граничного розміру та не обмежувати суму зарплати при обчисленні пенсії. При цьому прокурор стверджував, що нібито пропрацював у системі 20 років.

Після винесення рішення Пенсійний фонд подав апеляцію, але навіть не сплатив обов’язковий судовий збір – лише 1152 грн. Через це Другий апеляційний адмінсуд залишив скаргу без руху, надавши термін для усунення порушення. Проте юристи фонду не зробили жодних дій до 13 січня 2020 року. Як наслідок, скаргу повернули.

Таким чином, Ігор Чуб отримав довічну пенсію, яка тепер виплачується додатково до його зарплати.

Також прокурор Ігор Миколайович Чуб володіє значними сімейними активами, серед яких чотири квартири в Харкові, садовий будинок, земельні ділянки та право користування житловим будинком у Великій Британії. Варто відзначити, що джерела походження активів, якими обріс харківський прокурор Ігор Чуб мали б стати предметом вивчення антикорупційних органів.

Заступниця міністра економіки Ірина Овчаренко та її чоловік Олександр Голуб володіють значним пакетом нерухомості, що викликає суспільну увагу. За даними відкритих джерел, у подружжя наявні сім квартир у Києві та Мукачеві, а ще одна квартира перебуває на стадії будівництва. При цьому офіційні доходи подружжя не відповідають масштабам придбаного майна, що породжує питання щодо джерел фінансування цих активів.

Ірина Овчаренко обійняла посаду заступниці міністра економіки у вересні 2025 року, маючи понад двадцятирічний досвід роботи на державних посадах. Раніше вона багато років працювала у Державному агентстві водних ресурсів, брала участь у проєктах державного управління та економічного планування. Професійна кар’єра забезпечила їй глибоке розуміння державного сектору, проте офіційні доходи, задекларовані подружжям, не дозволяють логічно пояснити можливість придбання сімох квартир і об’єкта будівництва.

Нерухомість Овчаренко включає:

земельну ділянку 1 200 кв. м у селі Стовп’яги Київської області;

квартиру 43,2 кв. м у Києві (2020 рік) за 844 тис. грн;

квартиру 96,6 кв. м у Києві (2021 рік) за 1,6 млн грн;

ще дві квартири по 43,2 кв. м у Києві;

квартиру 32,7 кв. м у Мукачеві (2024 рік) за 950 тис. грн.

Чоловік, Олександр Голуб, володіє двома квартирами у Мукачеві та ще однією на стадії будівництва. Цікаво, що деякі об’єкти нерухомості з’являлися у деклараціях Овчаренко ще у період, коли Голуб не мав офіційних доходів.

Подружжя не має автомобілів. Загальний офіційний дохід Овчаренко та Голуба у 2023 році становив близько 282 тис. грн. Готівкою Овчаренко зберігає 18 тис. доларів, на банківських рахунках – 88 тис. грн, 158 доларів та 82 євро.

Історія роботи Овчаренко включає керівні посади у Державному агентстві водних ресурсів, тимчасове виконання обов’язків голови агентства, а також роботу на посаді першої заступниці голови Національного агентства з питань державної служби та директора державної установи “Українські гідромеліоративні системи”.

Незрозуміло, яким чином подружжя змогло придбати таку кількість об’єктів нерухомості, враховуючи офіційні доходи та заощадження, зазначені у деклараціях.