На Рівненщині у смітнику знайшли тіло мертвого лева

Вищий антикорупційний суд України затвердив угоду про визнання винуватості Бориса Плотніцького, колишнього голови Західного апеляційного господарського суду, у справі, пов’язаній із корупційними діями. За даними «Судового репортера», Плотніцький визнав провину у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди від одного зі співвласників компанії «Ескулаб».

Розгляд справи відбувся 10 грудня під час закритого засідання, а офіційний текст вироку поки що не оприлюднено. У ході процесу сторона обвинувачення представила докази систематичного отримання коштів з боку Плотніцького, що підтверджують його участь у корупційних схемах. Сам обвинувачений визнав свою провину, що дозволило суду застосувати процедуру затвердження угоди про визнання винуватості.

Раніше НАБУ у листопаді 2025 року завершило досудове розслідування стосовно трьох колишніх голів господарських судів Львівської області, підозрюваних у корупції. Борис Плотніцький, який вийшов у відставку в серпні 2024 року, разом із тодішнім головою Господарського суду Львівської області Василем Артимовичем та ексголовою Михайлом Юркевичем пропонували підприємцю ухвалення «потрібних» судових рішень за 1 млн доларів США. Під час документування справи НАБУ та САП задокументували передачу 75 тисяч доларів.

Також у справі фігурує суддя Львівського апеляційного господарського суду Ірина Малех, якій навесні 2025 року вручили підозру за ухвалення замовного рішення. Під час обшуку у неї вилучили 20 тисяч доларів міченими купюрами. За її словами, ці кошти були позичені в Плотніцького на лікування дочки, але слідство не визнало цього аргументом.

У жовтні 2025 року Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя застосувала до Артимовича і Малех стягнення у вигляді звільнення із посади судді.

Справи Бориса Плотніцького та інших суддів Львівської області є частиною широкої антикорупційної політики щодо посадовців судової системи, які порушували законодавство та отримували неправомірні вигоди.

тему або

текст, на основі якого потрібно написати новий унікальний розширений матеріал українською мовою.

Другий елемент — вода та збалансоване харчування. Дефіцит рідини, надлишок цукру та нестача вітамінів послаблюють імунну відповідь. Раціон, у якому є овочі, фрукти, горіхи та кисломолочні продукти, підтримує здорову мікрофлору кишечника — одного з ключових центрів імунного захисту.

Третя складова — регулярний рух. Навіть помірна фізична активність позитивно впливає на циркуляцію імунних клітин. Достатньо 20 хвилин швидкої ходьби, легких домашніх вправ або розтяжки, щоб організм швидше реагував на інфекції.

Не менш важливим є мікроклімат у приміщенні. Сухе й застояне повітря послаблює слизові оболонки, які першими контактують з вірусами. Регулярне провітрювання та підтримання вологості на рівні 40–60% значно знижують ризик захворювань.

П’ятий чинник — психологічний стан. Хронічний стрес і тривожність пригнічують імунітет через гормональні збої. Простi практики — прогулянки на природі, дихальні вправи, короткі медитації або приємні ранкові ритуали — допомагають стабілізувати емоційний фон і відновити захисні ресурси організму.

Фахівці зазначають, що системне дотримання цих п’яти правил здатне дати відчутний ефект уже за 7 днів. Люди помічають підвищення енергії, зменшення втоми та кращу стійкість до сезонних інфекцій.

Хореограф Влад Яма та його дружина Ліліана пережили неймовірно емоційний момент, коли після чотирирічної розлуки зустріли своїх батьків у Маямі. Микола Петрович і Любов Миколаївна прилетіли з Запоріжжя, щоб нарешті побачитися з сином та його родиною. Ця зустріч була довгоочікуваною, адже через різні обставини родина не мала змоги зустрічатися протягом тривалого часу.

Момент зустрічі в аеропорту був надзвичайно зворушливим: Влад Яма не зміг стримати емоцій і сліз, коли побачив батьків після такої довгої розлуки. Він одразу поринув у обійми з рідними, а атмосфера наповнилася теплом і радістю. Для Влада цей момент був особливо важливим, адже незважаючи на свій насичений графік і кар'єру, він завжди залишався тісно пов'язаний з батьками і сумував за ними.

Ліліана у своєму Instagram зазначила, що родина не бачилася чотири роки, і ця зустріч була особливо щемливою. Леон вже втретє за останні дні задув свічки на святковому торті разом із бабусею та дідусем, продовжуючи святкування свого дня народження.

«Ми не бачилися 4 роки. Нарешті будемо обійматися. Всі за кадром, бо тільки сльози радості», — поділилася Ліліана, додавши сімейне фото до свого посту.

Сила єдності у важкі часи: роль суспільства в подоланні криз Суспільство є тією основою, на якій тримається держава, а єдність у складні часи — це не лише символ стійкості, а й практичний шлях до подолання найбільших викликів. Україна переживає складні періоди, але саме завдяки згуртованості її громадян, підтримці національних ініціатив та співпраці на різних рівнях вдається забезпечити сталий розвиток країни навіть в умовах глобальних загроз.

Масштабні кризи, будь то війна, економічні труднощі чи природні катастрофи, часто перевіряють силу національної єдності. У цей час кожен громадянин має усвідомлювати свою відповідальність перед країною. Від підтримки волонтерів та благодійних організацій до активної участі у місцевих ініціативах — кожен вклад важливий для зміцнення внутрішнього фронту. І саме в таких умовах відкриваються нові можливості для розвитку громадських та соціальних проектів, що сприяють не лише відновленню, а й створенню нових умов для прогресу.

Фахівці називають нестачу магнію «невидимим дефіцитом», оскільки його ознаки часто ігнорують або пояснюють іншими причинами. Серед ранніх симптомів – м’язові судоми та спазми, нічні судоми в ногах, сіпання повік або постійне відчуття напруження в тілі. Це пов’язано з тим, що магній регулює рух кальцію в м’язових клітинах і допомагає їм розслаблятися.

Ще одним поширеним сигналом є хронічна втома та слабкість, які не минають навіть після відпочинку. Магній необхідний для вироблення енергії на клітинному рівні, і його нестача ускладнює роботу мітохондрій, що призводить до зниження витривалості та швидкої втомлюваності.

Порушення сну також часто пов’язані з низьким рівнем магнію. Труднощі із засинанням або неспокійний, поверхневий сон можуть бути наслідком того, що мінерал недостатньо активує парасимпатичну нервову систему та впливає на вироблення мелатоніну.

На емоційному рівні дефіцит магнію проявляється підвищеною тривожністю, дратівливістю або пригніченим настроєм. За нестачі мінералу організм гірше справляється зі стресом, а рівень кортизолу зростає, роблячи людину більш чутливою до емоційних навантажень.

У більш серйозних випадках з’являються порушення серцевого ритму – прискорене серцебиття, аритмії або дискомфорт у грудях. Магній відіграє важливу роль у проведенні електричних імпульсів у серцевому м’язі, тому його дефіцит може підвищувати ризик серцево-судинних ускладнень.

Також нестача магнію може викликати проблеми з травленням, зокрема закрепи та нудоту, часті головні болі або мігрені, а з часом – ослаблення кісток і суглобів. Оскільки значна частина запасів магнію зосереджена в кістковій тканині, хронічний дефіцит сприяє зниженню щільності кісток і підвищує ризик переломів.

До серйозних попереджувальних ознак лікарі відносять погіршення пам’яті та концентрації, порушення регуляції рівня цукру в крові й ослаблення імунної системи. Люди з діабетом, наприклад, часто мають низький рівень магнію, що ускладнює контроль глюкози та поглиблює метаболічні порушення.

Основними причинами дефіциту магнію експерти називають сучасний раціон із переважанням оброблених продуктів, хронічний стрес, надмірне вживання алкоголю, окремі захворювання та вікові зміни, які погіршують засвоєння мінералів.

Медики радять уважно ставитися до сигналів організму та за підозри на дефіцит магнію звертатися до лікаря для обстеження і корекції раціону або підбору добавок.

Будівництво реабілітаційного корпусу для ветеранів війни та внутрішньо переміщених осіб у селищі Клевань Рівненської області дедалі більше викликає запитання щодо ефективності та доброчесності використання бюджетних коштів. Проєкт, який мав стати прикладом відновлення та підтримки людей, що постраждали від війни, нині асоціюється з ризиками фінансових зловживань. Йдеться про об’єкт комунального підприємства «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни», розташований на вулиці Деражненській, 39.

Фінансування здійснюється в межах програми Ukraine Facility, яка передбачає суворі вимоги до прозорості та цільового використання коштів. Однак темпи «освоєння» фінансів і заявлена вартість робіт викликають занепокоєння у громадськості та експертів. За їхніми оцінками, маржинальність окремих позицій у кошторисі виглядає непропорційною ринковим цінам, а загальна сума контракту зростає швидше, ніж фактичний прогрес на будівельному майданчику.

Втім, цей контракт — лише частина значно ширшої картини. Будівництво триває ще з 2023 року, і за цей час із ПП «Модена» було укладено чотири договори на загальну суму 1,33 млрд грн. Станом на сьогодні компанії вже сплачено 913,75 млн грн. Усі підряди фірма отримувала без конкуренції, а загальний обсяг виграних нею тендерів із 2017 року сягає 2,22 млрд грн.

Особливе обурення викликає рівень цін, закладених у кошторисах. За низкою позицій вартість матеріалів перевищує ринкові показники у 5–9 разів. Так, електронні замки для персональних шаф із доступом Mifare та DESfire Standart замовили по 12 076 грн за одиницю, тоді як аналогічні вироби на ринку коштують у межах 1 348–1 680 грн. Стінові облицювальні сендвіч-панелі врахували по 6 480 грн за квадратний метр, хоча навіть найдорожчі панелі українського виробника «ТПК» з мінеральною ватою продаються приблизно по 999 грн, а в інших державних замовників — у кілька разів дешевше. Алюмінієві композитні панелі KMD VF 250 заклали по 7 507 грн за квадратний метр, тоді як негорючі імпортні аналоги Alpolic коштують до 2 338 грн. Лише за цими позиціями орієнтовна переплата може сягати близько 12 млн грн.

Не менш суперечливо виглядає і стаття витрат на оплату праці. У кошторисі середньомісячна зарплата одного робітника з розрядом 3,8 становить 23 900 грн. Це більше за середню зарплату, що використовується для розрахунку пенсій, але водночас істотно нижче за реальну середню зарплату в будівельній галузі Рівного, яка, за ринковими оцінками, сягає близько 28 000 грн, а подекуди й 40 000 грн. Така різниця створює підґрунтя для непрозорих схем компенсації нестачі коштів — зокрема через виплату зарплат «у конвертах» за рахунок маржі, закладеної у завищені ціни на будматеріали. За оцінками, потенційна «діра» за цією статтею може становити близько 17 млн грн.

На тлі повномасштабної війни та гострої потреби у якісній реабілітації для поранених військових і ВПО історія з клеванським госпіталем виглядає особливо цинічною. Мільярдні бюджети, відсутність конкуренції, астрономічні ціни й сумнівна економіка проєкту ставлять питання не лише до підрядника, а й до замовника та контролюючих органів. Адже кожна гривня, «розчинена» у таких схемах, — це втрачені можливості для тих, заради кого ці об’єкти формально будуються.

Роль інновацій в сучасному розвитку України В умовах сучасних викликів, що постають перед Україною, інновації стають однією з ключових складових її розвитку. Підтримка новітніх технологій та інтелектуального потенціалу є необхідною для ефективної адаптації до глобальних змін і економічних трансформацій. Українська молодь, яка прагне змін, не лише залишається в авангарді цих процесів, а й вносить значний внесок у розвиток країни через стартапи, наукові розробки та впровадження сучасних рішень у різних сферах.

Особливу увагу варто приділяти освітнім ініціативам, які сприяють формуванню навичок у сферах технологій, програмування та інженерії. Розвиток цих галузей забезпечить не лише вирішення нагальних соціально-економічних питань, а й дозволить Україні зайняти достойне місце серед країн, що лідирують у світі з інноваційних технологій. Інвестиції в освіту та наукові дослідження повинні бути стратегічним напрямком для влади та бізнесу.

Реальні статки Полуботка пояснюються його економічною діяльністю. Він успадкував чималий маєток і активно розширював його, скуповуючи землі, отримуючи рангові наділи від держави, будуючи млини, корчми та кузні, а також володіючи десятками промислових об’єктів на Лівобережжі. Важливим джерелом доходів був поташ — «біле золото» XVIII століття, критично важливе для виготовлення скла, мила та металургії. Полуботок також активно торгував зерном, воском, тютюном та іншими товарами, встановлюючи контакти з європейськими купцями через порти Гданська та Голландії.

Історики згадують, що Полуботок зберігав частину золота у діжках із-під селітри, а документи підтверджують його депозити в гданських банкірських домах. За мірками XVIII століття його майно оцінювалося у мільйони дукатів, що ставило його серед найбагатших європейських магнатів.

Полуботок також був політичним діячем: після смерті гетьмана Скоропадського він став наказним гетьманом і вимагав повернення автономних прав Гетьманщині. Його активна позиція стосовно самоврядування викликала невдоволення Петра І, і у 1723 році Полуботка заарештували, де він і помер. Народна пам’ять додала до його історії міфи про прокляття царя та «скарб у Лондоні».

Сучасні дослідники підкреслюють: хоча частину коштів Полуботок міг зберігати за кордоном, депозит у Банку Англії документально не підтверджений. Легенда про «трилиони фунтів Полуботка» стала частиною українського культурного коду — символом боротьби за свободу та справедливість. Водночас реальна економічна діяльність гетьмана демонструє його вплив на українську та європейську економіку XVIII століття.

У 2026 році український ринок хлібобулочної продукції може зіткнутися з відчутним зростанням цін на окремі категорії виробів. Представники галузі попереджають: за збереження нинішнього набору негативних чинників подорожчання може перевищити 20% для частини асортименту. Йдеться насамперед про продукцію з доданою вартістю, складнішою рецептурою та вищими витратами на виробництво.

Фахівці зазначають, що хліб простої рецептури — традиційні сорти, які залишаються базовим продуктом масового споживання, — і надалі перебуватиме під негласним соціальним контролем. Саме тому різкого стрибка цін на такі вироби не прогнозують, навіть за умов зростання собівартості. Виробники намагаються утримувати їх у доступному ціновому сегменті, компенсуючи витрати за рахунок інших позицій.

Ключовим ризиком для галузі залишається нестабільне електропостачання хлібозаводів на тлі регулярних атак Росії по енергетичній інфраструктурі. Хоча багато підприємств формально мають статус критичної інфраструктури або об’єктів життєзабезпечення, на практиці це не завжди означає гарантоване безперебійне живлення.

За оцінками учасників ринку, ліміти електроспоживання часто встановлюються без урахування технологічного циклу виробництва. Найскладніша ситуація спостерігається у регіонах із дефіцитом генерації та перевантаженими мережами, де ризик відключень залишається найвищим.

Через перебої з електроенергією виробники змушені коригувати асортимент і тимчасово знімати з виробництва частину продукції зі складною рецептурою, для якої критично важливо дотримуватися технологічних параметрів. Це підвищує ймовірність перебоїв із постачанням виробів із коротким терміном зберігання та створює додаткові ризики для продовольчої безпеки.

Окрім енергетичного чинника, на собівартість хлібобулочної продукції тиснуть коливання цін на сировину, зростання логістичних витрат і збільшення фонду оплати праці. Сукупність цих факторів робить підвищення цін у 2026 році одним із базових сценаріїв для ринку.

У четвертий рік війни кияни стали заручниками ілюзії безпеки у власних оселях. Попри те, що столиця України залишалася основним центром адміністративного та культурного життя, протягом цього періоду вона неодноразово ставала мішенню для ракетних ударів, артилерійських обстрілів та інших загроз, що залишали слід на кожному мешканці. Усе це створило парадоксальну ситуацію: навіть попри відносну стабільність, люди в столиці все більше почувалися невпевнено та під постійною небезпекою.

Ще до початку війни Київ був символом безпеки і процвітання, тим місцем, де можна було знайти притулок від усіх зовнішніх загроз. Однак із часом ця ілюзія почала руйнуватися. Кияни стали свідками ракетних ударів, які вражали цивільні об'єкти, житлові будинки, інфраструктуру. Протягом останніх років столиця пережила серію жорстоких атак, що змусило багатьох замислитися над питанням безпеки навіть у своїх домівках.

Корупційний аспект ситуації не менш вражає. За останні роки на ремонт і будівництво сховищ витрачено понад два з половиною мільярда гривень, однак більшість тендерів отримали фірми-одноденки з мінімальним статутним капіталом. Систематичні переплати на будматеріалах та закупівля непотрібного обладнання, як-от барабани та овочерізки за захмарними цінами, свідчать про глибоку корупцію на всіх рівнях.

Доступ до інформації про справжній стан укриттів обмежений: чотири з десяти районних адміністрацій відмовляються надавати дані, аргументуючи це службовою таємницею. Це створює ілюзію безпеки, яка розбивається під час першої серйозної атаки. Навіть масштабні тендери та кошти не рятують життя киян, якщо за організацією стоїть мережеве відмивання грошей і безкарність чиновників.

Трагедії останніх років, коли внаслідок ракетних ударів загинуло десятки людей, включно з дітьми, демонструють ціну цієї паперової безпеки. Система, у якій лояльність до керівників важить більше за життя дітей, не здатна забезпечити справжній захист. Без радикального очищення від корупції та реальних покарань для організаторів схем безпека Києва залишатиметься привілеєм для обраних.