На Тернопольщині затримали начальника ТЦК за хабар

На Харківщині триває активна підготовка до створення захисних споруд у навчальних закладах, зокрема в містах Дергачі та Старий Салтів. Важливий етап — оголошення тендерів для будівництва захисних об'єктів. Цього року в межах проекту було заплановано роботи на п’яти локаціях з загальною вартістю понад 826 мільйонів гривень. Однак, попри величезне значення для безпеки школярів та дітей у дошкільних установах, новини про тендери викликають занепокоєння через участь у них компаній з підозрілою репутацією та недостатнім досвідом.

Одним із найбільш контроверсійних є тендер на будівництво протирадіаційного укриття в дитячому садку №3 "Сонечко" в Дергачах. Початкова вартість робіт складала 121,3 мільйона гривень. Єдиним учасником тендеру стала компанія ТОВ «Проектний альянс», що має лише чотири роки досвіду на ринку будівництва. Відомо, що фірма має зв’язки з політичними колами, а її минуле викликає сумніви серед експертів та громадськості.

У Старому Салтові будівництво укриття для ясел-садочку “Барвінок-100” оцінили у 137,1 млн грн. Перемогу здобуло ТОВ “Слобожанська будівельна компанія Саргон”, яке за три роки свого існування заробило понад 2,5 млрд грн на державних підрядах. Активісти та журналісти звертають увагу на завищені ціни та можливі зловживання у кошторисах, що наразі перевіряють правоохоронці.

Ще два дитсадки в Дергачах отримають укриття за 176,5 млн грн і 187,4 млн грн. Переможцями стали ТОВ “ТТ 2006” та ТОВ “Дрогон Еко”, обидві компанії отримували критичні зауваження щодо завищення цін та мінімальної конкуренції на торгах.

Найбільший об’єкт – захисна споруда на базі Дергачівського ліцею №2 – оцінено у 205,9 млн грн. Переможцем стало ТОВ “Інженер-БК”, новостворена фірма зі штатом лише 13 осіб та орендованим обладнанням. Попри малий досвід, компанія виконуватиме масштабні роботи, а тендерна документація не включала суворих вимог щодо кваліфікації працівників.

Експерти наголошують, що останні торги на Харківщині демонструють повторювану практику: державні замовники віддають перевагу фірмам із сумнівними зв’язками, завищеними цінами або недостатнім досвідом, навіть під час фінансування за рахунок донорських коштів ЄС.

30 січня 2026 року в Україні поєднуються кілька важливих аспектів життя – духовний, професійний і міжнародний. Триває вже 1436-й день повномасштабної війни Росії проти України, а до початку наступного календарного року залишилося 336 днів. Ця дата має глибоке символічне значення: православні вшановують видатних святителів, військові відзначають своє професійне свято, а громадські організації і міжнародні інституції проводять заходи, присвячені миру та ненасильству.

За новим церковним календарем 30 січня православні християни відзначають Собор трьох святителів, відомий також як Трисвяття. У цей день згадують пам’ять Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого – видатних проповідників і богословів, які вплинули на розвиток християнської думки та духовності. Традиційно віруючі відвідують богослужіння, моляться за мир у світі та за здоров’я близьких, а також прагнуть наслідувати приклад святих у повсякденному житті.

Василій Великий був єпископом Кесарії Каппадокійської, реформував церковний устрій та започаткував традиції східного монашества. Йому також приписують укладання літургії, що звершується й нині.

Григорій Богослов, архієпископ Константинополя, прославився глибокими богословськими працями та проповідями про Святу Трійцю, які стали основою православної догматики.

Іван Золотоустий увійшов в історію як блискучий проповідник і моральний авторитет. За силу й красу слова його назвали Золотоустим.

У храмах цього дня відбуваються урочисті богослужіння, а віряни моляться про мир, злагоду в родині та духовну підтримку.

Також 30 січня в Україні відзначають День спеціаліста військово-соціального управління Збройних сил України. Це фахівці, які відповідають за соціальний захист військовослужбовців, морально-психологічний стан підрозділів та допомогу родинам бійців.

Під час війни їхня робота набула особливої ваги: вони сприяють адаптації військових після бойових дій, допомагають вирішувати правові й побутові питання, підтримують бойовий дух і згуртованість особового складу.

У світі цього дня відзначають Шкільний день ненасильства та миру. Дату обрали на честь дня народження Махатми Ганді — символу мирного спротиву та філософії ненасильства.

У навчальних закладах проводять уроки, дискусії, творчі та волонтерські заходи, покликані формувати культуру толерантності, взаємоповаги й відповідальності.

У народній традиції 30 січня пов’язували з погодними спостереженнями. Вважалося, що низькі хмари віщують морози, птахи, які літають низько, — холод, а туман обіцяє теплу й вологу погоду.

Також існували побутові застереження: не сваритися, не карати дітей і відкласти рукоділля. Натомість радили робити добрі справи, молитися та уникати конфліктів.

Цей день поєднує духовні цінності, професійну вдячність і нагадування про важливість миру — як у родині, так і в суспільстві.

Старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Ігор Гончарук міг не відобразити повністю свої активи та бізнеси членів родини у декларації. Антишахрайський проєкт «190» провів детальний аналіз майнового стану посадовця та його дружини і виявив потенційні невідповідності між поданими даними та реальною власністю родини.

Ігор Гончарук працює у ДБР із 2020 року, а до цього обіймав різні посади в органах прокуратури, де також займався розслідуваннями та контролем за дотриманням закону. Дослідження проєкту «190» акцентує увагу на важливості повної та прозорої декларації для посадовців, адже будь-які пропуски чи неповні дані можуть створювати ризики для довіри до правоохоронних органів і державних інституцій загалом.

Зокрема, журналісти звернули увагу на те, що пасинок слідчого – син дружини від першого шлюбу – з’явився в документах лише у 2024 році, хоча подружжя одружене з 2018-го. Протягом кількох років ця інформація не зазначалася в деклараціях.

Власного житла посадовець не декларує. Формально він зареєстрований у будинку матері в Одесі, однак фактично проживає в Києві. При цьому жодного житла в столиці – ані у власності, ані в оренді чи користуванні – у звітності не вказано.

Натомість його дружина Оксана Гончарук володіє трьома земельними ділянками в селі Мала Олександрівка Київської області загальною площею понад 24 сотки. Там триває будівництво житлового будинку площею 234 кв. м. Витрати на будівництво в декларації не зазначені.

Сім’я також користується автомобілями, вартість яких викликає сумніви. Сам Гончарук придбав Chevrolet Volt за 250 тис. грн, хоча ринкова ціна подібних авто вища. Його дружина їздить на електрокарі Tesla Model 3, оформленому через лізинг на її ж компанію.

Оксана Гончарук є власницею та керівницею кількох підприємств – зокрема ТОВ «Тубекс» і ТОВ «Аврора Трейдінг Груп», які брали участь у державних тендерах. Водночас, за даними журналістів, її частка в іншій компанії – ТОВ «АВ-Трейд» – у декларації чоловіка не відображена.

Окрему увагу викликає створений у 2022 році благодійний фонд «Квітуча нація». У відкритих джерелах відсутня інформація про його діяльність чи звітність.

За 2024 рік слідчий задекларував 1,4 млн грн зарплати. Готівкові заощадження родини становлять майже 2,4 млн грн. Водночас задекларовані доходи дружини виглядають значно меншими за обсяги активів, що також породжує питання щодо походження коштів.

Експерти зазначають, що в разі підтвердження неповного декларування йдеться про можливі порушення антикорупційного законодавства, які можуть стати предметом перевірок з боку НАЗК та правоохоронних органів.

Надішліть, будь ласка, повний текст або фрагмент, на який потрібно спиратися, і я одразу напишу матеріал у потрібному форматі — з заголовком у першому параграфі та без заборонених фраз.

Мова йде насамперед про стабільні та стратегічні підприємства, які генерують прибуток і виплачують дивіденди, але при цьому залишаються під контролем держави. Серед потенційних учасників програми називали НАК “Нафтогаз України”, “Енергоатом” і ПриватБанк. Саме банк може стати першим пілотним кейсом.

У випадку з ПриватБанком держава розраховує частково компенсувати витрати на докапіталізацію фінустанови після націоналізації у 2016 році. Водночас продаж невеликого пакета дозволить перевірити інтерес приватних інвесторів і фактично запустити новий формат “народної приватизації”.

Станом на кінець 2025 року статутний капітал банку поділений на 736 мільйонів простих акцій. На продаж планують виставити 51,5 мільйона акцій, що становить 7% від загального обсягу. Стартова ціна — 300 гривень за одну акцію. Загальний обсяг залучених коштів може сягнути близько 18 мільярдів гривень.

Продаж відбуватиметься у форматі аукціону через застосунок “Дія”. Участь зможуть взяти лише громадяни України. Аукціон триватиме один місяць, і кожен учасник матиме право подати лише одну заявку.

Для участі потрібно буде задепонувати кошти на спеціальному рахунку в одному з державних банків — Укргазбанку, Сенс Банку або Укрексімбанку. Максимальна сума внеску становитиме 400 тисяч гривень. За стартовою ціною це дозволяє придбати до 1333 акцій в одні руки.

Заявки за ціною, що дорівнює або перевищує середню аукціонну, задовольнятимуться. Якщо ціна нижча — кошти повернуть. Після завершення торгів акції автоматично зарахують на рахунки в цінних паперах, відкриті в державних банках, а надалі їх можна буде продавати чи купувати на українських біржах.

В уряді наголошують і на потенційній інвестиційній привабливості. За оцінками, одна акція може приносити близько 40 гривень дивідендів на рік, що відповідає приблизно 10% дохідності. У 2025 році дивідендна дохідність банку оцінювалась навіть вище — на рівні 12,4%.

Додатковим фактором стабільності називають завершення багаторічних судових спорів щодо націоналізації. Високий суд Лондона підтримав позицію ПриватБанку та зобов’язав колишніх акціонерів Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова компенсувати близько 3 мільярдів доларів збитків. Це, за оцінками уряду, зменшує юридичні ризики та робить банк “чистішим” активом для інвесторів.

Якщо пілотний продаж буде успішним, подібну модель можуть застосувати й до інших великих державних компаній, що стане новим етапом приватизації в Україні.

Відома співачка Віра Брежнєва вперше відкрито прокоментувала ймовірність проведення концерту в Києві, чим викликала жвавий інтерес серед української публіки. В останні місяці артистка дедалі активніше з’являється в українському інформаційному просторі, бере участь у культурних подіях і публічно підкреслює свій зв’язок з Україною.

За словами Брежнєвої, ідея виступу в Києві для неї є емоційно важливою, адже саме тут вона робила перші кроки у великій музиці та сформувалася як артистка. Співачка зазначає, що повернення на українську сцену стало б не просто концертною подією, а символічним жестом підтримки та вдячності слухачам, які багато років залишаються з нею.

Після розлучення з Костянтином Меладзе співачка пережила складний період. Вона зізналася, що після понад двадцяти років на сцені навіть втрачала бажання співати. За словами Брежнєвої, емоційне відновлення зайняло час, а ключову роль у цьому процесі зрештою відіграла сама музика, яка знову повернулася в її життя.

Наразі артистка працює над новим творчим проєктом — повністю україномовним альбомом. Платівка складатиметься із семи композицій, а також передбачає зірковий дует, ім’я другого учасника якого поки що не розголошується. За словами Брежнєвої, робота над альбомом перебуває в активній фазі, а його реліз очікується приблизно за п’ять місяців.

Говорячи про майбутні плани, співачка зізналася, що дуже хоче презентувати новий матеріал наживо. Саме з цим вона пов’язує ідею можливого концерту в Києві. Артистка наголосила, що для неї це був би особливий виступ — із новими піснями та новим внутрішнім станом.

У Закарпатській області прикордонники зафіксували спробу незаконного перетину державного кордону України. Чоловік намагався переправитися через річку Тиса, проте його затримали буквально за кілька метрів від кордону.

Як повідомили у Державній прикордонній службі України, затриманий виявився місцевим жителем, який перебував у розшуку за підозрою у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень. Серед них – тяжкі злочини сексуального характеру, що робить випадок особливо серйозним.

За даними слідства, чоловік вирішив утекти саме в день призначеного судового засідання у своїй справі. Ймовірно, він сподівався уникнути відповідальності, перетнувши кордон поза пунктами пропуску.

Однак спроба втечі не вдалася. Прикордонники оперативно затримали його на березі Тиси та передали співробітникам поліції.

Після цього судове засідання відбулося без затримок. За результатами розгляду справи чоловіка визнали винним і призначили покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

У ДПСУ наголошують, що підрозділи служби продовжують посилений контроль за прикордонною смугою, щоб не допустити незаконних перетинів кордону та затримувати осіб, які намагаються уникнути відповідальності перед законом.

Територіальні та політичні апетити Російської Федерації виходять далеко за межі окупованих районів Донбасу, попри намагання Кремля подавати іншу картину західній аудиторії. Про це йдеться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW) станом на 27 січня, у якому детально проаналізовано публічні заяви російського керівництва та їхню реальну риторику всередині країни.

Аналітики звертають увагу на системну розбіжність між сигналами, які Москва адресує міжнародним партнерам, і меседжами, що транслюються у внутрішньому інформаційному просторі Росії. Для Заходу звучать формулювання про «переговори», «компроміси» та нібито обмежені цілі війни, тоді як для внутрішньої аудиторії російські посадовці значно частіше озвучують максималістські вимоги та виправдовують подальшу ескалацію.

У звіті зазначається, що російське військове керівництво неодноразово згадувало Харківську, Сумську та Дніпропетровську області як потенційні зони розширення контролю. Це, на думку аналітиків, свідчить про значно ширші територіальні амбіції, ніж ті, які Росія декларує у переговорах або заявах для Заходу.

Окрім територіальних вимог, Росія висуває і стратегічні політичні умови. Йдеться не лише про Україну, а й про зміну безпекової архітектури в Європі. Російські посадовці публічно заявляють, що будь-яке мирне врегулювання має усунути так звані «корінні причини» війни, під якими Москва традиційно розуміє існування НАТО, підтримку України з боку Заходу та нинішню українську владу.

Аналітики наголошують, що ці вимоги фактично відтворюють позицію Росії зразка 2021–2022 років. Серед них — обмеження або повне припинення розширення НАТО, повернення Альянсу до кордонів 1997 року, а також політична трансформація України шляхом заміни демократично обраного уряду на режим, лояльний до Кремля.

У звіті також аналізуються публікації російських державних і ультранаціоналістичних медіа. Вони прямо вказують, що навіть можливе виведення українських військ із Донбасу розглядається лише як проміжний етап. Далі Росія планує реалізацію інших вимог, зокрема так званих «денацифікації» та «демілітаризації», які фактично означають повну втрату Україною суверенітету.

Аналітики Інституту вивчення війни дійшли висновку, що заяви російських посадовців для внутрішньої аудиторії чітко демонструють: Москва не задовольниться обмеженим або компромісним мирним врегулюванням. Стратегічною метою Росії залишається не часткове припинення бойових дій, а повна політична та військова капітуляція України.

Залізничний районний суд Львова виніс вирок Андрію Ф., який під час служби за контрактом самовільно залишив військову частину, зберігав вибухові пристрої та займався незаконним обігом наркотичних засобів у місті. За це чоловік отримав 6,5 років ув’язнення з конфіскацією всього майна. Рішення суду було оголошено в лютому 2026 року, після розгляду численних доказів та свідчень.

Як йдеться у вироку, уродженець Полтави, перебуваючи на військовій службі, у січні 2025 року самовільно залишив місце служби та понад дев’ять місяців перебував поза межами військової частини. В його квартирі, яку обшукали правоохоронці після затримання в жовтні 2025 року, були виявлені вибухові пристрої, а також наркотичні та психотропні речовини. У межах слідства було встановлено, що Андрій Ф. не лише зберігав ці предмети, а й активно займався їх розповсюдженням на території міста, роблячи закладки у різних районах Львова.

Дезертира затримали після того, як він залишив кілька «закладок» з канабісом у 5-му парку Львова. Йому інкримінували дезертирство, зберігання вибухових пристроїв та зберігання з метою збуту наркотичних засобів. Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочину — у 2024 році його умовно-достроково звільнили для проходження військової служби за контрактом.

Суддя Сергій Колодяжний дослідив матеріали справи та аргументи сторін. Він визнав Андрія Ф. винним і зарахував частину невідбутого покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання становить 6,5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок ще можна оскаржити.