Національна опера та театр Франка не відключається від електропостачання, на рівні з об’єктами критичної інфраструктури

Двадцять восьмий день січня вирізняється своєю багатогранністю та символічністю. У церковному календарі він присвячений вшануванню святих, чиє життя і діла залишаються прикладом віри та стійкості. Віряни цього дня моляться, віддають шану духовним наставникам та шукають натхнення для власного морального зростання.

Народні традиції на 28 січня завжди були тісно пов’язані з обережністю та передбачливістю. Люди вірили, що цей день вимагає уваги до деталей, дбайливого ставлення до близьких і дотримання звичаїв, які допомагають захистити оселю та сім’ю від негараздів. Особливе значення надавалося сімейним обов’язкам та збереженню внутрішньої гармонії.

У світі 28 січня відзначають Міжнародний день захисту даних. Ця дата покликана нагадати про важливість приватності, безпеки персональної інформації та відповідального користування цифровими сервісами. У різних країнах з цієї нагоди проводять освітні заходи, тренінги й дискусії, присвячені захисту особистих даних в інтернеті. Окрім цього, календар відзначає День конструктора Lego, День відкриття Антарктиди, День винаходу дизельного двигуна та День ділового спілкування.

Для України 28 січня не є офіційним святом, однак ця дата пов’язана з важливими історичними подіями. У 1920 році було засновано Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. У 1992 році синьо-жовтий прапор офіційно затвердили як державний символ незалежної України. А в 2010 році воїнів Української повстанської армії на державному рівні визнали борцями за свободу України.

У народній традиції цей день вважався родинним. Наші предки радили провести його в колі близьких, ділитися новинами та не тримати образ. Особливу увагу приділяли домовикові — домашньому охоронцю. Йому залишали кашу біля печі, вірячи, що задобрений домовик допомагатиме в господарстві, а розгніваний може шкодити.

Народні прикмети 28 січня також стосувалися погоди. Швидкий рух хмар вважали ознакою змін, яскраві зорі вночі — передвісником морозу, а північний вітер — знаком, що відлиги найближчим часом не буде.

З церковними спогадами пов’язані й заборони дня. Вважається, що 28 січня не можна впиратися у власній правоті та відмовлятися визнавати помилки. Особливо суворо забороняється ображати тварин, завдавати їм шкоди або виганяти з дому. За народними віруваннями, навіть безпідставне знищення комах могло накликати на людину біду.

У Польщі набувають чинності нові правила отримання соціальної допомоги 800 Plus для громадян України зі статусом UKR. Згідно з останніми змінами до спеціального закону, право на цю виплату збережуть лише ті українці, які офіційно працюють у Польщі та сплачують податки.

Установа ZUS повідомила, що поточна виплата допомоги 800 Plus для українців зі статусом UKR буде призупинена 31 січня 2026 року. Для того щоб продовжити отримувати підтримку, заявникам потрібно подати нову заяву на період 2025/2026. Ці зміни спрямовані на упорядкування системи соціальної підтримки та забезпечення її доступності лише для тих, хто активно працює та робить внески до державного бюджету.

Нові правила охоплять приблизно 150 тисяч осіб. До заяв, поданих після 1 лютого 2026 року, потрібно буде додати номер PESEL заявника та дитини, інформацію про перетин кордону, підтвердження законності перебування в Польщі, дані про професійну активність, а також підтвердження того, що дитина відвідує школу або дошкільний заклад у Польщі. Крім того, у заяві з’являться додаткові питання щодо інвалідності дитини.

Право на отримання допомоги переважно залежатиме від того, чи працював заявник у попередньому місяці. ZUS перевірятиме ці дані автоматично через страхові системи, і в більшості випадків подання додаткових документів не вимагатиметься.

Професійна діяльність, яка дає право на 800 Plus, охоплює роботу за трудовим договором або договором доручення, ведення підприємницької діяльності, отримання спортивної чи докторської стипендії, допомогу по безробіттю, а також навчання зі стипендією. Для більшості професійно активних українців мінімальний дохід має становити щонайменше 50% від мінімальної заробітної плати. Водночас для окремих категорій, зокрема підприємців, які вперше розпочинають бізнес і не підлягають обов’язковому соціальному страхуванню протягом перших шести місяців, цей поріг знижено до 30% мінімальної зарплати.

Від вимоги обов’язкового працевлаштування звільняються батьки дітей з інвалідністю, а також особи, які подають заяву на допомогу на дитину — громадянина Польщі.

Окремою умовою залишається залучення дитини до польської системи освіти. Допомога 800 Plus надаватиметься лише за умови відвідування школи або дитячого садка, а також фактичного проживання заявника і дитини в Польщі. У виняткових випадках, наприклад за відтермінування обов’язкового шкільного навчання, знадобиться відповідна довідка.

ZUS може призупинити виплату допомоги, якщо виникнуть сумніви щодо проживання родини в Польщі, професійної активності батьків або участі дитини в освітній системі. Перевірка цієї інформації здійснюватиметься щомісяця.

Аналогічні вимоги щодо професійної активності планують запровадити з 1 червня 2026 року для інших іноземців з країн поза межами ЄС та ЄАВТ, які легально проживають у Польщі та мають доступ до ринку праці.

В Одесі завершився розгляд резонансної справи щодо корупційних дій у лавах правоохоронних органів. Київський районний суд міста визнав слідчу поліції винною у вчиненні корупційного правопорушення, пов’язаного з обіцянкою використати свій вплив на посадових осіб за грошову винагороду.

Як встановило слідство, правоохоронниця була причетна до спроби організації незаконного перетину державного кордону чоловіком призовного віку під час дії воєнного стану. За матеріалами справи, вона запевняла, що може посприяти позитивному вирішенню питання через контакти з іншими посадовцями, фактично пропонуючи корупційний «сервіс» за винагороду.

Як встановлено матеріалами провадження, слідча одного з підрозділів поліції Одеської області, яка на той момент мала спеціальне звання підполковника, протягом 2024–2025 років пропонувала військовозобов’язаному чоловікові допомогу в незаконному перетині державного кордону.

Знайомство між ними відбулося випадково — під час побутового виклику майстра з ремонту техніки. Згодом поліцейська дізналася, що чоловік не має законних підстав для виїзду за кордон, але фінансово спроможний оплатити «послуги». Після цього вона почала переконувати його у наявності зв’язків серед службових осіб і можливості «вирішити питання».

За даними суду, жінка пропонувала кілька незаконних схем: оформлення фіктивних медичних документів про непридатність до військової служби, перетин кордону поза пунктами пропуску або ж виїзд через офіційний пункт у супроводі «потрібних людей».

Найдорожчий варіант оцінювався у 25 тисяч доларів США. За ці кошти обвинувачена обіцяла вплинути на працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також Державної прикордонної служби. Частину грошей вона планувала передати третім особам, решту — залишити собі.

Слідча неодноразово запевняла клієнта у «реальності» своїх можливостей: демонструвала приклади документів, інструктувала щодо проходження військово-лікарської комісії, пояснювала, як поводитися на кордоні та навіть радили імітувати захворювання. Однак реалізувати схему вона не встигла — її дії припинили правоохоронні органи до моменту отримання коштів.

Суд кваліфікував дії обвинуваченої за частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України — обіцянка здійснити вплив на прийняття рішення посадовими особами за неправомірну вигоду для себе та інших.

Під час судового засідання жінка повністю визнала провину, підтвердила викладені обставини, розкаялася та попросила про м’яке покарання. Справу розглянули у спрощеному порядку без дослідження всіх доказів.

Суд врахував щире каяття, відсутність судимостей, позитивні характеристики з місця служби та проживання, а також відсутність обтяжуючих обставин.

У підсумку Київський районний суд Одеси визнав її винною та призначив штраф у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — 34 000 гривень.

Наразі в Україні спостерігається тривожна тенденція: корупційні схеми у силовому блоці дедалі частіше набувають системного характеру, виходячи за рамки поодиноких зловживань. Деякі бойові підрозділи використовуються не лише за прямим призначенням, а й як формальне прикриття для багатомільйонних фінансових операцій, замаскованих під патріотичну риторику та потреби фронту. Така практика підриває довіру до силових органів та створює ризики для обороноздатності держави, адже ресурси, які мали б спрямовуватися на безпеку громадян і підтримку військових, перетворюються на інструмент збагачення окремих осіб.

Експерти зазначають, що системна корупція під час війни не обмежується лише закупівлями та фінансуванням підрозділів. Вона пронизує логістичні ланцюги, постачання озброєння, ремонт та утримання техніки, а також кадрові призначення. Такі схеми часто маскуються складними бюрократичними процедурами та внутрішнім контролем, що робить їх важкими для виявлення без спеціалізованих розслідувань.

У березні 2025 року департамент оголосив закупівлю засобів індивідуального бронезахисту та елементів військового спорядження на загальну суму 27 мільйонів 670 тисяч гривень. З самого початку процедура мала ознаки формальності. У встановлений строк була подана лише одна тендерна пропозиція — від приватного виробничо-торговельного підприємства «Акрополіс».

Основним видом діяльності цього підприємства є виробництво дорожніх сумок, валіз та цивільних аксесуарів. У відкритих даних відсутня інформація про наявність у компанії ліцензій, виробничих потужностей або сертифікованої технологічної бази для виготовлення бронежилетів чи іншої продукції військового призначення. Попри це саме з «Акрополісом» було укладено договір на постачання бронезахисту.

Зміст договору та тендерної документації вказує на низку системних порушень. Предмет закупівлі сформульований нечітко, відсутня процедура погодження зразків до початку поставок, а вимоги щодо підтвердження якості та походження продукції фактично проігноровані. У сукупності це створює враження контрольованої закупівлі без реальної конкуренції, де тендерна процедура виконувала роль формального прикриття для перерозподілу бюджетних коштів.

Фінансову частину схеми доповнює кадровий аспект. Колишній керівник Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Олександр Ткачук, діяльність якого раніше пов’язували з тиском на бізнес і неформальним впливом на прибуткові сектори економіки, після звільнення опинився в структурі бригади «Лють». Формально він був зарахований інспектором штурмового підрозділу, однак, за наявною інформацією, не виконував ані бойових, ані повноцінних службових завдань.

Конкурсні процедури та навчання мали радше декоративний характер, створюючи видимість законного працевлаштування в умовах воєнного стану. Сам підрозділ у цій частині виглядає як зручний кадровий «буфер» для проблемних фігур, яким складно знайти місце в інших державних структурах без репутаційних ризиків.

Фактичну крапку в цій історії поставив Печерський районний суд міста Києва. Постановою слідчого судді Юрія Головка у справі № 757/54804/25-к скаргу на бездіяльність правоохоронних органів було залишено без задоволення. Таким чином суд фактично зафіксував допустимість закупівель без реальної конкуренції, використання бойового підрозділу як формального прикриття та відсутність необхідності в глибокій перевірці очевидних бюджетних ризиків.

Це рішення створює небезпечний прецедент, за якого багатомільйонні операції в силовому блоці можуть здійснюватися без повноцінної правової оцінки. Поки десятки мільйонів гривень проходять через сумнівні договори, а бойові підрозділи використовуються як фінансово-кадрова ширма, спроби домогтися реальної реакції з боку держави впираються в системну бездіяльність.

У підсумку така практика працює не в інтересах фронту чи державної безпеки, а в інтересах тих, хто навчився заробляти на війні, прикриваючись її символами та статусом бойових підрозділів.

Між 2013 та 2016 роками через ПриватБанк було виведено близько двох мільярдів доларів США. Основним механізмом цього стало масове кредитування компаній, які мали прямий зв’язок із тодішніми співвласниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Ці транзакції не були звичайними комерційними операціями, а фактично призводили до виведення значних коштів із фінансової системи країни.

Результатом таких дій стало серйозне погіршення ліквідності ПриватБанку та зростання ризиків для його клієнтів і вкладників. Незабаром це стало однією з головних причин, через які держава була змушена ініціювати націоналізацію банку, щоб запобігти його банкрутству та забезпечити фінансову стабільність. Націоналізація вимагала значних бюджетних витрат, що становило багатомільярдне навантаження на державні ресурси.

Наслідки цієї кредитної політики стали критичними. У грудні 2016 року держава була змушена націоналізувати ПриватБанк, визнавши його неплатоспроможним. Після цього з бюджету було спрямовано понад 5,75 млрд доларів для стабілізації роботи фінустанови, що еквівалентно більш як 155 млрд гривень.

Ключову роль у реалізації схеми відігравав топменеджмент банку, який входив до кредитного комітету та системно погоджував видачу позик пов’язаним структурам. Серед осіб, які схвалювали найбільшу кількість таких кредитів, фігурують Тимур Новіков, Тетяна Гур’єва, Володимир Яценко та Юрій Пікуш. Окрему роль у цій системі відігравала тодішня заступниця голови правління ПриватБанку Любов Чмона, яка погодила 126 кредитів, що стали частиною шахрайської схеми.

Любов Чмона очолювала бюджетний департамент банку — підрозділ, який фактично виконував функції внутрішнього казначейства для бізнес-імперії Коломойського і Боголюбова. Саме через цей департамент формувалися бюджети, прогнозувався рух коштів і забезпечувалося безперебійне фінансування компаній, пов’язаних із власниками банку. Без участі бюджетного департаменту масове схвалення фіктивних кредитів було б неможливим.

Свідчення, надані у суді, вказують на тісні особисті й робочі зв’язки між керівниками ключових департаментів банку та його власниками. Топменеджмент діяв не автономно, а виконував прямі вказівки Коломойського і Боголюбова, отримуючи натомість високі винагороди, збереження посад і гарантії майбутнього юридичного захисту.

Варто підкреслити, що розгляд у Лондоні мав господарський характер. Суд не встановлював кримінальної відповідальності конкретних топменеджерів, однак визнав сам факт масштабного шахрайства. За підсумками розгляду Коломойського і Боголюбова зобов’язали сплатити державному ПриватБанку близько 3 млрд доларів — з урахуванням відсотків та витрат на стягнення. У встановлений строк ці кошти сплачені не були, після чого банк розпочав процедури примусового стягнення.

Попри свою ключову роль у схемі, Любов Чмона за дев’ять років після націоналізації так і не стала фігуранткою кримінальних проваджень в Україні. Водночас іншим колишнім заступникам голови правління пощастило менше. Володимиру Яценку було оголошено підозру у привласненні та відмиванні коштів, а Людмилі Шмальченко — у причетності до розкрадання мільярдів гривень з банку.

Ще одним показовим епізодом стала історія Тимура Новікова. На відміну від Чмони, він не лише погоджував сумнівні кредити, а й, за матеріалами інших судових процесів, отримав близько 4,8 млн євро через кіпрську компанію Primecap, яка перебувала в центрі фінансових операцій, пов’язаних із виведенням коштів. Наразі ПриватБанк намагається стягнути ці гроші в межах окремого судового процесу за кордоном.

Показово, що і Любов Чмона, і Тимур Новіков після завершення роботи у ПриватБанку продовжили кар’єру у бізнесах, пов’язаних із групою «Приват». Ба більше, Чмона, яка на момент націоналізації володіла 0,24% акцій банку, двічі намагалася оскаржити націоналізацію в українських судах, вимагаючи повернення банку попереднім власникам. Обидві спроби завершилися поразкою.

Історія ПриватБанку демонструє не лише масштаби фінансових зловживань, а й глибину системної проблеми — коли ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб в інтересах власників, а відповідальність за наслідки зрештою лягла на державу і платників податків.

Після складного тижня, сповненого напруженістю у відносинах зі Сполученими Штатами, Європейський Союз заявив про потребу знову зосередити політичну увагу на Україні. Це питання стало одним із ключових на екстреному саміті, який відбувся в Брюсселі на тлі різкого загострення трансатлантичних відносин і публічних погроз з боку президента США щодо економічного та територіального тиску на Європу. Європейські лідери визнали, що довіра між Брюсселем і Вашингтоном серйозно похитнулася, і ситуація потребує невідкладного реагування.

Водночас, незважаючи на очевидні тривоги щодо відносин із США, керівники ЄС підкреслили, що не можуть дозволити собі глибокий конфлікт з Америкою через критичну залежність від американських ринків і військову підтримку. Зокрема, Європейський Союз зацікавлений у збереженні стабільних економічних зв'язків із США, адже американські інвестиції та ринки є важливими для економічного розвитку Європи.

У Брюсселі звучали сигнали про необхідність повернення до прагматичного діалогу. Керівники кількох урядів заявили, що Європа втратила час у внутрішніх суперечках і тепер змушена відновлювати серйозні переговори зі США, незалежно від політичних емоцій і особистих конфліктів.

Одним із перших практичних кроків стало відновлення процесу ратифікації торговельної угоди між ЄС і США, яку раніше було фактично заморожено. У Брюсселі вважають, що тимчасова деескалація після контактів між Вашингтоном і керівництвом НАТО створила вікно можливостей для повернення до переговорів.

Водночас саме українське питання залишається найчутливішим. До останнього загострення між ЄС і США сторони працювали над рамковими домовленостями щодо майбутнього мирного врегулювання, включно з американськими гарантіями безпеки для України у разі нової агресії з боку Росії. Після дипломатичної кризи цей процес фактично зупинився.

У європейських столицях дедалі гучніше лунають побоювання, що Україна може знову відійти на другий план — особливо на тлі прямих контактів представників США з Москвою. У Брюсселі наголошують, що українське питання не може ставати заручником політичних конфліктів між союзниками.

Паралельно в ЄС заявляють про підготовку масштабного післявоєнного пакета підтримки України, який передбачає довгострокову економічну відбудову та інтеграцію. У Брюсселі також нагадують, що обсяг фінансової допомоги Україні вже сягнув сотень мільярдів євро, включно з кредитами та макрофінансовою підтримкою.

Ці заяви прозвучали на тлі критики з боку Києва, де неодноразово наголошували, що Європа надто довго обмежується дискусіями, не переходячи до рішучих дій. Європейські лідери визнають, що затримки та внутрішні суперечки підірвали довіру до здатності ЄС діяти швидко.

Водночас Брюссель дав зрозуміти, що готовий до жорсткої відповіді у разі нової ескалації з боку США. Уже підготовлено пакети контрзаходів у сфері торгівлі, а також розглядається застосування механізмів захисту від економічного примусу.

Попри тимчасове зниження напруги, в ЄС визнають: стратегічна невизначеність у відносинах зі США зберігається. Саме тому Союз планує прискорити рух до стратегічної автономії — насамперед у сфері оборони, промислової політики та глобальної конкурентоспроможності.

У Брюсселі підкреслюють, що нинішню кризу вдалося пережити без відкритого розриву, однак у майбутньому Європа має бути значно сильнішою і менш залежною від зовнішніх рішень.

Суд Харківської області визнав винним 41-річного чоловіка у вчиненні диверсії в умовах воєнного стану. Мова йде про агента Російської Федерації, який здійснював підпали релейних шаф залізничної інфраструктури в Харкові, що спричинило значні порушення в роботі залізничного транспорту та підвищило ризик для безпеки регіону.

За вироком суду, підозрюваного було засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Суд також врахував часткове приєднання вироку до попередніх правопорушень, що дозволило знизити термін покарання. У результаті чоловік відбуватиме покарання за обвинуваченням у спробі дестабілізації критично важливої інфраструктури України, що є частиною гібридної війни, яку веде Росія.

За даними слідства, у червні 2024 року чоловік через месенджер Telegram погодився на пропозицію так званого «легкого заробітку». За грошову винагороду він взявся підпалювати релейні шафи систем сигналізації, централізації та блокування на об’єктах залізничної інфраструктури у Харкові.

Ці об’єкти забезпечують роботу автоматики та безпеку руху поїздів. За задумом кураторів з Росії, диверсії мали порушити логістику та ускладнити постачання військової техніки і боєприпасів для Сил оборони України на Харківському напрямку.

Слідством встановлено, що агент зламував металеві двері релейних шаф, обливав обладнання легкозаймистою сумішшю та підпалював його. Про виконання завдань він звітував куратору з Федеральної служби безпеки Росії, надсилаючи відеозаписи підпалів.

Загалом диверсант устиг пошкодити три релейні шафи. За кожне виконане «замовлення» він отримував близько 9 тисяч гривень.

Унаслідок диверсій Акціонерному товариству «Укрзалізниця» було завдано матеріальної шкоди на суму понад 100 тисяч гривень. Чоловіка затримали у червні 2024 року під час чергової спроби підпалу. Відтоді він перебував під вартою.

Під час судового розгляду обвинувачений своєї вини не визнав. Водночас суд дійшов висновку, що доводи сторони обвинувачення є обґрунтованими та підтверджуються зібраними доказами, і визнав чоловіка винним у вчиненні диверсії в умовах воєнного стану.

Правоохоронці розкрили детально сплановану схему вимагання грошей у столичного підприємця, яка базувалася на фабрикації фіктивного злочину під час полювання в Черкаській області. Згідно з матеріалами слідства, ніякого реального вбивства не відбувалося — вся історія була ретельно інсценізована для психологічного тиску на жертву.

За даними правоохоронців, 38-річний киянин вирушив на полювання разом зі знайомим. Після кількох пострілів його супутник повідомив, що бізнесмен нібито смертельно поранив людину, сплутавши її з твариною. Ця брехня створила ефект непереборного шоку та страху перед кримінальною відповідальністю. Далі неподалік «знайшли тіло», яке стало центральним елементом психологічного маніпулювання і ключовим інструментом для вимагання грошей.

Як встановили правоохоронці, жодної загиблої людини не існувало. Сцену було підготовлено заздалегідь з єдиною метою — залякати підприємця та змусити його заплатити значну суму грошей.

Організатором схеми виявився 51-річний мешканець Києва. Він переконував потерпілого, що має необхідні зв’язки, які дозволять «вирішити питання» і уникнути кримінальної відповідальності. За свої послуги чоловік вимагав 475 тисяч доларів США.

Упродовж тривалого часу потерпілого піддавали психологічному тиску, використовуючи страх перед можливими наслідками. Зрештою бізнесмен звернувся до правоохоронців.

Під час спеціальної операції поліцейські затримали організатора схеми в момент отримання частини коштів — 50 тисяч доларів. Затримання відбулося у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчі повідомили фігуранту про підозру у вимаганні, поєднаному з погрозами насильства щодо потерпілого та його близьких. Санкція інкримінованої статті передбачає до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Наразі триває слідство. Правоохоронці перевіряють можливу причетність інших осіб та встановлюють, чи могли фігуранти використовувати подібну схему раніше.