Небезпека оточення: військові ЗСУ у зоні Авдіївки

Аналіз електронної декларації голови Державної регуляторної служби України Олексія Кучера виявив суттєві невідповідності між задекларованою вартістю активів і їхньою реальною ринковою ціною. Найбільший суспільний резонанс викликала історія з 77 біткоїнами, які, за даними декларації, були придбані посадовцем у 2013 році. У документі зазначена їхня первісна вартість — менш ніж 40 тисяч гривень, тоді як за актуальним курсом ринкова ціна такого обсягу криптовалюти сягає близько 298 мільйонів гривень, а восени 2025 року перевищувала 407 мільйонів.

Експерти з фінансового контролю звертають увагу, що формально закон дозволяє зазначати в декларації вартість активу на момент набуття. Однак у випадку з криптовалютою така практика створює суттєвий дисбаланс між реальним фінансовим станом посадовця та його офіційними доходами, що може вводити в оману як контролюючі органи, так і суспільство. Фактично у декларації актив виглядає як малозначний, хоча за своєю реальною вартістю належить до категорії надвеликих статків.

квартиру в Харкові (61,9 кв. м) — 612 тис. грн;

земельну ділянку 62 500 кв. м у Херсонській області — без зазначеної вартості.

З липня 2024 року Кучер орендує житло в Києві, але не декларує витрати на оренду.

Дружина Вікторія володіє:

двома земельними ділянками в Люботині площею 1 103 кв. м — 25 тис. грн;

будинком 62 кв. м — 22 тис. грн;

ще одним будинком, що будується, — без зазначення площі та року початку робіт.

Ціни виглядають заниженими та викликають питання щодо реальної ринкової вартості майна.

Дружина та діти Кучера орендують квартиру в Австрії. Однак:

у декларації не зазначено, коли почалася оренда;

відсутня інформація про витрати на проживання за кордоном;

немає відомостей про законні доходи дружини для покриття таких витрат.

Кучер почав декларувати іноземне житло лише у 2022 році, що збігається з періодом виїзду родини після початку війни.

Родина користується двома автомобілями, які оформлені на дружину:

Mercedes-Benz GLE 300D (2019) — 1,8 млн грн;

Audi Q5 (2011) — без вказаної вартості, хоча ринкова ціна сьогодні становить 600–700 тис. грн.

У декларації також фігурують два годинники Rolex, але їхня вартість не зазначена. Модель, якою володіє сам Кучер — Oyster Perpetual Datejust — може коштувати від 9 до 50 тис. доларів і більше.

За рік посадовець задекларував:

1,4 млн грн зарплати;

31 тис. грн зарплати у ХАІ;

2,5 млн грн доходу від продажу квартири.

При цьому продану квартиру він оцінив у 653 тис. грн, що майже вчетверо менше за реальну ринкову вартість.

Його дружина отримала лише 10 320 грн соцвиплат — жодних інших доходів не зазначено.

Готівкові та безготівкові заощадження подружжя:

близько 1,7 млн грн + 71 тис. доларів у Кучера;

173 тис. доларів у готівці у дружини;

всього — приблизно 12,5 млн грн.

У 2013 році Кучер купив 77 BTC приблизно по 64 долари за штуку. У декларації він зазначає тільки цю історичну вартість, а не фактичну ціну активу, яка змінюється щодня. На момент аналізу:

1 BTC = понад 3,8 млн грн,

77 BTC = майже 298 млн грн.

Тобто реальну вартість своїх криптоактивів голова ДРС занизив у понад 7 527 разів.

На піку у жовтні 2025 року біткоїни Кучера оцінювалися у 9,7 млн доларів.

Олексій Кучер очолює Державну регуляторну службу з 2021 року. Раніше він був головою Харківської ОДА, народним депутатом від «Слуги народу» та адвокатом. Заниження вартості майна та недекларування витрат родини можуть стати предметом окремої перевірки НАЗК.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення, яким зобов’язав Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та офіційно розпочати кримінальне провадження щодо АТ «Фармак». Підставою для такого кроку стала відмова САП реєструвати справу, попри заяву з викладеними фактами, що можуть свідчити про існування масштабних протиправних схем.

З матеріалів, поданих до суду, випливає, що фармацевтичну компанію підозрюють у створенні багаторівневої логістичної системи, яка могла використовуватися для постачання продукції на територію Російської Федерації, а також до тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей. За твердженням заявників, маршрути поставок могли проходити через кілька транзитних ланок, зокрема через Білорусь та країни Європейського Союзу, що дозволяло маскувати кінцевий пункт призначення товарів.

Окрема лінія розслідування стосується можливого експорту напівфабрикатів із подальшим пакуванням уже на території РФ. Такий механізм міг дозволити компанії приховувати прямі поставки, а водночас забезпечувати надходження податків та митних зборів до бюджетів Росії та окупаційних утворень на Донбасі. Правники вбачають у цьому ознаки фінансування тероризму та сприяння державі-агресору.

За інформацією заявників, оплата цих операцій могла здійснюватися в криптовалюті для уникнення контролю з боку банківської системи.

Слідство також вивчає можливі канали виведення коштів через афілійовані компанії та офшорні структури. Йдеться про укладання контрактів із пов’язаними підприємствами за завищеними цінами, що могло дозволити легалізувати необліковані доходи.

Окремим епізодом є ймовірна монополізація дистрибуційних каналів. За даними заявників, продаж продукції «Фармаку» концентрувався переважно через двох дистриб’юторів — СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» та ТОВ «Бадм». Така практика, якою, за інформацією джерел, керував топменеджер компанії Костюк В.Г., могла створити умови для встановлення завищених цін на ключові лікарські засоби.

Це суперечить, зокрема, рішенням РНБО від 30.01.2025 та 14.02.2025, а також Декларації про зниження цін, підписаній «Фармак» разом з іншими провідними виробниками.

Після рішення ВАКС САП має розпочати повноцінне досудове розслідування. Його результати можуть вплинути на всю фармацевтичну сферу України, оскільки мова йде про один із найбільших гравців ринку та ймовірні системні порушення, що завдавали шкоди національній безпеці.

Представнику Ізраїлю дозволили взяти участь у пісенному конкурсі «Євробачення-2026», який цього року відбудеться у Відні. Це рішення викликало значну хвилю протестів серед низки країн-учасниць, деякі з яких вже оголосили про бойкот конкурсу на знак незгоди. Напередодні, 4 грудня, мовники європейських держав підтримали участь Ізраїлю, хоча спочатку планувалося провести таємне голосування щодо цього питання. Ініціаторами голосування виступили Словенія, Іспанія, Чорногорія, Нідерланди, Туреччина, Алжир, Бельгія та Ісландія. Проте формальне голосування так і не відбулося, що додало суперечливості в ухваленому рішенні.

Вибір на користь Ізраїлю викликав жваву реакцію у суспільствах тих країн, які виступали проти його участі. Політичні та культурні експерти зазначають, що суперечка довкола конкурсу демонструє, наскільки події такого масштабу здатні виходити за межі музики і ставати ареною міжнародних дискусій. Деякі мовники аргументують своє рішення прагненням дотримуватися правил конкурсу та забезпечити участь усіх зареєстрованих учасників, незалежно від політичних обставин.

Після дозволу Ізраїлю на конкурс, Нідерланди, Іспанія, Ірландія та Словенія оголосили про свій бойкот. Ці країни не братимуть участь у «Євробаченні» і відмовляються його транслювати.

Між тим, більшість учасників підтримали нові правила конкурсу щодо запобігання непропорційному просуванню пісень урядами та третіми сторонами. Зокрема, оцінювання журі повертається до обох півфіналів і буде складати половину голосів. EBU також планує зробити журі більш різноманітним за віком і впровадити технічні заходи безпеки, щоб блокувати шахрайське або скоординоване голосування. Крім того, кількість голосів, які можна віддати за одного виконавця, скоротили з 20 до 10.

Нові правила були введені після попереднього скандалу навколо Ізраїлю. У 2025 році країну звинуватили у несправедливому просуванні пісні New Day Will Rise співачки Юваль Рафаель через офіційні канали міністерства закордонних справ із закликами голосувати до 20 разів. Тоді композиція посіла друге місце.

70-й конкурс «Євробачення» відбудеться у Відні: півфінали заплановані на 12 і 14 травня, фінал – 16 травня 2026 року.

Історія з постачанням продуктів для Збройних Сил України за завищеними цінами вже давно стала символом системних проблем у сфері оборонних закупівель. Одна з ключових фігуранток цього скандалу — підприємниця, відома в медіа під прізвиськом Глиняна, — тривалий час залишається за межами української юрисдикції. Нині вона мешкає у Хорватії, де, за даними журналістських розслідувань, не лише веде спокійне життя, а й бере участь у девелоперських та будівельних проєктах. Попри резонанс справи та обурення суспільства, реального покарання вона досі не зазнала.

Журналістські матеріали, зокрема публікації Тетяни Ніколаєнко та Юрія Ніколова, стали поштовхом до відкриття кримінальних проваджень. Державне бюро розслідувань і Національне антикорупційне бюро майже синхронно зареєстрували справи за фактом можливих зловживань під час укладання контрактів на постачання харчів для армії. Йшлося про багатомільйонні суми та очевидні ознаки штучного завищення цін, що стало особливо чутливим на тлі війни й постійної потреби фронту в ресурсах.

Також повідомляється, що її зять уникнув арешту коштів у справі Бюро економічної безпеки. Журналістка підкреслює, що навіть після гучних викриттів і відставок, проблема корупції у державних закупівлях та контрактах для армії залишається невирішеною.

Цей випадок знову став прикладом того, як повільно і вибірково застосовується українське законодавство щодо осіб, які причетні до корупційних схем у час війни.

Під час останнього публічного виступу колишній Президент США Дональд Трамп висловив чергову оцінку ситуації в Україні, поєднавши критику з певним оптимізмом щодо майбутнього. Він знову наголосив на проблемі корупції, яку неодноразово називав головною перепоною для ефективної взаємодії між державами та міжнародними партнерами. За його словами, в Україні існують «серйозні проблеми», а «корупційна ситуація не йде на користь країні», що, на думку Трампа, гальмує розвиток державних інститутів та ефективну підтримку з боку міжнародної спільноти.

Ексглава Білого дому підкреслив, що покращення ситуації потребує радикальних змін у підходах до управління та контролю фінансових потоків, а також активного залучення антикорупційних механізмів. Він зазначив, що ефективна боротьба з корупцією здатна значно підвищити довіру міжнародних партнерів і полегшити реалізацію реформ.

Втім, поруч із критикою пролунали й стримані сигнали щодо можливостей дипломатичного поступу. Президент США заявив, що, попри проблеми, бачить «хороший шанс» на укладення певної угоди. Про яку саме угоду йдеться — Трамп не уточнив, однак у політичних колах США це висловлювання розцінили як натяк на можливе мирне врегулювання або новий формат домовленостей щодо підтримки України.

Його слова прозвучали в момент, коли українсько-американські відносини перебувають під пильною увагою. З одного боку, Києву важливо демонструвати прогрес у боротьбі з корупцією, а з іншого — будь-які заяви Вашингтона одразу стають приводом для політичних дискусій як всередині України, так і на міжнародній арені.

Трампова модель комунікації одночасно створює тиск і залишає простір для переговорів. Його новий сигнал може вплинути на дипломатичні позиції та очікування щодо подальшого розвитку подій.

Покровськ дедалі частіше називають уособленням нового етапу російсько-української війни, де бойові дії переходять у складний формат протистояння всередині міської забудови. Тут майже неможливо чітко провести лінію фронту: вона розмита між житловими кварталами, промисловими зонами та вузькими вулицями. У таких умовах російські диверсійні групи діють малими мобільними підрозділами, проникаючи в місто, маскуючись під цивільних або навіть під українських військових, і завдають точкових ударів по обороні.

За даними військових, тактика противника зводиться до раптових атак, розвідки боєм і підривної діяльності у глибокому тилу. Диверсанти намагаються уникати відкритих зіткнень, діючи приховано, що суттєво ускладнює роботу українських захисників. У місті панує постійна напруга: кожна підозріла постать може виявитися ворогом, а будь-який двір — точкою раптової атаки.

За оцінками аналітиків, російська армія змінила тактику і перейшла до формату “демеханізованої” війни — без великих колон техніки, які легко виявляють дрони. Замість цього РФ просувається дуже малими групами по 3–5 осіб.

“Лінія фронту розмивається“, — пояснює фінський аналітик Еміль Кастехельмі.

Російські розвідувальні дрони шукають прогалини в українській обороні. Через нестачу особового складу та постійний аеророзвідковий тиск повністю закрити місто від проникнень практично неможливо. Невеликі ворожі групи заходять у Покровськ велосипедами, мотоциклами, цивільним транспортом або пішки, користуючись туманом і дощем.

Однією з головних проблем стала неможливість швидко визначити, хто перед тобою — свій чи ворог. Українські військові повернулися до тактики перевірочних слів. Одне з ключових — “паляниця”. Але навіть це не завжди допомагає.

Ризики френдлі-файру зростають. Один з командирів пригадує, як бійцям заборонили відкривати вогонь по БМП, бо начебто “вона своя”. Виявилося, що це була російська машина. Її знищили дроном тільки після уточнення ситуації. В іншому випадку українська бригада помилково ліквідувала власні наземні безпілотники “Терміти”.

Бойові дрони стали ключовим інструментом української оборони в місті. Саме вони знаходять диверсантів та наносять удари по їхніх укриттях. Тому російські групи першими намагаються вийти на операторів — і вбивають їх.

“Наш другий ешелон не працює, а він дає 90% ударів“, — кажуть військові. Без цих ударів складніше зупиняти невеликі групи ворога на підході до міста.

За оцінкою Deep State, Росія наразі контролює щонайменше половину Покровська. Решта територій — сіра зона, де бої точкові та хаотичні. Немає жодного району, який би повністю контролювали українські сили.

Президент Володимир Зеленський раніше заявляв про близько 300 російських диверсантів у місті, проте військові кажуть, що реальна цифра може бути значно вищою.

До Покровська перекинули елітні підрозділи. Бійці “Азову” намагалися стабілізувати фронт улітку, а спецпризначенці ГУР прибували на гелікоптерах Black Hawk, щоби відновити логістику та координацію. Однак російська тактика повільного проникнення продовжує діяти.

Покровськ залишається ключовою точкою перед можливими ударами РФ на Краматорськ і Слов’янськ. Аналітики не прогнозують стрімкого прориву ворога, адже тактика малих груп не передбачає швидкого просування.

“Якщо ви просто просуваєте піхоту, на якомусь рівні вас зупинять“, — зазначає Кастехельмі.

Хоч захоплення Покровська і не гарантує Росії швидкого контролю над Донбасом, тактика інфільтрації має одну критичну перевагу — її надзвичайно важко зупинити.

Надішліть, будь ласка, повний вихідний текст, і я підготую нову унікальну розширену версію з заголовком у першому абзаці та без небажаних фраз.

Частина ділянок, які потенційно може поглинути вода, нині перебуває в окупації. Аналіз базувався на даних 2018 року, та експерти попереджають: реальні зміни стануть відчутними вже до 2100 року. Те, що ще кілька десятиліть тому вважалося віддаленою перспективою, сьогодні виглядає загрозою, яка швидко наближається.

Євгенія Засядько нагадала, що глобальна спільнота давно мала інструменти для запобігання критичним сценаріям. Паризька кліматична угода 2015 року зобов’язувала країни послідовно скорочувати викиди парникових газів кожні десять років, аби утримати потепління в межах безпечних параметрів. Однак виконання цих зобов’язань виявилося набагато менш системним, ніж передбачалося.“Нині під питанням, чи зможемо ми досягнути цілей Паризької угоди і який сценарій майбутнього стане реальністю”, — підкреслила вона.

Ситуацію ускладнює і позиція США, які є ключовим гравцем у глобальній кліматичній політиці. Вихід країни з Паризької угоди, який підписав президент Дональд Трамп, за оцінками експертів, послаблює міжнародні зусилля зі стримування наслідків глобального потепління та ускладнює координацію між державами.

Наслідки підвищення рівня моря можуть кардинально вплинути на життя мільйонів українців і змінити економіку регіонів, які залежать від прибережної інфраструктури, аграрного виробництва та транспорту. Екологи закликають уряди посилити адаптаційні плани, а також прискорити темпи скорочення викидів, аби уникнути найгірших сценаріїв.

За останні три місяці українці оформили понад 2,1 мільйона мікрокредитів, залучивши у мікрофінансових організацій більше ніж 13,7 млрд грн. У третьому кварталі загальна кількість позик склала 2 138 569, що приблизно на 2% менше, ніж у попередньому періоді, демонструючи незначне зниження попиту на швидке фінансування. Водночас середня сума мікрокредиту залишилася стабільною, що свідчить про незмінні потреби населення у короткостроковій фінансовій підтримці.

Аналітики відзначають, що основними причинами звернення до МФО залишаються несподівані витрати, покриття повсякденних потреб та необхідність тимчасово збалансувати сімейний бюджет. Поряд із цим, зростає частка користувачів, які беруть мікропозики для фінансування невеликих бізнес-проектів або підготовки до сезонних витрат, що свідчить про адаптацію населення до нових економічних реалій.

На початку року «кредит до зарплати» становив у середньому 5 773 грн.

Нині позичальники беруть уже 6 417 грн у середньому за один мікрокредит.

Загалом від початку року МФО видали 6,5 млн мікропозик на суму понад 40 млрд грн.

Хоча кількість нових позик трохи зменшується, із поверненням кредитів ситуація значно гірша. Від початку року загальна сума заборгованості користувачів мікропозик:

зросла на 25%,

досягла 25,15 млрд грн.

Аналітики зазначають, що борги накопичуються швидше, ніж зростає кількість нових позик, що свідчить про погіршення платіжної спроможності частини населення.

МФО залишаються одним із найбільш доступних інструментів швидких позик — без довідок, перевірок і складних процедур. Саме тому українці продовжують масово звертатися до таких сервісів, навіть попри високі ставки та ризик боргової спіралі.

Експерти відзначають, що структура ринку мікрокредитування цього року демонструє дві ключові тенденції:

помірне падіння кількості кредитів,

збільшення середнього чека та різке нарощення заборгованості.

Це вказує на те, що все більше українців користуються МФО не як разовою допомогою, а як регулярним фінансовим інструментом.