Нові правила оформлення та продовження відстрочок від призову на військову службу з 1 листопада 2025 року

У Києві розкрито одну з найбільших схем привласнення коштів комунального підприємства «Київпастранс». За інформацією прокуратури міста, підозру оголошено генеральному директору приватного товариства, що постачало електроенергію підприємству, за фактом заволодіння бюджетними коштами на суму понад 47 мільйонів гривень.

Подільська окружна прокуратура столиці повідомляє, що наприкінці 2022 року між «Київпастрансом» та приватною компанією був укладений договір на постачання електроенергії. Згідно з умовами цього договору, постачальник зобов’язувався щомісячно інформувати комунальне підприємство про зміни цін на ринку електроенергії. Проте фактичні поставки та фінансові операції значно відрізнялися від зазначених у документах.

Однак, попри суттєве зниження цін на електроенергію у 2023–2024 роках, компанія продовжувала виставляти рахунки за завищеними тарифами. У результаті КП «Київпастранс» переплатило понад 47 мільйонів гривень.

Слідство встановило, що така схема стала можливою не лише через дії постачальника, а й через службову недбалість посадових осіб комунального підприємства. Раніше підозру в службовій недбалості було вручено колишній начальниці управління «Київпастрансу», до обов’язків якої входив моніторинг цін на електроенергію та реагування на їх зміну.

Наразі досудове розслідування триває. Правоохоронці перевіряють можливу причетність інших посадових осіб до цієї схеми та встановлюють остаточний розмір збитків, завданих бюджету столиці.

У Харкові викрито складну корупційну схему, у яку були залучені колишній керівник обласної прокуратури та нинішній прокурор Олександр Фільчаков. За інформацією міжнародного детективного бюро Absolution, посадовець сприяв бізнесмену Ярославу Костенку, відомому своїми зв’язками у правоохоронних структурах, у придбанні державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації».

Підприємство розташоване за адресою провулок Кузнечний, 2, 4/6, і має у своєму користуванні земельну ділянку площею 9062 квадратних метри. Щорічна сума земельного податку на цю ділянку складає приблизно 1,77 мільйона гривень. До складу єдиного майнового комплексу підприємства входять виробничі та адміністративні приміщення, а також сучасні лабораторії, що дозволяють здійснювати комплексні науково-дослідні роботи в сфері автоматизації.

За даними розслідування, Костенко звернувся до Фільчакова з проханням допомогти у викупі інституту через Регіональне відділення Фонду держмайна України в Харківській області, яким керував Дмитро Безпалов. Саме він, за словами свідків, отримував дзвінки від Фільчакова з наполегливими проханнями “підтримати” потрібне рішення.

Після кількох контактів і погоджень підприємство було продане ТОВ «Девелоп груп», власником якого є Костенко. Вартість викупу становила 34,82 мільйона гривень — лише на 400 тисяч більше стартової ціни. Участь у конкурсі взяла лише одна компанія, що може свідчити про попередньо узгоджену угоду.

Фактично, за незначну доплату бізнесмен отримав контроль над держпідприємством із цінною землею та майном у самому центрі Харкова. Розслідувачі вказують на можливі ознаки зловживання владою, конфлікт інтересів та потенційну корупційну складову у діях посадовців прокуратури й Фонду держмайна.

Наразі деталі угоди перевіряються, а журналісти Absolution передали матеріали до антикорупційних органів.

Людство століттями прагне знайти формулу довгого життя: від генетичних досліджень до суперфудів і новітніх нанотехнологій. Проте останні дослідження вказують на несподіваного, але надзвичайно впливового ворога — стрес. Аналізуючи життя людей, які дожили до 100 років і більше, вчені та сучасні системи штучного інтелекту дійшли висновку, що саме хронічний стрес найчастіше скорочує тривалість життя, незалежно від харчування чи фізичної активності.

Стрес у сучасному світі часто непомітний: щоденні турботи, робочі навантаження, інформаційне перевантаження — все це накопичується у нашому організмі й поступово руйнує фізичне та психічне здоров’я. У людей, які дожили до глибокої старості, помітно менше психологічного тиску в повсякденному житті, а способи управління емоціями та відновлення нервової системи стають ключовими факторами довголіття.

Згідно з даними Національної служби охорони здоров’я Великої Британії, постійне напруження викликає головний біль, біль у грудях, проблеми з травленням, прискорене серцебиття та запаморочення. Якщо організм перебуває у стані «тривоги» тривалий час, це виснажує нервову систему й порушує роботу внутрішніх органів.

Нідерландські вчені ще у 2010 році довели, що підвищений рівень гормону стресу — кортизолу — напряму пов’язаний із ризиком серцево-судинних захворювань. А саме вони залишаються головною причиною смертності у світі.

Доказом може слугувати історія Жанни Кальман — француженки, яка прожила 122 роки та 164 дні. Вона не дотримувалася сучасних «здорових» трендів: курила, пила вино, обожнювала шоколад. Проте її життя було спокійним, розміреним і без надмірного стресу. Матеріальний добробут і позитивне ставлення до світу дали їй те, чого не здатні замінити жодні добавки — внутрішній спокій.

Шведські дослідники дійшли висновку, що люди, які доживають до 100 років і більше, не просто ефективно лікують хвороби — вони вміють уникати їх появи. Довгожителі рідше страждають від інфарктів та інсультів, а також мають стабільні показники тиску й холестерину. Це свідчить про «специфічну модель старіння» — повільну, гармонійну, без стресових вибухів і нервових коливань.

У «блакитних зонах» — регіонах із найбільшою концентрацією довгожителів — люди мають спільні риси: помірна фізична активність, просте харчування, соціальні зв’язки й низький рівень стресу. Саме комбінація цих чинників дозволяє доживати до 90, 100 і більше років без серйозних хвороб.

Отже, якщо ви хочете жити довше, почніть не з дієт чи добавок, а з усунення стресу. Спокійний розум — найкращий інвестиційний фонд для довгого життя.

Україна опинилася перед складним стратегічним вибором: продовжувати утримувати місто Покровськ, ризикувавши великими втратами серед військових, або провести обмежений відступ, щоб зберегти особовий склад і посилити оборону на більш вигідних позиціях. Інтенсивні бої на сході країни тривають вже тривалий час, і кожне рішення має як військові, так і політичні наслідки.

Американське видання The Washington Post підкреслює, що навіть тактичний відхід із міста може стати інструментом пропаганди для Росії, яка прагнутиме показати його як перемогу над українськими силами. Такий крок може мати резонанс не лише на фронті, а й на міжнародній арені: у Вашингтоні можуть трактувати відступ як прояв слабкості, що вплине на подальшу підтримку України.

Водночас залишатися у місті, де вже почалися вуличні бої, означає наражати війська на ризик великих втрат — як серед особового складу, так і техніки. Україна й без того поступається Росії чисельно та відчуває гострий дефіцит мобілізованих військових.

Як нагадує видання, аналогічна ситуація спостерігалася у Бахмуті та Авдіївці, де українські війська зазнали значних втрат, утримуючи позиції до останнього.

Захоплення Покровська дало б Росії стратегічну перевагу — шлях углиб Дніпропетровської та Запорізької областей, які мають слабшу оборону. За словами військового експерта компанії Sonata Андрія Риженка, Кремль прагне захопити якомога більше територій на сході та півдні, щоб посилити свій вплив на можливі переговори й домагатися зняття санкцій.

Аналітики наголошують: рішення треба ухвалювати швидко, адже «вікно можливостей» для організованого відведення військ може закритися в будь-який момент. Проте виведення сил може дати і стратегічні переваги — скоротити лінію фронту, покращити логістику і створити нові плацдарми для зимової оборони.

Битва за Покровськ стає не лише військовим, а й моральним випробуванням для України — вибором між територією і життями своїх захисників.

Православна церква цього дня вшановує трьох святих подвижників — священномучеників Акепсима, Йосифа та Айтала, які у IV столітті стали прикладом стійкості у вірі й відданості Христу навіть перед лицем смерті. Їхнє життя і мученицька кончина нагадують про те, що справжня віра не піддається страху, а любов до Бога сильніша за будь-які земні випробування.

За церковними переказами, святі жили в часи правління перського царя Шапура II, відомого своїми переслідуваннями християн. Єпископ Акепсим очолював громаду у місті Наессон і, незважаючи на похилий вік, залишався твердим у вірі, надихаючи паству прикладом духовної мужності. Разом із ним служили пресвітери Йосиф та Айтал, вірні сподвижники, які підтримували свого архіпастиря у часи небезпеки.

Разом з ним загинули і його сподвижники — пресвітер Йосиф та диякон Айтал. Їх тримали у в’язниці, піддавали тортурам і зрештою побили камінням. Християни шанують цих мучеників як приклад стійкості, мужності та вірності Богу навіть перед смертю.

У народному календарі цей день також має особливе значення. Люди вважали, що 3 листопада природа готується до зими, а прикмети допомагають передбачити погоду на майбутній рік.

• Якщо сніг ляже на сиру землю й не тане — весною рано з’являться проліски.• Вітер зі сходу віщує холодну весну.• Якщо сьогодні йде дощ — скоро прийде справжня зима.

3 листопада не радять нарікати на життя, відмовляти у допомозі тим, хто її потребує, або вирушати у далекі подорожі.

Натомість день сприятливий для молитви святим Акепсиму, Йосифу та Айталу, занять домашніми справами — зокрема прядінням і ткацтвом. Господині готували цього дня ягідний кисіль і пироги з осінніми ягодами.

Нещодавно ведуча Леся Нікітюк поділилася з шанувальниками особистим спогадом, який довго не давав їй спокою в дитинстві. У своєму інтерв’ю вона відкрила одну з важливих тем – дитячий комплекс, що залишив помітний слід на її фізичному стані. Леся згадала, як у дитинстві її часто змушували носити кросівки, які були на три розміри менші за її справжній розмір. Той період залишився в пам’яті як болючий етап, який вплинув не тільки на фізичне здоров’я, але й на її самооцінку.

Ведуча зізнається, що через це вона часто відчувала себе некомфортно і навіть трохи знецінено. Проте з роками Леся нав learned that these childhood experiences, while challenging, had shaped her resilience and determination. Вона зазначає, що тепер ці моменти сприймаються з гумором і навіть з певною вдячністю, адже вони стали частиною її життя і допомогли розвинути внутрішню силу.

За словами Лесі, у дитинстві вона дуже хотіла популярні спортивні кросівки, але родина не могла дозволити оригінальні моделі. Тому доводилося купувати дешевші китайські аналоги на хмельницькому базарі, та ще й на три розміри менші за необхідний.

«Мені доводилося купувати на три розміри менші. Було чи не було, що я носила кросівки на три розміри менші, бо дуже хотіла ті фірмові?» – згадує ведуча.

Через такі експерименти з розміром взуття на пальчиках однієї ноги у Лесі залишилися гульки. Проте вона зазначає, що ці спогади сьогодні сприймає з посмішкою і повністю приймає себе.

Леся Нікітюк завжди відкрито розповідає про дитячі історії та труднощі з гумором. Раніше ведуча ділилася подробицями свого першого «бізнесу»: продавала яблука, які крала у батьків, та міняла картоплю на кавуни на вулиці.

Бренд G.Bar, який протягом років асоціювався з гламуром, успішними жінками та сучасним бізнесом, виявився значно складнішим, ніж про нього звикли думати клієнти та прихильники. Журналісти проєкту BlackBox OSINT виявили, що стартовий капітал мережі міг бути пов’язаний із розкраданням коштів оборонного бюджету, а структура бізнесу базувалася на податкових схемах, які дозволяли уникати сплати ПДВ та контролю з боку державних органів.

У центрі розслідування опинилися засновниці G.Bar Сабіна Мусіна та Лєра Бородіна, а також колишній чоловік Мусіної — Костянтин Чередніченко, який раніше очолював державне підприємство «Укрінмаш». Судові матеріали свідчать, що саме він у 2015 році міг бути причетним до переміщення коштів, з яких, імовірно, формувався стартовий капітал мережі.

Тодішні офіційні доходи засновниць не дозволяли відкрити бізнес із витратами понад 160 тисяч доларів. У 2024 році Вищий антикорупційний суд визнав Чередніченка винним у розтраті державних коштів та засудив до 8 років позбавлення волі, але він встиг утекти з України до набрання вироком чинності.

Журналісти встановили, що Сабіна Мусіна нині мешкає у квартирі вартістю близько 350 тисяч доларів, придбаній саме Чередніченком у 2016 році — ймовірно, також на незаконно здобуті кошти.

Але фінансові зв’язки з колишнім чиновником — не єдина проблема бренду. Експерти виявили масштабну схему ухилення від податків: мережа G.Bar не має єдиної юридичної особи, а салони оформлені на десятки фізичних осіб-підприємців, переважно співробітниць. Це дозволяє уникати сплати ПДВ, а реальні прибутки залишаються у тіні.

За словами аналітиків, така структура побудована свідомо, щоб мінімізувати оподаткування та приховати обсяги доходів. У результаті держава недоотримує мільйони, а бізнес, що позиціонує себе як приклад жіночого успіху, фактично паразитує на системі.

Ця історія — не лише про корупцію, а й про моральну деградацію. Коли гроші, призначені для армії, стають фундаментом приватних бізнесів, це перетворюється на злочин не тільки економічний, а й етичний. Безкарність таких схем формує у суспільстві відчуття, що війна — лише фон для збагачення, а не спільна боротьба за майбутнє.

Увага до діяльності судді Печерського районного суду Києва Євгена Хайнацького останнім часом значно зросла через низку процесуальних рішень та декларацію майна його родини. Останні дослідження показують, що в офіційних документах його сім'ї зазначено значну кількість земельних наділів, елітних квартир та дорогих автомобілів, що може викликати питання щодо можливих конфліктів інтересів. Крім того, варто звернути увагу на низку судових рішень, що стосуються відмов у розгляді скарг на бездіяльність прокурорів. Ці рішення, зокрема у резонансних справах, ставлять під сумнів не лише правомірність судових актів, а й прозорість судової системи в цілому.

Аналізуючи публічні декларації судді та його сім’ї, можна побачити певні суперечності між задекларованими доходами та рівнем життя, який демонструє родина Хайнацьких. Зокрема, питання викликає наявність кількох земельних ділянок у Київській області, а також об’єктів нерухомості, що є важливими для розуміння фінансової спроможності родини судді. Водночас важливим є і те, що жодне з цих питань не отримало належного судового розгляду, незважаючи на численні запити та публічні звернення.

За даними декларації за 2024 рік, родина судді володіє значним майном. У документі вказані два земельні наділи — у Чернігівській та Київській областях. Більшість нерухомості задекларована на дружину Юлію Кияновську: квартира в Києві, заміський маєток під столицею, десятки земельних ділянок у Чернігівській області та селах Київщини, а також частка у спільній власності будинку. У 2024 році, ідеться у публікаціях, Кияновська придбала ще одну столичну квартиру за понад 2,3 млн грн.

Автопарк родини також виглядає представницьким: згадується Lexus RX 350, зареєстрований на дружину, а BMW X5 і BMW X7 — якими сім’я користується нібито безоплатно від підприємств, пов’язаних із нею. Окрім того, у відкритих реєстрах Кияновська фігурує як акціонерка ПрАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», тоді як у декларації судді відсутні відомості про корпоративні права.

Разом із майновими деклараціями увагу привертає й судова практика Хайнацького. Суддя систематично відмовляє в скаргах на бездіяльність прокурорів у випадках, коли йдеться про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Як приклад можна навести скаргу, пов’язану з головою Одеської ОВА Олегом Кіпером: матеріали розслідування містили ознаки можливих протиправних дій — від використання підконтрольних схем до розкрадань і рейдерських захоплень. Офіс Генерального прокурора відмовився вносити відомості до ЄРДР, а суддя Хайнацький залишив без задоволення скаргу, пославшись на «недостатність обʼєктивних відомостей».

У низці інших резонансних справ суддя також ухвалював рішення, які ускладнюють доступ до ефективного розслідування і тим самим можуть захищати інтереси впливових осіб та бізнес-кіл. Поєднання великого майна родини й судової практики, яка часто спричиняє відсутність слідчих дій, викликає занепокоєння щодо можливих конфліктів інтересів та прозорості рішень.