Новий голова КМВА Тимур Ткаченко провів співбесіди з головами районів Києва

Заступник начальника управління з питань запобігання корупції Державної митної служби Юрій Занік, якого розглядають серед потенційних претендентів на крісло очільника ДМС, опинився під пильною увагою громадськості та експертів через структуру задекларованого майна його родини. Йдеться не лише про значні фінансові обсяги, а й про спосіб оформлення активів, який породжує запитання щодо прозорості та відповідності антикорупційним стандартам.

Згідно з наявними даними, сукупна вартість активів, пов’язаних із сім’єю посадовця, становить щонайменше 7,7 мільйона гривень. Водночас аналітики не виключають, що ця сума може бути більшою з огляду на ринкову вартість нерухомості та можливі додаткові активи. Ключовим моментом є те, що значна частина майна оформлена не на самого Юрія Заніка, а на його близьких родичів.

Матір посадовця у 2019 році придбала будинок із земельною ділянкою під Львовом орієнтовною вартістю близько 88 тисяч доларів. Водночас вона є пенсіонеркою і, за відкритими даними, не мала доходів, які б дозволяли здійснити таку покупку.

У тому ж 2019 році в документах з’являється ще одна особа — Оксана Біляк. Спершу вона вказується як така, що користується квартирою батька, а вже у 2020 році Занік задекларував спільне проживання з нею. Того ж року Біляк придбала будинок площею 247 кв. м вартістю близько 1,2 млн грн. Згодом об’єкт перейшов у спільну власність, однак джерела коштів на його придбання в деклараціях не були чітко пояснені.

У 2023 році родина задекларувала придбання ще однієї земельної ділянки під Львовом площею 324 кв. м. На цій землі передбачено будівництво житлового будинку площею 376 кв. м та господарської споруди. За ринковими оцінками, таке будівництво може обійтися у кілька мільйонів гривень, що означає: задекларована на сьогодні сума майна у 7,7 млн грн, імовірно, не є остаточною.

У сукупності ці факти формують картину, за якої активи концентруються на родичах — батьках-пенсіонерах і близьких особах — без очевидних підтверджених джерел доходів. На цьому тлі особливої уваги набуває те, що Юрій Занік обіймає посаду саме в антикорупційному підрозділі митної служби та претендує на керівну роль у відомстві.

Питання походження коштів, повноти декларування та можливого приховування майна через родичів залишаються відкритими і можуть стати предметом перевірок з боку контролюючих органів.

Родина заступника керівника Київської обласної прокуратури Ігоря Грабця та судді Господарського суду Київської області Світлани Грабець у період повномасштабної війни істотно збільшила свої активи у сфері нерухомості. За оцінками фахівців ринку, сумарна вартість майна, яке з’явилося у власності сім’ї за цей час, перевищує 1 мільйон доларів США, що викликало суспільний резонанс і запитання щодо джерел фінансування таких покупок.

Аналітики звертають увагу на розбіжність між задекларованими доходами подружжя та реальними витратами на придбання житла. У відкритих деклараціях фігурують доходи, характерні для державних службовців і суддів, однак вони візуально не співвідносяться з ринковою вартістю об’єктів, які були оформлені у власність родини протягом воєнного періоду.

Декларації також не демонструють реального зменшення заощаджень: до купівлі родина декларувала 220 тисяч доларів готівкою, після — 185 тисяч. Фактичні витрати на придбання житла у звітності майже не відображені.

Буковельські апартаменти батька суддіУ вересні 2023 року батько судді Світлани Грабець — експрокурор та колишній заступник генпрокурора часів Віктора Пшонки Юрій Дьомін — придбав апартаменти в комплексі Glacier Premium Apartments у Буковелі. Площа житла — 61 кв. м. Ринкова ціна таких апартаментів оцінювалася приблизно у 275 тисяч доларів, однак у документах зазначено близько 75 тисяч доларів.

Аналогічна ситуація з паркомісцями: задекларована вартість становить 6–7 тисяч доларів, тоді як ринкова ціна сягає 25–30 тисяч.

Елітний маєток під КиєвомОкрему увагу привертає заміський будинок у закритому котеджному містечку Riviera Zoloche під Києвом. Особняк площею до 360 кв. м з додатковими будівлями, виходом до Дніпра, СПА-зоною та доступом до яхт-клубу. Ринкова вартість подібних об’єктів стартує від 500–600 тисяч доларів.

Водночас у документах зазначено, що Юрій Дьомін придбав лише земельну ділянку за 153 тисячі гривень, а сам будинок був нібито збудований упродовж одного місяця у 2019 році. Супутникові знімки свідчать, що об’єкт був готовий ще у 2017 році, що може вказувати на схеми заниження вартості та ухилення від оподаткування.

Чиновницька династія і питання доброчесностіСвітлана Грабець походить із родини високопосадових правоохоронців. Її дід Михайло Потебенько обіймав посаду генерального прокурора за часів Леоніда Кучми, батько — багаторічний прокурор і митник, мати — суддя. При цьому, за півтора року до купівлі елітного будинку, офіційні заощадження батьків становили близько 7 тисяч доларів і 500 тисяч гривень.

Під час кваліфікаційного оцінювання суддя Грабець обмежилася загальними поясненнями про «незавершене будівництво», а на запити журналістів відповіла стандартною фразою про законність походження активів. Ігор Грабець від коментарів відмовився, пославшись на перевірки доброчесності.

Ознаки можливого порушенняЮрист Центру протидії корупції Роман Вербовський зазначає, що в цій історії проглядаються ознаки недостовірного декларування та потенційного незаконного збагачення. Ключова проблема полягає не у володінні елітною нерухомістю, а у систематичному заниженні її вартості та відсутності підтверджених джерел доходів, які відповідали б реальним ринковим цінам.

Поки суддя ухвалює рішення іменем України, а прокурор здійснює нагляд за дотриманням закону, фінансова реальність їхньої родини залишається без чітких та переконливих пояснень.

Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) 12 січня 2026 року оголосив обвинувальний вирок судді Кропивницького апеляційного суду Володимиру Гончару, визнавши його винним у проханні та одержанні неправомірної вигоди у розмірі 10 тисяч доларів США. Сума хабара була запропонована з метою ухвалення пом’якшувального вироку у справі про смертельну дорожньо-транспортну пригоду. Згідно з рішенням суду, Гончар, діючи за пособництва іншої особи, пропонував забезпечити покарання, яке не передбачало реального позбавлення волі винуватця ДТП, що викликало суспільний резонанс через масштабність і трагічність наслідків справи.

Розслідування встановило, що суддя використав своє службове становище для тиску на процесуальні рішення, намагаючись отримати особисту вигоду. ВАКС підкреслив, що такі дії підривають довіру до судової системи та створюють серйозну загрозу верховенству права. Судове засідання тривало кілька місяців, під час яких були детально розглянуті докази, свідчення учасників справи та записи переговорів, що підтвердили факт пропозиції і прийняття хабара.

Гончару призначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі та конфіскації всього належного йому майна. Крім того, його позбавлено права обіймати посади судді, прокурора та адвоката строком на три роки. Вирок набирає чинності через 30 днів, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Розслідування здійснювалось детективами НАБУ спільно з УСБУ та ДСР Нацполіції за процесуального керівництва прокурорів САП.

Екологічна прокуратура Одеської області повідомила про підозру колишньому очільнику Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства у вчиненні корупційного правопорушення. Йому інкримінують вимагання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, що кваліфікується за частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.

За матеріалами досудового розслідування, посадовець, використовуючи службове становище, нібито створив штучні умови для тиску на керівника однієї з мисливських організацій. Слідство вважає, що він не лише ініціював незаконні вимоги, а й активно підбурював до передачі грошових коштів за ухвалення вигідного для організації рішення.

Після передачі землі члени організації мали б змогу безперешкодно проводити полювання на цих угіддях. Чиновник мотивував розмір хабаря тим, що процес погодження складався з кількох етапів, а частину грошей потрібно було передати «знайомим» із керівництва Держлісагентства та ДП «Ліси України».

Правоохоронні органи наразі перевіряють можливу причетність інших посадових осіб до цієї схеми. Журналісти припускають, що йдеться про Олега Ткача, який раніше вже потрапляв у поле зору правоохоронців за отримання хабаря.

Розслідування триває, а справу контролюють екологічні прокурори Одеської області.

Незважаючи на декларовану відкритість і прозорість оборонних закупівель, система постачання продуктів харчування для Збройних сил України фактично сформувала замкнений механізм розподілу багатомільярдних контрактів між вузьким колом компаній. Центральну роль у цій схемі відіграє Державний оператор тилу (ДОТ), на який покладено відповідальність за організацію закупівель продовольства для потреб армії.

Аналіз даних системи Prozorro та матеріалів судових реєстрів за 2024–2025 роки свідчить про повторюваний сценарій. Формально ДОТ оголошує відкриті тендери, у яких перемогу здобувають реальні виробники або постачальники, зокрема компанії на кшталт ТОВ «Гарна Страва» чи ТОВ «Охтирка М’ясопродукт». На цьому етапі процес виглядає конкурентним і таким, що відповідає законодавчим вимогам.

«Міт Пром» починає масово оскаржувати результати тендерів у судах. Формальні підстави — площа складських приміщень, нюанси реєстрації потужностей, дрібні технічні деталі в документах конкурентів. Судові рішення у таких справах стають підставою для ДОТ дискваліфікувати переможців торгів і переписувати контракти на іншу компанію.

Таким чином, відкритий тендер у Prozorro фактично перетворюється на перший, формальний етап. Остаточний переможець визначається вже в судах.

Ситуація виглядає особливо контрастно, з огляду на те, що «Міт Пром» вже фігурує в розслідуваннях НАБУ та БЕБ. Зокрема, компанію пов’язують зі скандальними поставками продуктів для армії за завищеними цінами, у тому числі яйцями по 17 гривень за штуку, а також із можливим використанням «чорної каси» та ухиленням від сплати податків.

Попри це, фірма не просто не зникла з ринку, а навпаки — стабільно отримує нові оборонні контракти через механізм судових оскаржень.

Ключовим вузлом у цій схемі є керівництво Державного оператора тилу. За інформацією з рішень судів і тендерної документації, саме ДОТ використовує судові ухвали як формальний привід, щоб не підписувати контракти з переможцями Prozorro і укладати угоди з іншими постачальниками.

У період, коли ці механізми почали працювати системно, за оборонні закупівлі відповідали команда Міністерства оборони на чолі з тодішнім міністром Рустемом Умєровим, його заступником Михайлом Шевцовим та керівництвом ДОТ, зокрема т.в.о. генерального директора Арсеном Созанським.

Саме за цієї управлінської конфігурації судові рішення стали регулярним інструментом переписування результатів тендерів.

Формально компанії, які фігурують у кримінальних провадженнях, не повинні отримувати нові державні замовлення. Але на практиці це не працює.

Податкова, аудитори та інші контролюючі органи не заважають «Міт Прому» працювати з мільярдними оборонними контрактами навіть за наявності кримінальних справ щодо податкових зловживань та легалізації коштів. Це створює підозру в існуванні неформального консенсусу між учасниками схеми та державними інституціями.

У підсумку ЗСУ отримують не систему чесної конкуренції між постачальниками, а закритий ринок, де переможець визначається не ціною чи якістю, а юридичними маніпуляціями. Реальні виробники усуваються, а бюджетні мільярди концентруються у руках компаній-фаворитів.

Фактично, замість прозорих закупівель держава отримала судово-тендерну модель, у якій кожен контракт можна «переписати» під потрібну фірму.

На Одещині правоохоронці викрили організовану схему незаконного переправлення військовозобов’язаних чоловіків за межі України. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила про підозру місцевому жителю, який спробував організувати незаконний виїзд до невизнаної Придністровської Молдавської Республіки за 11 тисяч євро.

За даними слідства, у серпні 2025 року підозрюваний отримав інформацію про намір одного з військовозобов’язаних покинути територію України, щоб уникнути виконання своїх обов’язків. Використовуючи цей факт, чоловік запропонував допомогу в нелегальному перетині державного кордону через територію Придністров'я, яке не є визнаним на міжнародному рівні. За свої послуги він вимагав значну суму — 11 тисяч євро.

Згідно з домовленістю, клієнт мав завчасно передати гроші, після чого самостійно пройти кілька кілометрів у прикордонній смузі, діючи за інструкціями організатора. Після незаконного перетину кордону йому мали допомогти з оформленням необхідних документів невстановлені особи. Гарантом виконання угоди виступала ще одна особа, залучена до схеми.

Підозрюваного затримали у власному автомобілі одразу після отримання обумовленої суми коштів. Затримання відбулося в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчі повідомили йому про підозру за частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України — незаконне переправлення осіб через державний кордон. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 1 мільйон 331 тисяча 200 гривень.

Правоохоронці продовжують встановлювати інших осіб, причетних до цієї протиправної схеми.

Екологічна прокуратура Одеської області висунула підозру колишньому керівнику Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства за вимагання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. За даними слідства, посадовець організував корупційну схему, спрямовану на отримання значної суми грошей за сприяння у наданні мисливських угідь для приватних організацій.

Суть інкримінованих дій полягає у тому, що підозрюваний, використовуючи свою службову позицію, підбурював керівника однієї з місцевих мисливських організацій передати йому 25 тисяч доларів США. В обмін на ці кошти колишній чиновник обіцяв вирішити питання щодо надання в користування 13 тисяч гектарів мисливських угідь, розташованих у одному з районів Одеської області. Така діяльність мала на меті забезпечити незаконне розширення сфери впливу і економічної вигоди для групи осіб, а також порушення законодавства, яке регулює користування природними ресурсами та територіями.

Після передачі землі члени організації могли б безперешкодно полювати на цих угіддях. Чиновник пояснював розмір хабаря складністю погодження процесу та заявляв, що частину коштів необхідно передати «знайомим» із керівництва Держлісагентства та ДП «Ліси України».

Правоохоронці перевіряють можливу причетність до схеми й інших посадових осіб. Журналісти зазначають, що ймовірно йдеться про Олега Ткача, який раніше вже потрапляв у поле зору правоохоронців за отримання хабаря.

Розслідування триває під контролем екологічної прокуратури Одещини.