Оновлення через “Резерв+” стало обов’язковим для бронювання працівників

Регулярний сон тривалістю менше ніж сім годин на добу може мати критичні наслідки для здоров’я і скорочувати тривалість життя навіть відчутніше, ніж незбалансоване харчування чи відсутність фізичної активності. Таких висновків дійшла група дослідників з Університету здоров’я та науки Орегона, проаналізувавши багаторічні статистичні дані щодо стану здоров’я населення.

Науковці зіставили середню тривалість життя в округах США з поширеністю різних факторів ризику, серед яких були недосипання, харчові звички, рівень рухової активності та соціально-економічні умови. Аналіз показав, що регіони з високою часткою людей, які систематично сплять менше семи годин, демонструють гірші показники довголіття незалежно від інших чинників.

За результатами дослідження, люди, які регулярно сплять менше ніж сім годин на ніч, мають нижчу очікувану тривалість життя. Автор роботи Ендрю МакГілл зазначив, що навіть для нього сила цього зв’язку стала несподіванкою.

За його словами, сон критично важливий для здоров’я серця, імунної системи та нормальної роботи мозку, тому дорослим варто прагнути спати від семи до дев’яти годин щоночі.

Дослідники також наголошують, що мільйони людей у світі систематично недосипають, навіть не маючи діагностованих порушень сну. Така хронічна нестача відпочинку підвищує ризик серцево-судинних захворювань і передчасної смерті.

Попередні наукові роботи показували, що люди з хорошими звичками сну живуть значно довше. У середньому чоловіки можуть виграти до 4,7 року життя, а жінки — до 2,4 року. До корисних звичок належать регулярний сон тривалістю 7–8 годин, відсутність частих проблем із засинанням, рідкісні нічні пробудження та відмова від снодійних.

У районі Степногірська Запорізької області російські війська активізували спроби локального просування, застосовуючи тактику інфільтрації невеликими піхотними підрозділами. Про це повідомляють аналітики моніторингового проєкту DeepState, які фіксують поступові зміни лінії зіткнення без масштабних наступальних дій, але з постійним тиском на українську оборону.

За оцінками експертів, противник уникає класичних штурмів із залученням великої кількості техніки, натомість намагається просочуватися в межах населених пунктів, використовуючи складний рельєф, забудову та зруйновану інфраструктуру. Такі дії ускладнюють виявлення ворога та створюють додаткове навантаження на підрозділи Сил оборони, які змушені реагувати на постійні дрібні загрози на різних ділянках.

«Звичайно, у Степногірську ще є наші позиції, але зараз вони перебувають у перемішку», — зазначають аналітики DeepState, вказуючи на складну тактичну ситуацію в районі.

Ключову роль у стримуванні російських груп відіграють українські оператори безпілотників, які намагаються виявляти противника ще на підходах до населених пунктів або під час його перебування в будівлях і на польових позиціях. Водночас погодні умови — туман, холод і сніг — ускладнюють роботу дронів, чим користуються окупанти для прихованого переміщення.

Аналітики також повідомляють, що після втрати південної частини Степногірська з багатоповерховою забудовою російські війська отримали можливість накопичувати там сили для подальших атак. Крім того, зафіксовано просочування в село Приморське, де щільна приватна забудова та відносно незначні руйнування створюють «сіру зону», у якій противник може пересуватися непомітно.

Російські підрозділи не припиняють спроб просуватися на північ у напрямку річки Конка, зокрема в районах Малокатеринівки та прилеглих населених пунктів. Фіксується також інфільтрація у бік Лук’янівського, де раніше російські групи вже виявляли та знищували Сили оборони. Схожа ситуація спостерігається і поблизу Степового, де наразі уточнюється, чи змогли окупанти закріпитися.

Речник Сил оборони півдня Владислав Волошин раніше заявляв, що російські війська тиснуть на Степногірськ, оскільки це селище розташоване на вигідному плацдармі, з якого можна вести обстріли Запоріжжя та логістичних маршрутів із міста. Інтенсивні бої тривають також у районі Гуляйполя, де противник діє малими штурмовими групами та намагається прорватися вглиб української оборони.

Суд адміністративного та публічного права кантону Во у Швейцарії ухвалив рішення, яким став на бік організації EVAM і відхилив апеляцію 40-річного громадянина України. Згідно з вердиктом, чоловік повинен компенсувати понад 67 тисяч швейцарських франків, отриманих у вигляді соціальної допомоги без законних підстав. У перерахунку за курсом Національного банку України ця сума становить близько 3,6 мільйона гривень.

Як випливає з матеріалів справи, громадянин України прибув до Швейцарії влітку 2022 року та звернувся по фінансову підтримку, яку в кантоні Во надає організація EVAM — установа, відповідальна за розміщення та соціальний супровід шукачів притулку і осіб із тимчасовим захистом. Під час подання документів чоловік задекларував відсутність значних доходів і майна, що стало підставою для нарахування допомоги.

Під час адміністративного розслідування встановили, що чоловік володів автомобілем Porsche Cayenne вартістю близько 37,5 тисяч франків і регулярно подорожував Європою, відвідуючи Австрію, Францію, Італію, Німеччину, Португалію, Бельгію та Люксембург. Крім того, він витрачав значні кошти з власних рахунків у євро.

Суд дійшов висновку, що спосіб життя українця не відповідав статусу особи, яка перебуває у скрутному матеріальному становищі. Судді наголосили, що автомобілі є частиною майна, а біженці повинні дотримуватися тих самих правил, що й інші отримувачі соціальної допомоги. Через наявність достатніх ресурсів для самостійного забезпечення та відсутність доказів доброчесності чоловіка апеляцію залишили без задоволення.

Таким чином, українець має повернути всю суму незаконно отриманих виплат. Ця справа стала прикладом того, що навіть особи зі статусом тимчасового захисту несуть відповідальність за недобросовісне користування соціальною допомогою у Швейцарії.

Донецький клан у Головному сервісному центрі МВС Дніпропетровської області продовжує збільшувати свій вплив на регіональні підрозділи, залучаючи нових осіб і укріплюючи власні позиції в системі. Головним організатором цієї угруповання є Володимир Степанов, уродженець Маріуполя, який до окупації Донецької області в 2022 році очолював регіональний сервісний центр. Після втечі з окупованих територій, він продовжив формувати навколо себе команду лояльних осіб, яка забезпечує вигідні послуги для «своїх» та маскує фінансові порушення, що відбуваються під прикриттям системи.

Одним із ключових учасників угруповання є Роман Кучурін, заступник Степанова, оперативник Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та давній партнер Володимира. Кучурін, відомий як неформальний «смотрящий», бере активну участь у всіх важливих справах і конфліктах, що стосуються регіональних сервісних центрів. Зокрема, він фігурує у кількох резонансних випадках, зокрема в ситуації з ДТП за участю сина начальника ТСЦ №1241 Олександра, яке отримало широке розголошення.

До структури клану входять Павло Шабанов, начальник ТСЦ №1242, де минулого року викрили схему з «приватним автодромом», та Роман Філімоненко, керівник ТСЦ №1244 у Кам’янському, який налагодив «робочі» зв’язки з автошколами та посередниками.

Особливою послугою клану є легалізація елітних автомобілів за мізерними цінами для «своїх». Сервісні центри Степанова фактично стали хабом для запорізьких та дніпровських посадовців і силовиків, які реєструють авто за цінами, що значно нижчі за ринкові. Наприклад, слідчий поліції Запорізької області Олександр Тетеря придбав Dodge Dart за 6 тисяч гривень, а старший слідчий Євгеній Радченко — Toyota Camry за 80 тисяч гривень, що мінімум у п’ять разів дешевше за ринкову вартість.

Такі маніпуляції з оцінкою автомобілів дозволяють посадовцям уникати фінансового моніторингу та приховувати необґрунтовані активи, що підтверджує масштабну корупцію у регіональних сервісних центрах МВС.

Повна евакуація Києва у разі критичних проблем в енергетичній сфері є вкрай малоймовірною, а з технічної точки зору — практично нереалізованою для міста з багатомільйонним населенням. Таку позицію висловив енергетичний експерт, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев, коментуючи поширені в публічному просторі припущення щодо можливого вивезення жителів столиці.

За словами фахівця, розмови про евакуацію Києва найчастіше виникають без розуміння реальних масштабів і складності подібного процесу. Йдеться не лише про транспорт чи організацію руху, а про комплексну систему рішень, яка включає логістику, безпеку, забезпечення житлом, медичною допомогою та базовими умовами для життя. Навіть у теорії реалізація такого сценарію потребувала б колосальних ресурсів і чіткої відповіді на ключове запитання — куди саме можна перемістити мільйони людей.

Рябцев підкреслив, що саме поняття евакуації в умовах мегаполіса часто використовується без розуміння логістики. Він зауважив, що подібні сценарії можуть обговорювати лише ті, хто не стикався з реальним плануванням і організацією таких процесів.

Як приклад експерт навів аварію на Чорнобильській АЕС, коли евакуація жителів Прип’яті, де проживали десятки тисяч людей, тривала кілька діб. За нинішніх умов, коли йдеться про мільйони мешканців Києва, подібні дії, за його оцінкою, є нереальними в принципі.

Натомість Рябцев закликає зосередитися на практичних рішеннях. У разі тривалої відсутності централізованого теплопостачання, на його думку, необхідно робити ставку на автономні джерела живлення. Зокрема, для багатоквартирних будинків, де немає перспектив швидкого відновлення тепла, можливе встановлення генераторів, які дозволять забезпечити електроопалення всередині будівель.

Ситуація в Києві залишається напруженою після січневих атак Росії на енергетичну інфраструктуру столиці. Удари по ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 призвели до того, що значна частина міста залишилася без тепла. Станом на зараз без опалення перебувають близько 400 багатоповерхових будинків.

Водночас перший віце-прем’єр Юлія Свириденко повідомила, що вже з вечора четверга в Києві можуть запровадити полегшені графіки подачі електроенергії, якщо не відбудеться нових атак на енергетичні об’єкти.

Шістнадцятий день січня поєднує в собі одразу кілька значущих подій, які мають міжнародне, національне, церковне та народне підґрунтя. Для поціновувачів музики ця дата асоціюється зі святковими подіями світового масштабу, однак для України вона водночас є днем глибокої пам’яті та осмислення трагічних і доленосних сторінок історії. У народній традиції 16 січня вважали важливим рубежем зими, коли господарі оцінювали наявні запаси та готувалися до тривалішого періоду холодів.

Особливе історичне значення цей день має саме для української державності. 16 січня 1918 року було ухвалено закон про створення регулярної армії Української Народної Республіки, що стало ключовим кроком у формуванні власних збройних сил та захисті незалежності молодої держави. Це рішення засвідчило прагнення українців до самостійного політичного й військового життя в умовах складної міжнародної ситуації.

Окреме місце в суспільній пам’яті займає 16 січня 2014 року, коли парламент проголосував за так звані «диктаторські закони». Вони передбачали жорсткі обмеження для опозиції та учасників протестів і стали спробою режиму Віктора Януковича придушити Євромайдан. Натомість ці рішення лише пришвидшили падіння влади.

Неофіційно цього дня в Україні вшановують пам’ять Кіборгів — українських військових, які обороняли Донецький аеропорт. Захисники тримали оборону 242 дні під постійними обстрілами. 16 січня стало датою вшанування за ініціативою самих воїнів, тоді як офіційно День пам’яті захисників ДАП з 2022 року відзначається 20 січня.

У світі 16 січня найбільш відоме як День гурту The Beatles. Саме цього дня у Ліверпулі відкрився клуб The Cavern, де ще нікому не відомі Джон Леннон, Пол Маккартні та Джордж Гаррісон дали один із перших своїх виступів. Згодом цей колектив кардинально змінив історію популярної музики. Традиційно шанувальники гурту відзначають дату, слухаючи легендарні пісні на кшталт Yesterday чи Let It Be.

Крім того, у світі сьогодні відзначають День подяки драконам, День гострої їжі, День льодоруба та День свободи релігій.

Після переходу Православної церкви України на новоюліанський календар у 2023 році змінився і перелік церковних дат. Якщо раніше 16 січня вшановували пророка Малахія та священномученика Гордія, то нині цього дня відзначається вшанування чесних ланцюгів апостола Петра, якими він був скутий у в’язниці та від яких був чудесно визволений.

У народному календарі 16 січня відоме як Петро-напівкорм. Назва пов’язана з тим, що до цього часу в господарствах зазвичай залишалася лише половина зимових запасів. Селяни переглядали припаси, підраховували зерно й дрова та за потреби поповнювали їх.

З цією датою пов’язані й погодні прикмети. Одна велика біла хмара на небі вважалася передвісником хуртовин, похмуре небо — до відлиги. Якщо горобці голосно пищать, чекали заморозків, а захід сонця за хмари віщував сильні снігопади. Також вірили, що чим більше хатніх справ виконати цього дня, тим більше успіху буде в майбутніх починаннях.

Апостола Петра вважали покровителем худоби, тому 16 січня заборонялося ображати тварин, виганяти їх на мороз чи підвищувати на них голос. Невдалим днем вважалася риболовля. Також за народними повір’ями не радили користуватися ножами та іншими гострими предметами — вважалося, що порізи, отримані цього дня, загоюватимуться довго.

Один із народних депутатів фактично зник з публічного та парламентського життя, однак формально продовжує залишатися чинним обранцем і отримувати виплати з державного бюджету. За інформацією, оприлюдненою аналітичним ресурсом «Сірий Кардинал», упродовж усього 2025 року депутат Тарасов не відвідав жодного пленарного засідання Верховної Ради та жодного разу не з’явився на своєму робочому місці.

Йдеться не про поодинокі пропуски, пов’язані зі станом здоров’я, відрядженнями чи іншими поважними причинами. Зафіксована повна та тривала відсутність народного депутата у стінах парламенту, що виглядає як демонстративне ігнорування своїх обов’язків перед виборцями та державою. Попри це, мандат залишається чинним, а нарахування заробітної плати здійснюється у звичайному режимі.

Фактично мова йде про класичного «депутата-привида»: відсутній у сесійній залі, на робочому місці та у публічній політиці, але присутній у відомостях на виплату зарплати. Керівництво фракції «Слуга Народу» та її очільники не коментують ситуацію, що створює враження системного мовчання та спроби перечекати резонанс.

На фоні війни, дефіциту бюджету та звернень влади до дисципліни така поведінка виглядає цинічною та показовою. Ситуація з Олегом Тарасовим демонструє проблему парламентської деградації, коли мандат перетворюється на привілей, а відсутність на роботі — на норму, якщо за спиною є правильна фракція і мовчання керівництва.

Член Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), Олександр Формагей, опинився в центрі гучного скандалу через діяльність свого брата, В’ячеслава Формагея. Після початку війни В’ячеслав разом із дружиною, Марією Формагей (Безуновою), та двома дітьми покинув Україну і незаконно перетнув кордон, чим викликав обурення в суспільстві.

Наразі родина Формагеїв проживає в Варшаві, а за інформацією джерел, В’ячеслав активно займається оформленням на своє ім’я та на ім’я своїх близьких майна, зокрема, компанії CAPITAL PRODUCTION. Ця компанія, яка була заснована влітку 2022 року, спеціалізується на дистрибуції китайського обладнання в Україні. Відомо, що серед інших учасників фірми є Артем та Євген Пичурини, які мають власний бізнес-інтерес у проекті.

Крім того, сестра дружини В’ячеслава, Ірина Вікторівна Безунова, нібито відмиває частину коштів у Канаді. Також на тещу В’ячеслава, Наталію Безунову з Івано-Франківської області, яка отримує матеріальну допомогу від урядів Польщі та Канади, оформляють нерухомість та інші активи.

Деталі діяльності родини Формагеїв у Польщі та Канаді наразі перебувають під пильною увагою журналістів і правоохоронних органів, адже така практика викликає серйозні запитання щодо відмивання коштів та використання держпідтримки за кордоном.