Директор державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Україна» Олександр Дмитрук у своїй декларації зазначив шлюб із громадянкою Російської Федерації, а також наявність значних валютних заощаджень у родини. Йдеться про підприємство, яке виконує монтажні та будівельні роботи для потреб оборонного відомства, що автоматично підвищує суспільний інтерес до будь-яких аспектів діяльності його керівництва.

Згідно з поданими даними, дружина посадовця Наталія Дмитрук має російське громадянство та водночас володіє посвідкою на постійне проживання в Україні. Формально така обставина не є порушенням законодавства, однак у контексті повномасштабної війни та підвищених вимог до безпеки в оборонному секторі вона викликає додаткові запитання з боку громадськості та експертного середовища.

У власності самого Дмитрука задекларовано кілька об’єктів нерухомості в Києві. Йдеться про квартиру площею 53,6 квадратного метра, придбану ще у 1998 році, земельну ділянку площею 816 квадратних метрів та житловий будинок площею 76,3 квадратного метра, обидва об’єкти набуті у 2004 році. Вартість майна зазначена за цінами на момент придбання і є відносно невисокою за сучасними мірками.

Серед рухомого майна в декларації фігурує легковий автомобіль Toyota Camry 2012 року випуску, придбаний того ж року.

Найбільшу увагу привертають грошові активи родини. Станом на кінець 2024 року Олександр Дмитрук зберігав понад два мільйони гривень на рахунках у державному та комерційних банках. Окремо задекларовано готівкові кошти: 25 тисяч доларів у самого посадовця та 120 тисяч доларів у його дружини.

Сукупний дохід сім’ї за 2024 рік перевищив 1,2 мільйона гривень. Основну частину становила заробітна плата Дмитрука на державному підприємстві. Також у декларації зазначені пенсійні виплати, банківські відсотки та заробітна плата дружини, отримана у приватній будівельній компанії.

Водночас у документі відсутні відомості про цінні папери, корпоративні права, незавершене будівництво, фінансові зобов’язання чи значні витрати. Формально декларація не містить ознак порушень, однак поєднання статусу керівника оборонного підприємства, шлюбу з громадянкою держави-агресора та значних обсягів готівкової валюти неминуче викликає запитання з боку суспільства та контролюючих органів.

Державне підприємство «Укргідроенерго» спрямувало близько 2 мільйонів гривень на укладення договору страхування відповідальності своїх керівників на випадок кримінального переслідування. Йдеться про спеціальний фінансовий механізм, який має забезпечити управлінську команду підтримкою у разі виникнення правових ризиків, пов’язаних із арештами, пред’явленням підозр або участю в судових процесах.

Окрім юридичних витрат, умовами страхування передбачена можливість часткової компенсації застави, якщо суд обере саме такий запобіжний захід. Також у пакеті послуг зазначено оплату психологічної допомоги, що може знадобитися у стресових ситуаціях, пов’язаних із кримінальним переслідуванням або публічним резонансом справ. Окремим пунктом визначені витрати на так зване «відновлення репутації», які можуть включати консультації зі спеціалістами з кризових комунікацій.

По суті, це означає перекладання персональної відповідальності за управлінські рішення на саму компанію, а отже — на державний бюджет. У разі арешту чи оголошення підозри керівнику витрати на його захист оплачуватимуться з коштів підприємства, а не з власної кишені посадовця.

Примітно, що подібна практика вже демонструвалася раніше в іншій стратегічній державній компанії — «Енергоатомі». Там наглядова рада оформила аналогічне страхування буквально напередодні свого розпуску. Тоді це виглядало як спроба в останній момент убезпечити себе від можливих перевірок і розслідувань. У випадку з «Укргідроенерго» простежується не лише схожий підхід, а й той самий страховий партнер.

Формально подібні програми можуть подаватися як різновид страхування відповідальності керівників. Проте за своїм змістом це вже не класичне D&O-страхування, поширене у приватному бізнесі. Йдеться радше про створення резерву саме під кримінальні ризики — арешти, застави, суди та публічні скандали.

Фактично держава через свою компанію заздалегідь визнає можливість того, що у її топменеджменту можуть виникнути серйозні проблеми з правоохоронними органами, і вважає нормальним закладати ці ризики у витрати підприємства. Це виглядає особливо контрастно на тлі постійних заяв про реформу корпоративного управління, підзвітність менеджменту та боротьбу з корупцією.

Замість того щоб мінімізувати кримінальні ризики через прозорі процедури, законність рішень і реальну відповідальність керівників, у державних компаніях дедалі частіше обирають інший шлях — просто застрахувати можливі наслідки. І зробити це не за власний рахунок, а за кошти підприємства, яке фінансується державою.

На Вовчанському напрямку впродовж останніх півтора тижня фіксується суттєве зростання активності російських підрозділів. Інтенсивність штурмових дій збільшилася в кілька разів, а атаки відбуваються практично вздовж усієї лінії державного кордону. Основна мета противника — прорвати українську оборону та просунутися вглиб території Харківської області, зайнявши нові тактичні позиції.

Про ситуацію на цій ділянці фронту повідомив старший лейтенант, начальник групи взаємодії зі засобами масової інформації бригади «ГАРТ» Олександр Даниленко. За його словами, російське командування змінює підходи до ведення бойових дій, намагаючись шукати слабші місця оборони та здійснювати прориви на нових відтинках кордону. Така тактика свідчить про прагнення розтягнути сили українських захисників і змусити їх реагувати одразу на кілька загроз.

Військовий наголосив, що для штурмів противник залучає значні людські ресурси, однак українські сили успішно відбивають атаки. Важливу роль у цьому відіграє аеророзвідка, яка виявляє формування штурмових груп ще на території Росії, до їхнього безпосереднього висування до кордону.

За ворожих підрозділах працюють артилерія, реактивні системи залпового вогню та ударні безпілотники. Завдяки цьому спроби прориву зазнають втрат і не дають противнику бажаного результату.

На тлі загострення ситуації на півночі Харківщини аналітики також відзначають стабільну оборону українських сил на Куп’янському напрямку. За оцінками військових експертів, ЗСУ контролюють як правий, так і лівий береги Куп’янська, попри постійний тиск з боку російських військ.

Російські диверсійні групи періодично намагаються проникати в міську зону, однак їхня чисельність залишається обмеженою. Залишки штурмових підрозділів ховаються в руїнах, уникаючи відкритих боїв, що ускладнює їхнє виявлення, але не дозволяє змінити загальну ситуацію на користь РФ.

Також підтверджується, що українські підрозділи контролюють центр Куп’янська та продовжують зачистку міста, реагуючи на атаки дронів і спроби бойових контактів з боку противника.

Реставрація Бережанської ратуші, одного з історичних символів Тернопільщини, знову стала предметом критики через непрозорість витрат та питання щодо обґрунтованості кошторисів. Після того, як Державний історико-архітектурний заповідник у Бережанах уклав договір на коригування проєкту реставрації вартістю 12,35 мільйона гривень із компанією «Акант», виникли сумніви щодо необхідності таких витрат і порядку їхнього проведення. Закупівлю здійснили без конкуренції: участь у торгах узяв лише один підрядник, що автоматично ставить під питання справедливість ціни та відповідність ринковим умовам.

До цього роботи на об’єкті виконувала майстерня «Україна-Реставрація», яка вже отримала понад 22 мільйони гривень за виконані роботи. Проте після перевірки Держаудитслужби договір із попереднім виконавцем було розірвано. Причини розірвання стосувалися виявлених порушень, які поставили під сумнів якість виконання робіт та дотримання процедур. У результаті з’явилося питання: чи були ці роботи дійсно необхідні, чи частина коштів могла бути використана неефективно, а інколи й з порушенням законодавства.

Аналіз оновленої кошторисної документації показує суттєві відхилення від ринкових цін. Зокрема, круглі лісоматеріали хвойних порід у кошторисі закладені по 18 тисяч гривень за кубічний метр. Для порівняння, середні ринкові ціни та закупівлі інших бюджетних замовників фіксують вартість сосни на рівні близько 4,5 тисячі гривень за куб. При цьому в проєктній документації відсутні пояснення щодо будь-якої спеціальної обробки деревини, яка могла б обґрунтувати таку різницю.

Схожа ситуація спостерігається і з інертними матеріалами. Щебінь разом із доставкою коштує бюджету понад 2,3 тисячі гривень за кубічний метр, що приблизно вдвічі дорожче, ніж аналогічні закупівлі комунальних підприємств у регіоні для облаштування інфраструктурних та меморіальних об’єктів.

Питання викликають і тендерні вимоги, які, за оцінками експертів, суттєво звузили коло потенційних учасників. Замовник передбачив обов’язкову наявність досвіду робіт із класом наслідків СС3. Компанія «Акант» підтвердила цей досвід через субпідрядні договори саме з попереднім виконавцем реставрації, що вказує на можливу пов’язаність між структурами.

Крім того, у документації не було дотримано вимог щодо оприлюднення розрахунків у машинозчитувальному форматі — детальні кошториси опубліковані у PDF-файлах, що ускладнює громадський контроль. На тлі завищених цін на матеріали середня заробітна плата робітників у кошторисі виглядає заниженою, що може свідчити про формування додаткової непрозорої маржі.

Ситуація з реставрацією Бережанської ратуші вкотре піднімає питання про ефективність контролю за витрачанням коштів на об’єктах культурної спадщини та реальну конкуренцію у сфері реставраційних робіт.

У районі Степногірська російські підрозділи діють за вже відпрацьованою схемою, не демонструючи суттєвих змін у тактиці. Противник продовжує регулярні спроби проникнення в межі населеного пункту, роблячи ставку на малочисельні піхотні групи. Такі дії інколи створюють ілюзію локальних успіхів, однак на практиці не дають змоги ворогу закріпитися на займаних ділянках.

Українські сили оперативно реагують на будь-які прояви активності. Ворожі групи виявляються ще на підходах або безпосередньо під час спроб просування в межах населеного пункту. Після цього по них завдається вогневе ураження, що унеможливлює подальше просування та примушує противника відступати або зазнавати втрат.

Паралельно російські війська не припиняють спроб інфільтрації в Приморському. Через кількісну перевагу піхота противника регулярно фіксується в межах села. Частина груп намагається сховатися та накопичитися для подальших дій, інші одразу пробують просуватися у напрямку Річного, де в більшості випадків зазнають втрат.

Найбільша активізація та зміна напрямків руху противника за останній період зафіксована на напрямках Лукʼянівського та Павлівки. Там ворог також діє невеликими піхотними групами, намагаючись інфільтруватися шляхом пошуку слабких місць в обороні.

Зазначається, що російські підрозділи користуються ділянками з меншою щільністю між українськими позиціями, що частково пов’язано з браком особового складу. Водночас Сили оборони забезпечують безперебійну роботу зі виявлення та знищення ворожих груп, не дозволяючи противнику закріпитися на зайнятих ділянках.

Україна потенційно могла розраховувати на суттєвіші надходження від розробки літієвого родовища «Ділянка Добра» у Кіровоградській області, однак результати конкурсного відбору виявилися менш вигідними для держави. За оцінками компанії Critical Metals Corp., запропонована нею модель передбачала до 15% прибуткової продукції на користь держави, проте перевагу отримала інша заявка з помітно нижчими економічними показниками.

У компанії зазначили, що брали участь у конкурсі на укладення Угоди про розподіл продукції та подали фінансово привабливу пропозицію, яка, на їхню думку, могла забезпечити більші бюджетні надходження у середньо- та довгостроковій перспективі. Водночас за підсумками процедури переможцем було визначено іншого учасника, а сама логіка вибору викликала запитання з боку учасників ринку.

Проєкт European Lithium Ukraine передбачав створення повністю інтегрованого виробничого ланцюга — від геологічного вивчення до видобутку, збагачення та переробки літію з виробництвом гідроксиду та карбонату літію. Загальний обсяг інвестицій, заявлений компанією, складав понад 1,5 мільярда доларів США. З них 12,3 млн доларів планувалося спрямувати на геологічне вивчення, а ще близько 1,5 млрд доларів — на створення видобувного та переробного комплексу.

Фінансування проєкту передбачалося за рахунок власних коштів компанії, залучення капіталу через розміщення акцій Critical Metals Corp. на біржі NASDAQ, а також кредитів міжнародних фінансових установ.

Ключовою відмінністю пропозиції European Lithium Ukraine була модель розподілу прибуткової продукції. У разі, якщо фактичні витрати інвестора перевищували б 70% загального обсягу продукції, частка держави становила б 4%. Однак у разі зменшення компенсаційної частки інвестора держава могла б отримувати від 8% до 15% прибуткової продукції залежно від ринкових цін на літій.

За оцінками компанії, за такого сценарію держава могла б отримувати від 16 млн до 277 млн доларів США щороку, враховуючи як частку у прибутковій продукції, так і податок на прибуток інвестора.

Втім, переможцем конкурсу було обрано американську компанію Dobra Lithium Holdings JV, LLC. Про це 12 січня заявила прем’єр-міністр Юлія Свириденко. За її словами, проєкт передбачає мінімальний обсяг капітальних інвестицій у 179 млн доларів, з яких 12 млн підуть на додаткову геологорозвідку та аудит запасів, а 167 млн — на організацію видобутку та збагачення.

Міністр економіки Олексій Соболев повідомив, що акціонерами Dobra Lithium Holdings JV є міжнародні структури TechMet та The Rock Holdings. Серед ключових інвесторів TechMet — Міжнародна фінансова корпорація розвитку США, Суверенний фонд Катару та Mercuria Clean Energy Investments. Бенефіціаром The Rock Holdings є американський бізнесмен і філантроп Рональд Лаудер.

За словами заступника міністра економіки Єгора Перелигіна, частка держави у прибутковій продукції за пропозицією компанії-переможця, імовірно, становитиме не менше 4% або близько 6% залежно від структури компенсаційної продукції.

Таким чином, за підсумками конкурсу держава погодилась на модель із мінімальною гарантованою часткою, відмовившись від сценарію, який потенційно міг забезпечити значно більші бюджетні надходження у разі сприятливої кон’юнктури ринку літію.

У Миколаївській області набирає обертів резонансний корупційний скандал, пов’язаний з організацією харчування у закладах загальної середньої освіти. Під виглядом дотримання всіх вимог законодавства у сфері публічних закупівель, бюджетні кошти фактично опинилися в розпорядженні пов’язаних між собою структур. Наслідки цієї схеми виходять далеко за межі фінансових втрат і безпосередньо зачіпають питання безпеки та здоров’я школярів.

У грудні 2025 року комунальне виробниче підприємство Миколаївської міської ради провело тендер на надання послуг з організації харчування у школах. Переможцем торгів було визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Просеко 8», яке виявилося єдиним учасником процедури. Компанія отримала контракт орієнтовною вартістю близько 14 мільйонів гривень, що одразу викликало підозри щодо реальної конкуренції та прозорості закупівлі.

Втім, як з’ясувалося, сам тендер був лише завершальним етапом заздалегідь підготовленої схеми. Під час формування очікуваної вартості замовник врахував комерційні пропозиції трьох суб’єктів, які мали створити видимість ринкового аналізу. Проте всі ці компанії, за даними реєстрів і внутрішніх документів, так чи інакше пов’язані з однією особою — головою Інгульської районної адміністрації та депутаткою міської ради Ганною Ременніковою.

Офіційною власницею ТОВ «Просеко 8» є Ірина Стоєва, яка раніше працювала у закладах громадського харчування, що належать родині Ременнікових. Юридичний супровід компанії, за наявною інформацією, здійснювався за участі начальниці юридичного відділу районної адміністрації, підконтрольної тій самій депутатці.

Інші «конкуренти», чиї цінові пропозиції використали для розрахунку очікуваної вартості, також виявилися не випадковими. Фізична особа-підприємець Тетяна Камашева та товариство «Насолода РК» мають спільні контакти з бізнес-структурами, пов’язаними з родиною Ременнікової. Йдеться, зокрема, про ресторан «Дейлі Спорт» та компанії, які належать її синові Борису Берестнєву. Таким чином, замовник фактично сам створив ідеальні умови для перемоги заздалегідь визначеного постачальника.

Розвиток подій набув особливої гостроти після того, як схема почала виходити за межі суто фінансових зловживань. Поки Державна аудиторська служба лише розпочинала моніторинг закупівлі, правоохоронні органи вже проводили обшуки та документували фактичні порушення. У вилучених зразках шкільної їжі фахівці виявили кишкову паличку, що становить безпосередню загрозу здоров’ю дітей.

У результаті слідчих дій офіційні підозри були вручені керівниці ТОВ «Просеко 8» Ірині Стоєвій, а також виконувачу обов’язків директора комунального підприємства Петру Вашеняку. Слідство розглядає версію про змову, зловживання службовим становищем і постачання неякісних продуктів у навчальні заклади.

Скандал навколо шкільного харчування на Миколаївщині вкотре продемонстрував, що корупційні схеми у сфері соціально чутливих закупівель не лише висмоктують бюджетні кошти, а й безпосередньо загрожують життю та здоров’ю дітей. Подальший перебіг справи покаже, чи понесуть відповідальність усі учасники цієї схеми, включно з тими, хто стояв за її організацією.

Головне управління розвідки Міністерства оборони України оприлюднило розширені відомості про новий російський ударний безпілотний літальний апарат «Гєрань-5», який, за наявними даними, противник планує застосовувати з борта штурмовика Су-25. Матеріали були представлені у форматі детального технічного аналізу, що дає змогу комплексно оцінити можливості цього зразка озброєння та рівень його технологічної складності.

У межах публікації розвідка продемонструвала інтерактивну тривимірну модель дрона, яка дозволяє розглянути конструкцію апарата з різних ракурсів і зрозуміти принципи його компонування. Окрему увагу приділено планеру, системам кріплення та адаптації до авіаційного пуску, що свідчить про намагання Росії розширити сценарії бойового застосування безпілотників і підвищити їхню дальність та оперативну гнучкість.

Згідно з оприлюдненою інформацією, повна злітна маса «Гєрані-5» становить близько 850 кілограмів. Тривалість польоту оцінюється приблизно у дві години, а максимальна дальність може сягати до 950 кілометрів. Максимальна висота польоту заявлена на рівні шести кілометрів, однак фактично зафіксоване застосування відбувалося на висотах від 200 метрів до трьох кілометрів.

Крейсерська швидкість безпілотника становить від 450 до 600 кілометрів на годину, що суттєво перевищує показники попередньої модифікації «Гєрань-3». Як силову установку використано китайський турбореактивний двигун із тягою близько 200 кілограмів сили.

У конструкції безпілотника застосовані типові для лінійки «Гєрань» компоненти. Зокрема, апарат оснащений польотним контролером, інерціальною навігаційною системою, супутниковою навігацією з багатоелементною антеною, системою передачі телеметричних даних на базі мікрокомп’ютера та мобільних модемів, а також мережевими модулями зв’язку.

Обшивка фюзеляжу, крил і хвостового оперення виготовлена з вуглецевого волокна, тоді як силова конструкція виконана з алюмінієвого профілю та металевих елементів. Для маркування безпілотників використовується експериментальна серія, аналогічна тій, що застосовувалася на модифікаціях «Гєрань-2» у поєднанні з авіаційними ракетами та переносними зенітно-ракетними комплексами.

Розвідка також ідентифікувала походження електронної компонентної бази безпілотника. За наявними даними, комплектуючі мають походження з Китаю, США та Німеччини.

За оцінками фахівців, «Гєрань-5» за конструктивними рішеннями нагадує іранський безпілотник Karrar, а більшість його блоків є уніфікованими з іншими російськими дронами цього типу. Довжина апарата становить близько шести метрів, розмах крил — до п’яти з половиною метрів. На відміну від попередніх модифікацій лінійки, новий дрон виконаний за нормальною аеродинамічною схемою.

Окремо зазначається, що російська сторона опрацьовує можливість запуску цього безпілотника безпосередньо зі штурмовика Су-25, що може розширити тактичні можливості його застосування.

У той час, коли держава акумулює кожну гривню для підтримки фронту та критичних потреб країни, у стінах Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків розгортається діяльність зовсім іншого характеру. Йдеться про систему неформального впливу на бізнес, де ключову роль, за даними журналістських розслідувань, відіграє Євгеній Босенко — посадовець, якого пов’язують із практиками тиску, шантажу та вимагання так званих «відкатів».

За інформацією видання 360ua.news, саме навколо цього чиновника вибудувалася вертикаль, що дозволяє фактично підміняти державні функції особистими інтересами. Механізм працює за знайомою для багатьох підприємців схемою: перевірки, донарахування, блокування податкових накладних і кримінальні ризики стають інструментами впливу, за допомогою яких бізнесу пропонують «альтернативні варіанти вирішення проблем».

Призначення Євгенія Босенка на посаду начальника Центрального офісу ВПП свого часу викликало чимало запитань. Колишній директор Департаменту правового забезпечення ДПС, людина, яка мала б стояти на варті закону, натомість очолила найприбутковіший підрозділ служби. Чому? Відповідь криється у вмінні Босенка «вирішувати питання», які не мають нічого спільного з наповненням бюджету.

За даними джерел, Босенко відчуває себе абсолютно недоторканним. У вузьких колах він відверто хизується своїми зв’язками на самому «верху». За його словами, будь-які його дії — це «командна гра», погоджена з в.о. Голови ДПС Лесею (Карнаух).

Але головним козирем у його рукаві є «криша» в правоохоронних органах — як зазначає джерело в його найближчому оточені, Босенко любить розказувати, що його тили прикриває безпосередньо Генпрокурор України Руслан Кравченко. Саме це робить його «море по коліна» перед будь-якими перевірками.

Сьогодні Центральний офіс ВПП працює за чітким прайсом. Основні інструменти збагачення Босенка та його «кураторів» виглядають так:

Звісно, мільйонні кешові потоки потребують легалізації. Босенко не став вигадувати складних офшорів. Його улюблений метод — махінації з купівлею-продажем елітних автівок. Купуючи та продаючи машини за «правильними» цінами, він легалізує готівку, отриману від терору бізнесу, перетворюючи її на офіційні деклараційні здобутки.

Але і це лише верхівка айсберга. Поки Босенко впевнений, що високі покровителі в ДПС та ГПУ врятують його від відповідальності, ми продовжуємо збирати факти.

У наступних частинах нашого розслідування ми розкажемо:

Ми закликаємо бізнес, який постраждав від дій Євгенія Босенка, не мовчати. Час розривати це коло кругової поруки.