На всьому Покровському напрямку в Донецькій області триває високий рівень військового тиску з боку російських військ. Основним об'єктом атак залишається Покровсько-Мирноградська агломерація, що вже кілька тижнів є епіцентром інтенсивних бойових дій. За словами військовослужбовця 68-ї єгерської бригади Збройних сил України з позивним «Гусь», російські сили використовують різноманітні тактики для посилення своїх наступальних можливостей і досягнення своїх цілей на цьому напрямку.

«Противник регулярно комбінує кілька різних тактик ведення бою, намагаючись змусити наші підрозділи реагувати на різні види атак», — зазначив військовий. За його словами, ці тактики включають як великі, так і дрібні атаки, що дозволяє ворогу зберігати постійний тиск на українські позиції. Зокрема, російські війська не обмежуються лише традиційними методами ведення бою, а все частіше використовують механізовані атаки із застосуванням квадроциклів, мотоциклів, а також важкої техніки, зокрема танків і бойових машин піхоти.

Військовий також прокоментував погодні умови на позиціях. За його словами, холод упродовж останніх днів справді відчутний, однак підрозділи мають можливість зігріватися і забезпечені необхідними умовами для несення служби.

Раніше ситуацію на цьому ж напрямку коментував заступник командира 4-го батальйону оперативного призначення «Сила Свободи» бригади «Рубіж» Володимир Назаренко. Ще 20 грудня він зазначав, що на Покровському напрямку російські війська зазнають у десятки разів більших втрат, ніж Сили оборони України. За його словами, це свідчить про ефективне застосування наявного озброєння, а також про високий рівень підготовки українських військових.

Назаренко наголошував, що противник має значно більші ресурси, тому в умовах такої переваги ключову роль відіграють тактична хитрість, якісне застосування озброєння, а також професійні навички й точні розрахунки операторів безпілотних літальних апаратів.

Водночас аналітики Інститут з вивчення війни раніше повідомляли, що Росія теоретично може спробувати захопити Покровськ та оточити Мирноград до кінця року. Проте, за оцінками експертів, навіть у разі втрати Покровська це не призведе до негайного обвалу всієї української оборони в Донецькій області.

Фактичний бенефіціар низки платіжних і фінансових компаній Олександр Сердюк, за даними джерел, пов’язаних з фінансовими розслідуваннями, вибудував складну систему для легалізації тіньових доходів та транскордонного виведення коштів. Це включає діяльність через компанії «Єдиний гаманець», «Пей Плейс Україна», «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процесінг Центр», «Фінпеймент» і «Пеймент текнолоджіс». Всі ці компанії працюють в межах міжнародних платіжних систем, однак слідчі органи вважають, що їхня діяльність має приховану мету — легалізацію нелегальних коштів та можливість їх виведення за межі країни.

Ключовим інструментом у цій фінансовій схемі стала мультифункціональна платіжна система Wallet One, через яку, за даними джерел, ТОВ «Єдиний гаманець» нібито забезпечує фінансову взаємодію з іншими суб'єктами на міжнародному рівні. Ця система дозволяє здійснювати різноманітні фінансові операції, включаючи перекази коштів, оплати та інші трансакції, що значно спрощує процеси виведення та перерахування грошей через численні посередницькі канали.

Як стверджують джерела, модель ґрунтується на маніпуляціях із так званим імпортом цифрового контенту. У документації свідомо завищуються обсяги послуг, після чого кошти перераховуються нерезидентам, які формально не мають стосунку до розробників ігор або контенту. Для транзиту десятків мільйонів гривень, за цією інформацією, використовуються фіктивні компанії «Леджент», «Тайм Солюшн», «Офолд» та «Епрікот».

Окремим напрямом діяльності називають обслуговування нелегального грального бізнесу. За словами співрозмовників, Сердюк через бренд «ПаріМатч» нібито забезпечує конвертацію електронних коштів WebMoney та QIWI у готівку. Центральною фінансовою ланкою цієї системи, за даними джерел, виступає ПАТ КБ «Центр», а сукупний річний оборот схеми може сягати близько 350 мільйонів доларів.

Особливу увагу джерела звертають на ситуацію всередині Бюро економічної безпеки України. За їхніми твердженнями, для безперешкодної роботи схеми нібито існує корупційне прикриття з боку окремих посадовців БЕБ. Мова йде про регулярні щомісячні виплати у розмірі близько 15 тисяч доларів на користь посадових осіб із прізвищами Ящук, Ткачук, Стасенко та Григорчук.

Окремо згадується епізод із поверненням техніки, вилученої у ТОВ «Фінпеймент», за яке, за інформацією джерел, було передано разовий хабар у 80 тисяч доларів. Крім фіксованих сум, співрозмовники стверджують, що окремі детективи БЕБ могли отримувати 0,5% від загального обороту компаній, пов’язаних із Сердюком.

Готівка для таких виплат, за цими даними, акумулюється у конспіративній квартирі на вулиці Верхогляда, 14А в Києві. Кошти туди нібито надходять у результаті операцій з обміну криптовалют через МТБ Банк.

Містечко Гоща на Рівненщині, яке налічує близько п’яти тисяч жителів, є яскравим прикладом наслідків демографічної кризи, що охоплює Україну. Сумна статистика та факти свідчать про глибокі зміни в структурі населення, де зменшення кількості молодих людей та еміграція стали серйозними викликами для місцевих громад. Особливо яскраво ці процеси проявляються в освіті та соціальних установах.

Одним із таких сумних прикладів є сусіднє село Садове, де ще кілька років тому функціонувала школа, яка навчала понад двісті дітей. Тепер же, після кількох років невпинного зменшення кількості учнів, ця школа була змушена закритися. Сьогодні в навчальному закладі залишилося лише дев’ятеро учнів, що стало вирішальним фактором для її закриття. Про це розповів голова селищної ради Гощі Микола, який зазначив, що через таку ситуацію довелося прийняти непопулярне, але необхідне рішення.

За даними Інституту демографії Національної академії наук України, до початку повномасштабної війни в Україні проживало 42 мільйони людей, а сьогодні — менше 36 мільйонів, включно з мешканцями тимчасово окупованих територій. Прогнози свідчать, що до 2051 року населення країни може скоротитися до 25 мільйонів.

Причинами зниження чисельності населення є високий рівень смертності, низька народжуваність та еміграція. Середня тривалість життя чоловіків у 2024 році знизилася до 57,3 року, жінок — до 70,9. Молодь та особливо молоді жінки виїжджають за кордон, що поглиблює проблему народжуваності.

Уряд у 2024 році ухвалив демографічну стратегію до 2040 року. Документ передбачає дефіцит 4,5 мільйона працівників у найближче десятиліття та робить ставку на стримування еміграції, повернення українців із-за кордону, розвиток інфраструктури, покращення житлових умов та можливе залучення іммігрантів. За оптимістичним сценарієм, населення України може зрости до 34 мільйонів до 2040 року, а за поточної динаміки — зменшитися до 29 мільйонів.

У Гощі кількість першокласників зменшується, а близько 10% випускників шкіл виїжджають за кордон. Пологове відділення місцевої лікарні втратило державне фінансування у 2023 році через низьку кількість пологів. Населення міста тримається завдяки переїзду мешканців із навколишніх сіл, але молоді люди часто відкладають народження дітей через війну та економічну нестабільність.

Різдво Христове для українців є особливим днем, у якому поєднуються глибока віра, національна пам’ять і щира родинна близькість. Це свято нагадує про народження Ісуса Христа як про подію, що принесла у світ надію, милосердя та духовне оновлення. Саме тому Різдво сприймається не лише як календарна дата, а як внутрішній стан душі, коли люди прагнуть миру, злагоди й добрих вчинків.

В Україні Різдво відзначають 25 грудня відповідно до нового церковного календаря. Для багатьох родин цей день стає приводом зібратися разом, відкласти щоденні турботи й присвятити час спілкуванню, молитві та спільним спогадам. Атмосфера свята наповнена очікуванням дива, адже Різдво традиційно асоціюється зі світлом, яке перемагає темряву, і вірою в краще майбутнє.

Наші предки вірили, що поведінка людини на Різдво впливає на весь наступний рік. Тому дотримувалися певних правил, щоб не накликати негаразди, сварки чи нестатки.

Головні заборони на Різдво включають:

не сваритися і не лаятися, уникати поганих слів, щоб не притягнути конфлікти;

не займатися хатньою працею, прибиранням, пранням, шиттям або важкою фізичною роботою, присвячуючи день молитві та родині;

не відмовляти в допомозі тим, хто її потребує, адже свято асоціюється з милосердям і щедрістю;

уникати скупості, бо жадібність у святковий день могла призвести до фінансових труднощів;

не позичати гроші, щоб не втратити удачу та достаток;

уникати смутку й сліз, адже Різдво – це свято радості та надії на краще майбутнє.

Дотримання цих народних традицій допомагає створити атмосферу свята, внутрішньої гармонії та родинного тепла.

повний вихідний текст або чітко сформульовану тему;

підтвердження, що потрібен заголовок у першому параграфі (я це врахую);

У департаменті охорони здоров’я Міністерства оборони вже підготували пропозиції щодо оновлення нормативної бази. Зокрема, йдеться про виключення окремих діагнозів із чинного переліку або зміну підходів до їх трактування. Причина — застарілі критерії, які не враховують загальний стан організму та вплив кількох захворювань одночасно.

За словами фахівців, формальна відповідність одному медичному критерію не гарантує здатності людини виконувати службові або бойові завдання. Особливо це стало помітно на тлі війни, коли через дефіцит особового складу вимоги до стану здоров’я мобілізованих раніше були пом’якшені.

У результаті до війська потрапляли люди, які за документами визнавалися придатними, однак фактично не витримували фізичних навантажень, стресу, недосипання та інших умов служби в бойових підрозділах.

Нові підходи передбачають комплексну оцінку здоров’я. Навіть якщо окремі хронічні захворювання — наприклад, проблеми з опорно-руховим апаратом, порушення обміну речовин або артеріальна гіпертензія — самі по собі не є підставою для звільнення від служби, їх поєднання може суттєво знижувати витривалість і працездатність військовослужбовця.

Ольга Решетилова наголошує, що визначення придатності має бути не формальним, а всебічним. За її словами, постійні фізичні та психологічні навантаження здатні швидко погіршити стан навіть тих, хто на момент проходження військово-лікарської комісії не мав серйозних скарг на здоров’я.

Наразі зміни до наказу Міністерства оборони №402 вже підготовлені. Водночас інформація про етап їх розгляду та строки ухвалення остаточного рішення поки що не оприлюднена. В оборонному відомстві вважають оновлення медичних норм важливим кроком для підвищення ефективності служби та зменшення ризиків для самих військових.

Окремо омбудсменка висловила позицію щодо механізму вручення повісток. На її переконання, ці повноваження доцільно передати органам місцевого самоврядування та Національній поліції, що дозволить забезпечити дотримання законних процедур і краще захистити права громадян.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося засідання, під час якого розглядалося питання про обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. За даними слідства, він фігурує у кримінальному провадженні, пов’язаному з діяльністю організованої групи, яка, за версією правоохоронних органів, контролювала тіньові процеси у певному секторі державного управління.

Слідчі вважають, що Миронюк діяв не самостійно, а у змові з іншим підозрюваним — Дмитром Басовим. Правоохоронці стверджують, що саме ці двоє осіб відігравали ключову роль в ухваленні неформальних рішень, розподілі впливу та координації дій учасників схеми. У матеріалах справи йдеться про системний характер таких дій та їхню тривалість у часі.

Найбільш показовою є позиція силікатної цегли. У кошторисі її вартість закладено на рівні 19 гривень за штуку, тоді як середня ринкова ціна на аналогічну продукцію коливається близько 13 гривень. З урахуванням обсягів робіт така різниця автоматично формує ймовірну переплату на рівні одного мільйона гривень лише на цьому матеріалі.

Не менше запитань викликає квадратний металевий профіль, який у кошторисі зазначений по 57 тисяч гривень за тонну. Водночас ринкові пропозиції на аналогічну продукцію стартують від 38 400 гривень. Різниця у ціні додає до загальної вартості проєкту ще близько 830 тисяч гривень, які не мають очевидного економічного обґрунтування.

Ще більш контрастною виглядає ситуація з профнастилом марки Н44-05. Його вартість у документації завищена майже вдвічі — 630 гривень за квадратний метр замість реальних 300 гривень. За підрахунками, це означає додаткове навантаження на бюджет у розмірі близько 650 тисяч гривень.

Навіть на оздоблювальних матеріалах, зокрема лінолеумі, вдалося виявити істотні розбіжності. У кошторисі його ціна закладена на рівні 1 630 гривень за метр, при тому що аналогічні матеріали з чіткими характеристиками у великих будівельних мережах коштують значно дешевше. Орієнтовна переплата за цією позицією становить близько 190 тисяч гривень.

Загалом лише на кількох базових позиціях попередній аналіз вказує на можливу переплату майже 3 мільйони гривень. Це кошти, які в умовах війни могли б бути спрямовані на закупівлю медичного обладнання, укомплектування бригад швидкої допомоги або підвищення безпеки персоналу.

Поки країна значною мірою тримається на волонтерах і донатах, подібні кошторисні “аномалії” в проєктах, що фінансуються з бюджету, виглядають не просто сумнівно, а потенційно небезпечно з точки зору довіри до системи управління публічними коштами. Питання в цій історії стосуються не лише підрядника, а й замовника, який погодив такі ціни та визнав їх економічно обґрунтованими.

тему або вихідний текст, на основі якого слід писати матеріал;

бажаний обсяг (короткий / розширений);

Він зазначив, що до атак залучаються як більш підготовлені бійці, так і солдати з мінімальним бойовим досвідом. Такі групи формуються нашвидкуруч і діють хаотично, просуваючись по визначених напрямках уздовж лісосмуг, посадок, населених пунктів і відкритої місцевості.

За словами Назаренка, у штурмах зазвичай беруть участь групи з двох, трьох або чотирьох осіб. Протягом дня на одній і тій самій ділянці може відбуватися кілька бойових зіткнень: одну групу знищують, після чого противник відправляє наступну, а згодом ще одну.

Військовий наголосив, що така тактика застосовується постійно і має системний характер. Це, за його оцінкою, вказує на те, що російська армія має значні резерви живої сили, які накопичені у віддалених районах і можуть швидко перекидатися для підтримки штурмових дій.

За словами Назаренка, противник здатен оперативно формувати нові підрозділи з підготовлених і непідготовлених найманців, концентрувати їх на окремих напрямках і таким чином підтримувати постійний тиск на українські позиції.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання, під час якого розглядалося питання обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. Слідчі органи підозрюють його в участі у складних тіньових механізмах, пов’язаних з управлінням неофіційними фінансовими та організаційними процесами. За матеріалами справи, Миронюк діяв не самостійно, а у взаємодії з Дмитром Басовим, який, за версією правоохоронців, був його ключовим партнером.

Сторона обвинувачення наполягала на тому, що підозрювані фактично контролювали низку прихованих схем у складі певних структур, використовуючи службові зв’язки та вплив на ухвалення рішень. За даними слідства, ці дії могли завдати значних збитків державним інтересам і створити умови для системних корупційних зловживань. Саме цим аргументувалася необхідність суворого запобіжного заходу, який би унеможливив тиск на свідків або знищення доказів.

Журналістська перевірка підтвердила, що Ігор Миронюк справді має бізнес-інтереси у Словаччині. Перший бізнес він започаткував ще у 2008 році разом із тодішньою дружиною Оленою та сином Артуром. Родина володіла частками у компанії SU-CONSULTING s.r.o., яка працювала у сфері реклами. У 2014 році цей бізнес було продано.

Після цього Миронюк залишився співвласником та виконавчим директором іншої словацької компанії — UKRCI s.r.o., заснованої у 2014 році. Формально фірма займається неспеціалізованою оптовою торгівлею, однак її фінансові показники виглядають скромними: за 2024 рік дохід компанії склав трохи більше ніж дві тисячі євро. Раніше часткою у цьому бізнесі володіла Олена Миронюк, однак у липні 2025 року вона, ймовірно, передала її сину Артуру.

У червні 2025 року колишня дружина Миронюка придбала ще одну компанію у Словаччині — Management alternative technologies s.r.o., яка спеціалізується, зокрема, на роздрібній торгівлі. Номінальний розмір її внеску становив 5 тисяч євро. Фінансові результати діяльності цієї фірми на момент публікації у відкритих реєстрах відсутні.

Втім, родину Миронюка зі Словаччиною пов’язує не лише бізнес, а й нерухомість. У 2014 році його син Артур придбав квартиру на 22-му поверсі багатоповерхового житлового комплексу неподалік від центру Братислави, на вулиці Байкальській.

Крім того, влітку 2023 року колишня дружина Миронюка стала власницею приватного будинку у передмісті Братислави — місті Шаморін. Нерухомість розташована за десять хвилин пішки від Дунаю та приблизно за двадцять хвилин їзди автомобілем до центру столиці Словаччини. У кадастрових документах зазначено, що будинок придбано без залучення кредитних коштів. Сума угоди не розкривається, однак, за відкритими оголошеннями, вартість подібних будинків у цьому районі сягає близько пів мільйона євро.

Таким чином, дані про бізнес та нерухомість у Словаччині корелюють із заявами сторони обвинувачення у справі Миронюка. Наявність закордонних активів і тісних сімейних зв’язків за межами України може мати значення при оцінці ризиків у кримінальному провадженні, зокрема щодо можливого переховування від слідства.

Історія з купівлею автомобілів заступником начальника управління патрульної поліції Донецької області Русланом Скрипником привернула увагу громадськості як показовий приклад розбіжностей між офіційно задекларованими доходами та реальними витратами. Матеріал, що з’явився у відкритому доступі, акцентує на тому, що протягом двох років — із грудня 2023-го до грудня 2025-го — посадовець став власником одразу шести транспортних засобів, а динаміка цих придбань викликає запитання навіть без складних фінансових розрахунків.

У переліку автомобілів фігурують два електромобілі Nissan Leaf, три Hyundai Ioniq різних років випуску, а також MG 4. Формально частина машин не затримувалася у власності надовго й згодом була продана, однак саме процес постійного оновлення автопарку став предметом публічної дискусії. Увагу привертає не лише кількість угод, а й їхня регулярність, що створює враження системного підходу до купівлі та перепродажу.

Сам Скрипник, за наведеними словами, пояснює джерело коштів “особистими заощадженнями”. Формально у деклараціях фігурують валютні накопичення — 67 тисяч доларів. Однак автори матеріалу звертають увагу на те, що механіка їх накопичення виглядає нетипово: у низці років обсяг відкладених коштів майже дорівнював річному доходу, попри відсутність власного житла та статус одинокого батька. Окремо згадується 2018 рік, коли валютні заощадження, за наведеними даними, зросли на суму, яка перевищувала задекларований річний дохід сім’ї. Це створює враження, що витрати на повсякденне життя або не відображені у фінансовій картині, або покривалися іншими, не вказаними джерелами.

Подібна логічна “дірка”, як стверджується, повторюється і в 2023 році: придбання двох Hyundai Ioniq на загальну суму 780 тисяч гривень відбулося при задекларованому річному доході 670 тисяч. Теоретично різницю можна було б закрити за рахунок заощаджень, але в матеріалі наголошується на іншому нюансі: валютні активи не зменшилися, а заощадження сина, навпаки, зросли. Автори роблять висновок, що за такої конфігурації гроші виглядають одночасно і витраченими, і збереженими.

У 2025 році, за наведеними даними, картина стає ще контрастнішою. Повідомляється про купівлю Hyundai Ioniq 5 2021 року за 512 тисяч гривень у серпні та MG 4 2023 року майже за мільйон гривень у грудні. Паралельно вказується на задекларований продаж нерухомості на 600 тисяч гривень, але навіть з урахуванням цього епізоду загальна фінансова мозаїка, як стверджують автори, залишається непослідовною.

У подібних історіях ключовим є не сам факт купівлі автомобілів чи наявності заощаджень — це не порушення. Питання виникають тоді, коли витрати системно перевищують доходи, заощадження не скорочуються, а цифри в різних деклараційних формах не складаються в одну картину. У випадку Руслана Скрипника, як випливає з оприлюдненого аналізу, мова йде про повторювану модель невідповідностей, яка потребує не загальних пояснень, а предметної перевірки — з верифікацією джерел коштів, руху активів і коректності декларування.