Перевірка в податковій призвела до відставки 16 керівників з інвалідністю

На Черкащині правоохоронні органи викрили податкову інспекторку, яку підозрюють у серйозних порушеннях, пов’язаних із зловживанням службовим становищем та незаконним втручанням у державну інформаційну систему. За інформацією обласної прокуратури, посадовиця скористалася доступом до внутрішньої бази Державної податкової служби та без жодних підстав видалила дані щодо нарахувань на значну суму.

Слідство встановило, що держслужбовиця зайшла до інформаційно-комунікаційної системи ДПС під власним логіном і паролем, після чого вилучила два податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно. Загальна сума цих нарахувань становила 500 тисяч гривень. Видалення інформації відбулося без законних підстав і всупереч службовим обов’язкам, що призвело до фактичного ненадходження півмільйона гривень до місцевого бюджету.

Головному державному інспектору одного з відділів оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Черкаській області інкримінують кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 362 (несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерів, систем та мереж) та ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем).

Справу наразі розслідують, а прокурори перевіряють усі обставини для притягнення винних до відповідальності та відшкодування завданих державі збитків.

3 грудня у світі та в Україні поєднує в собі одразу кілька шарів значення — релігійний, культурний і народний. За новоюліанським календарем цього дня вшановують Іоанна Мовчазника — святого, якого християни вважають покровителем духовної стриманості, мовчання та зцілення від хвороб. У народній традиції дата також має особливе символічне наповнення, пов’язане з настановами бути обережними у словах, уникати сварок і дбати про внутрішній спокій.

Іоанн Мовчазник ще за життя прославився аскетизмом, смиренням і добровільною відмовою від гучних промов. Його образ у християнській традиції став уособленням сили мовчання як духовної практики. Віруючі звертаються до святого з молитвами про зцілення фізичних недуг, зміцнення душевних сил та захист від спокус. Вважається, що саме цього дня особливо важливо утримуватися від різких висловів, пустих розмов і негативних емоцій.

За старим стилем цього дня згадують святого Григорія Декаполіта та єпископа Прокла Константинопольського.

3 грудня відзначають Міжнародний день людей з інвалідністю. Його мета — привернути увагу до прав та потреб людей з інвалідністю, створення інклюзивного середовища та повної їхньої інтеграції у суспільство. Для України ця тема особливо гостра через наслідки війни.

Також 3 грудня відзначають День комп’ютерної графіки — професійне свято дизайнерів, аніматорів, художників спецефектів, 3D-моделерів та всіх, хто працює з цифровим зображенням.

Окрім цього, сьогодні проходить Міжнародний день боротьби з пестицидами. Дата покликана нагадати про шкоду хімікатів для екосистеми та про необхідність обмеження небезпечних аграрних технологій.

Окремого державного свята сьогодні в Україні немає, але дата пов’язана з кількома видатними іменинниками: цього дня народилися філософ Григорій Сковорода, географ і картограф Степан Рудницький, диригент Іван Слета та сучасний письменник Андрій Любка.

У народі 3 грудня оповите традиціями, що збереглися ще з давніх часів, — їх часто пов’язують із зимовими прикметами й обрядами мовчання.

У народному календарі цей день називали Іван Мовчальник. Вважалося, що 3 грудня потрібно якомога менше говорити: тиша допомагала силі думки та сприяла успіху в будь-якій справі. Предки вірили, що робота, виконана без зайвих слів, обов’язково буде вдалою, а мовчазна людина в наступному році стане красномовною.

Погодні прикмети на 3 грудня допомагали передбачати перебіг зими:

дороги розмило багнюкою — грудень буде сирим;сонячний день обіцяв тепло;снігур співає — погода скоро покращиться;снігопад означав дощовий березень.

Традиції дня пов’язані з обмеженням у словах. Забороненими вважаються порожні балачки, плітки, лайка, неправда, хвастощі та гучні обіцянки. Вважалося, що сказане вголос може обернутися проти людини, тому радили говорити лише за потреби та утримуватися від різких висловів.

Надішліть повний фрагмент, від якого слід відштовхуватися, — і я підготую розширений унікальний текст із заголовком у першому абзаці та без небажаних формулювань.

Водночас закон чітко визначає нюанси. Догляд за літньою або хворою людиною може бути підставою для відстрочки лише тоді, коли більше ніхто з родичів не здатен забезпечувати цей догляд. У випадку з дружиною, яка має інвалідність III групи, відстрочка можлива лише за наявності спеціальних медичних показань, прямо перелічених у законі. Термін дії відстрочки та пакет документів залежать від конкретної ситуації — універсального строку не існує.

З листопада 2025 року процедура оформлення стала значно простішою. Військовозобов’язаним більше не потрібно йти до ТЦК: достатньо звернутися до найближчого ЦНАПу або подати заяву через застосунок «Резерв+». Якщо підстава відповідає переліку автоматичних категорій, система продовжує відстрочку самостійно, без додаткових візитів до державних установ. Проте навіть автоматичний статус вимагає початкового оформлення — право на відстрочку необхідно реалізувати, інакше в базі воно не відобразиться.

Важливо пам’ятати, що зміна сімейних обставин може призвести до втрати відстрочки. Це стосується, наприклад, ситуацій, коли батько трьох неповнолітніх дітей має значну заборгованість з аліментів, коли особа, за якою здійснювали догляд, одужала або померла, або коли діти, яких виховував батько-одинак, досягли повноліття. У таких випадках підстави для відстрочки перестають діяти, і людину можуть мобілізувати.

Система продовжує адаптуватися до умов війни, а правила мобілізації регулярно уточнюються. Водночас держава зберігає баланс між потребами армії та об’єктивними обставинами, що не дозволяють окремим громадянам служити за сімейними причинами.

Обстановка на північному відтинку Харківської області набула особливо напруженого характеру. Українські підрозділи, які утримують оборону в районі Вовчанська, повідомляють про суттєве ускладнення ситуації. За словами військового з позивним «Мучной», місто фактично втрачено: лінія оборони там більше не є стійкою, а сам населений пункт, за його висловом, «відколовся повністю». Це визначення відображає реальний стан речей — противник зміг закріпитися на ключових ділянках і нарощує тиск, користуючись тактичними прогалинами та постійним вогневим впливом.

Військовослужбовці на передовій попереджають, що противник може спробувати розвинути наступ углиб області, орієнтуючись на важливі населені пункти, які формують зовнішній оборонний контур Харкова. Зокрема, особливу увагу привертає напрямок на Вільчу. Саме там російські підрозділи, просунувшись через район Цегельного та південні околиці Вовчанська, змогли зачепитися за північну частину селища. Це створює небезпеку подальшого розширення плацдарму, що може стати основою для наступних ударів у напрямку більш глибоких ліній оборони.

Боєць наголошує, що ситуація на ділянці фронту є критичною: за оцінками підрозділів, які тримають оборону, російські війська мають усі передумови для подальшого просування.

«Картина вимальовується жорстка. В них є всі передумови рванути до Бугаївки, а можливо й далі, якщо темп не буде збитий. На цих підступах їх треба гальмувати будь-якою ціною, бо інакше Харкову справді світитиме важкий період», — заявив “Мучной”.

Військовий підкреслив, що критичну роль відіграє підтримка українських бійців, адже ворог просувається системно й не зменшує інтенсивності атак.

«Я просто заздалегідь підводжу вас до того, що може розгортатися в цьому епізоді. А ваша підтримка бійців — це те, що реально впливає на скільки напрямків ми зможемо вистояти. Ворог навалює системно. Завдання в них чітке — забрати під себе правий берег Сіверського Дінця й відтиснути нашу лінію якомога далі», — додав він.

Водночас Генеральний штаб ЗСУ спростовує російські заяви про «захоплення» Вовчанська й інших населених пунктів. У штабі наголошують: ідеться про пропагандистські спроби Кремля вплинути на міжнародні переговори відеороликами із черговим «флаговтиканням».

У Генштабі підтвердили, що ситуація у Вовчанську залишається напруженою. Противник намагається просуватися у місті, використовуючи малі піхотні групи, ударні безпілотники та артилерію. Однак українські сили продовжують оборонні операції та утримують позиції на складних ділянках фронту, зокрема у Покровську, Вовчанську та Куп’янську.

У політичних дискусіях довкола можливих параметрів майбутніх мирних угод дедалі частіше з’являються пропозиції щодо встановлення ліміту на чисельність Збройних сил України. Проте такі ініціативи можуть стати серйозним викликом для національної безпеки. На це звертає увагу військовий експерт та колишній співробітник СБУ Іван Ступак, аналізуючи висловлювання окремих європейських дипломатів про можливі підходи до врегулювання конфлікту.

Експерт наголошує, що подібні формулювання здатні приховувати небезпечні механізми контролю, які створюватимуть тиск на Україну в умовах переговорів. За його словами, за ідеєю про «обмеження чисельності української армії» може стояти спроба запровадити зовнішній нагляд над оборонними структурами. Формування таких контрольних місій або комісій фактично відкриватиме шлях для впливу третіх сторін, що здатне поставити під сумнів суверенність рішень у сфері оборони.

Так Ступак відреагував на слова Верховної представниці ЄС із закордонних справ Каї Каллас, яка раніше заявила, що у випадку обмеження чисельності ЗСУ Росія також має скоротити свою армію. На думку експерта, такі очікування є нереалістичними.

“РФ навряд чи піде на скорочення. Їхня армія зараз — це 1,5 мільйона. Це колосальна кількість. Для порівняння: Польща — 200 тисяч, Німеччина — 180 тисяч. До вторгнення Україна мала 250 тисяч”, — зазначив Ступак.

Водночас він наголосив, що навіть обмеження на рівні 800 тисяч особового складу не було б критичним — головне питання в здатності держави фінансово утримувати таку армію.“800 тисяч — це дуже багато. Ми самі просто не потягнемо таку чисельність”, — сказав аналітик.

Ступак додав, що після завершення активних бойових дій чисельність української армії зменшиться до рівня, який забезпечується фінансуванням. Але можливе й інше: Україна може співпрацювати з ЄС щодо фінансової підтримки великої армії, якщо Європа зацікавлена в тому, щоб Україна залишалася щитом на східному кордоні.

“Якщо європейці хочуть бачити нас країною, яка захищає східні рубежі Альянсу, і готові за це платити — питань немає. Ми можемо утримувати й мільйонну армію. Але вони мають за це платити. Як на мене, це була б класна угода”, — підсумував експерт.

Перемишлянський районний суд Львівської області ухвалив вирок щодо лікаря-ортопеда-травматолога комунального підприємства «Перемишлянська центральна районна лікарня», який одночасно входив до складу позаштатної військово-лікарської комісії. Суд визнав медика винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України — отримання неправомірної вигоди з використанням службового становища.

Слідство встановило, що лікар, користуючись своїм впливом у складі ВЛК та повноваженнями, які дозволяли йому впливати на ухвалення рішень щодо придатності громадян до військової служби, висунув вимогу надати йому кошти в обмін на сприятливий висновок. Йшлося про ухвалення рішення, яке могло б суттєво вплинути на подальшу долю людини в умовах воєнного стану, — визначення стану здоров’я й можливості проходження служби.

Обвинувачений повністю визнав свою провину та щиро розкаявся, що стало пом’якшувальною обставиною під час судового розгляду.

Суд призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн та позбавлення права обіймати посади у військово-лікарських комісіях строком на 2 роки. Сума хабара була повернена особі, яка її передала, а мобільний телефон та інші кошти залишилися у обвинуваченого. Арешт на майно скасовано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів.

За даними джерел видання 360ua.news, на завтрашній сесії Київської міської ради планується офіційне оголошення про призначення Мирослави Смирнової керівником фракції УДАР. Інформація про це вже активно обговорюється в політичних колах столиці та серед місцевих експертів, адже призначення відбувається на фоні масштабних внутрішніх перестановок та підготовки до майбутніх виборів.

За даними джерел, зміна керівництва фракції виглядає цілком логічною: наразі один із провідних членів партії, Палатний, починає формувати власну команду та розставляти на ключові позиції людей, які зможуть підтримати його політичну стратегію. Саме близькість Смирнової до Палатного та її досвід у партійній роботі зробили її основним кандидатом на посаду очільниці фракції.

Нагадаємо, нещодавно з посади голови фракції УДАР в Київраді пішов Дмитро Білоцерковець, через конфлікт з мером Києва Віталієм Кличко. Ще один видний функціонер команди Кличко – Валентин Мондріївський також лишився свого впливу, через розслідування правоохоронцями корупційних кейсів, за його участі.

Про корупційні схеми за участі Віталія Кличка та Валентина Мондриївського, читайте у нашому матеріалі: Схеми розкрадання бюджету Києва чиновником КМДА.

Декларація судді П’ятого апеляційного адміністративного суду Андрія Бойка вкотре показала, наскільки серйозною залишається проблема непрозорості фінансового стану представників судової влади в Україні. Її аналіз демонструє значну диспропорцію між офіційними доходами суддів та обсягом задекларованого майна, що викликає суспільне занепокоєння та підриває довіру до судової системи. Подібні випадки підкреслюють необхідність посилення контролю, удосконалення законодавчих норм та розвитку механізмів прозорості в судовій сфері.

Огляд декларації Андрія Бойка свідчить про значні активи, які не завжди можуть бути логічно пояснені рівнем його офіційного заробітку. Це явище не є поодиноким — у попередні роки кількість подібних випадків лише зростала, і громадські організації, експерти та медіа постійно звертають увагу на цю проблему. Вона ставить під сумнів принцип рівності перед законом і демонструє потенційні ризики корупційних практик у судовій системі.

Офіційні прибутки подружжя за 2024 рік становили 2,75 млн грн у судді та 1,88 млн грн у його дружини. У цілому цифри чималі, але вони аж ніяк не пояснюють наявність десятків тисяч доларів і євро, кількох квартир, будинків та значного автопарку.

Нерухомість і будинки в різних локаціях

У власності та користуванні родини — одразу кілька об’єктів житла. Зокрема, квартира 126,3 м² в Одесі, оформлена на Віолету Борисівну Бойко, яку суддя та його дружина використовують безоплатно. Придбана вона була у 2014 році за 1,03 млн грн.

Є також ділянка в одеському дачному кооперативі та будинок 78,2 м², оформлені у частковій власності судді, його дітей та ще однієї родички. Вартість покупки у 2020 році — 410 тис. грн за землю й 1,4 млн грн за будинок.

Окремо дві доньки проживають у будинку площею 114,6 м² у Лиманці, який належить Чернявському Олександру Миколайовичу — ймовірно, родичу дружини.

На саму дружину оформлена квартира в Одесі площею 56 м², куплена у 2021 році за 660 тис. грн.

Автопарк, гідний бізнесмена, а не державного службовця

Родина володіє щонайменше п’ятьма автомобілями.Серед них:• Toyota Tundra 5.7 (2012), придбана суддею у 2019 році за 512,5 тис. грн• Lexus NX300h (2020), куплений дружиною в 2021-му за 671 тис. грн• Mercedes-Benz Viano (2007)• УАЗ 31514 (1998)• Toyota Corolla (2001), що належить матері судді, але використовується ним

Такий набір авто теж складно узгодити з рівнем офіційних доходів, зазначених у деклараціях.

Системні питання без відповіді

Суддя Бойко і його родина демонструють класичний для української системи дисбаланс: високі зарплати суддів не пояснюють ані багаторівневої нерухомості, ані майже 10 мільйонів гривень готівки, ані автопарк, який більше пасує великому підприємцю, а не державному службовцю.

З огляду на роль, яку відіграють судді апеляційних інстанцій у формуванні законності в країні, такі декларації ставлять під сумнів прозорість та доброчесність системи загалом.

Ми продовжуємо збирати інформацію щодо способу життя та статків Андрія Бойка. Якщо маєте додаткові факти або дані — надсилайте, і ми обов’язково перевіримо та опублікуємо їх у рамках подальшого розслідування.