Перевірка в податковій призвела до відставки 16 керівників з інвалідністю

Під час поїздок за межі України значна частина громадян і далі обирає готівкові кошти як найбільш зрозумілий і універсальний спосіб розрахунків. Формально українське законодавство не встановлює жорсткої верхньої межі суми готівки, яку можна вивозити за кордон, однак фактичні правила перетину кордону містять чіткі фінансові вимоги. Їх недотримання може призвести до штрафів, затримки коштів або додаткових перевірок.

Національний банк України неодноразово наголошував, що ключовим моментом є не сам обсяг готівки, а необхідність її декларування. Станом на 2026 рік фізичні особи мають право переміщувати через державний кордон будь-яку суму готівкової валюти, але без заповнення митної декларації дозволено перевозити лише кошти в межах установленого ліміту. Якщо сума перевищує цей поріг, громадянин зобов’язаний задекларувати її у встановленому порядку.

Українське законодавство передбачає, що фізичні особи-резиденти можуть вивозити готівкову валюту в еквіваленті до 10 тисяч євро без подання декларації та підтверджуючих документів. Якщо ж сума перевищує цей поріг, громадянин зобов’язаний задекларувати кошти та надати докази їхнього офіційного походження.

До таких підтверджуючих документів належать банківські виписки про зняття готівки з рахунків, довідки про валютно-обмінні операції або інші документи, що засвідчують законне отримання коштів. Без їх подання перевезення суми понад ліміт вважається порушенням митних правил.

У разі недотримання встановлених вимог застосовується відповідальність, передбачена статтею 471 Митного кодексу України. Порушнику загрожує штраф у розмірі 20 відсотків від суми перевищення дозволеного ліміту. Наприклад, якщо особа намагатиметься вивезти 20 тисяч євро без декларування, штраф нарахують із суми перевищення у 10 тисяч євро і він становитиме 2 тисячі євро.

Фахівці Національного банку радять заздалегідь ознайомлюватися з правилами та готувати необхідні документи перед поїздкою. Дотримання цих вимог допоможе уникнути непередбачених витрат, затримок і проблем під час проходження митного контролю.

Історія навколо голови Антимонопольного комітету України Павла Кириленка набула широкого суспільного резонансу та стала символом системної проблеми безкарності високопосадовців у період воєнного стану. Поєднання кількох факторів — кримінального провадження щодо десятків мільйонів гривень незадекларованих активів, рішення суду не усувати посадовця з посади та затягування парламентських процедур зі звільнення — викликало хвилю обурення як у медіа, так і серед громадськості.

Понад рік тому журналістські розслідування оприлюднили інформацію про значні статки, якими користується родина Кириленка. Йшлося про елітну нерухомість, дороговартісні паркомісця та автомобілі преміумкласу, що не відповідали задекларованим доходам посадовця. За даними слідства, активи на суму понад 72 мільйони гривень були набуті без підтверджених законних джерел походження, що стало підставою для відкриття кримінального провадження.

Детективи НАБУ завершили досудове розслідування, Спеціалізована антикорупційна прокуратура направила обвинувальний акт до суду, а Вищий антикорупційний суд перейшов до розгляду справи по суті. Кириленку інкримінують незаконне збагачення та подання завідомо недостовірних відомостей. Його дружину слідство вважає пособницею у приховуванні активів. За самого чиновника було внесено заставу в розмірі 30 млн гривень.

Попри це, у серпні 2025 року ВАКС відмовився відстороняти Кириленка від посади голови АМКУ. Суд обмежився запобіжним заходом у вигляді особистих зобов’язань, дозволивши посадовцю й надалі керувати одним із ключових економічних регуляторів держави. Восени запобіжний захід було продовжено, а сам Кириленко продовжує підписувати рішення Антимонопольного комітету.

Паралельно питання його звільнення зависло у Верховній Раді. У жовтні 2025 року було зареєстровано проєкт постанови про припинення повноважень голови АМКУ. Парламент формально доручив профільному комітету розглянути це питання, однак жодних реальних рішень так і не ухвалив. Минув час, але тема не виноситься в зал, а політичної волі поставити крапку у цій історії досі не видно.

Ситуація виглядає особливо гострою в умовах війни, коли держава закликає бізнес і громадян до максимальної фінансової дисципліни, водночас залишаючи на посаді людину, обвинувачену у збагаченні, несумісному з офіційними доходами. Антимонопольний комітет є одним із ключових індикаторів для інвесторів та міжнародних партнерів, і будь-які підозри щодо його керівництва неминуче підривають довіру до рішень регулятора.

Історія Павла Кириленка давно вийшла за межі окремої кримінальної справи. Вона стала тестом для судової та політичної системи на здатність реагувати на корупційні ризики без очікування вироку. Поки ж цей тест демонструє інше: навіть у воєнний час обвинувачення у масштабній корупції не є автоматичною підставою для втрати посади.

Президент України Володимир Зеленський, президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підписали декларацію про наміри щодо формування багатонаціональних сил, покликаних забезпечити дотримання режиму припинення вогню на території України. Документ закладає політичну основу для майбутньої безпекової архітектури та свідчить про новий рівень координації між Києвом і ключовими європейськими партнерами.

Як зазначає британське видання The Telegraph, підписання декларації стало важливим дипломатичним сигналом і розцінюється як суттєвий політичний прорив. Журналісти наголошують, що вперше за більш ніж рік позиції України, Сполучених Штатів та провідних європейських країн виглядають узгодженими, а спільні заяви та дії демонструють єдине бачення подальших кроків щодо врегулювання ситуації.

Зокрема, Зеленський, Макрон і Стармер оголосили про плани створення англо-французьких сил безпеки, які можуть бути задіяні в Україні після встановлення режиму припинення вогню. Передбачається, що ці сили стануть частиною ширшого багатонаціонального механізму стримування.

Водночас спецпредставник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф заявив, що дипломати «майже завершили» роботу над протоколами безпеки, покликаними не допустити повторення війни. За його словами, ці протоколи мають забезпечити захист України у разі нового нападу, однак конкретні механізми залишаються невизначеними.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, зі свого боку, заявляв, що Сполучені Штати нібито погодилися на «сильні юридично зобов’язуючі гарантії безпеки» та певний американський механізм забезпечення безпеки. Він також пообіцяв, що Німеччина візьме на себе відповідальність за Україну та безпеку континенту загалом, утім утримався від приєднання до ініціативи Великої Британії та Франції щодо розміщення сил безпосередньо на місцях.

The Telegraph наголошує, що питання гарантій безпеки є ключовим компонентом будь-якої мирної угоди. Видання зазначає, що українці не погодяться на мир або територіальні компроміси без упевненості в тому, що Росія не зможе знову атакувати.

Разом із тим журналісти підкреслюють, що сам механізм забезпечення безпеки наразі фактично не узгоджений. Деталі не були публічно озвучені, а лідери обмежилися згадкою про участь США у спостереженні за дотриманням режиму припинення вогню.

У відповідь на запити щодо конкретики Віткофф заявив, що американські військові «думали про це», але уникнув прямих відповідей. За оцінкою видання, це означає, що ключова гарантія безпеки — чіткий сигнал про те, що повторний напад на Україну означатиме війну зі США, — досі відсутня.

Журналісти також нагадали, що раніше британські посадовці пропонували ідею розміщення американських літаків у Польщі або Румунії для підтримки українських, французьких і британських сил на землі. Чи залишається ця пропозиція актуальною, наразі невідомо.

На думку The Telegraph, саме ці деталі визначатимуть різницю між реальним стримуванням і формальними гарантіями. Водночас у Парижі, за словами журналістів, були помітні ознаки відновлення єдності Заходу. Велика Британія і Франція пішли далі, ніж очікувалося, намагаючись переконати Дональда Трампа, що Європа готова взяти на себе більший тягар власної безпеки.

Втім, видання іронічно підсумовує: попри позитивні сигнали, остаточні відповіді щодо миру залишаються «за наступним пагорбом».

Найнадійнішим механізмом гарантування безпеки у сучасному світі залишається членство в Північноатлантичному альянсі, однак питання приєднання України до НАТО нині не є предметом практичного розгляду. Таку позицію висловив американський дипломат Курт Волкер — колишній постійний представник США при НАТО та спеціальний представник Державного департаменту з питань України у 2017–2019 роках — під час інтерв’ю в ефірі телеканалу «Еспресо».

На думку Волкера, саме Альянс протягом десятиліть демонструє найвищу ефективність у стримуванні агресії та запобіганні масштабним конфліктам між державами. Він підкреслив, що членство в НАТО створює не лише військові, а й політичні гарантії, які роблять будь-яку спробу нападу надто ризикованою для потенційного агресора. За його словами, історичний досвід чітко показує: Росія ніколи не наважувалася на пряме збройне протистояння з країнами, які входять до Альянсу, що свідчить про визнання сили колективної оборони.

Водночас дипломат підкреслив, що членство України в НАТО наразі не розглядається, і надзвичайно важливо не робити кроків, які могли б остаточно закрити таку можливість у майбутньому. На його думку, найдоцільніше зараз — не порушувати це питання публічно й виходити з того, що воно тимчасово не стоїть на порядку денному.

Натомість, за словами Волкера, триває обговорення альтернативної моделі гарантій безпеки, яка за своєю суттю максимально наближена до статті 5 Північноатлантичного договору. Йдеться про формат, за якого будь-який новий напад на Україну автоматично супроводжувався б колективною військовою відповіддю всіх країн, що приєднаються до відповідної безпекової угоди разом зі Сполученими Штатами.

Дипломат зазначив, що саме ця рамка нині є предметом активних консультацій. Він звернув увагу на зустріч у Мар-а-Лаго з президентом України Володимиром Зеленським та українською делегацією, у якій брали участь ключові представники американської влади — державний секретар, міністр оборони, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, президент США, керівник апарату Білого дому, а також Стів Віткофф і Джаред Кушнер. За словами Волкера, це свідчить про те, що всі ключові фігури у США, які братимуть участь у прийнятті такого безпекового зобов’язання, були безпосередньо залучені до обговорення.

Окремо він згадав дискусію щодо тривалості майбутніх гарантій. За його словами, президент США Дональд Трамп запропонував формат гарантій безпеки строком на 15 років, тоді як українська сторона наполягає на значно довшому терміні — до 50 років. Волкер припустив, що остаточний компроміс, імовірно, буде знайдений десь посередині.

На його думку, навіть у такому вигляді йдеться про серйозну гарантію безпеки, яка потребуватиме ратифікації Сенатом США. Волкер вважає, що ухвалення такого рішення стане ефективним інструментом стримування майбутньої агресії з боку Росії. Він також переконаний, що після цього до відповідної угоди долучаться європейські союзники, що створить передумови для можливого розгортання їхніх сил в Україні у перспективі.

Водночас дипломат наголосив, що союзники по НАТО не ухвалюватимуть подібних рішень до досягнення припинення вогню. Однак після встановлення перемир’я така система стримування може стати реалістичним елементом ширшої архітектури безпеки.

Раніше генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявляв, що США, Угорщина, Словаччина та ще кілька країн виступають проти вступу України до Альянсу. Водночас він підкреслював, що зараз триває активна робота над гарантіями безпеки для України, які мають унеможливити повторний напад Росії.

Не так давно виявлені розбіжності між задекларованими доходами та реальним майновим станом родини начальника Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Артема Антощука стали темою публічних обговорень. Офіційно пан Антощук задекларував річний дохід у розмірі близько 170 тисяч гривень — сума, яка виглядає скромною навіть для середнього державного службовця. Однак майновий стан його родини викликає серйозні сумніви, адже сума активів, якими володіє його сім’я, явно не відповідає такій скромній заробітній платі.

Згідно з інформацією, на ім’я родини Антощука записано кілька значних об’єктів нерухомості та інших активів. До них належать київська житлова нерухомість, офісне приміщення в самому центрі столиці, понад пів гектара землі в Київській області та недобудований житловий будинок. Крім того, родина володіє валютними заощадженнями та автомобілем преміум-класу, що також виглядає вражаюче на фоні скромних доходів.

Окрему увагу привертає епізод із продажем автомобіля у 2016 році за 780 тисяч гривень, який з’являється у декларації, але не фігурує в попередніх звітних періодах. Така невідповідність виглядає не як технічна помилка, а як потенційний спосіб легалізації коштів із незрозумілим походженням.

На тлі майнових питань показовою є і службова діяльність Антощука в Одесі. Саме за період його керівництва районним управлінням поліції правоохоронні органи фактично самоусунулися від реагування на незаконну забудову прибережних територій. Очевидні порушення земельного та містобудівного законодавства не трансформуються у результативні кримінальні провадження, що дозволяє забудовникам роками працювати без реального ризику притягнення до відповідальності.

Схожа ситуація спостерігається і в сфері бюджетних закупівель. Заяви про завищення вартості робіт, фіктивну конкуренцію та змови між замовниками і підрядниками в Одесі або не реєструються належним чином, або надовго «зависають» без активних слідчих дій. Це створює стійке враження не хаотичної неефективності, а керованої бездіяльності з боку правоохоронних органів.

Подібна модель поведінки вже з’являлася у біографії Антощука раніше. Під час роботи на посаді керівника Управління захисту економіки він опинився в центрі гучного скандалу в Херсоні. Тоді виконувачка обов’язків керуючого справами міської ради публічно заявила, що саме Антощук пропонував «дерибанити» міський бюджет спільно.

У сукупності майнові невідповідності та системна службова «сліпота» до корупційних схем формують образ керівника, для якого поліція виглядає не інструментом захисту закону, а механізмом прикриття домовленостей і збереження статус-кво.

У Києві на Оболоні 4 січня стався вибух автомобіля, у якому перебував військовослужбовець. Київська міська прокуратура кваліфікувала інцидент як терористичний акт. Вибух прогримів у дворі житлового будинку на вулиці Героїв Дніпра вранці під час того, як постраждалий відкривав багажник свого автомобіля. Військовий отримав осколкові поранення, тоді як жінка, що перебувала поруч, уникла травм.

За попередніми даними правоохоронців, вибуховий пристрій був прихований у багажнику автомобіля та спрацював миттєво після його відкриття. На місці події працювали слідчо-оперативні групи, вибухотехніки та працівники Нацполіції, які обстежили прилеглу територію, встановлюючи обставини інциденту та можливі мотиви. Місцевих мешканців просять надавати будь-яку інформацію, що може допомогти слідству, особливо щодо підозрілих осіб або транспортних засобів, помічених у районі до вибуху.

Слідчі відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 258 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за терористичні акти — дії, що створюють небезпеку для життя або здоров’я людей.

На місці події працюють поліцейські, кінологи, вибухотехніки та інші відповідні служби. Вони оглядають територію та збирають докази для встановлення обставин вибуху.

Нагадаємо, що це вже не перший випадок вибухів у Києві за останній місяць. 12 грудня СБУ та Нацполіція затримали трьох чоловіків, підозрюваних у скоєнні подвійного теракту у Дарницькому районі. Тоді внаслідок вибуху двох саморобних пристроїв загинув нацгвардієць, а двоє поліцейських, військовий та охоронець отримали поранення.

Інцидент на Оболоні знову підкреслює загрозу терористичних дій у столиці та потребує посиленої уваги правоохоронних органів.

У Миколаєві постачальник харчових продуктів для шкіл ТОВ «Просеко 8» опинився під підозрою через організацію тендеру з ознаками змови та виявлення у продукції кишкової палички. Розслідування ведуть правоохоронні органи спільно з Державною аудиторською службою, перевіряючи дотримання законодавства та стандартів безпеки харчових продуктів.

За даними документів Prozorro, ТОВ «Просеко 8», ФОП Камашева Тетяна Федорівна та ТОВ «Насолода РК» під час підготовки тендеру надали комерційні пропозиції замовнику – комунальному виробничому підприємству, що відповідає за організацію харчування у навчальних закладах Миколаївської міської ради. Ці пропозиції були враховані при розрахунку очікуваної вартості закупівлі, що викликало підозри щодо можливого узгодження дій учасників тендеру з метою впливу на підсумковий результат.

Виявилось, що всі три компанії мають тісні зв’язки з головою Інгульської районної адміністрації та депутаткою міської ради Ганною Ременніковою. Єдиним учасником торгів стало ТОВ «Просеко 8», яке отримало підряд із символічною знижкою 0,05% від очікуваної вартості.

Журналісти встановили такі зв’язки:

власниця ТОВ «Просеко 8» Ірина Стоєва раніше працювала у закладах харчування родини Ременнікової;

ФОП Камашева Тетяна Федорівна пов’язана спільним телефоном із рядом ФОП та компаній із оточення Ременнікової;

ТОВ «Насолода РК» належить Ользі Крашенінніковій, номер телефону якої теж пов’язаний із підприємствами Ременнікової.

На початку грудня Державна аудиторська служба розпочала моніторинг тендеру, однак документи по ньому у системі Prozorro досі не опубліковані.

Наприкінці грудня правоохоронці вручили підозри організаторам кейтерингу для шкіл Миколаєва. Під час обшуків у зразках продукції було виявлено кишкову паличку. Підозри отримали:

керівниця ТОВ «Просеко 8» Ірина Стоєва;

виконувач обов’язків директора комунального виробничого підприємства Петро Вашеняк.

Слідчі дії тривають, правоохоронці перевіряють усі зв’язки та можливу змову учасників тендеру.

Шевченківський районний суд Львова ухвалив обвинувальний вирок щодо заступника керівника Інституту цивільного захисту Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, полковника Олега Стокалюка. Посадовця визнали винним в одержанні неправомірної вигоди за використання службового впливу у сфері пожежної безпеки.

Як встановив суд, події відбувалися у 2023 році. Стокалюк домовився про отримання грошових коштів від представника приватної компанії ТОВ «Тандем Ріел». Йшлося про сприяння у вирішенні питання з реєстрацією декларації відповідності вимогам пожежної безпеки для нежитлового приміщення, розташованого у місті Городок Львівської області. За матеріалами справи, посадовець пообіцяв вплинути на службових осіб Головного управління ДСНС у Львівській області.

Суд визнав, що Стокалюк «не вимагав», але прийняв хабар. Полковник частково визнав провину, стверджуючи, що гроші були передані добровільно та без тиску. Проте суд ухвалив, що дії підпадають під частину 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України — отримання неправомірної вигоди за вплив.

Покарання виявилося формальним — штраф у 93,5 тисячі гривень, що лише трохи перевищує суму хабара. Жодного позбавлення волі, заборони обіймати посади чи конфіскації майна не застосовано. Вирок підлягає оскарженню.

Ситуація демонструє, як в українській судовій системі часто виглядає покарання для офіцерів та керівників у сфері цивільного захисту: можливість сплатити штраф і формально закрити справу, залишаючи питання про реальний вплив на процеси прийняття рішень.