Перспектива завершення війни: оцінки Марка Рютте та очікування Заходу

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.

В Україні оприлюднено дані про масштабне порушення серед працівників органів прокуратури, яке роками залишалося поза увагою. За результатами масштабної перевірки встановлено, що 74 прокурори втратили свої посади через оформлення фіктивних інвалідностей, а ще 66 тимчасово відсторонені від виконання службових обов’язків до завершення дисциплінарних процедур. Про це повідомив генеральний прокурор Андрій Кравченко, акцентуючи, що йдеться не про поодинокі випадки, а про системну схему, яка діяла тривалий час.

За наданою інформацією, кілька кримінальних проваджень щодо працівників, котрі незаконно отримали статус осіб з інвалідністю, уже розглядаються в судах. Ці справи мають стати прецедентом для очищення системи та сигналом, що уникнути відповідальності більше не вдасться. Кравченко наголосив, що протягом багатьох років тема зловживань із довідками про інвалідність залишалася фактично забороненою для обговорення: одні закривали на це очі, інші вважали проблему несуттєвою, а хтось прямо користувався можливістю обходити закон на власну користь.

Кравченко додав, що розслідування та перевірки щодо фальшивих інвалідностей продовжуватимуться, а прокуратура має намір забезпечити повну відповідальність за такі зловживання. Водночас він наголосив на важливості очищення системи та підвищення довіри до органів прокуратури.

Експерти зазначають, що виявлення фальшивих інвалідностей серед правоохоронців свідчить про системні проблеми контролю та потребу в додатковому аудиту персоналу, щоб запобігти подібним порушенням у майбутньому.

Порада не їсти після шостої вечора тривалий час сприймалася як беззаперечне правило для всіх, хто прагне схуднути. Її тиражували тренери, популярні блогери та навіть окремі медичні фахівці, подаючи як універсальний алгоритм контролю ваги. Проте сучасні наукові дослідження дедалі переконливіше свідчать: сувора заборона вечірньої їжі не лише не гарантує зниження ваги, а у деяких випадках може призвести до зворотного ефекту та погіршення метаболічних процесів.

Фахівці з Brigham and Women’s Hospital у Бостоні з’ясували, що сам час вечері не є ключовим чинником для зменшення маси тіла. Куди більше значення мають загальний режим харчування протягом доби, дотримання природних циркадних ритмів, фізична активність та індивідуальний гормональний фон. Дослідники підкреслюють: організм реагує насамперед на баланс спожитих і витрачених калорій, регулярність прийомів їжі та якість продуктів, а не на конкретну годину, коли людина сідає за стіл.

Пізня їжа справді здатна посилювати відчуття голоду наступного дня, але причина криється не в «магічній» годині. Вечеря в період, коли організм уже готується до сну, впливає на гормони ситості — лептин і грелін — що може зміщувати апетит.

Попри це, науковці підкреслюють: немає доказів, що саме 18:00 є критичною межею. Значно важливіше — не переїдати перед сном, уникати важких страв і підтримувати стабільний режим дня.

Дієтологи зазначають, що правило «не їсти після шостої» може бути шкідливим для людей зі зміщеним графіком, пізньою роботою або вечірніми тренуваннями. У таких випадках тривала перерва без їжі провокує зриви та неконтрольовані перекуси.

Сучасна рекомендація набагато простіша — вечеряти за дві–три години до сну й обирати легкі страви. Це допомагає підтримувати здорові циркадні ритми, нормальне травлення та рівень енергії.

Таким чином, заборона їсти після 18:00 — швидше популярний міф, ніж реальне правило. Експерти радять прислухатися до власного тіла і будувати режим харчування відповідно до індивідуальних потреб.

Україна в понеділок, 24 листопада, опиниться під впливом чергових атмосферних фронтів, які сформують переважно хмарну погоду з окремими проясненнями. За прогнозом Укргідрометцентру, більшість регіонів відчують наслідки зміни повітряних мас: очікуються дощі, мокрий сніг та зниження температури, а на окремих ділянках автошляхів можлива ожеледиця, що створюватиме небезпеку для водіїв і пішоходів.

У західних областях найбільш інтенсивні опади прогнозуються вночі. Місцями випадатиме слабкий сніг, а в гірських районах Карпат синоптики попереджають про помірні снігопади, що можуть ускладнити умови руху на перевалах. У денні години на заході опадів не очікується, проте температура залишиться низькою: уночі від +1 до +6 градусів, удень — близько 0°, із відчутним холодом через вологе повітря.

На решті території країни вночі очікуються дощі, а в північних і центральних областях — дощ із мокрим снігом. У Чернігівській та Сумській областях можливі місцями значні опади. Вдень атмосферна ситуація дещо стабілізується: у більшості північних і центральних регіонах без опадів.

Удень температура коливатиметься в межах +3…+8°, хоча на Вінниччині та в північних областях буде холодніше — від 0 до +5°. На півдні та південному сході очікується м’якіша погода: вночі не менше +5°, удень — від +10 до +15°.

Вітер переважно західний, 7–12 м/с. У Карпатах можливі пориви до 15–20 м/с.

У Києві та області також прогнозують хмарну погоду з проясненнями. Уночі можливий мокрий сніг із дощем, вдень — без опадів. Температура вночі опуститься до 0°, удень підніметься до +5°.

Дружина колишнього віцепрем’єр-міністра та ексочільника НАК «Нафтогаз України» Олексія Чернишова, Світлана Чернишова, звернулася до Печерського районного суду Києва з позовом про поділ спільного майна подружжя. Відповідний запис нещодавно з’явився у реєстрі порталу «Судова влада України». Згідно з інформацією, позов було зареєстровано 21 жовтня, а відповідачем у справі значиться сам Олексій Чернишов, який на цей момент є фігурантом кримінального провадження щодо можливого незаконного збагачення.

Суд оперативно визначив склад колегії, що розглядатиме матеріали справи. Процедура поділу майна подружжя зазвичай передбачає аналіз джерел походження активів, часу їх набуття та правових підстав для розподілу, однак у цьому випадку процес може мати додаткові нюанси з огляду на паралельне кримінальне розслідування. Експерти припускають, що судді можуть зіткнутися з необхідністю вивчення значного масиву документів, пов’язаних із фінансовими операціями та власністю родини.

18 листопада Вищий антикорупційний суд обрав Чернишову запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 51 млн грн. Наступного дня ця сума була внесена. Під час судового засідання сторона захисту заявила, що все майно та банківські рахунки подружжя перебувають під арештом у межах попереднього кримінального провадження, яке стосується можливого зловживання службовим становищем та отримання неправомірної вигоди.

Прокурори також повідомили, що у матеріалах справи фігурують псевдоніми «Професор» і «Че-Гевара», які можуть стосуватися подружжя Чернишових. Адвокати цю версію заперечують і наполягають на відсутності доказів.

Світлана Чернишова — докторка філологічних наук та професорка кафедри іноземних мов історичного й філософського факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Її позов може стати новим етапом у резонансній справі про корупцію в енергетичному секторі та майнові активи родини.

Начальник столичного главку Національної поліції Дмитро Шумейко все частіше опиняється у фокусі суспільної дискусії через обставини, які викликають сумніви щодо прозорості його професійного шляху й походження задекларованих статків. Його тривала служба у міліції, а згодом у поліції, що на перший погляд виглядає послідовною та успішною, приховує низку невирішених питань, які роками залишаються без чітких офіційних пояснень.

Одним із найбільш резонансних аспектів біографії посадовця стало уникнення люстрації. Закон, що був ухвалений після Революції Гідності, передбачав очищення системи від посадовців, які займали керівні або чутливі посади у період до зміни влади. Шумейко підпадав під дію цих критеріїв, проте процедура не торкнулася його жодним чином. Це породило численні підозри та дискусії про можливі неформальні рішення, що дозволили йому залишитися у системі.

Проте найбільше запитань викликає його діяльність у Києві. За інформацією джерел, Шумейко сформував систему контролю над низкою міських схем — від тендерних закупівель до ярмарків, де нібито діє незаконний платний доступ до місць. Такі механізми дозволяють перерозподіляти бюджетні кошти на користь підконтрольних структур та формувати стабільні грошові потоки. Окремі учасники ринку скаржаться, що поліція тут перетворилася на інструмент тиску та «регулювання».

Попри офіційну зарплату у 1,3 млн грн за 2023 рік, родина керівника столичної поліції володіє активами, які складно пояснити лише доходами держслужбовця. Йдеться про кілька квартир у Києві загальною площею понад 270 м², частки у дачних будинках та земельних ділянках, а також про значні суми готівки у гривні та доларах. Окремо Шумейко декларує право користування об’єктами спортивного комплексу «База Волна» та ділянкою на понад 800 м², оформленою на юросіб і родичів.

Аналітики звертають увагу, що сукупність цих факторів свідчить не лише про можливі корупційні ризики, а й про створення впливової тіньової мережі, яка дозволяє очільнику поліції Києва впливати на бізнес-середовище та процеси в місті далеко за межами своїх формальних повноважень. За таких умов розслідування щодо діяльності Шумейка фактично заблоковані, а система, яку він вибудував, продовжує працювати й забезпечувати стабільний прибуток.

Правоохоронні органи України проводять активне розслідування діяльності розгалуженої злочинної мережі, яку, за даними джерел, пов’язують із громадянином Білорусі Артуром Гранцом — відомим бізнесменом та одним із співвласників мережі магазинів дьюті-фрі. Неформальний вплив Гранца також згадується у контексті гемблінгового бренду Vbet, однак офіційні звинувачення наразі не висунуто. Попередня інформація, яку отримали слідчі, свідчить про комплексну схему, що охоплює контрабанду підакцизних товарів, уникнення податкових зобов’язань та відмивання коштів через низку підконтрольних структур и онлайн-платформ.

Однією з центральних ланок механізму, за версією розслідування, є використання компаній, оформлених як оператори безмитної торгівлі. Зокрема, згадуються «Д’ЮТІ ФРІ ТРЕЙДІНГ» (ЄДРПОУ 14285992) та «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (ЄДРПОУ 36953886). Джерела вказують, що через такі структури могла здійснюватися реалізація підакцизних товарів поза митним контролем, що створювало умови для значних фінансових порушень. За попередніми оцінками, саме оформлення бізнесу як дьюті-фрі давало можливість мінімізувати перевірки, спрощувати логістичні операції та відводити увагу контролюючих органів.

Окрему роль у схемі відіграє гемблінговий сегмент під брендом Vbet, який в Україні працює через ТОВ «ВБЕТ Україна» (ЄДРПОУ 43904440). За даними джерел, оперативне управління мережею здійснювалося через керівників компанії, які пов’язувалися з Гранцом. Серед них згадують колишнього директора Гіоргі Гігішвілі та чинного керівника Олександра Блохіна. Слідство вказує на системні маніпуляції з програмним забезпеченням онлайн-казино, що дозволяло занижувати виплати та завищувати збитки користувачів, у результаті чого реальні прибутки суттєво відрізнялися від офіційної звітності.

Ще один механізм, описаний у матеріалах, — міскодинг. За цією схемою транзакції з азартних ігор, яким у міжнародній класифікації відповідає код 7995, змінювалися на код комп’ютерних ігор (7994) або звичайні перекази. Це дозволяло мінімізувати податкове навантаження та легалізувати значні обсяги коштів, зокрема ті, що могли бути виведені в напрямку РФ та окупованих територій.

Схема, пов’язана з Артуром Гранцом, охоплює одразу кілька секторів — від дьюті-фрі до онлайн-гемблінгу — та, за оцінками джерел, приносила її учасникам мільярдні прибутки. Серед установ, пов’язаних із перевіркою цих фактів, називають податкові та правоохоронні органи. Офіційних коментарів від компаній і Гранца наразі немає.

Вищий антикорупційний суд виніс резонансне рішення, яким постановив передати у власність держави майно, що належало сім’ї заступника керівника Головного управління Національної поліції Києва Тараса Полієнка. Йдеться про елітні об’єкти нерухомості та цінні активи загальною вартістю 8,5 мільйона гривень. Колегія суддів підкреслила, що рішення ґрунтується на доказах непрозорого походження цих активів та їх невідповідності задекларованим доходам посадовця.

Рішення суду стало черговим прикладом посилення боротьби з корупцією серед високопоставлених правоохоронців, демонструючи, що фінансові махінації та незаконне збагачення не залишаються безкарними. Правоохоронні органи отримають контроль над елітними об’єктами, що включають житлові будинки та розкішні автомобілі, а державний бюджет отримає значну суму, яка раніше перебувала у приватних руках посадовця та його родини.

3,6 млн грн — вартість дворівневого пентхауса площею 220 кв. м у ЖК бізнес-класу «Зарічний»;

4,9 млн грн — кошти, отримані від продажу цього пентхауса;

два паркомісця, розташовані у тому ж житловому комплексі.

Йдеться про повне стягнення вартості майна та доходу з його реалізації на користь держави.

За даними антикорупційних органів, сім’я високопосадовця не могла підтвердити законні джерела доходів для придбання нерухомості такого рівня. ВАКС визнав кошти, використані для купівлі пентхауса, необґрунтованими активами та застосував конфіскацію відповідно до законодавства.

Елітне майно в ЖК «Зарічний», одному з найдорожчих житлових комплексів столиці, оформлювалося на членів родини правоохоронця, однак реальні доходи Полієнка та його близьких суттєво не відповідали вартості активів.

Судове рішення передбачає повне стягнення активів у дохід держави. Інформація про можливі апеляційні кроки з боку родини Полієнка наразі відсутня.