Підприємства та організації повторно перевірять на відповідність критеріям критичності для бронювання працівників

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.

Співачка Настя Каменських знову опинилася в центрі обговорень через мовне питання. Приводом стало відео з ранкової пробіжки, яке вона виклала у своїх соцмережах, додавши до нього текст іспанською мовою. Здавалося б, звичайна публікація перетворилася на привід для хвилі критики, адже чимало українських підписників сприйняли цей жест як ігнорування рідної мови та власної аудиторії.

У коментарях під дописом прихильники почали активно запитувати, чому артистка звертається до своєї аудиторії іспанською та чому не додає хоча б короткого дубляжу українською. Деякі користувачі наголосили, що не розуміють змісту послання, а отже — відчувають себе виключеними з комунікації. Частина коментаторів заявила про бажання відписатися від співачки, підкресливши, що її кар’єра й популярність сформувалися саме завдяки українському слухачу та в українському медіапросторі.

Серед реакцій під дописом — як здивування, так і різка критика:

«Чому пишете іспанською? Іспанія про вас нічого не знає».«Нічого не зрозуміло, українською би написала».«Все? Цей профіль уже на іншу аудиторію?»«Забула, де заробляла гроші?»

Утім, частина аудиторії стала на захист співачки. Дехто вважає, що мовні претензії — перебільшені й що творчі експерименти — це право артиста.

«В Україні хочуть позбутися найкращих співачок. Настя — красуня і талановита артистка, а нашому народу все не так».«Настрій — ваша зброя, не давайте йому зламатися».

Суперечки частково торкнулися й старої критики щодо того, що Каменських раніше активно використовувала російську мову, а нині переходить на іспанську. Водночас чимало шанувальників нагадують, що співачка активно працює на латиноамериканську аудиторію, тож може звертатися різними мовами.

Попри це, допис став черговим приводом для дискусій про мову публічних персон, відповідальність артистів перед українською аудиторією та нові вектори їхньої кар’єри.

Національне антикорупційне бюро України розпочало серію кримінальних проваджень, що стосуються ймовірних порушень у процесі будівництва фортифікаційних споруд на території Донеччини. Замовником робіт виступала Полтавська обласна військова адміністрація в період керівництва Філіпа Проніна. За інформацією, оприлюдненою керівником НАБУ Семеном Кривоносом в ефірі «Радіо Свобода» 19 листопада, детективи вже формують перелік посадових осіб, які могли бути залучені до можливих зловживань, серед них і колишній очільник ОВА. Нині Пронін займає посаду голови Державної служби фінансового моніторингу України, що надає ситуації додаткового суспільного резонансу.

У межах розслідування перевіряються документи, договори та кошториси, що стосуються закупівель матеріалів, планування робіт і фактичного виконання будівництва захисних споруд. Детективи вивчають можливі розбіжності між звітною документацією та реально виконаними роботами, а також аналізують, чи могла мати місце змова між посадовцями та підрядними організаціями для заволодіння бюджетними коштами.

Кривонос зазначив, що для розслідування справи необхідна допомога Держслужби фінмоніторингу, яка мала б сприяти розслідуванню з моменту публікації записів, проте цього не відбулося. За словами очільника НАБУ, структура Проніна є своєрідною «фінансовою розвідкою», яка повинна відстежувати підозрілі транзакції та рух коштів, однак на запити бюро надано «фактично ніякої релевантної інформації».

У вересні народний депутат від фракції «Голос» Ярослав Железняк заявив, що під час будівництва фортифікацій на Донеччині могли бути розкрадені близько 200 млн грн. За його словами, роботи імітували, а матеріали використовувалися низької якості, що нібито призводило до втрат позицій українськими військовими.

Філіп Пронін, викликаний до парламенту для пояснень, відкинув усі звинувачення та назвав інформацію про розкрадання недостовірною.

Вищий антикорупційний суд виніс резонансне рішення, яким постановив передати у власність держави майно, що належало сім’ї заступника керівника Головного управління Національної поліції Києва Тараса Полієнка. Йдеться про елітні об’єкти нерухомості та цінні активи загальною вартістю 8,5 мільйона гривень. Колегія суддів підкреслила, що рішення ґрунтується на доказах непрозорого походження цих активів та їх невідповідності задекларованим доходам посадовця.

Рішення суду стало черговим прикладом посилення боротьби з корупцією серед високопоставлених правоохоронців, демонструючи, що фінансові махінації та незаконне збагачення не залишаються безкарними. Правоохоронні органи отримають контроль над елітними об’єктами, що включають житлові будинки та розкішні автомобілі, а державний бюджет отримає значну суму, яка раніше перебувала у приватних руках посадовця та його родини.

3,6 млн грн — вартість дворівневого пентхауса площею 220 кв. м у ЖК бізнес-класу «Зарічний»;

4,9 млн грн — кошти, отримані від продажу цього пентхауса;

два паркомісця, розташовані у тому ж житловому комплексі.

Йдеться про повне стягнення вартості майна та доходу з його реалізації на користь держави.

За даними антикорупційних органів, сім’я високопосадовця не могла підтвердити законні джерела доходів для придбання нерухомості такого рівня. ВАКС визнав кошти, використані для купівлі пентхауса, необґрунтованими активами та застосував конфіскацію відповідно до законодавства.

Елітне майно в ЖК «Зарічний», одному з найдорожчих житлових комплексів столиці, оформлювалося на членів родини правоохоронця, однак реальні доходи Полієнка та його близьких суттєво не відповідали вартості активів.

Судове рішення передбачає повне стягнення активів у дохід держави. Інформація про можливі апеляційні кроки з боку родини Полієнка наразі відсутня.

Під прикриттям масштабної інвестиційної програми, спрямованої нібито на модернізацію українського газовидобутку, в діяльності АТ «Укргазвидобування» протягом багатьох років функціонувала схема системного виведення державних коштів. За даними джерел у галузі, ключові управлінські рішення ухвалювалися керівництвом компанії у тісній співпраці з низкою афілійованих підрядників. Саме ці структури отримували багатомільярдні контракти без конкуренції, відкритих тендерів та будь-якого технічного підґрунтя, що дозволяло фактично монополізувати найприбутковіші напрямки робіт.

Одним із найпомітніших прикладів експерти називають проєкт буріння пошукової свердловини №888 на Шебелинському родовищі. Попри наявні у вихідній геологічній документації попередження про відсутність підтверджених покладів і вкрай низьку якість доступних сейсмічних даних, керівництво компанії схвалило реалізацію проєкту в максимально короткі строки. Усі етапи – від технічного обґрунтування до вибору виконавця – були проведені з грубими порушеннями, а підрядником стала компанія, що вже неодноразово отримувала контракти без прозорих процедур.

Координацію фінансових потоків забезпечували генеральний директор Сергій Лагно, директор із закупівель Роман Власенко, директор з геологорозвідки Максим Вітик та директор з безпеки Дмитро Ткачонок. Саме вони погоджували укладання низки непрозорих контрактів, зокрема шести договорів на постачання кабельної продукції вартістю 131,46 млн грн. Усі контракти були підписані у січні–березні 2025 року без проведення відкритих торгів, а реальні обсяги закупівель свідомо роздрібнювали, щоб уникнути контролю.

Порушення фіксувалися і в екологічному блоці діяльності підприємства. У першому кварталі 2025 року компанія повідомила про історичний рекорд — 107 136 метрів пробурених свердловин. Однак утворений у процесі буровий шлам замість спеціальної утилізації зливався просто на рельєф місцевості, що не лише порушує екологічні норми, а й створює загрозу хімічного забруднення.

Окремий епізод стосується аварії на газопроводі високого тиску у квітні 2024 року. Розслідування встановило, що причиною стала незаконна врізка перемички без проектної документації. Інцидент призвів до пожежі, збитків місцевій громаді та поставив під сумнів дотримання елементарних вимог безпеки на підприємстві.

Зібрані факти свідчать, що Укргазвидобування використовувалося як фінансовий плацдарм для непрозорих операцій, тоді як державні інвестиції перетворювалися на інструмент виведення коштів через підконтрольні структури.

В Україні встановлено низку чітких норм, які визначають, хто зі студентів може отримати відстрочку від мобілізації. Система побудована таким чином, щоб забезпечити можливість продовжувати навчання тим, хто справді перебуває у процесі здобуття освіти, водночас запобігаючи зловживанням і спробам використати статус студента виключно для уникнення служби.

Відстрочка надається лише тим, хто навчається за денною або дуальною формою у закладах вищої та фахової передвищої освіти, а також у професійних училищах. Підставою є чинний контракт або наказ про зарахування, а також підтвердження успішного проходження навчального процесу без тривалих академічних заборгованостей. Студенти, які навчаються дистанційно або за заочною формою, права на таку відстрочку не мають, за винятком окремих випадків, передбачених законодавством.

Відстрочка може бути надана студентам, які навчаються на денній або дуальній формі, здобувають наступний рівень освіти та не отримують другу освіту того ж рівня. Важливо, щоб інформація про їхнє навчання була внесена до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Студенти, які проходять підготовку за військовими або оборонними спеціальностями, права на відстрочку не мають.

Міноборони раніше повідомляло, що відстрочка студентам надається на шість місяців з можливістю автоматичного продовження, якщо документи внесені коректно. Науково-педагогічні працівники мають 12-місячну відстрочку.

Професійно-технічні, фахові передвищі та вищі навчальні заклади надають студентам відстрочку на термін навчального семестру, але не більше шести місяців. Інтерни та докторанти також підпадають під ці правила.

Втім, у деяких випадках студент може втратити право на відстрочку та бути мобілізованим. Це можливо у разі переходу на заочну або вечірню форму, відрахування чи академічної відпустки, здобуття другої освіти того ж рівня або відсутності даних про навчання в ЄДЕБО. Якщо навчальний заклад не вніс інформацію до реєстру або допустив помилку, студент вважається таким, що не навчається.

Аспіранти також можуть отримати відстрочку, але лише за умови навчання на денній формі, наявності цивільної спеціальності та коректного внесення інформації до відповідних реєстрів. Після завершення навчання, захисту дисертації або відрахування право на відстрочку зникає.

Юристи закликають студентів уважно стежити за своїм статусом у реєстрах, своєчасно подбати про оформлення документів та контролювати, чи внесено інформацію про навчання навчальним закладом до ЄДЕБО.

На Одещині співробітники Державного бюро розслідувань зупинили добре продуману та тривалу шахрайську схему, у центрі якої опинилися квартири померлих громадян, що не мали спадкоємців. Розслідувачі встановили: група осіб роками привласнювала нерухомість, використовуючи підроблені документи, тіньові зв’язки та судові рішення, що «легалізовували» їхні дії.

Ключовою фігурою у цій схемі був суддя одного з районних судів Одеської області. Саме його рішення перетворювали фіктивні документи на «законні» підстави для переходу права власності. Підписуючи судові ухвали на користь аферистів, він фактично відкривав їм шлях до безперешкодного заволодіння чужим майном, яке мало б переходити громаді або державі.

Для легалізації злочинної схеми ресторатори залучили суддю, який, попри явні порушення, задовольняв позови. Його не турбували ні сфальшовані документи, ні відсутність сторін у засіданнях, ні відсутність обставин, які мали б бути встановлені у цивільному процесі. На підставі цих рішень у Державному реєстрі нерухомості проводили реєстрацію квартир.

У такий спосіб шахрайська група встигла переоформити три квартири загальною вартістю майже 3 млн грн. Нині на об’єкти накладено арешт, щоб унеможливити їхнє подальше відчуження.

Суддю вже звільнено з посади рішенням Вищої ради правосуддя. Йому повідомлено про підозри одразу за кількома статтями: видача завідомо неправдивого офіційного документа та пособництво у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою в особливо великих розмірах.

Організатори — подружжя рестораторів — підозрюються у шахрайстві, підробленні документів та легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. Ба більше, вони вже є обвинуваченими у ще одному кримінальному провадженні щодо привласнення шести квартир.

Наразі вирішується питання про обрання запобіжних заходів усім фігурантам. Санкції інкримінованих статей передбачають до 8 років позбавлення волі.