Підприємства та організації повторно перевірять на відповідність критеріям критичності для бронювання працівників

Працівники Державного бюро розслідувань у взаємодії зі Службою безпеки України викрили офіцера мобілізаційного підрозділу одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Чернігівської області. Слідство вважає, що посадовець причетний до незаконного втручання в облік військовозобов’язаних і налагодження механізму ухилення від призову за винагороду.

За матеріалами кримінального провадження, фігурант використовував службові повноваження для коригування даних у відповідних реєстрах. Такі дії дозволяли створювати штучні підстави для відтермінування або повного уникнення мобілізації окремими особами. Ключовим елементом схеми, за версією правоохоронців, було внесення неправдивої інформації та маніпуляції з документами військового обліку.

Такий статус дозволяє не потрапляти до бойових підрозділів та частин, які виконують завдання безпосередньо в зоні бойових дій. За «вирішення питання» офіцер вимагав 2,5 тисячі доларів США.

Правоохоронці затримали його під час чергової передачі коштів — у момент отримання хабаря. Наразі фігуранту повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України — пособництво в одержанні неправомірної вигоди службовою особою.

Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п’яти до десяти років із забороною обіймати певні посади та можливою конфіскацією майна. Суд уже обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У межах досудового розслідування слідчі перевіряють причетність інших посадовців ТЦК та членів військово-лікарських комісій до можливих аналогічних епізодів, зокрема до ухвалення «потрібних» медичних висновків.

У Чернігівському обласному ТЦК та СП відреагували на ситуацію публічно. Там заявили про нульову толерантність до корупції та наголосили, що подібні дії дискредитують Збройні сили та підривають довіру суспільства. У відомстві пообіцяли сприяти розслідуванню та закликали громадян повідомляти про відомі факти зловживань.

У Києві розпочинається судовий процес у справі, що стосується можливого розкрадання державних коштів, виділених на забезпечення роботи екстреної медичної допомоги. Слідство зосередилося на закупівлі автозапчастин для автомобілів швидкої допомоги, під час якої, за версією правоохоронців, вартість товарів була завищена майже на 2 мільйони гривень.

За інформацією правоохоронних органів, у цій справі йдеться не лише про фінансові махінації, а й про потенційний ризик для здоров’я пацієнтів. Завищення цін могло вплинути на кількість та якість закупленого обладнання, що безпосередньо відображається на оперативності та ефективності медичної допомоги.

За даними досудового розслідування, у 2022 році службові особи комунального об’єднання «Київмедспецтранс» діяли за попередньою змовою з директором приватного підприємства. Посадовці готували та затверджували документи, на підставі яких формувалася очікувана вартість автозапчастин, необхідних для ремонту автомобілів екстреної медичної допомоги.

Слідство встановило, що для реалізації схеми використовувалися підконтрольні суб’єкти господарювання, що дозволило забезпечити перемогу заздалегідь визначеної компанії у процедурі закупівлі. Загальна сума укладеного договору становила майже 5,5 мільйона гривень.

Після підписання договору приватне підприємство постачало автозапчастини за цінами, які значно перевищували ринкові. Це підтвердила комплексна транспортно-товарознавча та судово-економічна експертиза. За її висновками, вартість закуплених запчастин була завищена більш ніж на 1,9 мільйона гривень, що завдало істотних збитків бюджету міста Києва.

Санкції статей Кримінального кодексу України, які інкримінують обвинуваченому, передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Досудове розслідування щодо інших фігурантів кримінального провадження наразі зупинене. Як зазначають у прокуратурі, це пов’язано з перебуванням частини підозрюваних у розшуку, а також мобілізацією одного з учасників справи.

У холодну пору року, коли знижуються температури та часто трапляються перебої з опаленням, важливо фокусуватися не на обігріванні всього приміщення, а на підтримці власного тепла. Лікарка-кардіологиня Олександра Телегузова під час ефіру на каналі Київ24 наголосила на необхідності збереження тепла саме тіла, що значно важливіше, ніж намагання прогрівати великий простір. Вона зазначила, що для ефективного зігрівання організму потрібно носити кілька шарів одягу, що дозволяє зберігати тепло завдяки повітрю між ними.

Основним принципом у боротьбі з холодом є правильний вибір одягу. Багатошаровий стиль допомагає підтримувати стабільну температуру тіла. Кожен шар одягу має виконувати свою функцію: перший шар — забезпечує відведення вологи від тіла, другий — утримує тепло, а третій — захищає від вітру та холоду зовнішнього середовища. Такий підхід є набагато ефективнішим, ніж спроби прогріти великі площі приміщення, що може бути не тільки затратним, а й малоефективним.

Телегузова зазначила, що популярна помилка — носіння двох пар бавовняних шкарпеток. Це може призвести до того, що ноги спітніють і швидше замерзнуть. Натомість слід обирати теплі матеріали та флісові чи утеплені аксесуари для ніг.

Важливими є також захист шиї, попереку та грудей. Лікарка радить носити теплі куртки чи жилети навіть у квартирі, а також шапки та шкарпетки під час сну, адже теплі ноги допомагають серцю зберігати тепло і покращують сон.

Ще одне правило — утеплити підлогу. Використання килимків, картону, пінки або ковдр під ноги зменшує втрату тепла та ризик переохолодження.

Наостанок кардіологиня порадила облаштувати одну максимально утеплену кімнату, де сім’я проводитиме більшість часу, що допоможе економніше зберігати тепло та зменшити навантаження на організм.

З початку лютого українці зіткнуться з низкою оновлень у законодавстві та адміністративних правилах, які безпосередньо вплинуть на повсякденне життя громадян. Серед основних сфер змін – соціальні виплати, державні програми житлового забезпечення, розвиток цифрового зв’язку, податкове адміністрування та особливості режиму воєнного стану. Нові положення стосуватимуться родин з дітьми, внутрішньо переміщених осіб, платників податків та всіх користувачів сучасних технологій.

Однією з ключових новацій стане коригування механізму нарахування соціальної допомоги. Це торкнеться, зокрема, сімей з дітьми та осіб з низьким рівнем доходу. Зміни передбачають більш точне врахування доходів та майнового стану, що дозволить ефективніше адресувати підтримку тим, хто її справді потребує.

У лютому також зберігається можливість оформлення окремих дитячих виплат. Батьки дітей, яким виповнився один рік у січні 2026 року, ще можуть подати документи на отримання допомоги за попередній місяць. Крім того, продовжує діяти програма єЯсла, однак заяву на участь необхідно подати до кінця січня, інакше виплата не буде призначена.

Отримувачі зимової державної підтримки через Укрпошту можуть скористатися виплатою у розмірі 1 000 гривень до кінця лютого. Ці кошти дозволено використовувати на придбання ліків, продуктів харчування та інших базових товарів першої необхідності.

Паралельно держава продовжила дію воєнного стану та загальної мобілізації. Відповідні рішення ухвалені Верховною Радою, і чинність обмежувальних та мобілізаційних заходів продовжено до 4 травня 2026 року.

Ще однією важливою зміною лютого стане розвиток мобільного зв’язку нового покоління. Після запуску у Львові мережа 5G почне працювати у Харкові, а згодом — і в інших великих містах України. Очікується, що це позитивно вплине на швидкість передачі даних і розвиток цифрових сервісів.

Також оновлюється порядок податкових повідомлень. Із 26 лютого вони матимуть нову форму, міститимуть QR-коди для зручної сплати та чітко визначатимуть умови оплати без застосування штрафів у разі дотримання встановлених строків. У податкових органах зазначають, що це має спростити взаємодію громадян із фіскальною системою та зменшити кількість технічних помилок.

Між 2013 та 2016 роками через ПриватБанк було виведено близько двох мільярдів доларів США. Основним механізмом цього стало масове кредитування компаній, які мали прямий зв’язок із тодішніми співвласниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Ці транзакції не були звичайними комерційними операціями, а фактично призводили до виведення значних коштів із фінансової системи країни.

Результатом таких дій стало серйозне погіршення ліквідності ПриватБанку та зростання ризиків для його клієнтів і вкладників. Незабаром це стало однією з головних причин, через які держава була змушена ініціювати націоналізацію банку, щоб запобігти його банкрутству та забезпечити фінансову стабільність. Націоналізація вимагала значних бюджетних витрат, що становило багатомільярдне навантаження на державні ресурси.

Наслідки цієї кредитної політики стали критичними. У грудні 2016 року держава була змушена націоналізувати ПриватБанк, визнавши його неплатоспроможним. Після цього з бюджету було спрямовано понад 5,75 млрд доларів для стабілізації роботи фінустанови, що еквівалентно більш як 155 млрд гривень.

Ключову роль у реалізації схеми відігравав топменеджмент банку, який входив до кредитного комітету та системно погоджував видачу позик пов’язаним структурам. Серед осіб, які схвалювали найбільшу кількість таких кредитів, фігурують Тимур Новіков, Тетяна Гур’єва, Володимир Яценко та Юрій Пікуш. Окрему роль у цій системі відігравала тодішня заступниця голови правління ПриватБанку Любов Чмона, яка погодила 126 кредитів, що стали частиною шахрайської схеми.

Любов Чмона очолювала бюджетний департамент банку — підрозділ, який фактично виконував функції внутрішнього казначейства для бізнес-імперії Коломойського і Боголюбова. Саме через цей департамент формувалися бюджети, прогнозувався рух коштів і забезпечувалося безперебійне фінансування компаній, пов’язаних із власниками банку. Без участі бюджетного департаменту масове схвалення фіктивних кредитів було б неможливим.

Свідчення, надані у суді, вказують на тісні особисті й робочі зв’язки між керівниками ключових департаментів банку та його власниками. Топменеджмент діяв не автономно, а виконував прямі вказівки Коломойського і Боголюбова, отримуючи натомість високі винагороди, збереження посад і гарантії майбутнього юридичного захисту.

Варто підкреслити, що розгляд у Лондоні мав господарський характер. Суд не встановлював кримінальної відповідальності конкретних топменеджерів, однак визнав сам факт масштабного шахрайства. За підсумками розгляду Коломойського і Боголюбова зобов’язали сплатити державному ПриватБанку близько 3 млрд доларів — з урахуванням відсотків та витрат на стягнення. У встановлений строк ці кошти сплачені не були, після чого банк розпочав процедури примусового стягнення.

Попри свою ключову роль у схемі, Любов Чмона за дев’ять років після націоналізації так і не стала фігуранткою кримінальних проваджень в Україні. Водночас іншим колишнім заступникам голови правління пощастило менше. Володимиру Яценку було оголошено підозру у привласненні та відмиванні коштів, а Людмилі Шмальченко — у причетності до розкрадання мільярдів гривень з банку.

Ще одним показовим епізодом стала історія Тимура Новікова. На відміну від Чмони, він не лише погоджував сумнівні кредити, а й, за матеріалами інших судових процесів, отримав близько 4,8 млн євро через кіпрську компанію Primecap, яка перебувала в центрі фінансових операцій, пов’язаних із виведенням коштів. Наразі ПриватБанк намагається стягнути ці гроші в межах окремого судового процесу за кордоном.

Показово, що і Любов Чмона, і Тимур Новіков після завершення роботи у ПриватБанку продовжили кар’єру у бізнесах, пов’язаних із групою «Приват». Ба більше, Чмона, яка на момент націоналізації володіла 0,24% акцій банку, двічі намагалася оскаржити націоналізацію в українських судах, вимагаючи повернення банку попереднім власникам. Обидві спроби завершилися поразкою.

Історія ПриватБанку демонструє не лише масштаби фінансових зловживань, а й глибину системної проблеми — коли ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб в інтересах власників, а відповідальність за наслідки зрештою лягла на державу і платників податків.