Підроблені водійські посвідчення: колишній поліцейський із Чернівеччини став фігурантом справи

Рік 2025 став для Кремля розчаруванням у війні проти України, а перспективи для Володимира Путіна дедалі виглядають складнішими. За оцінками експертів, російська армія протягом року змогла захопити менше ніж 1% української території, що свідчить про значні проблеми в плануванні та реалізації воєнних операцій. Навіть за нинішніх темпів наступу Росії знадобиться щонайменше ще рік, щоб дістатися адміністративних кордонів Донбасу — регіону, який Кремль вважає умовою для початку мирних переговорів.

Аналітики зазначають, що військові невдачі супроводжуються економічними труднощами та політичними ризиками всередині Росії. Санкції, зростання витрат на війну та падіння рівня життя громадян створюють додатковий тиск на уряд, а незадоволення серед еліт і населення посилює ізоляцію Путіна на внутрішньополітичній арені.

Паралельно зростає й внутрішній тиск. У 2025 році військові витрати Росії досягли 15,5 трильйона рублів — це у п’ять разів більше, ніж до повномасштабного вторгнення. При цьому доходи бюджету скорочуються: у листопаді надходження від нафти й газу впали на 34% порівняно з попереднім роком. Для покриття дефіциту влада підвищила ПДВ з 20% до 22%, що безпосередньо вдарило по гаманцях громадян.

Зміни відчутні і в настроях російського суспільства. За даними соціологів, частка тих, хто підтримує продовження війни, за рік скоротилася з 37% до 25%, тоді як кількість прихильників мирних переговорів зросла до 67%. Високі відсоткові ставки, запроваджені для боротьби з інфляцією, задушили інвестиції, а для частини путінського оточення додатковим подразником стали мільярди доларів приватних активів, заморожених у західних банках.

Аналітики WSJ наголошують, що Путін здатен жорстко придушувати невдоволення населення, але вести війну без підтримки власних еліт значно складніше. Якщо США посилять військову допомогу Україні, зокрема у сфері протидії дронам і ракетам, тиск з боку втомлених від війни соратників і олігархів може зрости настільки, що Кремль буде змушений сісти за стіл переговорів.

У такому сценарії, зазначає видання, навіть найближче оточення Путіна може підштовхнути його до перемовин уже на умовах, які Україна буде готова розглядати.

Паралельно активізується і дипломатичний трек. На початку грудня у Парижі Україна разом із Францією та Великою Британією заявили про намір розмістити багатонаціональні сили після завершення війни, а контроль за дотриманням режиму припинення вогню мають взяти на себе США. У січні там же відбулися українсько-американські консультації щодо завершення війни, а також окремі переговори між представниками США та Росії щодо мирної ініціативи, попередньо узгодженої з Києвом.

На цьому тлі Зеленський готується до візиту до США, що може стати ключовим етапом у спробі закріпити міжнародну коаліцію навколо українських умов миру та посилити тиск на Кремль.

Журналісти оприлюднили нові шокуючі деталі про спосіб життя родини Олексія Єлхіна, оперуповноваженого департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. У центрі уваги опинилася його дружина, Марія Єлхіна, яка нещодавно публічно відреагувала на розслідування щодо можливих багатомільйонних статків родини, що викликало великий резонанс у суспільстві.

Згідно з інформацією, наданою виданням Fttc, Марія Єлхіна, під час спілкування з журналістами, продемонструвала зневажливе ставлення до запитань щодо походження коштів на розкішне майно сім'ї. Зокрема, вона зробила жест середнім пальцем, а також заявила, що їй "байдуже на суспільну думку". Подібна реакція тільки підігріла інтерес до родини правоохоронця і змусила ще більше звернути увагу на питання, яке турбує громадськість — як людина, що обіймає таку посаду, могла здобути такі статки.

Мова йде про маєток орієнтовною вартістю 750 тисяч доларів США та автомобіль Mercedes-Benz G-Class, ціна якого перевищує 200 тисяч доларів. За даними журналістів, і нерухомість, і автомобіль оформлені на компанії з сумнівною структурою власності, що ускладнює встановлення реальних джерел фінансування.

Сам Олексій Єлхін, офіційні доходи якого не співмірні з таким рівнем витрат, також уникає будь-яких контактів із представниками медіа та не коментує оприлюднену інформацію.

Замість відповідей на запитання щодо походження багатомільйонних статків Марія Єлхіна обрала іншу публічну стратегію. Вона запустила власну телевізійну програму, де виступає ведучою. У випусках тривалістю понад 70 хвилин обговорюються абстрактні теми за участю лікарів і психологів, однак питання майна, бізнес-інтересів чи фінансових джерел родини у програмі не порушуються.

Журналісти зазначають, що така поведінка виглядає як спроба відволікти увагу суспільства від суті розслідування. Відкрита демонстрація розкоші, відмова від пояснень та зневажлива реакція на запити медіа лише посилюють питання щодо можливого зловживання службовим становищем і відчуття безкарності.

Громадянин Німеччини Олег Цюра, за наявною інформацією, протягом понад десяти років був залучений до складної системи фінансових і торговельних операцій, через яку з українських державних підприємств виводилися значні кошти та стратегічна сировина. Йдеться про використання мережі іноземних трейдерів, офшорних структур і компаній, що мали зв’язки з російським ринком, що створювало умови для непрозорих схем та втрати контролю з боку української держави.

Олег Цюра, який постійно проживає у Швейцарії, відігравав ключову роль в організації цих процесів, керуючи та підписуючи контракти від імені компанії ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co. KG, зареєстрованої в Німеччині та Швейцарії. Саме ця компанія, за твердженнями, виступала основним інструментом для співпраці з українськими державними комбінатами, дозволяючи здійснювати експортні операції через складні ланцюги посередників.

У 2018 році ITS International Trade намагалася отримати контроль над постачанням цирконієвої продукції Східного гірничо-збагачувального комбінату не через участь у конкурентних торгах, а шляхом судового блокування інших постачальників. Судова справа №904/3168/18 дійшла до Верховного Суду України, який підтвердив відсутність правових підстав для такого тиску, однак механізм захоплення контрактів через судові рішення був зафіксований.

Паралельно діяв офшорно-трейдерський контур, у який входили TF&H Transforwarding Holdings Ltd і Jeprano Trading Limited (Кіпр), а також російські ТОВ «Авангард» і ТОВ «Міка Холдинг» у Московській області. Через ці компанії формувався стійкий ланцюг Кіпр — Німеччина — Росія. У цьому ж контурі працювали Давид і Арман Гранци — сини Артура Гранца, пов’язаного з політичним оточенням Арсенія Яценюка та Андрія Іванчука.

У 2014–2017 роках у Об’єднаній гірничо-хімічній компанії (ОГХК) діяла схема продажу титанового концентрату афілійованим іноземним структурам за заниженими цінами з подальшим перепродажем за ринковими. Зафіксовані збитки становили близько 13 млн доларів. У цей період Цюра виконував роль західного трейдера для операцій з цією продукцією. Керівництво ОГХК було пов’язане з Миколою Мартиненком і структурами Дмитра Фірташа.

У 2020 році схема була відновлена. Компанія ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH, підконтрольна Цюрі, придбала 24 тисячі тонн ільменіту Іршанського ГЗК на умовах заниженої ціни та відстроченого платежу. Вантажі вивозились без чіткого зазначення кінцевого пункту призначення. За наявними даними, партія могла бути спрямована до Криму, куди до 2014 року ільменіт постачався для підприємства «Кримський титан», що входить у структуру Дмитра Фірташа.

Ті самі фінансові канали використовувались у схемах навколо Одеського припортового заводу та ОГХК за участю колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка. За операції з виведення коштів відповідав Сергій Байрак, який був пов’язаний з ITS International Trade. У цьому ж контурі діяв Денис Горбуненко — представник Фірташа в Лондоні.

Після 2022 року структура не була ліквідована, а переформатована. У 2023 році Цюра увійшов до правління UCG Trade AG (Швейцарія). У 2024 році контроль над компанією перейшов до Linvo AG, де раніше працювали сам Цюра та його родичка Людмила Цюра. У цих структурах присутня Людмила Мханго — колишня співробітниця Interchrome AG, трейдера, який працює з російською MidUral Industrial Group.

Цюра також перетинався з Йоханном Еккертом — колишнім керівником RusChrome GmbH, що належала MidUral, у компаніях Linvo AG та Phoenix Resources AG у Цюриху. Phoenix Resources займається імпортом металів і сировини з Росії, що свідчить про збереження активних торговельних каналів з російськими структурами навіть після 2022 року.

Таким чином, йдеться не про епізодичні контакти, а про довготривалу систему контролю потоків української стратегічної сировини через іноземні та офшорні трейдерські компанії з виходом на російський ринок.

Вища рада правосуддя прийняла одноголосне рішення про звільнення з посади судді Тиврівського районного суду Вінницької області Ігоря Ратушняка. Це рішення стало результатом розгляду дисциплінарної скарги, поданої юристами, та виявлення порушень, що стосуються корупційних правопорушень, за які Ратушняк був засуджений раніше.

У грудні 2023 року Вищий антикорупційний суд визнав Ратушняка винним у отриманні неправомірної вигоди. Згідно з матеріалами справи, суддя отримав значну суму грошей за вирішення справи на користь однієї зі сторін. Антикорупційний суд визначив, що ці дії були не тільки етичними порушеннями, а й прямим порушенням закону, що підриває довіру до судової системи та порушує основи правосуддя.

Попри обвинувальний вирок, Ігор Ратушняк оскаржує рішення ВАКС в апеляційному порядку. До моменту остаточного розгляду справи це дозволяло йому залишатися на посаді, отримувати суддівську винагороду та навіть бути переобраним головою суду, що викликало значний резонанс у професійному середовищі.

Окремо Дисциплінарна палата ВРП відкрила ще одну справу щодо можливого конфлікту інтересів. Було встановлено, що Ратушняк розглядав судові провадження, у яких адвокатом сторін виступав його власний представник В’ячеслав Когутницький. За даними дисциплінарного провадження, рішення у цих справах ухвалювалися на користь пов’язаних осіб.

У Вищій раді правосуддя наголосили, що суддя, стосовно якого є обвинувальний вирок за корупційний злочин, не може залишатися носієм суддівських повноважень. Ухвалене рішення стало логічним завершенням дисциплінарного процесу та важливим сигналом щодо неприпустимості збереження посад у судовій системі за наявності доведених фактів хабарництва.

Воєнні та політичні цілі російського диктатора Володимира Путіна не зводяться виключно до агресії проти України. До такого висновку дійшли американські аналітики, проаналізувавши його останні публічні заяви, риторику кремлівських посадовців і зміст офіційних документів. У звіті підкреслюється, що Москва послідовно намагається подати повномасштабну війну як нібито «вимушену реакцію» на дії Заходу.

Ключовим елементом цієї аргументації Кремль називає розширення Північноатлантичного альянсу. Російська влада системно просуває тезу про те, що зближення сусідніх держав із НАТО становить загрозу її безпеці, хоча фактично йдеться про суверенне право країн самостійно визначати власний зовнішньополітичний курс. Аналітики зазначають, що така риторика використовується для виправдання не лише війни проти України, а й потенційного тиску на інші держави регіону.

Аналітики зазначають, що така риторика свідчить: Путіна не влаштує жодне мирне врегулювання, яке стосується лише України. На їхню думку, Кремль наполягає на значно ширших вимогах, зокрема на радикальній зміні всієї системи європейської безпеки та фактичному перегляді ролі НАТО.

У матеріалі також пояснюється, що виконання ультиматумів, які Росія висунула наприкінці 2021 року і які Путін знову згадав у своїй промові 15 січня 2026 року, призвело б до руйнування Альянсу. Це, у свою чергу, означало б кардинальний перегляд архітектури безпеки в Європі на користь Москви.

Аналітики наголошують, що Путін неодноразово демонстрував: його вимоги значно ширші, ніж ті, що фігурували в запропонованих мирних планах. Він залишається відданим своїм початковим воєнним цілям 2021–2022 років, які виходять за межі територіальних питань і не обмежуються лише Україною.

15 січня під час церемонії прийому вірчих грамот від послів 34 країн Путін заговорив про «мир», водночас фактично пригрозив Україні продовженням війни. Він запропонував «повернутися до предметного обговорення ініціатив Росії щодо нової і справедливої архітектури безпеки» та вкотре поклав відповідальність за війну на Київ.

За словами диктатора, «криза навколо України стала прямим наслідком ігнорування інтересів Росії» та просування НАТО до її кордонів, попри нібито публічні обіцянки Заходу цього не робити. Окремо він заявив про «деградацію» міжнародної ситуації, звинувативши західні країни в підміні дипломатії односторонніми й небезпечними діями.

Аналітики вважають ці заяви черговим підтвердженням того, що Кремль використовує мирну риторику не для пошуку компромісу, а для просування значно ширших геополітичних цілей.

Поки звичайні українці змушені пристосовуватися до періодичних перебоїв зі світлом і теплом, у самому серці енергетичного сектору держави продовжує існувати інша реальність — система закритих закупівель, де мільярдні кошти обертаються в тіні. Вона функціонує в умовах, де відсутня конкуренція та прозорість, а публічний контроль зводиться до мінімуму. Мова йде про низку контрактів, підписаних у 2024–2025 роках компаніями, які мають тісні зв’язки з ПрАТ «Укргідроенерго».

Ці «закриті» угоди зазвичай оформлюються на мільярдні суми, що піднімає питання щодо ефективності витрат державних коштів у критичній сфері енергетики. За рахунок цієї практики не тільки порушується принцип прозорості, але й підривається довіра громадян до системи, яка повинна забезпечувати національну енергетичну безпеку. Враховуючи особливу важливість енергетичних компаній для стабільності країни, ці питання потребують негайного розслідування та змін у політиці закупівель.

Центральним підрядником цієї системи, за даними розслідувань, стало ТОВ «БК “Адамант”». За період 2024–2025 років компанія отримала підряди на суму понад 5,1 млрд гривень. Найбільший із них — договір на 4,36 млрд гривень на будівництво захисних споруд Дніпровської ГЕС — був укладений з одним учасником без конкурсу.

Окремі аналітики звертають увагу, що одразу після підписання цього контракту «БК “Адамант”» почало публічно шукати працівників через оголошення про набір будівельників, що ставить під сумнів наявність у компанії власних ресурсів і спроможності виконувати роботи на об’єктах критичної інфраструктури.

Схожа картина, за наявною інформацією, спостерігалася і на Кременчуцькій ГЕС, де у 2025 році через непублічні договори було витрачено майже пів мільярда гривень. Деталі цих контрактів залишаються закритими, а суспільство не має доступу до кошторисів і переліку фактичних виконавців робіт.

У публічному просторі ці закупівлі пов’язують із рішеннями, ухваленими в період керівництва Міністерством енергетики та менеджменту «Укргідроенерго». Однак офіційних обвинувальних вироків або рішень судів у цій справі наразі немає. Представники компаній і державних органів поки що не оприлюднили детальних пояснень щодо причин застосування закритих процедур та вибору конкретних підрядників.

Антикорупційні активісти наголошують, що використання воєнних винятків має бути чітко обмежене критичними потребами, адже мова йде про мільярди гривень державних коштів і безпеку стратегічних об’єктів енергосистеми.

Мармелад вважається одним із небагатьох солодощів, який за правильно підібраного складу може не лише тішити смакові рецептори, а й мати певну поживну цінність. Його історія бере початок із простих рецептів, коли фрукти та ягоди уварювали до густого стану, зберігаючи природний аромат і корисні властивості. Основою такого продукту слугували соки або пюре, що містили природні загусники.

Традиційно для приготування мармеладу використовували плоди з високим вмістом пектину. Саме ця речовина забезпечує характерну пружну текстуру без додавання сторонніх компонентів. Найпопулярнішими інгредієнтами були яблука, айва, абрикоси та чорна смородина. У процесі уварювання зайва рідина випаровувалася, а фруктова маса перетворювалася на щільну й тягучу.

Користь мармеладу здебільшого пов’язана з пектином, який міститься у фруктах. Ця речовина допомагає знижувати рівень «поганого» холестерину, нормалізує обмін речовин і підтримує роботу шлунково-кишкового тракту. Пектин також сприяє виведенню важких металів з організму та позитивно впливає на стан шкіри.

Агар-агар, який отримують із морських водоростей, також має корисні властивості. Він покращує роботу печінки та шлунка, сприяє виведенню токсинів і містить йод. Саме тому мармелад на основі агар-агару може бути корисним для людей із порушеннями функції щитовидної залози, за умови помірного споживання.

Окрім цього, мармелад здатен підтримувати здоров’я суглобів, сприяючи зміцненню хрящової тканини. Завдяки желювальним компонентам він іноді рекомендується як легкий десерт у період відновлення після фізичних навантажень.

Водночас шкода мармеладу найчастіше пов’язана не з самим продуктом, а з його складом. Штучні барвники, ароматизатори та хімічні добавки, які використовують у масовому виробництві, можуть викликати алергічні реакції або негативно впливати на здоров’я. Тому при виборі мармеладу варто звертати увагу на склад і надавати перевагу натуральним варіантам із мінімальною кількістю цукру.

Навіть мармелад на основі агар-агару потребує помірності, адже надлишок йоду може бути шкідливим. Людям із цукровим діабетом рекомендується обирати спеціальні мармелади без цукру або з цукрозамінниками.

Щороку наприкінці зими або на самому порозі весни в Україні настає Масляний тиждень — одне з найколоритніших і найулюбленіших народних свят. Для наших предків цей період був особливим часом радості, гучних забав, гостин і символічного прощання з холодною порою року. Саме під час Масляної люди прагнули наповнити дні сміхом, музикою та спільними застіллями, вірячи, що так можна швидше наблизити тепло й добробут.

В українській традиції Масляний тиждень мав не лише розважальний, а й глибокий символічний зміст. Кожен день мав своє значення: від гостин і відвідин родичів до загальних гулянь та примирення. Особливу увагу приділяли сімейним стосункам, адже вважалося, що сварки, не залагоджені під час Масляної, можуть тягнутися весь рік. Саме тому люди намагалися просити вибачення, миритися та підтримувати добрі взаємини.

У 2026 році Масляний тиждень триватиме з 16 по 22 лютого. Саме в ці дні в Україні традиційно проводять обрядові гуляння, готують святкові страви та дотримуються давніх звичаїв.

В українській традиції це свято має багато назв: Масниця, Колодій, Запусти, Сирний або Сиропустний тиждень, Бабський тиждень. Масляна виникла ще в дохристиянські часи й була присвячена завершенню зими та приходу весни. Для селян цей період мав особливе значення, адже зима була найважчим часом року.

З приходом християнства Масляну включили до церковного календаря та пов’язали з підготовкою до посту. Водночас більшість обрядів зберегла язичницький характер і дійшла до наших днів майже без змін. Подібні святкування існують і в інших слов’янських народів, однак українська Масляна має власні, унікальні риси.

В українській традиції Колодій вважався передусім жіночим святом. Протягом тижня чоловіки мали слухатися жінок, не сперечатися та брати участь у жартівливих обрядах. Особливої уваги зазнавали неодружені юнаки. Їм могли прив’язувати до ноги дерев’яну колодку й змушувати ходити з нею, доки хлопець не «відкупиться» частуванням або не пообіцяє одружитися.

Масляний тиждень вважався останньою можливістю зіграти весілля перед Великим постом, адже під час посту шлюбів не укладали. Заміжні жінки протягом тижня збиралися на посиденьки та виконували обрядові дійства з колодкою. Кожен день мав символічне значення: на початку тижня колодка «народжувалася», далі «хрестилася», «вмирала», «хоронилася» та «оплакувалася», а неділя ставала кульмінацією святкувань.

Українська Масляна тісно пов’язана з молочними продуктами — маслом, сиром, молоком, сметаною. Вони символізували достаток, родючість і ситість перед постом. Головною стравою на Масницю в Україні були не млинці, а вареники, насамперед із сиром. Також готували налисники, пироги, сирні запіканки.

На столі були й солоні страви: холодець, капусняк, тушкована капуста, рибний борщ. Святкування супроводжувалися спільними застіллями, піснями та жартами.

Одна з важливих традицій Масляного тижня — примирення. У цей період було прийнято просити пробачення, миритися з тими, з ким були сварки, та збиратися всією родиною. Зяті пригощали тещ, а невістки — свекрух, що мало зміцнити родинні стосунки перед початком посту.