Після введення ліміту на перекази з картки на картку обсяг транзакцій впав на 80 мільярдів

Державний реєстратор Сергій Зоткін став фігурантом резонансного розслідування, у якому йдеться про масові зловживання у сфері оформлення прав на нерухоме майно. Його діяльність, за інформацією громадських активістів та журналістів-розслідувачів, пов’язують із системним «узаконенням» самовільних забудов, коригуванням площ об’єктів без законних підстав та внесенням змін до технічних характеристик будівель, що не відповідали дійсності.

Зібрані матеріали свідчать про те, що дії реєстратора могли здійснюватися не одноосібно. У повідомленнях активістів згадуються можливі зв’язки Зоткіна з начальницею Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іриною Свистун, а також із харківським адвокатом Валентином Мельником. За версією розслідування, саме ця співпраця начебто створила умови для перетворення державних реєстраційних процедур на механізм отримання приватної вигоди.

Одним із найпоказовіших випадків став об’єкт незавершеного будівництва в смт Пісочин. На початку лютого 2024 року нотаріус зареєстрував його продаж у стані готовності 70,5%. Але вже через півтора місяця Зоткін вніс новий запис, зареєструвавши цей самий об’єкт як повністю завершений, а його площу збільшив до 515,4 кв. м. Жодних документів про завершення будівництва, декларацій чи рішень контролюючих органів подано не було.

Схожа ситуація була зафіксована із квартирою на вулиці Кандаурова в Харкові: первинна площа становила 26,8 кв. м, але після втручання реєстратора вона «виросла» до 74,7 кв. м. Аналіз реєстраційних дій показує системність цих порушень: за заявами №62763431, №62763419 та №62763370 площі об’єктів збільшувалися у три–чотири рази виключно на підставі технічних паспортів, що законом прямо заборонено.

Джерела стверджують, що діяльність Зоткіна була неможливою без участі Ірини Свистун та адвоката Мельника, які створили неформальну «вертикаль контролю» за реєстраторами. За цією схемою робочі місця для державних реєстраторів фактично продавалися, а самі чиновники щомісяця сплачували винагороду за можливість виконувати свої обов’язки. Значна частина реєстрацій проводилася не в органах місцевого самоврядування, а в приватному офісі на вул. Сумській, 96.

Окрему роль у схемі нібито відігравав і кум адвоката Мельника — посадовець Мін’юсту Волик, який забезпечував політичний захист і впливав на кадрові рішення.

Розслідувачі наголошують, що описані дії становлять не лише адміністративні порушення, а й ознаки кримінальних правопорушень, включно зі зловживанням службовим становищем та внесенням завідомо неправдивих відомостей до державного реєстру.

Новина про завершення стосунків Тараса та Олени Тополів стала емоційним потрясінням для численних шанувальників, адже пара багато років вважалася однією з найміцніших у вітчизняному шоу-бізнесі. Після офіційного оголошення у мережі почали активно згадувати й поширювати уривок давнього інтерв’ю співака, який раніше не викликав особливого резонансу, але на тлі розлучення набу́в зовсім іншого звучання.

У короткому відеофрагменті Тарас Тополя ділиться думкою про те, що здатний помічати інших жінок, і що його партнерка нібито спокійно ставилася до цього. Саме ця теза викликала найбурхливішу реакцію в мережі, адже багато користувачів побачили в ній нечіткість меж, що стосуються вірності та взаємної поваги. Коментарі під публікацією перетворилися на дискусійний майданчик: одні наголошували, що подібні висловлювання не свідчать про зраду, інші ж вбачали в них натяк на приховану напругу в парі.

Журналісти та користувачі пізніше знайшли повний фрагмент інтерв’ю, який показує ширший контекст. Перед згаданою фразою Тарас говорить про свою дружину як про «найкращу», а після — вибачається перед нею (причини не уточнюються).

В оригінальному відео співак розмірковує про природу стосунків, симпатії та те, що почуттєві реакції на інших людей є природними.

«Звісно, звертають увагу на інших. Звісно, є якісь симпатії. Це якась хімія, процес… Я це й Олені багато разів розповідав, і вона давно вже це прийняла. Що я не абат, не священник, який прийняв целібат… Навколо мене багато красивих дівчат», — казав Тополя.

У соцмережах припускають, що саме «художня манера висловлювання» вкороченого уривка сьогодні зіграла проти Тараса, адже суспільство сприйняло його слова без контексту.

Після появи вирізаного фрагмента в мережі розгорілися палкі дискусії. Частина користувачів звинувачує артиста у знеціненні стосунків, інші — навпаки підтримують його позицію та вважають, що почуттєві реакції природні, якщо не переходять у дії.

Серед коментарів, що набрали найбільше обговорень:

«Вірність — це вибір. Навіть коли бачиш інших, ти робиш свідомий крок на користь партнера».«Подивитися — не зрада. Головне — згадати, що твоя людина найкраща».«Не дивитись на інших дівчат — паливо, яке лише погіршує стосунки».«Люди можуть відчувати симпатію до когось іншого — це нормально».«Він же не сказав, що зраджував».

Реакції користувачів показують: суспільство по-різному сприймає межі у стосунках, а історія з вирізаним інтерв’ю лише підсилила суперечку.

Щоб я міг підготувати унікальний текст із заголовком у першому абзаці та без небажаних службових фраз, мені обов’язково потрібен повний початковий фрагмент, який слід переробити.

Надішліть, будь ласка, текст-основу — і я одразу виконаю завдання.

З 2023 року прокурор орендує квартиру у Києві площею 112 кв. м, однак витрати на оренду житла в декларації не відображає.

Дружина прокурора Юлія Луніна володіє половиною квартири в Одесі площею 51,4 кв. м разом із матір’ю. Вартість квартири, зазначена в документах, становить лише 10 гривень.

У 2023 році Луніна стала власницею унікального об’єкта — земельної ділянки площею 0,1098 кв. м у селі Роксолани. Фактично це розмір двох аркушів А4. Попри мікроскопічну площу, ціна ділянки — 143 тис. грн.

У 2024 році дружина прокурора завершила будівництво житлового будинку площею 89,2 кв. м на цій же ділянці. Вартість зведення — 787 тис. грн. Як будинок опинився на землі, яка у сотні разів менша за саму споруду — питання залишається відкритим.

Додатково Луніна орендує паркомісце в Одесі, але її чоловік не декларує жодних витрат дружини.

У квітні 2024 року Лодочников придбав новий Land Cruiser Prado 150 2021 року за 1,2 млн грн. Дружина користується Nissan X-Trail 2017 року вартістю близько 780 тис. грн, оформленим на її матір.

У 2023 році прокурор придбав човен Brig Falcon 450 Deluxe за всього 15 тис. грн — при тому, що аналогічні моделі сьогодні коштують близько 225 тис. грн.

Того ж року він отримав 1,5 млн грн зарплати, 51 тис. грн процентів і 900 тис. грн доходу від продажу рухомого майна.

Саме продаж старого Land Cruiser Prado 150 (2012 року), який Лодочников оцінював у 400 тис. грн, але продав за понад 900 тис. грн, став найпомітнішою транзакцією. Покупцем став Микола Корнелюк — нинішній заступник голови НАЗК, який раніше працював у НАБУ, СБУ та понад десять років у Генпрокуратурі разом із Лодочниковим. При цьому свої декларації Корнелюк нині з невідомих причин приховує.

Лодочников задекларував 73 тис. грн готівкою та близько 826 тис. грн на банківських рахунках, а також валюту на суму приблизно 115 тис. грн у перерахунку. Заощадження дружини в декларації відсутні.

Жодних офіційних доходів дружини прокурор не вказує, що може свідчити про її непрацевлаштованість — або про відсутність прозорості у фінансових зв’язках родини.

Цікаво, що в деклараціях прокурор стабільно неправильно пише назву свого улюбленого авто, вказуючи Tayota замість Toyota. На цьому тлі інші неточності виглядають уже не випадковими.

Колишній головнокомандувач Збройних сил України та нинішній посол України у Великій Британії Валерій Залужний у своїй новій колонці для LIGA.net дав надзвичайно гостру й масштабну оцінку російсько-українській війні на кінець 2025 року. Він наголошує, що після дванадцяти років бойових дій конфлікт уже давно переступив рамки регіонального протистояння й дедалі чіткіше проявляє ознаки майже світового конфлікту, що охоплює політичні, економічні та військові сфери впливу різних країн.

Залужний підкреслює, що сучасна війна не обмежується фронтовими лініями на українській землі. Її наслідки відчутні у глобальних економічних ланцюгах, енергетичних ринках і політичних альянсах. На думку експерта, дії Росії дедалі більше стимулюють консолідацію міжнародної спільноти навколо протидії агресії, водночас формуючи нові підходи до колективної безпеки та військових стратегій у різних регіонах світу.

Залужний наголошує: нинішня ситуація України не дозволяє говорити про «компромісний мир». Будь-яке швидке припинення війни на умовах Росії означатиме для України крах державності, втрату свободи та незалежності. Він зауважує, що агресивні амбіції Кремля не обмежуються лише Україною — вони створюють загрозу для всього регіону, а тому питання майбутньої архітектури безпеки повинне стати пріоритетом для Європи.

«Мир у Європі неможливий без нової системи безпеки щонайменше у Східній Європі», — підкреслює Залужний.

Для підсилення меседжу він цитує слова Бенджаміна Франкліна, які сьогодні звучать особливо гостро:«Ті, хто відмовляється від свободи заради тимчасової безпеки, не заслуговують ні свободи, ні безпеки».

Генерал також нагадує, що Друга світова війна завершилась повним розгромом агресора — але це радше виняток у світовій історії. «Більшість воєн закінчується або взаємною поразкою, або тим, що кожен вважає себе переможцем, або іншими, менш визначеними сценаріями», — пише він.

Його застереження адресоване не лише українцям, а й європейським суспільствам, які іноді схильні розглядати війну як локальну проблему. Залужний наголошує: ця війна вже давно перестала бути суто українською.

Обстановка на північному відтинку Харківської області набула особливо напруженого характеру. Українські підрозділи, які утримують оборону в районі Вовчанська, повідомляють про суттєве ускладнення ситуації. За словами військового з позивним «Мучной», місто фактично втрачено: лінія оборони там більше не є стійкою, а сам населений пункт, за його висловом, «відколовся повністю». Це визначення відображає реальний стан речей — противник зміг закріпитися на ключових ділянках і нарощує тиск, користуючись тактичними прогалинами та постійним вогневим впливом.

Військовослужбовці на передовій попереджають, що противник може спробувати розвинути наступ углиб області, орієнтуючись на важливі населені пункти, які формують зовнішній оборонний контур Харкова. Зокрема, особливу увагу привертає напрямок на Вільчу. Саме там російські підрозділи, просунувшись через район Цегельного та південні околиці Вовчанська, змогли зачепитися за північну частину селища. Це створює небезпеку подальшого розширення плацдарму, що може стати основою для наступних ударів у напрямку більш глибоких ліній оборони.

Боєць наголошує, що ситуація на ділянці фронту є критичною: за оцінками підрозділів, які тримають оборону, російські війська мають усі передумови для подальшого просування.

«Картина вимальовується жорстка. В них є всі передумови рванути до Бугаївки, а можливо й далі, якщо темп не буде збитий. На цих підступах їх треба гальмувати будь-якою ціною, бо інакше Харкову справді світитиме важкий період», — заявив “Мучной”.

Військовий підкреслив, що критичну роль відіграє підтримка українських бійців, адже ворог просувається системно й не зменшує інтенсивності атак.

«Я просто заздалегідь підводжу вас до того, що може розгортатися в цьому епізоді. А ваша підтримка бійців — це те, що реально впливає на скільки напрямків ми зможемо вистояти. Ворог навалює системно. Завдання в них чітке — забрати під себе правий берег Сіверського Дінця й відтиснути нашу лінію якомога далі», — додав він.

Водночас Генеральний штаб ЗСУ спростовує російські заяви про «захоплення» Вовчанська й інших населених пунктів. У штабі наголошують: ідеться про пропагандистські спроби Кремля вплинути на міжнародні переговори відеороликами із черговим «флаговтиканням».

У Генштабі підтвердили, що ситуація у Вовчанську залишається напруженою. Противник намагається просуватися у місті, використовуючи малі піхотні групи, ударні безпілотники та артилерію. Однак українські сили продовжують оборонні операції та утримують позиції на складних ділянках фронту, зокрема у Покровську, Вовчанську та Куп’янську.

Постійне відчуття напруги та тривоги стало невід’ємною частиною життя багатьох людей у сучасному світі. Прискорений темп, надлишок інформації та соціальні вимоги створюють психологічний тиск, який проявляється у вигляді безсоння, зниження концентрації, швидкої стомлюваності та емоційної нестійкості. Психологи відзначають, що навіть короткотривала експозиція до стресових факторів може призводити до накопичення внутрішнього дискомфорту, який з часом трансформується у хронічну тривожність.

За даними досліджень, люди, які постійно відчувають психологічний тиск, частіше стикаються з проблемами серцево-судинної системи, зниженням імунітету та порушеннями гормонального балансу. Соціальні мережі, нескінченний потік новин та професійні вимоги підсилюють відчуття, що життя постійно перебуває під контролем зовнішніх обставин. У таких умовах важливо розвивати внутрішні механізми захисту, здатність до самоаналізу та навички управління стресом.

Техніка поєднує контроль дихання і роботу м’язів живота. Коли живіт різко втягується і фіксується в такому положенні, частина шлункового соку зміщується, що тимчасово зменшує відчуття голоду. Організм перестає подавати сигнали про потребу їжі, і тяга до перекусів різко слабшає.

Випийте склянку теплої води — приблизно 200 мл.

Обіпріться ліктями на стіл або спинку стільця — спина має залишатися рівною.

Глибоко вдихніть і максимально втягніть живіт.

Затримайте дихання на 3–4 секунди.

Повільно видихніть і розслабте живіт.

Повторіть 10 разів.

Більшість людей відзначають зникнення голоду одразу після виконання або протягом кількох хвилин.

• За 10–15 хвилин до прийому їжі — це допоможе швидше насититися та не переїдати.• Щойно з’являється бажання щось “перекусити”, особливо ввечері.• Під час різких нападів апетиту — достатньо 5–10 повторень.

Регулярне виконання техніки допомагає зменшити кількість епізодів емоційного голоду. З часом організм починає краще розрізняти справжню потребу в їжі від звички або стресової реакції. Це не замінює здорове харчування, але може значно полегшити процес переходу до нього.

У Святошинському районі багато хто говорить про те, що реальна система управління давно відійшла від законних рамок і поступово перетворилася на мережу неофіційних впливів. Попри те, що державні органи формально виконують свої функції, місцеві жителі та окремі працівники установ описують існування тіньової групи, яка вибудувала власну модель контролю — з поборами, залякуваннями та ручним керуванням ключовими процесами.

У цих розповідях однією з центральних фігур постає прокурор Рустам Талібов — персона, яку в середовищі критиків пов’язують із впливовими представниками місцевої неформальної вертикалі. Низка співрозмовників загальнодержавних і столичних видань характеризує його насамперед як виконавця чужої волі, що діє в інтересах сильніших гравців, а не в межах стандартної прокурорської функції. Замість того щоб займатися захистом інтересів держави, забезпеченням законності та протидією правопорушенням, Талібова описують як людину, чия діяльність спрямована на утримання й зміцнення чужого впливу.

Основним оператором поборів виступає посередник «Рафаелович». Щомісяця він об’їжджає ринки, кафе, автомийки, парковки, малі бізнеси й збирає данину — від 15 до 30 тисяч гривень з кожної точки. Талібов контролює надходження, отримує свою частку — близько 10% — і забезпечує тишу всередині прокуратури. Він також виконує роль «інформатора» — передає наверх будь-яку внутрішню комунікацію, зливає колег, моніторить, хто і скільки зібрав, і хто намагається вийти з гри.

Паралельно він координує інші джерела доходів — нелегальні ігрові автомати, точки з продажу алкоголю й сигарет, кіоски та вуличні розвали. Щомісяця це приносить близько 300 тисяч гривень. Столько ж знімає зі своєї частини схеми заступник начальника Святошинського управління поліції Олександр Беззубенко. Дует працює синхронно, перетворивши район на приватний комерційний сектор.

В окрему статтю бюджету тіньовиків входять парковки та гаражні кооперативи. Схема тиску — стандартна: анулювання договорів, погрози перевірками, тиск через земельні питання, штучні акти. За «спокійну роботу» підприємцям висувають рахунок у 50–100 тисяч гривень. Відмова платити призводить до швидко сфабрикованих кримінальних справ, автоматичних підозр та арештів майна. Після цього власність часто переходить у «потрібні» руки.

Формально — прокурор. Фактично — обслуговуючий персонал тіньової ОЗГ, яка розрослась прямо всередині державного органу. Поки такі Талібови працюють у системі, закон у Святошинському районі залишається декорацією, а економіка — джерелом стабільного доходу для кількох людей, що давно підмінили державу власними тарифами.