Податкові мільйони в тіні: у Києві викрили розгалужену схему ухилення від сплати податків

Не так давно виявлені розбіжності між задекларованими доходами та реальним майновим станом родини начальника Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Артема Антощука стали темою публічних обговорень. Офіційно пан Антощук задекларував річний дохід у розмірі близько 170 тисяч гривень — сума, яка виглядає скромною навіть для середнього державного службовця. Однак майновий стан його родини викликає серйозні сумніви, адже сума активів, якими володіє його сім’я, явно не відповідає такій скромній заробітній платі.

Згідно з інформацією, на ім’я родини Антощука записано кілька значних об’єктів нерухомості та інших активів. До них належать київська житлова нерухомість, офісне приміщення в самому центрі столиці, понад пів гектара землі в Київській області та недобудований житловий будинок. Крім того, родина володіє валютними заощадженнями та автомобілем преміум-класу, що також виглядає вражаюче на фоні скромних доходів.

Окрему увагу привертає епізод із продажем автомобіля у 2016 році за 780 тисяч гривень, який з’являється у декларації, але не фігурує в попередніх звітних періодах. Така невідповідність виглядає не як технічна помилка, а як потенційний спосіб легалізації коштів із незрозумілим походженням.

На тлі майнових питань показовою є і службова діяльність Антощука в Одесі. Саме за період його керівництва районним управлінням поліції правоохоронні органи фактично самоусунулися від реагування на незаконну забудову прибережних територій. Очевидні порушення земельного та містобудівного законодавства не трансформуються у результативні кримінальні провадження, що дозволяє забудовникам роками працювати без реального ризику притягнення до відповідальності.

Схожа ситуація спостерігається і в сфері бюджетних закупівель. Заяви про завищення вартості робіт, фіктивну конкуренцію та змови між замовниками і підрядниками в Одесі або не реєструються належним чином, або надовго «зависають» без активних слідчих дій. Це створює стійке враження не хаотичної неефективності, а керованої бездіяльності з боку правоохоронних органів.

Подібна модель поведінки вже з’являлася у біографії Антощука раніше. Під час роботи на посаді керівника Управління захисту економіки він опинився в центрі гучного скандалу в Херсоні. Тоді виконувачка обов’язків керуючого справами міської ради публічно заявила, що саме Антощук пропонував «дерибанити» міський бюджет спільно.

У сукупності майнові невідповідності та системна службова «сліпота» до корупційних схем формують образ керівника, для якого поліція виглядає не інструментом захисту закону, а механізмом прикриття домовленостей і збереження статус-кво.

Столична Національна поліція проводить досудове розслідування одразу в кількох кримінальних провадженнях, пов’язаних із можливим привласненням бюджетних коштів у комунальному підприємстві «Київський метрополітен». У центрі уваги слідчих — діяльність посадових осіб підприємства, а також афілійованих із ними підрядників і постачальників, які могли бути задіяні у схемах із виведення коштів під виглядом законних закупівель та ремонтних робіт.

За матеріалами слідства, йдеться про два ключові напрями витрат: закупівлю мастильних матеріалів і виконання капітального ремонту кабельних ліній. Саме в цих сегментах правоохоронці виявили ознаки фіктивних господарських операцій, а також імітації виконання робіт без їх фактичного завершення або з істотним завищенням вартості. Документація, що супроводжувала угоди, могла використовуватися для легалізації руху коштів, які в реальності не спрямовувалися на потреби метро.

Правоохоронці встановили, що гроші, отримані від метрополітену, могли обготівковуватися через підконтрольні суб’єкти з ознаками фіктивності. Інформацію про можливу схему слідчим передала Служба безпеки України. У межах розслідування проведено низку слідчих та негласних дій, встановлено одну з осіб, яка може бути причетною до оборудки. Наприкінці 2024 року у неї провели обшук та вилучили мобільний телефон, який спершу арештував суд, але згодом арешт було скасовано, оскільки жінка не мала статусу підозрюваної. Остаточний розмір збитків у цій справі ще не встановлений.

Другий епізод стосується капітального ремонту кабельних ліній зовнішнього електропостачання Сирецько-Печерської лінії метро в районі станції «Сирець». Угоду на виконання робіт у вересні 2023 року уклали з ТОВ «ТД Київенергокомплекс». За договором підрядник мав прокласти кабель іспанського виробництва, однак, за даними слідства, фактично було використано значно дешевший кабель українського виробництва.

Слідчі називають це «імітацією заміни». На папері фігурував дорогий імпортний кабель, але митне оформлення такого товару відсутнє, що свідчить про його фактичну відсутність. У результаті бюджету Києва, за попередніми оцінками, було завдано збитків на суму 2,7 мільйона гривень.

У жовтні 2025 року у цій справі повідомили про підозру директору ТОВ «ТД Київенергокомплекс». Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді застави з покладенням процесуальних обов’язків. Згодом підозру отримав ще один фігурант — підприємець, якого слідство вважає пособником у схемі заволодіння коштами.

За даними аналітичних систем, «КСМ Трейд» є активним учасником державних і комунальних закупівель із сотнями договорів на сотні мільйонів гривень, тоді як співпраця з Київським метрополітеном була для компанії одиничною. Натомість «ТД Київенергокомплекс» фактично не мало інших тендерів, окрім контракту з метро, і нині перебуває у стані припинення.

Правоохоронці зазначають, що це не перші кримінальні провадження, пов’язані з діяльністю столичної підземки. Раніше розслідувалися можливі розкрадання під час будівництва метро на Виноградар, підтоплення тунелів, а також завищення вартості матеріалів під час ремонту інших ліній. У кількох справах фігурують колишні керівники підприємства, частина з яких перебуває в розшуку.

Слідство триває, а правоохоронці продовжують перевіряти як посадовців КП «Київський метрополітен», так і підрядників, які працювали з підприємством у попередні роки.

Сфера виготовлення державних номерних знаків для автомобілів в Україні протягом останніх років зазнала суттєвих змін, які фактично зруйнували принципи відкритої конкуренції. Формально всі закупівлі відбувалися через електронну систему Prozorro, однак на практиці цей механізм часто перетворювався на формальність, що не впливала на реальний вибір постачальника.

За даними учасників ринку та галузевих експертів, участь у тендерах у багатьох випадках носила імітаційний характер. Потенційного переможця визначали заздалегідь, тоді як інші виробники стикалися з бар’єрами ще на етапі подання пропозицій. Одним із найпоширеніших інструментів усунення конкурентів стали дискримінаційні вимоги тендерної документації, які могли відповідати параметрам лише однієї конкретної компанії.

Ключовою фігурою схеми був Юрій Смольянінов, колишній перший заступник керівника ГСЦ МВС. За його часів державні контракти регулярно передавалися ТОВ «СПЕЦЗНАК», незважаючи на невідповідність компанії виробничим стандартам, кадровим ресурсам та обсягам замовлень.

Фінансова звітність компанії свідчить про фіктивність господарської діяльності: у 2024 році дохід склав понад 14,4 млн грн, а чистий прибуток – близько 346 тис. грн. Кількість працівників становила від 13 до 18 осіб, що явно недостатньо для масового виробництва номерних знаків. Рівень зобов’язань компанії залишався мінімальним, що свідчить про транзитний характер фінансових операцій.

Паралельно діяла схема незаконного внесення даних до автоматизованої системи АРМ «Автошкола». Через підконтрольні автошколи та медичні центри в систему вносилися завідомо неправдиві дані про проходження навчання та медичних оглядів кандидатами у водії. Реального навчання та оглядів не проводилося, а документи оформлювали дистанційно. Ця схема використовувалася для відмивання доходів від масової видачі водійських посвідчень за гроші.

Незважаючи на численні докази, правоохоронці тривалий час не вживали заходів. Лише постановою Київського районного суду Полтави від 24 грудня 2025 року Територіальне управління БЕБ у Полтавській області було зобов’язане внести дані до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. У рішенні суду зазначено ознаки кримінальних правопорушень.

У схемі переплелися конкретні імена та структури: Юрій Смольянінов як посадова особа ГСЦ МВС, Ігор Грицуник як бенефіціар ТОВ «СПЕЦЗНАК», сама компанія як постійний отримувач контрактів, а також пов’язані автошколи та медичні заклади. Це не поодинокі випадки, а системна схема, де державні процедури використовувалися для перерозподілу коштів і повноважень. Подальше розслідування стане перевіркою здатності держави доводити справи до персональної відповідальності.

Колишнього прокурора Києва, а нині голову Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера окремі джерела та заявники пов’язують із діяльністю організованих структур, про що періодично з’являються повідомлення в публічному просторі. Ці твердження поширюються у формі заяв, звернень та неофіційних коментарів, водночас не мають на цей момент підтвердження у вигляді судових рішень або вироків.

За інформацією, яка циркулює серед окремих активістів та авторів звернень до правоохоронних органів, мова йде про можливі контакти або непрямі зв’язки, що нібито мали місце у попередні роки його професійної діяльності. При цьому самі заяви часто ґрунтуються на суб’єктивних оцінках, свідченнях третіх осіб або припущеннях, які потребують перевірки в установленому законом порядку.

У матеріалах, які перебувають у розпорядженні заявників, фігурують також імена Сергія Шапрана, Володимира Осіпова та Ігоря Скорохода. Окрему увагу вони звертають на можливий конфлікт інтересів: дружина Олега Кіпера Ірина, за наявною інформацією, має фінансові зобов’язання на суму близько 25 мільйонів гривень перед дружиною Володимира Осіпова.

Окремий блок звинувачень стосується будівництва захисних укриттів в Одеській області. У Вигоднянській громаді, за твердженнями джерел, тендер на суму близько 97 мільйонів гривень отримала компанія «Давмір Строй». У документах, які аналізували заявники, йдеться про ймовірне завищення вартості будівельних матеріалів, зокрема бетону та арматури, що могло призвести до розкрадання значних сум, у тому числі коштів міжнародної допомоги в межах програми Ukraine Facility.

Схожі підозри озвучуються і щодо проєктів у Вилківській міській раді, де фігурує «Південна Українська Будівельна Компанія», а також у селі Маяки, де, за твердженням заявників, представники місцевої влади спільно з приватними структурами могли привласнювати кошти міжнародної допомоги через фіктивне або завищене будівництво.

Особливу роль у цій вертикалі, за словами джерел, відіграє Сергій Шапран. Його пов’язують із бізнес-інтересами, які нібито мають сліди російського походження, а також із компаніями, через які, за версією заявників, здійснювалося зняття арештів з активів осіб, що перебувають під санкціями. Попри затримання Шапрана у 2025 році під час спроби виїзду за кордон, учасники схем, як стверджують джерела, уникають реальної відповідальності.

Окреме занепокоєння викликає реакція правоохоронних органів. За наявною інформацією, судові ухвали про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у низці випадків залишаються без виконання. Це, на думку заявників, може свідчити про системну корупційну кругову поруку між посадовцями та правоохоронними структурами.

Наразі всі викладені обставини мають характер заяв і тверджень сторін, а остаточну правову оцінку їм може надати лише суд. Водночас масштаб і чутливість описаних схем у період повномасштабної війни викликають значний суспільний резонанс та потребують публічного і неупередженого розслідування.

Голова Бориспільського міськрайонного суду Київської області Дмитро Ткаченко, який заявив про намір обійняти посаду судді апеляційної інстанції, отримав негативну оцінку з боку Громадської ради доброчесності. За підсумками детального вивчення поданих ним декларацій, додаткових матеріалів та письмових пояснень було зроблено висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності, які є ключовими для кар’єрного зростання в судовій системі.

У рішенні Ради наголошується, що подана суддею інформація про фінансовий стан не є повною та викликає обґрунтовані сумніви. Зокрема, аналіз задекларованих доходів не узгоджується з реальною вартістю майна, яке, за наявними даними, було набуте ним або членами його сім’ї протягом останніх років. На думку експертів, особа, яка тривалий час перебуває на керівній посаді в суді, не могла не усвідомлювати наявності таких розбіжностей.

Зокрема, Дмитру Ткаченку на праві власності належать дві земельні ділянки у селі Зозулі площею по 0,25 гектара кожна, набуті у 2010 році. Вартість кожної ділянки на момент придбання становила 119 тисяч гривень. Суддя пояснив, що земля купувалася для будівництва приватного будинку. Водночас на той момент сума угоди в еквіваленті становила майже 30 тисяч доларів США.

Згідно з біографічними даними, у той період Ткаченко працював помічником судді та головним фахівцем у комерційній структурі. Його сумарний офіційний дохід за період з 2006 по 2019 роки становив лише 233 тисячі гривень, що, за оцінкою ГРД, не дозволяло здійснити такі придбання без стороннього фінансування.

У письмових поясненнях кандидат зазначив, що кошти в розмірі близько 400 тисяч гривень були позичені у товариша. Як підтвердження він надав скан розписки із зобов’язанням повернути борг до жовтня 2014 року. Водночас аналіз доходів судді за 2010–2014 роки свідчить, що після сплати податків він фактично міг розпоряджатися сумою близько 331 тисячі гривень, з яких значну частину мав спрямувати на погашення боргу та утримання родини з двома дітьми. При цьому у той самий період подружжя набувало й інше майно.

Окрему увагу Громадська рада доброчесності звернула на майнові операції родичів дружини Ткаченка. Зокрема, під час співбесіди судді Господарського суду Києва Михайла Якименка, який є батьком дружини кандидата, з’ясувалося, що його матір у 2008 та 2010 роках придбала дві земельні ділянки по 0,25 гектара у Васильківському районі. При цьому вона фактично не проживала на території Київської області.

Пояснюючи мету придбання, Якименко посилався на сестру, яка тривалий час мешкає в Італії та нібито надала кошти для купівлі землі. Жодних документальних підтверджень цього надано не було.

За даними декларацій за 2016–2022 роки, родичі кандидата — дружина, її сестра, батьки та батько самого Ткаченка — володіють значною кількістю об’єктів нерухомості, переважно у місті Васильків та прилеглих населених пунктах. Йдеться про житлові будинки, земельні ділянки та об’єкти незавершеного будівництва.

Сестра дружини задекларувала кілька житлових будинків та низку земельних ділянок, зокрема у Василькові та селі Путрівка. Батько дружини володіє численними ділянками різної площі та нежитловим приміщенням у Василькові. Мати дружини задекларувала житловий будинок, гараж і земельні ділянки, набуті у різні роки.

ГРД також звернула увагу на обставини набуття квартир у Києві. Згідно з деклараціями, син кандидата є власником квартири площею 89,7 квадратного метра з 2009 року. При цьому суддя зазначив, що квартира була приватизована тестем на онука, а сам він із 2012 року постійно проживає у цьому житлі разом із сім’єю.

Водночас у деклараціях сестри дружини зазначалося право користування іншою квартирою у Києві, власником якої значиться районна державна адміністрація. На думку ГРД, ці обставини можуть свідчити про причетність родичів кандидата до безоплатного передання житла у користування та подальшої приватизації на користь членів родини.

Додаткові питання виникли й щодо майна батька кандидата, який у 2018 році придбав квартиру у Києві площею понад 60 квадратних метрів за 2,13 мільйона гривень. При цьому задекларовані доходи батька за понад двадцять років у кілька разів менші за вартість придбаного житла. Суддя пояснив це фінансовою допомогою від сестри, однак документального підтвердження надано не було.

На думку Громадської ради доброчесності, сукупність наведених фактів свідчить про можливе фіктивне володіння майном, оформлення активів на родичів та приховування реальних правочинів. Така динаміка збігається з періодом професійної діяльності Дмитра Ткаченка у Бориспільському суді та викликає обґрунтовані сумніви щодо законності джерел походження майна.

В Україні не вщухає суспільна дискусія щодо так званих спеціальних пенсій прокурорів, розмір яких у поодиноких випадках сягає сотень тисяч гривень на місяць. Тема набула особливої гостроти на тлі загального рівня пенсійного забезпечення та фінансових викликів, з якими стикається держава в умовах війни й обмежених бюджетних ресурсів.

Голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев публічно закликав народних депутатів активізувати розгляд законопроєкту №12278, який передбачає скасування спеціальних пенсій для прокурорів. За його словами, документ уже тривалий час перебуває в парламенті без руху: він пройшов перше читання, отримав позитивний висновок профільного Комітету з питань соціальної політики, однак майже 200 днів не виноситься на друге читання.

Нардеп навів приклад колишнього прокурора Миколаївської області, який, проживаючи за кордоном, виграв суд проти Пенсійного фонду України. Суд зобов’язав нарахувати йому пенсію по інвалідності у розмірі 156 692 грн на місяць. Лише за період з 15 вересня 2022 року по 31 грудня 2023 року йому було нараховано понад 2,1 млн грн.

У 2025 році Пенсійний фонд України за судовими рішеннями має виплатити близько 35 млрд грн отримувачам спеціальних пенсій — кошти, які могли б піти на підтримку звичайних пенсіонерів або фінансування оборонних потреб.

За офіційними даними, приблизно кожному п’ятому пенсіонеру в Україні виплати нараховуються за спеціальними законами. Це, зокрема, шахтарі, судді, прокурори, чорнобильці та особи, звільнені з військової служби. Для цих пенсій діє окрема формула нарахування, яка суттєво відрізняється від механізму розрахунку звичайних трудових пенсій.

На початку 2025 року Кабмін запровадив обмеження для аномально високих спецпенсій державних службовців, застосувавши понижувальні коефіцієнти для виплат понад 23 610 грн. Водночас, за словами Гетманцева, це не вирішує проблему системно й не поширюється на всі категорії спецпенсіонерів, зокрема прокурорів.

Нардеп наголошує, що пріоритетом держави має стати комплексна пенсійна реформа, яка забезпечить гідний рівень життя для всіх українців, а не лише для обраних груп.

Хропіння турбує мільйони людей у світі й часто сприймається лише як побутовий дискомфорт, проте медики наголошують, що шумне дихання під час сну може бути ознакою серйозних порушень здоров’я. Основна причина хропіння — звуження дихальних шляхів, що ускладнює проходження повітря і змушує тканини горла вібрувати. Такий стан не лише погіршує якість сну самого хропуна, а й позначається на відпочинку партнерів та може провокувати хронічну втому, зниження концентрації й підвищений ризик серцево-судинних захворювань.

Ефективним першим кроком у боротьбі з хропінням є зміна звичок сну та способу життя. Медики радять уникати сну на спині, адже у цьому положенні язик і м’які тканини горла частіше перекривають дихальні шляхи. Перехід на сон на боці може суттєво зменшити або навіть повністю усунути шумне дихання. Також важливе регулювання ваги, оскільки надмірна маса тіла підвищує ймовірність хропіння через додатковий тиск на дихальні шляхи.

Велику роль відіграє контроль маси тіла. Надлишкова вага, особливо в ділянці шиї, збільшує тиск на дихальні шляхи та посилює хропіння. Також лікарі радять відмовитися від куріння, оскільки тютюновий дим викликає хронічне подразнення й набряк слизових оболонок. Алкоголь і седативні препарати перед сном теж небажані, адже вони надмірно розслаблюють м’язи горла.

Не менш важливою є гігієна сну. Регулярний графік засинання й пробудження, комфортна температура, темрява та достатня вологість у спальні сприяють нормальному диханню. За сухого повітря корисним може бути зволожувач. Для полегшення носового дихання застосовують назальні смужки, розширювачі або спеціальні спреї, які зменшують набряк слизової оболонки.

Якщо хропіння пов’язане із закладеністю носа, алергією або синуситом, допомагають регулярні промивання носових ходів. Окрім цього, існують спеціальні стоматологічні пристрої, які фіксують нижню щелепу в положенні, що запобігає звуженню дихальних шляхів. У деяких випадках використовують методи, спрямовані на підвищення тонусу м’яких тканин піднебіння, а також вправи для м’язів шиї та горла.

У більш складних ситуаціях застосовується СІПАП-терапія — апарат, який подає повітря під постійним тиском через маску і не дозволяє дихальним шляхам закриватися. Цей метод вважається найбільш ефективним при синдромі апное сну.

Лікарі наголошують: якщо хропіння гучне, регулярне, супроводжується зупинками дихання, різкою втомою вдень або не зникає попри зміну способу життя, необхідно звернутися до спеціаліста. Своєчасна діагностика допоможе не лише покращити сон, а й запобігти серйозним ускладненням для серцево-судинної та нервової систем.