Подружжя Остапчуків готується до вінчання: Катерина розповіла про оновлення обручок і деталі підготовки

Популярність товарів, які виробники подають як корисні або «натуральні», зростає з кожним роком, однак фахівці дедалі частіше звертають увагу на те, що зовнішнє враження може бути оманливим. Значна частина таких продуктів містить кількість вільного цукру, співставну зі звичайними солодощами, що нерідко призводить до перевищення рекомендованої добової норми. До вільних цукрів належать ті, які додають під час виробництва, а також природні підсолоджувачі у вигляді сиропів, соків, меду чи фруктових пюре. Саме ці інгредієнти найшвидше підвищують рівень глюкози в крові, не забезпечуючи тривалого відчуття ситості та збільшуючи ризик неконтрольованих перекусів.

Фахівці підкреслюють, що орієнтація лише на декоративні написи або модні позначки може ввести споживача в оману. Навіть продукти з привабливими обіцянками — «фітнес», «енергетичний заряд», «натуральна солодкість» — інколи містять значну частку доданих підсолоджувачів. Це стосується й напоїв, де висока концентрація фруктових компонентів часто створює враження користі, хоча фактичний вміст вільного цукру може бути дуже близьким до газованих лимонадів.

Експерти звертають увагу на продукти, які часто ховають цукор:

Знежирений йогурт може містити понад 45 г цукру на склянку.

Фруктові соки «100% натуральні» не завжди корисні — в них мало клітковини, а цукру стільки ж, скільки в колі.

Спортивні напої, холодний чай, ароматизована кава можуть містити 30–45 г цукру на порцію.

Протеїнові батончики, дитячі та «фітнес» сніданкові пластівці теж часто багаті на цукор.

Консервовані фрукти та готові смузі часто підсолоджені сиропами та ароматизаторами, що підвищує вміст цукру.

Щоб зменшити шкоду, дієтологи радять: поєднувати солодке з білками, клітковиною та корисними жирами, не їсти цукор натщесерце, поступово зменшувати солодкість у раціоні, готувати домашні десерти та смузі. Важливо орієнтуватися на етикетки, перевіряти склад та віддавати перевагу мінімально обробленим продуктам.

У центрі уваги опинилися закупівлі, оголошені виконавчим комітетом Маріупольської міськради, який діє на території, що перебуває під російською окупацією. Попри те, що місто фактично втратило можливість повноцінного функціонування в українському правовому полі, на платформі Zakupivli.pro з’явився перелік тендерів на мільйони гривень, що викликають серйозні сумніви у своїй доцільності. Створюється враження, що ці оголошення більше відповідають ознакам фінансових маніпуляцій, ніж реальним потребам адміністрації, яка давно втратила можливість здійснювати легітимну діяльність.

Серед найбільш показових пунктів — намір придбати канцелярські товари на суму, яка перевищує сто тисяч гривень. Йдеться про кулькові ручки, офісний папір, скріпки та інші дрібні матеріали. Для міста, де більшість адміністративних будівель зруйновані, а структура управління працює в умовах окупаційного контролю, такі суми виглядають непропорційними та необґрунтованими.

ФОТО: Дані сайту Zakupivli.pro

Загалом, проаналізувавши останні закупівлі виконавчого комітету Маріупольської міськради, які загалом обходяться бюджету в мільйони гривень, можна побачити “нехитрі схеми по відмиванню коштів”.

Також, журналісти звернули увагу на постійне розширення штату адміністрації, незважаючи на окупацію міста. Зокрема, на сайтах пошуку роботи розміщено 13 вакансій. Серед вакансія головного спеціаліста відділу міжнародного співробітництва та протокольної роботи, вчителя-логопеда, вихователя, керівника підрозділу планування та розвитку персоналу, бухгалтера, юристів.

ФОТО: Скріншоти сайту з пошуку роботи

На фоні багатомільйонних трат на адміністрацію окупованого Маріуполя, досить резонансно звучить заява нардепа від Слуги Народу Віталія Войцеховського, про те що “1,3 млн сімей вимушених переселенців залишилися без житла, так як в бюджеті не вистачає коштів”.

Аналітичний центр Opta презентував черговий рейтинг найсильніших футбольних клубів світу, і цього разу до переліку увійшли й представники України, що продовжують тримати спортивний фронт у надзвичайно непростих умовах. Попри війну, вимушені переїзди, кадрові перебудови та фінансові труднощі, українські команди залишаються частиною глобальної футбольної ієрархії, демонструючи стабільність і конкурентоспроможність.

На вершині світового рейтингу аналітики залишили лондонський «Арсенал», який за сукупністю результатів, стабільністю гри та силою складу знову був визнаний найпотужнішим клубом планети. Мюнхенська «Баварія» утримала другу позицію, продовжуючи підтверджувати статус одного з найбільш системних та ефективних клубів Європи. Третю сходинку посів чинний тріумфатор Ліги чемпіонів — паризький «ПСЖ», який після кількох років розчарувань нарешті продемонстрував омріяну результативність на міжнародній арені.

Сюрпризом рейтингу стала шоста позиція «Астон Вілли», яка випередила навіть «Реал Мадрид» та «Ліверпуль». Клуб з Бірмінгему зараз демонструє феноменальний прогрес — треті місця в АПЛ та Лізі Європи підтверджують стабільність команди Унаї Емері.

Попри воєнні реалії та вимушені переїзди, українські клуби утримуються в міжнародному рейтингу.

• Найвищу позицію серед українських команд посідає донецький «Шахтар», який розташувався на 212 місці. Чемпіон України залишається найсильнішим представником країни на міжнародній арені й стабільно виступає в єврокубках.

• Київське «Динамо» — друге серед українських клубів і 352-ге у світовому рейтингу. Попри перебудову складу та зміну поколінь, клуб продовжує демонструвати прогрес.

• До топ-1000 увійшли ще три клуби УПЛ:– «Полісся» — 684 позиція;– «Кривбас» — 865 позиція;– «ЛНЗ» — 979 позиція.

Участь одразу п’яти українських клубів у топ-1000 свідчить про те, що вітчизняний футбол навіть у період повномасштабної війни зберігає конкурентність і впізнаваність на міжнародному рівні.

У Києві розгортається новий скандал, пов’язаний із закупівлею послуг для будівництва шкільних укриттів, що привернув увагу правоохоронців та антикорупційних експертів. Йдеться про тендер на спорудження укриття для спеціалізованої школи №181 імені Івана Кудрі в Печерському районі столиці. Закупівля на суму 207,1 мільйона гривень була укладена 24 жовтня 2025 року між Управлінням освіти Печерської районної державної адміністрації та ТОВ «ІНТЕГРАЛ БУД-СТАНДАРТ», яке стало переможцем тендеру.

Згідно з умовами документації, для участі в тендері підрядник повинен був продемонструвати досвід у будівництві саме укриттів, при цьому — таких, що вже були укладені через систему Prozorro. Це викликало серйозні питання серед експертів, оскільки подібні вимоги можуть суттєво обмежити коло потенційних учасників конкурсу і створити несправедливу перевагу для тих, хто вже мав досвід в цій специфічній сфері. Зокрема, такі умови можуть ускладнити участь для нових компаній або тих, хто не мав можливості брати участь у подібних проектах через обмежену кількість тендерів в Україні.

Аналітичні дані щодо діяльності компанії-переможця викликали додаткові запитання. При задекларованому доході 94,5 млн грн у 2024 році чистий прибуток становив лише близько 2,2%. У структурі активів понад 95% фінансування — позикові кошти, а офіційний штат нараховує 21 особу. Експерти зазначають, що такі ознаки характерні для ризикових або технічних підрядників, часто залучених як проміжна ланка у складних схемах.

Серед найбільш резонансних моментів — вартість окремих матеріалів у кошторисі. За даними аналізу, ціни значно перевищували ринкові. Так, гумовий гранулят SBR кошторисом закладено по 250 грн за кілограм, тоді як середня ринкова ціна становить 13–19 грн. Покрівельний руберойд РКК-350Б включено по 159 грн за квадратний метр, що у кілька разів вище середніх пропозицій на профільних ринках (17–21 грн). Лише на окремих позиціях йдеться про можливе перевищення витрат більш ніж на 11 млн грн.

Тендер став об’єктом уваги через масштаб фінансування та важливість будівництва укриттів для освітніх закладів столиці. У той час, коли потреба в укриттях залишається критичною, громадські організації закликають до ретельної перевірки документації та діяльності підрядника.

Ситуація навколо будівництва укриття у школі №181 продовжує розвиватися, а від контролюючих органів очікують подальших рішень щодо законності проведених закупівель.

Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Івано-Франківській області уклала низку масштабних контрактів на будівництво й капітальний ремонт автомобільних доріг, що ведуть до приватних гірських курортів у Карпатах. Загальна вартість вже розподілених проєктів наближається до 9 мільярдів гривень. Лише два найбільші контракти, підписані наприкінці листопада, на суму 2,46 млрд грн, дісталися компанії «ПБС».

Найбільший із затверджених проєктів передбачає капітальний ремонт 22,8 кілометра автодороги Т-09-06 між населеними пунктами Пасічна та Бистриця. Вартість цих робіт оцінено у 2,18 млрд грн. Ще один контракт на 278 млн грн стосується оновлення ділянки траси Н-09 поблизу Микуличина — одного з ключових туристичних центрів регіону, що активно розвивається завдяки приватним інвестиціям у готельно-курортну інфраструктуру.

Крім цього, 3 грудня Служба оголосила новий тендер — на розробку проєктної документації для абсолютно нової дороги від Бистриці до Яблуниці через Поляницю. Це прямий коридор до «Буковелю», довжиною 28,6 км та орієнтовною вартістю 6,57 млрд грн.

Таким чином, держава фактично фінансує дорожню інфраструктуру навколо приватних курортів, які активно розширюються. Відомо, що ТОВ «Буковель» ще у 2022 році пропонувало створення нових комплексів — «Бистриця» та «Турбат» — із загальним потенціалом понад 25 тисяч туристів одночасно. Паралельно просувають гігантський проєкт «Свидовець», розрахований на 28 тисяч відпочивальників і понад 700 гектарів забудови.

Всі нові дороги, які зараз замовляє держава, ведуть у зону цих майбутніх курортів. Одна — до Бистриці, друга — до Буковелю з боку Надвірної, третя має з’єднати дві локації прямим маршрутом.

Компанія «ПБС», яка отримала підряди на 2,46 млрд грн, записана на працівницю «Буковелю» Іванну Непик, але її реальним бенефіціаром вважають колишнього директора курорту та екснардепа Олександра Шевченка.

Шевченко є близьким бізнес-партнером народного депутата Ігоря Палиці — давнього союзника Ігоря Коломойського. Колись саме Коломойський контролював «Буковель», але після конфліктів із владою курорт фактично перейшов під контроль родини Палиці. Наразі ТОВ «Буковель» записане на ексдружину та сина нардепа — Оксану й Захара Палицю.

Зі структурами Палиці пов’язані також компанії, які раніше належали Тимуру Міндічу — співзасновнику «Кварталу-95» і бізнес-партнеру Коломойського. ЗМІ вже описували зв’язки Палиці та Міндіча через спільні майнові структури й бізнеси у Карпатах та Києві.

Партія Палиці «За майбутнє» активно підтримувала ухвалення держбюджету-2026, де й закладені кошти на ці масштабні дорожні проєкти. Сам Палиця, однак, за бюджет не голосував — ймовірно, щоб уникнути прямого конфлікту інтересів.

Єдиним конкурентом «ПБС» була азербайджанська компанія AzVirt MMC. Вона подала дешевшу пропозицію, але її відхилили через відсутність електронної банківської гарантії, неперекладені документи та невідповідність вимогам щодо техніки.

Водночас учасникам тендеру висували надзвичайно деталізовані вимоги щодо інженерів, робітників, техніки, лабораторій, наявності асфальтного заводу, досвіду та фінансових показників.

Це створювало переваги для компанії, яка вже давно працює в регіоні. «ПБС» отримала підрядів на понад 53,9 млрд грн із 2016 року.

Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Івано-Франківській області очолює Любомир Семанів. Відповідальною за закупівлі є Ольга Нараєвська.

Фактично саме вони затвердили проєкти, які вартістю та масштабами визначать розвиток приватних курортів у Карпатах на наступні десятиліття.

Рівненський міський суд постановив обвинувальний вирок щодо заступника директора з адміністративно-господарської роботи Рівненського фахового коледжу інформаційних технологій Володимира Якимчука, встановивши його причетність до корупційної схеми, пов’язаної з отриманням неправомірної вигоди від студентів. Суд призначив посадовцю штраф у розмірі 42 500 гривень, визнавши доведеним факт вимагання та отримання грошей за сприяння у складанні сесії.

У матеріалах справи зазначено, що події розгорталися у травні та червні 2024 року. Якимчук неодноразово звертався до завідувача кафедри Рівненського інституту Київського університету права НАН України з проханням «посприяти» успішному складанню літньої сесії двома студентами. За цю «допомогу» він отримав від них 5000 та 4500 гривень. Кошти студенти передали йому особисто, після чого посадовець перерахував їх на банківську картку, намагаючись замаскувати походження грошей.

Крім того, у березні, червні та липні 2024 року Якимчук отримував приблизно по 5 тис. грн від ще двох студентів Волинського інституту ім. Липинського за обіцянку вплинути на викладачів, які ухвалювали рішення щодо їхніх екзаменаційних сесій.

У суді посадовець повністю визнав провину, розкаявся та погодився на скорочений судовий розгляд без дослідження доказів.

Суддя Марʼян Головчак визнав Якимчука винним у наданні та одержанні неправомірної вигоди за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави (ч. 1, ч. 2 ст. 369-2 ККУ), і призначив штраф 42 500 грн. Вирок ще можна оскаржити в апеляції.

Верховний Суд України скасував рішення двох попередніх судових інстанцій та задовольнив касаційну скаргу громадянина, який оскаржував дії прикордонної служби щодо дворазової відмови у виїзді за межі країни. Справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду, який має повторно оцінити всі обставини та докази.

Як встановлено у матеріалах провадження, позивачу відмовили у перетині державного кордону 16 і 20 липня 2024 року. Обидва рішення прикордонників він вважав незаконними та такими, що порушують його конституційні права. Чоловік наполягав, що мав законні підстави для виїзду, оскільки здійснює постійний догляд за матір’ю своєї дружини, а також має оформлені документи для виїзду на постійне місце проживання за кордон.

У позові чоловік просив визнати дії прикордонників незаконними, скасувати рішення про відмову у перетині кордону, а також стягнути з держави 3051 грн матеріальної шкоди та понад 300,7 млрд грн моральної.

Суд першої інстанції та апеляційний суд повернули його позов, аргументуючи це тим, що:

заявник пропустив місячний строк оскарження, передбачений Законом «Про прикордонний контроль»;

його клопотання про поновлення строку не містило поважних причин;

він уже подавав аналогічні позови.

ВС погодився, що саме місячний строк є спеціальним і застосовується у спорах щодо рішень прикордонної служби. Але суд встановив низку суттєвих процесуальних порушень попередніх інстанцій.

Ключові помилки, які виявив Верховний Суд:

суд першої інстанції мав залишити позов без руху та надати час для усунення недоліків, а не одразу повертати;

позивач подав клопотання про поновлення строку, але суди фактично не розглянули його по суті;

апеляційний суд не виправив ці порушення, хоча був зобов’язаний це зробити.

Такі дії, за висновком ВС, перешкодили розгляду справи по суті.

Верховний Суд:

задовольнив касаційну скаргу позивача;

скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій;

направив справу назад до окружного адмінсуду для продовження розгляду.

Постанова вже набула законної сили та оскарженню не підлягає.

Донбас опинився у центрі масштабного геополітичного торгу після того, як президент США Дональд Трамп ініціював прискорену спробу досягти мирної угоди з Росією. За даними The Times, у Вашингтоні намагаються сформувати пакет пропозицій, що передбачає згоду Києва на фактичну передачу Москві всієї території регіону. Ця ідея подається як шлях до оголошення припинення вогню вже до Різдва, що, на думку американської адміністрації, могло б створити ефект політичного прориву та водночас продемонструвати результативність нової дипломатичної стратегії США.

Проте для України така концепція виглядає неприйнятною не лише з політичного чи правового погляду, а й через величезну людську ціну, яку країна вже заплатила за Донбас. Саме цей регіон пережив найбільші випробування після російського вторгнення 2014 року та ще масштабнішої хвилі насильства у 2022-му. Розбиті міста, зруйнована інфраструктура, тисячі загиблих і мільйони вимушених переселенців стали болючим нагадуванням про те, що будь-які поступки агресору можуть мати довгострокові наслідки для національної безпеки.

За даними ЗМІ, Кремль не розглядає можливість припинення бойових дій без повного виведення українських військ із Донбасу, включно з укріпленими містами Краматорськ і Слов’янськ. Трамп, зі свого боку, розраховує завершити війну до Різдва і дає Києву лічені дні для відповіді щодо територіальних поступок.

Конституція України не дозволяє передавати території без загальнонаціонального референдуму, який провести під час війни практично неможливо. Однак формально референдум не знадобився б, якби влада просто наказала військам відійти з регіону. Саме цей сценарій, як зазначає видання, викликає найбільше занепокоєння серед українських експертів.

Аналітик фонду “Повернись живим” Микола Бєлєсков вважає, що частина військових могла б не виконати наказ про відступ, що створює ризики внутрішньої дестабілізації. Він наголошує, що вимога піти без бою для багатьох захисників буде сприйматися як національне приниження. За його словами, бої за Краматорськ і Слов’янськ можуть коштувати Росії десятків тисяч життів, і відступ без спротиву матиме серйозні наслідки для оборони України у майбутньому.

Бєлєсков також попереджає, що навіть передача Донбасу навряд чи зупинить агресію Кремля. На думку експерта, Москва прагне не лише територій, а й зміни політичного курсу Києва, недопущення вступу України до НАТО та обмеження її армії. Тому будь-які “мирні плани”, що передбачають поступки, можуть бути використані Росією для подальшого наступу.

Позиції Зеленського у переговорах ускладнені внутрішньою ситуацією. Після корупційного скандалу, що призвів до відставки керівника Офісу президента Андрія Єрмака, західні партнери уважно стежать за стабільністю в українській владі. Попри це, як пишуть ЗМІ, жодних сигналів про зміну переговорної позиції Києва не надходило. Політолог Володимир Фесенко зазначає, що політичний вплив Єрмака був значно меншим, ніж вважали.

Окремим пунктом американського плану є проведення в Україні президентських виборів протягом 100 днів. Трамп заявив, що затримка з виборами означає “відсутність демократії”, але Зеленський наполягає, що голосування можливе протягом 60–90 днів за умови належної безпеки та підтримки партнерів.

Колишній прем’єр-міністр Росії Михайло Касьянов, який нині живе в еміграції, вважає, що Путін одержимий ідеєю повного контролю над Донбасом і прагне домогтися міжнародного визнання своїх завоювань. Він переконаний, що для російського президента це питання демонстрації сили та недопущення враження слабкості.

За оцінками експертів, тиск на Україну з вимогами територіальних поступок не припиняється, проте такі умови несуть в собі ризики як для безпеки держави, так і для єдності суспільства. Москва ж продовжує наполягати на сценарії, який означав би фактичну капітуляцію Києва на сході.