Поганий сон і смартфони підвищують ризик серцевих хвороб у дітей

Згідно з розслідуванням міжнародного детективного бюро Absolution, на високому рівні в Національній поліції України виникли серйозні корупційні схеми, що включають примусове виведення грошей з осіб, які ухиляються від мобілізації, та зі СЗЧ (суб’єктів, що підлягають адміністративним стягненням). Зокрема, начальник департаменту превентивної діяльності, Максим Ахрамєєв, ймовірно, організовує систематичне збирання коштів від своїх підлеглих за «відпуск» осіб, яких поліція разом із ТЦК (територіальними центрами комплектування) виявляє на вулицях під час рейдів.

Як зазначають джерела, сума «відкупу» залежить від регіону і може коливатися від 5 до 10 тисяч гривень за одну особу. Це свідчить про те, що корупційна схема охоплює значну кількість людей і набуває масштабів, що виходять за межі окремих областей. Гроші, отримані від "відпущених" ухилянтів, частково передаються до департаменту превентивної діяльності, що розташований у Києві. Цей процес координується керівниками місцевих підрозділів, які збирають кошти та централізовано передають їх на вищі рівні.

Також зазначається, що області, які «приносять більше грошей», отримують бензин і нові автомобілі, а ті, хто не виконує план, змушені заправляти авто за власний рахунок. У маленьких районах, наприклад, групам видають лише 20 літрів пального на місяць через невиконання показників.

За даними джерел, останнім часом відзначаються випадки, коли бандити разом із поліцією ходять по місту, що створює обґрунтовані підозри в існуванні подібної схеми.

Максим Ахрамєєв працює в поліції з 2015 року. Починав як інспектор патрульної служби в Києві, потім очолював управління патрульної поліції в Миколаєві, з 2017 року був помічником начальника ГУНП в Миколаївській області та заступником керівника. Пізніше обіймав посаду т.в.о. заступника начальника поліції Полтавщини.

Перший заступник директора Бюро економічної безпеки (БЕБ) Тарас Щербай, що відповідає за добір нових кадрів до відомства, опинився під увагою громадськості після розслідування антишахрайського проєкту “190”. Зокрема, журналісти звернули увагу на кілька аспектів його фінансової та житлової ситуації, які викликають питання щодо його прозорості. Згідно з розслідуванням, Щербай не задекларував витрати на оренду житла в Києві, що порушує вимоги щодо публічності фінансових даних високопосадовців. Крім того, він користується паркомісцем, що належить його тещі, що також викликає питання про етичність та законність такого використання ресурсів.

Ці обставини стали відомі в той час, коли 5 листопада директор БЕБ Олександр Цивінський затвердив склад двох атестаційних та двох кадрових комісій, які будуть відповідати за переатестацію та відбір нових співробітників до Бюро. Тарас Щербай увійшов до складу обох кадрових комісій разом із своїми колегами-заступниками, Юрієм Бєлоусовим та Павлом Будзиганом. Саме ці органи будуть визначати професійну придатність майбутніх співробітників, а також перевіряти відповідність кадрів вимогам, встановленим Бюро.

Попри декларативну відкритість процесу, низка запитань постає до самих членів комісій. Зокрема, інший заступник директора БЕБ Юрій Бєлоусов, як встановили розслідувачі, не декларує повну вартість нерухомості та занижує ціну авто. Раніше він претендував на посаду директора НАБУ, але не пройшов конкурс, після чого перейшов до БЕБ.

До приходу в Бюро Щербай працював у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Його імʼя фігурувало в низці резонансних справ: щодо колишнього керівника “Укравтодору” Славоміра Новака, у справі одеського судді Олексія Бурана, затриманого на хабарі, та у розслідуванні щодо очільника ОГХК Руслана Журила, якому закидали збитки державі майже на 13 млн доларів.

В епізоді з Журилом Щербай, за даними розслідувачів, особисто приїздив на кордон під час спроби підозрюваного залишити країну, що викликало звинувачення у лояльності до фігуранта. Згодом Журило мобілізувався до ЗСУ, а провадження щодо нього суд призупинив.

У 2021 році Щербай брав участь у конкурсі на посаду керівника САП, однак не пройшов перевірку на доброчесність. Комісія ставила під сумнів його дії у справі Журила та вимагала пояснень щодо майнових декларацій, зокрема значних «подарунків від батьків».

Сам Щербай нерухомості не має. Його дружина володіє квартирою у Львові (209 кв. м, 2,1 млн грн). З 2019 року сімʼя орендує житло у Києві (44 кв. м), але жодних витрат на оренду в декларації немає.

Родина користується й паркомісцем у Львові, оформленим на тещу.

Подружжя не має власного авто, однак дружина користується двома преміальними BMW 2022 року:

X1 зареєстрований на компанію, якою керує її мати та брат;

X4 належить фірмі тих самих родичів, де дружина Щербая працює директоркою.

За 2024 рік Щербай заробив майже 3 млн грн на прокурорській службі. Його дружина отримала 292 тис. грн зарплатні у фірмах родичів, а також 220 тис. грн грошових подарунків від матері та брата.

Сімʼя зберігає готівкою:

Щербай – 104 тис. доларів, 1 000 євро;

його дружина – 15 тис. доларів.

На банківських рахунках – ще близько 181 тис. грн та валютні активи. Загалом родинні заощадження сягають понад 5,7 млн грн.

Щербай входить до кадрових комісій, які відбиратимуть нових працівників БЕБ. Директор відомства Олександр Цивінський наголошує на доброчесності та прозорості добору. Водночас розслідувачі ставлять під сумнів, чи можуть посадовці з подібним бекграундом формувати стандарт етики у новоствореному кадровому складі.

У Харкові розпочато масштабне будівництво обласного онкоцентру, інвестиції в яке перевищують 3 мільярди гривень у межах програми Ukraine Facility. Департамент капітального будівництва Харківської ОДА підписав контракт із консорціумом «Білдінг Груп», який зобов’язаний завершити першу чергу будівництва до кінця 2028 року. Планується спорудження сучасного лікувального корпусу, енергетичного блоку, станції медичних газів, а також облаштування укриття на понад тисячу осіб.

Проєкт обіцяє значне покращення медичної інфраструктури регіону та створення умов для високоякісного лікування онкологічних захворювань. Він передбачає застосування сучасних технологій та обладнання, що відповідатиме міжнародним стандартам. Крім того, будівництво включає створення автономних систем енергозабезпечення та медичного газопостачання, що підвищить безпеку та ефективність роботи центру.

Консорціум став єдиним учасником тендеру. Замовник вимагав підтвердження значного досвіду виконання складних будівельних робіт, а підрядник послався на кілька попередніх проєктів у Харківській області, включно з реконструкцією лікарні та адміністративних будівель. До робіт планують залучити низку субпідрядних компаній.

Журналісти також відзначають зв’язки частини учасників консорціуму з бізнес-структурами, пов’язаними з колишнім народним депутатом від «Партії регіонів» Анатолієм Денисенком. Раніше ці компанії вже отримували значні держзамовлення, а аналітики неодноразово фіксували у них підозріло високі кошториси.

Будівництво онкоцентру — один із найбільших проєктів медичної інфраструктури у прифронтовому Харкові. Від прозорості і ефективності використання коштів буде залежати не лише строки реалізації, а й довіра до відновлювальних програм у регіоні, який щодня перебуває під загрозою обстрілів.

Судова інстанція у Фінляндії винесла вирок професору Державного університету інтелектуальних технологій і зв’язку в Одесі Олександру Ганчеву, визнавши його винним у систематичному незаконному стягненні грошей з українців, які працювали на фермах країни. Як повідомив фінський суспільний мовник Yle, слідство встановило, що викладач, який має науковий ступінь доктора історичних наук, протягом багатьох років займався посередницькою діяльністю з організації сезонної праці українських громадян у Фінляндії.

За даними прокуратури, починаючи з 2000-х років, Ганчев налагодив схему, за якою заробітчани сплачували йому певну суму за послуги з працевлаштування, хоча офіційно така діяльність не мала законного підтвердження. Його клієнтами ставали сотні українців, що прагнули знайти роботу у сільськогосподарському секторі Фінляндії. Гроші, які збиралися під виглядом організаційних внесків, використовувалися не лише для покриття витрат на поїздку, а й приносили посереднику значний прибуток.

У 2024 році з’ясувалося, що він вимагав з кожного працівника по 60 євро щомісяця, нібито «за консультаційні послуги». За відмову платити професор погрожував людям втратою статусу біженця.

Фінський суд постановив, що такі дії є порушенням законодавства, оскільки витрати на посередництво мають покривати роботодавці, а не самі працівники. Таким чином, отримані Ганчевим кошти визнано незаконними.

Під час судового розгляду професор заперечував звинувачення, заявивши, що збирав гроші лише за консультації, а не за працевлаштування. Водночас він визнав, що «межа між консультаціями і працевлаштуванням справді є розмитою».

Попри рішення суду, Олександр Ганчев не визнав своєї провини і продовжує рекламувати свої послуги в соціальних мережах. На сайті його компанії A.Ganchev HR Consulting and Recruitment зазначено близько двадцяти фінських сільськогосподарських підприємств, зокрема полуничних ферм, з якими він нібито співпрацює.

На офіційному сайті Державного університету інтелектуальних технологій і зв’язку вказано, що Ганчев працює у сфері вищої освіти з 2006 року. Він викладає дисципліни «Історія України та Історія української культури», а також «Історія України та державотворення».

Державна аудиторська служба України завершила детальну перевірку діяльності ПрАТ «НЕК «Укренерго» за період керівництва Володимира Кудрицького і зафіксувала численні фінансові порушення, що мають значні наслідки для державного бюджету. За підсумками ревізії встановлено факти нарахування безпідставних премій керівництву, завищення кошторисів на виконання робіт, а також укладення сумнівних контрактів з ризиком нанесення шкоди державним інтересам.

Аудитори також виявили порушення у веденні фінансової та управлінської звітності, що ускладнює прозорий контроль за використанням коштів і створює ризики для стабільного функціонування енергетичної компанії. Матеріали перевірки передано до правоохоронних органів для подальшого реагування та встановлення юридичної відповідальності осіб, причетних до порушень.

Одним із головних порушень стало нарахування премій керівництву та співробітникам компанії у період, коли «Укренерго» зазнавало значних збитків. У 2020 році збитки підприємства становили 27,5 млрд грн, проте керівництво ухвалило рішення виплатити річні премії на 203,5 млн грн. У 2021 році ця сума зросла до 390,1 млн грн, хоча компанія знову мала мінус у звітності.

Держаудитслужба зазначила, що такі виплати суперечили колективному договору, який дозволяє преміювання лише за виконання ключових показників ефективності.

Аудит також виявив завищення вартості робіт під час будівництва лінії електропередач Західноукраїнська – Богородчани. Компанія-підрядник ТОВ «Центрбуд» штучно збільшила обсяги використаного кабелю на понад 20 км, що призвело до переплати у 1,28 млн грн. Крім того, завищення витрат виявили під час облицювання фасадів — перевитрата плитки на 26,65 м² коштувала державі ще 536 тис. грн.

Окрему увагу аудитори приділили восьми договорам, укладеним без достатнього обґрунтування за переговорною процедурою. Їх загальна вартість — понад 15 млн грн. Йшлося про створення резервної системи диспетчерських команд, яка так і не була запущена.

У звіті зазначено, що відповідальність за ці порушення лежить на тодішньому голові правління Володимирі Кудрицькому, який не забезпечив контроль за дотриманням фінансової дисципліни.

Аудитори також зафіксували:– безконтрольну дебіторську заборгованість ДП «Енергоринок» на 1,67 млрд грн;– завищення показників амортизації та знецінення активів;– виплати компанії «Укренерго Цифрові рішення» на суму 34 млн грн, частина яких, за даними Пенсійного фонду, була здійснена людям без офіційного працевлаштування.

У підсумку аудитори констатували, що «керівництвом не забезпечено належного контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства», що призвело до викривлення звітності та ризику втрати державних активів.

Матеріали перевірки передані до правоохоронних органів для надання правової оцінки діям посадових осіб.

Під час спільних навчань Німеччина та Австрія представили передовий підхід до облаштування польових укріплень, використавши розробку німецької компанії Romold — ROM Trench System. Ця система створена для швидкого, мобільного й безпечного спорудження траншей у бойових або навчальних умовах. Її конструкція базується на збірних пластикових панелях, які закріплюються на міцному металевому каркасі, утворюючи модульну структуру, що за принципом нагадує збирання великого конструктора.

ROM Trench System складається з уніфікованих елементів: вертикальних стінових панелей, перекриттів, несучих рам та внутрішніх розпірок. Завдяки інтегрованим фіксаторам секції легко поєднуються між собою, формуючи як прямолінійні, так і розгалужені фортифікаційні споруди. Такий підхід забезпечує значну економію часу під час розгортання, а також мінімізує потребу у важкій техніці чи чисельному персоналі.

Під час одного з навчань чотири австрійські інженери змонтували 18-метрову закриту траншею з бойовою позицією за три години. Конструкція була повністю накрита зверху, що зменшує ризики виявлення з повітря та захищає від дронів-розвідників. Аналогічні позитивні результати показав Бундесвер: швидкість розгортання, стійкість конструкції та можливість створювати довготривалі укриття навіть за мінімального чисельного складу інженерних підрозділів.

Головні переваги ROM Trench System — мобільність, повторне використання та зниження логістичних витрат. Пластикові модулі легші за дерев’яні чи бетонні аналоги, їх простіше транспортувати й розгорнути в умовах обмежених ресурсів. Відсутність потреби у заготівлі деревини чи облаштуванні важкої техніки робить систему тихою й менш помітною під час розгортання. Модульна конструкція дозволяє демонтувати елементи та перевозити їх на нові позиції, що важливо в умовах маневреної війни.

Сучасні конфлікти показали, що польові укріплення лишаються критично важливими, але традиційні методи їхнього будівництва є повільними та ресурсомісткими. Поява промислових модульних рішень — логічна відповідь на ці виклики. ROM Trench System відповідає трендам: модульність, мобільність, маскування та інтеграція з електронними системами.

Можливі шляхи розвитку системи включають встановлення внутрішніх утеплювачів, інтеграцію кабелів зв’язку та енергопостачання, дренажних рішень, маскувальних мереж і розширення лінійки модулів для командних пунктів, медичних пунктів чи складів боєприпасів. Такі доповнення зроблять конструкцію універсальнішою та ефективнішою в різних кліматичних і тактичних умовах.

Попри явні переваги, модульні системи мають і обмеження: пластик і каркас можуть поступатися бетону в довгостроковій міцності проти надпотужних ударів, потребують надійного маскування й правильного засипання для оптимальної балістичної захищеності. Також критично важлива обачна логістика — компенсувати переваги мобільності необхідно надійним постачанням і тренуванням інженерних підрозділів.

ROM Trench System демонструє, як промислові модульні рішення можуть радикально змінити інженерний підхід до польових укріплень: швидше, мобільніше, з меншими людськими і матеріальними витратами. У поєднанні з додатковими технічними опціями й правильною тактичною інтеграцією така система може стати важливим інструментом у сучасній фортифікаційній практиці.

У сфері індивідуального захисту здавна існувала складна проблема: чим міцніший бронежилет, тим він важчий, громіздкіший і менш зручний для носіння. Науковці Міського університету Нью-Йорка (CUNY) запропонували кардинально новий підхід, здатний змінити стандарти безпеки. Вони розробили матеріал, який у повсякденних умовах залишається легким і гнучким, але при раптовому ударі миттєво твердне, формуючи надміцний бар’єр, здатний витримати високі навантаження.

Основою цієї інновації став графен — найтонший у світі матеріал, який складається з одного шару атомів вуглецю. Дослідники поєднали два шари графена під певним кутом, що створило унікальну структуру. При раптовому навантаженні всередині матеріалу виникає ефект локальної жорсткості: атоми миттєво реагують на силу удару, розподіляючи її по всій поверхні і перетворюючи гнучку тканину на жорстку захисну оболонку.

Під час такого удару вуглецеві зв’язки всередині матеріалу переупорядковуються, формуючи короткочасну структуру, схожу на алмазну. Цей процес називають ударно-індукованою фазовою трансформацією. Він триває наносекунди, але забезпечує неймовірну твердість у момент небезпеки. Як тільки навантаження зникає, матеріал повертається у гнучкий стан, зберігаючи свої властивості для подальшого використання.

Порівняно з традиційними бронежилетами з кевлару чи вуглецевих волокон, новий матеріал має унікальну перевагу — надзвичайну легкість при тому самому рівні захисту. Потенційно це дозволить створювати броню, яка за відчуттями нагадуватиме звичайний одяг, не обмежуючи рухів військових, рятувальників чи поліцейських.

Перспективи застосування такого матеріалу виходять далеко за межі оборонної сфери. Завдяки малій вазі й гнучкості він може стати проривом у авіації та космонавтиці — для захисту апаратури від мікрометеоритів або для створення надлегких, але надміцних корпусів. У цивільній сфері графенова броня може знайти місце у гнучкій електроніці, смартфонах і пристроях, що носяться, де важливі одночасно міцність і еластичність.

Наразі матеріал проходить етап лабораторних випробувань. Вчені працюють над тим, щоб зробити його виробництво масштабним і доступним. Якщо це вдасться, світ отримає технологію, здатну змінити не лише захисну індустрію, а й дизайн гаджетів, архітектуру та транспорт майбутнього.