Посилити відповідальність за ухилення від служби: пропозиція від екс-командира роти ‘Айдара’ Євгена Дикого

Сполучені Штати посилюють політичний і дипломатичний тиск на Україну та Росію з вимогою досягти завершення війни до літа. Такий часовий орієнтир подається як критично важливий елемент нинішньої стратегії Вашингтона, однак він не є принципово новим підходом. Подібні дедлайни вже неодноразово звучали з боку адміністрації Дональда Трампа, проте в більшості випадків вони так і не перетворювалися на реальні домовленості або стійкі результати.

Із перших місяців перебування на посаді Трамп зробив жорсткі часові рамки одним із центральних важелів своєї зовнішньої політики. Дедлайни використовувалися як спосіб примусити сторони до переговорів, прискорити ухвалення рішень і продемонструвати рішучість США на міжнародній арені. Такий підхід застосовувався у спробах врегулювати конфлікти на Близькому Сході, у складних переговорах щодо іранської ядерної програми, а також у відносинах з Північною Кореєю, де часовий тиск часто поєднувався з гучними заявами та символічними кроками.

Навіть якщо не враховувати гучну передвиборчу обіцянку завершити війну в Україні за 24 години, у перші тижні президентства команда Трампа говорила про можливу мирну угоду протягом 100 днів після інавгурації — до травня 2025 року. Згодом з’явилися нові орієнтири, зокрема вимога підписати мирну угоду до американського Дня подяки наприкінці листопада.

Однак ані Україна, ані Росія фактично не зважали на ці дедлайни. Обидві сторони продовжують розраховувати на зміну балансу сил — або на полі бою, або через внутрішнє ослаблення противника.

Західні аналітики звертають увагу, що час дедалі більше грає не на користь України. На їхню думку, нинішня стратегія Білого дому полягає у спробі вкластися в озвучені строки, і саме тому основний тиск імовірніше спрямовуватиметься на Київ, а не на Москву.

Експерти також зазначають, що щоразу, коли з’являється перспектива посилення позицій України — зокрема через можливість отримання далекобійного озброєння, — дипломатичні контакти між Вашингтоном і Москвою призводять до корекції американської позиції.

Водночас адміністрація Трампа демонструє небажання застосовувати жорсткі механізми тиску на Росію, маючи при цьому значно більше важелів впливу на Україну. Ці інструменти, за оцінками аналітиків, уже неодноразово використовувалися.

У такій ситуації можливі лише два сценарії завершення війни. Перший — Україна буде змушена погодитися на невигідні рішення через виснаження та неможливість нормального життя у містах. Другий — на Росію буде здійснено серйозний міжнародний тиск, який змусить її припинити війну на поточній лінії зіткнення.

Таким чином, новий дедлайн до літа радше продовжує вже знайому тактику Білого дому, ніж свідчить про появу принципово нового підходу до припинення війни.

19 січня АТ «Укрнафта» оформило дві значущі комерційні угоди з ТОВ «Альянс Холдинг», предметом яких стала суборенда автозаправних станцій на загальну суму 841,90 млн грн. Ці домовленості стосуються використання розгалуженої мережі АЗС, що раніше функціонувала під міжнародним брендом Shell і має добре впізнавану інфраструктуру та вигідне розташування.

Відповідно до умов підписаних договорів, термін суборенди визначено до 30 вересня 2028 року. Таким чином, «Укрнафта» отримує довгостроковий доступ до значного сегмента паливного ринку, що створює підґрунтя для стабільного розвитку роздрібного напряму компанії та посилення її позицій у конкурентному середовищі.

Із загальної суми договорів 715,90 млн грн припадає на 99 автозаправних станцій, які «Альянс Холдинг» орендує у їхнього власника. Ще 126,00 млн грн стосуються 18 АЗС, які компанія використовує на умовах лізингу. Власником усіх зазначених заправок є ТОВ «Інвест-Регіон».

Суборендна плата розраховуватиметься за єдиною формулою — 1,74 грн з ПДВ за кожен літр пального, реалізованого «Укрнафтою» на цих АЗС. При цьому зазначена вартість є граничною і не підлягає зміні протягом усього строку дії договорів.

У грудні 2025 року «Укрнафта» повідомляла про завершення ребрендингу всіх 118 автозаправних станцій, які раніше працювали під брендом Shell. Ще раніше, у серпні 2025 року, було остаточно закрито угоду між «Укрнафтою» та компанією Shell Overseas Investments BV щодо придбання українською державною компанією контрольної частки у розмірі 51% у ТОВ «Альянс Холдинг».

Продаж роздрібного бізнесу Shell в Україні відбувся на тлі націоналізації частини активів. У жовтні 2024 року Фонд державного майна України став власником 49% статутного капіталу «Альянс Холдингу». Ця частка раніше належала російському бізнесмену Едуарду Худайнатову, який потрапив під санкції після початку повномасштабної війни. За рішенням Вищого антикорупційного суду його українські активи були стягнуті в дохід держави.

У компанії Shell наполягали, що після початку повномасштабного вторгнення частка Худайнатова в «Альянс Холдингу» була скорочена до 2,56%, тоді як непряма частка Shell зросла до 97,44%. Попри це, державні органи визнали активи такими, що підлягають конфіскації.

Станом на сьогодні структура власності «Альянс Холдингу» виглядає так: 51% належить АТ «Укрнафта», ще 49% — Фонду державного майна України. Засновником компанії «Інвест-Регіон», яка є власником автозаправних станцій, виступає сам «Альянс Холдинг».

Бюро економічної безпеки України проводить досудове розслідування щодо обставин закупівель, які здійснювало комунальне підприємство «СМЕП» в Одесі у період із серпня по грудень 2024 року. У центрі уваги слідства — тендерні процедури, пов’язані з придбанням технічного обладнання для потреб міської інфраструктури, зокрема систем енергозабезпечення та супутніх компонентів.

За матеріалами перевірки, правоохоронці аналізують можливі порушення принципів прозорості та конкурентності під час проведення публічних закупівель. Розглядаються версії щодо завищення очікуваної вартості товарів, а також потенційної координації дій між окремими учасниками торгів. Слідство вивчає документацію тендерів, умови договорів і фактичне виконання зобов’язань постачальниками.

Перші підозрілі епізоди стосуються тендеру, в якому за право постачання змагалися компанії «Грінпіс» та «Інаут». Найнижчу ціну запропонувала компанія «Грінпіс» — 191,5 тисячі гривень за одиницю. Однак замовник скасував закупівлю, посилаючись на «відсутність потреби в товарі». При цьому «Грінпіс» є реальною одеською компанією, що виробляє та імпортує електротехнічне обладнання під брендами LogicFox і LogicPower.

Уже за місяць КП «СМЕП» оголосило новий тендер на 25 джерел безперебійного живлення. Єдиним учасником і переможцем стала компанія «Лайт енерджі плюс», засновником і власником якої є Геннадій Сандул. Першу партію обладнання підприємство поставило за ціною 194 тисячі гривень за одиницю.

Надалі «Лайт енерджі плюс» виграла ще кілька тендерів, оголошених у грудні. У цих закупівлях ціна одного безперебійника зросла майже до 300 тисяч гривень. Загалом компанія отримала понад 23 мільйони гривень за п’ятьма контрактами.

Ще одним переможцем стала компанія «Грейт Селлер», власником і керівником якої є Сергій Дмитрієв. Підприємство було зареєстроване у вересні 2024 року і вже в жовтні отримало перший контракт на постачання безперебійників для світлофорів. За цим договором було поставлено 13 одиниць обладнання за ціною 292,3 тисячі гривень за штуку. До кінця року компанія уклала ще два договори, продавши загалом 19 безперебійників. Сумарна вартість контрактів склала майже 9 мільйонів гривень.

Суд надав детективам БЕБ дозвіл на доступ до даних мобільних операторів щодо десяти ключових фігурантів справи. Йдеться про посадових осіб, відповідальних за проведення закупівель, а також керівників приватних компаній, які перемагали в торгах. Слідчі отримали доступ до історії дзвінків, SMS, даних базових станцій для визначення можливих місць зустрічей, а також до листування в месенджерах і електронній пошті.

Під час аналізу структури власності переможців слідство звернуло увагу на те, що первинним засновником і бенефіціаром компанії «Лайт енерджі плюс» був Олександр Мухаметін. Раніше він був співзасновником щонайменше трьох компаній, які потрапили під санкції РНБО, а також фігурує в низці журналістських розслідувань, пов’язаних із масовим переоформленням компаній на іноземних громадян.

Зокрема, журналісти встановлювали, що Мухаметін отримував нотаріальні довіреності для придбання десятків українських компаній, частина з яких раніше належала колишньому народному депутату Вадиму Рабіновичу. Сам Мухаметін, за відкритими даними, був засновником або співзасновником понад сотні юридичних осіб, з яких згодом виходив або продавав частки.

Досудове розслідування триває. Правоохоронні органи перевіряють усі обставини закупівель, зв’язки між фігурантами та можливу причетність посадовців комунального підприємства до реалізації схеми.

8 лютого в Україні впродовж дня зберігатиметься відносно тепла погода, проте вже з наближенням вечора від півночі почне спостерігатися суттєва зміна атмосферних умов. За прогнозами синоптиків, на територію країни прийде нова хвиля похолодання, що вплине на погодні умови в більшості регіонів.

У вечірні та нічні години по всій Україні, окрім південних областей, очікується серйозне погіршення погоди. В багатьох областях розпочнуться опади у вигляді снігу, мокрого снігу та дощу. Зниження температури супроводжуватиметься сильними поривами вітру, що може посилити відчуття холоду. Ситуація у південних регіонах залишатиметься стабільною, з мінімальними опадами та температурними коливаннями, що дозволить зберігати відносну теплоту протягом більшої частини доби.

На півночі країни протягом дня буде хмарно, місцями пройде невеликий сніг. У другій половині доби сюди почне надходити холодніше повітря, через що температура знизиться до -6°…-8°.

У східних областях синоптики прогнозують дощ зі снігом, а подекуди — замерзаючий дощ, що може ускладнити ситуацію на дорогах. Температура повітря тут коливатиметься від -4° до +1°.

У центральних регіонах опади будуть місцями. Температура повітря протягом доби утримається в межах від -6° до 0°.

На півдні України також відчуватиметься поступове похолодання — очікується 0°…-2°. Тут пройде дощ зі снігом. Водночас у Криму збережеться відносно тепла погода: до +7°, хоча й там не обійдеться без опадів.

Рінат Ахметов укотре підтвердив статус одного з найвпливовіших підприємців країни, посівши перше місце в рейтингу найприбутковіших бізнесменів України. Його фінансові показники залишаються найвищими на тлі складної економічної ситуації, що свідчить про ефективність побудованої бізнес-моделі та вміння адаптуватися до викликів часу. Основними джерелами доходів Ахметова традиційно залишаються енергетика, металургія та суміжні галузі.

Важливу роль у зростанні прибутків відіграє диверсифікація активів і стратегічне управління великими промисловими групами. Компанії, пов’язані з бізнесменом, продовжують оптимізувати виробничі процеси, інвестувати в модернізацію підприємств і зберігати позиції на міжнародних ринках. Це дозволяє не лише утримувати лідерство, а й забезпечувати стабільні фінансові результати в довгостроковій перспективі.

Суть моделі полягає у створенні керованого дефіциту. Йдеться про ситуації, коли енергоблоки виводяться в так звані аварійні або планові ремонти саме в пікові періоди споживання. Це обмежує пропозицію електроенергії та провокує різке зростання цін на балансуючому ринку. За даними ринку, у період з 2021 по 2024 рік вартість електроенергії на цьому сегменті зросла приблизно на 151 відсоток.

Фінансові потоки, пов’язані з реалізацією електроенергії кінцевим споживачам, акумулюються через мережу компаній бренду YASNO, зокрема «Дніпровські енергетичні послуги», «Київські енергетичні послуги» та «Донецькі енергетичні послуги». Частина прибутків, за даними аналітиків, виводиться через іноземні структури, серед яких фігурують Fabcell Ltd та Gelion Properties Ltd.

Окремим елементом цієї системи стали публічні закупівлі. Після витіснення конкурентів шляхом демпінгу, структури, пов’язані з групою Ахметова, за даними розслідувань, підвищують вартість контрактів для державних установ через додаткові угоди. Зростання ціни в таких випадках може становити від 30 до 90 відсотків від початкової вартості договору.

Особливу увагу привертає тарифна політика щодо населення. У платіжках було закладено понад 38 мільярдів гривень на відновлення енергетичної інфраструктури. Водночас акти виконаних робіт, за оцінками контролюючих органів і журналістів, часто не містять детальної розшифровки, а окремі об’єкти можуть включатися до витрат повторно.

Паралельно компанії «ДТЕК Енерго», «ДТЕК Мережі» та «Західенерго» отримують мільярдні компенсації з державного бюджету за процедурами, які критики називають неконкурентними. Такі рішення погоджувалися за участі Міністерства енергетики та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На цьому тлі правоохоронна система, за словами авторів розслідувань, демонструє фактичну бездіяльність. Попри відкриті кримінальні провадження, зокрема №22025101110001224 та №22025101110000103 за фактами можливих зловживань владою, слідчі дії не мають помітного розвитку. Зазначається, що слідчі СБУ та Національної поліції уникають активних кроків, а Київська міська прокуратура не виконує ухвали Печерського районного суду щодо перевірки діяльності структур ДТЕК.

Критики наголошують, що така ситуація фактично легалізує енергетичний диктат. У цих умовах блекаути стають не лише наслідком війни чи технічних проблем, а й приводом для чергового підвищення тарифів і зміцнення позицій олігархічної групи. Деолігархізація енергетичного сектору, від якого безпосередньо залежить національна безпека, у такій конфігурації виглядає радше імітацією, ніж реальним процесом.

Британська компанія Goldenberg Assets Ltd ініціювала судовий процес проти Київської міської ради з вимогою стягнути 46,6 млн гривень. Позов пов’язаний із компенсацією за втрачені три земельні ділянки у столиці України. Компанія стверджує, що ці ділянки були вилучені або втрачені через дії місцевої влади, що призвело до значних фінансових збитків.

Представники Goldenberg Assets Ltd підкреслюють, що їхні права на землю були законно оформлені та що втрата ділянок завдала компанії матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до українського законодавства. У позові зазначено, що компанія намагалася вирішити питання мирним шляхом, але домовленості з міською радою досягти не вдалося.

Goldenberg Assets Ltd вимагає стягнути з міського бюджету 15,9 млн гривень як безпідставно збережені кошти, 26,1 млн гривень інфляційних втрат та ще 4,5 млн гривень у вигляді трьох відсотків річних. У компанії заявляють, що ці гроші були витрачені на придбання земельних ділянок, право власності на які згодом було скасовано в судовому порядку.

Мова йде про три земельні ділянки загальною площею 0,52 гектара на вулицях Хрещатик та Архітектора Городецького. У 2010 році Київрада продала цю землю приватній компанії під будівництво багатоповерхового паркінгу, попри те, що фактично ділянки є прибудинковою територією житлових будинків, містять єдиний проїзд між ними та технологічні споруди метрополітену.

У 2012–2013 роках суди скасували рішення про продаж землі та визнали договір купівлі-продажу недійсним. Водночас до завершення судових процесів ділянки були кілька разів перепродані, зокрема іноземним компаніям. У 2015 році Goldenberg Assets Ltd придбала ці землі приблизно за 710 тисяч доларів.

У 2024 році Касаційний господарський суд остаточно підтвердив незаконність вибуття ділянок з комунальної власності та зобов’язав повернути їх громаді Києва. Суд дійшов висновку, що всі покупці землі мали знати про обмеження, фактичне використання ділянок та наявність на них об’єктів міської інфраструктури.

Попри це, британська компанія наполягає, що після повернення землі громаді Київрада безпідставно зберегла кошти, які були витрачені на купівлю, і тепер має компенсувати ці витрати з бюджету міста.

За даними відкритих реєстрів, Goldenberg Assets Ltd у різні роки була пов’язана з українськими компаніями, які входять до орбіти впливу братів Супруненків — колишніх депутатів і бізнесменів, відомих участю у земельних процесах у столиці.

У разі остаточного задоволення позову виплата компенсації ляже на міський бюджет. Експерти застерігають, що справа може створити небезпечний прецедент, коли громада буде змушена платити за наслідки незаконних земельних рішень минулих років та багаторазові перепродажі спірних ділянок.