Поява синьо-зеленого відтінку в воді Русанівського каналу: реакція екологів

Наприкінці січня геомагнітна ситуація навколо Землі стабілізувалася, і ця тенденція продовжиться й у перші дні лютого. Згідно з останніми оцінками науковців, на найближчий час не передбачається значних магнітних бур, що дає підстави для заспокоєння. Прогноз на 1 лютого передбачає лише короткочасні періоди слабкої геомагнітної активності, яка не досягне таких рівнів, щоб спричинити серйозні потрясіння.

Хоча геомагнітна активність на певні моменти може бути помітною, її інтенсивності не буде достатньо для утворення повноцінної магнітної бурі. Це означає, що не слід очікувати великих збурень в електронних системах чи впливу на здоров’я людей. Водночас важливо відзначити, що навіть слабкі зміни в геомагнітному полі можуть впливати на деякі аспекти життя, зокрема, на роботи навігаційних і комунікаційних систем.

Вчені наголошують, що нинішнє затишшя настало після винятково потужної сонячної радіаційної бурі, яку Земля пережила 19 січня. Тоді було зафіксовано подію рівня S4 — одну з найсильніших за понад два десятиліття. За масштабами вона стала найпотужнішою з жовтня 2003 року, перевершивши навіть так звані «хелловінські» бурі початку 2000-х.

Радіаційні бурі виникають унаслідок потужних викидів на Сонці, коли заряджені частинки, переважно протони, розганяються майже до швидкості світла. До Землі вони долітають усього за десятки хвилин і концентруються в полярних регіонах, де проникають у верхні шари атмосфери.

Попри рекордну потужність події 19 січня, загрози для людей на поверхні планети не було. Атмосфера та магнітне поле ефективно поглинули випромінювання. Фахівці пояснюють це так званим «м’яким» спектром частинок: буря була сильною за класифікацією, але недостатньо енергійною, щоб її наслідки відчувалися на землі.

Водночас на великих висотах ризики залишаються суттєвими. Радіаційні бурі небезпечні для астронавтів, польотів над полярними регіонами та супутникових систем. Під час січневої події фіксувалися короткочасні збої в роботі окремих космічних апаратів.

Фахівці також нагадують, що радіаційні бурі не варто плутати з геомагнітними. Саме геомагнітні бурі здатні спричиняти полярні сяйва, впливати на системи зв’язку, навігацію та енергетичну інфраструктуру. На початку лютого таких явищ не прогнозується.

Телеведуча Леся Нікітюк знову опинилася в центрі уваги, але цього разу не через світські події чи публічні виходи. Причиною стала звичайна для мільйонів українців ситуація — життя під час нічних відключень електроенергії. Зірка, яка нині мешкає разом із маленьким сином Оскаром у батьківському домі в Хмельницькому, поділилася фрагментом повсякденного побуту, знайомого багатьом родинам.

У своїх соцмережах Леся опублікувала фото, зроблене глибокої ночі при мінімальному освітленні. Кадр передає атмосферу тиші, напівтемряви та вимушеної адаптації до нових умов життя. Без гучних коментарів і пафосу телеведуча показала, як виглядає звичайна ніч у домі, де світло зникає за графіком, а побут підлаштовується під обставини.

На кадрі Нікітюк позує біля генератора в розкішній шубі, закутана в ковдру, а на ногах — шльопанці, вдягнені поверх теплих шкарпеток. Контраст між гламурною верхньою частиною образу та максимально «домашним» низом виглядав настільки несподівано, що одразу став приводом для жартів і захоплення.

Світлину Леся підписала коротко й буденно: «Усе, генератор вимкнула — дали світло. Черга 2.2». Саме ця лаконічність і відсутність будь-якого пафосу, як з’ясувалося, і підкупили аудиторію.

У коментарях користувачі зізнаються, що саме за таку простоту й самоіронію люблять телеведучу. Люди жартують про нічні «вилазки» до генератора, порівнюють ситуацію з реаліті-шоу про виживання і пишуть, що цей кадр виглядає настільки життєвим, що його можна було б сплутати з жартом або навіть роботою штучного інтелекту.

Фото швидко розійшлося соцмережами, а образ Лесі Нікітюк у шубі та шльопанцях став черговим доказом того, що навіть зірки живуть у тих самих умовах, що й мільйони українців, і не бояться показувати це без прикрас.

В українських правоохоронних органах повідомили про викриття 35-річної громадянки Білорусі, яка діяла на користь білоруського КДБ. Жінка тривалий час маскувала свою діяльність під журналістську роботу та намагалася встановити контакти з одним із підрозділів української військової розвідки.

За інформацією слідства, затримана збирала розвідувальні дані та проводила операції з прихованого отримання конфіденційної інформації про українські військові структури. Правоохоронці відзначають, що її дії могли завдати серйозної шкоди національній безпеці України, оскільки вона мала намір передавати отримані матеріали білоруським спецслужбам.

Слідство встановило, що агентка збирала інформацію про громадян Білорусі та Росії, які воюють на боці України, а також цікавилася діяльністю іноземних дипломатичних представництв у Києві. Отримані дані вона передавала кураторам з білоруських спецслужб.

Під час затримання у жінки вилучили мобільний телефон і диктофон, на яких зберігалися матеріали з конфіденційною інформацією, зокрема записи розмов та нотатки з розвідувальними даними.

Наразі затримана перебуває під вартою. Їй інкримінують шпигунство та державну зраду. У разі доведення вини їй загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру керівнику одного з відділів Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Раніше він очолював районний ТЦК, що викликає додаткову увагу до його діяльності на попередній посаді. Підозра пов’язана із фіктивним оформленням знайомого, що може свідчити про зловживання службовим становищем та порушення закону при кадрових процедурах у військовій сфері.

Наразі тривають слідчі дії, метою яких є встановлення повного кола осіб, причетних до ймовірних порушень, а також документування всіх фактів неправомірного оформлення. Слідство звертає увагу на можливі системні проблеми в роботі територіальних центрів комплектування, що створюють ризики для прозорості та законності кадрових процесів.

Окрім цього, слідство встановило, що у квітні 2025 року, коли посадовець очолював районний ТЦК, він без законних підстав вніс до службових баз дані про свого знайомого як такого, що нібито проходить військову службу. Насправді чоловік залишався вдома, що дозволяло йому вільно пересуватися та уникати мобілізаційних заходів.

За інформацією правоохоронців, усвідомлюючи можливу відповідальність за незаконні дії, фігурант ініціював переведення на роботу до Львова. Наразі слідчі перевіряють, чи було керівництво обласного ТЦК обізнане з цими фактами.

Полковнику інкримінують ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України — умисне внесення недостовірних відомостей до декларації, а також ч. 1 ст. 362 КК України — несанкціоновану зміну інформації в автоматизованих системах. Обидві статті передбачають покарання у вигляді обмеження волі строком до двох років.

Досудове розслідування триває, правоохоронці встановлюють усі обставини та можливу причетність інших осіб.

Працівники Державного бюро розслідувань у взаємодії зі Службою безпеки України викрили офіцера мобілізаційного підрозділу одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Чернігівської області. Слідство вважає, що посадовець причетний до незаконного втручання в облік військовозобов’язаних і налагодження механізму ухилення від призову за винагороду.

За матеріалами кримінального провадження, фігурант використовував службові повноваження для коригування даних у відповідних реєстрах. Такі дії дозволяли створювати штучні підстави для відтермінування або повного уникнення мобілізації окремими особами. Ключовим елементом схеми, за версією правоохоронців, було внесення неправдивої інформації та маніпуляції з документами військового обліку.

Такий статус дозволяє не потрапляти до бойових підрозділів та частин, які виконують завдання безпосередньо в зоні бойових дій. За «вирішення питання» офіцер вимагав 2,5 тисячі доларів США.

Правоохоронці затримали його під час чергової передачі коштів — у момент отримання хабаря. Наразі фігуранту повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України — пособництво в одержанні неправомірної вигоди службовою особою.

Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п’яти до десяти років із забороною обіймати певні посади та можливою конфіскацією майна. Суд уже обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У межах досудового розслідування слідчі перевіряють причетність інших посадовців ТЦК та членів військово-лікарських комісій до можливих аналогічних епізодів, зокрема до ухвалення «потрібних» медичних висновків.

У Чернігівському обласному ТЦК та СП відреагували на ситуацію публічно. Там заявили про нульову толерантність до корупції та наголосили, що подібні дії дискредитують Збройні сили та підривають довіру суспільства. У відомстві пообіцяли сприяти розслідуванню та закликали громадян повідомляти про відомі факти зловживань.

Селище Куп’янськ-Вузловий у Харківській області залишається під стійким контролем Збройних Сил України, незважаючи на неодноразові заяви російського командування про нібито просування на цій ділянці фронту. Аналітична спільнота DeepState відзначає, що наявні матеріали, включно з відеозаписами, демонструють реальну ситуацію на місцях і спростовують пропагандистські твердження противника.

На останніх відео, що регулярно з’являються, можна побачити українських військовослужбовців, які вільно пересуваються центром селища без стандартного захисного спорядження, такого як бронежилет, каска чи інші засоби індивідуального захисту. Така обставина, на думку аналітиків, є наочним свідченням повного контролю ЗСУ над Куп’янськом-Вузловим та стабільного безпечного функціонування ключових об’єктів інфраструктури.

Водночас у DeepState зазначають, що противник продовжує спроби інфільтрації. Зокрема, малі групи російських військових намагаються проникати в населений пункт з району Піщаного вздовж залізничної колії.

За словами аналітиків, такі групи регулярно виявляють та знищують українські військові, щоб не допустити їх накопичення і подальшого розвитку диверсійної діяльності.

Коментуючи загальну ситуацію на Куп’янському напрямку, командир 429 окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» Юрій Федоренко раніше повідомляв, що російські військові нерідко перевдягаються у форму ЗСУ з метою проникнення якомога глибше в українські бойові порядки.

Подібні тактики фіксують і на інших ділянках фронту. Зокрема, на Добропільському напрямку російські окупанти демонструють низькі темпи просування. За інформацією військових, противник переважно пересувається пішки, активно маскується, а в окремих випадках навіть прикидається мертвим, намагаючись уникнути ураження та проникнути ближче до українських позицій.

Наполеглива вимога Росії отримати повний контроль над Донецькою областю стала одним із ключових елементів її позиції у війні проти України. Кремль послідовно наполягає на включенні всієї території регіону до сфери свого впливу, використовуючи це як інструмент політичного тиску та спробу закріпити результати воєнної агресії.

Аналітики зазначають, що Донеччина має для Росії не лише символічне, а й стратегічне значення. Регіон є важливим промисловим центром, а також відіграє роль у сухопутному сполученні між тимчасово окупованими територіями. Саме тому вимога повного контролю над областю регулярно з’являється у заявах російських посадовців та пропагандистських наративах.

Експерти наголошують: у разі передачі цих районів Україна втратить не лише стратегічну глибину оборони, а й природний бар’єр, який роками створювався ціною значних втрат. Особливе занепокоєння викликає сценарій, за якого мирна угода буде зірвана після поступок. У такому разі Росія отримає вигідні стартові позиції для нового наступу проти значно ослабленої української оборони.

Політичний аспект вимоги Кремля не менш важливий. Донеччина має для російської влади виняткове символічне значення. Саме з цього регіону у 2014 році Москва почала реалізацію проєкту так званої «Російської весни», який згодом переріс у багаторічний збройний конфлікт. Слов’янськ у російській пропаганді подається як «колиска повстання», а нездатність захопити місто протягом більш ніж десятиліття залишається болючою темою для прокремлівських сил.

Аналітики звертають увагу, що нині російські переговорники демонструють готовність знизити апетити щодо інших регіонів, на які раніше претендувала Москва. Водночас вимога щодо повного контролю над Донецькою областю залишається незмінною. У разі, якщо Україна збереже значну частину регіону, російське керівництво може зіткнутися з різкою критикою з боку радикально налаштованої частини власної аудиторії.

Окрему роль відіграє й прагматичний чинник. Окупований Донецьк уже кілька років переживає гостру водну кризу. Основне джерело водопостачання регіону знаходиться на території, яка залишається під контролем України. Контроль над північчю Донеччини дозволив би Росії вирішити цю проблему без складних інфраструктурних проєктів.

Водночас українська влада неодноразово заявляла, що готова шукати дипломатичні компроміси для завершення війни, але не ціною територіальної цілісності. Будь-які рішення щодо передачі земель вважаються політично й суспільно вибухонебезпечними. За оцінками експертів, поступка Донеччиною може стати фактором внутрішньої дестабілізації, адже йдеться про територію, за яку українські військові воювали і гинули понад десять років.

Таким чином, питання Донецької області залишається не лише ключовим елементом переговорів, а й потенційною стратегічною пасткою. Саме тому вимоги Москви щодо цього регіону розглядаються багатьма експертами як спроба досягти військових цілей дипломатичним шляхом — там, де вони не були реалізовані на полі бою.