Прозорість бюджетних витрат як інструмент підзвітності держави

Правоохоронні органи висунули підозру колишньому співробітнику Департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації у зв’язку з можливими порушеннями під час проведення публічних закупівель, що спричинили значні збитки для міського бюджету. Слідство встановило, що у листопаді 2023 року підозрюваний здійснював організацію та контроль процедур закупівель у департаменті. Його обов’язком було перевіряти обґрунтованість цін, відповідність товарів технічним вимогам та забезпечувати прозорість процесу, проте, як зазначають правоохоронці, ці функції могли виконуватися неналежним чином.

За інформацією слідства, недотримання встановлених правил призвело до укладання контрактів за завищеними цінами та з порушенням критеріїв якості. Це, у свою чергу, спричинило фінансові втрати для міського бюджету на мільйони гривень. Вивчення документації та аудиту закупівель показало, що перевірки та контрольні процедури були формальними і не забезпечували належного нагляду за витратами бюджетних коштів.

Втім, як встановили слідчі, під час закупівлі конструкційних матеріалів посадовець не здійснив належного аналізу вартості продукції. У результаті переможцем тендеру визнали компанію, яка запропонувала будівельні матеріали — дошки, труби, цвяхи та бруси — за цінами, значно вищими за середньоринкові.

Через такі дії департамент переплатив із міського бюджету близько 1,8 мільйона гривень. Саме цю суму правоохоронці вважають завданими збитками.

Наразі триває досудове розслідування. Слідчі встановлюють усі обставини укладення договорів та можливу причетність інших осіб до схеми. У разі доведення вини колишньому чиновнику може загрожувати кримінальна відповідальність.

У 2026 році жителі прифронтових регіонів України матимуть можливість отримати грошову й продовольчу підтримку в межах програм Всесвітньої продовольчої програми ООН. Допомога спрямована на домогосподарства, які проживають у зонах підвищеного ризику та щодня стикаються з наслідками бойових дій, руйнування інфраструктури й обмеженого доступу до базових послуг.

Планується, що підтримка надаватиметься у кількох форматах, аби максимально врахувати реальні умови життя людей. У населених пунктах, де збережено роботу магазинів, ринків і банківської системи, пріоритетом стане грошова допомога. Вона дозволить родинам самостійно купувати необхідні продукти та товари першої потреби, підтримуючи водночас місцеву економіку.

Через скорочення фінансування програма зосереджується насамперед на найбільш уразливих категоріях населення. Йдеться про людей, які проживають поблизу лінії фронту, евакуйованих, осіб похилого віку, людей з інвалідністю, багатодітні родини, а також громадян, які втратили стабільний дохід унаслідок війни.

Формат допомоги визначається умовами у конкретній громаді. У населених пунктах, де працюють магазини та є можливість придбати продукти, передбачена грошова підтримка. Вона може надаватися у вигляді щомісячних виплат у розмірі 1200 гривень або як разова екстрена допомога в сумі 10 800 гривень. Такі виплати зазвичай призначають після евакуації або обстрілів, які призвели до пошкодження житла.

Для громад, де доступ до торгівлі обмежений або повністю відсутній, передбачена натуральна допомога. Людям щомісяця надаватимуть продуктові набори вагою близько 13 кілограмів. До них входять базові продукти тривалого зберігання, зокрема крупи, борошно, макаронні вироби, консерви, олія, цукор і сіль.

У програмі наголошують, що самостійної онлайн-реєстрації для отримання допомоги не існує. Формування списків отримувачів здійснюється органами місцевої влади та партнерами ООН безпосередньо на місцях — у громадах і транзитних центрах.

Окремо громадян закликають бути уважними та остерігатися шахраїв. Справжні представники гуманітарних програм не телефонують із вимогою надати CVV-код, пін-код банківської картки чи доступ до онлайн-банкінгу. Усі виплати здійснюються офіційно та без жодних «попередніх платежів».

Міський голова Галича на Івано-Франківщині Олег Кантор потрапив до числа очільників громад області, які в період повномасштабної війни отримували одні з найбільших премій та надбавок. За даними видання «Суспільне», які цитує «Стопкор», зарплата мера формувалася не лише з основного окладу, а й з декількох видів додаткових виплат, що значно збільшували його щомісячний дохід.

Зокрема, Олегу Кантору нараховували надбавку за ранг посадової особи місцевого самоврядування, додатково 10% за вислугу років, а також 50% премії за «виконання особливо важливих завдань». Така система стимулювання, яка передбачає численні доплати до посадового окладу, свідчить про те, що навіть у складні воєнні часи керівники деяких громад могли отримувати значні фінансові заохочення.

У підсумку річні суми додаткових нарахувань виглядали так:2022 рік – 542 051 грн;2023 рік – 607 201 грн;2024 рік – 829 046 грн;2025 рік – 548 672 грн.

Окремо значними були виплати саме за «виконання особливо важливої роботи»: від майже 79 тисяч гривень у 2025 році до понад 131 тисячі гривень у 2024-му. Також у 2023 і 2024 роках міський голова отримував по 15 тисяч гривень премій до свят.

Що задекларував мер

У щорічній декларації Олега Кантора за 2024 рік вказано офіційний дохід у вигляді заробітної плати — близько 1,2 млн гривень на рік, або понад 100 тисяч гривень щомісяця.

Серед заощаджень зазначено 680 тисяч гривень готівкою, 8 900 євро та 14 тисяч доларів США.

Також у власності посадовця — значний перелік нерухомості: нежитлове приміщення площею понад 1 270 квадратних метрів, квартира майже 60 «квадратів», житловий будинок на 318,6 квадратного метра, три гаражі та десять земельних ділянок. Одна з них має площу понад 20 тисяч квадратних метрів і була набута вже після вступу на посаду міського голови.

У декларації вказані й транспортні засоби — кілька автомобілів старих років випуску, зокрема Volkswagen Caravelle 2011 року, Mercedes-Benz 2001 року та Ford Sierra 1985 року.

Попередні скандали

Ім’я Олега Кантора раніше вже фігурувало у публічному скандалі. У 2021 році його звинуватили у побитті місцевого депутата від «Європейської солідарності» Миколи Вовка. За словами депутата, інциденти сталися у приміщенні міськради та пізніше в лікарні. Сам мер заперечував звинувачення, стверджуючи, що опонент був напідпитку. Водночас поліція зареєструвала відповідну заяву.

Сукупність великих премій, значних доходів та обсягу майна посадовця викликала суспільну дискусію щодо доцільності таких виплат керівникам громад у воєнний час.

1 лютого у Черкасах відбулася масштабна акція протесту, організована близько 350 ветеранами російсько-української війни. Вони зібралися біля будівлі обласної державної адміністрації, висловлюючи обурення та вимагаючи справедливого розслідування трагедії, що сталася в регіоні. У ході протесту ветерани звернули увагу на стрілянину, в результаті якої загинули четверо співробітників поліції та колишній військовослужбовець Сергій Русінов.

Основною вимогою протестувальників стало об’єктивне розслідування події, яке має пролити світло на всі обставини трагедії. Організатор акції, ветеран Сергій Коваль, наголосив на необхідності не лише відкритого розслідування, але й відповідних кадрових змін. Однією з головних вимог було звільнення начальника Нацполіції Черкаської області Олега Гудими, якого ветерани вважають відповідальним за низьку якість роботи правоохоронних органів у цьому випадку.

«Найперші наші вимоги – звернути увагу на ветеранів, друге – відповідальність для виконавців, і щоб зняли обласного начальника поліції. Людина керувала цим, обласний очільник знав, що відбувається. Він знав, що може бути, і послав туди поліцейських, їх розстріляли, загинув наш побратим, теж розстріляний, і це болить», – наголосив Сергій Коваль.

Учасник акції Андрій Зозуля зазначив, що Сергій Русінов захищав Україну у 2014 році під час Антитерористичної операції та у 2022–2024 роках під час повномасштабного вторгнення РФ. Русінов демобілізувався через поранення, а два його сини продовжують службу в армії.

Голова Нацполіції України Іван Вигівський заявив журналістам, що статус ветерана не є виправданням вбивства. Операцію затримання здійснювали досвідчені поліцейські, які намагалися вести спілкування зі стрільцем мирно. За словами Вигівського, Русінов забарикадувався та непомітно залишив територію, після чого влаштував засідку, де відкрив вогонь по правоохоронцях.

27 січня 2026 року в селищі Нехворощ Черкаської області під час затримання підозрюваного сталася стрілянина. Загинули четверо поліцейських: майори Володимир Бойко, Олександр Флорінський, Сергій Сафронов та старший лейтенант Денис Половинка. Ще один поліцейський, старший лейтенант Олександр Шпако, отримав поранення. Стрільця ліквідували на місці.

За даними керівника Нацполіції Черкащини Олега Гудими, підозрюваний був 59-річним колишнім військовим і, ймовірно, планував замах на депутата міської ради Віталія Сторожука. Русінов мав бронежилет і автоматичну зброю.

Таким чином, акція ветеранів у Черкасах підкреслила вимогу суспільства до прозорого розслідування трагедії та посилення відповідальності правоохоронців за дії під час критичних ситуацій.

В Україні дедалі чіткіше усвідомлюють ризик того, що у разі потенційної мирної угоди країна може залишитися без реальних механізмів захисту від повторної агресії. Сам факт припинення бойових дій не означає настання стабільного миру, якщо не буде створено надійної системи стримування та відповідальності. Українське суспільство, держава і експертне середовище дедалі більше сходяться на думці, що мир без безпеки є лише паузою, а не вирішенням конфлікту.

Однією з ключових загроз вважається можливість реваншу з боку агресора, який може використати період формального миру для відновлення ресурсів, переозброєння та підготовки до нового етапу тиску. За відсутності чітко прописаних і гарантованих міжнародних зобов’язань будь-яка угода ризикує перетворитися на декларацію без практичної сили. Історичний досвід показує, що домовленості, які не мають механізмів примусу до виконання, швидко втрачають свою цінність.

Такий підхід передбачає створення численної армії мирного часу, масштабні інвестиції у сучасні військові технології, розвиток власного виробництва озброєнь і повну перебудову оборонного сектору. Мова йде про реформу системи закупівель, оновлення підходів до мобілізації та служби, технологічну модернізацію війська і стабільне фінансування оборони на роки вперед.

Потреба у власній системі стримування стає особливо актуальною на тлі того, що запрошення до НАТО — найбільш надійний для України варіант безпеки — наразі виключене. Без колективної оборони, передбаченої статтею 5 Альянсу, Україна змушена розраховувати на окремі двосторонні угоди, які не мають такої ж юридичної та політичної ваги. До того ж Росія вже відкрито сигналізує, що буде виступати проти будь-яких формальних гарантій безпеки для України.

Додаткову тривогу в Києві викликає непередбачуваність політики США. Різкі зміни позицій — від скепсису щодо цінності союзників до демонстративно теплих сигналів у бік Кремля — породжують сумніви в тому, що у разі порушення режиму припинення вогню Вашингтон буде готовий до жорстких дій. У цьому контексті дедалі частіше звучить думка, що розрахунок на зовнішній захист може виявитися фатальною помилкою.

План Б для України — опора на власні сили. Ключовим елементом цієї стратегії залишається велика армія. Під час мирних переговорів Київ наполягав на збереженні чисельності війська на рівні близько 800 тисяч осіб. Водночас потенційне перемир’я означатиме хвилю демобілізації, що створить колосальний виклик — як з точки зору комплектування, так і з точки зору фінансування.

Паралельно Україна робить ставку на технологічну перевагу. За час повномасштабної війни було сформовано цілу екосистему безпілотних систем, ракет, засобів радіоелектронної боротьби та перехоплення. Втім, самі технології не працюватимуть без зміни управлінських і організаційних підходів, а також без розвиненої оборонної промисловості та стійкого державного бюджету.

Юридично зобов’язуючі угоди про безпеку зі США та європейськими державами, а також можливе розміщення багатонаціональних сил так званої «коаліції бажаючих» залишаються важливими пунктами переговорів. Однак у Києві дедалі чіткіше наголошують: усе це може бути лише доповненням до власної армії, але не її заміною.

За такого сусідства Україна змушена виходити з реальності, в якій лише сильна, добре оснащена і фінансово забезпечена армія здатна гарантувати незалежність держави та не допустити повторення російської агресії.

Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ініціювала дисциплінарне провадження стосовно судді Першого апеляційного адміністративного суду Анатолія Блохіна. Відповідне рішення стало результатом розгляду скарги, поданої юристкою громадської організації «Автомайдан» Тетяною Чижик, яка звернула увагу на обставини, що можуть мати істотне значення для оцінки дотримання суддею вимог законодавства та суддівської етики.

У поданій скарзі зазначається, що дружина судді — Тетяна Сергіївна, яка народилася 28 січня 1973 року, — має громадянство Російської Федерації. На думку заявниці, така інформація потребує ретельної перевірки з боку органу суддівського врядування, з огляду на підвищені вимоги до незалежності, доброчесності та безсторонності суддів, особливо в умовах триваючої збройної агресії Росії проти України.

Суддя Блохін у своїй майновій декларації за 2024 рік не вказав інформацію про проживання дружини в Криму, наявність рахунків у російських банках та використання нерухомості на окупованій території.

Сам суддя у письмовому поясненні заявив, що не знає про російське громадянство та активи дружини, а також не має доступу до відповідних інформаційних баз. Він зазначив, що доводи скарги базуються на припущеннях, які неможливо підтвердити чи спростувати.

Служба безпеки України повідомила, що за випискою з реєстру платників податків РФ встановлено наявність громадянства у особи, чиї персональні дані збігаються з даними дружини Блохіна. Прикордонна служба підтвердила, що у 2017–2021 роках суддя неодноразово виїжджав через пункт пропуску «Чонгар» до анексованого Криму. Дружина судді виїхала до Криму у червні 2018 року, а її повернення на підконтрольну територію не зафіксовано.

У суддівському досьє Блохіна є анкета від 28 лютого 2018 року, в якій як фактичне місце проживання дружини та дітей він вказав населений пункт в АР Крим.

Наразі ВРП продовжує розгляд дисциплінарного провадження і прийме рішення щодо можливого притягнення судді до відповідальності.

В Одесі завершився розгляд резонансної справи щодо корупційних дій у лавах правоохоронних органів. Київський районний суд міста визнав слідчу поліції винною у вчиненні корупційного правопорушення, пов’язаного з обіцянкою використати свій вплив на посадових осіб за грошову винагороду.

Як встановило слідство, правоохоронниця була причетна до спроби організації незаконного перетину державного кордону чоловіком призовного віку під час дії воєнного стану. За матеріалами справи, вона запевняла, що може посприяти позитивному вирішенню питання через контакти з іншими посадовцями, фактично пропонуючи корупційний «сервіс» за винагороду.

Як встановлено матеріалами провадження, слідча одного з підрозділів поліції Одеської області, яка на той момент мала спеціальне звання підполковника, протягом 2024–2025 років пропонувала військовозобов’язаному чоловікові допомогу в незаконному перетині державного кордону.

Знайомство між ними відбулося випадково — під час побутового виклику майстра з ремонту техніки. Згодом поліцейська дізналася, що чоловік не має законних підстав для виїзду за кордон, але фінансово спроможний оплатити «послуги». Після цього вона почала переконувати його у наявності зв’язків серед службових осіб і можливості «вирішити питання».

За даними суду, жінка пропонувала кілька незаконних схем: оформлення фіктивних медичних документів про непридатність до військової служби, перетин кордону поза пунктами пропуску або ж виїзд через офіційний пункт у супроводі «потрібних людей».

Найдорожчий варіант оцінювався у 25 тисяч доларів США. За ці кошти обвинувачена обіцяла вплинути на працівників територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також Державної прикордонної служби. Частину грошей вона планувала передати третім особам, решту — залишити собі.

Слідча неодноразово запевняла клієнта у «реальності» своїх можливостей: демонструвала приклади документів, інструктувала щодо проходження військово-лікарської комісії, пояснювала, як поводитися на кордоні та навіть радили імітувати захворювання. Однак реалізувати схему вона не встигла — її дії припинили правоохоронні органи до моменту отримання коштів.

Суд кваліфікував дії обвинуваченої за частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України — обіцянка здійснити вплив на прийняття рішення посадовими особами за неправомірну вигоду для себе та інших.

Під час судового засідання жінка повністю визнала провину, підтвердила викладені обставини, розкаялася та попросила про м’яке покарання. Справу розглянули у спрощеному порядку без дослідження всіх доказів.

Суд врахував щире каяття, відсутність судимостей, позитивні характеристики з місця служби та проживання, а також відсутність обтяжуючих обставин.

У підсумку Київський районний суд Одеси визнав її винною та призначив штраф у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — 34 000 гривень.