Привітання від президента: Зеленський вітає українок з Міжнародним днем боротьби за права жінок

Столична корпорація «Київавтодор» розпочала новий етап модернізації транспортної інфраструктури столиці. На вулиці Рональда Рейгана (раніше — Драйзера) буде виконано капітальний ремонт шляхопроводу, що проходить через колії швидкісного трамвая. Цей проект є важливим для забезпечення безпеки руху, зменшення заторів та покращення якості транспортних послуг у столиці. Вартість робіт складе 238,07 мільйона гривень, а підрядником виступатиме компанія ТОВ «Ростдорстрой», яка має досвід у виконанні великих інфраструктурних проектів. Капітальний ремонт дозволить не лише поліпшити стан дороги, а й збільшити пропускну здатність транспортного вузла, що позитивно вплине на рух транспорту в цьому районі.

Контракт передбачає не просто латання асфальту. До кінця 2026 року підрядник має відремонтувати сам шляхопровід із заміною опор, оновити зовнішнє освітлення, дощову каналізацію, а також інженерні мережі трамвая і тролейбуса. Окремо в проєкті закладено встановлення ліфтів до платформи швидкісного трамвая, що виглядає як спроба вперше зробити цей вузол більш доступним. На прилеглій території мають з’явитися нові газони та благоустрій.

При цьому жодної конкуренції не було: «Ростдорстрой» отримав підряд фактично як єдиний учасник, адже інших охочих боротися за роботи на майже чверть мільярда гривень не знайшлося. Це не перший раз, коли так відбувається.

Сама історія ремонту цього шляхопроводу тягнеться роками. Ще у 2018 році КМДА включила його до переліку об’єктів, що потребують капремонту, і тоді роботи оцінювали у 50 млн гривень із планами зробити все у 2019–2020 роках. Уже наприкінці 2019 року у внутрішніх документах мерії звучала сума 51,62 млн гривень та новий дедлайн — квітень 2023 року. У березні 2019-го «Київавтодор» замовляв проєктну документацію в ТОВ «Проектна компанія “Аркон”» за 2,08 млн гривень, а в лютому 2022 року взагалі підписав договір на виконання робіт із ТОВ «Мостобудівельний загін №112». Тодішня вартість будівництва становила 70,39 млн гривень. Почалася повномасштабна війна, ввели воєнний стан — і договір розірвали.

У жовтні 2023 року документацію переробили вже інші проєктанти — ТОВ «Проектна компанія “Автомагістраль”» за ще один мільйон гривень. У липні 2025 року «Київавтодор» оголосив новий тендер з очікуваною вартістю 248,84 млн гривень. Тендер довелося скасувати: Антимонопольний комітет після скарги потенційного учасника («Енергетично-дорожнє будівництво») побачив дискримінаційні умови й зобов’язав замовника їх виправити. Крім того, сам замовник визнав, що треба перерахувати кошторис через уточнення розміру зарплат у проєкті. Після цього тендер оголосили знову — вже з нижчою очікуваною вартістю, 240,53 млн гривень. У підсумку жодного реального конкурсу не відбулося, і договір пішов до «Ростдорстрою».

«Ростдорстрой» — це одеська компанія, зареєстрована ще 2005 року. Її бенефіціарними власниками вказані Євген Коновалов і Юрій Шумахер, а директором є Олексій Андрюшин. Шумахер — депутат Одеської міськради і член фракції «Довіряй справам», яка представляла політичний проєкт Геннадія Труханова. Сам Труханов, нагадаємо, 14 жовтня 2025 року втратив українське громадянство за указом президента. Попри цей політичний удар, бізнес-група, пов’язана з його командою, продовжує отримувати великі інфраструктурні замовлення не в Одесі, а вже у столиці.

За даними Clarity Project, «Ростдорстрой» за роки участі в держзакупівлях підписав 748 контрактів на загальну суму близько 99,45 млрд гривень. Серед найбільших замовників — обласні служби відновлення та розвитку, а також сам «Київавтодор». Столична корпорація тільки цій фірмі віддала вже сім контрактів загальною вартістю понад 2,13 млрд гривень. У Києві «Ростдорстрой» працював і на чутливих, публічно помітних об’єктах — від реконструкції Пейзажної алеї до ремонту шляхопроводів на Новокостянтинівській, Полярній та інших ділянках критичної інфраструктури.

Не всі ці історії були безскандальними. Один із найгучніших епізодів — реконструкція Дегтярівського шляхопроводу, яку «Київавтодор» замовив «Ростдорстрою» у 2023 році. Під час робіт міст частково обвалився. На щастя, тоді обійшлося без загиблих і травмованих. Підрядник публічно заявив, що бере на себе відповідальність і усуне наслідки за власний рахунок, не чекаючи експертиз. Дорожній рух по мосту відновили вже наприкінці грудня 2023 року, а повне завершення робіт оголосили у травні 2024-го. Паралельно Нацполіція відкрила кримінальне провадження: слідчі вивчають можливе розкрадання коштів під час реконструкції Дегтярівського шляхопроводу. За попередніми оцінками правоохоронців, щонайменше 300 млн з 920 млн гривень, які мав отримати підрядник, могли піти на матеріали за завищеними цінами.

«Ростдорстрой» фігурує і в інших кримінальних провадженнях. НАБУ розслідує можливу розтрату 200 млн гривень під час ремонту ділянок доріг Н-11 Дніпро–Миколаїв та Т-15-08 у Миколаївській області. У матеріалах справи йдеться про те, що компанія могла відхилятися від проєктної документації у виробництві асфальтобетону, економити на матеріалах і таким чином привласнювати бюджетні гроші. Окремі епізоди стосуються також ремонту мосту через річку Кобелячок у Полтавській області і дорожніх робіт у Миколаївській області, де фірмі закидають можливе привласнення та розтрату коштів замовника.

Формально за замовника в історії з Рейгана відповідає «Київавтодор». Комунальну корпорацію очолює Олександр Федоренко — він став генеральним директором у липні 2022 року, до цього з травня 2020 року виконував обов’язки керівника. «Київавтодор» підпорядковується Департаменту транспортної інфраструктури КМДА. Сам департамент до вересня цього року очолював Руслан Кандибор. Після скандалу з аварійною ситуацією у столичному метро (проблеми на синій гілці між «Либідською» і «Теремками», через які рух довелося обмежувати) його відсторонили рішенням суду на два місяці, а з 11 вересня 2025 року обов’язки керівника департаменту виконує заступник — Роман Лелюк. Діяльність департаменту напряму курує мер Києва і голова КМДА Віталій Кличко.

Вся ця історія з ремонтом мосту на Троєщині виглядає так: міст дійсно у поганому технічному стані й потребує негайного ремонту. Але гроші на цей ремонт — це знову сотні мільйонів бюджетних гривень, які отримує компанія з Одеси, пов’язана з людьми, що вже були фігурантами кримінальних справ, і яка не раз отримувала підряди в Києві без реальної конкуренції. Риторика «ми самі все полагодимо» після обвалу Дегтярівського шляхопроводу тепер перетворюється на конкретний тест довіри: чи отримає Троєщина справді безпечний і модернізований шляхопровід, чи історія знову закінчиться актами, кримінальними провадженнями і перерахованими сотнями мільйонів.

Державне агентство PlayCity продовжує боротьбу з незаконним просуванням азартних ігор в Україні. Нещодавно було заблоковано 33 профілі в TikTok, які активно поширювали контент, що порушував українське законодавство. Сумарна аудиторія цих акаунтів перевищує 365 тисяч підписників, що підтверджує великий масштаб діяльності. Інформація про блокування була оприлюднена на офіційному сайті Міністерства цифрової трансформації та підтверджена безпосередньо в PlayCity.

Зараз у процесі перевірки знаходиться ще 20 акаунтів, які разом мають понад 625 тисяч підписників. У разі виявлення порушень ці акаунти також можуть бути заблоковані. Голова Державного агентства PlayCity зауважив, що подібні дії є частиною стратегічної політики України щодо боротьби з незаконними азартними іграми в інтернеті та забезпечення цифрової безпеки громадян.

Мінцифра та PlayCity прямо називають TikTok одним із ключових майданчиків, через які «сіра» гральна реклама намагається дотягнутися до молодшої аудиторії. На більшості цих сторінок просували онлайн-казино та ставки під виглядом «легкого заробітку», «швидких грошей» або «партнерських посилань на перевірені майданчики».

Це не перший фронт. Паралельно PlayCity працює з Meta: за даними агентства, уже заблоковано 54 Instagram-сторінки, які так само рекламували азартні ігри без ліцензій і з порушенням вимог українського закону.

Нагадаємо, за останні місяці PlayCity стало масштабно публічним гравцем на ринку регулювання азартних ігор: агентство замінило стару КРАІЛ і тепер відповідає за політику у сфері грального бізнесу та лотерей. Водночас держава паралельно готує нові обмеження — від лімітів на витрати гравців до технічних механізмів самообмеження, щоб зменшити залежність і прибрати агресивний таргетинг азарту на вразливі групи.

Вітчизняні науковці об’єднали зусилля для створення масштабної мовної моделі Lapa LLM, яка відкриває нові перспективи в розвитку штучного інтелекту в Україні. Цей проєкт став результатом співпраці кількох провідних освітніх та наукових закладів: Українського католицького університету (УКУ), Київського політехнічного інституту (КПІ), Львівської політехніки та Гірничо‑металургійної академії в Кракові.

Базою для Lapa LLM стала архітектура Gemma‑3‑12B від компанії Google, що забезпечує моделі потужні можливості обробки природної мови та генерації тексту. Назва моделі обрана на честь Валентина Лапи, який раніше зробив значний внесок у розвиток методів групового обліку аргументів — одного з фундаментальних напрямів теоретичних досліджень в області логіки та інтелектуальних систем.

Представники УКУ повідомляють, що за швидкістю та якістю роботи з українською мовою Lapa LLM перевершує оригінальну Gemma, а також більшість закритих моделей того ж класу. Така перевага, як стверджують, досягнута за рахунок локалізації, оптимізації токенайзера та адаптації до української морфології і синтаксису.

Ця новина має значення не лише для наукової спільноти, але й для розвитку українського IT-ринку, оскільки моделі подібного класу — ключовий інструмент для задач обробки природної мови, перекладу, створення текстів, чатботів, автоматизованого аналізу даних та інших застосувань.

У найближчому майбутньому очікується відкрите тестування Lapa LLM, а також інтеграція моделі у проєкти, що стосуються української мови, культури, освіти та бізнесу.

В Україні триває загальна мобілізація, в рамках якої до лав Збройних сил України (ЗСУ) залучають військовозобов’язаних чоловіків. У зв’язку з військовою ситуацією, державні органи активно працюють над посиленням обороноздатності країни, а тому питання мобілізації залишається актуальним для багатьох громадян. В даному матеріалі розглядається, хто саме підлягає мобілізації на сьогодні та чи варто очікувати змін у правилах призову в листопаді 2025 року.

Згідно з чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під призов підпадають чоловіки віком від 18 до 60 років, які не мають чинної відстрочки або броні та є придатними для служби. Однак на практиці, з огляду на специфіку військових потреб, першочергово мобілізують осіб з певним досвідом, професійними навичками та спеціальностями, які мають найвищу потребу в оборонній сфері.

чоловіків віком 25–60 років без військового досвіду, за умови придатності та відсутності броні чи відстрочки.

чоловіків віком 18–60 років із військовим досвідом — строкова служба або запас, особливо якщо вони мають спеціальність.

чоловіків, які раніше були зняті з військового обліку за станом здоров’я, але отримали статус придатного після повторної військово-лікарської комісії (ВЛК).

Також мобілізація можливе для чоловіків старше 50 років — за умови, що вони придатні до служби, не мають відстрочки і підходять для виконання тилових, допоміжних чи спеціалізованих завдань.Добровільно можуть вступати на службу:

жінки до 60 років, якщо придатні і хочуть служити;

чоловіки віком 18-24 роки без попередньої служби — через контрактну службу (проєкт «Контракт 18-24»).

За доступною інформацією, будь-яких анонсованих змін до правил мобілізації на листопад 2025 немає — процес відбувається відповідно до чинного закону. Наприклад, до таких висновків дійшли джерела, які пояснюють, що вікові межі та категорії залишаються незмінними. Таким чином, наразі не очікується кардинального переформатування призову чи введення масових нових вікових категорій.

Серед категорій, які мають право на відстрочку або звільнення від мобілізації:

особи з інвалідністю I–III груп;

чоловіки старших за 60 років;

студентство за денною або дуальною формою навчання;

працівники критично важливих підприємств або ті, хто має бронювання;

Якщо ви — чоловік віком 25-60 років, придатний за станом здоров’я, не маєте чинної відстрочки чи броні — ви автоматично потрапляєте під категорію, яка може бути призвана в рамках мобілізації. У разі, якщо у вас є військовий досвід чи спеціальність — вашу кандидатуру можуть розглядати пріоритетно.Для молодших (18-24 роки) без служби — призову немає, але є можливість служити за контрактом.Для тих, хто має сумніви у своєму статусі чи стані придатності — слід пройти медкомісію ВЛК, оновити військовий облік, перевірити, чи не втратилося право на бронь чи відстрочку.

Зараз все більше людей стикаються з проблемою, коли після 7–8 годин сну відчувають себе такими, ніби всю ніч не спали зовсім: важкість у голові, м’язи наче ватяні, а енергії — нуль. Чому так відбувається, якщо, здається, ви не позбавляли себе сну? Лікарі сходяться на думці: справа не в кількості годин, а в тому, як організовано саме відновлення під час сну. Виявляється, навіть регулярний режим сну відіграє величезну роль у тому, як ми себе почуваємо вранці.

Перша і, мабуть, найбільш прихована проблема — хаотичний режим сну. Якщо кожного вечора лягати спати в різний час, навіть при достатній кількості годин, організм не може налаштуватися на правильний відпочинок. Мозок і внутрішній годинник не адаптуються до постійних змін, і це порушує синхронізацію важливих біологічних процесів. Наприклад, навіть невелика зміна часу засинання (наприклад, 22:45 один день і 01:30 наступного) може серйозно вплинути на якість сну і його відновлювальну здатність.

Друга звичка, яка б’є по сну сильніше, ніж здається, — екрани в ліжку. Світло від телефона, ноутбука чи телевізора зупиняє вироблення мелатоніну — гормону, який каже мозку: “Час спати”. У результаті ви фізично лежите, але нервова система все ще “в онлайні”, як вдень. В ідеалі годину перед сном варто прожити без яскравих екранів узагалі. Якщо це здається нереальним — хоча б увімкніть теплий жовтий фільтр і зменште яскравість.

Ще один неприємний фактор — як ви проводите вечір. Є два полюси, і обидва шкодять: з одного боку, зневоднення протягом дня (особливо якщо багато кави й майже ніякої води), з іншого — важка пізня вечеря. Коли тілу бракує рідини, воно прокидається серед ночі в стані стресу. Коли ви наїлися перед самим сном, травна система змушена працювати, замість того щоб відпочивати разом із вами. Найкомфортніше для організму — легка їжа за 2–3 години до сну й нормальний питний режим протягом дня, а не “згадати про воду о 23:10”.

Є ще одна річ, про яку часто забувають: кисень і навантаження. Якщо ви цілий день просиділи в офісі або вдома, практично не виходили надвір і не рухалися, тіло може бути втомленим ментально, але не фізіологічно. У цьому стані заснути можна, але сон буде поверхневим і неспокійним. Коротка прогулянка ввечері, свіже повітря і хоча б мінімальна активність дають тілу сигнал “цикл завершено, можна вимикатися”. Це дуже проста річ, але різниця відчувається буквально наступного ранку.

Що з цим робити прямо сьогодні? Стабілізувати годину відбою, прибрати телефон з подушки, провітрити кімнату й не перевантажувати шлунок перед сном. Це не “великий лайфхак”, це база гігієни сну. І найцікавіше: коли вона працює, ранкове відчуття розбитості зникає не за рахунок додаткових годин сну, а за рахунок того, що ці години стають якіснішими.

27 жовтня — це дата, що має кілька важливих вимірів. Вона сплітає в собі як церковні традиції, так і українську мовну та культурну ідентичність, а також народні прикмети, які завжди були важливими для життя наших предків. У цей день вшановується пам'ять Нестора Літописця, великого діяча Київської Русі, який став основоположником літературної спадщини та історичної пам'яті нашого народу.

Нестор Літописець — це постать, яка має особливе значення для українців. Його твори, зокрема "Повість минулих літ", стали основою для розуміння історії Київської Русі. Завдяки йому ми дізналися не лише про події того часу, але й про духовний світ наших предків, їхні прагнення та боротьбу за існування на тлі політичних і релігійних змін. Важливість цих текстів для збереження національної пам’яті важко переоцінити. Саме через праці Нестора ми маємо доступ до найстаріших свідчень про формування української державності, перші хрещення, а також до образів святих, які стали основою нашої духовної традиції.

Світова площина теж не порожня. На міжнародному рівні 27 жовтня відзначають Всесвітній день аудіовізуальної спадщини — це нагадування про важливість збереження кіноархівів, теле- і радіозаписів, історичних відео і звуку, бо без цього швидко втрачається пам’ять про цілі епохи. Також у багатьох країнах сьогодні вшановують шкільні бібліотеки: підкреслюють роль бібліотекарів, відкритого доступу до книжок і того факту, що читання в дитинстві напряму впливає на успішність дитини в дорослому житті. У неофіційних календарях згадуються ще кілька легших за настроєм дат — День трудотерапії, День плюшевого ведмедика, День пива і навіть День пітбулів. Вони більше належать до розважальних або професійних спільнот, але теж активно розганяються у соцмережах.

27 жовтня — це також дата народження низки відомих історичних постатей. У різні роки саме цього дня народилися мореплавець і дослідник Джеймс Кук, композитор-віртуоз Нікколо Паганіні, винахідник швейної машинки Айзек Зінгер, президент США Теодор Рузвельт, актори Роберто Беніньї та Джон Кліз і філософ Френсіс Фукуяма. В українському контексті говорять про композитора Івана Кипріяна, художницю Лею Краснер (Краснер Лі), історика Івана Лисяка-Рудницького і спортсменку Руслану Таран. Ці імена часто згадують у школах і медіа саме як нагадування, що українська культура і наука вплетені у світовий контекст.

У народній традиції 27 жовтня — день обіцянки. У давніх звичаях вважали, що це слушний момент укласти внутрішню угоду із собою: дати клятву кинути шкідливу звичку, виправити поведінку, зробити добру справу, допомогти комусь із близьких. Головне — не затягувати і виконати взяте слово якнайшвидше. Вірили, що той, хто дотримається обіцянки, отримає «дозвіл долі» на здійснення бажання. Через це вважалося категорично забороненим давати порожні, нещирі обіцянки або брехати про свої наміри. Людина, яка порушує слово цього дня, «ламає» власну удачу.

Народні прикмети прив’язані до погоди й зими. Якщо дощу немає, але земля волога — чекали ранню зиму. Північний вітер тлумачили як ознаку майбутніх морозів. Якщо птахи замовкали і переставали співати — це означало наближення похмурих і вогких днів. Якщо на горобині було багато ягід — казали, що грудень буде сніжним. Окремо відзначалося: день сприятливий для будь-якого навчання, засвоєння нових навичок, хрещення дітей і просто домашньої роботи.

Що не можна сьогодні: не хизуватися, не обмовляти і не відмовляти у допомозі. Також небажано «кидати слово на вітер» — тобто обіцяти те, чого ви точно не зробите. За традицією вважалося, що така легковажність може повернутися конфліктами в родині і затяжними непорозуміннями.

Депутат Харківської обласної ради Максим Зеленський не зупиняється на досягнутому і продовжує активно інвестувати в нерухомість, навіть під час повномасштабної війни. В його декларації з’явився новий об'єкт – квартира в Івано-Франківську, оцінена в 1,52 млн гривень. Формально ця нерухомість поки що є об’єктом незавершеного будівництва площею 71 квадратний метр, але правовласність була оформлена депутатом у березні 2024 року.

Цей крок можна розглядати як частину стратегії, яку депутат реалізує вже кілька років. У попередні роки він неодноразово поповнював свій портфель нерухомості, що підтверджується даними його декларацій. За час своєї політичної кар'єри Зеленський сформував значний набір активів, що включає різноманітні об'єкти нерухомості, які, ймовірно, забезпечують йому не лише фінансову стабільність, а й вплив у різних регіонах країни.

Сім’я користується не лише квартирами. У документах є гараж у Харкові площею 50,1 квадратного метра, придбаний у березні 2021 року за 210,6 тисячі гривень. Формально він належить Катерині Сергіївні Зеленській, але фактичне користування записане за Максимом і його дружиною. Аналогічна ситуація з іншими об’єктами, які не оформлені прямо на депутата, але доступні сім’ї: квартира в Чернівцях площею 69,9 квадратного метра, придбана в грудні 2022 року на ім’я Родіки Георгіївни Прокопюк, задекларована як житло, яким родина тимчасово користується. Так само задекларовано будинок у Лозовій площею 360 квадратних метрів, куплений у березні 2023 року на Сергія Володимировича Зеленського (ймовірно, на батька депутата), але використання будинку знову ж таки віддано сім’ї Максима Зеленського безоплатно.

Тобто в декларації простежується знайома для української політики модель: головне житло і великі площі формально записані не завжди на самого посадовця, але доступ до них він і його сім’я мають постійно.

Така ж логіка помітна і в транспорті. Зеленський напряму задекларував Lexus LX570 2008 року, який він купив у травні 2024 року за 400 тисяч гривень. Також у нього є вантажівка MAN TGX 18.500 2017 року випуску (придбана у жовтні 2022 року за 1,24 млн гривень) і автобус ПАЗ 4234-04 2018 року (взятий у вересні 2022 року за 30 тисяч гривень). Крім цього, родина користується автомобілями, записаними на інших людей: Volkswagen Passat B7 2011 року вартістю 349 тисяч гривень оформлено на Сергія Володимировича Зеленського, а BMW X5 2020 року з оціночною вартістю 2,38 млн гривень — на Катерину Сергіївну Зеленську. І Пассат, і BMW в декларації описані як транспорт, яким Максим Зеленський та його дружина користуються за правом керування, хоча формально вони їм не належать.

Це важливо, тому що така структура володіння часто стає предметом інтересу антикорупційних органів: коли актив виглядає дорогим, але юридично оформлений на батьків, родичів чи знайомих, політик може стверджувати, що «просто користується», а не володіє, і таким чином знижувати ризики публічних претензій щодо походження статків.

Доходи депутата виглядають помітно скромнішими, ніж перелік майна. Зеленський задекларував 457 тисяч гривень від підприємницької діяльності, ще 21 тисячу — як дохід від незалежної професійної діяльності. У документах також є 1,4 тисячі гривень зарплати за сумісництвом у Державному біотехнологічному університеті та 390 тисяч гривень, отриманих від продажу рухомого майна громадянину Володимиру Володимировичу Єськову. Окремим рядком проходять гроші від родини: він сам задекларував 400 тисяч гривень від Олени Анатоліївни Зеленської та Сергія Володимировича Зеленського (імовірно, матері та батька), а його доньки Ульяна і Варвара задекларували по 350 тисяч гривень від тих самих осіб. У декларації також відображена підтримка сім’ї в межах державних програм — зокрема, 16 тисяч гривень за «єПідтримкою», які родина отримала від департаменту соцполітики Чернівецької міської ради.

Якщо подивитися на часову лінію за 2024 рік, видно, що Зеленський проводив активні операції з майном. Наприкінці березня він уклав опціон на майнові права на квартиру в Івано-Франківську на суму 1,52 мільйона гривень, а також викупив ці права, заплативши 433,5 тисячі гривень. У травні продав рухоме майно і майже одразу після цього купив Lexus. Така динаміка говорить про живий грошовий потік — від продажу одних активів до придбання інших, — але при цьому в декларації немає великих сум готівки.

Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль звернувся до західних партнерів з закликом збільшити підтримку України в контексті наближення зимового періоду, який він назвав «вирішальним». За словами голови німецького дипломатичного відомства, на сьогоднішній день ключовим завданням для міжнародної спільноти є не лише забезпечення стабільності обороноздатності України, а й підтримка енергетичної інфраструктури, що стала мішенню для численних масованих атак Росії.

Вадефуль підкреслив, що українські сили вже зараз перебувають на межі виснаження через постійні бойові дії, і будь-яке ослаблення підтримки з боку союзників може мати серйозні наслідки для безпеки держави. Він також наголосив на необхідності зміцнити енергетичну стійкість України, оскільки без належного забезпечення енергоресурсами країна не зможе ефективно функціонувати, особливо в умовах холодної зими, яка наближається.

Контекст заяв Вадефуля напряму пов’язаний із ударами Росії по українській енергетичній інфраструктурі напередодні опалювального сезону. Мета цих атак — залишити Україну без світла й тепла в холодний період. Саме загроза масованих блекаутів і спроби РФ повторити тактику енергетичного терору роблять питання ППО, ремонтних потужностей і резервних джерел енергії таким чутливим у військовій дипломатії ЄС та НАТО. Це вже не лише тема фронту, а тема виживання тилу — лікарень, теплопостачання і критичної інфраструктури.

Окремо глава МЗС Німеччини акцентував на політичному вимірі підтримки: після зустрічі з головною дипломаткою ЄС Каею Каллас він заявив про потребу «посилити тиск на Путіна».

«Ми повинні посилити тиск на Путіна й відстоювати наші європейські цінності — бути об’єднаними і готовими нести відповідальність за мир у рамках міцного європейського партнерства», — написав Вадефуль у X (колишній Twitter). Він підкреслив, що йдеться не лише про оборонну допомогу Україні, а й про політичну стійкість Європи в умовах відкритої агресії РФ.

Після розмови з генсеком НАТО Марком Рютте Вадефуль також дав публічний сигнал про консолідацію Заходу. За його словами, Європа і НАТО «сильні, коли діють як єдине ціле», і саме тому союзники нарощують підтримку України — як у військовому вимірі, так і в енергетичній безпеці перед зимою. Це узгоджується з позицією чинного німецького уряду: Берлін, попри внутрішні дискусії щодо обсягів озброєння, не приховує, що бере на себе роль одного з ключових донорів обороноздатності України.

У ширшому політичному плані заява Вадефуля — це також сигнал Москві. Німеччина публічно демонструє, що не втомилася від війни: попри вартість підтримки України, Берлін готовий не лише доставляти техніку і засоби захисту, а й підтримувати санкційний тиск на Росію. Заяви міністра про «особливу відповідальність» ФРН відображають курс уряду на те, що без сильної України не буде безпеки для Європейського Союзу.

Паралельно із заявами Німеччини, сусіди України роблять кроки в енергетичній сфері. Молдова та Румунія погодилися знизити вдвічі тариф на транзит газу в Україну на опалювальний сезон 2025–2026 років, щоб допомогти Києву пройти зиму зі стабільнішим ресурсом. Це рішення важливе як фінансово, так і технічно: дешевший транзит означає менший тиск на українську ГТС і легший доступ до палива для генерації тепла. Такий крок прямо підсилює стійкість тилу. Це особливо критично на тлі російських атак по ТЕС і підстанціях.

Крім того, британський прем’єр-міністр Кір Стармер нещодавно заявив, що після зміни риторики Дональда Трампа щодо України позиції Києва «стали кращими». Лондон трактує це як ознаку того, що підтримка України з боку ключових західних столиць не розвалюється, а навпаки — стає більш скоординованою й жорсткішою до Кремля. У британській інтерпретації нинішній курс Заходу вже має «відчутний вплив» на російську економіку, яка платить усе більшу ціну за війну. Така риторика покликана одночасно заспокоїти внутрішню аудиторію союзників і показати Москві, що «зима візьме не Київ, а рубль».

Фактично міністр закордонних справ Німеччини робить дві речі.Перше — готує суспільства ЄС і НАТО до того, що підтримка України цієї зими буде не просто гуманітарною, а оборонною і дорогою.Друге — публічно бере на себе роль «лобіста України» в усерединієвропейських дискусіях напередодні холодів: від ППО і боєприпасів до енергоресурсів і відновлення пошкодженої інфраструктури.

Підсумок простий: Берлін каже вголос, що якщо Україна витримає цю зиму, то стратегічна мета Кремля — зламати її холодом і блекаутами — провалиться.