Ранні ознаки раку товстої кишки та кишківника: важливість своєчасного виявлення

Відомий український гуморист Сергій Середа, чоловік співачки MamaRika, поділився з журналістами видання OBOZ.UA важливими подробицями про кризу у їхніх стосунках та шляхи, якими пара пройшла, щоб знову знайти гармонію. Минулого року подружжя відверто заявляло про труднощі в шлюбі, і тепер Сергій підтвердив, що процес відновлення близькості між ними був довгим і потребував значних зусиль з обох сторін.

За словами гумориста, переломний момент настав приблизно рік тому, коли вони усвідомили важливість роботи над стосунками. Почали «коригувати певні моменти» та вчитися спільно долати труднощі, які виникають у кожному партнерстві. Сергій зазначив, що це не означає повної відсутності конфліктів, але зараз кожна суперечка не призводить до глибоких розривів, а, навпаки, допомагає краще розуміти одне одного і рухатися вперед.

Гуморист додав, що у них і досі трапляються сварки, інколи з погрозами про розлучення, але це частина нормальних стосунків і не означає кінець. «Чи проскакують у суперечках погрози про розлучення? Так, кожна друга сварка без цього не обходиться. Але тільки я знаю, де лежить наше свідоцтво про шлюб», — зазначив Сергій і підкреслив, що продовжує любити дружину.

Середа також пригадав моменти початку їхніх стосунків: він розповів, як відчув, що Настя стане його дружиною вже після знайомства, і навіть на одному з перших побачень пообіцяв їй це. У пару вони разом понад десять років, з них у шлюбі — п’ять. Вони виховують сина Давіда, якому зараз чотири роки.

2 жовтня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила рішення, яке має важливе значення для боротьби з корупцією в Україні. Згідно з постановою суду, майно колишнього народного депутата Володимира Олійника буде конфісковане на користь держави. Це рішення стало результатом задоволення апеляційної скарги Міністерства юстиції України, яке ініціювало процес переходу низки об’єктів і корпоративних прав у власність держави.

Конкретно, суд постановив, що на користь держави передаються шість об’єктів нерухомого майна, розташованих у місті Черкаси, а також один об’єкт нерухомості в Київській області. Окрім цього, конфісковано самохідне моторне прогулянкове судно, що належало Олійнику, а також частка корпоративних прав у ТОВ «Е.С.П. Технології». Це рішення є важливим кроком у боротьбі з корупцією, оскільки дозволяє відновити справедливість та покарати осіб, які незаконно збагачувалися на шкоду державі.

Передісторія справи: 4 вересня Вищий антикорупційний суд першої інстанції частково задовольнив позов Мін’юсту — тоді було стягнуто частки у нерухомості й 1/2 моторного судна, але суд відмовив у конфіскації частки у ТОВ «Е.С.П. Технології», оформленої на дружину Олійника. Після апеляційного перегляду ця частка також визнана складовою активів, що підлягають переданню державі.

Хто такий Володимир Олійник: у 1994–2002 роках він був мером Черкас, а згодом — народним депутатом України V–VII скликань (позафракційно й від різних політичних сил, у тому числі від «Партії регіонів»). Після подій Революції Гідності Олійник виїхав за межі України — за даними слідства та ЗМІ, він оселився в РФ і потрапив до переліку осіб, які відкрито підтримували дії, спрямовані проти інтересів України. Правоохоронні органи також повідомляють, що в 2022 році Олійник незаконно перебував на тимчасово окупованих територіях і давав інтерв’ю російським ЗМІ з виправданими заявами щодо воєнної агресії.

Рішення апеляційної палати є логічним продовженням процесу стягнення активів, ініційованого Міністерством юстиції. Постанова набирає чинності відразу та не підлягає оскарженню, тож повернення вказаних активів у держвласність має розпочатися без затримок. Ми звернулися до пресслужб Мін’юсту та ВАКС за коментарями стосовно виконання рішення й оновимо матеріал у разі надходження додаткової інформації.

9 жовтня православна церква вшановує пам’ять апостола Якова Алфеєвого, одного з найближчих учнів Ісуса Христа, відомого серед ранніх християн як Яків Менший. Цей день має особливе значення для віруючих, оскільки він не тільки пов’язаний із церковним святом, а й у народі сприймається як момент, коли духовний світ має безпосередній вплив на фізичну реальність. Віруючі вважають, що цей день приносить з собою особливу чутливість до енергії думок і вчинків, тому кожен крок, кожна дія повинна бути продуманою і обачною, оскільки вони можуть вплинути на долю та матеріальне становище в майбутньому.

Святий Яків Алфеєвий став важливою постаттю в історії християнства завдяки своїй відданості проповіді Євангелії та безстрашному служінню Христу. Він мандрував різними країнами, серед яких були Юдея, Сирія, Єгипет, де разом із іншими апостолами засновував християнські громади, навертав язичників до віри і творив численні чудеса. Його життя стало яскравим прикладом відданості та жертовності, адже він відмовився від миру цього світу, щоб присвятити себе Божому служінню.

У народних віруваннях 9 жовтня пов’язували з очищенням думок і оновленням. Люди уникали конфліктів, тяжких розмов і особливо — фінансових справ. Казали: «Хто гроші рахує на Якова, той сльози рахує взимку». У цей день не бажано підраховувати прибутки, проводити розрахунки, позичати чи давати в борг — аби не привабити нестачу та втрати.

Також забороняли лінощі та пасивність. Вважалося, що даремне гаяння часу може затримати важливі справи, а нарікання та згадування образ — накликати невдачі. День краще присвятити тихим домашнім справам, подяці та молитві.

Символічною традицією цього дня була перша каша з зерна нового врожаю. Її варили на маслі або смальці, пригощаючи родину для достатку й здоров’я. Так починали зимовий цикл, закликаючи добробут у дім.

Згідно з інформацією, оприлюдненою в місцевих журналістських публікаціях та численних скаргах мешканців, які активно обговорюються у соцмережах, колишній директор КП «Харківводоканал» Віталій Панов та його заступник Олександр Коваленко були втягнуті у серйозні корупційні схеми. Мешканці міста й експерти вказують, що протягом кількох років ці керівники за допомогою своїх підлеглих фактично перетворили комунальне підприємство на джерело особистих прибутків для себе та своїх близьких.

Найбільш обурливими для громадськості стали повідомлення про незаконне використання комунального майна. Згідно з ними, значна частина майна «Харківводоканалу» передавалася у користування родичам та знайомим осіб, які мали прямий доступ до керівних посад на підприємстві. Окрім того, окремі приміщення підприємства використовувалися для ведення комерційної діяльності приватними особами, що мало всі ознаки приватизації державного майна без будь-якого юридичного оформлення.

У дописах також згадується прізвище депутата обласної ради Віталія Гагаріна — автори публікацій стверджують, що окремі об’єкти, які формально належать громаді, використовують для приватної комерції. Ці твердження в текстах подають як позицію місцевих жителів і журналістських розслідувань; наразі у відкритих повідомленнях відсутні офіційні коментарі від самого підприємства, від згаданих посадовців або від місцевої влади, які б підтвердили або спростували ці факти.

Мешканці, котрі залишали коментарі під публікаціями, також нарікають на зростання тарифів і «захмарні платіжки» за воду, пов’язуючи це з можливими зловживаннями в управлінні підприємством. У частині коментарів звучить заклик до розслідування та до дій з боку контролюючих органів.

Ці твердження, виходячи з наявних публікацій, потребують офіційної перевірки. Щоб встановити фактичний стан речей, необхідно отримати коментарі від керівництва «Харківводоканалу», міської ради, а також дані реєстрів щодо договорів оренди, передачі майна та штатних скорочень. Якщо звинувачення підтвердяться, вони можуть мати наслідки як фінансового, так і оперативного характеру для забезпечення безперебійної подачі питної води мешканцям.

Багато користувачів застосунку Резерв+ почали помічати нову позначку — «Потрібно пройти БЗВП». Це викликає чимало запитань, адже не всі знають, що саме вона означає і які дії необхідно виконати. Для отримання чітких роз’яснень з цього приводу, редакція УНІАН звернулася до адвоката Геннадія Капралова, який пояснив основні моменти щодо цього курсу.

БЗВП (базова загальновійськова підготовка) — це спеціалізований курс, який є обов’язковим для деяких категорій громадян. Він триває від одного до трьох місяців, залежно від програми і специфіки навчання. Курс передбачає освоєння основних навичок, необхідних для виконання службових обов’язків у військових або державних структурах. Його проходять не лише студенти певних навчальних програм, але й курсанти, які навчаються на спеціальних факультетах, наприклад, для майбутніх поліцейських.

Дії залежать від конкретної ситуації. Якщо особа вже пройшла БЗВП, але додаток цього не показує, радять звернутися до адвоката або до територіального центру комплектування (ТЦК) і РП з заявою та підтверджувальними документами. Адвокат може допомогти оформити і надіслати заяву, у якій вказати, що підготовка вже пройдена, і додати копії доказів.

Якщо особа ще не проходила підготовку і їй пропонують пройти БЗВП (наприклад, бо має військову спеціальність, але раніше не служив), це не означає автоматичну мобілізацію. Після проходження БЗВП людина вважається підготовленою до служби в резерві — але лише у разі надходження окремої повістки її можуть викликати до ТЦК. Далі можливі огляд (ВЛК) і, за результатами, мобілізація — тільки якщо це буде необхідно й особа визнана придатною.

У заяві до ТЦК / РП доцільно додати (за наявності):

свідоцтво або посвідчення про проходження БЗВП;

довідку з вишу чи військової кафедри;

виписку з наказу про направлення/проходження підготовки;

довідку з навчального центру або військової частини, де проводили підготовку.

Позначка «Солдат резерву» означає, що особа формально перебуває в резерві ЗСУ і може бути викликана на службу під час мобілізації. Виклик здійснюється повісткою до ТЦК; мобілізація можлива лише за умови відсутності законних підстав для відстрочки та позитивних висновків ВЛК. Особа також може за власним бажанням укласти контракт із ЗСУ.

Штрафів за те, що в додатку горить позначка «Потрібно пройти БЗВП», не передбачено. Водночас для деяких категорій (наприклад, студентів відповідних програм) наслідком невиконання обов’язку може бути дисциплінарна реакція зі сторони навчального закладу, аж до відрахування — тому студентам варто звертати увагу на вимоги свого вишу.

Перевірте, чи дійсно ви проходили БЗВП і чи є документи на підтвердження.

Якщо документи є, зверніться до ТЦК/РП з копіями та заявою; за потреби — скористайтеся консультацією адвоката.

Якщо підготовка ще не пройдена, дізнайтеся в ТЦК, чому вам надійшло повідомлення, і які є варіанти: пропозиція пройти БЗВП не тотожна автоматичній мобілізації.

Студентам — перевірити вимоги вишу щодо проходження БЗВП, щоб уникнути проблем з навчанням.

Олексій Тубелець, ексочільник прокуратури Сумщини та нині начальник відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Сумської обласної прокуратури, є фігурою, стиль життя якої викликає чимало запитань. Проблеми з розслідуваннями справ, що стосуються порушень прав людини, та його кар'єрні досягнення в правоохоронних органах відомі. Проте, якщо звернути увагу на його декларацію, важко не помітити, що фінансові показники та майнові активи Тубеленця суттєво відрізняються від звичних для представників державної служби.

Згідно з офіційними даними, родина Тубеленця володіє значною кількістю нерухомості, зокрема трьома земельними ділянками в Харківській області. Їхня загальна площа складає 21 200 м². Це далеко не стандартний набір майна для представника органів прокуратури. Окрім того, родина має дві квартири — одну в Харкові, площею 41 м², а іншу в Сумах, на 61,7 м². Що цікаво, ці квадратні метри на фоні масштабних земельних наділів виглядають лише як невеликий додаток до великого статку. Також у власності родини знаходяться два нежитлові приміщення, які, зважаючи на їх розмір та місцезнаходження, можуть приносити значний дохід.

Не менш вражає автопарк, зареєстрований переважно на дружину Ларису Василівну. Сім’я користується новеньким електрокаром BMW iX 2023 року вартістю близько 2,85 млн грн, пікапом Mitsubishi L200 2008 року, баггі Polaris RZR XP1000EPS 2014 року та навіть екскаватором-навантажувачем JCB 3CX, оціненим у понад 390 тис. грн.

Доходи прокурора свідчать про неабияку фінансову стабільність. У 2024 році Олексій Тубелець задекларував 1,81 млн грн, з яких 795 859 грн становила зарплата, а 1 млн грн — пенсія. Його дружина отримала 657 897 грн, здебільшого від підприємництва та частково від заробітної плати.

На рахунках і в готівці сім’я також не бідує: прокурор зберігає 2,75 млн грн та 77,2 тис. доларів, тоді як дружина — 100 тис. грн і 2,2 тис. доларів готівкою.

Кар’єра Тубеленця розпочалася ще у 2006 році в органах прокуратури Харківщини, де він пройшов шлях від слідчого до керівника відділу. Пізніше він очолював прокуратуру Кіровоградської області, а у вересні 2020 року став керівником Сумської обласної прокуратури. Сьогодні він займає посаду начальника відділу, який має захищати права людини — однак декларація свідчить про зовсім інший рівень життя.

Спільний сон — це важлива складова близькості у відносинах, але часто приносить непередбачувані труднощі. Вкрадена ковдра, суперечки через різну температуру в ліжку або нічні рухи партнера можуть стати джерелом ранкових образ і дрібних конфліктів, які створюють напруження, навіть якщо насправді це дрібниці. Щоб уникнути таких непорозумінь, у скандинавських країнах знайшли розумне і просте рішення, яке стало популярним не лише в домашніх умовах, але й у готельному бізнесі. Відома як "скандинавський метод сну", ця практика полягає у використанні двох окремих ковдр на одному ліжку.

У Данії, Швеції та Норвегії такий підхід став звичним: пара може спільно спати в одному ліжку, але кожен має свою ковдру, що дозволяє уникнути багатьох конфліктів. Цей метод дозволяє кожному партнеру насолоджуватися комфортом, який йому підходить — одні люблять тепло і пухнасту ковдру, інші ж віддають перевагу прохолоді. Важливо те, що кожен має свій простір і може рухатися під ковдрою без страху, що партнер розбудить його, намагаючись забрати ковдру або змінити положення.

Чому це реально працює? По-перше, менше нічних пробуджень — а вони руйнують фази сну, зокрема REM, що важливо для відновлення й емоційної стабільності. По-друге, кожен може підібрати свою ковдру за товщиною та наповнювачем і спати у своїй комфортній температурі. По-третє, хороше висипання знижує дратівливість і робить партнерів більш терпимими одне до одного — отже, менше сварок.

Практичні поради: застеліть простирадло як зазвичай, поставте дві ковдри (наприклад, дві півтораспальні або дві стандартні ковдри), кожна має лежати на своїй половині ліжка. Якщо хочете зберегти єдиний вигляд кімнати — накрийте все пледом вдень. Рекомендується підбирати ковдри однакового кольору й фактури, щоб вигляд був гармонійний.

Однак метод не панацея. Якщо один із партнерів сильно хропе, має обструктивне апное чи синдром неспокійних ніг, окремі ковдри не вирішать проблему — тут потрібна медична консультація. Також при надто вузькому ліжку (менше 160 см) дві ковдри можуть не допомогти. В таких випадках альтернативи — окремі матраци на загальному ліжку або додаткові заходи для усунення медичних причин безсоння.

Переваги скандинавського підходу — очевидні: доступність, економія простору та збереження інтимності при одночасному підвищенні якості сну. Для багатьох пар це просте рішення стало щоденною турботою про гарний сон і мир у домі — іноді дрібниця, яка рятує і відпочинок, і стосунки.

Святогірська громада розташована в Донеччині, всього за 14 кілометрів від лінії фронту, і нині знаходиться в зоні активних бойових дій. Щодня тут можна почути вибухи, а російські дрони та керовані авіаційні бомби регулярно атакують територію громади. У відповідь на ці загрози українська армія активно працює над зміцненням оборони, і вже в 2024 році на території громади розпочали будівництво фортифікаційних споруд, щоб забезпечити надійний захист і не дати ворогу можливості просуватися далі.

Проєкт по укріпленню Святогірської громади реалізується за підтримки Полтавської обласної військової адміністрації, а самі укріплення охоплюють понад 21 кілометр. Це бетонні блоки, вогневі точки, бліндажі та інші об’єкти, які повинні забезпечити максимальний захист для військових та місцевих мешканців у разі наступу. Важливість цих споруд важко переоцінити, адже вони є частиною стратегії оборони України на Донбасі, який, як і раніше, є однією з найгарячіших точок конфлікту.

Наскільки нині небезпечно залишатися у Святогірську, та чи стала нова лінія оборони частиною корупційної схеми, дізнавалися журналісти Реальної Газети.

Ще торік на території Святогірської громади розпочали масштабне будівництво фортифікаційних споруд — бліндажів, вогневих точок та бетонних укріплень. Народний депутат Ярослав Железняк стверджує, що замість реальних укріплень були зведені лише імітаційні конструкції, які не відповідають вимогам обороноздатності. Він заявив, що через фіктивні контракти, завищені ціни та «фронтові» компанії було виведено близько 200 мільйонів гривень. Відтак, аби спростувати таку заяву, Полтавська ОВА організувала престур на Донеччину, щоби журналісти мали можливість особисто оглянути споруди.

«Як бачите, ми тут, і крім нас тут нікого більше немає. Основна мета нашого приїзду — це показати, що фортифікаційні споруди збудовані, вони на підконтрольній території України. Дані фортифікаційні споруди проєктувалися і будувалися відповідно до проєкту, який був розроблений проєктною організацією на замовлення Генерального штабу й проєктного інституту Міністерства оборони України», — сказав тимчасово виконувач обов’язки начальника Полтавської ОВА Володимир Когут.

Журналісти звернулися до Народного депутата Ярослава Железняка з питанням, що він думає стосовно такого престуру. Від своїх слів нардеп не відмовляється, натомість каже, що організаторам вже потрібно готуватися до допитів. Свої претензії до фортифікаційних споруд, зведених під керівництвом Полтавської обласної військової адміністрації, він також не раз озвучив у відео на своєму YouTube-каналі.

«Існує цілеспрямований та чіткий план привласнення близько 200 мільйонів гривень, який, на жаль, успішно реалізували у 2024 році. Полтавська ОВА взяла на себе один із ключових напрямів робіт на Донеччині, ближче до Покровська», — розповідає народний депутат України від партії «Голос» Ярослав Железняк.

У відповідь т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут запевнив, що адміністрація курувала роботи виключно на території Святогірської громади Донецької області, а народний депутат казав про Покровський район:

“Ми перебуваємо у Святогірському. Це — Краматорський район, Святогірська територіальна громада”.

4 вересня 2025-го стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України виправило до своєї підслідності кримінальне провадження щодо можливих зловживань посадовців Полтавської ОВА та пов’язаних із ними підрядників під час будівництва фортифікаційних споруд у зоні бойових дій.

Раніше ця справа перебувала в Бюро економічної безпеки на Полтавщині. Тамтешні детективи припускали, що службові особи ОВА спільно з підрядниками завищували вартість матеріалів у звітах. У документах, які передали до суду, йшлося, зокрема, про дерев’яні бруски, які у звітах коштували понад 9 тисяч гривень за кубометр, тоді як середня ринкова ціна — близько 6,6 тисячі. За підрахунками БЕБ, це могло спричинити збитки державі на понад 3 мільйони гривень.

Натомість Володимир Когут запевняє, роботи були не тільки виконані в рамках закладеного бюджету, а ще й кошти вдалося заощадити:

«Закінчилися роботи взимку 2024 року. Загальний кошторисний бюджет, згідно з проєктно-кошторисною документацією був з доповненнями, тому що коли приїхали виконувати роботу, виникла деяка ситуація на місцевості. Прийшлося коригувати деякі речі. Загальний бюджет становив 381 мільйон гривень. Згідно з актами від підрядника, загальна цифра склала 375,5 мільйонів гривень. Відповідно 5,5 мільйонів гривень, які були зекономлені, повернуті до державного бюджету», — наголосив Володимир Когут.

У Святогірській громаді фортифікаційні роботи виконували під керівництвом двох обласних військових адміністрацій — Полтавської та Хмельницької. Роботи розпочали й завершили майже одночасно, зазначив начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. І додав, що побудувати лінію оборони поблизу фронту — задача не проста. Під час робіт працівники часто потрапляли під ворожі атаки. А у суму робіт входить не тільки вартість будівельних матеріалів, а й оплата роботи працівників та технічного ресурсу.

«Працювало багато людей, техніки, будували ж і великі об’єкти, а для цього потрібні й крани, й екскаватори. Тобто це великі роботи, і ми їх зробили вчасно», — каже Рибалкін.

За його словами, під час будівництва не обійшлося без неприємностей: є поранені, підбита техніка, стався підрив екскаватору.

Водночас триває процес передачі робіт до Державної спеціальної служби транспорту. Це передбачає ретельну перевірку кожного об’єкта — від точності відповідності проєкту до технічного стану укріплень. Паралельно усуваються незначні недоліки, виявлені під час інспекцій, аби забезпечити максимальну готовність споруд до виконання бойових завдань у разі загострення ситуації на фронті.

«Виконується робота приймання й передачі даних споруд на баланс нашої служби, ВОПи (взводні опорні пункти) обстежуються. Є деякі недоліки, які одразу усуваються підрядними організаціями. Що саме це за недоліки, я не можу сказати. Також триває робота з приймання та перевірки документації. Вже зараз прийнято 2 опорних пункти, по інших роботи тривають», — розповів військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту.

Роки війни навчили українських захисників цінувати кожен метр укриття. Бо на початку війну укриттями слугували траншеї у посадках. Серед тих, хто вже бачив нові укріплення на власні очі, військовослужбовець Святослав.

Він дає позитивну оцінку виконаним роботам: «У 2022 році ми просто раділи траншеї у посадці, тут укріплені стінки широка траншея, не вузька, що сам ледве проходиш. Вже поросло травою, а влітку це — добре, це додаткове укриття. Загалом же фортифікації створені для життєдіяльності, щоби ти не рив собі нору десь, і тут я бачу, що умови створенні й основа на мою думку хороша. Натягнути сіточку від дронів, облаштуватися, й можна давати відсіч ворогу», — каже військовослужбовець Святослав.

Святогірська громада й досі живе під постійною загрозою війни. Від лінії фронту її відділяє всього кілька кілометрів — найближчий населений пункт громади близько 10 км від зони бойових дій. Попре це тут залишаються понад 2,6 тисячі людей, хоча ще після деокупації у 2022-му їх було понад 3 тисячі.

Щодня виїжджає кілька родин, частина евакуюється через державні програми, частина — власними силами. А небезпека для мирних жителів лише зростає: громада відчуває удари С-300, шахедів, крилатих ракет, а особливо «КАБів» (керованих авіаційних бомб), проти яких не існує захисту.

«Наші люди бачили фактично все. Наприклад якщо ми кажемо про Ярову, то там фактично немає жодного двора. У Святогірську теж немає жодної неушкодженої будівлі. Трошки інше тут життя і трошки інші тут дії. Тому найголовніше у нас питання зараз це — евакуація й взаємодія з військовими, які виконують свої безпосередні обов’язки на лінії бойового зіткнення», — розповідає Володимир Рибалкін.

У такій ситуації питання укріплень дуже важливе. Якщо росіяни все ж таки почнуть тиснути, перед противником має постати не просто ряд укриттів, а складна, продумана система фортифікацій, підкріплена десятками кілометрів траншей, бетонних блоків та вогневих точок. Це не лише перешкода на шляху ворога, але й нова можливість для українських воїнів тримати позицію та завдавати значних втрат противнику.