Російські окупанти незаконно вивезли з Херсонського музею понад 10 тисяч картин

Колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов нині перебуває в процесі юридичного врегулювання питань щодо поділу сімейного майна з дружиною. Цей крок відбувається на фоні триваючого розслідування, в якому фігурує політик. Наприкінці жовтня його дружина Світлана звернулася до Печерського районного суду Києва із позовом про поділ спільного майна. Варто підкреслити, що справа не стосується розлучення в публічному сенсі, а є типовою юридичною процедурою, яка передбачає визначення часток кожного з подружжя у спільно нажитих активах.

Позов включає питання власності на нерухомість, банківські рахунки, інвестиції та інші матеріальні активи, набуті подружжям у шлюбі. Подібні процеси часто супроводжуються ретельним аналізом документів, оцінкою майна та участю фахівців із фінансового і правового аудиту. У даному випадку юридичне оформлення поділу активів може зайняти кілька місяців і включає не лише формальні процедури, а й потенційні переговори між сторонами щодо компенсацій та умов користування майном до остаточного вирішення суду.

Грошові активи виглядають не менш показово. На банківських рахунках самого ексвіцепрем’єра обліковано 52,1 млн грн, 101,6 тис. євро та 46,2 тис. швейцарських франків. У Світлани Чернишової — 296 тис. грн, 3,4 тис. євро і близько $3,3 тис. У готівці подружжя задекларувало $180 тис., 90 тис. грн, 13,6 тис. євро та 1 тис. швейцарських франків. Усі ці кошти офіційно вказані як спільна сумісна власність, тобто формально належать обом. Саме тому їхній поділ через суд дає можливість спробувати вивести частину в «особисту» зону дружини і ускладнити накладення арешту на все одразу.

Окрема стаття — рухоме майно, яке часто найважче відслідковувати й арештовувати. У деклараціях описані кілька десятків люксових годинників, колекція картин, бібліотека, рідкісні енциклопедичні видання. Таке майно зазвичай оцінюється індивідуально й може бути предметом торгу у справах про конфіскацію. Тому спроба його «поділити» теж виглядає логічною з точки зору захисту активів.

Чернишов перебуває під підозрою у зловживанні службовим становищем і отриманні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Його ім’я фігурує в масштабній антикорупційній справі у будівельній сфері, де він став уже шостим підозрюваним. Слідство вважає, що йдеться про системне отримання вигоди через проєкти в галузі будівництва та розвитку інфраструктури.

У таких справах правоохоронці зазвичай намагаються домогтися арешту майна фігуранта, включно з рахунками та нерухомістю, щоб у разі вироку держава могла стягнути збитки. Відповідно, превентивний поділ активів між чоловіком і дружиною на етапі, коли офіційно триває слідство, сприймається як спроба мінімізувати можливі втрати у майбутньому.

Формально це оформлюється не як «схема», а як цивільно-правовий спір у Печерському суді: дружина просить визначити частки, зафіксувати, які квартири, авто, рахунки й коштовності рахуються за нею особисто, а що — за чоловіком. Якщо суд задовольнить вимоги, то надалі арешт чи конфіскація зможе стосуватися тільки тієї частини, яку суд визнає особистою власністю підозрюваного.

Це показовий крок для високопоставлених фігурантів гучних справ: рух у цивільному суді випереджає рух у кримінальному провадженні і створює буфер для майна.

В Україні розпочалась амбітна програма будівництва ветеранських просторів, яка повинна була стати важливим кроком на підтримку тих, хто віддав своє здоров'я та життя на захист Батьківщини. Однак, згідно з висновками міжнародного детективного бюро Absolution, ця ініціатива вже викликає тривогу. Замість реальної допомоги ветеранам, програма перетворюється на черговий механізм для відмивання державних коштів і розкрадання бюджетних ресурсів.

Проект, який мало б стати справжнім досягненням для ветеранів, ризикує стати втіленням схем, що дозволяють чиновникам та бізнесменам, близьким до влади, отримувати мільйонні контракти без жодної конкуренції. У більшості випадків тендери на будівництво таких об'єктів виграють компанії, пов'язані з місцевими політиками, які використовують цю програму як можливість для особистого збагачення. Під приводом реконструкції та облаштування ветеранських просторів, виділяються величезні суми, частина яких так і не доходить до кінцевих отримувачів — ветеранів.

Так, 21 жовтня Івано-Франківська обласна рада уклала угоду з ТОВ «Степ Солар» на будівництво ветеранського простору на вулиці Б. Хмельницького, 57. Вартість робіт — 111,3 млн грн. Компанія пов’язана з депутатом облради від «Слуги народу» Олегом Качуром. Конкурентів на тендері не було.

У Луцьку 15 жовтня управління капітального будівництва міськради підписало договір із ТОВ «Волиньекобуд» на 81,8 млн грн. Фірма зареєстрована у селі Смідин, рідному населеному пункті нардепа Ігоря Гузя, і вважається близькою до нього. І знову — жодного конкурента.

У Бучі 13 жовтня департамент регіонального розвитку Київської ОДА уклав контракт на 139,9 млн грн з консорціумом «Будівельні ініціативи». Створене у червні 2025 року об’єднання пов’язане з колишнім депутатом Денисом Нюньком, соратником ексмера Ірпеня Володимира Карплюка. Конкуренції — нуль.

А в Кривому Розі 2 вересня підряд на 132,2 млн грн отримало ТОВ «Сапсан-КР», яке вже неодноразово вигравало тендери від міськради. У 2023 році поліція з’ясувала, що фірма підконтрольна голові міського управління капітального будівництва Валерію Катькіну. Попри це, компанія продовжує отримувати мільйонні контракти без конкуренції.

Будівництво ветеранських просторів, покликаних стати символом підтримки захисників, дедалі більше виглядає як новий інструмент для відмивання коштів під прикриттям благородної мети.

Медичні експерти звертають увагу на критичний рівень дефіциту йоду в Україні, що є однією з найбільших проблем для здоров'я нації. Велика частина населення країни не отримує необхідної кількості цього важливого елементу, що має серйозний вплив на функціонування щитоподібної залози, енергетичний обмін і навіть когнітивний розвиток дітей. За статистикою, багато українців отримують лише 40–80 мікрограмів йоду на добу, що значно нижче рекомендованої норми в 150–200 мікрограмів для дорослих. Особливо тривожна ситуація в регіонах, де понад 60% населення живе в умовах природного йододефіциту, що значно ускладнює ситуацію.

Україна є класичним прикладом йододефіцитної території. Ґрунти та вода в більшості областей мають низький вміст йоду, що, своєю чергою, впливає на локальні продукти харчування. Це означає, що навіть продукти, які повинні були б містити йод, часто не забезпечують організм людини необхідною кількістю цього елементу. Крім того, це ставить під загрозу не лише здоров'я дорослих, але й розвиток майбутніх поколінь, зокрема дітей, що можуть страждати від порушень у розвитку мозку, зниження інтелектуальних здібностей і концентрації.

Чому це важливо. Йод — ключовий елемент для синтезу гормонів щитоподібної залози. Ці гормони керують обміном речовин, рівнем енергії, температурною чутливістю, роботою мозку. МОЗ наголошує, що дефіцит йоду особливо небезпечний для вагітних і дітей: нестача може впливати на розвиток мозку плода і нервової системи дитини, підвищувати ризик затримки росту і когнітивних порушень у майбутньому.

Як проявляється йододефіцит у дорослого. Лікарі звертають увагу на однаковий набір скарг: хронічна втома і сонливість, відчуття уповільненості, “туман у голові”, проблеми з концентрацією, суха шкіра, ламке волосся та нігті, постійне відчуття холоду, набряки, схильність до набору ваги без очевидних змін у раціоні. Часто збільшується щитоподібна залоза (зоб), як спроба організму “витиснути максимум” із мізерних запасів йоду.

Наслідки для здоров’я не обмежуються косметикою чи втомою. Тривалий дефіцит йоду може призвести до гіпотиреозу — стану, коли щитоподібна залоза працює уповільнено й виробляє замало гормонів. У важких випадках у дітей це пов’язують із ризиком порушень інтелектуального розвитку, у дорослих — зі стійкою слабкістю, підвищеним холестерином і проблемами з терморегуляцією.

Що можна зробити зараз.Перше і найпростіше — перейти на йодовану сіль у щоденному харчуванні. Саме масова йодизація солі вважається базовою профілактикою в країнах з нестачею йоду. За оцінками фахівців, якщо для приготування їжі системно використовується йодована сіль, добове споживання йоду в дорослого наближається до рекомендованого рівня.

Друге — додати продукти, які природно містять більше йоду: морську рибу (лосось, тріску, камбалу, тунець), морепродукти, морську капусту, молочні продукти, яйця. Так організм отримує мікроелемент не у вигляді таблеток, а через раціон.

Третє — не займатися самолікуванням. Йод — не “вітамін для настрою”, і надлишок так само шкідливий, як дефіцит. Препарати калію йодиду (йодидні таблетки) використовують під наглядом ендокринолога, особливо якщо вже є вузли чи інші зміни в щитоподібній залозі. МОЗ рекомендує регулярно проходити профілактичний огляд щитоподібної залози й контролювати її стан, зокрема людям із сімейним анамнезом хвороб ЩЗ, вагітним і жінкам, які планують вагітність.

Головний меседж лікарів простий: постійна втома, набір ваги “нізвідки”, сухість шкіри й проблеми з концентрацією — це не завжди «осінь і стрес». В українських реаліях це часто маркер ендокринної нестачі йоду. І чим раніше це перевірити, тим менша ймовірність довгострокових ускладнень для обміну речовин, серця й мозку.

В Україні існує чітке законодавче регулювання мінімальної пенсії, яка не може бути нижчою за встановлену державою межу. Основою для визначення цієї межі є прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. У 2025 році ця сума становить 2 361 гривню, і саме на неї орієнтується юридичний мінімум пенсії за віком. Однак варто зазначити, що на практиці більшість пенсіонерів отримує більш велику суму завдяки доплатам за вік і стаж, які держава передбачила для різних категорій громадян.

Ці доплати є важливим елементом пенсійної системи України, оскільки вони покликані забезпечити пенсіонерів з більшим трудовим стажем або старшого віку додатковими виплатами. Такі доплати дозволяють підвищити рівень життя людей, які вже не працюють, але зробили значний внесок у економіку країни протягом свого життя.

Найвищий рівень гарантують пенсіонерам старшого віку зі стажем. Якщо людині виповнилося 65 років і вона має повний трудовий стаж (30 років для жінок і 35 років для чоловіків), то її щомісячна виплата не може бути меншою за 3 758 гривень. Такий самий поріг застосовують і до людей віком від 80 років, але для них вимагають дещо менший стаж — 20 років у жінок і 25 років у чоловіків. Це найбільш захищена група: держава визнає, що в цьому віці люди зазвичай уже не працюють і потребують стабільної підтримки.

Для наступної вікової групи — від 70 до 79 років — гарантований розмір пенсії дещо нижчий. Якщо людина не працює і має повний страховий стаж, їй нараховують не менше 3 613 гривень на місяць. Ідеться про тих, хто формально ще не досяг порогу у 80+, але вже має підвищені вікові витрати на лікування, ліки, догляд.

Ті, хто ще не дотягнув до 70 років, але має достатній стаж або належить до осіб з інвалідністю І групи, теж не залишаються на «голій» базі в 2 361 гривню. Для них держава встановила свій нижній рівень — 3 323 гривні на місяць. Окрема планка існує і для інших непрацюючих пенсіонерів, які не входять у перелічені категорії. Для них мінімальною фактичною сумою виплати у 2025 році визначено 3 038 гривень.

Водночас є категорія людей, для яких ці підвищені гарантії не спрацьовують. Йдеться про працюючих пенсіонерів. Вони юридично залишаються прив’язаними саме до базового прожиткового мінімуму. Для них мінімальний розмір пенсії у 2025 році — ті ж самі 2 361 гривню. Логіка держави тут проста: якщо людина продовжує працювати, вона має додаткове джерело доходу, тож не отримує частину надбавок, які нараховують непрацюючим пенсіонерам старшого віку.

Фінансова картина виходить нерівною, але пояснюваною. Дві людини можуть одночасно бути пенсіонерами і при цьому отримувати абсолютно різні виплати, і обидві суми будуть «мінімальними» в юридичному сенсі. Наприклад, 66-річна жінка зі стажем 30 років, яка не працює, не повинна опускатися нижче 3 758 гривень. А чоловік 60 років, який уже на пенсії, але продовжує працювати, може отримувати на рівні 2 361 гривні — і формально держава свої зобов’язання перед ним виконує.

Окремо слід сказати про верхню межу. В Україні діє обмеження на максимальну пенсію: зараз стеля зафіксована на рівні 23 610 гривень на місяць. Це десятикратний прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, і така планка, за нинішнім підходом уряду, збережеться щонайменше до 2027 року.

У підсумку картина така. Формально мінімальна пенсія — 2 361 гривня. Фактично — для більшості літніх людей, які вже не можуть працювати, мінімум значно вищий і стартує від 3 тисяч гривень. Найбільш захищені — це люди похилого віку з великим стажем, яким держава гарантує не менше 3,7 тисяч гривень на місяць. Але ті, хто продовжує працювати після виходу на пенсію, залишаються внизу цієї шкали й не отримують надбавок за вік.

Колишній нападник київського «Динамо» та збірної України Артем Мілевський став учасником незвичайної ситуації, коли застряг у ліфті через відключення електропостачання. Футболіст розповів про інцидент у своїх соціальних мережах, поділившись деталями через Instagram-сторіс. За словами Мілевського, він не перевірив попередньо графік планових відключень електроенергії і безтурботно поїхав ліфтом. Однак під час руху будинку електропостачання було припинено, і кабіна ліфта раптово зупинилась між поверхами.

Футболіст зазначив, що ситуація була досить неприємною, але, на щастя, він не зазнав травм і зміг швидко вибратися з ліфта. Це нагадування про важливість перевіряти графіки відключень у великих містах, де такі інциденти можуть траплятись досить часто.

«Вранці все добре було. Світло на весь день… Не подивився, ліфт піднявся – застряг, сиди і чекай. Кого чекати?» — емоційно описав Мілевський ситуацію, не добираючи цензурних слів.

Футболіст провів у ліфті деякий час, поки не прийшла допомога. За словами Мілевського, його зрештою визволив ліфтер на ім’я Вадим.

«Порятунок. Добре, хоч світло не ввімкнули», — пожартував ексгравець «Динамо», маючи на увазі, що його дістали вручну, без відновлення електрики.

Історія швидко розійшлася в спортмедіа та фанатських пабліках, бо 40-річний Мілевський (ексзірці «Динамо» не раз приписували імідж футбольного денді поза полем) показав себе в досить буденній і, чесно, дуже впізнаваній для українців ситуації енергетичних відключень.

Артем Мілевський завершив професійну кар’єру у 2021 році. За «Динамо» він зіграв 276 матчів, забив 87 голів і віддав 74 результативні передачі. Також виступав за клуби з Білорусі, Хорватії, Росії, Румунії, Угорщини та Туреччини. У складі збірної України провів 50+ матчів і брав участь у Євро-2012, де збірна грала домашній турнір.

Ситуація з ліфтом, схоже, стала черговим нагадуванням: у період планових і аварійних відключень електроенергії краще ходити сходами, навіть якщо ти легенда «Динамо»

У червні 2025 року в селищі Млинів, Рівненська область, стався інцидент, який привернув увагу громадськості та спричинив внутрішнє розслідування в рамках прокуратури. Начальник відділу Рівненської обласної прокуратури Роман Музичук потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, за результатами якої він відмовився від проходження перевірки на алкогольне сп’яніння. Цей крок став підставою для відкриття дисциплінарного провадження проти прокурора. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, розглянувши всі обставини, не ухвалила рішення про звільнення Музичука, обмежившись лише річною забороною на підвищення посади.

Комісія визнала дії Романа Музичука порушенням дисципліни, однак вирішила, що за умови щирого каяття та позитивної характеристики з боку колег, його покарання може бути пом’якшене. Цей випадок викликав різні реакції у правовій спільноті та серед громадськості, адже важливим аспектом стало рішення не звільняти прокурора, попри те, що його поведінка була неправомірною. Під час розслідування інциденту було встановлено, що Музичук під час повороту не надав перевагу іншому автомобілю, що рухався зустрічною смугою, що спричинило ДТП. Враховуючи цей факт, комісія, однак, вирішила, що санкція у вигляді заборони на підвищення є достатньою мірою покарання.

Втім, прокурор відмовився від огляду, заявивши, що «не довіряє приладу». Згодом він також не пройшов тест у лікарні, пояснивши це недовірою до місцевих медиків. Зі слів поліцейських, Музичук намагався уникнути перевірки, демонструючи службове посвідчення прокурора і пропонуючи «скласти протокол на сина».

На засіданні комісії Музичук визнав, що скоїв ДТП, але пояснив свій стан медичними процедурами: нібито того дня отримав укол від болю в спині, а спиртові тампони під пластиром могли створити запах алкоголю. Також, за його словами, після удару подушки безпеки він зазнав розсічення перенісся і запаморочення, що могло виглядати як ознаки сп’яніння.

Згодом він самостійно звернувся до Рівненського обласного центру психічного здоров’я, де ознак сп’яніння не виявили.

КДКП визнала факт дисциплінарного проступку, але врахувала, що Музичук працює в прокуратурі з 1999 року, раніше стягнень не мав, відшкодував збитки постраждалій і розкаявся.

«Беручи до уваги щире каяття, позитивну характеристику та добровільне відшкодування шкоди, комісія застосовує до прокурора дисциплінарне стягнення у вигляді заборони переведення на вищу посаду протягом одного року», — йдеться у рішенні.

Таким чином, прокурор, який відмовився проходити тест на алкоголь після ДТП, залишився на посаді.

У Вінницькій області знову розгорівся резонансний скандал, пов’язаний із суддею Ігорем Ратушняком. Попри нещодавній обвинувальний вирок Вищого антикорупційного суду, який визнав його винним у хабарництві, Ратушняк повернувся до своєї посади голови Тиврівського районного суду. Це рішення викликало хвилю обурення серед місцевих мешканців та активістів, адже суддя, котрий ще нещодавно отримав покарання за корупційні злочини, знову перебуває на важливій посаді в системі правосуддя.

Події, що передували його відновленню, стали відомі громадськості після того, як у грудні 2023 року ВАКС ухвалив вирок, який засудив Ратушняка за отримання неправомірної вигоди. Слідство встановило, що у серпні 2021 року суддя отримав хабар за ухвалення рішення на користь особи, яка претендувала на земельну ділянку. Ціна питання за гектар землі, на думку Ратушняка, складала 40 тисяч гривень. Це не перший випадок, коли судді в Україні виявляються замішаними у корупційних скандалах, але він став символом проблеми, що триває в судовій системі.

Вироком суду Ратушняка засудили до семи років позбавлення волі, заборонили три роки обіймати державні посади та постановили конфіскацію майна. Втім, вирок не набрав законної сили — суддя подав апеляцію.

Тепер він знову очолив Тиврівський суд, пояснюючи це тим, що рішення ВАКС нібито є «замовним».

У коментарях журналістам «Слідства.Інфо» Ратушняк заявив, що справу проти нього «сфабрикували» через конфлікт із родичкою народної депутатки від «Слуги Народу» Ірини Борзової. За його словами, після сварки з матір’ю депутатки йому почали надходити погрози, а згодом з’явилася й справа про хабар.

«Мене обвинувачують у тому, що я просив неправомірну вигоду, але доказів немає. Навіть агент правоохоронців це спростував», — заявив суддя.

Ратушняк переконує, що його вирок — лише перша інстанція, а у Верховному Суді він нібито отримає виправдання.

«80% вироків ВАКС скасовує Верховний Суд», — додає він.

Тим часом активісти ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» дослідили судову практику Ратушняка. Вони виявили, що у справах п’яних водіїв систематично з’являється адвокат В’ячеслав Когутницький — той самий, який нині захищає Ратушняка у ВАКСі.

За даними активістів, вони разом створили схему уникнення відповідальності. Спочатку справа потрапляє до іншого судді, Когутницький подає відвід, а розглядає його — Ратушняк. У підсумку той задовольняє відвід і бере справу собі, після чого закриває її «за відсутністю складу правопорушення».

Поки апеляція не ухвалила остаточного рішення, Ігор Ратушняк залишається на посаді голови суду, демонструючи, що навіть вирок ВАКС не є перепоною для української Феміди.

У районі Покровська тривають інтенсивні бойові дії. Попри те, що українська піхота змушена була відступити з окремих позицій, місто ще не перейшло під повний контроль російських військ. Про це повідомила воєнна кореспондентка Юлія Кирієнко-Мерінова, зазначивши, що ситуація на напрямку залишається вкрай складною та динамічною.

За її словами, підрозділи, які діяли в районах населених пунктів Лисівка, Сухий Яр і Новопавлівка, опинилися в умовній блокаді. Саме там українські захисники понад рік утримували оборону, стримуючи просування противника. Останніми днями ці райони стали одними з найгарячіших точок на мапі фронту — російські сили активно намагаються розірвати українські оборонні рубежі та створити передумови для подальшого наступу.

Кирієнко-Мерінова зазначила, що ворог намагається розділити місто на дві частини, а ситуація у Покровську та Мирнограді виглядає критичною. Водночас її дані спростовують заяву президента РФ Володимира Путіна про майже повне захоплення міста.

У Генеральному штабі ЗСУ підтвердили активність російських штурмових дій, зазначивши, що протягом доби українські сили зупинили 55 атак ворога. Оборону утримують у Покровську, Мирнограді та низці населених пунктів поблизу, зокрема Шахове, Дорожнє, Новопавлівка, Лисівка та Кучерів Яр.

Українські підрозділи продовжують стримувати просування ворога, контролюючи стратегічні напрямки та застосовуючи розвідувальні засоби для виявлення окупантів.