Російський обстріл у Харкові: загибла дитина, десятки поранених, тривають пошуки зниклого підлітка

Нові результати досліджень відкривають несподіваний вимір у розумінні того, як звичні напої можуть впливати на людське здоров’я. Група науковців зі США та Бразилії встановила, що регулярне вживання натурального апельсинового соку має здатність змінювати активність великої кількості генів, відповідальних за запальні процеси, стан судин та жировий обмін. Учасники експерименту щодня споживали приблизно дві склянки напою протягом восьми тижнів, після чого в їхніх імунних клітинах було зафіксовано понад 1700 змінених генетичних сигналів.

Автори роботи звернули увагу передусім на гени, що регулюють запальні реакції. У осіб, які дотримувалися протоколу вживання соку, ці гени демонстрували нижчу активність, що може свідчити про зменшення ризику хронічного запалення — одного з ключових чинників розвитку багатьох захворювань. Паралельно було помічено посилення активності генів, пов’язаних із підтриманням еластичності судин та оптимальної роботи ендотелію, що потенційно позитивно впливає на серцево-судинну систему.

Ефект апельсинового соку пов’язують з флавоноїдами — антиоксидантами, що містяться у цитрусових. Ці сполуки відомі своєю здатністю підтримувати серцево-судинну систему та захищати клітини від запалення.

Вчені наголошують, що щоденне споживання натурального апельсинового соку може стати корисним доповненням до раціону, але не замінює здорового способу життя та збалансованого харчування.

У Києві правоохоронці затримали заступника голови Козелецької селищної ради Чернігівської області, який вимагав у підприємця близько 20 тисяч доларів США за сприяння у отриманні дозволу на оренду земельної ділянки для будівництва станції сортування твердих побутових відходів. За даними Головного управління Нацполіції у Києві, посадовець отримав від підприємця 15 тисяч доларів та ще 185 тисяч гривень, призначених для оформлення проєкту землеустрою.

Бізнесмен звернувся до чиновника самостійно та передав кошти безпосередньо біля одного з торгово-розважальних центрів столиці. Оперативники задокументували факт передачі грошей, після чого було проведено затримання за статтею про вимагання неправомірної вигоди. Під час слідчих дій вилучено готівку та документи, що підтверджують участь посадовця у корупційній схемі.

Поліція повідомила, що чиновник запевнив підприємця, що без його «допомоги» отримати земельну ділянку площею близько 12 гектарів буде складно. Він також стверджував, що має вплив на депутатів селищної ради і може посприяти ухваленню позитивного рішення під час конкурсу на оренду землі.

Крім того, посадовець вимагав оплату за виготовлення проєктної документації, оскільки частина ділянки не мала відповідного цільового призначення.

Слідчі повідомили заступнику голови Козелецької селищної ради про підозру за частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України (одержання неправомірної вигоди). За ці дії йому загрожує до восьми років ув’язнення та конфіскація майна.

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.

Попри розслідування, розпочате Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою та Національним антикорупційним бюро ще в лютому 2024 року, у Головному управлінні ДПС у Харківській області не відбулося жодних відчутних зрушень. Схеми, пов’язані з незаконним «поверненням ПДВ», штучним внесенням підприємств до категорії ризикових та блокуванням податкових накладних, продовжують функціонувати, перетворюючи податкову систему регіону на інструмент тиску та збагачення обмеженого кола осіб.

За даними підприємців і громадських активістів, на керівних позиціях формально відбулися певні кадрові ротації, проте фактичні виконавці сумнівних рішень залишилися на своїх місцях або передали повноваження лояльним «приймачам». Подібна практика дозволяє зберігати контроль над фінансовими потоками та ухилятися від кримінальної відповідальності, створюючи видимість оновлення структури.

Заступниця начальника Світлана Подсоха та її донька Анна Подсоха, яка очолює управління податкових ризиків, володіють квартирами, будинками, землею, елітними авто та нежитловою нерухомістю у центрі Харкова. Борги за комунальні послуги вони не сплачують, а стягнення через суд не впливає на їхній статус.

Юлія П’яташ, колишня «права рука» Гладченка та Марєхіна, уникла покарання, здавши керівників, і залишилася на посаді начальниці відділу ризиків. Її майно включає кілька квартир, землю, автомобіль та доларові заощадження. Донька проживає у Польщі, а борги за комунальні послуги перевищують 21 тисячу гривень.

Сергій Захаров, офіційно головний державний інспектор, фактично є «касиром» Селезня, збираючи «данину» з бізнесу та розподіляючи її між своєю «четвіркою». Він володіє автопарком, нерухомістю, готівкою та банківськими рахунками. Захарова «забронювали» від мобілізації, тоді як справжні податківці вже служать на фронті.

Прифронтовий Харків страждає від війни щодня: гинуть люди, руйнуються будинки, а податківці продовжують збагачуватися на тіньових схемах, прикриваючись посадами та зв’язками. Експерти та активісти ставлять питання: чи залишаться нові «податкові феодали» без покарання і чи держава готова протистояти корупції у прифронтових регіонах?

Перед вихідними територією України пошириться черговий атмосферний фронт, що принесе значні опади та підвищену вологість повітря. У п’ятницю, 21 листопада, синоптичні моделі вказують на дощову погоду в більшості областей країни. Найскладніша ситуація очікується на Закарпатті, де метеорологи прогнозують поєднання дощу та мокрого снігу — ймовірний перехід опадів із рідкої фази в тверду через зниження температури в нічний та ранковий час.

Порівняно спокійною залишиться погода лише на південному сході, де утримається суха повітряна маса, а хмарність буде меншою. Метеорологи зазначають, що саме цей регіон уникне впливу циклону, який накриватиме решту території.

У Києві очікується хмарна погода з проясненнями та дощем. Вночі температура становитиме +3°, вдень — до +10°. У західних містах — Львові, Луцьку, Рівному та Івано-Франківську — прогнозується аналогічна погодна картина: хмарність, незначні прояснення та дощі. Уночі температура триматиметься в межах +2°, вдень — від +4° до +6°.

В Ужгороді прогнозують +4° уночі та +6° вдень, при цьому опади випадатимуть у вигляді дощу з мокрим снігом. Схожа погода очікується у більшості західних областей, включно з Чернівцями та Хмельницьким.

У центральній Україні — Вінниці, Житомирі, Черкасах, Кропивницькому та Полтаві — протягом дня буде хмарно з проясненнями та дощами. Температура коливатиметься від +3° вночі до +13° вдень.

Південні області залишаться теплішими за решту країни. В Одесі, Миколаєві, Херсоні та Запоріжжі очікується від +7° вночі до +18° вдень. Подекуди прогнозується дощ, хоча місцями можливі періоди без опадів.

На сході — у Сумах, Харкові, Дніпрі та Краматорську — синоптики також попереджають про дощі, хмарність та підвищення температури до +14°…+18°. У Сєвєродонецьку буде похмуро, температура залишиться в межах +7°…+14°.

У Криму, зокрема в Сімферополі, прогнозують хмарність із проясненнями та значний добовий розбіг температури — від +7° до +20°.

Генерал поліції Сергій Шайхет залишає посаду на тлі тривалої невизначеності щодо результатів службового розслідування, які досі не були оприлюднені. Повідомлення про його відставку з’явилося майже одразу після засідання Тимчасової слідчої комісії, що займається вивченням обставин так званих плівок Міндіча. У ході цього засідання особливу увагу привернув епізод, пов’язаний із діяльністю ТОВ «Сіт Сек’юріті» — компанії, що належить братові Ігоря Шайхета.

Компанія «Сіт Сек’юріті» виконувала функції інкасації коштів для АТ «Сенс Банк» (Sense Bank), а деталі її роботи привернули увагу не лише через родинні зв’язки, а й через збіг юридичних адрес. Встановлено, що місцезнаходження фірми повністю повторює адресу в Києві, де розташований «Завод Ізумруд» — підприємство, пов’язане з бізнесменом Тімуром Міндічем, центральною фігурою згаданого скандалу.

Під час засідання ТСК депутат Железняк поцікавився походженням значних сум готівки, вилучених у Міндіча під час обшуків. За повідомленнями, гроші були у фірмовій упаковці Федеральної резервної системи США, що може свідчити про їхнє легальне надходження в Україну через банківську систему або дипломатичну пошту.

Випадковість чи ні — вирішувати читачеві, проте відставка високопосадовця на фоні цих обставин привертає увагу суспільства.

Козацьких гетьманів зазвичай уявляють як постатей із булавою, очільників переможних походів та творців державних традицій. Проте політична історія України XVII–XVIII століть значно складніша за романтизовані образи підручників і літературних переказів. Це була епоха, що більше нагадувала напружений політичний трилер, наповнений боротьбою за вплив, швидкими змінами союзів, втручанням великих держав і драматичними поворотами, які визначали долю козацької державності.

У цей період козацька старшина жила в умовах постійного протистояння між внутрішніми амбіціями та зовнішніми імперськими інтересами. Після визвольної війни Богдана Хмельницького на українські землі з різних боків впливали Річ Посполита, Московське царство, Османська імперія та Кримське ханство, кожне з яких прагнуло підкорити або принаймні контролювати територію Гетьманщини. Гетьмани, обираючи шлях між цими силами, мусили вести тонку дипломатичну гру, де кожне рішення могло зміцнити владу або ж завершитися поразкою, вигнанням чи навіть смертю.

палацових переворотів,

замовних убивств,

інформаційних кампаній,

змов старшини,

інтриг іноземних держав,

отруєнь та розстрілів,

шпигунства та таємних агентів сусідніх імперій.

Історик Кирило Галушко зазначає, що українська політична еліта того часу жила в умовах, коли “зрада була звичайною стратегією виживання”.

Одним із яскравих прикладів стала змова проти Івана Виговського після Гадяцької угоди 1658 року. Попри спроби Виговського вирвати Україну з-під московського контролю, старшина звинуватила його у “служінні полякам”. У 1664 році гетьмана заарештували та стратили пострілом за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, який пішов на васальні відносини з Москвою, загинув у 1668 році під час зустрічі з Петром Дорошенком. Замість переговорів відбулася кривава розправа, що, за однією з версій, була частиною московської політичної гри.

У 1687 році відбувся перший український “двірцевий переворот”: гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської підтримки на користь Івана Мазепи, звинувачуючи його у зраді та амбіціях, попри відсутність реальних доказів. Самойловича заслали до Сибіру.

XVIII століття стало часом отруєнь, таємних вбивств, московських спецоперацій та суперництва серед козацької старшини. Навіть Іван Мазепа став жертвою масштабної інформаційної кампанії Москви: фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини були спрямовані на дискредитацію гетьмана.

Уроки Гетьманщини важливі й сьогодні. Політична боротьба того часу демонструє, що інтриги, фейки, змови та агентурні ігри були невід’ємною частиною української політики, а зовнішній тиск і маніпуляції залишаються актуальними і для сучасної держави.