Російський обстріл у Харкові: загибла дитина, десятки поранених, тривають пошуки зниклого підлітка

Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради в Одеській області уклало контракт на відновлення двоповерхового житлового будинку, пошкодженого внаслідок атаки дронами-камікадзе. Вартість робіт становить 35,85 млн гривень, а завершення реконструкції заплановане до грудня 2028 року. Об’єкт розташований за адресою вулиця Топольна, 2 і включає вісім квартир, які зазнали значних руйнувань під час обстрілу.

Підрядником за результатами тендерної процедури стало приватне підприємство «Роднік». Водночас закупівля відбулася за відсутності реальної конкуренції — на торги фактично вийшов лише один учасник, що автоматично забезпечило йому перемогу. Такий формат проведення тендеру вже викликав увагу громадськості, адже йдеться про суттєві бюджетні кошти та довгостроковий проєкт відновлення.

Якщо розділити загальну вартість робіт на кількість квартир, середня ціна відновлення однієї становитиме близько 104 тисяч доларів. Це рівень, за який на ринку нерухомості можна придбати повноцінну трикімнатну квартиру в центральній частині Києва поблизу станцій метро.

Проєктну документацію для об’єкта виготовило приватне підприємство «Єленсан», а позитивний експертний звіт надала державна проєктно-дослідна установа у сфері реконструкції.

Аналіз кошторису показує суттєві завищення вартості будівельних матеріалів. Зокрема, шпаклівку типу «Сатенгіпс» у документах врахували по 23 гривні за кілограм, тоді як на регіональному ринку аналогічна продукція продається майже вдвічі дешевше. Полівінілацетатну дисперсію заклали по 372 гривні за кілограм, хоча роздрібні ціни в Одесі коливаються в межах 146–148 гривень. Повнотілу керамічну цеглу врахували по 15 гривень за штуку, попри те що ринкова ціна становить близько 10 гривень.

Найбільш показовою є позиція з кондиціонерами. У кошторисі їхня вартість становить 75 600 гривень за одиницю, тоді як офіційні продавці та великі торговельні майданчики пропонують аналогічні моделі за ціною від 28 до 33 тисяч гривень. За попередніми оцінками, лише на матеріалах потенційна переплата перевищує два мільйони гривень.

Участь у тендері фактично була закритою для сторонніх компаній. Замовник висунув вимогу надати щонайменше три аналогічні договори саме з ремонту багатоквартирних будинків, пошкоджених унаслідок збройної агресії, причому з повним переліком конкретних робіт — від улаштування залізобетонних поясів до електромонтажу та покрівлі. Такі умови значно звузили коло потенційних учасників.

ПП «Роднік» надало чотири договори, укладені раніше з тим самим Управлінням ЖКГ Ізмаїльської міськради. Йдеться про ремонти будинків на кількох вулицях міста, що фактично підтверджує сталу співпрацю між замовником і підрядником.

Частину техніки для виконання робіт компанія планує залучати у товариства, власницею якого є дружина голови Ізмаїльської районної державної адміністрації. Таким чином, у проєкті з’являється ще один рівень потенційного конфлікту інтересів.

Управління ЖКГ міськради очолює Олена Парамонова, а міським головою Ізмаїла є Андрій Абрамченко. Керівником і власником ПП «Роднік» є Ігор Дехтярьов — депутат міської ради від партії «Слуга народу» та багаторічний соратник мера. Їх пов’язують спільні проєкти ще з початку 2000-х років, зокрема у сфері місцевого спорту та громадських організацій. Обоє мають політичне минуле, пов’язане з Партією регіонів.

З 2016 року підприємство «Роднік» отримало державних замовлень майже на 900 мільйонів гривень, причому найбільша частка контрактів припадає саме на нинішнього замовника — Управління ЖКГ Ізмаїльської міської ради.

Історія з відновленням будинку в Ізмаїлі демонструє, як під прикриттям відбудови після обстрілів формується замкнене коло підрядників, завищених кошторисів і відсутності реальної конкуренції. У підсумку платником за «золотий ремонт» стає місцева громада.

У Запорізькій області правоохоронці повідомили про підозру 42-річному директору підприємства, яке має статус критично важливого для регіону. За даними слідства, посадовець організував схему вимагання коштів від своїх підлеглих, обіцяючи включити їх до переліку працівників, які мають право на відстрочку від мобілізації. Як з’ясували слідчі, керівник підприємства вимагав від своїх працівників неправомірну вигоду за так зване «економічне бронювання» строком на один рік.

Підозрюваний використовував своє службове становище, аби організувати корупційну схему, в рамках якої він обіцяв внести працівників у список тих, хто має право на відстрочку від служби в армії, натомість вимагав значну суму грошей. За ці кошти, він гарантував, що вказані працівники зможуть уникнути мобілізації, що є порушенням законодавства та серйозним зловживанням службовими повноваженнями.

Правоохоронці задокументували факт отримання хабаря у розмірі 21 тисячі гривень від одного з працівників підприємства. Після цього було проведено низку санкціонованих обшуків за місцем проживання фігуранта, в його автомобілі та в адміністративних приміщеннях підприємства. Під час слідчих дій вилучено грошові кошти та інші речові докази, які підтверджують протиправну діяльність.

За процесуального керівництва окружної прокуратури фігуранту повідомлено про підозру у підкупі службової особи юридичної особи приватного права. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.

Санкція інкримінованої статті передбачає позбавлення волі на строк від трьох до семи років, конфіскацію майна, а також заборону обіймати певні посади або займатися визначеною діяльністю протягом кількох років.

Наразі слідство перевіряє можливу причетність інших осіб та встановлює повне коло працівників, які могли постраждати від цієї схеми.

Правоохоронні органи повідомили про затримання підполковника юстиції Вадима Краснянського, який обіймав посаду заступника керівника антикорупційного підрозділу Міністерства оборони України. За версією слідства, посадовець був викритий під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 16,5 тисячі доларів США. Інцидент одразу привернув увагу, з огляду на службовий статус затриманого та специфіку підрозділу, в якому він працював.

Слідчі вважають, що йдеться про корупційну схему, пов’язану з наданням «послуг» військовозобов’язаним. За попередніми даними, за грошову винагороду посадовець сприяв вирішенню питань, які могли впливати на проходження військової служби або уникнення певних обов’язків. Такі дії, за оцінкою правоохоронців, завдають прямої шкоди обороноздатності держави, особливо в умовах повномасштабної війни.

Затримання Краснянського відбулося ще у вересні 2025 року. Після цього його звільнили з Міноборони, арештували майно, проте він перебуває на свободі з обмеженням пересування до завершення досудового розслідування.

Справа Краснянського стала яскравим прикладом корупції серед посадовців, відповідальних за антикорупційний контроль у військовій сфері, та викликала підвищену увагу громадськості до боротьби з хабарництвом у Міністерстві оборони.

В Україні нещодавно було затримано громадянку Білорусі, яка діяла як агентка білоруського КДБ, прикриваючись журналістською діяльністю. За даними слідчих, 35-річна жінка співпрацювала зі спецслужбами Білорусі ще з 2015 року і мала на меті отримати доступ до одного з підрозділів української військової розвідки. Викриття агентки стало результатом тривалої контррозвідувальної роботи українських силових структур.

Правоохоронці повідомляють, що під прикриттям журналістки вона контактувала з медіаресурсами проросійської спрямованості, що давало їй можливість збирати інформацію та встановлювати контакти в Україні. Досвід роботи з медіа дозволяв їй отримувати доступ до кола осіб, що цікавили спецслужби, та завчасно маскувати свої дії під легальну професійну діяльність.

Слідство встановило, що агентка збирала інформацію про громадян Білорусі та Росії, які воюють на боці України, а також цікавилася діяльністю іноземних дипломатичних представництв у Києві. Отримані дані вона передавала кураторам з білоруських спецслужб.

Під час затримання у жінки вилучили мобільний телефон і диктофон, на яких зберігалися матеріали з конфіденційною інформацією, зокрема записи розмов та нотатки з розвідувальними даними.

Наразі затримана перебуває під вартою. Їй інкримінують шпигунство та державну зраду. У разі доведення вини їй загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Історія з будівництвом дороги М-12 у Івано-Франківській області яскраво ілюструє глибокий розрив між державними деклараціями та фактичними фінансовими потоками у сфері відновлення інфраструктури. Попри численні публічні заяви про «нульову толерантність до корупції», реальна ситуація свідчить про те, що контроль над ключовими процесами часто залишається в руках осіб, пов’язаних із сумнівними схемами. Зокрема, керівник регіонального підрозділу Служби відновлення та розвитку інфраструктури Любомир Симанів продовжує опікуватися процесами закупівель та підрядів, які дедалі менше відповідають законним нормам і прозорим процедурним стандартам.

Події навколо М-12 нагадують попередні скандали, такі як схема Палиці–Кулеби–Бойка щодо проєктування дороги на Буковель вартістю 6,6 млрд гривень, що підкреслює системний характер проблем. Вони демонструють, що навіть за умов високого суспільного резонансу та медійного контролю, реальна реалізація проєктів часто відходить від заявлених стандартів прозорості та ефективного використання бюджетних коштів.

30 вересня 2025 року Служба оголосила тендер на реконструкцію М-12. Учасниками були міжнародна компанія ТОВ «АЗВІРТ» та ТОВ «ПБС» — підрядник, пов’язаний з Ігорем Палицею. Після тривалих суперечок Антимонопольний комітет 8 грудня 2025 року ухвалив рішення про намір укласти договір із «АЗВІРТ», яка запропонувала нижчу ціну та кращу якість.

Однак 2 січня 2026 року замовник раптово скасував процедуру, пославшись на «скорочення обсягів видатків». При цьому бюджетні кошти були передбачені, а терміни виконання робіт залишалися до кінця 2026 року. Паралельно Служба оголосила ще дві ідентичні процедури з тими самими учасниками, у яких переможцем стало ТОВ «ПБС». Таким чином, одну процедуру скасували під надуманим приводом, а дві інші провели без проблем, що вказує на керовану схему.

Додатково постановою Кабміну від 10 вересня 2024 року №1060 реконструкція ділянки М-12 була включена до переліку фінансованих об’єктів, з обсягом 601,5 тис. грн. Загальний обсяг фінансування за програмою «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг» не скорочувався, що робить аргумент про нестачу коштів безпідставним.

19 січня 2026 року АМКУ зобов’язав Службу скасувати рішення про скасування тендеру, прямо вказавши на незаконність дій замовника. Проте питання полягає не лише в конкретній закупівлі, а в тому, як довго можна ігнорувати рішення Кабміну, АМКУ та базові принципи конкуренції, поки група Палиця–Микита–Кулеба–Симанів продовжує просувати інтереси «ПБС».

Поки що реальність така: Симанів залишився на посаді саме для того, щоб схеми працювали далі, а державні дороги будувалися не за законом, а за домовленістю.

Центральний районний суд розглянув матеріали кримінального провадження, яке викликало значний суспільний інтерес, та ухвалив процесуальне рішення після всебічного аналізу доказів. Судове засідання відбувалося з дотриманням норм чинного законодавства, із заслуховуванням позицій сторін обвинувачення і захисту, а також дослідженням письмових і речових матеріалів справи.

У ході розгляду суд встановив обставини події, оцінив роль кожного з учасників процесу та надав правову кваліфікацію діям, що стали предметом провадження. Окрему увагу було приділено доказовій базі, зокрема показам свідків, результатам експертиз і процесуальним документам, зібраним під час досудового розслідування.

Колишній прокурор категорично заперечував свою причетність до вимагання. Він пояснював, що гроші були передані як фінансова допомога для ремонту банкетного залу в ресторані родини оперативника, з яким у нього були довірливі стосунки. Захист також заявив, що матеріали негласних слідчих дій, відеозаписи та скріншоти листування були уривчастими та змонтованими.

Свідки підтвердили, що прокурор не вимагав гроші, а заяву про нібито хабар йому наказали написати співробітники СБУ під тиском. Також з’ясувалося, що оперативник поліції вже раніше брав участь у провокаційних операціях СБУ, пов’язаних із передачею неправомірної вигоди.

У 2020 році прокурора виправдали, однак у 2023 році апеляційний суд скасував вирок і справу розглядали повторно. За другим розглядом обвинуваченого знову виправдали. Суд не знайшов підтвердження, що гроші передавалися як хабар, і визнання їх поверненням боргу не було спростоване.

Рішення суду демонструє складність проваджень із використанням матеріалів негласних слідчих дій і значну роль доказової бази у справах про корупцію.

Адміністрація президента США Дональда Трампа, за інформацією джерел, дала зрозуміти українській стороні, що перспектива надання американських гарантій безпеки може бути напряму пов’язана з готовністю Києва піти на мирну угоду. Такий сценарій, за попередніми сигналами, не виключає територіальних поступок на користь Росії, зокрема щодо тимчасово окупованих районів Донбасу. Подібні підходи одразу викликали гостру дискусію як у політичних колах, так і в експертному середовищі.

За даними осіб, обізнаних із перебігом консультацій, Вашингтон паралельно озвучив можливість посилення підтримки України у разі досягнення домовленостей про припинення бойових дій. Йдеться про додаткову військову допомогу, яка могла б бути спрямована на модернізацію Збройних сил та підвищення їхньої спроможності діяти в умовах післявоєнної безпеки. У цьому контексті американська сторона нібито розглядає формат «миру з гарантіями», де поступки мають компенсуватися довгостроковою підтримкою.

Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що американський документ щодо гарантій безпеки для України готовий повністю, і Київ очікує узгодження часу та місця для його підписання. Глава держави неодноразово наголошував, що територіальна цілісність України має бути збережена в межах будь-якої мирної угоди.

Водночас у Києві дедалі частіше звучать сумніви щодо готовності США взяти на себе чіткі зобов’язання з безпеки. Один із високопоставлених українських чиновників зазначив, що американська сторона нібито щоразу зупиняється на етапі безпосереднього оформлення гарантій. За цією логікою Україна наполягає на отриманні підтверджених безпекових зобов’язань до будь-яких територіальних компромісів.

Американська сторона, зі свого боку, публічно заперечує тиск на Київ. У Білому домі заявили, що роль США в мирному процесі полягає виключно в сприянні діалогу між сторонами конфлікту, а не в нав’язуванні Україні територіальних поступок. Водночас у Вашингтоні визнають, що питання гарантій безпеки напряму пов’язане з досягненням мирної угоди, прийнятної для обох сторін.

Таким чином, питання майбутніх гарантій безпеки для України залишається відкритим і залишається одним із ключових та найбільш чутливих елементів потенційних мирних домовленостей.

Провідним солістам балету Національної опери України, Наталії Мацак та Сергію Кривоконю, загрожує звільнення через їхню участь у постановках балету Петра Чайковського «Лебедине озеро» за межами України. Артисти брали участь у гастролях у складі United European Ballet (Colossart Production), що викликало обурення в Міністерстві культури України. Відповідно до позиції Мінкультури, така діяльність солістів розцінюється як сприяння культурному просуванню країни-агресора, оскільки твори російських композиторів, зокрема Чайковського, підлягають виключенню з репертуару українських сцен у зв'язку з агресією Росії проти України.

У Міністерстві культури зазначають, що під час гастролей Мацак та Кривоконь перебували у офіційній відпустці, однак їхня участь у виставі викликає серйозні питання стосовно підтримки культурного продукту, що має тісний зв'язок із Росією. Балет, створений Чайковським, залишається символом культурної спадщини, але через поточну політичну ситуацію його виконання за кордоном українськими артистами є сприйнятим як неоднозначний крок.

Варто зазначити, що Наталія Мацак має звання народної артистки України, а її чоловік Сергій Кривоконь — заслуженого артиста. Раніше Мацак публічно висловлювала незгоду з виключенням із репертуару творів російських композиторів. Вона зазначала, що через це були скасовані не лише «Лебедине озеро», а й «Спартак» Хачатуряна, «Кармен-сюїта» Щедріна та інші постановки.

«Важливо розуміти: якщо ми прагнемо говорити зі світом однією мовою, то маємо поважати світову спадщину. Ми не можемо навішувати ярлики без ретельного аналізу. Я бачу, яку величезну шкоду завдала відмова від класичного репертуару артистам балету», — підкреслила балерина.