Росія атакувала Україну 550 дронами і ракетами, основний удар – по Києву

Уранці понеділка, 19 січня, сейсмологи зафіксували землетрус на території України. Підземні коливання сталися о 04:26 у межах Новоушицької територіальної громади Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Подія була зареєстрована спеціалізованими приладами моніторингу та одразу потрапила до офіційних зведень.

За попередніми даними, осередок землетрусу розташовувався на малій глибині — приблизно один кілометр. Магнітуда підземних поштовхів становила 1,5, що відповідає дуже слабкому рівню сейсмічної активності. Такі коливання, як правило, не відчуваються людьми та не фіксуються без спеціального обладнання.

Повідомлень про руйнування, пошкодження інфраструктури або звернення громадян не надходило.

Фахівці наголошують, що подібні слабкі локальні землетруси періодично фіксуються на території України й зазвичай не мають жодних наслідків. Вони не впливають на стан будівель, об’єктів критичної інфраструктури чи безпеку мешканців.

Раніше, у грудні 2025 року, в Україні протягом кількох днів також реєстрували серію землетрусів. Найслабші з них були зафіксовані в Хмельницькій, Чернівецькій та Тернопільській областях із магнітудами до 2,9. Найпотужніший землетрус того періоду стався в акваторії Чорного моря поблизу узбережжя Криму та мав магнітуду 4,4.

Сейсмологи зазначають, що ці події не пов’язані між собою і не свідчать про зростання загальної сейсмічної активності в Україні. Узбережжя Криму традиційно належить до сейсмоактивних регіонів, а поштовхи, що виникають на значній глибині, зазвичай майже не відчуваються на суходолі.

Фахівці підкреслюють, що реальним фактором підвищеної небезпеки для України могло б бути лише зростання сейсмічної активності у зоні Вранча. Поточні ж слабкі землетруси не несуть загрози ані населенню, ані об’єктам інфраструктури.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про конфіскацію активів загальною вартістю понад 5 мільйонів гривень у депутата Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Олега Ткаченка. Підставою для такого рішення стали результати перевірки, проведеної Національним агентством з питань запобігання корупції, яке дійшло висновку про невідповідність вартості задекларованого майна офіційним доходам посадовця та його родини.

У ході аналізу фінансового стану депутата НАЗК встановило, що частина цінного майна була оформлена на близьких родичів, що розцінюється як спроба приховати реальних власників активів. Зокрема, автомобіль Volkswagen ID4 2023 року випуску вартістю понад один мільйон гривень був зареєстрований на колишню дружину Олега Ткаченка. Інший транспортний засіб — Jaguar XF — оформлено на його сина, який, за даними агентства, не мав достатніх доходів для самостійного придбання такого майна.

Фактично користувався цим майном сам депутат. Автівки були придбані за його дорученням, і саме він їх використовував. Законних доходів для придбання такого майна ні у Ткаченка, ні у членів його родини не було.

Після того, як стало зрозуміло, що активи підлягають конфіскації, частину земель депутатська родина намагалася терміново продати третім особам, здебільшого «своїм». Однак прокуратурі вдалося накласти арешт, і приховати активи не вдалося.

Варто зазначити, що інформація про майно депутата була встановлена в межах кримінального провадження щодо злочину у сфері охорони довкілля, яке розслідує Броварська окружна прокуратура. Тому конфіскація активів може бути лише початком розслідування.

На тлі публічних заяв держави про остаточний розрив енергетичної залежності від Росії та проголошення енергетики складовою національної безпеки, за межами офіційної риторики продовжують функціонувати добре знайомі механізми впливу. Попри зміну політичних обставин і початок повномасштабної війни, окремі групи зуміли не лише зберегти свої позиції, а й адаптуватися до нових реалій. Яскравим прикладом цього є діяльність структур, пов’язаних із сім’єю Кацуб.

За наявною інформацією, ці бізнес-кола не втратили доступу до ключових сегментів паливно-енергетичного ринку. Навпаки, вони інтегрувалися у воєнну економіку, скориставшись підвищеним попитом на газ і нафтопродукти, а також особливостями державного регулювання в умовах надзвичайного стану. Через мережу формально незалежних, але фактично пов’язаних компаній зберігається контроль над значними обсягами торгівлі енергоносіями.

Ключову роль у збереженні цих схем відігравали рішення, що ухвалювалися на рівні енергетичного сектору. За період керівництва Міністерством енергетики Германом Галущенком та за сприяння колишньої міністерки Світлани Гринчук компанії, пов’язані з сім’єю Кацуб, мали стабільний доступ до державних ресурсів і контрактів без реальної конкуренції. Йдеться про такі структури, як «Нафтогазтрейд-Агро», «Компанія Трейд Ойл», «Газ-Альянс», «Альфа-Газ», «І.Б.К. Девелопмент» та низку інших. Дозволи й контракти оформлювалися через міністерства та державні підприємства, тоді як механізми контролю й санкційні ризики фактично ігнорувалися.

Окремим елементом цієї системи стало постачання російських енергоресурсів через посередницькі країни. Газ і нафтопродукти заходили через Білорусь, Казахстан, Туреччину, країни Балтії та Об’єднані Арабські Емірати. У супровідній документації змінювалося походження ресурсів, після чого вони реалізовувалися як «альтернативний імпорт». Реальна вартість закупівлі була суттєво нижчою за ту, що зазначалася в українських контрактах, а різниця осідала на рахунках компаній-прокладок і згодом легалізовувалася. Формальне дотримання санкцій замінило реальне припинення торгівлі з Росією.

Помітною є й роль державного підприємства «Укргазвидобування». У 2024–2025 роках компанія масово отримувала дозволи на викиди та експлуатацію свердловин. Офіційно — в межах чинного законодавства, неофіційно — під впливом третіх осіб, пов’язаних із сім’єю Кацуб. Ці дозволи відкривали можливості для комерційного використання видобутого газу через приватні трейдерські структури. Державні ресурси ставали частиною схем перепродажу, а антимонопольні обмеження обходилися без жодних наслідків.

Ще одним важливим активом у цій системі є Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат у Харківській області. Підприємство спеціалізується на видобутку піску, глини та каоліну — сировини, що використовується в промисловості та потенційно в оборонному секторі. За наявними даними, фактичний контроль над комбінатом здійснюють структури, пов’язані з Кацубами. У 2023 році дохід підприємства зріс до 150,9 млн грн, що майже вдвічі перевищує показники попереднього року. Це зростання збіглося з відновленням експорту через посередницькі фірми в країнах ЄС і Туреччини. За оцінками, частина продукції могла постачатися і на російський ринок, попри війну.

Історія Олександра Кацуби лише підкреслює системний характер цих процесів. У 2017 році суд визнав його винним у створенні злочинної організації, розтраті майна в особливо великих розмірах, замаху на таку розтрату та службовому підробленні. Після укладення угоди з прокуратурою він визнав провину, відшкодував 100 мільйонів гривень і отримав вирок у вигляді одного року та п’яти місяців позбавлення волі. Завдяки застосуванню так званого «закону Савченко» він фактично був звільнений у залі суду. Спроби зняти судимість і переглянути вирок у 2023 році були зупинені лише через громадський тиск і юридичну роботу — обвинувальний вирок залишився чинним.

Київська міська рада перебуває на етапі підготовки рішення, яке здатне докорінно змінити функціонування та вигляд однієї з рекреаційних територій міста. У центрі уваги — питання передачі земельної ділянки в оренду, що, за задумом ініціаторів, має відкрити шлях до її господарського використання, але водночас викликає занепокоєння у частини громади.

Згідно з попередньою інформацією, йдеться про ділянку, яка тривалий час використовувалася киянами як зона відпочинку, прогулянок і дозвілля. Саме такі простори відіграють важливу роль у міському середовищі, забезпечуючи баланс між забудовою та збереженням зелених насаджень. Намір передати територію в оренду може означати зміну її цільового призначення або появу на ній нових об’єктів.

Проєкт рішення підготовлений Департаментом земельних ресурсів КМДА. Політичним куратором процесу називають заступника міського голови Владислава Андронова, який нині відповідає саме за земельні питання у столичній адміністрації. Підставою для передачі землі в оренду зазначено «придбання права власності на нерухоме майно», тобто наявність на ділянці спортивних об’єктів фактично використовується як юридичний привід для отримання контролю над значним земельним масивом у привабливій локації з подальшою зміною його функціонального призначення.

Окрему увагу привертає постать Ганни Коваленко. У 2023 році вона достроково склала депутатський мандат після отримання підозри від НАБУ у справі про недостовірне декларування на суму понад 60 мільйонів гривень. Попри це, сьогодні підконтрольна їй структура претендує на один із цінних земельних активів Києва. При цьому процедура відбувається без відкритого конкурсу, альтернативних концепцій розвитку території чи повноцінного громадського обговорення.

Ситуація в Жулянах демонструє знайому для Києва конфігурацію: колишній депутат, тісні політичні та бізнес-зв’язки з впливовими фігурами, профільний департамент КМДА та віцемер, який курує земельні питання. Результатом може стати передача майже 3,2 гектара міської землі під комерційну забудову під прикриттям «спортивного проєкту», де спорт відіграє другорядну, декоративну роль.

Історія з цією ділянкою — це не стільки про теніс чи розвиток міської інфраструктури, скільки про системний підхід до розпорядження землею в столиці. Через формально законні процедури та необхідні погодження рекреаційні та спортивні простори поступово зникають, поступаючись місцем комерційній забудові в інтересах вузького кола осіб. На тлі цього ключовим стає питання не лише конкретного голосування Київради, а й того, хто та на яких умовах продовжує визначати долю міської землі, попри кримінальні підозри та публічні заяви про вихід з політики.

У Бучанському районі Київської області, за інформацією з обізнаних джерел, роками функціонує відлагоджена корупційна схема в системі поліції. Її ключовими фігурами називають начальника дізнання Бучанського управління поліції Артема Яроша, а також керівника Бучанського районного управління поліції Андрія Маланчка, який нібито забезпечує загальне прикриття. Суть цієї системи полягає у перетворенні правоохоронної діяльності на джерело нелегального доходу, де службові повноваження використовуються не для захисту закону, а для особистого збагачення.

За наявними даними, дізнання у Бучанському районі фактично працює за принципами тіньового ринку. Кримінальні провадження можуть «продаватися» зацікавленим особам, рішення про їхнє закриття ухвалюються не на підставі доказів, а після передачі готівки. Окремим напрямом такої діяльності називають торгівлю службовою інформацією — витягами з матеріалів справ, даними слідства, відомостями про потерпілих або підозрюваних, які не повинні виходити за межі правоохоронних органів.

За даними джерел, Артем Ярош передає Маланчуку щомісяця близько 10 тисяч доларів США як «винагороду» за покровительство. У свою чергу дізнання виступає посередником у вимаганні від заявників та потерпілих сум від 2 до 5 тисяч доларів США за проведення досудового розслідування. Відмова сплачувати ці гроші автоматично призводить до закриття справи. Для підозрюваних суми ще вищі — від 5 до 15 тисяч доларів США за закриття провадження без розслідування.

Особливий напрямок схеми пов’язаний із забудовниками, які порушили права інвесторів. Такі справи закриваються системно, а посередники знають тариф заздалегідь — близько 3 тисяч доларів США, після чого проблема для забудовника зникає. За стабільну співпрацю Ярош отримав чотирикімнатну квартиру в Софіївській Борщагівці. Формально вона оформлена як соціальна допомога переселенцям, фактично — це пряма винагорода від схеми, де держава перераховує кошти забудовнику, а квартира потрапляє до поліцейського.

Минуле Артема Яроша теж викликає питання: раніше йому загрожувало до 15 років ув’язнення за хабарництво, замовне вбивство та розбещення неповнолітньої, але завдяки окупації Луганська справи згоріли. Це дозволило йому уникнути покарання і відновити діяльність у Київській області, застосовуючи знайому «луганську модель» корупції.

Сьогодні схема в Бучі та Вишневому діє стабільно: вимагання, продаж справ, закриття проваджень, нерухомість через фіктивну «допомогу переселенцям» і повна керованість поліції та прокуратури. Це не окремі зловживання — це відлагоджена система, що підриває довіру до правоохоронних органів у регіоні.

Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім висловився щодо настроїв українського суспільства у контексті повномасштабної війни та перспектив відновлення зруйнованих територій. За його словами, ставлення громадян до подальшого перебігу війни суттєво різниться залежно від регіону, що зумовлено як безпековою ситуацією, так і особистим досвідом людей за останні роки.

Віталій Кім зазначив, що у західних областях країни переважає позиція про необхідність продовжувати боротьбу до повного відновлення територіальної цілісності України в межах кордонів 1991 року. Тамтешні мешканці, за його спостереженнями, демонструють високий рівень мобілізації та віри у перемогу, навіть попри втому від тривалого протистояння.

Він додав, що віддаленість від фронту впливає на сприйняття ситуації. «Дуже легко, коли ти далеко від лінії фронту, казати — давайте, давайте. Мобілізація показала, хто як працював і хто дійсно готовий захищати державу», — підкреслив голова ОВА.

За його словами, мобілізаційні заходи наочно продемонстрували готовність українців до оборони та їхню активну участь у захисті країни, а також показали різницю у ставленні до війни у різних частинах держави.

Заступник генерального директора ДП «Український інститут інтелектуальної власності» Сергій Філатов опинився під увагою громадськості через декларування придбання майнових прав на квартиру у Львові вартістю понад 2 мільйони гривень. Про цей факт стало відомо завдяки електронній декларації, яку чиновник подав в рамках виконання вимог щодо фінансової прозорості.

Згідно з даними декларації, 3 грудня 2025 року Філатов отримав право власності на квартиру площею 110,26 квадратних метрів, яка розташована у Львівському районі Львівської міської громади. Загальна вартість покупки склала 2 040 358 гривень. Це стало значною подією, оскільки, за умовами чинного законодавства, такі покупки чиновників зазвичай викликають додаткову увагу у зв’язку з потенційними питаннями щодо джерел фінансування.

У декларації зазначено, що інших змін у доходах, транспортних засобах, корпоративних правах чи нематеріальних активах не відбулося. Витрати на покупку були здійснені одноразовим платежем.

Посада Сергія Філатова у «Укрпатенті» входить до переліку посад із високим рівнем корупційних ризиків за даними НАЗК. Водночас його посада не віднесена до відповідальних чи особливо відповідальних посад згідно із Законом «Про запобігання корупції».

Ця угода викликала увагу громадськості, оскільки дозволяє спостерігати за змінами майнового стану чиновників, що обіймають посади з високим корупційним ризиком.

Холодногірський районний суд Харкова встановив юридичний факт батьківства загиблого військовослужбовця щодо неповнолітньої дитини, підкресливши важливість достовірних доказів у справах сімейного права. Суд зазначив, що запис про батька, внесений до офіційних документів за вказівкою матері відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, не є беззаперечним підтвердженням біологічного батьківства, а виступає лише юридичною фікцією. Найбільш переконливим і належним доказом, за словами суду, є посмертна молекулярно-генетична експертиза, яка дозволяє встановити кровний зв’язок між загиблим та дитиною.

Справу № 642/4568/24 розглядали в порядку окремого провадження, що передбачає прискорену процедуру розгляду питань, пов’язаних із визначенням батьківства та спадкових прав. Суд звернув увагу на необхідність застосування сучасних наукових методів доказування у справах, де обставини ускладнені загибеллю одного з батьків. Використання молекулярно-генетичних досліджень дає змогу не лише встановити факт батьківства, а й захистити права дитини на спадок та соціальні гарантії.

Обставини справи

Заявниця звернулася до суду з вимогою встановити факт батьківства та внести відповідні зміни до актового запису про народження доньки. Дитина народилася у 2009 році, коли мати не перебувала у шлюбі з біологічним батьком. У зв’язку з цим відомості про батька були внесені до актового запису за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України, без фактичного підтвердження походження дитини.

Надалі жінка укладала інші шлюби, а до актового запису вносилися зміни, однак біологічний батько дитини — ОСОБА_4 — фактично визнавав доньку. Він підтримував з нею стосунки, добровільно її утримував, проживав разом із дитиною та матір’ю однією сім’єю, а у 2022 році офіційно уклав шлюб із матір’ю дитини.

Оформити батьківство в установленому законом порядку чоловік не встиг. У 2023 році його мобілізували до лав Збройних сил України, а в лютому 2024 року він загинув під час виконання бойових завдань поблизу Роботиного Запорізької області.

Після загибелі військовослужбовця мати звернулася до суду для юридичного підтвердження походження дитини, зокрема з метою реалізації особистих немайнових прав доньки та подальшого оформлення соціальних гарантій як дитини загиблого захисника України.

Правова оцінка суду

Розглядаючи справу, суд проаналізував положення Сімейного та Цивільного процесуального кодексів України, практику Верховного Суду, а також рішення Європейського суду з прав людини.

Суд прямо зазначив, що запис про батька, зроблений за статтею 135 СК України, не підтверджує реального походження дитини і є лише юридичною конструкцією, спрямованою на формальне заповнення відомостей у реєстраційних документах.

Окремо суд підкреслив, що смерть чоловіка не позбавляє дитину права на встановлення батьківства в судовому порядку, якщо іншим способом реалізувати це право неможливо.

Вирішальне значення у справі мала посмертна молекулярно-генетична експертиза, призначена за ухвалою суду. Її результати підтвердили біологічне батьківство загиблого військовослужбовця з імовірністю 99,9999999999 відсотка. Суд наголосив, що ДНК-експертиза є єдиним сучасним науковим методом точного встановлення батьківства, доказова сила якого переважає інші види доказів.

Також суд застосував принцип пріоритету найкращих інтересів дитини, пославшись на Конституцію України, Конвенцію про права дитини та практику ЄСПЛ. Було зазначено, що дитина має право знати свого батька та користуватися правами, які випливають із кровної спорідненості.

Рішення суду

Суд частково задовольнив заяву та встановив факт батьківства загиблого військовослужбовця щодо неповнолітньої дитини. Біологічне походження дитини визнано доведеним належними та достатніми доказами, насамперед висновком посмертної ДНК-експертизи.

Водночас у частині зобов’язання органу ДРАЦС окремо вносити зміни до актового запису про народження суд відмовив. Суд зазначив, що саме рішення про встановлення факту батьківства є достатньою правовою підставою для внесення відповідних змін до реєстраційних документів у встановленому законом порядку.