Росія перекидає п’ять тисяч північнокорейських солдатів у Курську область, — The New York Times

На Запорізькому напрямку фіксується помітне загострення ситуації: російські війська скоротили дистанцію до Гуляйполя — важливого оборонного вузла, який ще у 2022 році відіграв ключову роль у стримуванні масштабної російської навали та не допустив прориву в бік Запоріжжя. Місто, що стало символом стійкості, знову опинилося в зоні підвищеної загрози через активізацію наступальних дій противника.

За оперативними даними, окупаційні підрозділи просунулися вперед на 10–12 кілометрів протягом останніх тижнів, скоротивши відстань до міста до приблизно 4–5 кілометрів. Таке зміщення лінії фронту створює додатковий тиск на українську оборону та вимагає перегляду логістичних рішень. Водночас противник, за оцінками українських військових, намагається уникати прямого штурму Гуляйполя, концентруючись на загрозі перерізання основних шляхів постачання.

На початку жовтня російські війська зав’язали важкі бої за Успенівський плацдарм на річці Янчур, і, попри опір українців, їм вдалося захопити кілька населених пунктів. Через це ЗСУ тимчасово відійшли з деяких сіл, щоб не опинитися в оточенні, і розташувалися на більш вигідних рубежах.

Аналітики зазначають, що прямий штурм Гуляйполя наразі малоймовірний. Найімовірніше, росіяни продовжать обстрілювати місто та логістичні шляхи, застосовуючи артилерію та безпілотники. Однак Гуляйполе має водну перешкоду – річку Гайчур, що ускладнює форсування для ворога.

Українське командування запевняє, що просування росіян на цьому напрямку загалом зупинено. Ситуація на Гуляйпільському, Олександрівському та Новопавлівському напрямках стабілізована, а подальше просування ворога обмежене.

До війни у місті проживало близько 16 тисяч людей, зараз залишилося лише близько 500. Наприкінці вересня 2025 року президент Володимир Зеленський надав Гуляйполю почесне звання «місто-герой».

На Полтавщині подружжя прокурорів — Миронов Андрій Васильович та Пальонна Ольга Олексіївна — опинилися у центрі суспільної уваги через користування поширеною в регіоні практикою дострокового оформлення спеціальної прокурорської пенсії. Обидва отримали право на пенсійні виплати приблизно у 40-річному віці, але при цьому продовжують працювати на своїх посадах у прокуратурі, поєднуючи статус пенсіонерів зі статусом діючих службовців.

Механізм, яким скористалося подружжя, добре відомий у професійному середовищі: ранній вихід на спеціальну пенсію фактично не означає припинення трудової діяльності. Навпаки, прокурори можуть і надалі займати керівні чи процесуальні посади, отримуючи повний розмір заробітної плати. Це дозволяє паралельно отримувати й значні пенсійні виплати — понад пів мільйона гривень на рік кожному.

За даними джерел, у прокуратурі Полтавщини такі випадки не поодинокі — сформувалися цілі «сімейні кланові структури», де раннє оформлення спеціальних пенсій та подальше перебування на посаді стали звичною схемою додаткового збагачення.

Окремі запитання викликає діяльність їхньої доньки, Миронової Ангеліни Андріївни. До недавнього часу вона була зареєстрована як приватна підприємиця, а її основним видом діяльності у КВЕД значилася «діяльність телефонних центрів». Цей вид діяльності напряму перетинається зі специфікою роботи шахрайських колцентрів, які останні роки активно діють у Полтаві та області. Після поширення цієї інформації ФОП Ангеліни Миронової було терміново припинено. Нині вона вже офіційно працевлаштована в органах прокуратури.

При цьому сукупний річний дохід родини, за попередніми оцінками, може перевищувати 3 мільйони гривень. Однак джерела також стверджують, що прокурорська родина користується окремими державними пільговими програмами, які призначені зовсім для інших категорій громадян — зокрема для соціально незахищених або ветеранів.

Практика дострокового оформлення спеціальних пенсій у поєднанні з продовженням служби давно викликає питання у фахівців та антикорупційних експертів. У випадку подружжя Миронових вона поєднується з ознаками сімейного працевлаштування та сумнівною підприємницькою діяльністю їхньої доньки, що створює ще більше підстав для перевірок.

Мережа обмінників Money 24/7 продовжує безперешкодно діяти в центрі столиці, створюючи враження, ніби в Україні не існує ані Національного банку, ані системи фінансового моніторингу, ані мінімальних вимог законодавства. Попри те що НБУ анулював ліцензію компанії ще у серпні 2024 року, пункти обміну не лише не зникли з вулиць Києва — вони стали ще помітнішими та агресивнішими у власному позиціонуванні.

Бренд Money 24/7, замість того щоб піти з ринку, активно розширює свою візуальну присутність. Логотипи компанії з’являються на спортивній формі «Динамо Київ», у рекламних кампаніях блогерів і медійних фігур, а брендовані авто помітно курсують центральними вулицями міста. Така демонстративність викликає подив і обурення, оскільки мережа юридично не має права продовжувати діяльність після офіційного рішення регулятора.

Money 24/7 позиціонує себе як «преміумсервіс». Формально ж це класична «нелегальна валютка»: жодних фіскальних чеків, ліцензії, реквізитів чи куточка споживача. Під час перевірки двох столичних точок клієнту замість чека видавали папірець з QR-кодом, що веде на порожню сторінку податкової. На прохання показати ліцензію НБУ співробітники нервували, викликали охорону й пропонували «повернути гроші». На гарячій лінії прямо підтвердили: іншого чека не буде.

Позиція Нацбанку чітка: у діяльності пунктів Money 24/7 є всі ознаки неліцензованої роботи. Компанія ТОВ «ФК Артем», через яку раніше здійснювалися валютні операції, позбавлена ліцензії. Одразу після цього фірма змінила власників і вид діяльності — тепер вона фігурує як виробник «текстильних виробів», а з реєстру легальних обмінників повністю зникла. Це означає, що за законом Money 24/7 не має права приймати або видавати валюту.

Утім, мережа не просто зберігається — вона демонстративно розширюється. За брендом стоїть харків’янин Андрій Смірнов, власник торгової марки Money 24/7 та охоронної компанії «Легіон 1913», логотипи якої висять у кожному відділенні. Публічним обличчям є Антон Дяченко: він відвідує міжнародні гемблінг-заходи, веде соціальні мережі й представляє Money 24/7 як «міжнародний преміумсервіс». Сам Смірнов залишається в тіні, але саме під обмінниками Money 24/7 у Харкові фіксувалися стрілянина та конфлікти — на відміну від будь-якої іншої валютної мережі.

Головне питання — чому цей бізнес досі працює, якщо порушення зафіксовані й публічно підтверджені регулятором. Припиняти нелегальну діяльність мають не Нацбанк і не фінмоніторинг, а поліція, податкова та Бюро економічної безпеки. Однак усі ці структури вже понад рік демонструють повну бездіяльність, ніби мережі Money 24/7 не існує. Хоча вона продовжує рекламуватися на весь Київ, спонсорує «Динамо», проводить валютні операції без фіскалізації та працює фактично поза законом.

У 2025 році в самому серці країни відкрито функціонує мережа, яка формально не існує, але фактично приймає та видає валюту, не маючи жодних повноважень.

В Україні відновилася активна дискусія щодо оплати праці педагогів, цього разу на рівні народних депутатів. Комітет Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій виступив із вимогою, щоб у 2026 році зарплати вчителів були підвищені суттєво, а не обмежувалися символічними надбавками. За пропозицією комітету, оплата праці педагогів має становити щонайменше три мінімальні зарплати, що відповідає 25 941 гривні на місяць, забезпечуючи гідний рівень життя та мотивуючи спеціалістів залишатися у професії.

Голова комітету Сергій Бабак повідомив, що під час фінального доопрацювання державного бюджету уряд відхилив відповідну правку, аргументуючи це необхідністю збереження фінансової стабільності. За версією Кабінету Міністрів, різке підвищення зарплат педагогам нібито вимагало б додаткових коштів, яких начебто немає у бюджеті, що викликало напружену дискусію у парламенті. Депутати та представники освітянських спільнот наголошують, що без реального підвищення оплати праці неможливо забезпечити якість освіти та утримати кваліфікованих вчителів у школах.

За підрахунками комітету, реальна додаткова потреба становить 7,42 мільярда гривень, що дорівнює лише 0,15% державного бюджету. Причина — майже половина коштів повертається назад у казну у вигляді ПДФО, ЄСВ та військового збору.

Окремий акцент депутати роблять на катастрофічному рівні оплати молодих учителів. Нині вчитель зі стандартним навантаженням отримує лише 8162 гривні «на руки». Навіть після запланованого урядом підвищення у 2026 році чиста зарплата зросте максимум до 10 845 гривень. За запропонованою народними депутатами моделлю педагог міг би отримувати близько 20 тисяч гривень після сплати податків.

У Комітеті наголошують: держава щороку випускає понад 10 тисяч нових учителів, але не створює умов, щоб вони залишалися в професії. У результаті значна частина молодих педагогів змінює сферу діяльності вже протягом першого року роботи.

Депутати закликають уряд повернутися до розгляду правки і переглянути бюджетні пріоритети. На їхню думку, без суттєвого підвищення зарплат система освіти ризикує втратити ціле покоління фахівців.

Колишній прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Андрій Броневицький публічно висловив переконання, що звільнення заступника керівника САП Андрія Синюка має ознаки «класичного інституційного прикриття». На його думку, таке рішення виглядає як спроба відвести увагу від системних проблем і знизити градус суспільного тиску, який посилився після оприлюднення матеріалів резонансної «справи Міндича».

У центрі цієї справи опинився високопосадовець, який тривалий час вважався одним із найвпливовіших представників САП, що мав особливі комунікації з Офісом Президента. За даними слідства, Синюк згадується у матеріалах як особа, що виконувала роль учасника злочинної організації, долучаючись до реалізації схем, які приписують оточенню бізнесмена Міндича. У цих документах йому приписують участь у виконанні завдань, пов’язаних із впливом на окремі процеси, що могли мати корупційний характер.

Головне порушення, на яке звертає увагу експрокурор, — спосіб, у який відбулася відставка. Синюк звільнений «за власним бажанням», хоча частина 9 статті 46 Закону «Про прокуратуру» прямо забороняє звільняти прокурора під час незавершеного дисциплінарного провадження.

За законом порядок мав бути іншим:– внутрішній контроль САП проводить повну перевірку;– матеріали передаються до КДКП;– КДКП ухвалює остаточне й незалежне рішення.

Жоден із цих етапів не був завершений.

Попри невиконання процедури, звільнення погодили фактично одразу. Ба більше — Синюк отримав 382 723 грн вихідних виплат, що вже відображено в його декларації. Фактично особа, яку в підозрі описують як учасника злочинної організації, не лише уникнула дисциплінарної відповідальності, а й отримала значну компенсацію при звільненні.

Броневицький наголошує: ситуація нічим не відрізняється від тих випадків, за які антикорупційні органи самі ж критикують інших. У місці, де мають демонструвати зразкову прозорість, відбувається повне порушення процедур і подарунок фігуранту кримінальної справи.

За його словами, це радше схоже на «тиху евакуацію», ніж на верховенство закону:САП не завершила розгляд, не передала матеріали до дисциплінарного органу і дозволила топпосадовцю піти з посади без жодних наслідків.

У підсумку, зазначає експрокурор, САП «мала б частіше дивитися в дзеркало» — адже за механізмами боротьби з корупцією нерідко ховається практика її ж прикриття.

Під час будівельних робіт у будинку на Ярославовому Валу, 10 у Києві робітники натрапили на ймовірні залишки оборонних укріплень часів княжої доби. Про знахідку повідомив урбаніст і краєзнавець Дмитро Перов, звернувши увагу на кам’яне мурування, яке виявили на глибині п’яти підземних поверхів. За його словами, під час буріння робітники зіткнулися з надзвичайно міцною кам’яною стінкою, яку неможливо було пробурити звичайними методами. Через це будівельники обійшли перешкоду та продовжили роботи поруч, залишивши стародавнє мурування як своєрідний «пам’ятний фрагмент» під землею.

Експерти відзначають, що подібні знахідки надзвичайно рідкісні для центральної частини Києва, адже вони дозволяють відновити уявлення про оборонні системи столиці часів Київської Русі. Виявлена кам’яна кладка, ймовірно, була частиною фортифікаційного рову або стіни, що захищала місто від нападників. За археологічними оцінками, її структура та товщина свідчать про високий рівень будівельних технологій того часу.

Порівнявши сучасну та історичну топографію, дослідник наголошує: саме вздовж теперішньої вулиці Ярославів Вал у княжі часи проходив великий оборонний вал. Його залишки частково помітні в рельєфі Золотоворітського скверу та поблизу вул. Грінченка. Недарма вулиця раніше мала назву Велика Підвальна — вона проходила під валовими укріпленнями.

На історичних картах Києва часів 988–1240 років також видно, що оборонні споруди пролягали саме цією ділянкою та перетинали її в напрямку Святославового Яру.

Будинок, на території якого проводились роботи, розташований у буферній зоні ЮНЕСКО — поруч із Софійським собором та Золотими воротами. Це історична садиба, відома як будинок архітектора Олександра Шіле, зведений у 1877 році. У XX столітті тут працював готель «Версаль», а також розміщувались установи Української держави гетьмана Павла Скоропадського.

Однак останніми роками будівля зазнала агресивної перебудови: фасад перших двох поверхів частково знесено, внутрішні перекриття — розібрані, а на місці фактично ведеться нове будівництво. За даними ЗМІ, власником будинку є ТОВ «Мірча Яв», а бенефіціарною власницею — Ольга Балясна.

Директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова повідомила, що роботи зупинено. Хоча припис Міністерство культури видало ще у 2020 році, забудовник його проігнорував. Нині фахівці Інституту археології НАН України мають провести дослідження місця знахідки.

Якщо виявлене кам’яне мурування підтвердять як частину давнього валу, це стане однією з найбільших археологічних знахідок у центрі Києва за останні роки.

Компанія Fire Point, яка постачає дрони та ракети «Фламінго» для потреб української армії, опинилася в центрі нового скандалу після оприлюднення даних про її непрямі зв’язки з особами, причетними до гучної справи «Міндічгейт». Видання «Слідство Інфо» повідомляє, що ці відомості ґрунтуються на свідченнях співвласника компанії Дениса Штілермана, який підтвердив наявність контактів з особами, пов’язаними з фігурантами кримінальної справи проти «Енергоатому».

За словами Штілермана, його «особистим банкіром» свого часу був Михайло Цукерман — брат Олександра Цукермана, який фігурує на «плівках Міндіча» як партнер головного підозрюваного у зазначеній справі. Олександр Цукерман наразі перебуває в розшуку, що підсилює суспільний резонанс навколо компанії Fire Point. Водночас Штілерман наголошує, що особисто не мав жодних контактів із Михайлом Цукерманом у професійному чи фінансовому контексті, а їхня взаємодія обмежувалася виключно банківськими операціями, які він не контролював.

Ще один фігурант «плівок Міндіча» — Ігор Фурсенко, відомий під позивним «Рьошик», — працював у Fire Point на посаді адміністратора. Нині він перебуває під арештом. Штілерман підтвердив, що Фурсенко допоміг його родині виїхати з Росії, що, зі свого боку, викликало підозри щодо можливого російського громадянства бізнесмена.

За даними НАБУ, Фурсенко міг брати участь у фінансових операціях, пов’язаних із відмиванням коштів у схемах «Енергоатому». На «плівках» він згадує, що йому складно переносити в руках 1,6 млн доларів. Про його зв’язок з компанією Fire Point раніше говорив і народний депутат Олексій Гончаренко.

Штілерман також підтвердив, що Fire Point фігурує у розслідуванні НАБУ щодо можливого завищення цін під час закупівлі дронів для Держспецзв’язку. У низці інтерв’ю він називав себе головним розробником ракети «Фламінго».

Журналісти наголошують, що «Фламінго» — це та сама ракета, яку Fire Point і президент Володимир Зеленський презентували як ударну зброю, здатну долати до 3000 кілометрів з тонною вибухівки, перевершуючи ефективність «Томагавків». Однак на практиці ракета не стала серійною, а з фронту надходять повідомлення про її низьку ефективність і вразливість до російських систем ППО, зокрема «Панцирів».

Журналіст Юрій Ніколов заявив, що українські дрони й ракети Fire Point не завдали очікуваних збитків російській нафтопереробній інфраструктурі, що дозволило Кремлю повністю відновити не лише власне виробництво пального, а й експорт. За його словами, проєкт «Фламінго» виявився експериментальним і не довів свою ефективність.

Богдан Мірошниченко, посилаючись на представників Генерального штабу, підтвердив, що «Фламінго» не має доведеної бойової результативності.

Раніше ЗМІ повідомляли, що справжнім власником Fire Point може бути бізнесмен Тимур Міндіч, близький до президента Зеленського та головний підозрюваний у справі «Енергоатому». У компанії офіційно заперечують будь-який зв’язок із Міндічем.

Детективи Національного антикорупційного бюро провели масштабні слідчі дії у центральному офісі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками, а також у робочому кабінеті керівника відомства Романа Ісаєнка. Офіційних повідомлень щодо причин обшуків поки що не оприлюднено, але джерела, наближені до розслідування, стверджують, що перевірка стосується ймовірних фактів зловживання посадовими повноваженнями, протекціонізму щодо окремих фармацевтичних компаній та можливого незаконного збагачення.

За попередньою інформацією, детективи аналізують дії посадових осіб, пов’язані з державними закупівлями у сфері охорони здоров’я. Раніше журналісти-розслідувачі повідомляли про низку порушень, що могли мати місце під час тендерів, організованих Держлікслужбою. Особливу увагу привертали закупівлі препаратів для програм замісної підтримувальної терапії, де експерти фіксували невідповідність між ринковою вартістю ліків та сумами контрактів. Крім того, наголошувалося на ймовірному створенні сприятливих умов для окремих компаній, що могли отримувати доступ до тендерів на пріоритетних умовах або за спрощеними процедурами.

Переможцем торгів стала саме «Корпорація “Здоров’я”» із пропозицією майже 500 млн грн. За оцінками експертів, така модель закупівлі могла суттєво звузити конкуренцію та створити штучні переваги для визначеного кола учасників.

Питання посилюють підозри: чому масштабні обшуки у Держлікслужбі почалися лише зараз, хоча проблеми з прозорістю тендерів та можливе маніпулювання державними коштами тривають роками? Чи були ці факти непомітними, чи їх свідомо ігнорували?

У центрі уваги — роль керівника служби Романа Ісаєнка. За наявною інформацією, саме він міг бути причетним до погодження непрозорих рішень та впливу на окремі закупівлі. Після появи інформації про обшуки очільник Держлікслужби несподівано пішов на лікарняний, що викликало додаткові запитання щодо його участі у можливих порушеннях.

Слідчі дії НАБУ тривають.