Росія перекидає п’ять тисяч північнокорейських солдатів у Курську область, — The New York Times

Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оприлюднив чергове нагадування щодо важливого законодавчого положення, яке визначає право військовослужбовців з інвалідністю на звільнення з військової служби у запас. Це право закріплене у статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII, де чітко передбачено можливість припинення служби для осіб, які мають встановлену інвалідність I, II або III групи.

У центрі підкреслили, що реалізація цього права не прив’язана до конкретного періоду чи обставин отримання інвалідності. Закон однаково захищає тих, хто набув інвалідність під час виконання службових обов’язків, і тих, хто мав відповідний статус ще до початку широкомасштабної агресії або запровадження воєнного стану. Важливо, що положення поширюється не лише на контрактників: звільнення також може бути застосоване до військовослужбовців, які проходять службу за мобілізацією, а також до інших категорій, передбачених чинним законодавством.

Водночас зазначається, що закон не зобов’язує таких військовослужбовців обов’язково звільнятися: за власним бажанням вони можуть продовжити проходження служби у лавах Збройних сил України.

Для звільнення за наявності інвалідності військовослужбовець має подати рапорт про звільнення з військової служби у зв’язку з інвалідністю, надати довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), а також посвідчення особи з інвалідністю (у тому числі особи з інвалідністю внаслідок війни) або пенсійне посвідчення з відміткою про встановлену інвалідність.

У відомстві наголосили, що дотримання цих процедур дає змогу військовослужбовцям із інвалідністю реалізувати своє право на звільнення зі служби та перехід у запас у законний спосіб.

За перші десять місяців 2025 року в Україні зафіксовано різке збільшення кількості кримінальних проваджень, пов’язаних із самовільним залишенням військової частини. За даними правоохоронних органів, зареєстровано 161 461 справу за статтею 407 Кримінального кодексу — показник, що у чотири рази перевищує кількість проваджень за аналогічний період минулого року. Такий масштабний приріст демонструє серйозну кризу в системі військової служби та вказує на наростання проблем морального виснаження, перевантаження та дефіциту ротацій серед бійців.

Попри величезний масив відкритих проваджень, лише незначна частина з них реально доходить до судового розгляду. Аналітики звертають увагу, що фактичний рівень завершених справ залишається критично низьким, що ставить під сумнів ефективність механізмів притягнення до відповідальності. У результаті в офіційній статистиці накопичуються десятки тисяч епізодів, які так і не отримують юридичного фіналу.

Щомісяця правоохоронці фіксують майже 16 тисяч нових проваджень про так звану «самоволку». У 2024 році цей показник становив близько 5 тисяч на місяць, у 2023-му — близько 1,5 тисячі, а у 2022 році за весь рік зареєстрували лише 6 тисяч таких справ. Таким чином, за два роки навантаження на систему правосуддя в частині воєнних злочинів різко зросло.

Попри рекордну кількість відкритих проваджень, підозру отримали тільки 9,3 тисячі військовослужбовців — це приблизно 6% від усіх зареєстрованих справ. До суду дійшли лише 5% проваджень. Для порівняння, у 2022 році кожна п’ята справа за самовільне залишення частини доходила до розгляду в суді. Це свідчить про істотний розрив між кількістю реєстрацій і реальним процесуальним рухом справ.

Юристи пояснюють: на практиці значна частина проваджень залишається на стадії досудового розслідування через брак слідчих, складність збору доказів у прифронтових районах та постійні ротації особового складу. Частина військових повертається до підрозділів, частина — зникає з поля зору правоохоронців, а окремі епізоди «висять» у реєстрі, не доходячи до підозри.

Разом з тим законодавство передбачає жорстку відповідальність за такі дії. Самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. Це одна з найсуворіших санкцій у блоці статей, що стосуються військових злочинів.

Експерти наголошують: різке збільшення кількості справ за «самоволку» є сигналом не лише для силового блоку, а й для політичного керівництва. Фактично статистика фіксує масштабну втому армії, психологічні та соціальні проблеми військових, а також недоліки в системі ротацій і забезпечення. Водночас слабка доведеність справ до суду ставить питання про реальну спроможність держави не лише карати, а й упорядковувати ситуацію в армії системно, а не тільки через кримінальні провадження.

Юристи та правозахисники закликають поєднувати кримінальну відповідальність за самовільне залишення служби з реформами військового управління, розширенням програм психологічної допомоги та прозорішими правилами ротацій. Інакше статистика «самоволок» продовжить зростати, а суди не встигатимуть розглядати навіть невелику частку зареєстрованих проваджень.

Економіст Тимофій Милованов, відомий своєю діяльністю в уряді та керівництвом у низці державних структур, опинився під пильною увагою через інформацію про значні виплати, отримані ним у вересні 2025 року від двох великих державних підприємств. Дані, які активно поширювалися у ЗМІ та соціальних мережах, викликали жваву дискусію про рівень винагороди менеджерів держсектору, справедливість таких сум та баланс між компетентністю фахівців і суспільним очікуванням прозорості.

За поширеними відомостями, мова йде про зарплати та бонуси, які разом сформували вражаючу суму. Для частини суспільства це стало аргументом, що державні компанії нібито залишаються територією надмірно високих окладів для топменеджерів, попри складну економічну ситуацію в країні. Інші ж наголошують, що такі виплати нерідко визначаються контрактами, затвердженими наглядовими радами, та мають на меті утримання компетентних управлінців, спроможних модернізувати державні підприємства й вивести їх на прибутковий шлях.

Зокрема, у НАЕК “Енергоатом” він отримав 352 000 гривень як член Наглядової ради компанії (виплата відбулась 10 жовтня). Додатково від акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість” (колишній “Укроборонпром”) Милованов отримав 290 000 гривень за членство у наглядовій раді.

Таким чином, за один місяць роботи у двох державних наглядових радах загальна сума виплат сягнула 642 000 гривень, що викликало резонанс серед громадськості та у медіа.

Після оприлюднення так званих «плівок Міндіча», які містять інформацію про потенційні зв’язки фігурантів корупційних схем із представниками силових структур, реакція Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора залишилася фактично відсутньою. Про це повідомляє Антикорупційний центр «МЕЖА». Опубліковані записи містять детальні розмови, у яких фігуранти обговорюють вплив на правоохоронні органи, можливі незаконні вказівки та прямі контакти з посадовцями державних структур. Незважаючи на суспільний резонанс і очевидність потенційних порушень закону, ці дані не стали підставою для проведення службових перевірок чи розслідувань.

Аналітики зазначають, що подібна бездіяльність може свідчити про глибоке проникнення корупційних механізмів у державні інституції та формування серед чиновників відчуття безкарності. Наслідки ігнорування таких сигналів є багатогранними: від зниження довіри громадян до правоохоронних органів до підриву ефективності антикорупційної політики загалом. Ситуація підкреслює важливість прозорого контролю за діяльністю посадовців та невідкладного реагування на інформацію, яка прямо вказує на можливі зловживання владою.

Зокрема, Офіс Генерального прокурора не зареєстрував жодного кримінального провадження щодо інформації, оприлюдненої у записах, і не ініціював службового розслідування. Також прокуратура не зверталася до НАБУ та САП для уточнення деталей про керівника прокуратури, згаданого на плівках.

Не кращою виглядає і позиція ДБР. Попри інформацію про тісні зв’язки фігуранта схеми «Рокет» Ігоря Миронюка з представниками Бюро, а також дані про його можливі візити до установи та отримання відомостей про перебіг розслідувань, відсторонення співробітників не відбулося. Відомство заявило, що «не розуміє, про який вплив ідеться», і водночас продовжує «встановлювати» факти, згадані на записах.

Під час засідання Тимчасової слідчої комісії представники ДБР повідомили, що до перевірки можливого виконання незаконних вказівок залучили сімох слідчих. Однак жодних конкретних рішень або наслідків не послідувало.

Важливі деталі з «плівок» також свідчать, що учасники злочинної організації збирали інформацію як про керівників НАБУ, так і про рядових детективів. У цих «довідках» проглядається почерк правоохоронних органів, що могло б стати серйозною підставою для негайних перевірок.

Натомість обидва відомства фактично проігнорували дані, які потенційно свідчать про втручання у роботу силових структур і можливі системні зловживання

У Костянтинівці правоохоронці встановили обставини резонансної справи, у якій 58-річну місцеву жительку підозрюють у тому, що вона протягом 18 років зберігала тіло власної померлої доньки у квартирі. За даними прокуратури Донецької області, під час слідства з’ясувалося, що жінка впродовж багатьох років проявляла жорстокість щодо дітей і не забезпечувала їм навіть мінімальних умов для існування.

Слідчі встановили, що сім’я проживала у занедбаному помешканні, де не було електрики, опалення, води та елементарних санітарних можливостей. Помилка у догляді за дітьми була системною: умови в квартирі становили загрозу для їхнього життя та здоров’я. У таких нелюдських обставинах мати жила разом із двома доньками, одна з яких багато років тому померла, а тіло залишалося у житлі без поховання.

Старша донька померла у грудні 2006 року у віці 22 років. Мати вирішила не повідомляти про смерть ні медиків, ні правоохоронців, а залишила тіло у квартирі, час від часу обмиваючи та переодягаючи його. Молодшій доньці підозрювана говорила, що сестра лише спить, і забороняла розповідати про подію, змушуючи дитину спати поруч із тілом.

Лише у 2025 році, після переїзду до іншого міста, молодша донька розповіла адвокатам про страшну подію. Під час обшуку у квартирі матері правоохоронці виявили муміфіковані останки, які пролежали там близько 18 років.

Жінку підозрюють у злісному невиконанні обов’язків щодо догляду за дитиною, що призвело до тяжких наслідків, та у нарузі над тілом померлої особи (ст. 166, ч. 1 ст. 297 КК України). Підозрювану направлять на психіатричну експертизу для встановлення її психічного стану.

На Закарпатті рятувальники надали допомогу 26-річному мешканцю Харкова, який заблукав у гірській місцевості та отримав обмороження кінцівок. Після чотирьох діб поневірянь у холоді та важкодоступних лісових районах чоловіка госпіталізували до Рахівської районної лікарні. Як повідомили у ДСНС Закарпаття, потерпілий самостійно зв’язався з рятувальниками, описав свій критичний стан і надав координати місця, де знаходився, зазначивши, що через переохолодження та обмороження рук і ніг більше не може пересуватися самостійно.

До проведення порятунку залучили гірських рятувальників та спецтехніку, здатну діяти у важкодоступних районах. Операція проходила за ускладнених погодних умов: сильний вітер, низька температура та складний рельєф гір ускладнювали підхід до потерпілого. Співробітники ДСНС наголошують, що саме швидке повідомлення чоловіка про своє місцезнаходження дозволило організувати оперативний порятунок і запобігти серйозним ускладненням через переохолодження.

За даними рятувальників, потерпілий перебував у густих хащах на складній ділянці рельєфу, що значно ускладнило доступ до нього. До місця події вирушили гірські рятувальники з Видрички та Ясіня, а також бригада екстреної медичної допомоги.

Рятувальники надали чоловікові першу допомогу, переодягли в сухий теплий одяг та напоїли гарячим чаєм. Потім його транспортували ношами до села Ділове, де передали медикам. Постраждалого доставили до Рахівської районної лікарні для подальшого лікування та обстеження.

У ДСНС нагадують, що осінньо-зимовий період у горах особливо небезпечний через різкі зміни погоди, низькі температури та складні маршрути. Рятувальники закликають туристів не вирушати в гори без належної підготовки, спорядження та попереднього інформування близьких або служби порятунку про свій маршрут.

Увечері 13 листопада 2025 року депутат Київради та голова фракції «Слуга народу» Андрій Вітренко повідомив про виявлення в своєму службовому автомобілі пристрою для зчитування та передачі інформації, тобто прослушки. Політик заявив, що пристрій був знайдений під час звичайної перевірки транспортного засобу, і одразу подав відповідну заяву до правоохоронних органів. Вітренко звернув увагу на серйозність ситуації, адже встановлення прослушки може свідчити про спробу незаконного стеження за ним.

Вітренко висловив припущення, що пристрій міг бути встановлений як представниками правоохоронних органів, так і невідомими особами, які прагнуть дізнатися приватну або службову інформацію. Враховуючи його діяльність, як на рівні Київради, так і на посаді заступника міністра освіти і науки, політик не виключає, що прослушка може бути пов’язана з його професійною діяльністю або з політичними процесами, в яких він бере участь.

«Якщо це встановлено в межах Закону – я готовий до будь-якої співпраці з правоохоронними органами! Якщо ні – повʼязую це з моєю публічною політичною позицією. Відповідну заяву до правоохоронних органів, як передбачено законодавством, я подав», – зазначив депутат.

Андрій Вітренко звернувся до ДБР, СБУ та МВС України з проханням оцінити ситуацію, особливо якщо прослушка пов’язана з його політичною діяльністю. Депутат також продемонстрував сам пристрій, який був встановлений у салоні автомобіля – кілька дротів прикріплені до панелі, ймовірно, до освітлення в пасажирській частині, на червоному скотчі, що свідчить про поспішне встановлення.

Правоохоронці наразі перевіряють обставини та походження пристрою, а Вітренко закликав до прозорого розслідування та надання оцінки факту можливого незаконного втручання у його приватне та службове життя.

У багатьох країнах світу фіксується стрімке зростання кількості випадків раку щитовидної залози, і цей тип онкології випереджає за темпами збільшення захворюваності більшість інших онкопатологій. У США він уже входить до групи лідерів за динамікою поширення, що привертає увагу медичної спільноти та змушує шукати відповіді на питання, що стоїть за цією «загадковою епідемією». Фахівці намагаються оцінити роль як зовнішніх чинників, так і змін у діагностичних підходах, що можуть впливати на статистику.

Щитовидна залоза, розташована в основі шиї, виконує ключові функції в організмі: контролює серцевий ритм, регулює артеріальний тиск, забезпечує стабільність температури тіла та впливає на вагу. Коли клітини цієї залози починають безконтрольно розмножуватися, формується пухлина, яка може залишатися локалізованою або поступово поширюватися на прилеглі тканини й віддалені органи. Лікарі зазначають, що на ранніх етапах хвороба часто не має помітних симптомів, тому діагностика нерідко відбувається випадково — під час профілактичних оглядів або досліджень, проведених з інших причин.

За даними бази SEER, з 1980 по 2016 рік кількість випадків у США зросла майже втричі: у чоловіків — з 2,39 до 7,54 на 100 000, у жінок — з 6,15 до 21,28 на 100 000.

Однією з причин зростання захворюваності є точніша діагностика. З 1980-х років лікарі почали активно використовувати ультразвук та тонкоголкову біопсію для виявлення дрібних пухлин, раніше непомітних при звичайному огляді. Це дозволило виявляти маленькі папілярні пухлини, які рідко становлять загрозу життю, але тепер потрапляють до статистики.

Водночас дослідники зазначають, що переддіагностика не пояснює всього зростання. У деяких країнах із середнім рівнем доходу та без масового скринінгу теж фіксують збільшення захворюваності. Зростають не лише дрібні вузли, а й більш агресивні пухлини, що поширюються на інші органи.

Факторами ризику називають ожиріння, підвищений рівень тиреотропного гормону (TSH), запалення та інсулінорезистентність. Люди з високим ІМТ на 50% частіше хворіють на рак щитовидної залози. Інші можливі причини — вплив побутових хімікатів, пестицидів, медична радіація від КТ та рентгенівських процедур, а також наявність певних мікроелементів у ґрунті та воді.

Таким чином, зростання випадків раку щитовидної залози — це багатофакторне явище, де взаємодіють генетика, метаболізм, харчування, навколишнє середовище та гормональні впливи.