Росія посилила атаки дронами на українські дороги за десятки кілометрів від фронту

Мер Києва Віталій Кличко рідко дає інтерв'ю на особисті теми, але цього разу зробив виняток і поділився відвертими роздумами про свою родину, дітей та стосунки з колишньою дружиною Наталією Єгоровою. Після понад 25 років спільного життя, у 2022 році подружжя офіційно розлучилося, однак обидва зберігають конструктивні та дружні відносини. Віталій підкреслює, що найголовніше для нього – це забезпечити добробут та щастя своїх дітей, тому вони з Наталією продовжують разом працювати на благо їхнього виховання та розвитку.

Старший син Віталія, Єгор, який зараз має 25 років, є випускником престижної Лондонської школи економіки (LSE). Після завершення навчання він не зупиняється на досягнутому і планує продовжити свою освіту. Віталій Кличко відзначає, що хоча він гордиться досягненнями сина, однак радить йому уникати політичної кар'єри. На думку мера Києва, Єгор має набагато більше можливостей для реалізації себе у мирних сферах, де перспективи розвитку більш сприятливі та менш ризиковані. Віталій зазначає, що хоче, щоб син мав можливість вибору, який дозволить йому працювати в мирному та безпечному середовищі, і не обмежуватися лише політичною діяльністю.

Молодший син Максим, 20 років, активно займається спортом — нині грає в баскетбол у команді в Україні. Кличко не виключає, що Максим може повернутися до України для подальшого розвитку спортивної кар’єри та бачить у цьому природний розвиток сімейних спортивних традицій.

Дочка Єлизавета-Вікторія також залишається у центрі уваги сім’ї; батьки наголошують на важливості збереження балансу між публічним життям і приватним вихованням дітей.

Мер підкреслив, що рішення про розлучення не змінило їхню спільну відповідальність щодо виховання дітей: ексдружина і він підтримують зв’язок та координують питання, які стосуються освіти й майбутніх планів синів і доньки. За словами Кличка, сімейні цінності й підтримка один одного залишаються пріоритетом попри зміни в особистому житті.

З 16 жовтня 2025 року українці, які перебувають у США за програмою Uniting for Ukraine (U4U) або подають заявку на продовження дозволу на в'їзд (parole), будуть зобов’язані сплатити збір у розмірі $1000. Про це повідомила Служба громадянства та імміграції США (USCIS), вказавши, що цей платіж буде актуальним не лише для нових заявок, але й для продовження дозволу на в’їзд (re-parole).

Збір стягуватиметься щороку, з коригуванням суми відповідно до рівня інфляції, що регулюється законом HR 1. Важливо зазначити, що цей платіж застосовується тільки в тому випадку, якщо особа перебуває на території США і їй надається або поновлюється дозвіл на в’їзд. Якщо заявник вже попередньо отримав схвалення своєї заяви за умови сплати цього збору, то наступні етапи процесу оформлення дозволу також потребуватимуть сплати відповідної суми.

Відомство також зазначає, що в окремих випадках можливі винятки з вимоги про оплату. Деталі таких винятків USCIS визначатиме індивідуально під час розгляду звернення.

Для бенефіціарів U4U це означає, що всі нові клопотання про надання або продовження parole мають включати етап оплати збору після відповідного повідомлення від USCIS. Наголошується, що йдеться саме про імміграційний збір за надання (або поновлення) статусу parole, а не про інші платежі.

За дев’ять місяців 2025 року в Україні було відкрито близько 1 500 кримінальних проваджень, пов’язаних з порнографічною продукцією. Це свідчить про значне збільшення злочинної активності в цій сфері порівняно з минулим роком — на 13%. Згідно з інформацією, наданою Опендатаботом, ці дані базуються на офіційних звітах правоохоронних органів. Показовим є той факт, що більша частина проваджень була зареєстрована лише в січні та березні, що свідчить про специфічні піки діяльності, характерні для певних періодів.

Особливу увагу привертає рівень доведення проваджень до стадії підозри. Вже у 95% випадків (1 424 справи) правоохоронці змогли повідомити про підозру особам, що потрапили під підозру. Цей високий рівень завершеності справ підтверджує серйозність та ефективність правоохоронних органів у боротьбі з розповсюдженням порнографії, яка заборонена відповідно до статті 301 Кримінального кодексу України. Злочини, пов’язані з виготовленням, збутом та розповсюдженням порнографії, мають важкі соціальні наслідки, що ставить ці справи в пріоритет для українських правоохоронців.

Значні ресурси держава витрачає на експертизу контенту 18+. За підрахунками «Економічної правди», за три роки повномасштабної війни на такі експертизи витрачено 4,9 мільйона гривень. У середньому експерт, який переглядає матеріали з можливими порнографічними елементами, отримує близько 500 гривень за годину роботи.

На цьому тлі Державна податкова служба почала надсилати листи авторам контенту з платформ на кшталт OnlyFans, закликаючи їх декларувати доходи та сплачувати податки. Це викликало хвилю занепокоєння серед моделей: вони побоюються, що легалізація доходів може автоматично призвести до кримінального переслідування за статтею 301.

Попри окремі випадки, коли автори цифрового контенту оскаржували штрафи у суді — і навіть перемагали (знайдено щонайменше три такі рішення), проблема залишається неврегульованою. Питання можливого декриміналізування статті 301 КК — ключове для цієї індустрії, адже чинне законодавство дозволяє дуже широке тлумачення «порнографічних матеріалів», що створює ризики для контент-індустрії.

Після нічної комбінованої атаки на енергетичні та газові об'єкти у кількох областях України, що призвела до значних пошкоджень інфраструктури, компанія «Нафтогаз» закликала громадян економити енергоресурси. Ці заклики стали черговою реакцією на неодноразові спроби ворога дестабілізувати енергетичну систему держави, проте викликають все більше питань, зокрема щодо того, як розподіляються фінансові ресурси в самій компанії.

Нещодавно в медіапросторі з’явилась інформація про значні виплати, що їх отримують топменеджери «Нафтогазу». Згідно з розслідуваннями, у 2024 році п’ять членів правління та шість директорів компанії отримали винагороди загальною сумою 81 мільйон гривень. Це означає, що кожен з них заробив у середньому понад 7,3 мільйона гривень за рік, або близько 613,3 тисячі гривень на місяць. Такі цифри суттєво перевищують середній рівень заробітних плат в Україні, що викликає все більше запитань стосовно справедливості та прозорості витрат у державних компаніях під час національної кризи.

Через систему афільованих структур «Нафтогаз» продавав газ за цінами нижчими від ринкових — механізм, який, як заявляють автори матеріалів, дозволяв акумулювати різницю на рахунках контрольованих приватних компаній. У період 2020–2024 років, згідно з наданими даними, АТ «Оператор ГТС» перерахував на користь НАК близько 48 млрд грн як компенсацію за транзит російського газу до ЄС; ці суми, за твердженням розслідувачів, не були відображені «Нафтогазом» як власний дохід у фінзвітності, відповідно не сплачено податків і дивідендів із них.

За фактом зазначених обставин слідчі столичної поліції відкрили досудове провадження — провадження №12025100000001296 за ч. 1 ст. 364 КК України. Однак хід слідства сповільнюється і справу фактично гальмують.

Паралельно з цим у регіонах фіксують руйнування й зупинки критичних об’єктів після нічних атак, через що компанія та влада закликають громадян ощадливо ставитися до газових запасів і максимально економити споживання. Суперечність між публічними зверненнями про економію та оприлюдненими сумами виплат і фінансовими схемами підсилює суспільний резонанс.

Білорусь зробила публічний крок у напрямку відновлення діалогу з Україною, висловивши готовність до переговорів з українською стороною в контексті поточної ескалації. Заява голови КДБ Івана Тертеля, який оголосив про бажання знайти консенсус щодо припинення війни, стала важливою подією на міжнародній арені. За його словами, Білорусь готова до «тихих і спокійних домовленостей», що дозволять знизити напруженість і знайти компроміс у складних умовах війни.

Тертель зазначив, що президент Білорусі працює над стабілізацією ситуації в регіоні і що Мінськ вже досяг певного балансу між інтересами різних сторін, що дозволяє вести такі переговори. Зокрема, керівник КДБ акцентував увагу на готовності Білорусі сприяти мирному процесу через дипломатичні канали. Він також підкреслив, що такі зусилля важливі для зниження санкційного тиску на країну, адже саме економічні обмеження стали однією з основних проблем для Білорусі в останні роки.

Заяви пролунали на тлі зусиль Мінська вийти з політичної та економічної ізоляції, накладеної після виборів 2020 року та участі у підтримці російського вторгнення. Упродовж останніх тижнів білоруська риторика пом’якшилася: влада демонструє готовність долучатися до мирних ініціатив, водночас просуваючи контакти з європейськими столицями та Вашингтоном.

За наявною інформацією, білоруські дипломати провели низку зустрічей із представниками ЄС, обговорюючи роль Мінська в безпекових дискусіях. У вересні відбулося часткове відновлення діалогу зі Сполученими Штатами: Вашингтон посприяв домовленостям щодо звільнення частини політичних в’язнів, натомість погодився на пом’якшення обмежень проти «Белавіа». Представник американської адміністрації Кіт Келлогг пояснив, що підтримання каналів зв’язку з Мінськом розглядається як елемент ширших зусиль з припинення війни.

Попри такі сигнали, Білорусь не розриває військово-політичного зв’язку з Москвою. Минулого місяця Мінськ і Кремль провели масштабні навчання «Захід-2025», які стали демонстрацією сили на східному фланзі НАТО та знаком того, що стратегічний союз зберігається. На початку жовтня Олександр Лукашенко також звинуватив Київ у небажанні домовлятися, застерігши, що без переговорів Україна «може перестати існувати як держава».

Прокурорка Хмельницької обласної прокуратури Ольга Веселовська відмовилася проходити повторний медичний огляд, що був призначений в рамках розслідування можливих зловживань при оформленні інвалідності. Це рішення було зафіксоване в постанові Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) від 2 жовтня 2025 року. Повторне обстеження повинно було відбутися у контексті перевірки фактів, що стосуються можливої незаконної діяльності посадовців, зокрема, у зв’язку з підозрою на неправомірне оформлення інвалідностей через місцеву МСЕК, якою раніше керувала Тетяна Крупа.

Ольга Веселовська має значний досвід роботи в органах прокуратури — вона працює в цій сфері з 2005 року, а з 2021 року очолює відділ представництва інтересів держави з питань земельних відносин в Хмельницькій обласній прокуратурі. Рішення щодо повторного огляду було прийнято в рамках триваючого розслідування, яке стосується важливих питань, пов’язаних із законністю роботи місцевої медико-соціальної експертної комісії та її керівництва.

Після розголосу справи КДКП зобов’язала Веселовську пройти повторний медичний огляд, проте поки що вимога не виконана. У рішенні КДКП наголошується, що ігнорування обстеження дискредитує прокурора та завдає шкоди авторитету прокуратури. Водночас сама Ольга Веселовська заперечує проти висновків комісії: вона стверджує, що справа стосується її особистої поведінки поза роботою, термін оформленої інвалідності вже закінчився, і наразі вона «не вважає себе особою з інвалідністю».

Ситуація залишається під контролем КДКП та правоохоронних органів; невиконання приписів комісії може мати дисциплінарні наслідки, зазначають у відомстві. Додаткових коментарів від сторін або нових результатів повторного огляду поки що не надходило.

В Україні зростає усвідомлення необхідності створення умов для керованої трудової міграції, оскільки демографічні проблеми та повоєнна відбудова вимагають термінових рішень. Різні експерти, включаючи ексміністра Дмитра Кулебу, відзначають, що в майбутньому Україна може бути змушена відкрити свої двері для працівників з таких країн, як Бангладеш, Непал, Індія, Філіппіни та В’єтнам. Водночас, президент Київської школи економіки та радник Офісу Президента Тимофій Мілованов підкреслює серйозний дефіцит кадрів і стверджує, що імпорт працівників має йти не лише "десятками тисяч", а й мільйонами осіб.

Ці зміни вже зараз стають помітними, адже потреба в робочих руках зростає внаслідок масштабних руйнувань інфраструктури та економіки, викликаних війною. Відбудова інфраструктури та промислових потужностей вимагатиме значних зусиль, а недостатня кількість кваліфікованих фахівців усіх рівнів може стати серйозною перепоною на шляху до відновлення країни. Таким чином, трудова міграція стає важливою складовою стратегії національного розвитку в післявоєнний період.

Політолог Володимир Фесенко закликає зменшити градус драматизації. Демографічна криза — факт, але дефіцит буде точковим, за регіонами й спеціальностями. Ключовий брак — інженери, висококваліфіковані технічні кадри, зварювальники та сезонні працівники в агросекторі. Імпорт фахівців слід налаштовувати адресно, під проєкти і з урахуванням кваліфікацій. Частину проблем вирішуватимуть самі компанії: як і нині на інфраструктурних об’єктах, генпідрядники заводитимуть власний персонал. Водночас очікується маятник міграції українців: після відкриття кордонів чимало людей поїдуть, але частина — повернеться, зіткнувшись із реальністю ринків праці за кордоном.

Окремий чинник — технології. За оцінкою Фесенка, протягом 5–10 років автоматизація та ШІ скоротять потребу у низці масових професій (зокрема у перевезеннях), перерозподіляючи попит із «людських рук» на «розумні» системи. Це ще більше підштовхне державу до таргетованої, а не «валової» імміграційної політики.

Соціальний вимір не менш важливий за економічний. Із ростом міграції неминуче підніматимуться антимігрантські настрої, особливо в консервативніших регіонах. Уже нині мовні тертя між місцевими та переселенцями показують, наскільки делікатно доведеться вибудовувати політику інтеграції. Рецепт — прозорі правила допуску, вимоги до мови й дотримання закону, розселення без «гетто», інвестиції в освіту і професійне навчання, а також чесна комунікація, чому країні потрібні саме ці працівники й на який термін.

Найближче десятиліття визначить комбінація трьох речей: керована імміграція під конкретні проєкти, масова перекваліфікація українців і швидка автоматизація секторів. Без перших двох складно втримати темп відбудови; без третьої — залишимося неконкурентними. Від того, як держава поєднає ці вектори, залежатимуть і економіка, і баланс української ідентичності у новій, більш відкритій Україні.