Росія суттєво збільшить удари по Україні

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про конфіскацію активів загальною вартістю понад 5 мільйонів гривень у депутата Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Олега Ткаченка. Підставою для такого рішення стали результати перевірки, проведеної Національним агентством з питань запобігання корупції, яке дійшло висновку про невідповідність вартості задекларованого майна офіційним доходам посадовця та його родини.

У ході аналізу фінансового стану депутата НАЗК встановило, що частина цінного майна була оформлена на близьких родичів, що розцінюється як спроба приховати реальних власників активів. Зокрема, автомобіль Volkswagen ID4 2023 року випуску вартістю понад один мільйон гривень був зареєстрований на колишню дружину Олега Ткаченка. Інший транспортний засіб — Jaguar XF — оформлено на його сина, який, за даними агентства, не мав достатніх доходів для самостійного придбання такого майна.

Фактично користувався цим майном сам депутат. Автівки були придбані за його дорученням, і саме він їх використовував. Законних доходів для придбання такого майна ні у Ткаченка, ні у членів його родини не було.

Після того, як стало зрозуміло, що активи підлягають конфіскації, частину земель депутатська родина намагалася терміново продати третім особам, здебільшого «своїм». Однак прокуратурі вдалося накласти арешт, і приховати активи не вдалося.

Варто зазначити, що інформація про майно депутата була встановлена в межах кримінального провадження щодо злочину у сфері охорони довкілля, яке розслідує Броварська окружна прокуратура. Тому конфіскація активів може бути лише початком розслідування.

Контроль артеріальної гіпертензії є однією з головних умов профілактики інфарктів та інсультів, однак чимало пацієнтів недооцінюють вплив харчових добавок на стан серцево-судинної системи. Поширене переконання, що вітаміни та рослинні засоби є повністю безпечними, може призвести до серйозних наслідків, адже деякі з них здатні знижувати ефективність призначених лікарем препаратів або навіть провокувати підвищення артеріального тиску.

Докторка фармацевтичних наук Кірстін Гілл звертає увагу на те, що окремі популярні добавки впливають на судинний тонус, водно-сольовий баланс і роботу гормональної системи. Зокрема, засоби з вмістом солодки можуть затримувати натрій в організмі, що сприяє підвищенню тиску. Подібний ефект можуть мати й стимулювальні рослинні екстракти, які активізують нервову систему та пришвидшують серцебиття.

Солодка широко використовується у фіточаї, сиропах від кашлю та навіть солодощах. Проте гліциризинова кислота, що міститься в цій рослині, затримує натрій в організмі та сприяє втраті калію. Такий електролітний дисбаланс може викликати різке підвищення тиску. Особливо небезпечним є поєднання лакриці з сечогінними препаратами, оскільки ризик дефіциту калію зростає в рази.

Звіробій часто вживають як природний засіб для покращення настрою. Однак для людей із підвищеним тиском він може створювати серйозні проблеми. Рослина активує ферменти печінки, що відповідають за метаболізм ліків, унаслідок чого препарати від гіпертонії втрачають ефективність. Пацієнт може регулярно приймати призначені таблетки, але не отримувати очікуваного терапевтичного ефекту.

Арніка добре відома як зовнішній засіб проти забоїв та набряків. Водночас її вживання всередину у формі крапель чи таблеток може бути небезпечним. Пероральний прийом арніки пов’язують із токсичним впливом на серцевий м’яз, порушенням травлення та стрімким зростанням артеріального тиску. Фахівці наголошують: арніку слід використовувати виключно зовнішньо і лише на неушкоджену шкіру.

Гіркий апельсин часто входить до складу добавок для схуднення та спортивного харчування. Основна активна речовина — синефрин — діє подібно до забороненого ефедрину. Вона стимулює нервову систему, прискорює серцебиття та звужує судини. Для людей із гіпертонією це може становити пряму загрозу, підвищуючи ризик гіпертонічних кризів та серцево-судинних ускладнень.

Фахівці підкреслюють, що реакція на біологічно активні добавки залежить від віку, загального стану здоров’я, генетичних особливостей та взаємодії з лікарськими препаратами. Саме тому перед початком прийому будь-яких вітамінів або рослинних засобів людям із підвищеним тиском варто обов’язково проконсультуватися з лікарем.

В Україні набирає обертів обговорення можливих змін до правил надання відстрочки від мобілізації для студентів віком від 25 років. Наразі здобувачі освіти, незалежно від віку, мають право на звільнення від призову за умови навчання на денній формі. Водночас у Верховній Раді вже з’являються ініціативи, які пропонують переглянути цей підхід з огляду на потреби оборони держави.

Прихильники змін наголошують, що чинна система дозволяє окремим чоловікам роками залишатися поза мобілізаційним ресурсом, вступаючи до закладів освіти після 25 років або продовжуючи навчання без реальної потреби у здобутті нової спеціальності. На їхню думку, це створює нерівність між громадянами та зменшує можливості для доукомплектування Збройних сил у період війни.

Водночас відстрочка надається лише для першої освіти. Особи, які навчаються на другій або наступних спеціальностях, а також студенти заочної форми, такого права не мають і можуть бути мобілізовані на загальних підставах.

Попри поширені чутки, на сьогодні в законодавстві немає вікових обмежень щодо студентської відстрочки. Однак Кабінет Міністрів подав до парламенту законопроєкт №14283, зареєстрований 8 грудня 2025 року, який передбачає зміни до правил надання відстрочок під час мобілізації. Документ уже прийнятий за основу, і його має доопрацювати профільний комітет Верховної Ради.

Адвокат зазначає, що в тексті цього законопроєкту наразі немає прямої норми про скасування відстрочки для осіб старше 25 років, однак під час підготовки до другого читання така правка може з’явитися. Подібні ініціативи вже неодноразово вносилися раніше, але отримували негативні висновки юридичних управлінь парламенту через ризик вікової дискримінації.

За словами Трясова, якщо законодавець усе ж вирішить змінити правила, найбільш імовірним варіантом є обмеження права на відстрочку для тих, хто вступатиме до вишів після ухвалення закону, а не для тих, хто вже навчається. Це дозволило б формально не позбавляти людей права на освіту, але водночас унеможливити використання навчання як способу уникнення мобілізації.

Поки ж закон не змінено, у 2026 році мобілізації підлягають студенти, які здобувають другу чи наступну освіту або навчаються заочно. Крім того, відстрочка не надається автоматично. Навіть ті, хто навчається на денній формі, повинні самостійно подати заяву через ЦНАП або застосунок «Резерв+». Якщо цього не зробити, відстрочка не буде оформлена, і чоловіка можуть мобілізувати на загальних підставах.

13 січня 2026 року в Україні та світі відзначають одразу кілька значущих подій, які мають особливе значення для різних культур та традицій. Цього дня православні християни святкують пам’ять святих мучеників Єрмилата і Стратоніка, які відзначаються за свою вірність і стійкість у важкі часи. Церковне свято нагадує про важливість духовної сили та відданості вірі, навіть у найбільш складних обставинах.

Крім того, 13 січня є святом суспільного радіомовлення, коли відзначається роль радіо у суспільстві, як важливого інструмента для комунікації, передачі інформації та формування громадської думки. Для багатьох людей радіо стало не лише джерелом новин, але й вірним супутником у повсякденному житті.

Яке церковне свято відзначають 13 січня

За новим церковним календарем православні християни цього дня вшановують пам’ять святих мучеників Єрмилата і Стратоніка. Вони жили на початку IV століття та загинули під час гонінь на християн за правління імператора Лікінія.

Єрмилат був дияконом християнської громади в місті Сингідон, що розташовувалося на території сучасного Белграда. За відмову зректися віри його піддали тортурам. Під час суду він відкрито засуджував язичницьких ідолів та не приховував своїх переконань.

Стратонік, який працював тюремним сторожем і був близьким другом Єрмилата, не витримав страждань мученика та відкрито визнав себе християнином. За це його також ув’язнили й катували. За церковним переданням, обох святих стратили, втопивши у водах Дунаю.

Чому кішка є символом 13 січня

У народних віруваннях день святого Єрмилата пов’язують із котами. За легендою, під час ув’язнення мученика втішала кішка, яка нібито допомагала йому витримати біль і страждання. Саме тому святого вважають покровителем котів.

Згідно з повір’ями, 13 січня не можна ображати тварин, а особливо кішок, адже це може накликати нещастя. Натомість турбота про домашніх улюбленців цього дня вважається доброю прикметою.

Що не можна робити 13 січня

За народними уявленнями, цього дня не рекомендується: – завдавати шкоди тваринам; – сваритися, проявляти агресію або жорстокість; – відмовляти в допомозі тим, хто її потребує.

Вважається, що негативні вчинки 13 січня можуть мати довготривалі наслідки.

Що дозволено і бажано робити 13 січня

День сприятливий для добрих справ, милосердя та допомоги іншим. Радять проводити більше часу з родиною, піклуватися про близьких і домашніх тварин.

Існує повір’я, що якщо в домі є хвора людина, її можна посадити на місце, де зазвичай лежить кішка — вважається, що це сприяє одужанню. Також кажуть, що сім актів допомоги іншим цього дня можуть принести духовне очищення.

Народні прикмети на 13 січня

Погода на Єрмила вказує на характер майбутньої весни. Холод і сніг — до пізньої весни. Північний вітер — до затяжної зими. Снігопад цього дня вважали добрим знаком для майбутнього рибного лову.

Які свята відзначають 13 січня у світі

Окрім церковної дати, 13 січня має кілька міжнародних і тематичних свят.

День суспільного радіомовлення присвячений ролі незалежних медіа в демократичному суспільстві. Суспільне радіо покликане інформувати, просвітлювати, підтримувати культуру та забезпечувати плюралізм думок.

День поезії на роботі заохочує людей ділитися улюбленими віршами або власною творчістю навіть у робочому середовищі. Свято покликане знизити напругу та нагадати про цінність емоцій і творчості.

Також цього дня відзначають День здійснення мрії — символічну дату, яка нагадує, що кожна мрія починається з конкретного кроку.

У другому півріччі 2025 року в Україні збереглася виразна тенденція до поєднання традиційних українських імен із сучасними міжнародними та рідковживаними варіантами. Вибір імен для новонароджених дедалі частіше відображає не лише сімейні традиції, а й прагнення батьків підкреслити індивідуальність дитини та її відкритість до глобального світу.

За статистикою Міністерства юстиції, класичні імена, які мають глибоке історичне та культурне коріння, залишаються стабільно популярними. Серед них — імена, пов’язані з українською спадщиною, релігійними традиціями та національною ідентичністю. Водночас дедалі більше родин звертають увагу на імена, поширені в Європі та Північній Америці, що легко вимовляються різними мовами та мають універсальне звучання.

Регіональні особливості іменних уподобань помітні у різних частинах країни. У західних областях популярні Соломія, Юстина, Уляна та Софія серед дівчат, а серед хлопців — Марко, Дем’ян та Матвій. У центральних та південних регіонах лідирують Мілана, Єва, Софія, Марія та Злата серед дівчат і Артем, Владислав, Богдан та Дмитро серед хлопців. У східних областях поширені Софія, Поліна, Єва, Злата і серед хлопців Артем, Марк, Матвій, Тимофій, що свідчить про збереження загальнонаціональних тенденцій.

У великих містах дедалі частіше обирають короткі та міжнародні імена, які легко вимовляються різними мовами: Мія, Емма, Лія, Ніколь, Тео, Леон, Лукас, Марк.

Окремо варто виділити рідковживані імена, які надають дітям батьки, прагнучи унікальності. Серед жіночих у ІІ півріччі 2025 року зафіксовано Авіелла, Теона, Сапфіра, Ренесмі, Ноема, Ясміна, Кіара. Серед чоловічих — Еней, Тео, Одін, Рагнар, Авенір, Силас, Златан. Хоч ці імена трапляються поодиноко, вони формують яскраву картину сучасних іменних уподобань в Україні.

Повна евакуація Києва у разі критичних проблем в енергетичній сфері є вкрай малоймовірною, а з технічної точки зору — практично нереалізованою для міста з багатомільйонним населенням. Таку позицію висловив енергетичний експерт, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев, коментуючи поширені в публічному просторі припущення щодо можливого вивезення жителів столиці.

За словами фахівця, розмови про евакуацію Києва найчастіше виникають без розуміння реальних масштабів і складності подібного процесу. Йдеться не лише про транспорт чи організацію руху, а про комплексну систему рішень, яка включає логістику, безпеку, забезпечення житлом, медичною допомогою та базовими умовами для життя. Навіть у теорії реалізація такого сценарію потребувала б колосальних ресурсів і чіткої відповіді на ключове запитання — куди саме можна перемістити мільйони людей.

Рябцев підкреслив, що саме поняття евакуації в умовах мегаполіса часто використовується без розуміння логістики. Він зауважив, що подібні сценарії можуть обговорювати лише ті, хто не стикався з реальним плануванням і організацією таких процесів.

Як приклад експерт навів аварію на Чорнобильській АЕС, коли евакуація жителів Прип’яті, де проживали десятки тисяч людей, тривала кілька діб. За нинішніх умов, коли йдеться про мільйони мешканців Києва, подібні дії, за його оцінкою, є нереальними в принципі.

Натомість Рябцев закликає зосередитися на практичних рішеннях. У разі тривалої відсутності централізованого теплопостачання, на його думку, необхідно робити ставку на автономні джерела живлення. Зокрема, для багатоквартирних будинків, де немає перспектив швидкого відновлення тепла, можливе встановлення генераторів, які дозволять забезпечити електроопалення всередині будівель.

Ситуація в Києві залишається напруженою після січневих атак Росії на енергетичну інфраструктуру столиці. Удари по ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 призвели до того, що значна частина міста залишилася без тепла. Станом на зараз без опалення перебувають близько 400 багатоповерхових будинків.

Водночас перший віце-прем’єр Юлія Свириденко повідомила, що вже з вечора четверга в Києві можуть запровадити полегшені графіки подачі електроенергії, якщо не відбудеться нових атак на енергетичні об’єкти.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення про звільнення з посади прокурорки Черкаської обласної прокуратури Аліни Яшник. Підставою для такого рішення стала її відмова проходити повторну медичну експертизу, необхідну для підтвердження статусу особи з інвалідністю, яким вона користувалася під час проходження служби.

У рішенні комісії наголошується, що прокурорка була належним чином повідомлена про необхідність повторного медичного огляду, однак свідомо ухилялася від його проходження без надання обґрунтованих причин. Така поведінка, за висновком КДКП, унеможливила перевірку законності отриманого статусу та стала порушенням вимог службової дисципліни.

Окремо зазначається, що після того, як Яшник подала позов до науково-дослідного інституту, який проводив експертизу, її було остаточно позбавлено статусу особи з інвалідністю. Це стало додатковою підставою для дисциплінарних заходів з боку органів прокурорського самоврядування.

Паралельно триває перевірка і щодо її чоловіка — прокурора Богдана Яшника, який також має статус особи з інвалідністю. Він відмовився проходити повторний медичний огляд, пояснивши це тим, що вже проходив МСЕК у 2016 та 2020 роках і не вважає за необхідне робити це знову.

Обидва прокурори майже одночасно отримали інвалідність у відносно молодому віці — 28 і 30 років — у 2016 році, після чого почали отримувати пенсійні виплати. Богдан Яшник спочатку отримував пенсію по інвалідності, а з 2022 року — прокурорську пенсію, розмір якої згодом зріс до понад 23 тисяч гривень на місяць, що на той момент відповідало максимальному рівню виплат.

Скандал довкола черкаської прокуратури став поштовхом до загальноукраїнських перевірок. В Офісі Генерального прокурора повідомили про намір переглянути статус усіх прокурорів, які мають інвалідність, оскільки у Черкаській області частка таких працівників сягнула 27% — у кілька разів більше, ніж середній показник по країні.

Холодногірський районний суд Харкова встановив юридичний факт батьківства загиблого військовослужбовця щодо неповнолітньої дитини, підкресливши важливість достовірних доказів у справах сімейного права. Суд зазначив, що запис про батька, внесений до офіційних документів за вказівкою матері відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, не є беззаперечним підтвердженням біологічного батьківства, а виступає лише юридичною фікцією. Найбільш переконливим і належним доказом, за словами суду, є посмертна молекулярно-генетична експертиза, яка дозволяє встановити кровний зв’язок між загиблим та дитиною.

Справу № 642/4568/24 розглядали в порядку окремого провадження, що передбачає прискорену процедуру розгляду питань, пов’язаних із визначенням батьківства та спадкових прав. Суд звернув увагу на необхідність застосування сучасних наукових методів доказування у справах, де обставини ускладнені загибеллю одного з батьків. Використання молекулярно-генетичних досліджень дає змогу не лише встановити факт батьківства, а й захистити права дитини на спадок та соціальні гарантії.

Обставини справи

Заявниця звернулася до суду з вимогою встановити факт батьківства та внести відповідні зміни до актового запису про народження доньки. Дитина народилася у 2009 році, коли мати не перебувала у шлюбі з біологічним батьком. У зв’язку з цим відомості про батька були внесені до актового запису за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України, без фактичного підтвердження походження дитини.

Надалі жінка укладала інші шлюби, а до актового запису вносилися зміни, однак біологічний батько дитини — ОСОБА_4 — фактично визнавав доньку. Він підтримував з нею стосунки, добровільно її утримував, проживав разом із дитиною та матір’ю однією сім’єю, а у 2022 році офіційно уклав шлюб із матір’ю дитини.

Оформити батьківство в установленому законом порядку чоловік не встиг. У 2023 році його мобілізували до лав Збройних сил України, а в лютому 2024 року він загинув під час виконання бойових завдань поблизу Роботиного Запорізької області.

Після загибелі військовослужбовця мати звернулася до суду для юридичного підтвердження походження дитини, зокрема з метою реалізації особистих немайнових прав доньки та подальшого оформлення соціальних гарантій як дитини загиблого захисника України.

Правова оцінка суду

Розглядаючи справу, суд проаналізував положення Сімейного та Цивільного процесуального кодексів України, практику Верховного Суду, а також рішення Європейського суду з прав людини.

Суд прямо зазначив, що запис про батька, зроблений за статтею 135 СК України, не підтверджує реального походження дитини і є лише юридичною конструкцією, спрямованою на формальне заповнення відомостей у реєстраційних документах.

Окремо суд підкреслив, що смерть чоловіка не позбавляє дитину права на встановлення батьківства в судовому порядку, якщо іншим способом реалізувати це право неможливо.

Вирішальне значення у справі мала посмертна молекулярно-генетична експертиза, призначена за ухвалою суду. Її результати підтвердили біологічне батьківство загиблого військовослужбовця з імовірністю 99,9999999999 відсотка. Суд наголосив, що ДНК-експертиза є єдиним сучасним науковим методом точного встановлення батьківства, доказова сила якого переважає інші види доказів.

Також суд застосував принцип пріоритету найкращих інтересів дитини, пославшись на Конституцію України, Конвенцію про права дитини та практику ЄСПЛ. Було зазначено, що дитина має право знати свого батька та користуватися правами, які випливають із кровної спорідненості.

Рішення суду

Суд частково задовольнив заяву та встановив факт батьківства загиблого військовослужбовця щодо неповнолітньої дитини. Біологічне походження дитини визнано доведеним належними та достатніми доказами, насамперед висновком посмертної ДНК-експертизи.

Водночас у частині зобов’язання органу ДРАЦС окремо вносити зміни до актового запису про народження суд відмовив. Суд зазначив, що саме рішення про встановлення факту батьківства є достатньою правовою підставою для внесення відповідних змін до реєстраційних документів у встановленому законом порядку.