Росія зможе наступного року досягти успіхів в Україні, якщо ситуація для ЗСУ продовжить залишатися такою ж «похмурою», – The Washington Post

Українська співачка та блогерка Даша Майорова (MAYOROVA) звернулася до своїх підписників, поділившись сумною новиною, яка спричинила хвилю занепокоєння серед її фанатів. Артистка розповіла, що нещодавно у її грудях було виявлено новоутворення, яке за кілька місяців почало зростати. Це відкриття стало справжнім шоком для неї, оскільки ситуація потребує ретельного медичного обстеження та подальшого лікування.

Майорова не приховує, що переживає через цей діагноз і активно працює з лікарями для визначення подальших кроків у боротьбі зі своєю хворобою. Вона відзначила, що попри тривогу, намагається залишатися оптимісткою і не втрачати надію на позитивний результат лікування. Співачка також подякувала своїм шанувальникам за підтримку і запевнила, що буде тримати їх у курсі ситуації.

Даша підкреслила, що не має онкології і продовжує жити у звичному режимі. Вона закликала шанувальників не панікувати та регулярно проходити профілактичні обстеження. «Пів години консультації у мамолога — найкращий внесок у власне здоров’я», — наголосила співачка.

Майорова пояснила, що проблема почалася після операції зі зменшення грудей, яку вона зробила близько чотирьох місяців тому. Тоді під час повного УЗД виявили лише невелику кісту, яка не викликала занепокоєння. Після операції співачка пережила період сильного стресу під час підготовки до концертного туру, що, можливо, вплинуло на швидке зростання фіброаденоми.

Артистка налаштована спокійно та філософськи, розглядаючи ситуацію як життєвий етап. Водночас вона закликає підписників уважно ставитися до свого здоров’я та не ігнорувати профілактичні огляди.

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Сергій Рейті оприлюднив декларацію у зв’язку зі звільненням, яка привернула увагу через значні фінансові показники. Документ демонструє суттєві доходи, великі грошові активи, а також помітні зміни у майновому стані сім’ї, зокрема оновлення транспортних засобів.

Ключовою подією 2025 року в декларації стала масштабна операція з відчуження нерухомості. Йдеться про продаж об’єкта майна на суму 6 мільйонів гривень. Отримувачем доходу від цієї угоди зазначений безпосередньо сам суддя, що зробило її найбільшим фінансовим надходженням за звітний період. Така операція суттєво вплинула на загальну структуру доходів, задекларованих при звільненні з посади.

Окрім цього, Сергій Рейті задекларував значні заощадження у готівці — 500 тисяч гривень та 200 тисяч доларів США.

У декларації також вказано майно, яким володіє або користується родина судді. Зокрема, дружині Габріеллі Рейті належить земельна ділянка площею 750 квадратних метрів в Ужгороді. Крім того, подружжя проживає у житловому будинку площею 137,9 квадратного метра, який оформлений на іншу особу — Наталію Корюкіну, однак у цьому будинку суддя та його дружина зареєстровані та фактично мешкають.

У 2025 році автопарк сім’ї поповнився новим автомобілем. Дружина судді придбала Jaguar F-PACE 2021 року випуску за 1,05 мільйона гривень. Сам Сергій Рейті володіє автомобілем Volkswagen Tiguan 2016 року, який був придбаний у 2022 році за 495 тисяч гривень.

Основним джерелом доходу судді у 2025 році залишалася заробітна плата в Закарпатському окружному адміністративному суді, яка склала 1,72 мільйона гривень. Його дружина отримала 160 тисяч гривень заробітної плати за роботу в Ужгородському національному університеті.

Також у декларації зазначено, що Сергій Рейті є членом Національної асоціації адвокатів України. При цьому наприкінці січня Вища кваліфікаційна комісія суддів ухвалила рішення про припинення проведення кваліфікаційного оцінювання судді Рейті на відповідність займаній посаді, що збіглося з поданням декларації при звільненні.

Про який тематичний напрям має бути текст (і для кого він призначений)? За потреби можете одразу вказати:

мету (інформаційний, рекламний, іміджевий, SEO тощо);

Цього дня згадують преподобного Прохора Лебедника, ченця Києво-Печерського монастиря, який жив у XI–XII століттях. За переказами, він вів аскетичне життя, харчувався просфорами, водою та хлібом із лободи.

Під час голоду святий допомагав людям: роздавав власний хліб, який, за легендами, ставав солодким і поживним. Із його ім’ям пов’язують і ще одне диво — перетворення попелу на сіль, коли в Києві виник її дефіцит. Це зробило Прохора особливо шанованим серед простих людей.

Також 10 лютого вшановують чудотворну ікону Божої Матері «Вогняна». Образ зображує Богородицю у червоному вбранні без Немовляти. Червоний колір символізує жертву і страждання Христа. Вважається, що молитви перед цією іконою допомагають у складних життєвих обставинах, дарують зцілення та захист.

Яке свято за старим стилем

За юліанським календарем цього дня згадують преподобного Єфрема Києво-Печерського, єпископа Переяславського, який також залишив слід в історії українського чернецтва.

Традиції та що прийнято робити

У народному календарі день називали Прохор Весняний. Він символізував поступовий відступ морозів і перші ознаки наближення тепла.

Наші предки палили багаття, пекли круглі пироги, що нагадували сонце, частували ними сусідів і нужденних. Вважалося, що щедрість у цей день принесе добробут на весь рік. Сприятливими вважаються примирення, допомога іншим, лікування та спокійна домашня робота — прибирання, рукоділля, догляд за господарством.

Про що моляться

Віряни звертаються до Богородиці з проханнями про здоров’я, зцілення від тяжких хвороб, захист родини та дітей. Особливо часто моляться про мир, збереження життя військових і припинення війни.

Заборони дня

Церква закликає уникати сварок, образ, заздрості, брехні та відчаю. За народними повір’ями, не варто починати нові важливі справи, влаштовувати гучні святкування або давати в борг хліб чи сіль. Вважалося, що це може принести фінансові труднощі.

Прикмети погоди

З днем пов’язано чимало спостережень:

мороз — до теплого березняіній на деревах — до дощового літаворони на верхівках — до снігопадусильний нічний холод — зима скоро відступить

У народі казали: лютий ще сердиться, але вже відчуває весну.

Адміністрація президента США Дональда Трампа запроваджує нову стратегію зовнішньої політики, в якій основну роль у міжнародних переговорах виконують не традиційні дипломати, а високопрофесійні військові керівники. Відзначаючи цей значущий крок, варто зазначити, що вперше у історії американські військові керівники активно залучаються до переговорів з ключовими геополітичними акторами, такими як Росія та Іран. Цей підхід змінює традиційну модель дипломатії, де військові та політики зазвичай мають обмежену роль у веденні міжнародних діалогів.

Трампова адміністрація розглядає такі зміни як відповідь на динамічні виклики сучасного світу, де традиційні методи дипломатії часто не дають бажаного результату. Невизначеність у міжнародних відносинах, зокрема в контексті ядерних загроз та регіональних конфліктів, вимагає від США нової стратегії, орієнтованої на швидку та рішучу реакцію, яку можуть забезпечити військові лідери з їхнім досвідом і стратегічним мисленням.

Ключову роль у контактах щодо можливого завершення війни Росії проти України відіграє міністр армії США Ден Дрісколл. Він підтримує постійний зв’язок з українською владою між раундами переговорів та фактично виконує функцію координатора між Києвом і Вашингтоном. Через нього відбувається комунікація з оточенням Трампа та спеціальними представниками Білого дому, що дозволяє зберігати безперервність переговорного процесу.

Окрему увагу привернула участь у переговорах в Абу-Дабі генерала Алексуса Грінкевича, який очолює Європейське командування США та одночасно є верховним головнокомандувачем сил НАТО в Європі. Його присутність розцінюють як спробу відновити прямий військовий контакт із Кремлем і забезпечити постійний канал спілкування між військовими структурами сторін у контексті можливого припинення бойових дій.

Паралельно Сполучені Штати вперше залучили до непрямих переговорів з Іраном командувача Центрального командування США адмірала Бреда Купера. Переговори відбулися в Омані, а поява адмірала у парадній формі стала демонстративним сигналом про готовність США посилювати військову присутність у регіоні у разі провалу дипломатичних зусиль.

Аналітики вважають, що залучення військових до переговорів замість професійних дипломатів свідчить про системний зсув у зовнішній політиці США. Білий дім робить ставку на швидкість ухвалення рішень, тиск і поєднання політичних домовленостей із силовим фактором, що різко відрізняється від традиційної дипломатичної моделі.

Черговий раунд переговорів щодо припинення війни в Україні відбувся на початку лютого в Об’єднаних Арабських Еміратах. За підсумками зустрічей сторони обговорювали механізми реалізації режиму припинення вогню та можливі формати контролю за дотриманням тиші. Водночас істотного прогресу з ключового питання — контролю над окупованими територіями Донбасу — досягти не вдалося. Єдиним практичним результатом переговорів став обмін військовополоненими.

Дедалі більше українців, виснажених тривалою військовою агресією, демонструють готовність обговорювати територіальні компроміси в обмін на реальні гарантії безпеки та припинення бойових дій. Цей феномен експерти та західні медіа пояснюють насамперед емоційною та фізичною втомою населення, що пережило роки постійного напруження, втрати близьких та руйнування інфраструктури. Багато громадян прагнуть хоча б часткової стабільності та можливості планувати майбутнє без постійного страху нових атак.

Аналітичні матеріали західних видань відзначають, що така зміна суспільних настроїв не обов’язково свідчить про зменшення патріотизму чи готовності обороняти країну. Насправді, мова йде про прагматичний запит на безпеку та відчуття контролю над власним життям. Для багатьох українців питання збереження територій залишається ключовим, але одночасно з’являється усвідомлення того, що повна перемога у війні може вимагати ще тривалого часу і величезних людських ресурсів.

Тенденцію підтверджують і результати соціологічних досліджень українських інституцій. За даними опитувань, станом на кінець січня 2026 року близько 40% українців заявили про готовність підтримати виведення українських військ з окремих районів Донбасу заради завершення війни. Водночас лише невелика частина з них — близько 9% — погоджується на такий крок без значних застережень. Ще 31% вважають подібний сценарій загалом прийнятним виключно за умови отримання чітких гарантій безпеки з боку США та європейських країн.

Разом із цим суспільство залишається глибоко поділеним. Понад половина опитаних — близько 52% — категорично виступають проти будь-яких територіальних поступок і наполягають на збереженні територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах. Такий баланс думок, на думку західних аналітиків, створює ризик внутрішнього напруження та політичного розколу в разі спроб реалізації компромісних сценаріїв.

Окрему увагу міжнародні оглядачі приділяють можливим політичним наслідкам для президента Володимира Зеленського. Зазначається, що офіційна згода на втрату частини територій може суттєво змінити його сприйняття як всередині країни, так і за кордоном — від образу символу опору до політика, який погодився на тривалу окупацію українських земель.

Водночас для значної частини українців ключовою умовою будь-яких переговорів залишається наявність дієвого механізму захисту від нової війни. Проста відмова від територій без вступу до НАТО або отримання рівноцінних гарантій безпеки сприймається більшістю як капітуляція, а не як шлях до стійкого миру.

Офіційна позиція української влади залишається незмінною. Вона закріплена в Конституції та неодноразово підтверджувалася заявами РНБО, Офісу президента та Міністерства закордонних справ. Київ наполягає на повному відновленні територіальної цілісності та наголошує, що будь-які «торги» територіями є юридично нікчемними й створюють небезпечний прецедент для світового правопорядку.

Попри це соціологічні дослідження, які фіксують зміну суспільних настроїв, залишаються важливим орієнтиром для міжнародних партнерів. Саме ці дані дедалі частіше враховуються під час формування стратегій подальшої військової, фінансової та дипломатичної підтримки України у 2026 році.

Зазимська сільська рада Броварського району оголосила про будівництво нового укриття для дитсадка «Академія дитинства» вартістю 35,99 млн грн, що одразу привернуло увагу громадськості через підозри щодо завищеної ціни на будівельні матеріали та можливих «відкатів». Укриття розраховане на 80 осіб і має бути готове до жовтня поточного року.

Проєкт включає комплексні загальнобудівельні та монтажні роботи. Особлива увага приділяється безбар’єрності: заплановано встановлення вертикальної підіймальної платформи для маломобільних груп населення та монтаж спеціальних елементів доступності, що відповідають сучасним стандартам інклюзивності.

Аналіз кошторису показав завищені ціни на будівельні матеріали: бетон B25 у проєкті врахований по 5 050 грн/куб. м (на ринку 3 357–4 370 грн/куб. м), дрібнозернистий асфальтобетон по 7 481 грн/т (ринкова ціна близько 5 160 грн/т), сталева арматура А-ІІІ по 40 250 грн/т (на ринку 32 816–35 500 грн/т), пінополістирол по 669 грн/кв.м (на ринку 370–445 грн/кв.м) та піскоцементна суміш РЦГ-75 по 4 133 грн/куб. м (ринкова ціна 2 085–2 892 грн/куб. м). Лише на цих позиціях переплата може сягати мільйона гривень.

Конкурент ТОВ «Еверест фемелі груп» пропонував ціну на 325 тис. грн меншу, але його відхилили через формальні невідповідності документів. Замовник вимагав підтвердження наявності техніки, кваліфікованого персоналу та досвіду виконання аналогічних робіт на суму не менше 60% очікуваної вартості закупівлі.

Зазимською сільрадою керує Віталій Крупенко, який у 2023 році підозрювався у вимаганні та отриманні хабарів, а також привласненні бюджетних коштів через схеми з «відкатами». У медіа повідомляли й про інші можливі зловживання у громаді: незаконний видобуток піску, земельні оборудки та невідповідність стилю життя задекларованим доходам посадовця.

ТОВ «Україно-європейська фірма «Діамант», що отримала підряд, заснована у 2018 році, належить Ігорю Платонову та Зоряні Жупан, а директором є Олександр Мальцев. За даними YouControl, власники мають частки в інших компаніях та отримали підрядів із 2023 року на 143,76 млн грн.

Питання повної децентралізації системи теплопостачання столиці знову опинилося в центрі суспільної дискусії. Втім, фахівці галузі наголошують: для такого мегаполіса, як Київ, подібний сценарій є не лише вкрай складним, а й економічно необґрунтованим. Ідея відмови від великих теплоелектроцентралей на користь мережі малих котелень або альтернативних джерел тепла виглядає привабливою лише на перший погляд, але не витримує професійного аналізу.

Народний депутат України, колишній міністр з питань житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко неодноразово звертав увагу на те, що теплоелектроцентралі є базовим елементом енергетичної безпеки столиці. Вони забезпечують теплом і гарячою водою значну частину міста, працюючи у режимі комбінованого виробництва теплової та електричної енергії. Саме ця особливість робить їх ефективнішими за розрізнені котельні, які не здатні досягти аналогічних показників продуктивності.

Кучеренко наголосив, що функція держави полягає не у поширенні ідей про повну відмову від централізованих систем, а в захисті стратегічних об’єктів. За його словами, йдеться про захист вокзалів, залізниці, мостів, гідротехнічних споруд та теплоелектроцентралей, які є основою життєзабезпечення великих міст.

Коментар депутата прозвучав на тлі руйнування Дарницької теплоелектростанції, відомої як ТЕЦ-4. Цей об’єкт забезпечував теплом близько 12 відсотків житлового фонду Києва. Після останнього масованого удару, під час якого по станції було випущено п’ять балістичних ракет, значна частина лівобережної частини столиці залишилася без опалення.

За словами Кучеренка, ракети цілеспрямовано влучили саме в теплову частину станції, що зробило неможливим постачання теплоносія. Він підкреслив, що швидке відновлення таких об’єктів у воєнних умовах є вкрай складним завданням.

Депутат також різко розкритикував ідеї масової децентралізації теплопостачання. За його оцінкою, замінити київські теплоелектроцентралі неможливо через відсутність відповідних майданчиків, а також через технологічні й екологічні обмеження. Він зазначив, що дискусії про повну відмову від ТЕЦ точаться вже десятиліттями, однак так і не перейшли у практичну площину.

Водночас Кучеренко уточнив, що не виступає проти поміркованої децентралізації, але наголосив, що вона не може стати заміною централізованому теплопостачанню мегаполісу. На його думку, в умовах війни значно ефективніше інвестувати ресурси у посилення протиповітряної оборони та захист існуючих енергетичних об’єктів, ніж у реалізацію ілюзорних альтернатив, які неможливо швидко втілити.