Розкрадання бюджету в Холодногірському районі: хто наживається на будівництві укриттів?

У Києві розпочинається судовий процес проти голови гарнізонної військово-лікарської комісії Держприкордонслужби, якого звинувачують у систематичному одержанні хабарів за сприяння військовим у переведенні з передових позицій у тилові підрозділи. За даними Державного бюро розслідувань, посадовець створив механізм, який дозволяв йому отримувати кошти від військовослужбовців під час проходження військово-лікарської комісії.

Слідство встановило, що за 2 тисячі доларів полковник медичної служби оформлював рішення про обмежену придатність до служби, надавав відпустки за станом здоров’я або направляв військових на лікування без належних медичних підстав. Така діяльність, на думку правоохоронців, тривала протягом тривалого часу та охоплювала значну кількість військових, які служили на передовій.

У деяких випадках висновки комісії оформлювалися навіть без присутності військовослужбовця.

У травні 2025 року працівники ДБР викрили посадовця під час одержання чергової неправомірної вигоди, затримали його та повідомили про підозру. Під час обшуків у службових приміщеннях було вилучено медичну документацію з ознаками фіктивності.

Фігуранту інкримінують три епізоди одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, а також складання завідомо неправдивого офіційного документа (ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України). Розслідування щодо інших можливих учасників протиправної схеми триває.

На тлі гучних інформаційних повідомлень про гуманітарну допомогу з боку Азербайджану та символічне перетворення автозаправних комплексів SOCAR на «пункти незламності» формується позитивний публічний образ компанії, що активно підтримує Україну в умовах війни. Водночас за межами широкого медійного фокусу розгортається інший процес, значно менш помітний, але не менш важливий з точки зору державних інтересів. Йдеться про діяльність компанії «Торговий дім Сокар Україна» у сфері великих державних закупівель, які потребують уважного аналізу з позицій економіки, етики та безпеки.

Офіційно компанія позиціонує себе як надійний партнер держави, здатний стабільно забезпечувати постачання пального та інших ресурсів у критичний для країни період. Проте умови окремих контрактів, обсяги фінансування та обмежена конкуренція в тендерах викликають запитання щодо реальної вигоди для бюджету. У деяких випадках вартість закупівель виглядає завищеною порівняно з ринковими пропозиціями, а самі процедури — надмірно закритими для альтернативних постачальників.

Окрему увагу привертає походження пального, яке постачає переможець закупівлі. Дизельне пальне надходить з угорського нафтопереробного заводу, що входить до корпорації MOL. Цей факт набуває принципового значення з огляду на те, що Угорщина продовжує отримувати нафту з Російської Федерації через трубопровідну інфраструктуру, яка проходить територією України.

Навіть після запровадження санкцій проти окремих російських нафтових компаній, зокрема Лукойлу, постачання російської сировини не припинилося. Воно трансформувалося у складні логістичні та юридичні ланцюжки, де змінюються формальні продавці, але не джерело походження нафти. У результаті держава Україна через закупівлі стратегічної компанії фактично оплачує пальне, вироблене з російської сировини, причому за цінами, які перевищують пропозиції вітчизняного виробника.

Ситуація стає ще більш резонансною на тлі публічних заяв про розширення стратегічного партнерства між азербайджанською державною компанією SOCAR та російським Газпромом. Хоча представники азербайджанської сторони називають будь-які звинувачення у співпраці з країною-агресором безпідставними та медійною атакою, російські офіційні джерела відкрито повідомляють про нові домовленості та розширення співпраці.

У цьому контексті благодійні ініціативи — генератори, безкоштовна вода чи чай на автозаправках — виглядають радше інформаційною ширмою. Реальні фінансові потоки формуються не у волонтерських програмах, а в багатомільйонних державних контрактах, де кошти з українського бюджету через складні міжнародні ланцюги опиняються у системі, пов’язаній з економікою країни-агресора.

Питання полягає не лише у ціні дизельного пального чи формальному дотриманні санкційних обмежень. Йдеться про стратегічний вибір держави у воєнний час — чи може компанія з непрозорим ланцюгом постачання і зв’язками з партнерами Газпрому бути надійним постачальником для критичної інфраструктури України.

Сергій Іванина, який раніше обіймав посаду начальника другого відділу Мукачівського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, після свого звільнення оприлюднив декларацію, що привернула увагу громадськості. У документі зазначено значні суми готівки в іноземній валюті, які з'явилися в нього після завершення служби на державній посаді.

Згідно з офіційно поданою декларацією, колишній посадовець задекларував наявність великих обсягів готівкових коштів у різних валютах. Це стало темою численних обговорень у медіа та серед громадськості, адже розмір цих сум викликає запитання щодо джерел їх походження. Однак, сам Іванина не надав чітких пояснень щодо цих фінансових активів, що лише підсилює інтерес до ситуації.

Ще більший обсяг активів зосереджений на дружині посадовця — Оксані Іванині. Вона задекларувала житловий будинок площею 245,7 квадратного метра в Ужгороді, три квартири в обласному центрі різної площі, земельну ділянку та два нежитлові приміщення, набуті у 2022 році. Таким чином, у власності родини перебуває щонайменше чотири квартири та два приватні будинки в Закарпатській області.

На дружину також зареєстровано автопарк, який включає позашляховик Toyota Land Cruiser 150 2022 року випуску, кросовер Hyundai Tucson 2019 року та автобус Ponticelli ER-120U 1995 року.

Фінансова частина декларації викликає окремі питання. Загальний дохід Сергія Іванини за 2025 рік становив близько 748 тисяч гривень. Основну частину склали виплати грошового забезпечення від Закарпатського обласного ТЦК та СП, а також пенсія. Додаткові надходження мали епізодичний характер і включали незначні соціальні виплати та зарплату за сумісництвом.

Дружина посадовця задекларувала символічний дохід у розмірі 4451 гривні за роботу за сумісництвом через ФОП. Водночас вона є кінцевим бенефіціарним власником товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міжгір’я ТВ».

У декларації відсутні відомості про об’єкти незавершеного будівництва, значні фінансові зобов’язання, кредити або масштабні витрати, які могли б пояснити походження сотень тисяч доларів та євро готівкою. Такий розрив між задекларованими доходами та обсягом активів родини ставить під сумнів фінансову прозорість колишнього керівника одного з підрозділів ТЦК у Закарпатській області.

Олександр Александров, який у 2020 році балотувався до Київської міської ради від проросійської «Партії Пальчевського», сьогодні займає одну з керівних посад у системі виконавчої влади столиці — він є заступником голови Подільської районної державної адміністрації. Така трансформація політичної кар’єри привертає увагу громадськості, зважаючи на зміну ролей і контекстів, у яких перебував чиновник протягом останніх років.

Під час місцевих виборів 2020 року Александров асоціювався з політичною силою, яку експерти та медіа неодноразово називали проросійською. «Партія Пальчевського» на той момент активно намагалася закріпитися в столичній політиці, використовуючи гучні заяви, медійну присутність і фінансові ресурси. У відкритих джерелах не раз з’являлася інформація про те, що партія мала підтримку з боку великого бізнесу, зокрема її пов’язували з фінансуванням Олександром Столаром, відомим забудовником та колишнім народним депутатом.

Варто відзначити, що його дружина Марія Александрова стала заступницею голови Солом’янської РДА. За даними каналу «Хрещатик 36», кандидатури подружжя були запропоновані радником голови Солом’янської РДА Тимура Ткаченка, Андрієм Андрєєвим.

Раніше Марія Андрєєва очолювала ТОВ «Д9», власником якого є Олександр Циба, чинний заступник голови Деснянської РДА. Циба також має зв’язки зі Столаром та імперією Молчанової, а його призначення теж відбулося за сприяння Андрєєва.

Такі переплетені політичні та бізнесові зв’язки демонструють, як у Києві формуються кадри районних адміністрацій, поєднуючи вплив різних політичних сил та медійні ресурси.

В Україні зафіксовано найвищий добовий показник імпорту електроенергії з моменту початку повномасштабної війни. Це рішення стало важливим елементом підтримки енергосистеми в умовах постійних ризиків, пов’язаних з пошкодженням генерувальних потужностей, мереж та інфраструктури внаслідок воєнних дій.

Збільшення обсягів імпорту дозволило частково компенсувати дефіцит електроенергії, який виникає через аварійні ремонти, планові обмеження та зростання споживання у пікові години. Особливо відчутним цей ефект є в осінньо-зимовий період, коли навантаження на систему традиційно зростає, а можливості внутрішньої генерації залишаються обмеженими.

За його словами, ситуація в енергосекторі залишається напруженою через пошкодження об’єктів інфраструктури внаслідок ударів РФ у ніч проти 7 лютого. На низці електростанцій і підстанцій тривають аварійно-відновлювальні роботи, енергетики працюють у посиленому режимі.

Водночас уряд робить ставку на комплексні рішення для посилення стійкості системи — зокрема, на запуск нових генеруючих потужностей і активніше використання імпорту.

8 лютого було зафіксовано найбільший за час великої війни обсяг імпорту електроенергії. Як наголосив міністр, саме цей крок допоміг утримати баланс в енергосистемі та зменшити дефіцит електрики після масованих атак.

Окрему увагу приділяють Києву. Найближчим часом у столиці планують ввести в експлуатацію додаткові 9 МВт генерації. Це має підсилити енергетичну незалежність міста та знизити ризики відключень у пікові періоди навантаження.

Крім імпорту і запуску нових потужностей, Україна продовжує отримувати масштабну міжнародну допомогу для відновлення енергетики. Від початку повномасштабної війни партнери передали близько 27 тисяч тонн гуманітарних вантажів для галузі, з яких понад 25 тисяч тонн уже розподілено між регіонами.

Лише за останні два тижні на склади Міністерства енергетики надійшло 17 вантажів від 11 країн, серед яких Швейцарія, Словаччина, Данія, Канада, Швеція, Азербайджан, Німеччина, Австрія, Литва та Італія. Регіони отримали 774 генератори, а також десятки одиниць теплогенеруючого обладнання — блочно-модульні котельні, когенераційні установки та котли.

У найближчій перспективі очікується ще майже 800 генераторів, понад 100 трансформаторів і більше сотні котлів та когенераційних установок. Це обладнання має зміцнити енергетичну безпеку громад та допомогти пройти складні періоди без значних перебоїв з постачанням електроенергії.

У Києві правоохоронні органи припинили діяльність керівниці однієї з громадських організацій, яку підозрюють в організації корупційної схеми, пов’язаної з ухиленням від військового обліку. За даними слідства, жінка налагодила механізм, що дозволяв чоловікам призовного віку за грошову винагороду уникати виконання обов’язків, передбачених чинним законодавством у період воєнного стану.

Як встановили правоохоронці, фігурантка пропонувала «послуги» з оформлення статусу непридатності до військової служби. Ключовим елементом схеми було проходження військово-лікарської комісії з наперед визначеним результатом. Вартість такого «вирішення питання» становила близько 10 тисяч доларів США з однієї особи. Клієнтам обіцяли повний супровід — від консультацій до впливу на ухвалення медичних висновків.

За даними слідства, 41-річна мешканка Київської області запевняла військовозобов’язаних, що має зв’язки з однією зі столичних медичних установ і може організувати «потрібні» довідки та медичні висновки. Зокрема, вона пропонувала оформити стаціонарне обстеження та лікування, після чого чоловікам мали видати документи про непридатність до служби з подальшим виключенням з військового обліку.

Свої послуги підозрювана оцінила у 10 тисяч доларів. Частину суми — 4 тисячі доларів — вона отримала як аванс під час особистої зустрічі з одним із клієнтів.

Протиправну діяльність задокументували слідчі столичного главку поліції спільно з оперативниками Управління стратегічних розслідувань у Києві під процесуальним керівництвом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.

Жінку затримали в порядку статті 208 КПК України під час передачі коштів.

Їй повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України — пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб.

У разі доведення вини фігурантці загрожує до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися відповідною діяльністю строком до трьох років, а також конфіскація майна.

У відкритих джерелах з’являється дедалі більше запитань щодо прозорості майнових декларацій окремих представників правоохоронних органів. Зокрема, увагу аналітиків привертають декларації співробітниці Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Світлани Малиновської. Йдеться не про встановлені порушення, а про ознаки, які можуть свідчити про потребу детальнішої перевірки задекларованих даних.

Вивчення поданих декларацій показує, що сама Світлана Малиновська не зазначає у власності об’єктів нерухомості. Водночас значна частина сімейних активів оформлена на її чоловіка — Сергія Малиновського. Така модель володіння майном не є забороненою, однак у поєднанні з відсутністю або неповнотою даних про вартість окремих об’єктів може викликати додаткові запитання з боку громадськості.

Особливо примітні транспортні засоби. У 2024 році вона задекларувала SKODA SUPERB 2011 року за 30 тис. грн, тоді як реальна ринкова вартість сягає 400 тис. грн. Чоловік придбав BMW X5 2013 року за 40 тис. грн, хоча його ринкова ціна — від 700 до 800 тис. грн. Дохід для покриття таких витрат відсутній, зазначено лише 85 тис. грн від продажу MERCEDES-BENZ E 2007 року.

Фінансовий розділ декларацій також викликає сумніви. У 2024 році Малиновська вказала лише 10 320 грн соціальних виплат на дитину та 40 тис. грн від продажу VOLKSWAGEN GOLF 5 2006 року (ринкова вартість — 250 тис. грн). Чоловік задекларував лише 5 тис. грн стипендії, готівкових чи банківських активів сім’я не вказала.

Ця практика свідчить про системне заниження вартості активів та приховування джерел коштів у сім’ї співробітниці підрозділу, що має забезпечувати фінансову прозорість та протидіяти корупції, підриваючи довіру до структури Національної поліції.