Розкриття таємниць Куп’янського наступу: чому російські війська застрягли в лабіринті лісу

У столиці Об’єднаних Арабських Еміратів стартує новий етап міжнародних переговорів, присвячених припиненню війни проти України. Для Києва ситуація залишається вкрай непростою: військовий тиск триває, союзники втомлюються від затяжного конфлікту, а Москва продовжує грати на протиріччях глобальної політики. Водночас саме цей раунд привертає підвищену увагу, адже вперше за тривалий час з’являються сигнали, які можуть пролити світло на справжні наміри російського керівництва.

Ключова інтрига полягає не лише в умовах можливого припинення вогню, а в глибині готовності Кремля до реальних компромісів. Досвід попередніх зустрічей навчив українську сторону та її партнерів обережності: за гучними заявами не раз ховалася спроба виграти час, перегрупувати сили або нав’язати вигідний Москві порядок денний. Тепер же дипломати намагаються відрізнити справжні кроки до деескалації від чергової політичної гри, замаскованої під мирні ініціативи.

Один з американських експертів із зовнішньої політики, який консультував українську сторону, визнає: попередні раунди переговорів були надзвичайно виснажливими та безрезультатними. За його словами, раніше будь-які заяви про «конструктивність» виглядали відверто відірваними від реальності. Водночас тепер він фіксує більш серйозне ставлення російської сторони до самого процесу переговорів і обережно припускає, що шанси на припинення війни навесні все ж існують.

Колишній високопоставлений український чиновник, коментуючи перебіг перемовин, був значно стриманішим у прогнозах. Водночас і він визнав, що з боку Росії відбулася певна зміна настроїв і стилю роботи за столом переговорів. За його словами, представники російської делегації цього разу більше зосереджені на практичних питаннях, а не на ідеологічних лекціях про «першопричини» конфлікту.

Йдеться, зокрема, про керівників російської військової розвідки, які, за оцінкою співрозмовника, поводяться прагматично та професійно, детально опрацьовуючи конкретні параметри можливих домовленостей. Це помітно контрастує з риторикою, яку традиційно озвучували політичні представники Кремля на чолі з міністром закордонних справ та самим Путіним.

В українських колах не виключають, що така трансформація позиції Росії може бути пов’язана зі змінами в Європі. Зокрема, Кремль уважно стежить за тим, як європейські країни нарощують оборонне виробництво, дедалі серйозніше говорять про загальноєвропейську систему безпеки та намагаються зменшити залежність від Сполучених Штатів. Мирна угода або завершення війни могли б суттєво послабити цей імпульс, адже європейським лідерам стало б значно важче переконувати своїх виборців у необхідності подальшого збільшення оборонних витрат.

Разом із тим, у Києві та серед західних аналітиків не відкидають і більш цинічний сценарій. Зміна тону Москви може бути спробою зіграти на очікуваннях адміністрації Дональда Трампа та знизити рівень тиску на Росію. При цьому всередині самої РФ мир без очевидної «перемоги» виглядатиме проблемно для Кремля, який уже заплатив за війну величезну економічну і людську ціну.

Як зазначають експерти, Путіну практично нічого представити російському суспільству як однозначний результат цих витрат. Тому будь-яка мирна угода, в якій він не зможе проголосити тріумф, створює серйозні внутрішні ризики для режиму. Саме це, на думку аналітиків, і залишається головним стримуючим фактором для справжнього завершення війни.

В Україні зафіксовано найвищий добовий показник імпорту електроенергії з моменту початку повномасштабної війни. Це рішення стало важливим елементом підтримки енергосистеми в умовах постійних ризиків, пов’язаних з пошкодженням генерувальних потужностей, мереж та інфраструктури внаслідок воєнних дій.

Збільшення обсягів імпорту дозволило частково компенсувати дефіцит електроенергії, який виникає через аварійні ремонти, планові обмеження та зростання споживання у пікові години. Особливо відчутним цей ефект є в осінньо-зимовий період, коли навантаження на систему традиційно зростає, а можливості внутрішньої генерації залишаються обмеженими.

За його словами, ситуація в енергосекторі залишається напруженою через пошкодження об’єктів інфраструктури внаслідок ударів РФ у ніч проти 7 лютого. На низці електростанцій і підстанцій тривають аварійно-відновлювальні роботи, енергетики працюють у посиленому режимі.

Водночас уряд робить ставку на комплексні рішення для посилення стійкості системи — зокрема, на запуск нових генеруючих потужностей і активніше використання імпорту.

8 лютого було зафіксовано найбільший за час великої війни обсяг імпорту електроенергії. Як наголосив міністр, саме цей крок допоміг утримати баланс в енергосистемі та зменшити дефіцит електрики після масованих атак.

Окрему увагу приділяють Києву. Найближчим часом у столиці планують ввести в експлуатацію додаткові 9 МВт генерації. Це має підсилити енергетичну незалежність міста та знизити ризики відключень у пікові періоди навантаження.

Крім імпорту і запуску нових потужностей, Україна продовжує отримувати масштабну міжнародну допомогу для відновлення енергетики. Від початку повномасштабної війни партнери передали близько 27 тисяч тонн гуманітарних вантажів для галузі, з яких понад 25 тисяч тонн уже розподілено між регіонами.

Лише за останні два тижні на склади Міністерства енергетики надійшло 17 вантажів від 11 країн, серед яких Швейцарія, Словаччина, Данія, Канада, Швеція, Азербайджан, Німеччина, Австрія, Литва та Італія. Регіони отримали 774 генератори, а також десятки одиниць теплогенеруючого обладнання — блочно-модульні котельні, когенераційні установки та котли.

У найближчій перспективі очікується ще майже 800 генераторів, понад 100 трансформаторів і більше сотні котлів та когенераційних установок. Це обладнання має зміцнити енергетичну безпеку громад та допомогти пройти складні періоди без значних перебоїв з постачанням електроенергії.

Олександр Александров, який у 2020 році балотувався до Київської міської ради від проросійської «Партії Пальчевського», сьогодні займає одну з керівних посад у системі виконавчої влади столиці — він є заступником голови Подільської районної державної адміністрації. Така трансформація політичної кар’єри привертає увагу громадськості, зважаючи на зміну ролей і контекстів, у яких перебував чиновник протягом останніх років.

Під час місцевих виборів 2020 року Александров асоціювався з політичною силою, яку експерти та медіа неодноразово називали проросійською. «Партія Пальчевського» на той момент активно намагалася закріпитися в столичній політиці, використовуючи гучні заяви, медійну присутність і фінансові ресурси. У відкритих джерелах не раз з’являлася інформація про те, що партія мала підтримку з боку великого бізнесу, зокрема її пов’язували з фінансуванням Олександром Столаром, відомим забудовником та колишнім народним депутатом.

Варто відзначити, що його дружина Марія Александрова стала заступницею голови Солом’янської РДА. За даними каналу «Хрещатик 36», кандидатури подружжя були запропоновані радником голови Солом’янської РДА Тимура Ткаченка, Андрієм Андрєєвим.

Раніше Марія Андрєєва очолювала ТОВ «Д9», власником якого є Олександр Циба, чинний заступник голови Деснянської РДА. Циба також має зв’язки зі Столаром та імперією Молчанової, а його призначення теж відбулося за сприяння Андрєєва.

Такі переплетені політичні та бізнесові зв’язки демонструють, як у Києві формуються кадри районних адміністрацій, поєднуючи вплив різних політичних сил та медійні ресурси.

Кандидат на посаду судді апеляційного суду Павло Прохоров, який наразі здійснює правосуддя у Київському районному суді міста Одеси, отримав негативний висновок щодо відповідності стандартам доброчесності та професійної етики. Така оцінка була сформована Громадською радою доброчесності за підсумками детального аналізу його декларацій, майнового стану та наданих фінансових пояснень.

Під час перевірки особливу увагу було приділено співвідношенню між офіційними доходами судді та його сім’ї і реальним рівнем життя, який випливає з наявного майна та витрат. За результатами дослідження Рада дійшла висновку, що задекларовані доходи не дають достатніх підстав для пояснення вартості набутого рухомого та нерухомого майна, яким володіє родина судді.

На кінець 2015 року дружина судді декларувала заощадження у розмірі 349,5 тисячі гривень. З урахуванням поточних витрат на життя ці кошти, за оцінкою ГРД, могли покривати лише базові потреби сім’ї протягом року. Водночас уже в декларації за 2016 рік кандидат зазначив, що його дружина володіє готівковими заощадженнями у розмірі 27,6 тисячі доларів США, що за тодішнім курсом відповідало приблизно 740–750 тисячам гривень.

Таке суттєве зростання обсягу готівки виглядало економічно необґрунтованим, особливо з огляду на нещодавню значну покупку та обмеженість вільних коштів. Сам кандидат пояснив, що у лютому 2015 року його дружина продала однокімнатну квартиру за 349,5 тисячі гривень, після чого ці кошти були конвертовані в долари і зберігалися вдома. У 2016 році, за його словами, дружина отримала 397 тисяч гривень доходу від підприємницької діяльності, які також були переведені в іноземну валюту. Таким чином, загальна сума, за версією кандидата, дозволяла сформувати задекларовані 27,6 тисячі доларів.

Громадська рада доброчесності не визнала ці пояснення достатніми та переконливими. Окремі сумніви викликало подальше систематичне зростання заощаджень дружини судді в наступні роки, а також непропорційно велика частка доходів, яка, за деклараціями, спрямовувалася на накопичення готівки та інвестування у криптовалюту. При цьому враховувалися склад сім’ї, регулярні витрати на проживання, поїздки за кордон, утримання кількох транспортних засобів, один із яких було придбано у 2021 році.

У сукупності ці обставини, на думку ГРД, ставлять під сумнів повноту та достовірність пояснень щодо джерел походження коштів і структури заощаджень сім’ї кандидата. В результаті Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що Павло Прохоров не відповідає критеріям доброчесності, необхідним для обіймання посади судді апеляційного суду.

Зазначається також, що під час повномасштабного вторгнення дружина кандидата набула значну кількість рухомого й нерухомого майна та задекларувала володіння криптовалютою Ethereum вартістю близько 1,1 мільйона гривень, що стало додатковим фактором для оцінки фінансової поведінки сім’ї.

У більшості випадків усі витрати на усунення пошкоджень опалювальної системи та ремонту внутрішніх елементів житла лягають на власників квартир або домовласників. Розрив труб, протікання батарей чи аварії, що спричиняють затоплення, часто потребують негайного втручання, а кошти на відновлення доводиться виділяти із власного бюджету. Водночас існують ситуації, коли частину витрат може покривати управитель будинку або страхова компанія, якщо пошкодження стали наслідком недбалості сторонніх організацій чи виробничого браку обладнання.

Важливо враховувати, що законодавство та правила експлуатації житлових приміщень визначають межі відповідальності кожної сторони. Наприклад, якщо аварія сталася через зношеність загальнобудинкових мереж, ремонтні роботи можуть фінансуватися з фонду утримання будинку. У випадку ж порушень правил експлуатації або самостійного втручання мешканців у систему опалення, відшкодування збитків повністю покладається на них.

Ліфлянчик пояснює, що організація такого обслуговування можлива кількома шляхами. Зокрема, через комунальне підприємство, яке обслуговує будинок за замовчуванням, через приватну обслуговуючу компанію, найняту за рішенням зборів мешканців, або через об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Водночас юрист наголошує, що не всі випадки масових аварій із трубами можна автоматично списувати на війну. За його словами, частина проблем пов’язана з недостатньою підготовкою місцевої та державної влади, а також теплопостачальних компаній до енергетичних ризиків.

У таких ситуаціях ОСББ або співвласники будинку мають право звертатися до теплопостачальної компанії з позовною заявою. Ключовим питанням у суді стане визначення причини аварії — форс-мажор чи недбалість.

Ліфлянчик пояснює, що якщо обладнання було пошкоджене безпосередньо внаслідок ракетного удару або атаки дрона, теплопостачальна компанія відповідальності не несе. Це кваліфікується як форс-мажорна обставина.

Натомість, якщо опалення зникло через відсутність електропостачання, а теплопостачальник протягом кількох років не забезпечив резервне живлення, ситуація може розцінюватися інакше. У такому разі мова йде вже не про форс-мажор, а про можливу недбалість, і виникають питання, чому компанія не підготувалася до очевидних ризиків в умовах війни.

Юрист підкреслює, що кожен випадок розглядатиметься індивідуально, а остаточне рішення щодо відповідальності ухвалюватиме суд з урахуванням усіх обставин аварії.

П’ятий день лютого в українському календарі вирізняється особливою насиченістю подій і сенсів. Він об’єднує професійне свято військових фахівців, важливу дату церковного року та міжнародну неформальну подію, яку знають і відзначають у різних країнах світу. Кожна з цих складових по-своєму впливає на суспільне життя, формуючи багатовимірне значення цієї дати.

В Україні 5 лютого на державному рівні вшановують День Державної спеціальної служби транспорту. Це професійне свято військовослужбовців, чия робота безпосередньо пов’язана з безпекою та стійкістю транспортної системи країни. Саме ці підрозділи відповідають за будівництво, ремонт і відновлення мостів, залізничних колій, автомобільних доріг, переправ та інших критично важливих об’єктів. У мирний час їхня діяльність часто залишається непомітною, однак у періоди воєнних загроз значення служби стає очевидним для кожного громадянина.

Церковний календар 5 лютого за новим стилем присвячений вшануванню мучениці Агафії Сицилійської, святителя Феодосія Чернігівського, а також чудотворної ікони Божої Матері «Єлецько-Чернігівська». Раніше, за старим стилем, у цей день вшановували мучеників Климента та Агафангела. Вірянам рекомендують провести день у молитві, адже Єлецько-Чернігівська ікона вважається особливо сильною у зціленні тяжких хвороб, зокрема онкологічних, а також у примиренні родин і розв’язанні затяжних конфліктів.

На міжнародному рівні 5 лютого відзначають Всесвітній день Нутелли. Свято популярної горіхової пасти щороку об’єднує мільйони ласунів по всьому світу. У цей день прихильники десерту готують солодощі з її використанням або ж експериментують із домашніми рецептами, дозволяючи собі відступ від дієтичних обмежень.

Крім того, у світі сьогодні також відзначають День оптиміста, День ерудиції, День метелика-монарха та неформальний День «Нам пора поговорити».

У народному календарі 5 лютого вважався днем похолодання. Наші предки звертали увагу на поведінку тварин, намагаючись передбачити погоду та врожай. Особливу увагу цього дня приділяли великій рогатій худобі — корів годували запасеними з осені овочами, вважаючи це запорукою достатку. Господині пекли хліб, освячували його в церкві та ділилися з родиною, вірячи, що це принесе здоров’я на весь рік.

Із цим днем пов’язані й певні заборони. Вважається недоречним сваритися, лаятися, проявляти жадібність або з’ясовувати стосунки. Не рекомендується ображати тварин чи виганяти їх із дому. За народними віруваннями, відмова в милостині нужденним 5 лютого може обернутися фінансовими труднощами для самого відмовника.

В Україні активно розробляються комплексні підходи для вирішення конфліктних ситуацій, які виникають навколо територіальних центрів комплектування. Одним із пріоритетних завдань є зниження випадків самовільного залишення військовими частин, що стає серйозною проблемою для обороноздатності країни. За словами народного депутата від фракції «Слуга народу», наразі проводяться численні консультації з військовими, правозахисниками та представниками громадських організацій для вироблення найбільш ефективних заходів, що дозволять зменшити напругу і підвищити довіру до процесу комплектування армії.

За останні роки питання комплектування Збройних Сил України стало однією з найбільш обговорюваних тем у суспільстві. Одним із найбільших викликів залишається необхідність забезпечити рівновагу між вимогами військової служби та правами самих військовослужбовців. Останні зміни в законодавстві та в механізмах призову на службу мають на меті не лише запобігти конфліктам, а й сприяти створенню більш прозорої та зрозумілої системи взаємодії з призовниками.

Веніславський зазначив, що на закритих засіданнях комітету Верховної Ради з нацбезпеки та оборони вже відбулися обговорення шляхів виходу з кризових ситуацій. Йдеться не лише про роботу територіальних центрів комплектування, а й про врегулювання питань, пов’язаних із самовільним залишенням частини та подальшим поверненням військових до служби.

Окремо він наголосив, що процесом напрацювання змін безпосередньо займається міністр оборони. Формується єдиний підхід, який має охопити мобілізацію загалом — від комунікації з громадянами до практичних рішень щодо комплектування бойових підрозділів.

Також народний депутат повідомив, що вже наступного тижня очікується ухвалення рішення щодо відстрочки для контрактників віком від 18 до 25 років, які вже відслужили встановлений строк.

Паралельно у військовому командуванні наголошують, що військовослужбовці, які повертаються після самовільного залишення частини, спрямовуються насамперед у підрозділи на найскладніших і найнебезпечніших ділянках фронту. Такий підхід, за оцінками командування, дозволяє швидко посилювати бойові спроможності там, де це критично необхідно.

Водночас у Збройних силах зазначають, що масове повернення військових із СЗЧ могло б суттєво змінити ситуацію на полі бою. За оцінками командирів, у разі повернення значної кількості таких бійців українська армія отримала б можливість як активніше наступати, так і ефективніше стримувати ворога.

19 січня АТ «Укрнафта» оформило дві значущі комерційні угоди з ТОВ «Альянс Холдинг», предметом яких стала суборенда автозаправних станцій на загальну суму 841,90 млн грн. Ці домовленості стосуються використання розгалуженої мережі АЗС, що раніше функціонувала під міжнародним брендом Shell і має добре впізнавану інфраструктуру та вигідне розташування.

Відповідно до умов підписаних договорів, термін суборенди визначено до 30 вересня 2028 року. Таким чином, «Укрнафта» отримує довгостроковий доступ до значного сегмента паливного ринку, що створює підґрунтя для стабільного розвитку роздрібного напряму компанії та посилення її позицій у конкурентному середовищі.

Із загальної суми договорів 715,90 млн грн припадає на 99 автозаправних станцій, які «Альянс Холдинг» орендує у їхнього власника. Ще 126,00 млн грн стосуються 18 АЗС, які компанія використовує на умовах лізингу. Власником усіх зазначених заправок є ТОВ «Інвест-Регіон».

Суборендна плата розраховуватиметься за єдиною формулою — 1,74 грн з ПДВ за кожен літр пального, реалізованого «Укрнафтою» на цих АЗС. При цьому зазначена вартість є граничною і не підлягає зміні протягом усього строку дії договорів.

У грудні 2025 року «Укрнафта» повідомляла про завершення ребрендингу всіх 118 автозаправних станцій, які раніше працювали під брендом Shell. Ще раніше, у серпні 2025 року, було остаточно закрито угоду між «Укрнафтою» та компанією Shell Overseas Investments BV щодо придбання українською державною компанією контрольної частки у розмірі 51% у ТОВ «Альянс Холдинг».

Продаж роздрібного бізнесу Shell в Україні відбувся на тлі націоналізації частини активів. У жовтні 2024 року Фонд державного майна України став власником 49% статутного капіталу «Альянс Холдингу». Ця частка раніше належала російському бізнесмену Едуарду Худайнатову, який потрапив під санкції після початку повномасштабної війни. За рішенням Вищого антикорупційного суду його українські активи були стягнуті в дохід держави.

У компанії Shell наполягали, що після початку повномасштабного вторгнення частка Худайнатова в «Альянс Холдингу» була скорочена до 2,56%, тоді як непряма частка Shell зросла до 97,44%. Попри це, державні органи визнали активи такими, що підлягають конфіскації.

Станом на сьогодні структура власності «Альянс Холдингу» виглядає так: 51% належить АТ «Укрнафта», ще 49% — Фонду державного майна України. Засновником компанії «Інвест-Регіон», яка є власником автозаправних станцій, виступає сам «Альянс Холдинг».