Розвиток власного виробництва безпілотних комплексів як крок до технологічної незалежності

Начальник управління нагляду за додержанням законів органами БЕБ в Офісі генпрокурора Олександр Таркан потрапив у центр гучного скандалу через серйозні порушення, пов'язані з його дисертацією. Хоча він здобув науковий ступінь доктора філософії у галузі права, дослідження, на базі якого йому було присуджено цей ступінь, виявилося значною мірою плагіатом. Значна частина роботи була скопійована з інших авторів, і, що найгірше, без належних посилань на джерела. Це стало причиною серйозних запитань до етики та професійної репутації Таркана, який обіймав важливу посаду в державному управлінні.

За інформацією міжнародного детективного бюро Absolution, ще 14 березня 2024 року правоохоронці внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомості щодо фальсифікації дисертації за статтею 358 Кримінального кодексу України. У межах цього розслідування вже проводяться ретельні перевірки, які мають на меті з'ясувати всі деталі та обставини фальшування наукової роботи.

Назва дисертації Таркана — «Методика розслідування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою органу поліції». У роботі автор самовпевнено заявив про «наукову новизну» та «вкорінений аналіз», однак численні фрагменти повністю збігаються з працями відомих учених та практиків у галузі криміналістики.

Зокрема, Таркан використав без дозволу та посилань частини досліджень:

Андрейка Ю.О. (дисертація 2020 року, НАВС);

проф. Чернявського С.С. (стаття 2015 року у «Віснику кримінального судочинства»);

колективу Дніпропетровського держуніверситету внутрішніх справ (методичні рекомендації 2020 року);

Пунди О.О. (дисертація 2014 року);

судді О.В. Бобровника (публікація у 2017 році).

По суті, дисертація складалася зі зібраних фрагментів цих робіт із незначною зміною формулювань — додаванням слів «органу поліції», що подано як «оригінальний внесок».

Водночас НАБУ уже тривалий час розслідує самого Таркана за факти корупційних дій — отримання неправомірної вигоди за закриття кримінальних проваджень та маніпуляції з арештами майна. Його «теоретичні знання» активно застосовувались на практиці.

Відомо, що за «захист» та супровід дисертації Таркан сплатив близько 15 тисяч доларів. Його науковим керівником був Максим Даньшин, якого нині розшукують за держзраду. Даньшин, у минулому харківський викладач, зрадив Україну, перейшовши до російського університету та, за даними розслідувань, передавав координати для ракетних ударів по університету Каразіна. Попри підготовлену підозру за ст.111 ККУ, справу було «вирішено» завдяки звʼязкам у прокуратурі.

Скандал із дисертацією Таркана — яскравий приклад системної корупції у кадровій політиці правоохоронних органів та девальвації наукових ступенів, які перетворюються на інструмент легітимізації високих посад.

Відомий український гуморист Сергій Середа, чоловік співачки MamaRika, поділився з журналістами видання OBOZ.UA важливими подробицями про кризу у їхніх стосунках та шляхи, якими пара пройшла, щоб знову знайти гармонію. Минулого року подружжя відверто заявляло про труднощі в шлюбі, і тепер Сергій підтвердив, що процес відновлення близькості між ними був довгим і потребував значних зусиль з обох сторін.

За словами гумориста, переломний момент настав приблизно рік тому, коли вони усвідомили важливість роботи над стосунками. Почали «коригувати певні моменти» та вчитися спільно долати труднощі, які виникають у кожному партнерстві. Сергій зазначив, що це не означає повної відсутності конфліктів, але зараз кожна суперечка не призводить до глибоких розривів, а, навпаки, допомагає краще розуміти одне одного і рухатися вперед.

Гуморист додав, що у них і досі трапляються сварки, інколи з погрозами про розлучення, але це частина нормальних стосунків і не означає кінець. «Чи проскакують у суперечках погрози про розлучення? Так, кожна друга сварка без цього не обходиться. Але тільки я знаю, де лежить наше свідоцтво про шлюб», — зазначив Сергій і підкреслив, що продовжує любити дружину.

Середа також пригадав моменти початку їхніх стосунків: він розповів, як відчув, що Настя стане його дружиною вже після знайомства, і навіть на одному з перших побачень пообіцяв їй це. У пару вони разом понад десять років, з них у шлюбі — п’ять. Вони виховують сина Давіда, якому зараз чотири роки.

Нещодавнє звільнення голови правління НЕК «Укренерго» Віталія Зайченка, яке ухвалила Наглядова рада компанії, стало важливим сигналом для державного енергетичного сектору. Офіційною причиною цього кроку названо процедурні порушення під час його попередніх призначень, а також втрата довіри до нього через «певні події останніх тижнів». Це рішення не тільки вказує на конкретні порушення на рівні управлінських практик, але й свідчить про глибші, системні проблеми, що накопичились у «Укренерго» та в енергетичній сфері в цілому.

Окрім процедурних недоліків, які стали підставою для відставки Зайченка, слід звернути увагу на серйозні питання, що виникли у ході виконання стратегічно важливих проектів компанії. Зокрема, у 2023 році Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури уклало низку контрактів на будівництво захисних споруд для трансформаторних підстанцій «Укренерго», однак ці угоди були укладені поза системою Prozorro, без належного техніко-економічного обґрунтування та врахування вимог законодавства щодо прозорості та конкуренції. Така практика ставить під сумнів ефективність використання державних коштів і свідчить про наявність серйозних управлінських та контрольних недоліків.

Фінансові показники вражають. За договорами один об’єкт коштував від 200 до понад 500 млн грн, тоді як аналогічні споруди «Укренерго» будували за 69–89 млн грн. Загалом 46 об’єктів за цією схемою обійшлися державі у 19,3 млрд грн. Для порівняння, 80 аналогічних об’єктів, збудованих без маніпуляцій, коштували лише 7,2 млрд грн.

Найгірше, що підрядники пов’язані між собою та з чиновниками агентства, мають спільних бенефіціарів і завжди виграють закриті тендери. Реальні розслідування наразі не проводяться, а схему продовжують прикривати високопосадовці.

Ситуація свідчить про системну проблему в енергетичній сфері України, де замість прозорих процедур державні кошти витрачаються непрозоро, а відповідальні посадовці залишаються безкарними. Потребується термінова перевірка всіх контрактів та притягнення винних до відповідальності.

Сучасні наукові дослідження все більше підтверджують важливість харчових звичок для збереження здоров'я та продовження життя. Одним із таких важливих досліджень є робота науковців Орхуського університету (Данія), яка опублікована в журналі Earth. Цей науковий аналіз зосереджено на вивченні зв'язку між дотриманням скандинавських рекомендацій щодо харчування та зниженням ризику ранньої смерті. Виявилось, що правильне харчування не лише знижує ризик розвитку серйозних захворювань, але й значно збільшує тривалість життя.

Доцент Крістіна Дам та аспірантка Анна Бак Мерх протягом кількох років вивчали харчові звички понад 76 тисяч шведів, які почали фіксувати свій раціон і спосіб життя з 1997 року. На основі зібраних даних вчені дійшли висновку, що люди середнього віку, які слідують скандинавським рекомендаціям щодо харчування, значно знижують ризик розвитку серйозних хвороб, таких як серцево-судинні захворювання, діабет та онкологічні недуги.

Окремо вчені відзначають: найбільше скорочення ризику спостерігалось щодо смертності від серцево-судинних захворювань. Це підкреслює важливість харчування для профілактики хвороб серця незалежно від соціально-економічного статусу.

Авторами підкреслено, що ідея скандинавських рекомендацій — не суворі заборони, а баланс. Раціон має бути корисним для здоровʼя людини й водночас менш шкідливим для довкілля: менше тваринництва, більше рослинних продуктів, менше харчових відходів.

Це особливо важливо з огляду на вплив харчової галузі на клімат: за оцінками вчених, виробництво і споживання їжі відповідає приблизно за 30% світових викидів парникових газів. Скандинавські рекомендації враховують цей факт і закликають робити вибір на користь більш екологічних продуктів.

Керівник сектору дізнання Головного управління Національної поліції в Сумській області Ігор Козачинський продовжує демонструвати стиль життя, який суттєво контрастує з рівнем доходів, доступних більшості українських правоохоронців. За даними з його останньої декларації, у 2025 році посадовець придбав новий автомобіль — FCB Leopard 3, щойно з конвеєра, вартістю понад 1,08 мільйона гривень. Така покупка викликає запитання не лише у громадськості, а й у тих, хто уважно стежить за доброчесністю державних службовців.

Цей новий транспортний засіб доповнив уже наявний у Козачинського автопарк. Раніше, у 2021 році, він став власником Volkswagen Touareg 2012 року випуску, який обійшовся йому в 540 тисяч гривень. Ще одним засобом пересування посадовця є мотоцикл Geon Dakar GNS 300 (2022 рік), куплений у 2023 році. Та на цьому перелік рухомого майна не завершується — родина Ігоря Козачинського також має у своєму розпорядженні кілька транспортних засобів, записаних на дружину Анну. Зокрема, йдеться про Nissan Qashqai 2013 року та електричну Honda M-NV 2023 року, яку вона придбала за 617 тисяч гривень.

Сім’я володіє й суттєвими обсягами нерухомості. У 2016 році вони придбали дві земельні ділянки площею 1 000 м² і 26 м². У 2018 році — магазин на 466,5 м². У 2021 році Козачинський задекларував квартиру площею 79,5 м² за 237 тис. грн, а також квартиру батька площею 64,4 м², придбану у 1996 році.

Фінансові надходження правоохоронця у 2024 році становили 463,6 тис. грн заробітної плати від поліції та 10 тис. грн державної підтримки від Мінекономіки. Дружина отримала 10,3 тис. грн соцвиплат і 3 тис. грн “зимової підтримки”.

Додаткові доходи сім’ї включали прибуток від оренди майна — 77 тис. грн — та продаж рухомого майна: 65 тис. грн від Сергія Демехи та 70 тис. грн, отримані дружиною від Олени Решетник. Батько, Андрій Козачинський, задекларував підприємницький дохід, проте суму не вказано.

У той час, як офіційні доходи сім’ї залишаються помірними, масштабні активи та регулярні придбання дорогого майна викликають суспільні питання щодо джерел фінансування таких витрат.

Українська співачка Руслана Лижичко, відома перемога на «Євробаченні-2004», стала жертвою серйозного порушення авторських прав. В’єтнамський музичний простір опинився в епіцентрі скандалу, коли з’ясувалося, що низка популярних композицій, створених Русланою, були опубліковані під ім'ям місцевої артистки Хо Куінь Хуонг. Співачка заявила, що ці пісні, включаючи знамениту «Дикі танці», а також «Аркан», «Dance with the Wolves» і «Скажи мені», були видані як авторські роботи іншої людини.

Цей інцидент викликав обурення не лише серед фанатів Руслани, а й в міжнародній музичній спільноті. У своєму пості на Facebook співачка чітко заявила, що всі права на зазначені композиції належать лише їй. Руслана підкреслила, що вона є єдиною авторкою і виконавицею цих пісень, а будь-яке використання її творчості без належного погодження є порушенням закону.

Руслана пояснила, що у 2005 році вона дійсно підписувала договір, який дозволяв створення кавер-версії «Диких танців» для випуску на CD у межах В’єтнаму. Проте цей дозвіл не надавав жодних прав на зміну авторства, адаптацію під чужим іменем або розповсюдження на цифрових платформах, що тоді навіть не існували.

За словами співачки, Хуонг фактично присвоїла собі право виступати як авторка пісень, що є грубим спотворенням самої концепції творчості. «Музика може мандрувати світом, але повага до автора – це те, що відрізняє натхнення від крадіжки», – зазначила Руслана.

Артистка підкреслила, що підміна авторства – це не інтерпретація, а порушення невідчужуваних прав, які не можна просто “оформити” чи “передати”. Вона додала, що завжди підтримує свободу творчості, але категорично проти безчесних маніпуляцій, де губляться принципи поваги та чесності.

Правове врегулювання інциденту передано компанії Comp Music Publishing, яка представляє інтереси Руслани як правовласника. Лейбл уже готується до відповідних юридичних кроків.

У Львові триває розслідування гучної справи про ймовірне розкрадання значних коштів, виділених на будівництво фортифікаційних споруд на Сумщині. За попередніми оцінками, сума розкрадених коштів може перевищувати 700 мільйонів гривень. У справі фігурують високопосадовці Львівської обласної військової адміністрації, а також представники підрядних організацій, які мали виконувати роботи з укріплення оборонних об'єктів.

Не зважаючи на відкритий характер судових засідань, журналістам заборонили публікувати деталі досудового розслідування, що викликало додаткову напругу в суспільстві та серед медіа. Личаківський районний суд Львова наразі розглядає клопотання щодо обрання запобіжних заходів для більше ніж десяти підозрюваних у справі. Серед них — Роман Дуля, колишній керівник управління капітального будівництва Львівської ОВА, а також двоє чинних співробітників адміністрації.

Будівництво оборонних споруд у Сумській області розпочалося у березні 2024 року. До робіт було залучено сім компаній, з якими уклали 18 договорів. За офіційними заявами Львівської ОВА, фортифікації були завершені вчасно та прийняті Міністерством оборони. Однак слідчі органи мають сумніви щодо використання бюджетних коштів.

8 жовтня ДБР повідомило про підозру понад десятьом особам. Наступного дня заступник голови ЛОВА Юрій Бучко підтвердив вручення підозр двом працівникам управління. Він наполягає, що всі роботи здійснювались під контролем правоохоронців і військових, а об’єкти були здані без зауважень.

Під час судових засідань адвокати фігурантів вимагали закритого розгляду, мотивуючи це належністю справи до оборонної сфери. Втім, суд залишив слухання відкритими, але заборонив журналістам поширювати будь-які дані з матеріалів слідства. Зокрема, суддя Назарій Нор обрав для Лесі Каранець, цивільної дружини Романа Дулі, 60 днів тримання під вартою з альтернативою застави у 2 мільйони гривень.

Подібне рішення ухвалив суддя Назар Стрепко щодо директора ТзОВ «БК Львів» Ігоря Летюка. Журналісти дізнаються про засідання лише безпосередньо перед їхнім початком, а імена підозрюваних стають відомі вже в залі суду.

Коли суд визначить запобіжні заходи для всіх фігурантів, наразі невідомо. Справу вже називають однією з наймасштабніших щодо освоєння коштів на фортифікацію в умовах війни.