Рубіо після розмови з Лавровим: США підтримують мирний план Трампа

В Івано-Франківській області правоохоронні органи викрили двох сержантів одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яких підозрюють у причетності до організації незаконного переправлення чоловіків призовного віку за межі України. За матеріалами слідства, військовослужбовці були залучені до налагодженої схеми, що дозволяла охочим уникнути мобілізації шляхом нелегального перетину державного кордону.

Як встановили слідчі, підозрювані діяли не напряму, а через посередників, які підшуковували потенційних «клієнтів» серед чоловіків, налаштованих на виїзд з країни в обхід чинних обмежень. Після попередніх домовленостей сержанти обіцяли за грошову винагороду організувати безперешкодний маршрут до кордону з Румунією, використовуючи своє службове становище та наявні зв’язки.

Під час перевезення підозрювані гарантували безперешкодний проїзд через блокпости, а також детально інструктували чоловіків щодо маршруту, поведінки в дорозі та відповідей на запитання військових. Після доставки до прикордонної зони ухилянт мав самостійно перетнути річку Прут у темну пору доби, будучи одягненим у спеціальний термокостюм.

Слідство встановило, що схема діяла щонайменше з вересня 2025 року. За попередніми даними, за цей час за кордон незаконно переправили понад десять осіб.

Обох сержантів затримали та повідомили їм про підозру за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон, вчинену групою осіб із корисливих мотивів. Санкція статті передбачає до дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Суд обрав підозрюваним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Досудове розслідування триває, правоохоронці встановлюють інших можливих учасників схеми.

Служба безпеки України затримала першого заступника голови Солом’янської районної державної адміністрації Києва, Олександра Смика, у рамках розслідування кримінальної схеми ухилення від мобілізації. За інформацією правоохоронців, посадовець організував механізм підробки документів для фіктивного зарахування громадян до Збройних Сил України. Після цього нібито «військовозобов’язаних» знімали з обліку, використовуючи підроблені медичні висновки.

За даними слідства, за кожну таку «послугу» Смик отримував від 15 до 20 тисяч гривень. У ході розслідування встановлено, що система була організована ретельно: від оформлення фіктивних документів до легалізації їх через медичні комісії, що дозволяло уникати будь-якої відповідальності перед законом. СБУ підкреслює, що справа є частиною масштабної боротьби з корупційними схемами, пов’язаними з ухиленням від військової служби.

Для реалізації схеми Смик використовував зв’язки в районному територіальному центрі комплектування та спільника, який готував підроблені документи. СБУ задокументувала протиправну діяльність і затримала обох учасників схеми.

Правоохоронці продовжують розслідування, з’ясовуючи коло всіх причетних осіб та масштаби оборудки.

Щороку тисячі людей намагаються перейти на так звану «правильну» дієту, очікуючи на легке зниження ваги, приплив енергії та загальне покращення самопочуття. Проте реальність часто відрізняється від очікувань: вага залишається стабільною, апетит постійно зростає, з’являється втома, а зриви та переїдання стають майже неминучими. Основна причина цього рідко пов’язана з браком сили волі. Набагато частіше проблема криється в самій концепції «правильного харчування».

Однією з ключових помилок є віра в універсальний раціон, який нібито підходить усім. Організм кожної людини має свої унікальні потреби, біоритми, гормональні особливості та спосіб перетравлення їжі. Що допомагає одному — може стати пасткою для іншого. Ігнорування цих індивідуальних особливостей часто призводить до розчарування та відчуття провалу.

Ще одна поширена пастка — система жорстких заборон. Коли харчування будується навколо списку «не можна», воно швидко перетворюється на джерело психологічного тиску. Заборонені продукти починають займати непропорційно багато місця в думках, а будь-яке порушення правил викликає відчуття провини. У результаті «правильне харчування» часто завершується не стабільними звичками, а зривами і переїданням.

Не менш важливою проблемою є надмірна концентрація на калоріях. Багато людей рахують кожну цифру, водночас не звертаючи уваги на якість їжі та потреби організму. Дефіцит жирів, білка або мікроелементів може призводити до хронічної втоми, гормональних збоїв і постійного відчуття голоду. Формально калорії «в нормі», а на практиці — сил немає і їсти хочеться постійно.

Окремо варто згадати про емоційний стан. Стрес, тривога, перевтома і недосипання безпосередньо впливають на апетит і харчову поведінку. Якщо людина заїдає емоції або живе в режимі постійної напруги, жоден ідеально складений раціон не дасть стабільного результату. Ігнорування психологічного чинника робить будь-яку систему харчування короткостроковою.

Ще одна причина розчарування — очікування швидкого ефекту. Багато хто кидає новий режим уже через кілька тижнів, не побачивши миттєвих змін. Водночас організму потрібен час, щоб адаптуватися до нових звичок. Справжні, стійкі результати формуються не за тиждень і не за два.

У підсумку «правильне харчування» перестає працювати тоді, коли його сприймають як жорстку систему правил і заборон. Натомість ефект з’являється, коли харчування стає гнучким способом життя: із врахуванням індивідуальних потреб, сигналів тіла та психологічного стану. Не ідеальний раціон на папері, а той, який реально можна підтримувати довго, дає результат.

Ухвалення Верховною Радою в другому читанні законопроєкту №12377 стало одним із найвагоміших кроків у реформуванні житлового законодавства за роки незалежності України. Документ закладає підґрунтя для докорінної зміни підходів до житлових відносин і символізує прагнення держави остаточно відійти від застарілої радянської моделі, яка тривалий час існувала формально та дедалі більше суперечила реаліям сучасного життя.

Чинний Житловий кодекс, ухвалений ще у 1983 році, був розрахований на зовсім інші соціально-економічні умови. Він не враховував ані ринкову економіку, ані домінування приватної власності на житло, ані масштабні міграційні процеси. Повномасштабна війна лише загострила ці проблеми, додавши мільйони внутрішньо переміщених осіб і зруйноване житло, для яких старі норми виявилися непридатними.

Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.

Хмельницький міськрайонний суд визнав винною військовослужбовицю Збройних сил України у повторній крадіжці, скоєній під час воєнного стану. Інцидент трапився у магазині «Фреш Маркет», де жінка привласнила з каси 12 300 гривень і використала ці кошти на власні потреби.

33-річна обвинувачена мала шість попередніх судимостей. П’ять із них стосувалися шахрайських дій, шоста — ще не погашена і теж пов’язана з крадіжкою. У січні 2026 року суд ухвалив умовно-дострокове звільнення жінки від покарання для проходження служби у ЗСУ, залишивши невідбуту частину строку — 1 рік, 8 місяців і 16 днів.

Суд врахував щире каяття обвинуваченої як обставину, що пом’якшує покарання, і не виявив обтяжувальних факторів. У підсумку військовослужбовицю засудили до п’яти років і п’яти місяців позбавлення волі. З урахуванням невідбутої частини попереднього покарання остаточний строк становить п’ять років і шість місяців позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів у Хмельницькому апеляційному суді.

Стрес давно перестав бути винятковою ситуацією й для багатьох людей став постійним фоном життя. Водночас його вплив не обмежується психологічним дискомфортом чи змінами настрою. Фахівці з психології та гастроентерології наголошують, що навіть нетривале емоційне напруження здатне безпосередньо впливати на роботу шлунково-кишкового тракту.

У моменти хвилювання організм переходить у так званий режим виживання. Активується симпатична нервова система, а всі ресурси спрямовуються на забезпечення роботи серця, мозку та м’язів. Травна система в цей час опиняється на другому плані: кровопостачання шлунка й кишечника зменшується, секреція травних ферментів змінюється, а скорочення м’язів кишківника можуть ставати нерівномірними.

Окрему роль відіграють гормональні зміни. Підвищення рівня кортизолу й адреналіну впливає на секрецію шлункового соку та травних ферментів. Це може призводити до печії, здуття, спазмів або болю в животі. За тривалого психологічного напруження такі реакції здатні сприяти загостренню гастриту чи виразкової хвороби.

Дослідження також показують, що стрес впливає на кишкову мікрофлору. Порушення балансу бактерій у кишечнику може погіршувати засвоєння їжі, викликати дискомфорт і навіть послаблювати імунний захист організму.

Важливим чинником є й тісний зв’язок між мозком і травною системою, який забезпечується блукаючим нервом. Саме через нього емоційні навантаження здатні викликати відчуття важкості після їжі, здуття або спазми, навіть за відсутності органічних захворювань.

Фахівці наголошують: стрес — це не лише психологічний виклик, а й реальний фізіологічний фактор. Уміння знижувати рівень напруги, дотримуватися стабільного режиму дня та уважніше ставитися до власного самопочуття допомагає зменшити негативний вплив на травлення і підтримувати здоров’я загалом.

Навіть тимчасове виключення цукру з раціону здатне помітно вплинути на самопочуття та загальний стан організму. Дієтологи й нутриціологи відзначають, що перші відчутні зміни з’являються вже протягом кількох тижнів після відмови від солодощів. Організм поступово адаптується до нового режиму харчування, а багато процесів починають працювати більш збалансовано.

Одним із найпомітніших ефектів стає зниження маси тіла. Відмова від цукерок, випічки та солодких напоїв автоматично скорочує кількість «порожніх» калорій у щоденному меню. Фахівці зазначають, що багато людей бачать перші результати вже на другому тижні, особливо якщо замінюють рафінований цукор фруктами, ягодами або продуктами з природною солодкістю. При цьому зменшується різке коливання рівня глюкози в крові, що позитивно впливає на апетит.

Також покращується стан шкіри. Надмірне споживання цукру пов’язують із запальними процесами в організмі, що може провокувати висипання та підвищену жирність шкіри. Через два–три тижні після відмови від солодкого у багатьох зменшується кількість прищів, вирівнюється тон обличчя і знижується жирний блиск.

Ще одна зміна — стабілізація рівня енергії. Цукор викликає різкі коливання глюкози в крові, після яких часто з’являється відчуття втоми. Без солодкого енергія розподіляється рівномірніше, що допомагає залишатися бадьорим упродовж дня без різких спадів.

Фахівці звертають увагу й на зміну смакових відчуттів. Приблизно через місяць без цукру смакові рецептори стають чутливішими. У результаті фрукти, овочі та навіть звичайні несолодкі продукти починають здаватися більш насиченими та приємними на смак.

Крім того, зменшення споживання цукру розглядають як важливий профілактичний крок. Регулярне вживання солодкого пов’язують із підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань, діабету другого типу та жирової хвороби печінки. Навіть 30 днів без цукру можуть стати початком формування здоровіших харчових звичок.

Експерти наголошують: короткострокова відмова від цукру допомагає краще зрозуміти реакції власного організму та оцінити, наскільки сильним є вплив солодкого на щоденне самопочуття.