Середня зарплата в центральних держорганах в 3,4 рази перевищує середній рівень по Україні

Україні, ймовірно, доведеться повернутися до обговорення питання про запровадження обмежень у сфері мобільного зв'язку. Як зазначив Сергій "Флеш" Бескрестнов, фахівець із систем зв'язку та радіоелектронної боротьби, проблема не стосується повного відключення зв'язку, але, за його словами, деякі обмеження можуть бути введені у контексті “правил надання послуг” для операторів мобільного зв'язку. Такий крок, на думку експертів, може стати необхідним у разі збереження загроз з боку ворожих сил, а також для забезпечення надійної та безпечної роботи систем зв'язку в умовах високих ризиків.

У період війни з росією мобільний зв'язок є важливим інструментом не тільки для звичайних громадян, а й для органів влади, сил оборони, а також для координації дій в екстрених ситуаціях. Проте використання мобільних мереж для прослуховування або інших форм радіоелектронного впливу може стати серйозною проблемою, коли йдеться про безпеку держави та її громадян. Враховуючи це, фахівці не виключають введення тимчасових обмежень, які можуть включати регулювання певних послуг або навіть коригування роботи мережі в залежності від поточної ситуації на фронті.

“Такі ж заходи вводить РФ. Уже приблизно місяць усім SIM-карткам інших країн під час реєстрації в Росії не надають послуги передавання даних, а тільки дзвінки на 24 години”, — пояснив Бескрестнов у своєму Telegram-каналі.

Він також повідомив, що у РФ нині обговорюють нову норму — заборону повноцінного доступу до мережі для SIM-карт, які перебували поза мережею понад 72 години. На думку “Флеша”, такі кроки свідчать про побоювання окупантів повторення операції “Павутина”, коли безпілотники СБУ здійснили низку атак на військові об’єкти, використовуючи LTE-зв’язок для наведення.

Експерт також коментував нещодавні погрози РФ “затопити Київ” ударами по греблі Київської ГЕС. На його думку, росіянам буде складно зруйнувати споруду повністю — максимум, вони можуть пошкодити окремі елементи, що призведе до витоку води, але не до катастрофи.

Крім того, Бескрестнов неодноразово звертав увагу на розвиток російських систем радіоелектронної боротьби. За його оцінками, протягом року РФ створила комплексну систему протидії українським розвідувальним безпілотникам, ключовим елементом якої стали сучасні радіолокаційні станції (зокрема РЛС СКВП).

У Покровську російські підрозділи демонструють значну чисельну перевагу над українськими захисниками, що створює серйозні виклики для оборони міста. За повідомленнями українського військового з позивним «Мучной», на окремих ділянках противник може переважати в кількості до двадцяти разів. Це дозволяє ворогу методично відпрацьовувати позиції українських захисників та поступово захоплювати ключові «висотки», які мають стратегічне значення для контролю над територією.

Ситуація залишається надзвичайно напруженою: ворог навмисно розтягує свої сили по окремих районах міста, що ускладнює оборону та робить українські позиції вразливими. Тактика супротивника передбачає систематичне закріплення на важливих точках і поступове створення умов для зачистки міських кварталів.

За даними «Мучного», росіяни інтенсивно діють у Динасівському районі, роблячи швидкі набіги на схід від висоток, у районі заводу комбікорму, де фіксуються забіги диверсійно-розвідувальних груп. Частина багатоповерхівок уже, за його словами, перебуває під контролем супротивника або знаходиться під постійним вогневим тиском. Водночас у приватному секторі ворог обережно просувається вздовж території м’ясокомбінату.

Військовий наводить і кілька локальних позитивів для оборони: українські підрозділи помітили ворожий підрозділ поблизу підприємства «РСІ» і ліквідували його, що «дає невеликі точкові успіхи в захисті». Втім, він попереджає: якщо одній ворожій групі вдасться встановити контроль зі сходу, перекрити шляхи відходу й організувати вогневий контроль, місто може опинитися в умовах жорсткого кільцювання, а подальший тиск на оборону стане системним, а не хаотичним.

Незалежні повідомлення місцевих та загальнонаціональних медіа фіксують посилення бойової активності і вказують на сотні зіткнень у районі: у зведеннях за кілька днів фігурує значна кількість атак і штурмових дій саме в Покровському напрямку. Офіційні зведення Генштабу та регіональні випуски також повідомляли про інтенсивні бойові дії та операції зі стримування просувань ворога.

Крім того, низка джерел звертала увагу на критичну ситуацію з людськими втратами в районах бойових дій: є повідомлення про масові загибелі та логістичні проблеми супротивника, через що з’являлись публікації про зберігання тіл у нестандартних приміщеннях на окупованих територіях (зокрема згадки про м’ясокомбінати в регіоні), що свідчить про інтенсивність боїв у суміжних рубежах.

Поки уряд готує нові тарифи та оновлені правила енергетичного ринку на 2026 рік, у центрі уваги опинилося державне підприємство ПАТ «Центренерго». Знову спалахнули сумніви щодо прозорості його контрактів із приватними постачальниками вугілля. За даними з відкритих джерел і численних скарг, компанія здійснила масштабні авансові платежі, які не були забезпечені реальними поставками або не відповідали заявленій якості палива.

Найбільше запитань викликають угоди з фірмами «Теплосфера ЮА» та «Енерго Ресурс Груп». Саме ці компанії, за повідомленнями ЗМІ, могли бути залучені до схем, у яких державні кошти опинилися заблокованими без підтвердженого товару. Частина інформації вже має документальне підтвердження — у судових реєстрах з’явилися відповідні записи, що вказують на фінансові порушення та спроби сторін уникнути відповідальності. Інша частина тверджень залишається на рівні журналістських розслідувань і наразі очікує офіційної перевірки з боку контролюючих органів.

Окремо у публікаціях згадуються поставки через «Енерго Ресурс Груп» на суми понад 1–1,5 млрд грн із переважними авансовими платежами та сумнівним підтвердженням походження вугілля. Частина локацій заявлених «виробничих баз» — у зоні бойових дій, де вони фактично не функціонують. Ці дані наразі публікують низка медіа й розслідувальних майданчиків; вони потребують офіційної верифікації. Разом із тим реєстрові дані про саму компанію та зміни її бенефіціарів — відкриті в держреєстрах.

ПАТ «Центренерго» вже не вперше опиняється у фокусі антикорупційних органів через закупівлі палива й матеріалів. НАБУ і САП раніше завершували розслідування щодо епізодів із завданням збитків компанії, а справи передавалися до суду; у медіа неодноразово піднімали тему завищення цін і змови постачальників. Це підкреслює, що будь-які нові сигнали за участі компанії мають перевірятися негайно й публічно.

Станом на 2025 рік профільне відомство очолює Світлана Гринчук. У публікаціях і скаргах її називають політичним «даху­ванням» для спірних контрактів «Центренерго». Наразі це — звинувачення, що потребують офіційної перевірки; відкритих рішень суду чи процесуальних рішень правоохоронців саме щодо цих тверджень у публічному доступі не виявлено. Міністерство енергетики та «Центренерго» мають надати розгорнуті пояснення щодо авансів, контролю якості й повернення коштів у випадку зриву постачань.

Що має зробити держава зараз. По-перше, провести аудит усіх авансових контрактів із вугіллям у 2024–2025 роках і оприлюднити результати з помісячною динамікою поставок та актами приймання. По-друге, забезпечити регресні позови «Центренерго» до контрагентів у разі невиконання договорів і зафіксувати рух коштів на етапі передплати. По-третє, зобов’язати держкомпанію перейти на модель мінімальних авансів з поетапною оплатою «по факту», а не за гарантійними листами. Нарешті, потрібен публічний звіт Міненерго про контроль якості палива на ТЕС, із розбивкою по шахтах і збагачувальних фабриках — це зменшить простір для «рядівки» під виглядом «кондиційного» вугілля й зносу обладнання на ТЕЦ (проблема, про яку ринок говорить роками).

Історія з «Теплосферою ЮА» вже має сліди у судах і реєстрах. Історії навколо «Енерго Ресурс Груп» — гучні за масштабом, але для суспільної довіри критично потрібні офіційні процесуальні дії й прозоре інформування. Якщо «вугілля» існувало лише на папері, гроші мають повернутися до бюджету, а посадові рішення — отримати належну правову оцінку.

Увага до діяльності судді Печерського районного суду Києва Євгена Хайнацького останнім часом значно зросла через низку процесуальних рішень та декларацію майна його родини. Останні дослідження показують, що в офіційних документах його сім'ї зазначено значну кількість земельних наділів, елітних квартир та дорогих автомобілів, що може викликати питання щодо можливих конфліктів інтересів. Крім того, варто звернути увагу на низку судових рішень, що стосуються відмов у розгляді скарг на бездіяльність прокурорів. Ці рішення, зокрема у резонансних справах, ставлять під сумнів не лише правомірність судових актів, а й прозорість судової системи в цілому.

Аналізуючи публічні декларації судді та його сім’ї, можна побачити певні суперечності між задекларованими доходами та рівнем життя, який демонструє родина Хайнацьких. Зокрема, питання викликає наявність кількох земельних ділянок у Київській області, а також об’єктів нерухомості, що є важливими для розуміння фінансової спроможності родини судді. Водночас важливим є і те, що жодне з цих питань не отримало належного судового розгляду, незважаючи на численні запити та публічні звернення.

За даними декларації за 2024 рік, родина судді володіє значним майном. У документі вказані два земельні наділи — у Чернігівській та Київській областях. Більшість нерухомості задекларована на дружину Юлію Кияновську: квартира в Києві, заміський маєток під столицею, десятки земельних ділянок у Чернігівській області та селах Київщини, а також частка у спільній власності будинку. У 2024 році, ідеться у публікаціях, Кияновська придбала ще одну столичну квартиру за понад 2,3 млн грн.

Автопарк родини також виглядає представницьким: згадується Lexus RX 350, зареєстрований на дружину, а BMW X5 і BMW X7 — якими сім’я користується нібито безоплатно від підприємств, пов’язаних із нею. Окрім того, у відкритих реєстрах Кияновська фігурує як акціонерка ПрАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», тоді як у декларації судді відсутні відомості про корпоративні права.

Разом із майновими деклараціями увагу привертає й судова практика Хайнацького. Суддя систематично відмовляє в скаргах на бездіяльність прокурорів у випадках, коли йдеться про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Як приклад можна навести скаргу, пов’язану з головою Одеської ОВА Олегом Кіпером: матеріали розслідування містили ознаки можливих протиправних дій — від використання підконтрольних схем до розкрадань і рейдерських захоплень. Офіс Генерального прокурора відмовився вносити відомості до ЄРДР, а суддя Хайнацький залишив без задоволення скаргу, пославшись на «недостатність обʼєктивних відомостей».

У низці інших резонансних справ суддя також ухвалював рішення, які ускладнюють доступ до ефективного розслідування і тим самим можуть захищати інтереси впливових осіб та бізнес-кіл. Поєднання великого майна родини й судової практики, яка часто спричиняє відсутність слідчих дій, викликає занепокоєння щодо можливих конфліктів інтересів та прозорості рішень.

У Дніпропетровській області співробітники правоохоронних органів провели обшук і затримали керівницю одного з відділів Державної екологічної інспекції Придніпровського округу, до якого входять Дніпропетровська та Кіровоградська області. Жінку підозрюють у незаконному збагаченні, що стало приводом для відкриття кримінального провадження.

Під час слідчих дій вдома у посадовиці було виявлено значну суму готівки — понад мільйон доларів США. Така знахідка викликала широкий резонанс у суспільстві та серед колег по службі. Слідство наразі з’ясовує джерела походження цих коштів та можливі схеми, які дозволили посадовиці накопичити значні статки, не будучи підприємцем чи особою, яка веде прибуткову діяльність.

Під час обшуків у межах кримінального провадження щодо можливих корупційних дій співробітників екоінспекції правоохоронці виявили у її помешканні 880 тисяч доларів США та понад 200 тисяч євро готівкою. Жодна з цих сум не була відображена в офіційній декларації посадовиці.

За інформацією Telegram-каналу Середич.info, йдеться про Лілію Чигрикову. Попри скромну декларацію, де зазначено квартиру площею 45 квадратних метрів і автомобіль Nissan Qashqai 2008 року випуску, у домі чиновниці зберігалася готівка на суму, що в десятки разів перевищує її офіційні доходи.

Жінку затримали за підозрою у незаконному збагаченні відповідно до статті 368-5 Кримінального кодексу України. Ця стаття передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років із конфіскацією майна.

Суд обрав Чигриковій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 30 мільйонів гривень.

Розслідування триває. Правоохоронці перевіряють джерела походження вилучених коштів і можливу причетність інших співробітників екоінспекції до корупційних схем.

Перший заступник директора Бюро економічної безпеки (БЕБ) Тарас Щербай, що відповідає за добір нових кадрів до відомства, опинився під увагою громадськості після розслідування антишахрайського проєкту “190”. Зокрема, журналісти звернули увагу на кілька аспектів його фінансової та житлової ситуації, які викликають питання щодо його прозорості. Згідно з розслідуванням, Щербай не задекларував витрати на оренду житла в Києві, що порушує вимоги щодо публічності фінансових даних високопосадовців. Крім того, він користується паркомісцем, що належить його тещі, що також викликає питання про етичність та законність такого використання ресурсів.

Ці обставини стали відомі в той час, коли 5 листопада директор БЕБ Олександр Цивінський затвердив склад двох атестаційних та двох кадрових комісій, які будуть відповідати за переатестацію та відбір нових співробітників до Бюро. Тарас Щербай увійшов до складу обох кадрових комісій разом із своїми колегами-заступниками, Юрієм Бєлоусовим та Павлом Будзиганом. Саме ці органи будуть визначати професійну придатність майбутніх співробітників, а також перевіряти відповідність кадрів вимогам, встановленим Бюро.

Попри декларативну відкритість процесу, низка запитань постає до самих членів комісій. Зокрема, інший заступник директора БЕБ Юрій Бєлоусов, як встановили розслідувачі, не декларує повну вартість нерухомості та занижує ціну авто. Раніше він претендував на посаду директора НАБУ, але не пройшов конкурс, після чого перейшов до БЕБ.

До приходу в Бюро Щербай працював у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Його імʼя фігурувало в низці резонансних справ: щодо колишнього керівника “Укравтодору” Славоміра Новака, у справі одеського судді Олексія Бурана, затриманого на хабарі, та у розслідуванні щодо очільника ОГХК Руслана Журила, якому закидали збитки державі майже на 13 млн доларів.

В епізоді з Журилом Щербай, за даними розслідувачів, особисто приїздив на кордон під час спроби підозрюваного залишити країну, що викликало звинувачення у лояльності до фігуранта. Згодом Журило мобілізувався до ЗСУ, а провадження щодо нього суд призупинив.

У 2021 році Щербай брав участь у конкурсі на посаду керівника САП, однак не пройшов перевірку на доброчесність. Комісія ставила під сумнів його дії у справі Журила та вимагала пояснень щодо майнових декларацій, зокрема значних «подарунків від батьків».

Сам Щербай нерухомості не має. Його дружина володіє квартирою у Львові (209 кв. м, 2,1 млн грн). З 2019 року сімʼя орендує житло у Києві (44 кв. м), але жодних витрат на оренду в декларації немає.

Родина користується й паркомісцем у Львові, оформленим на тещу.

Подружжя не має власного авто, однак дружина користується двома преміальними BMW 2022 року:

X1 зареєстрований на компанію, якою керує її мати та брат;

X4 належить фірмі тих самих родичів, де дружина Щербая працює директоркою.

За 2024 рік Щербай заробив майже 3 млн грн на прокурорській службі. Його дружина отримала 292 тис. грн зарплатні у фірмах родичів, а також 220 тис. грн грошових подарунків від матері та брата.

Сімʼя зберігає готівкою:

Щербай – 104 тис. доларів, 1 000 євро;

його дружина – 15 тис. доларів.

На банківських рахунках – ще близько 181 тис. грн та валютні активи. Загалом родинні заощадження сягають понад 5,7 млн грн.

Щербай входить до кадрових комісій, які відбиратимуть нових працівників БЕБ. Директор відомства Олександр Цивінський наголошує на доброчесності та прозорості добору. Водночас розслідувачі ставлять під сумнів, чи можуть посадовці з подібним бекграундом формувати стандарт етики у новоствореному кадровому складі.

Директор Департаменту капітального будівництва Харківської обласної військової адміністрації Ігор Лялюк відіграє важливу роль у процесі розподілу державних коштів для відновлення регіону, що постраждав від бойових дій. Саме від його управлінських рішень залежить реалізація багатьох великих інфраструктурних проєктів, таких як реконструкція медичних установ, відновлення шкіл, будівництво укриттів для навчальних закладів та інші заходи, що мають на меті відновлення нормального життя на прифронтових територіях. З огляду на масштаби завдань, Департамент є одним із основних гравців у процесі відбудови. Проте, на жаль, існують питання щодо прозорості та ефективності цього процесу.

Однією з найбільших проблем є те, що тендери на виконання робіт з відновлення виграють одні й ті самі компанії. Наприклад, будівельна компанія «Пантеон», яка отримала підряд на 121 млн грн для ремонту фасадів та покрівлі обласної клінічної лікарні, уже давно є постійним учасником подібних конкурсів. Така ситуація ставить під сумнів реальну конкуренцію та можливість для інших підприємств брати участь у процесі відновлення. Точно так само ТОВ «Житлобуд-3» неодноразово вигравало підряди на різноманітні роботи в регіоні, що також викликає питання про справедливість тендерних процедур.

На пряме запитання журналістів Лялюк відповів: “Треба порадитися з вищим керівництвом.” У структурі ОВА “вищим керівництвом” є голова Харківської ОВА Олег Синєгубов, який погоджує більшість рішень департаменту та закриває очі на тендерні маніпуляції.

Попри відкриті кримінальні провадження, Лялюк продовжує очолювати департамент і контролювати грошові потоки, які мали б іти на безпеку та розвиток Харківщини. За оцінками, мільярди гривень державного та донорського фінансування опиняються у кишенях підрядників – «Житлобуд», «Білдінг Груп», «Промтекс» та інших.

В офіційній декларації чиновника зазначено 173 350 грн зарплати директора департаменту та 574 082 грн – у державному підприємстві “Дороги Харківщини”. Проте за цими цифрами стоїть система, яка блокує справжню відбудову регіону.

Поки Харківщина чекає на нові лікарні, школи й укриття, Ігор Лялюк продовжує “будувати” власну імперію впливу.