Шахрайська схема з криптовалютою: Нацполіція розслідує справу з переказом 20 млн доларів на рахунки українців

Аномально низькі температури, що накрили Україну, суттєво позначилися на ситуації на лінії фронту та вплинули на характер бойових дій. Через сильні морози російські окупаційні війська зіткнулися з додатковими труднощами під час спроб просування вперед, що призвело до помітного зниження темпів їхніх наступальних дій. Про це повідомив начальник відділу комунікацій Третьої окремої штурмової бригади Данило Мельников під час ефіру на телеканалі «Київ24».

За словами військового, різке похолодання ускладнює логістику, використання техніки та організацію штурмових дій противника. Мороз впливає на роботу двигунів, стан озброєння, пересування особового складу та можливість швидко реагувати на зміну обстановки. У таких умовах будь-яка помилка або затримка може мати критичні наслідки, що змушує окупантів діяти обережніше та повільніше.

Мельников підкреслив, що особливо складною ситуація залишається безпосередньо на передовій. За температур близько мінус 20 градусів українські військові змушені тримати оборону в умовах, де часто немає можливості облаштувати глибокі окопи чи забезпечити повноцінне обігрівання позицій. За його словами, ці умови є серйозним випробуванням для особового складу, який перебуває на лінії зіткнення.

На тлі морозів бойові дії тривають і на інших напрямках. За даними аналітиків, українські сили відновили свої позиції в Куп’янську, взявши під контроль значну частину міста, яка раніше перебувала у так званих «сірій» та «червоній» зонах. Водночас російські війська продовжують утримувати позиції у північній частині міста.

Разом із тим противник має окремі тактичні успіхи на Донеччині. Зокрема, російські підрозділи просунулися поблизу Удачного та Гришиного, а також на півдні підконтрольної Україні частини області. Окупанти також зафіксували просування в районі Привільного, що розташоване на напрямку до Слов’янсько-Краматорської агломерації.

Ситуація на фронті залишається напруженою, а погодні умови лише додають складнощів як для оборони, так і для наступальних дій обох сторін.

Алкоголь часто сприймається як невід’ємна частина повсякденного життя. Келих вина після робочого дня або кілька коктейлів на вечірці не викликають у багатьох жодних занепокоєнь. Проте, якщо розглядати це з медичної точки зору, навіть такі, здавалося б, невинні звички можуть призвести до серйозних наслідків. Регулярне вживання алкоголю, навіть у помірних дозах, поступово впливає на організм, спричиняючи низку змін, які не завжди одразу даються взнаки.

Вплив спиртних напоїв на організм є поступовим і часто не помітним на перших етапах. Невеликі дози можуть не викликати явних симптомів, проте на молекулярному рівні алкоголь починає негативно впливати на функціонування внутрішніх органів. Найбільше страждають печінка, серце та нервова система. Печінка, яка відповідає за фільтрацію токсинів, з часом втрачає свою здатність ефективно справлятися з навантаженнями, що може призвести до розвитку таких хвороб, як цироз або жировий гепатоз. Серце, в свою чергу, стає вразливим до аритмій, підвищеного тиску та інших серцево-судинних захворювань. Нервова система також відчуває постійну «атаку», що може спричинити погіршення когнітивних функцій і розвиток депресій.

Алкоголь здатен швидко викликати сонливість, але якість такого сну різко знижується. Порушується фаза глибокого відновлення, відповідальна за пам’ять, концентрацію та емоційну стабільність. У результаті людина прокидається втомленою, навіть якщо спала достатню кількість годин.

Окрему небезпеку становлять порушення дихання уві сні. Алкоголь розслабляє м’язи дихальних шляхів, що може призводити до короткочасних зупинок дихання та дефіциту кисню.

Тимчасове відчуття розслаблення після алкоголю часто змінюється протилежним ефектом. Регулярне вживання підсилює тривожність, дратівливість і депресивні стани. Організм поступово звикає до зовнішнього стимулятора, і без алкоголю емоційний фон стає ще гіршим.

Це формує небезпечну залежність: людина п’є не для задоволення, а щоб «нормально себе почувати».

Алкоголь втручається в роботу гормональної системи. У чоловіків знижується рівень тестостерону, що впливає на лібідо, витривалість і репродуктивну функцію. У жінок спиртне може викликати зниження сексуального бажання, сухість слизових та загальні порушення гормонального балансу.

Такі зміни розвиваються поступово, тому їх рідко пов’язують саме з алкоголем.

Печінка довго «мовчить», навіть коли зазнає серйозних ушкоджень. Алкогольні токсини провокують запалення, жирове переродження, а з часом — рубцювання тканин. Небезпека в тому, що серйозні захворювання печінки можуть розвиватися без болю та явних симптомів.

Регулярне вживання алкоголю підвищує навантаження на серце. Зростає ризик порушень серцевого ритму, стрибків тиску та структурних змін серцевого м’яза. У довгостроковій перспективі це збільшує ймовірність інсультів і серцевої недостатності.

Тривалий вплив алкоголю на мозок пов’язують зі зниженням когнітивних здібностей. Погіршується пам’ять, з’являється розсіяність, труднощі з навчанням і прийняттям рішень. У тяжких випадках можливі глибокі порушення мислення та дезорієнтація.

Алкоголь подразнює слизову оболонку шлунка, підвищує кислотність і може спричиняти запалення. За регулярного вживання зростає ризик ерозій, виразок і внутрішніх кровотеч, які часто виникають раптово.

Фахівці наголошують: питання не лише в кількості, а в регулярності. Навіть «соціальне» споживання алкоголю з часом може призвести до системних проблем. Найефективніша профілактика — усвідомлений контроль або повна відмова від спиртного.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила подання про звільнення прокурора Офісу генерального прокурора Сергія Онікеєнка. Підставою для такого рішення стали результати перевірки, які виявили відсутність належних доказів інвалідності, що слугувала підґрунтям для отримання ним пенсійних виплат упродовж двох років.

Під час розгляду дисциплінарних матеріалів комісія дійшла висновку, що документи, надані для підтвердження стану здоров’я, не відповідають встановленим вимогам і не дають можливості однозначно підтвердити законність призначення пенсії. У зв’язку з цим було ініційовано процедуру звільнення як таку, що відповідає нормам прокурорської етики та чинного законодавства.

Сергій Онікеєнко працює в органах прокуратури з грудня 2002 року. З вересня 2022 року обіймає посаду прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах управління нагляду за дотриманням законів органами БЕБ ОГП. У 2023 році йому було встановлено ІІ групу інвалідності, що дозволяло отримувати пенсію паралельно із зарплатою. За два роки сума виплат склала майже 500 тис. грн.

Після викриття корупційної схеми в Хмельницькій МСЕК з’явилася інформація про масове отримання статусу осіб з інвалідністю серед прокурорів. У жовтні 2024 року Онікеєнко письмово заявив про відсутність інвалідності, через що його не направляли на повторне медобстеження. Вже за кілька днів він звернувся за довідкою про зарплату для оформлення пенсії за вислугу років.

У липні 2025 року рішення МСЕК про встановлення інвалідності визнали необґрунтованим. Виявилося, що прокурор не надав кадровому підрозділу необхідні документи, а також був заброньований від мобілізації, хоча особи з інвалідністю не підлягають призову.

Сам Онікеєнко не погодився з дисциплінарною скаргою. Він пояснив, що через стрес, ненормований графік, евакуацію родини та смерть батька загострилися його хронічні захворювання. Прокурор стверджує, що не мав підстав сумніватися у рішеннях МСЕК, оскільки проходив обстеження особисто.

Інформація про стан його здоров’я є конфіденційною. З грудня 2024 року він перейшов на пенсію за вислугу років і більше не отримує виплат по інвалідності. Згідно з декларацією, у 2024 році його заробітна плата перевищила 1,3 млн грн, а пенсійні виплати склали понад 250 тис. грн.

Нагадаємо, у січні Вища рада правосуддя ухвалила рішення про звільнення на пожиттєве утримання колишнього голову Апеляційного суду Києва Антона Чернушенка, який фігурував у міжнародному розшуку через корупційний скандал.

У Києві розпочинається судовий процес проти голови гарнізонної військово-лікарської комісії Держприкордонслужби, якого звинувачують у систематичному одержанні хабарів за сприяння військовим у переведенні з передових позицій у тилові підрозділи. За даними Державного бюро розслідувань, посадовець створив механізм, який дозволяв йому отримувати кошти від військовослужбовців під час проходження військово-лікарської комісії.

Слідство встановило, що за 2 тисячі доларів полковник медичної служби оформлював рішення про обмежену придатність до служби, надавав відпустки за станом здоров’я або направляв військових на лікування без належних медичних підстав. Така діяльність, на думку правоохоронців, тривала протягом тривалого часу та охоплювала значну кількість військових, які служили на передовій.

У деяких випадках висновки комісії оформлювалися навіть без присутності військовослужбовця.

У травні 2025 року працівники ДБР викрили посадовця під час одержання чергової неправомірної вигоди, затримали його та повідомили про підозру. Під час обшуків у службових приміщеннях було вилучено медичну документацію з ознаками фіктивності.

Фігуранту інкримінують три епізоди одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, а також складання завідомо неправдивого офіційного документа (ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України). Розслідування щодо інших можливих учасників протиправної схеми триває.

Нещодавня заміна керівництва Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками після проведених обшуків НАБУ викликала значний резонанс у суспільстві та професійних колах. Проте, аналіз перших дій нового керівництва свідчить, що ці зміни мають радше формальний характер і не обіцяють системних реформ у короткостроковій перспективі. Сфера регуляції лікарських засобів та контролю за обігом наркотичних речовин залишалася в Україні однією з найбільш корумпованих і непрозорих, і фіксація лише персональних змін без чіткої стратегії реформування не вирішує фундаментальних проблем.

Експерти підкреслюють, що формальна ротація керівництва часто використовується як механізм демонстрації реагування на зовнішній тиск, у той час як ключові процеси, які забезпечують прозорість, ефективність і контроль якості лікарських препаратів, залишаються без істотних змін. Важливим завданням нового керівництва мало би стати не лише звільнення або заміна попередніх посадовців, але й запуск комплексних процедур аудиту, перегляд нормативної бази та налагодження відкритого діалогу з виробниками, медичними закладами та пацієнтськими організаціями.

Паралельно очільниця обласної служби Алла Юшко здійснює прямий тиск на аптечні мережі через адвокатські структури. Така комбінація контролю над експертною, судовою та адміністративною вертикаллю забезпечує можливість не лише зберігати існуючі прибутки, а й збільшувати їх за рахунок тіньового відпуску наркотичних засобів за підробленими рецептами та участі фірм-посередників у бюджетних тендерах.

За оцінками експертів, така модель дозволяє системі МОЗ і Держлікслужби отримувати мільйонні надприбутки, залишаючи фармацевтичний ринок практично неконтрольованим для держави.

В Україні дедалі чіткіше усвідомлюють ризик того, що у разі потенційної мирної угоди країна може залишитися без реальних механізмів захисту від повторної агресії. Сам факт припинення бойових дій не означає настання стабільного миру, якщо не буде створено надійної системи стримування та відповідальності. Українське суспільство, держава і експертне середовище дедалі більше сходяться на думці, що мир без безпеки є лише паузою, а не вирішенням конфлікту.

Однією з ключових загроз вважається можливість реваншу з боку агресора, який може використати період формального миру для відновлення ресурсів, переозброєння та підготовки до нового етапу тиску. За відсутності чітко прописаних і гарантованих міжнародних зобов’язань будь-яка угода ризикує перетворитися на декларацію без практичної сили. Історичний досвід показує, що домовленості, які не мають механізмів примусу до виконання, швидко втрачають свою цінність.

Такий підхід передбачає створення численної армії мирного часу, масштабні інвестиції у сучасні військові технології, розвиток власного виробництва озброєнь і повну перебудову оборонного сектору. Мова йде про реформу системи закупівель, оновлення підходів до мобілізації та служби, технологічну модернізацію війська і стабільне фінансування оборони на роки вперед.

Потреба у власній системі стримування стає особливо актуальною на тлі того, що запрошення до НАТО — найбільш надійний для України варіант безпеки — наразі виключене. Без колективної оборони, передбаченої статтею 5 Альянсу, Україна змушена розраховувати на окремі двосторонні угоди, які не мають такої ж юридичної та політичної ваги. До того ж Росія вже відкрито сигналізує, що буде виступати проти будь-яких формальних гарантій безпеки для України.

Додаткову тривогу в Києві викликає непередбачуваність політики США. Різкі зміни позицій — від скепсису щодо цінності союзників до демонстративно теплих сигналів у бік Кремля — породжують сумніви в тому, що у разі порушення режиму припинення вогню Вашингтон буде готовий до жорстких дій. У цьому контексті дедалі частіше звучить думка, що розрахунок на зовнішній захист може виявитися фатальною помилкою.

План Б для України — опора на власні сили. Ключовим елементом цієї стратегії залишається велика армія. Під час мирних переговорів Київ наполягав на збереженні чисельності війська на рівні близько 800 тисяч осіб. Водночас потенційне перемир’я означатиме хвилю демобілізації, що створить колосальний виклик — як з точки зору комплектування, так і з точки зору фінансування.

Паралельно Україна робить ставку на технологічну перевагу. За час повномасштабної війни було сформовано цілу екосистему безпілотних систем, ракет, засобів радіоелектронної боротьби та перехоплення. Втім, самі технології не працюватимуть без зміни управлінських і організаційних підходів, а також без розвиненої оборонної промисловості та стійкого державного бюджету.

Юридично зобов’язуючі угоди про безпеку зі США та європейськими державами, а також можливе розміщення багатонаціональних сил так званої «коаліції бажаючих» залишаються важливими пунктами переговорів. Однак у Києві дедалі чіткіше наголошують: усе це може бути лише доповненням до власної армії, але не її заміною.

За такого сусідства Україна змушена виходити з реальності, в якій лише сильна, добре оснащена і фінансово забезпечена армія здатна гарантувати незалежність держави та не допустити повторення російської агресії.

Директор Департаменту промисловості Київської міської державної адміністрації Володимир Костіков опинився під слідством через можливе внесення недостовірних відомостей у свою фінансову декларацію. Слідчі встановили, що різниця між задекларованими коштами та реальною фінансовою спроможністю посадовця може сягати 22 мільйонів гривень.

У щорічній декларації за 2023 рік Костіков зазначив, що має заощадження у розмірі 31 мільйона гривень. Проте детальний аналіз майнового та фінансового стану посадовця показав значну невідповідність між задекларованими сумами та реальними доходами, що викликало підозру у правоохоронних органів. Слідство наразі встановлює джерела походження коштів та перевіряє, чи не були подані свідомо недостовірні відомості з метою приховати частину фінансових активів.

Окрему увагу правоохоронців привернули значні витрати посадовця. Зокрема, він придбав квартиру вартістю 8,4 мільйона гривень, а також автомобілі Infiniti та Mercedes-Benz і інше цінне майно. Попри це, задекларований обсяг заощаджень майже не змінювався, що, за версією слідства, не відповідає реальному фінансовому стану.

Правоохоронці вважають, що до декларації було внесено недостовірні відомості на суму 22 мільйони гривень. За оцінкою слідства, такі дані могли використовуватися для подальшої легалізації дорогих придбань і маскування походження коштів.

Прокурори Київської міської прокуратури повідомили Володимиру Костікову про підозру за частиною другою статті 366-2 Кримінального кодексу України — декларування недостовірної інформації. Наразі вирішується питання щодо подальших процесуальних дій у межах досудового розслідування.