“Шлюб онлайн” б’є рекорди: понад 24 тисячі пар одружилися дистанційно у 2025 році

Тячівський районний суд виніс вирок Віктору Геричу, місцевому жителю, визнавши його винним у незаконному видобутку корисних копалин у складі організованої злочинної групи. Чоловіку призначено 1,5 року умовного покарання. Вирок було оголошено 18 листопада, і він став завершенням тривалого розслідування, яке виявило масштабні порушення у видобутку піску та гравію в регіоні.

Матеріали справи свідчать, що незаконну схему організував депутат Тячівської районної ради від партії «Команда Андрія Балоги» Віталій Дьордяй. Протягом 2024 року група систематично видобувала ресурси з річки Тересва у селі Бедевля. Загальний обсяг піску та гравію сягнув майже 5,7 тисяч кубометрів, а сума заподіяної шкоди становила понад 9,1 мільйона гривень.

Віктор Герич був одним із водіїв вантажівок, які вивозили добуту суміш на місце складування. Після продажу піску та гравію місцевим мешканцям і громадам для ремонту доріг, Герич отримував частку заробітку, яку визначав організатор схеми.

Під час судового засідання Герич уклав угоду з прокурором про визнання винуватості. Суддя Віталій Чопик визнав його винним за ч.1 ст. 240 ККУ та призначив покарання у вигляді 5 років ув’язнення, замінивши його на 1,5 року умовного терміну.

Розгляд справи організатора групи, депутата Віталія Дьордяя, триває. Йому дозволено брати участь у засіданнях дистанційно через відеоконференцію.

У Святошинському районі багато хто говорить про те, що реальна система управління давно відійшла від законних рамок і поступово перетворилася на мережу неофіційних впливів. Попри те, що державні органи формально виконують свої функції, місцеві жителі та окремі працівники установ описують існування тіньової групи, яка вибудувала власну модель контролю — з поборами, залякуваннями та ручним керуванням ключовими процесами.

У цих розповідях однією з центральних фігур постає прокурор Рустам Талібов — персона, яку в середовищі критиків пов’язують із впливовими представниками місцевої неформальної вертикалі. Низка співрозмовників загальнодержавних і столичних видань характеризує його насамперед як виконавця чужої волі, що діє в інтересах сильніших гравців, а не в межах стандартної прокурорської функції. Замість того щоб займатися захистом інтересів держави, забезпеченням законності та протидією правопорушенням, Талібова описують як людину, чия діяльність спрямована на утримання й зміцнення чужого впливу.

Основним оператором поборів виступає посередник «Рафаелович». Щомісяця він об’їжджає ринки, кафе, автомийки, парковки, малі бізнеси й збирає данину — від 15 до 30 тисяч гривень з кожної точки. Талібов контролює надходження, отримує свою частку — близько 10% — і забезпечує тишу всередині прокуратури. Він також виконує роль «інформатора» — передає наверх будь-яку внутрішню комунікацію, зливає колег, моніторить, хто і скільки зібрав, і хто намагається вийти з гри.

Паралельно він координує інші джерела доходів — нелегальні ігрові автомати, точки з продажу алкоголю й сигарет, кіоски та вуличні розвали. Щомісяця це приносить близько 300 тисяч гривень. Столько ж знімає зі своєї частини схеми заступник начальника Святошинського управління поліції Олександр Беззубенко. Дует працює синхронно, перетворивши район на приватний комерційний сектор.

В окрему статтю бюджету тіньовиків входять парковки та гаражні кооперативи. Схема тиску — стандартна: анулювання договорів, погрози перевірками, тиск через земельні питання, штучні акти. За «спокійну роботу» підприємцям висувають рахунок у 50–100 тисяч гривень. Відмова платити призводить до швидко сфабрикованих кримінальних справ, автоматичних підозр та арештів майна. Після цього власність часто переходить у «потрібні» руки.

Формально — прокурор. Фактично — обслуговуючий персонал тіньової ОЗГ, яка розрослась прямо всередині державного органу. Поки такі Талібови працюють у системі, закон у Святошинському районі залишається декорацією, а економіка — джерелом стабільного доходу для кількох людей, що давно підмінили державу власними тарифами.

1 грудня православна церква вшановує пророка Наума — постать, яка символізує справедливість, надію та непохитність віри. Він жив у VII столітті до нашої ери та відомий своїми пророцтвами про Божу відплату народам, що вдалися до насильства й несправедливості. Наум залишив по собі текст, сповнений глибокого змісту й моральних настанов, які й сьогодні надихають вірян зберігати твердість духу в часи випробувань.

У народній традиції пророка Наума шанують як покровителя мудрості та навчання. Існувала давня приказка: «Прийшов Наум — навчу», що підкреслювала зв’язок цього дня з початком освітніх занять та прагненням до знань. Саме тому багато батьків у минулому приводили дітей до школи саме 1 грудня, сподіваючись, що святий допоможе їм здобути розум і старанність у навчанні.

У своїх пророцтвах Наум описував бурі, війни та водну стихію — образи очищення й покарання. Його слова наголошують: правда та віра завжди знайдуть захист, а Божа справедливість здійсниться вчасно.

Наші предки уважно придивлялися до погоди цього дня, вважаючи, що вона визначає настрій усієї зими:• сильний вітер — до заметільної та неспокійної зими;• гучне каркання ворон — до хуртовини;• ясна тиха погода — до холодної, але рівної та спокійної зими.

У народній традиції 1 грудня вважався днем, коли варто уникати хвастощів. Не рекомендували надмірно вихваляти дітей за успіхи чи демонструвати власні досягнення — «знання може піти з голови». Також не слід було їсти під час читання або навчання, щоб «не заїсти розум» і не втратити увагу.

Цього дня люди звертаються до пророка Наума з проханнями про мудрість, вдале навчання, легке засвоєння складних знань і гармонію в родині. У давнину родини йшли до храму разом, молилися за дітей, щоб Господь дарував їм світлий розум, уважність і наполегливість у навчанні.

Сьогодні традиція не втратила актуальності: багато людей просять у пророка Наума підтримки перед важливими рішеннями, екзаменами та життєвими випробуваннями.

Щоб я міг підготувати розширений текст із заголовком у першому абзаці та у потрібному стилі, надішліть, будь ласка, повний фрагмент, що має стати основою.

Фактичні результати виявилися шокуючими: замість десятків тисяч тонн поставлено лише 1 519,4 тонни — менше 5% запланованого. Реального графіка постачання не існувало, натомість постачальник подавав формальні файли, покликані лише створити видимість виконання зобов’язань.

Аналіз «Теплосфери ЮА» свідчить про ознаки фіктивності. Компанія була створена незадовго до укладення угоди, не має зареєстрованих виробничих потужностей і персоналу. Керівник та власник фірми, Ігор Качмар, раніше контролював іншу структуру — ТОВ «Енерго Ресурс Груп», яка так само фігурувала у схемах недопостачання вугілля та отримувала від «Центренерго» сотні мільйонів гривень авансів.

Як саме схема стала можливою? У матеріалах справи йдеться про змову між колишньою міністеркою енергетики Світланою Гринчук, генеральним директором «Центренерго» Євгенієм Гаркавим та представниками «Теплосфери ЮА». За даними слідства, ексміністерка забезпечувала політичне прикриття, тоді як керівництво «Центренерго» займалося технічною реалізацією схеми, усвідомлюючи фіктивність контрагента.

Це не перший випадок, коли державне підприємство опиняється в центрі корупційного скандалу. У листопаді 2023 року «Центренерго» уклало два договори з ТОВ «Енерго Ресурс Груп» на постачання вугілля на суму до 1,55 млрд грн. На виконання цих угод компанія отримала 1 066 945 367 грн, з яких 930,4 млн грн становили авансові платежі — при тому, що фактичні поставки були далекими від умов контрактів.

Поступове розкриття цих схем демонструє системний характер корупції, що пронизує стратегічну галузь — енергетику. Поки держава змушена мобілізувати ресурси для проходження зими, сотні мільйонів відводяться через фіктивні договори та підставні компанії, що виводить проблему далеко за межі окремих посадовців і ставить під питання ефективність управління державними енергетичними активами.

П’ятий апеляційний адміністративний суд залишив у силі штраф у розмірі 1,5 млн грн, накладений на одне з підприємств Одеської області через серйозні порушення порядку проведення розрахункових операцій. Суд відхилив скаргу товариства, підтвердивши позицію Одеського окружного адміністративного суду, який раніше відмовив у задоволенні вимог компанії та підтримав висновки Державної податкової служби.

Перевірки ДПС встановили, що товариство систематично порушувало законодавчі норми щодо проведення касових та банківських операцій. Зокрема, в актах контролю було зафіксовано недотримання правил оформлення розрахункових документів, відсутність обліку окремих надходжень і неправомірне використання касових апаратів, що створювало ризики ухилення від оподаткування та порушувало фінансову дисципліну.

Підставою для санкцій стала фактична перевірка, проведена податковим органом. Фахівці ДПС встановили низку серйозних порушень — від неправильного обліку товарних запасів до реалізації нафтопродуктів без створення електронних розрахункових документів.

Згідно з матеріалами справи, під час перевірки були виявлені такі порушення Закону «Про РРО»:

• необлікований товар — товариство вело облік нафтопродуктів з порушеннями законодавства• продаж пального без створення електронних фіскальних документів• ненадання покупцям розрахункових документів встановленої форми• відсутність первинних документів, які підтверджують походження та рух товару

Контролюючий орган направив підприємству запит на документи, але товариство не надало їх ні під час перевірки, ні протягом п’яти днів після отримання акта. Суд зазначив, що за таких умов документи вважаються відсутніми.

Колегія суддів послалася на норми Податкового кодексу та правові висновки Верховного Суду. Вони підтверджують, що:

• платник податків зобов’язаний вести облік на підставі первинних документів• ці документи мають бути надані під час перевірки або одразу після неї• відсутність документів автоматично означає порушення обліку

Крім того, суд наголосив: під час розгляду спорів щодо застосування РРО ключовим доказом є саме розрахунковий документ — фіскальний чек, створений реєстратором розрахункових операцій. Його відсутність при реалізації підакцизних товарів є прямим порушенням.

Оскільки підприємство не надало жодного підтвердження проведення операцій відповідно до законодавства, суд визнав штраф у 1,5 млн грн обґрунтованим.ДПС наголосила, що це рішення має стати нагадуванням для бізнесу: робота з пальним та іншими підакцизними товарами передбачає максимально чіткий і прозорий облік.

У відкритих реєстрах з’явилися відомості з декларації заступника начальника ГУНП у Запорізькій області, керівника слідчого підрозділу Руслана Усманова. Аналіз задекларованих даних свідчить про наявність у нього значних грошових заощаджень у готівці, а також нових об’єктів нерухомості, оформлених на членів родини. Інформація викликала підвищений інтерес з боку громадських спостерігачів та антикорупційних ініціатив.

Руслан Усманов — полковник поліції, уродженець міста Первомайськ Луганської області, яке нині перебуває під тимчасовою окупацією. Після початку повномасштабної війни він мешкає та несе службу в Запоріжжі. У декларації зазначається, що у власності посадовця з 2008 року перебуває земельна ділянка площею близько 1500 квадратних метрів у селі Хрящівка Луганської області. Цей актив був набутий ще до окупації регіону та бойових дій.

За 2024 рік поліцейський офіційно отримав 1,12 млн гривень грошового забезпечення, 1000 гривень разової винагороди ветеранам та 4 тис. гривень соціальних виплат як внутрішньо переміщена особа. Інших доходів у декларації не зазначено.

Особливу увагу привертає розділ грошових активів: Руслан Усманов зберігає готівкою 40,5 тисяч доларів, тоді як на банківських рахунках у “ПриватБанку” та “Ощадбанку” знаходиться лише 30,5 тисяч гривень.

Родина поліцейського не задекларувала автомобілів, цінного рухомого майна, корпоративних прав чи інших інвестицій. Натомість у 2023 році вони придбали квартиру площею 50,6 м² у Софіївській Борщагівці під Києвом вартістю 2,62 млн гривень у спільну власність із сином та матір’ю (Валентина Усманова).

Родичі колишнього радника голови Фонду державного майна Андрія Гмиріна протягом 2021–2023 років інвестували щонайменше 14 мільйонів доларів у елітну нерухомість у Дубаї. Ці покупки викликали суспільний резонанс, адже збіглися за часом із розслідуванням НАБУ щодо масштабних розкрадань на державних підприємствах — Одеському припортовому заводі та Об’єднаній гірничо-хімічній компанії, де Гмирін зазначався як один із ключових учасників схем.

Журналістські розслідування підкреслюють, що найбільш значні придбання відбувалися вже після того, як детективи Національного антикорупційного бюро оголосили про ліквідацію злочинної організації, очолюваної Гмиріним разом із тодішнім керівником Фонду держмайна Дмитром. Така синхронізація викликала питання щодо джерел фінансування та можливого використання незаконно отриманих коштів для придбання активів за кордоном.

Одним із найпомітніших епізодів став день, коли Володимир Колот — чоловік сестри Андрія Гмиріна — оформив одразу дев’ять квартир у Дубаї. Загальна сума цих угод перевищила 7,3 млн доларів. У матеріалах справи Колот також фігурує як співвласник компанії, яка отримувала надприбутки завдяки корупційним схемам на ОПЗ.

Сам Гмирін у березні 2023 року придбав апартаменти у житловому комплексі Grande вартістю 1,3 млн доларів, однак невдовзі перепродав їх.

Найдорожча покупка була здійснена ще у лютому 2022 року: дружина радника ФДМУ Анастасія Гмиріна інвестувала 5,5 млн доларів у розкішні апартаменти площею майже 500 квадратних метрів у комплексі Il Primo — буквально за кілька хвилин ходу від Burj Khalifa. Формально нерухомість записана на тещу чиновника, Тетяну Орлову.

Сьогодні родина Гмиріна володіє в ОАЕ майном мінімум на 5,5 млн доларів. Деякі апартаменти передані в довгострокову оренду — до 2025–2026 років. Це може свідчити про намір родини надовго залишитися в ОАЕ або розглядати ці активи як стабільне джерело доходу.

НАБУ та САП продовжують розслідування підозр щодо Гмиріна та Сенниченка. Їм інкримінують створення злочинної організації та розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Санкції статей передбачають до 12 років позбавлення волі.

Попри гучні викриття, жодного ключового фігуранта справи досі не притягнуто до відповідальності. А дубайські інвестиції лише посилили суспільний тиск на правоохоронців і стали черговим доказом масштабності схеми, від якої, за версією слідства, постраждали державні підприємства.

Новина про завершення стосунків Тараса та Олени Тополів стала емоційним потрясінням для численних шанувальників, адже пара багато років вважалася однією з найміцніших у вітчизняному шоу-бізнесі. Після офіційного оголошення у мережі почали активно згадувати й поширювати уривок давнього інтерв’ю співака, який раніше не викликав особливого резонансу, але на тлі розлучення набу́в зовсім іншого звучання.

У короткому відеофрагменті Тарас Тополя ділиться думкою про те, що здатний помічати інших жінок, і що його партнерка нібито спокійно ставилася до цього. Саме ця теза викликала найбурхливішу реакцію в мережі, адже багато користувачів побачили в ній нечіткість меж, що стосуються вірності та взаємної поваги. Коментарі під публікацією перетворилися на дискусійний майданчик: одні наголошували, що подібні висловлювання не свідчать про зраду, інші ж вбачали в них натяк на приховану напругу в парі.

Журналісти та користувачі пізніше знайшли повний фрагмент інтерв’ю, який показує ширший контекст. Перед згаданою фразою Тарас говорить про свою дружину як про «найкращу», а після — вибачається перед нею (причини не уточнюються).

В оригінальному відео співак розмірковує про природу стосунків, симпатії та те, що почуттєві реакції на інших людей є природними.

«Звісно, звертають увагу на інших. Звісно, є якісь симпатії. Це якась хімія, процес… Я це й Олені багато разів розповідав, і вона давно вже це прийняла. Що я не абат, не священник, який прийняв целібат… Навколо мене багато красивих дівчат», — казав Тополя.

У соцмережах припускають, що саме «художня манера висловлювання» вкороченого уривка сьогодні зіграла проти Тараса, адже суспільство сприйняло його слова без контексту.

Після появи вирізаного фрагмента в мережі розгорілися палкі дискусії. Частина користувачів звинувачує артиста у знеціненні стосунків, інші — навпаки підтримують його позицію та вважають, що почуттєві реакції природні, якщо не переходять у дії.

Серед коментарів, що набрали найбільше обговорень:

«Вірність — це вибір. Навіть коли бачиш інших, ти робиш свідомий крок на користь партнера».«Подивитися — не зрада. Головне — згадати, що твоя людина найкраща».«Не дивитись на інших дівчат — паливо, яке лише погіршує стосунки».«Люди можуть відчувати симпатію до когось іншого — це нормально».«Він же не сказав, що зраджував».

Реакції користувачів показують: суспільство по-різному сприймає межі у стосунках, а історія з вирізаним інтерв’ю лише підсилила суперечку.