Шмигаль анонсує покращення у сфері енергетики до кінця липня

Щоранку, готуючи улюблений напій, люди рідко замислюються над тим, куди зникають залишки кави після миття чашки. Кавова гуща та недопита кава, що потрапляють у каналізацію, створюють серйозну екологічну проблему. Вчені наголошують: звичка зливати кавові відходи у раковину спричиняє поступове забруднення водойм і шкодить водним екосистемам.

Основну небезпеку становить кофеїн — органічна сполука, що надовго зберігається у воді. Він не розкладається природним шляхом і вже вважається новим типом забруднювача, подібним до мікропластику чи фармацевтичних відходів. За результатами міжнародних досліджень, сліди кофеїну виявлено у більш ніж половині річок світу — навіть у тих, що протікають через малозаселені або віддалені регіони.

Крім кофеїну, цукор, молоко та інші поживні речовини у каві знижують рівень кисню та pH у воді. Це стимулює надмірне розростання водоростей і може призвести до загибелі риб, рослин та мікроорганізмів. Навіть сучасні очисні споруди не завжди можуть повністю видалити кофеїн із стоків, і він повертається у водні ресурси, у тому числі питну воду.

Фахівці радять уникати виливання кави у раковину чи вуличні решітки. Є кілька правильних способів утилізації:

Компостування: Оптимальний варіант для органічних відходів. Використовуйте компост або спеціальні пункти переробки харчових решток.

Добриво: Розбавте залишки кави водою і використайте як рідке добриво. Кавову гущу можна розсипати на грядках чи клумбах, але невеликими порціями.

Смітник: Якщо немає доступу до компосту, збирайте кавову гущу чи рідину в окрему ємність і викидайте у звичайний смітник.

Дотримання цих правил допоможе зменшити негативний вплив кавових відходів на природу та зберегти чистоту водних ресурсів.

2024 рік може стати вирішальним для економіки України, що опиняється в складному фінансовому становищі. Народний депутат Ярослав Железняк, цитуючи матеріали міжнародних видань, зокрема The Economist, зазначив, що відсутність чітких рішень Євросоюзу щодо подальшої підтримки може призвести до того, що Україна опиниться на межі банкрутства вже до лютого наступного року. Така ситуація може мати катастрофічні наслідки для державного бюджету, що вже сьогодні вимагає значних фінансових вливань з боку міжнародних партнерів.

Один із найбільших ризиків, на які звертає увагу Железняк, полягає не лише в кількості обіцяних коштів, а й у тому, чи вдасться європейським країнам узгодити спільну стратегію допомоги Україні. Відсутність чіткого механізму фінансової підтримки створює серйозні невизначеності для українського уряду, який залежить від зовнішніх інвестицій та кредитів для покриття дефіциту бюджету.

У результаті маємо парадокс: про великі суми говорять, але жодної впевненості немає — ні коли вони надійдуть, ні на що саме їх дозволять витрачати. Железняк каже, що нині під питанням не тільки сам кредит у сотні мільярдів євро під російські активи, а й сфери його використання: оборона, бюджетні дірки, відновлення інфраструктури. Кожна з країн намагається нав’язати власні умови, і це затягує рішення.

Ще один чутливий момент, на який звертає увагу The Economist і який цитує депутат, — ставлення партнерів до ризику корупції в Україні. Західні уряди визнають, що українська оборонна промисловість навчилася швидко виробляти дрони та інші технології, які реально працюють на фронті. Але при цьому залишається недовіра до прозорості розподілу коштів. Для частини європейських столиць це аргумент не поспішати з прямими інвестиціями у військові програми всередині України.

Узагальнюючи цю позицію, Железняк описує ситуацію так: запас міжнародної підтримки обмежений у часі; у лютому ми можемо підійти до точки, коли без зовнішніх грошей бюджет просто не зведеться; навіть якщо ЄС погодиться на новий пакет, немає впевненості, що ці кошти справді підуть на критичні потреби, а не застрягнуть у політичних торгах між столицями Євросоюзу. І все це відбувається на тлі того, що український уряд всередині країни продовжує анонсувати програми підтримки бізнесу й соціальні ініціативи, тоді як зовнішні партнери бачать першочерговим питанням виживання бюджету й фінансування оборони.

Таким чином, і The Economist, і цитований ним Железняк описують один і той самий ризик: фінансова стійкість України тепер залежить не стільки від суми обіцяної допомоги, скільки від здатності ЄС домовитися й довіряти Києву в питанні використання цих грошей.

У Вінниці правоохоронці спільно з СБУ та Національною поліцією припинили діяльність шахрайської схеми, яка дозволяла військовозобов’язаним особам уникати мобілізації за допомогою фальшивих документів. Зловмисники організували фіктивний приватний ліцей, де на папері велися навчальні процеси, але насправді жоден учень не отримував освіти. Створення такого «навчального закладу» стало основою для оформлення відстрочок від мобілізації, що дозволяло їхнім клієнтам уникати військової служби.

За даними слідства, організатором цієї шахрайської схеми став місцевий чоловік, який з метою отримання вигоди створив фіктивну структуру, повністю підконтрольну йому. Відсутність реального навчання не заважала «ліцею» видавати документи, які офіційно підтверджували навчання та давали змогу громадянам отримати законну відстрочку від служби в армії.

Крім того, затримали викладача місцевого інституту, який за гроші допомагав військовозобов’язаним оформлювати навчання. Завдяки цій схемі ухилянти практично не проходили вступні іспити та не відвідували заняття, але отримували документи, що нібито підтверджували їх навчання.

Правоохоронці повідомили про підозру за ч. 1 ст. 114-1 ККУ («Ухилення від призову на військову службу») та продовжують розслідування.

Словаччина готова розглянути можливість зменшення тарифу на транзит природного газу до України за умови укладання довгострокових імпортних контрактів з «Нафтогазом». Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко зазначила, що цей крок є частиною стратегії здешевлення постачання газу на український ринок, що має безпосередній вплив на економічну доступність ресурсу для споживачів.

За словами Свириденко, ключовим фактором для Братислави є гарантія стабільних багаторічних угод на імпорт газу. Це означає, що транзитний тариф може бути переглянутий лише за умов наявності чітких і довгострокових домовленостей, які забезпечують передбачуваність постачань. В «Нафтогазі» вже активно готують такі контракти, орієнтуючись на зниження собівартості ресурсу та додаткову стабілізацію ринку.

Потенційне зниження словацького тарифу може стати важливою частиною стратегії диверсифікації маршрутів та джерел постачання газу до України — на тлі коливань європейських цін і потреби у прогнозованих умовах імпорту на опалювальні сезони. У публікаціях також зазначається, що нинішній тариф у Словаччині є вищим, ніж у сусідніх напрямках, тож перегляд ставки здатний поліпшити економіку поставок.

Раніше довкола словацько-української газової співпраці виникали напруження, однак нинішні сигнали з Братислави свідчать про прагматичний пошук взаємовигідної моделі транзиту для імпорту в Україну. Подальші рішення залежатимуть від параметрів та строків підготовлюваних «Нафтогазом» контрактів.

Тимур Ткаченко, начальник Київської міської військової адміністрації, виступив із різкою публічною критикою на адресу мерії столиці під керівництвом Віталія Кличка, звинувативши її у саботажі реформ і збереженні корупційних схем, які впливають на столичні ярмарки. За словами Ткаченка, через місяць після того, як мер Кличко дав доручення навести порядок на цих ярмарках, результатів немає, що свідчить про відсутність реальної політичної волі для змін. Начальник КМВА зазначив, що затягування процесу пов’язане з наявністю "чорних схем", які заважають реальним змінам.

Згідно з Ткаченком, саме через ці непереборні зв’язки та інтереси старої влади в мерії, які сприяють збереженню корупції, столичні ярмарки не змогли стати прикладом прозорості та порядку. Військовий адміністративний керівник підкреслив, що в умовах війни подібні дії є справжньою зрадою громаді, адже відволікають ресурси та увагу від більш критичних питань — захисту міської інфраструктури.

Йдеться про директора департаменту промисловості КМДА Володимира Костікова. За словами Ткаченка, саме він мав вибудувати прозору систему роботи ярмарків «за дорученням мера». Але цього не сталося.

«Минув місяць, а результату нуль. Чому? Бо за цією “затримкою” стоять прізвища, гроші й старі зв’язки. Я неодноразово давав доручення. І вони ігноруються. Як мої, так і Кличка, до речі», — заявив Ткаченко.

Начальник КМВА підкреслив, що ситуація для нього не просто про адміністративну інертність. На його думку, це політичний саботаж на користь старих потоків.

«Коли чиновники саботують зміни навіть під час війни — це не бездіяльність, а зрада громади», — сказав він.

Ткаченко також натякнув на спосіб життя тих, кого він звинувачує. За його словами, чиновники пояснюють затримки браком часу і грошей, але паралельно знаходять ресурси «на банкети» і навіть дозволяють собі гуляти в робочий час. І це, каже він, відбувається тоді, коли місто публічно скаржиться, що в бюджеті не вистачає коштів на критичні речі — зокрема, на захист інфраструктури.

«А потім ми говоримо, що в міста недостатньо коштів на захист критичної інфраструктури. Ну так їх і не буде, якщо так працювати», — резюмував він.

Ці слова доповнюють більш широку лінію публічних звинувачень, які останніми тижнями Ткаченко озвучує на адресу команди Кличка. Він неодноразово говорив, що підзвітні меру департаменти навмисно зривали рішення, пов’язані з безпекою міста, починаючи від встановлення мобільних укриттів і закінчуючи організацією елементарних правил цивільного захисту. Зокрема, Ткаченко стверджував, що окремі посадовці мерії блокує розгортання системи мобільних укриттів, перекладаючи відповідальність на районні адміністрації, які не мають достатньої компетенції для складних закупівель.

Паралельно він публічно атакує Кличка за розподіл грошей міста. На думку Ткаченка, бюджетні пріоритети Києва викривлені: замість того, щоб в першу чергу фінансувати укриття й протиповітряний захист, кошти йдуть на іміджеві для мера проєкти на кшталт Подільсько-Воскресенського мосту. Сам міст він назвав «символом не розвитку, а особистої корупції», нагадавши про багаторічне будівництво та вартість у 18 мільярдів гривень. Він звинуватив мера у тому, що той «відкривав міст тричі» і водночас перекладав провалені напрямки безпеки на інших.

Це протистояння вже давно вийшло за рамки внутрішніх службових нарад. Воно стало публічним політичним протистоянням за контроль над Києвом. Кличко звинувачує КМВА в узурпації повноважень і спробі «розбалансувати владу в столиці», натякаючи, що Банкова через військову адміністрацію хоче перехопити політичний контроль над містом. Натомість Ткаченко публічно говорить про саботаж безпекових рішень, «старі схеми» і нецільове використання грошей міської громади.

На тлі війни й ударів по енергетичній інфраструктурі столиці це протистояння стає фактором безпеки. Ткаченко прямо заявляє: якщо міські департаменти й далі гальмуватимуть зміни, відповідальність за наслідки обстрілів — від відсутніх укриттів до виведеної з ладу інфраструктури — має лежати не тільки на російських ракетах, а й на тих, хто в Києві блокує рішення.

В Одесі правоохоронці викрили масштабну корупційну схему, що спричинила незаконне привласнення коштів, призначених для забезпечення Збройних сил України. За інформацією, наданою Офісом генерального прокурора та Національною поліцією, посадовці міської ради спільно з підприємцями, які перебували під їхнім контролем, здійснювали маніпуляції з бюджетними коштами. Вони штучно завищували вартість контрактів і включали в них ПДВ, хоча за умовами договорів він не мав би нараховуватися. Як наслідок, з державного бюджету було виведено понад 1,6 мільйона гривень, які повинні були бути використані для підтримки української армії.

Згідно з даними слідства, організаторами злочинної схеми стали колишній директор Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради та його перший заступник. Вони діяли в змові з підприємцями, які забезпечували виконання контрактів, проте всі фінансові операції здійснювалися таким чином, щоб незаконно збільшити суми, що насправді не мали відношення до реальних витрат.

Схема працювала так: до ціни контрактів штучно додавали суму податку на додану вартість. Але постачання продукції для ЗСУ в умовах воєнного стану звільняється від ПДВ за законом. Тобто податок насправді не мав нараховуватися і не мав сплачуватися, але фігуранти закладали його у вартість договорів, фактично «накручуючи» бюджетні витрати. Ця різниця і була привласнена. Сума збитків становить 1 661 510 гривень.

31 жовтня правоохоронці одночасно провели 12 обшуків — в Одесі, в Одеській області та в Київській області. Слідчі прийшли за місцями проживання підозрюваних, в офіси приватних структур і до самого департаменту муніципальної безпеки міськради. Під час обшуків вилучили фінансову документацію, договори, чорнові записи та цифрові носії, які, за даними прокуратури, підтверджують незаконний механізм.

Чотирьом фігурантам уже повідомили про підозру. Серед підозрюваних — колишні посадовці Одеської міської ради та керівники комерційних структур. Їм інкримінують привласнення та розтрату майна в особливо великих розмірах, вчинені за попередньою змовою групи осіб із використанням службового становища (ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України). Ця стаття передбачає до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною обіймати певні посади.

Наразі вирішується питання щодо запобіжних заходів. За даними слідства, клопотання стосуються тримання під вартою.

Справу кваліфікують як розкрадання коштів громади Одеси, виділених на військові потреби. Правоохоронці прямо пов’язують розкрадені гроші з обороною: ідеться не про умовний благоустрій чи ремонт, а про постачання обладнання для підрозділів, які працюють на фронті.

Це вже не перший корупційний епізод, зафіксований у структурах одеської міської влади. Протягом жовтня правоохоронні органи повідомляли про інші кримінальні провадження щодо посадовців та підрядників, пов’язані з нецільовими закупівлями та розтратою міських коштів — від будівельних контрактів до використання гуманітарних генераторів у приватних цілях. У низці справ фігурують саме колишні керівники департаменту муніципальної безпеки.

У Ковельському районі Волинської області правоохоронці припинили діяльність нелегального цеху з виготовлення цигарок, який функціонував без жодних дозвільних документів. Інформацію про це надала Державна прикордонна служба України.

Під час спільної операції правоохоронні органи виявили трьох місцевих жителів, які організували незаконне виробництво тютюнових виробів. До проведення рейду були залучені працівники Волинського прикордонного загону, підрозділ кримінального аналізу та Бюро економічної безпеки.

У домоволодінні 45-річного мешканця району правоохоронці виявили справжню «міні-фабрику» — з повним комплектом обладнання, сировиною та готовою продукцією. Усередині приміщення знаходилися промислові станки для фасування, подрібнення та пакування тютюну.

Під час обшуку вилучили 680 кілограмів листя тютюну, 45 кілограмів подрібненої сировини, майже 12 тисяч готових цигарок, понад 35 тисяч гільз, а також сім станків і чорнові записи, що підтверджують обсяги нелегального виробництва. За попередньою оцінкою, вартість вилученого майна перевищує пів мільйона гривень.

Трьом причетним особам повідомлено про підозру за частинами 1 та 2 статті 204 Кримінального кодексу України — незаконне виготовлення, зберігання та збут підакцизних товарів. Обвинувальні акти вже направлено до суду.

Процесуальне керівництво здійснює Волинська обласна прокуратура.

До кінця поточного року українці можуть не очікувати значного здорожчання основних овочів борщового набору, зокрема картоплі, моркви, буряка, цибулі та капусти. За словами президента Української плодоовочевої асоціації Тараса Баштанника, ці овочі наразі продаються по майже собівартості — в межах 10 гривень за кілограм, і така цінова ситуація збережеться в найближчі кілька місяців. Основною причиною цього, на думку експертів, є не тільки врожай, а й нестабільні умови зберігання на складах, що змушує аграріїв продавати свою продукцію зараз, аби уникнути ризику її псування в майбутньому.

Один з ключових факторів, що визначає ціни на овочі, — це надлишок пропозиції на ринку. Фермери, особливо ті, хто працює в регіонах з хорошими врожаями, намагаються якомога швидше реалізувати свою продукцію. Це дозволяє зберегти більшу частину врожаю та уникнути втрат через погані умови для зберігання, які можуть призвести до значних пошкоджень овочів. Також не варто забувати про інші чинники, як-от транспортування та вартість логістики, але зараз саме аграрії більше зосереджені на тому, щоб зменшити можливі фінансові втрати через проблеми з інфраструктурою.

Баштанник наголошує, що нинішня ціна — це прямий наслідок перевиробництва після минулого сезону. Торік борщовий набір різко дорожчав, тож цього року багато господарств збільшили площі під картоплею, капустою, цибулею. У результаті маємо надлишок пропозиції й «присаджені» ціни. За словами експерта, це стосується всіх ключових позицій — тобто мова йде не про один овоч, а про весь набір одразу.

Окрема лінія — зберігання. В умовах війни фермери рахують не лише електрику, охорону і логістику, а й прямий ризик ударів по інфраструктурі. Аби не вкладатися в енергозатратне довготривале зберігання, дрібні виробники продають урожай тут і зараз. Це штучно «притискає» ціни донизу внутрішнім ринком і зрізає потенціал підвищення.

При цьому попит на борщовий набір в Україні формується майже повністю всередині країни. Як пояснюють аналітики, борщові овочі — це традиційно внутрішній продукт: ми або самі себе забезпечуємо, або, якщо раптом неврожай по якійсь позиції, точково підтягуємо імпорт із Польщі, Молдови, Румунії чи навіть Нідерландів. Тобто ані рекордний врожай картоплі в ЄС цього сезону, ані провали врожаю десь за кордоном істотно не штовхають наші ціни вгору чи вниз. Український борщовий ринок живе за логікою «скільки зібрали тут — стільки й коштує».

Цю ж тенденцію підтверджує і Національний банк України. У жовтневому інфляційному звіті НБУ вказано, що протягом наступних трьох кварталів (тобто приблизно найближчі дев’ять місяців) картопля та інші овочі борщового набору в Україні мають залишатися дешевшими, ніж торік. Регулятор пояснює це хорошими врожаями і надлишком пропозиції, у тому числі продукції середньої якості, яку фермери не можуть довго тримати і змушені зливати на ринок за мінімальною ціною. Так, наприклад, вартість цибулі цієї осені опустилася до найнижчого рівня з початку 2022 року.

Водночас є важливе застереження. Не всі овочі поводяться однаково. Тепличні культури вже йдуть угору в ціні: томати й огірки дорожчають після завершення ґрунтового сезону і скорочення поставок із теплиць. Тобто «дешевий борщ» — так, але «дешевий салат з помідорами взимку» — ні. Це класична сезонність, коли тепличний овоч стає практично делікатесом.

Що це означає для споживача зараз? По-перше, борщовий набір до кінця року залишиться одним із небагатьох продуктів, який не тисне так сильно на гаманець. По-друге, купувати «про запас» картоплю, цибулю чи капусту має сенс, але з поправкою: умови зберігання у квартирі чи підвалі теж важливі. Саме відсутність якісних сховищ змушує аграріїв скидати товар, і ця ж причина може призвести до локального дефіциту якісного продукту вже пізньою зимою. На це натякають і аграрні асоціації, попереджаючи, що після піку пропозиції поступово може піти невелике зростання через витрати на зберігання.

НБУ при цьому очікує, що загалом низькі ціни на борщовий набір і картоплю допоможуть стримувати продовольчу інфляцію на старті 2026 року. Для бюджету домогосподарств це означає просту річ: обов’язкові базові продукти харчування (борщ, суп, гарніри) будуть відносно доступними, навіть якщо фрукти й тепличні овочі залишаться дорожчими.